Вища кваліфікаційна комісія суддів України у складі колегії:
головуючого - Бутенка В.І.,
членів Комісії: Василенка А.В., Шилової Т.С.,
розглянувши питання щодо недостовірності (у тому числі неповноти) тверджень, вказаних суддею Верховного Суду України Вус Світланою Михайлівною у декларації доброчесності судді за 2015 рік,
встановила:
Відповідно до частини першої статті 62 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (далі - Закон) суддя зобов’язаний щорічно до 1 лютого подавати шляхом заповнення на офіційному веб-сайті Вищої кваліфікаційної комісії суддів України декларацію доброчесності за формою, що визначається Комісією.
Форму декларації доброчесності судді затверджено рішенням Комісії від 31 жовтня 2016 року № 137/зп-16.
У встановленому законом порядку Вус С.М. подала декларацію доброчесності судді за 2015 рік.
До Комісії у квітні 2018 року надійшло повідомлення Маселка Р.А. щодо недостовірності (у тому числі неповноти) тверджень, вказаних суддею Верховного Суду України Вус С.М. у декларації доброчесності судді за 2015 рік.
Заявник зазначає, що у пункті 17 поданої до Комісії декларації доброчесності за 2015 рік суддя Вус С.М. підтвердