Вища кваліфікаційна комісія суддів України у пленарному складі:
головуючого – Андрія ПАСІЧНИКА,
членів Комісії: Михайла БОГОНОСА (доповідача), Людмили ВОЛКОВОЇ, Віталія ГАЦЕЛЮКА, Ярослава ДУХА, Романа КИДИСЮКА, Надії КОБЕЦЬКОЇ, Олега КОЛІУША, Руслана МЕЛЬНИКА, Олексія ОМЕЛЬЯНА, Романа САБОДАША, Руслана СИДОРОВИЧА, Сергія ЧУМАКА, Галини ШЕВЧУК,
розглянувши питання щодо відповідності судді Дзержинського міського суду Донецької області Островерхової (Соляник) Анжеліки Вячеславівни на відповідність займаній посаді,
встановила:
Стислий виклад інформації про кар’єру та кваліфікаційне оцінювання судді.
Указом Президента України від 29 вересня 2016 року № 425/2016 Соляник А.В. призначено на посаду судді Дзержинського міського суду Донецької області строком на п’ять років.
Указом Президента України від 19 липня 2018 року № 212/2018 Соляник А.В. переведено шляхом відрядження до Орджонікідзевського районного суду міста Запоріжжя строком до одного року.
Рішенням Вищої кваліфікаційної комісії суддів України від 26 квітня 2018 року № 99/зп-18 призначено кваліфікаційне оцінювання суддів місцевих судів на відповідність займаній посаді.
Цим рішенням встановлено черговість етапів кваліфікаційного оцінювання, визначено графік проведення іспиту в межах кваліфікаційного оцінювання та призначено іспит для Соляник А.В.
Рішенням Комісії від 20 червня 2018 року № 149/зп-18 визначено результати першого етапу «Іспит» кваліфікаційного оцінювання суддів на відповідність займаній посаді. Відповідно до цього рішення Соляник А.В. допущено до другого етапу кваліфікаційного оцінювання на відповідність займаній посаді – «Дослідження досьє та проведення співбесіди».
Соляник А.В. пройшла тестування особистих морально-психологічних якостей та загальних здібностей, за результатами якого складено висновок та визначено рівні показників критеріїв особистої, соціальної компетентності, професійної етики та доброчесності.
З метою вирішення питання щодо продовження процедур оцінювання відповідно до рішення Комісії від 20 липня 2023 року № 34/зп-23 здійснено повторний автоматизований розподіл справ між членами Вищої кваліфікаційної комісії суддів України.
Згідно з протоколом повторного розподілу між членами Комісії від 27 липня 2023 року доповідачем у справі визначено члена Комісії Богоноса М.Б.
На підставі викладеного вище процедуру кваліфікаційного оцінювання судді Соляник А.В. продовжено з етапу «Дослідження досьє та проведення співбесіди».
Під час дослідження суддівського досьє Комісією встановлено, що 09 лютого 2019 року Соляник А.В. уклала шлюб з ОСОБА_1. Згідно з актом державної реєстрації шлюбу прізвище судді змінено із «Соляник» на «Островерхова».
Надалі суддя проходить кваліфікаційне оцінювання як Островерхова А.В., для її ідентифікації у рішенні також зазначається попереднє прізвище.
З метою оновлення даних, що містяться в суддівському досьє, Комісією в межах повноважень надіслано запити до таких органів державної влади: Національного агентства з питань запобігання корупції, Державної прикордонної служби України, Національної поліції України, Офісу Генерального прокурора, Державної податкової служби України, Служби безпеки України.
У відповідь на запити отримано інформацію стосовно судді, яку долучено до матеріалів досьє.
Зокрема, Головним центром обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України надано інформацію щодо перетинання суддею державного кордону України в період з 27 січня 2023 року до 09 грудня 2023 року.
З метою з’ясування обставин щодо підстав та мети перетину державного кордону України суддею у вказаний період, Комісією надіслано запит Островерховій (Соляник) А.В.
У відповідь на цей запит суддя 31 січня 2024 року надала пояснення та підтверджувальні документи.
Національним агентством з питань запобігання корупції надано декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування (далі – Декларація, Декларації), подані Островерховою (Соляник) А.В. за 2016–2022 роки.
На адресу Комісії 23 вересня 2024 року та 01 жовтня 2024 року надійшли пояснення судді щодо питань, поставлених Громадською радою доброчесності, у межах забезпечення права на відповідь. До пояснень суддя додала документи, які підтверджують викладені обставини.
На адресу Комісії 02 жовтня 2024 року надійшов висновок Громадської ради доброчесності (далі – ГРД) про невідповідність судді Островерхової (Соляник) А.В. критеріям доброчесності та професійної етики.
Під час співбесіди суддя зазначила, що не має наміру надавати додаткові письмові пояснення. Повідомила, що необхідні пояснення надала на звернення ГРД. Зміст цих пояснень відображено у висновку.
Рішенням Комісії у складі колегії від 03 жовтня 2024 року № 168/ко-24 визначено, що суддя Дзержинського міського суду Донецької області Островерхова (Соляник) А.В. за результатами кваліфікаційного оцінювання на відповідність займаній посаді набрала 678,75 бала.
Питання щодо підтримки цього рішення винесено на розгляд Вищої кваліфікаційної комісії суддів України у пленарному складі.
Комісією у пленарному складі проведено співбесіду із суддею, під час якої обговорено рішення Комісії, ухвалене у складі колегії, висновок ГРД, пояснення судді, інші обставини, документи та матеріали.
Під час співбесіди суддя, зокрема, на питання Комісії щодо подання Декларації за 2023 рік повідомила, що така декларація нею подана, але вилучена з відкритого доступу на підставі Закону України «Про запобігання корупції».
Стислий виклад висновку (інформації) Громадської ради доброчесності.
Висновок ГРД про невідповідність судді Островерхової (Соляник) А.В. критеріям доброчесності та професійної етики, що надійшов на адресу Комісії 02 жовтня 2024 року, обґрунтований такими мотивами.
Згідно з аналізом Єдиного державного реєстру судових рішень ГРД встановила, що суддя у 18 справах про адміністративне правопорушення, передбачене статтею 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі – КУпАП), закрила провадження у зв’язку із закінченням строків накладення адміністративного стягнення (№№ 225/833/18, 225/5603/17, 225/5689/17, 225/792/18, 225/4900/17, 225/5142/17, 225/5639/17, 225/6179/17, 225/419/18, 225/787/18, 225/5519/17, 225/5586/17, 225/6134/17, 225/1556/18, 225/4896/17, 225/3385/17, 225/992/17, 225/7544/19).
ГРД вважає, що дії судді при розгляді цих справ мають ознаки судової тяганини, яка стала причиною уникнення правопорушниками відповідальності внаслідок закриття провадження у справах.
Також у висновку зазначено про заниження вартості майна члена сім’ї судді, яке є ліквідним активом. Це твердження ґрунтується на виявленій різниці між вартістю автомобіля, придбаного чоловіком судді у 2019 році, та ціновими пропозиціями щодо схожих автомобілів на ринку транспортних засобів.
Додатково ГРД надала інформацію, яка сама по собі не стала підставою для висновку, але потребує пояснень судді, а саме:
- щодо невідображення в деклараціях родинних зв’язків відомостей про чоловіка, який має свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю з 2002 року, та свекруху, яка має свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю з 1994 року;
- щодо повідомлення Вищої ради правосуддя про втручання в діяльність судді.
Джерела права та їх застосування.
Згідно з пунктом 16-1 розділу XV «Перехідні положення» Конституції України відповідність займаній посаді судді, якого призначено на посаду строком на п’ять років або обрано суддею безстроково до набрання чинності Законом України «Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)», має бути оцінена в порядку, визначеному законом. Виявлення за результатами такого оцінювання невідповідності судді займаній посаді за критеріями компетентності, професійної етики або доброчесності чи відмова судді від такого оцінювання є підставою для звільнення судді з посади.
Пунктом 20 розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (далі – Закон) передбачено, що відповідність займаній посаді судді, якого призначено на посаду строком на п’ять років або обрано суддею безстроково до набрання чинності Законом України «Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)», оцінюється колегіями Вищої кваліфікаційної комісії суддів України в порядку, визначеному цим Законом, за правилами, які діяли до дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та деяких законодавчих актів України щодо удосконалення процедур суддівської кар’єри», та з урахуванням особливостей, передбачених цим розділом.
Відповідно до рішення Великої Палати Верховного Суду від 04 листопада 2020 року (справа № 200/9195/19-а) із запровадженням судової реформи та набранням чинності Законом України «Про судоустрій і статус суддів» для утвердження незалежності судової влади, зокрема, шляхом її деполітизації, для посилення відповідальності судової влади перед суспільством, а також для запровадження належних конституційних засад кадрового оновлення суддівського корпусу було запроваджено необхідність проходження суддями кваліфікаційного оцінювання. Запровадження кваліфікаційного оцінювання суддів було зумовлене істотною метою, що полягала у відновленні довіри до судової влади в Україні. Зміни, запроваджені в судовій системі України у зв’язку з її реформуванням, були схвалені світовою спільнотою, у тому числі Венеційською комісією (пункти 98, 99).
Отже, функціонування судової влади, до складу суддівського корпусу якої входять судді, які не відповідають критеріям компетентності, професійної етики та доброчесності, є таким, що не відповідає зазначеним очікуванням суспільства та фактично ставить під загрозу інтереси національної безпеки, громадського порядку та захист прав і свобод людей. Іншими словами, кваліфікаційне оцінювання суддів на відповідність (невідповідність) займаній посаді є необхідним у демократичному суспільстві та відповідає нагальній суспільній потребі.
Водночас Комісія зважає і на те, що навіть у разі, коли втручання у приватне життя здійснюється відповідно до закону, відповідає легітимній меті та є необхідним у демократичному суспільстві, встановлення невідповідності судді займаній посаді за критеріями компетентності, професійної етики або доброчесності має своїм наслідком звільнення з посади, що є доволі серйозним заходом, який може бути застосовано до особи. Однак на відміну від дисциплінарного провадження процедура кваліфікаційного оцінювання не має шкали вибору покарань, що обумовлено своєрідністю цієї процедури. Отже, застосування такого заходу, який негативно позначається на приватному житті судді, вимагає пошуку справедливої рівноваги між інтересами суспільства загалом та правом судді надалі займати посаду.
І хоча Комісія виходить із презумпції, відповідно до якої суддя відповідає критеріям компетентності, професійної етики та доброчесності як особа, яка згідно з Бангалорськими принципами поведінки суддів за родом своєї роботи вважається гарантом верховенства права, ця презумпція є спростовною, а рівень такої відповідності підлягає з’ясуванню у процесі кваліфікаційного оцінювання судді.
Процедура кваліфікаційного оцінювання на відповідність судді займаній посаді є одноразовою процедурою, спрямованою на перевірку відповідності всіх суддів критеріям компетентності (професійної, особистої, соціальної тощо), професійної етики та доброчесності з метою відновлення та підвищення суспільної довіри до судової влади в Україні, і проводиться за правилами кваліфікаційного оцінювання суддів. Ця процедура, як вже зазначалось вище, була запроваджена у відповідь на ймовірну присутність в судовій владі некомпетентних та недоброчесних суддів.
Відповідно до частини дев’ятої статті 69 Закону кандидат на посаду судді відповідає критерію доброчесності, якщо відсутні обґрунтовані сумніви у його незалежності, чесності, неупередженості, непідкупності, сумлінності, у дотриманні ним етичних норм, у його бездоганній поведінці у професійній діяльності та особистому житті, а також щодо законності джерел походження його майна, відповідності рівня життя кандидата на посаду судді або членів його сім’ї задекларованим доходам, відповідності способу життя кандидата на посаду судді його попередньому статусу.
Згідно з частиною першою статті 88 Закону Вища кваліфікаційна комісія суддів України ухвалює мотивоване рішення про підтвердження або непідтвердження здатності судді (кандидата на посаду судді) здійснювати правосуддя у відповідному суді. Якщо Громадська рада доброчесності у своєму висновку встановила, що суддя (кандидат на посаду судді) не відповідає критеріям професійної етики та доброчесності, Вища кваліфікаційна комісія суддів України може ухвалити вмотивоване рішення про підтвердження здатності такого судді (кандидата на посаду судді) здійснювати правосуддя у відповідному суді лише у разі, якщо таке рішення підтримане двома третинами голосів призначених членів Комісії, але не менше ніж дев’ятьма голосами.
Пунктом 124 Регламенту Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, затвердженого рішенням Вищої кваліфікаційної комісії суддів України від 13 жовтня 2016 року № 81/зп-16 (у редакції рішення Вищої кваліфікаційної комісії суддів України від 19 жовтня 2023 року № 119/зп-23, зі змінами) (далі – Регламент), визначено, що рішення про підтвердження здатності судді (кандидата на посаду судді) здійснювати правосуддя у відповідному суді (відповідність судді займаній посаді), за наявності висновку ГРД, приймається Комісією у пленарному складі згідно з абзацом другим частини першої статті 88 Закону. Відповідно до пункту 126 Регламенту в засіданні Комісії у пленарному складі з підстави, визначеної абзацом другим частини першої статті 88 Закону, розгляду підлягають рішення Комісії, ухвалені у складі колегії, про оцінювання судді (кандидата на посаду судді) на відповідність критеріям, визначеним законом, висновок ГРД, пояснення судді (кандидата на посаду судді), інші обставини, документи та матеріали.
Пунктом 128 Регламенту передбачено, що за результатами засідання у пленарному складі з підстави, визначеної абзацом другим частини першої статті 88 Закону, Комісія ухвалює одне з таких рішень:
- про підтвердження здатності судді (кандидата на посаду судді) здійснювати правосуддя у відповідному суді (відповідності судді займаній посаді);
- про непідтвердження здатності судді (кандидата на посаду судді) здійснювати правосуддя у відповідному суді (невідповідність судді займаній посаді та внесення подання до Вищої ради правосуддя про звільнення судді з посади).
Пунктом 34 розділу ІІІ «Порядок проведення кваліфікаційного оцінювання» Положення про порядок та методологію кваліфікаційного оцінювання, показники відповідності критеріям кваліфікаційного оцінювання та засоби їх встановлення, затвердженого рішенням Комісії від 03 листопада 2016 року № 143/зп-16 (у редакції рішення Комісії від 13 лютого 2018 року № 20/зп-18, зі змінами), передбачено, що рішення Комісії, ухвалене за результатами кваліфікаційного оцінювання, має містити підстави його ухвалення або мотиви, з яких Комісія дійшла таких висновків, а за наявності висновку Громадської ради доброчесності про непідтвердження відповідності судді критеріям професійної етики та доброчесності – також мотиви його прийняття або відхилення.
Відповідно до абзацу шостого пункту 13 розділу III «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про Вищу раду правосуддя» від 21 грудня 2016 року № 1798-VIII за результатами кваліфікаційного оцінювання суддя, призначений на посаду строком на п’ять років до набрання чинності Законом України «Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)», повноваження якого припинилися із закінченням строку, на який його було призначено, за поданням Вищої ради правосуддя та за умови підтвердження відповідності цій посаді згідно з підпунктами 2 та 4 пункту 16- 1 розділу XV «Перехідні положення» Конституції України може бути призначений на посаду судді до суду, до якого він був призначений або переведений (крім тимчасового переведення шляхом відрядження) на день припинення повноважень.
Положеннями частини другої статті 36 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» встановлено, що Вища рада правосуддя ухвалює рішення щодо внесення Президентові України подання про призначення судді на посаду за результатами розгляду рекомендації Вищої кваліфікаційної комісії суддів України.
Мотиви, якими керується Комісія при ухваленні рішення.
Рішенням Комісії у складі колегії від 03 жовтня 2024 року № 168/ко-24 визначено, що суддя Дзержинського міського суду Донецької області Островерхова (Соляник) А.В. за результатами кваліфікаційного оцінювання на відповідність займаній посаді набрала 678,75 бала, що становить більше 67 відсотків від суми максимально можливих балів.
На розгляд Вищої кваліфікаційної комісії суддів України у пленарному складі внесено питання щодо відповідності судді Дзержинського міського суду Донецької області Островерхової (Соляник) А.В. займаній посаді.
Рішення обґрунтовано тим, що Островерхова (Соляник) А.В. склала анонімне письмове тестування, за результатами якого набрала 74,25 бала. За результатами виконаного практичного завдання суддя набрала 60,5 бала. На етапі складення іспиту суддя загалом набрала 134,75 бала. За критеріями компетентності (професійної, особистої та соціальної) суддя Островерхова (Соляник) А.В. набрала 308,75 бала, за критерієм професійної етики та доброчесності – 370 балів.
Дослідивши матеріали суддівського досьє Островерхової (Соляник) А.В., зокрема висновок ГРД про невідповідність судді критеріям доброчесності та професійної етики, проаналізувавши відомості про суддю, порівнявши їх з інформацією, одержаною від Національного агентства з питань запобігання корупції (далі – НАЗК), Комісія у пленарному складі встановила таке.
Стосовно обставин, які можуть свідчити про безпідставне затягування суддею розгляду 18 справ (допущення судової тяганини), у результаті чого справи про адміністративні правопорушення, передбачені статтею 130 КУпАП, було закрито у зв’язку із закінченням строків накладення стягнення, а правопорушники уникли відповідальності, Комісія зауважує таке.
ГРД вважає, що дії судді при розгляді 18 справ про адміністративні правопорушення (№№ 225/833/18, 225/5603/17, 225/5689/17, 225/792/18, 225/4900/17, 225/5142/17, 225/5639/17, 225/6179/17, 225/419/18, 225/787/18, 225/5519/17, 225/5586/17, 225/6134/17, 225/1556/18, 225/4896/17, 225/3385/17, 225/992/17, 225/7544/19) мають ознаки судової тяганини, що призвела до уникнення правопорушниками відповідальності внаслідок закриття провадження у справах.
У письмових поясненнях щодо цих обставин, наданих ГРД, та усних поясненнях під час співбесіди суддя просила врахувати таке.
Місто Торецьк (до 16 жовтня 2015 року місто Дзержинськ) Донецької області територіально знаходиться на лінії розмежування, що ускладнює роботу поштової служби. Суддя зауважила, що пошта в місто Торецьк Донецької області доставляється через інше місто, часто з порушенням нормативних строків. У зв’язку з цим деякі повістки про виклик до суду були повернуті із запізненням, що призвело до спливу строків притягнення осіб до адміністративної відповідальності. Зі слів судді, вона намагалася максимально зменшити кількість таких випадків.
Суддя наголосила, що ніколи не сприяла затягуванню розгляду справ, оскільки має значний досвід у розгляді кримінальних справ за статтею 286 Кримінального кодексу України, пов’язаних із керуванням транспортними засобами в стані алкогольного сп’яніння, що призвело до загибелі людей.
Під час ухвалення рішення з наданих суддею пояснень та документів Комісія у складі колегії встановила, що причини, через які справи про адміністративні правопорушення (№№ 225/833/18, 225/5603/17, 225/5689/17, 225/792/18, 225/4900/17, 225/5142/17, 225/5639/17, 225/6179/17, 225/419/18, 225/787/18, 225/5519/17, 225/5586/17, 225/6134/17, 225/1556/18, 225/4896/17, 225/3385/17, 225/992/17, 225/7544/19) не розглянуто в межах строку накладення адміністративного стягнення, зумовлені несвоєчасною доставкою поштової кореспонденції до Дзержинського міського суду Донецької області, розташованого на лінії розмежування.
Указане не давало суду підстав вважати, що особи належно повідомлені про дату, час та місце судового засідання. За таких обставин суд, як це передбачено статтею 268 КУпАП, не міг розглянути справу за відсутності особи, яка притягується до відповідальності. Надалі це вплинуло на тривалість розгляду та стало причиною закриття провадження у справах із підстав спливу строку притягнення осіб до адміністративної відповідальності.
Комісія у пленарному складі погоджується з мотивами рішення, ухваленого колегією, та зауважує, що згідно зі статтею 1 КУпАП завданням Кодексу є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов’язків, відповідальності перед суспільством.
Водночас завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об’єктивне з’ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності (стаття 245 КУпАП).
Згідно з частиною першою статті 130 КУпАП (у редакції від 01 січня 2017 року) керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп’яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп’яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп’яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, тягнуть за собою накладення штрафу на водіїв у розмірі шестисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік і на інших осіб накладення штрафу в розмірі шестисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
За приписами частини першої статті 268 КУпАП особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, має право: знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження; оскаржити постанову по справі. Справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. У разі відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.
Повістка особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, вручається не пізніш як за три доби до дня розгляду справи в суді, в якій зазначаються дата і місце розгляду справи. Інші особи, які беруть участь у провадженні по справі про адміністративні правопорушення, повідомляються про день розгляду справи в той же строк (стаття 277-2 КУпАП).
Водночас статтею 38 КУпАП (у редакції, чинній на момент винесення постанов) встановлено строки накладення адміністративних стягнень. Частиною другою цієї статті передбачалось: якщо справи про адміністративні правопорушення відповідно до цього Кодексу чи інших законів підвідомчі суду (судді), стягнення може бути накладено не пізніш як через три місяці з дня вчинення правопорушення, а при триваючому правопорушенні – не пізніш як через три місяці з дня його виявлення, крім справ про адміністративні правопорушення, зазначені у частинах третій і четвертій цієї статті.
Закінчення на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення передбачених статтею 38 цього Кодексу строків виключає здійснення провадження в справі про адміністративне правопорушення та є підставою для його закриття (пункт 7 статті 247 КУпАП).
Комісія зауважує, що функціональні недоліки механізму своєчасного, всебічного, повного і об’єктивного розгляду та вирішення справ про притягнення до адміністративної відповідальності осіб, винних у вчиненні правопорушень, передбачених статтею 130 КУпАП, неможливість вирішення питання про притягнення до відповідальності вказаних осіб із причин спливу строку накладення адміністративного стягнення набули певного резонансу в суспільстві та викликали занепокоєння як у громадськості, так і в законодавця. Однак було б необ’єктивно ототожнювати ці недоліки виключно із діяльністю суду при розгляді цих справ, адже усунення їх причин потребувало внесення змін до КУпАП.
З цією метою Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо посилення відповідальності за окремі правопорушення у сфері безпеки дорожнього руху» від 16 лютого 2021 року № 1231-IX внесено зміни до КУпАП у частині, що стосується строків накладення адміністративних стягнень за вчинення правопорушень, передбачених статтею 130 КУпАП, та визначено, що адміністративне стягнення може бути накладено протягом одного року з дня його вчинення, впроваджено більш сувору відповідальність за вчинення такого правопорушення.
Предметом уваги законодавця було також питання про можливість застосування статті 21 КУпАП «Передача матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації або трудового колективу» до правопорушень, передбачених статтею 130 КУпАП.
Як наслідок, Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо посилення відповідальності за окремі правопорушення у сфері безпеки дорожнього руху» від 16 лютого 2021 року № 1231-IX правопорушення, передбачене статтею 130 КУпАП, віднесено до переліку тих, на які не поширюється дія статті 21 КУпАП. Надалі Законом України «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення щодо посилення адміністративної відповідальності за незаконну торгівлю пальним» від 06 жовтня 2022 року № 2657-IX статтю 21 виключено із КУпАП.
Комісія зауважує, що суд під час розгляду справи про адміністративне правопорушення, передбачене статтею 130 КУпАП, ураховуючи, зокрема, характер суспільної шкоди, нанесеної внаслідок такого правопорушення, зобов’язаний вживати належних, дієвих заходів для її розгляду, не допускати безпідставних зволікань із таким розглядом, оскільки несвоєчасність розгляду справи у цьому випадку може мати наслідком ухилення особи від передбаченої законом відповідальності та не сприятиме досягненню мети юридичної відповідальності.
Не можна вважати допустимим порушення таких строків через зайнятість та відпустки судді, призначення судових засідань із великими інтервалами, затягування з передачею справи з одного суду до іншого у встановлених законом випадках, безпідставне задоволення необґрунтованих клопотань учасників процесу, що спричинило відкладення розгляду справи на тривалий час, відкладення справи через її неналежну підготовку до судового розгляду, невжиття заходів щодо недопущення недобросовісної поведінки учасників справи тощо, оскільки наведені причини свідчать про низький рівень організації судочинства та безвідповідальне ставлення до виконання своїх обов’язків.
Водночас для встановлення в діях судді судової тяганини, що, на думку ГРД, допустила Островерхова (Соляник) А.В., недостатньо одного лише факту несвоєчасного виконання обов’язкових дій, важливими є також конкретні причини, умови та обставини, через які передбачені законом обов’язкові дії були здійснені з порушенням строків. Значення мають юридичний зміст, значимість, тривалість та межі бездіяльності, фактичні підстави її припинення, а також настання негативних наслідків для прав та інтересів особи.
Така позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 квітня 2018 року у справі № П/9901/137/18 (800/426/17).
Крім того, Велика Палата Верховного Суду в постанові від 10 лютого 2022 року (справа № 11-442сап20) зробила висновок, що обов’язковою умовою для встановлення в діях судді ознак невжиття заходів щодо розгляду заяви, скарги чи справи протягом строку, встановленого законом, є встановлення обставин, які свідчать, що таке мало місце у зв’язку з безпідставним невчиненням суддею дій, спрямованих на забезпечення їх розгляду протягом строку, передбаченого законом.
Оцінюючи дії судді, у цьому випадку Комісія враховує постанову Великої Палати Верховного Суду від 11 лютого 2021 року у справі № 11-1219сап19, у якій наголошено, що відсутність чітко встановленого законом порядку розгляду справ про адміністративне правопорушення або неузгодженість його елементів унеможливлює настання відповідальності судді за свободу суддівського розсуду, тобто можливість судді обирати (визначати) найбільш оптимальний варіант рішення (дії) з кількох юридично допустимих його (її) варіантів.
Крім того, у межах відповідного провадження особі має бути забезпечено можливість реалізувати гарантовані статтею 6 Конвенції права на захист цивільного права (у широкому тлумаченні цього поняття, яке застосовується ЄСПЛ), а також під час розгляду справи щодо висунутого проти неї обвинувачення з точки зору Конвенції (зокрема, у тих випадках, коли це правопорушення спричинило для особи покарання, яке за своїм характером і за ступенем суворості належить, як правило, до «кримінальної» сфери).
Також згідно з Рішенням Конституційного Суду України від 22 грудня 2010 року № 1-34/2010 (пункти 4.1, 4.2) адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до адміністративної відповідальності ґрунтуються на конституційних принципах та правових презумпціях, які зумовлені визнанням і дією принципу верховенства права в Україні. Справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.
Узагальнюючи встановлені та досліджені обставини, Комісія у пленарному складі вважає переконливими пояснення судді, що причини, з яких закрито провадження у справах, вказаних ГРД, переважно мали об’єктивний характер. Отже, висновок про допущення суддею судової тяганини, що призвела до систематичного порушення встановлених строків розгляду справ та стала причиною уникнення порушниками покарання у зв’язку із закінченням строків притягнення їх до відповідальності, є необґрунтованим.
Стосовно заниження вартості майна члена сім’ї судді Комісією встановлено таке.
У розділі 6 «Цінне рухоме майно – транспортні засоби» Декларації за 2019 рік зазначено автомобіль марки «Mitsubishi Outlander» 2014 року випуску. Датою набуття вказано 08 червня 2019 року, вартість 45 260,00 гривень.
Згідно з інформацією Єдиного державного реєстру транспортних засобів 11 червня 2019 року ОСОБА_1 набув у власність автомобіль марки «Mitsubishi Outlander» 2014 року випуску від ОСОБА_2 за 45 260,00 гривень.
ГРД вказує на суттєву різницю між вартістю автомобіля, зазначеною в Декларації, та пропозицією ціни на ринку, що під кутом зору стороннього спостерігача викликає обґрунтований сумнів щодо достовірності зазначеної вартості легкового автомобіля.
Суддя зазначає, що продавцем автомобіля був ОСОБА_2 – чоловік, із яким проживала її мати з 2017 року, не перебуваючи у шлюбі (на підтвердження цього надає свідоцтво про вінчання від 17 вересня 2017 року). Автомобіль марки «Mitsubishi Outlander» 2014 року випуску придбано ОСОБА_2 у 2018 році за 149 000,00 гривень. За домовленістю між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 ціна автомобіля становила 45 260,00 грн, що, за словами судді, відповідала витратам на ремонт іншого вантажного автомобіля, який ОСОБА_2 належав на праві власності. На ціну автомобіля вплинули його технічний стан та родинні стосунки між продавцем та покупцем.
Оцінивши вказані вище обставини, колегія Комісії при ухвалені рішення вважала надані пояснення та наведені під час співбесіди аргументи переконливими і такими, що не можуть бути підставою для обґрунтованого сумніву невідповідності судді критерію професійної етики та доброчесності.
Комісія у пленарному складі погоджується з мотивами рішення, ухваленого колегією, та зазначає, що випадки декларування вартості майна, що не відповідає фактичній, є негативним явищем, оскільки унеможливлює оцінювання реального майнового стану судді та ускладнює порівняння рівня її доходів з видатками. Це також може порушувати правила грошових розрахунків і фінансового моніторингу та мати ознаки, якщо не ухилення від оподаткування, то принаймні свідомого сприяння йому. Однак, беручи до уваги обставини укладення договору купівлі-продажу між ОСОБА_2 та ОСОБА_1, Комісія у пленарному складі вважає малоймовірним настання перелічених вище негативних наслідків.
Стосовно невідображення суддею в деклараціях родинних зв’язків відомостей про чоловіка, який має свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю з 2002 року, та свекруху, яка має свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю з 1994 року.
Відповідно до даних Державного реєстру актів цивільного стану громадян Островерхова (Соляник) А.В. та ОСОБА_1 уклали шлюб 09 лютого 2019 року, що підтверджено актовим записом № 19.
Згідно з відомостями з Єдиного реєстру адвокатів України ОСОБА_1 22 жовтня 2002 року отримав свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю № 371.
ОСОБА_3 (свекруха судді) 27 січня 1994 року отримала свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю № 119, однак її право на зайняття адвокатською діяльністю було зупинено з 18 травня 2020 року.
Суддя визнала свою помилку під час заповнення декларації родинних зв’язків, яка полягала в незазначенні чоловіка та свекрухи, які були адвокатами. Водночас зауважила, що не мала наміру приховати цю інформацію, оскільки в Деклараціях за 2019–2023 роки декларувала дохід чоловіка від зайняття незалежною професійною діяльністю. Щодо свекрухи суддя вказала, що у 2017 році ОСОБА_3 вийшла на пенсію, звільнилась із Запорізької обласної колегії адвокатів і припинила адвокатську діяльність.
З метою виправлення помилок, допущених під час заповнення декларації родинних зв’язків судді, Островерхова (Соляник) А.В. 01 жовтня 2024 року подала виправлену декларацію родинних зв’язків за 2019–2023 роки з достовірними відомостями.
ГРД своєю чергою стверджує, що декларування доходу чоловіка від зайняття незалежною професійною діяльністю не звільняє суддю від обов’язку зазначати актуальні відомості на час подання декларації родинних зв’язків судді. Водночас навіть у разі звільнення свекрухи у 2017 році суддя була зобов’язана зазначити в декларації родинних зв’язків за 2019 рік інформацію про адвокатську діяльність ОСОБА_3.
Як встановлено колегією Комісії, у деклараціях родинних зв’язків за 2019–2024 роки Островерхова (Соляник) А.В. не зазначила відомостей про свого чоловіка та свекруху, які є адвокатами. Водночас безсумнівним є той факт, що в Деклараціях за 2019–2023 роки суддя декларувала дохід чоловіка від зайняття незалежною професійною діяльністю, що свідчить про відсутність наміру приховати інформацію про його адвокатську діяльність.
Колегія враховувала, що суддя визнала свою помилку та намагалася її виправити, подавши перед співбесідою (01 жовтня 2024 року) виправлену декларацію родинних зв’язків за 2019–2023 роки з достовірними відомостями. Однак, оскільки суддя подала виправлену декларацію 01 жовтня 2024 року, тобто після закінчення визначеного строку, колегія Комісії не взяла її до уваги як належний спосіб виправлення помилки в Декларації.
Комісія у пленарному складі погоджується з мотивами рішення, ухваленого колегією, з огляду на таке.
Відповідно до пункту 3 частини сьомої статті 56 Закону (у редакції від 01 січня 2020 року) суддя зобов’язаний подавати декларацію доброчесності судді та декларацію родинних зв’язків судді.
Згідно з пунктом 1 Правил заповнення та подання форми декларацій доброчесності та родинних зв’язків судді, затверджених рішенням Комісії від 31 жовтня 2016 року № 137/зп-16, зі змінами, внесеними рішенням Комісії від 11 січня 2024 року № 2/зп-24) (далі – Правила), декларація родинних зв’язків судді подається особисто суддею шляхом її заповнення на офіційному вебсайті Вищої кваліфікаційної комісії суддів України із зазначенням відомостей за останні п’ять календарних років.
Пунктом 3 Правил передбачено, що в декларації родинних зв’язків судді зазначаються відомості, актуальні станом на 31 грудня останнього звітного (п’ятого) року.
Відповідно до частин другої та восьмої статті 61 Закону в декларації родинних зв’язків судді зазначаються такі відомості: 1) прізвище, ім’я, по батькові судді, місце його роботи та займана посада; 2) прізвища, імена, по батькові осіб, з якими у судді є родинні зв’язки, місця їх роботи (проходження служби), займані ними посади, якщо такі особи є або протягом останніх п’яти років були, зокрема, адвокатами.
До осіб, з якими в судді є родинні зв’язки, для цілей цієї статті належать особи, які спільно проживають, пов’язані спільним побутом і мають взаємні права та обов’язки із суддею (крім осіб, взаємні права та обов’язки яких із суддею не мають характеру сімейних), у тому числі особи, які спільно проживають, але не перебувають у шлюбі з суддею; незалежно від зазначених у пункті 1 умов – чоловік, дружина, а також родичі кожного з подружжя чи родичі осіб, які спільно проживають, але не перебувають у шлюбі з суддею, зокрема свекруха.
Для оцінки поведінки судді та кваліфікації виявленого порушення Комісія у пленарному складі враховує принцип його істотності та доходить висновку, що виявлені помилки, хоча і свідчать про несумлінність при заповнені декларації, проте не можуть вважатись достатніми для висновку про невідповідність чи обґрунтований сумнів у відповідності судді критерію доброчесності та професійної етики. Досліджені обставини враховуватимуться Комісією при визначенні кількості балів за результатами кваліфікаційного оцінювання судді на відповідність займаній посаді.
Стосовно повідомлення Вищої ради правосуддя про втручання в діяльність судді.
Із висновку члена Вищої ради правосуддя Шевцової Л.А. від 29 березня 2021 року встановлено, що 14 грудня 2020 року до Вищої ради правосуддя надійшло повідомлення судді Дзержинського міського суду Донецької області Островерхової (Соляник) А.В. про втручання в її діяльність як судді щодо здійснення правосуддя.
За результатами розгляду повідомлення Вища рада правосуддя ухвалила рішення від 30 березня 2021 року № 725/0/15-21, яким затвердила висновок члена Вищої ради правосуддя про відсутність підстав для вжиття заходів щодо забезпечення незалежності суддів та авторитету правосуддя за повідомленням судді Дзержинського міського суду Донецької області Островерхової (Соляник) А.В.
Під час пленарного засідання ГРД звернула увагу на те, що суддя надала пояснення, які спростовують будь-які сумніви в її відповідності критерію доброчесності та професійної етики, тому такі відомості зазначені як інформація, яка сама по собі не стала підставою для висновку.
З огляду на наведене Комісія у пленарному складі погоджується з висновками колегії та вважає, що інформація, надана ГРД, не має негативного впливу на оцінку відповідності судді Островерхової (Соляник) А.В. критеріям професійної етики та доброчесності.
Під час дослідження суддівського досьє та інформації, наданої Національним агентством з питань запобігання корупції, встановлено таке.
У розділах 2.1 «Інформація про суб’єкта декларування» Декларацій за 2016–2017 роки зареєстрованим місцем проживання зазначено: АДРЕСА_1, місцем фактичного проживання: АДРЕСА_2.
У розділах 2.1 «Інформація про суб’єкта декларування» Декларацій за 2020–2022 роки зареєстрованим місцем проживання зазначено: АДРЕСА_1, місцем фактичного проживання: АДРЕСА_3.
У розділі 2.1 «Інформація про суб’єкта декларування» Декларації за 2019 рік зареєстрованим місцем проживання зазначено: АДРЕСА_1, місцем фактичного проживання: АДРЕСА_4.
Водночас у розділах 3 «Об’єкти нерухомості» цих Декларацій суддя не зазначає права користування об’єктами за фактичним місцем проживання.
Крім того, суддя задекларувала відомості про місце проживання після завершення відрядження до Орджонікідзевського районного суду міста Запоріжжя, тобто після 18 липня 2019 року, у місті Торецьку Донецької області в розділах 2.1 «Інформація про суб’єкта декларування» та 3 «Об’єкти нерухомості» Декларацій.
Згідно з пунктом 2 частини першої статті 46 Закону України «Про запобігання корупції» (у редакції від 18 березня 2016 року) у декларації відображаються відомості, зокрема, про зареєстроване місце проживання, а також місце фактичного проживання або поштову адресу; об’єкти нерухомості, що належать суб’єкту декларування та членам його сім’ї на праві приватної власності, включаючи спільну власність, або знаходяться у них в оренді чи на іншому праві користування, незалежно від форми укладення правочину, внаслідок якого набуте таке право.
Згідно з пунктами 12–13 роз’яснень щодо застосування окремих положень Закону України «Про запобігання корупції» стосовно заходів фінансового контролю, затверджених рішенням Національного агентства з питань запобігання корупції від 11 серпня 2016 року № 3 (чинними на момент подання декларацій), Закон передбачає обов’язок зазначати в декларації окремі об’єкти, які належать суб’єкту декларування або члену його сім’ї на праві користування. Такими правами користування можуть бути: оренда, сервітути, право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис), право забудови земельної ділянки (суперфіцій), утримання, застава, користування на підставі довіреності, у тому числі генеральної довіреності, інші права, передбачені законом. Визначення зазначених категорій наведено у Цивільному кодексі України. За загальним правилом інформація про вартість відповідного майна повинна вказуватись на дату набуття права власності на нього (як зазначено в документі, на підставі якого було набуто право власності) у грошовій одиниці України або на дату набуття майна у володіння чи користування, якщо не йдеться про власність. При цьому вартість об’єктів декларування, що перебувають у володінні чи користуванні суб’єкта декларування або члена його сім’ї, зазначається у випадку, якщо вона відома суб’єкту декларування або повинна була стати відомою внаслідок вчинення відповідного правочину.
Згідно з вимогами цього закону суб’єкт декларування повинен задекларувати усі об’єкти нерухомості незалежно від їх вартості, що належать йому на праві власності, знаходяться у нього на праві оренди чи іншого права користування станом на останній день звітного періоду (31 грудня звітного року для щорічної декларації). При цьому дата набуття вказується відповідно до документів, на підставі яких було набуто право на відповідне майно. Якщо об’єкт нерухомості був відчужений після кінця звітного періоду, до чи після подання декларації, то інформацію про це слід буде відобразити у наступній декларації, яка охопить відповідний період (див. також вище роз’яснення щодо звітного періоду для різних типів декларацій).
Отже, суддя під час заповнення Декларацій за 2016–2017, 2019 та 2020–2022 роки допустила вказані вище помилки. Виявлені помилки, хоча і свідчать про несумлінність при заповненні Декларацій, але за своїм характером не можуть бути кваліфіковані, як умисна неповнота чи недостовірність при їх заповненні.
Підсумовуючи результати кваліфікаційного оцінювання судді Островерхової (Соляник) А.В. на етапі дослідження досьє та проведення співбесіди, Комісія у пленарному складі вважає надані пояснення та наведені аргументи судді, інші фактичні дані, встановлені під час дослідження досьє, переконливими та такими, що можуть вважатись достатніми для спростування сумнівів у відповідності судді критерію доброчесності та професійної етики.
Комісія у пленарному складі не знаходить підстав для оцінки вказаної у висновку ГРД інформації іншим чином, ніж це здійснено колегією в рішенні від 03 жовтня 2024 року № 168/ко-24.
Висновки Комісії за результатами розгляду.
З огляду на вказане Комісія у пленарному складі, заслухавши доповідача, дослідивши рішення Комісії у складі колегії від 03 жовтня 2024 року № 168/ко-24, висновок ГРД, пояснення судді, інші зазначені вище в рішенні обставини, документи та матеріали, дійшла висновку про спростування обґрунтованого сумніву щодо відповідності судді Островерхової (Соляник) А.В. критеріям доброчесності та професійної етики.
Це своєю чергою є підставою для ухвалення рішення про визнання судді Дзержинського міського суду Донецької області Островерхової (Соляник) А.В. такою, що відповідає займаній посаді.
Ураховуючи результати кваліфікаційного оцінювання судді на відповідність займаній посаді, Комісія у пленарному складі дійшла висновку про необхідність внесення рекомендації про призначення Островерхової (Соляник) А.В. на посаду судді Дзержинського міського суду Донецької області.
Ураховуючи викладене, керуючись статтями 88, 93, 101 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», абзацом шостим пункту 13 розділу III «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про Вищу раду правосуддя», Комісія одноголосно
вирішила:
Визнати суддю Дзержинського міського суду Донецької області Островерхову (Соляник) Анжеліку Вячеславівну такою, що відповідає займаній посаді.
Внести рекомендацію Вищій раді правосуддя про призначення Островерхової (Соляник) Анжеліки Вячеславівни на посаду судді Дзержинського міського суду Донецької області.
Головуючий Андрій ПАСІЧНИК
Члени Комісії: Михайло БОГОНІС
Людмила ВОЛКОВА
Віталій ГАЦЕЛЮК
Ярослав ДУХ
Роман КИДИСЮК
Надія КОБЕЦЬКА
Олег КОЛІУШ
Руслан МЕЛЬНИК
Олексій ОМЕЛЬЯН
Роман САБОДАШ
Руслан СИДОРОВИЧ
Сергій ЧУМАК
Галина ШЕВЧУК
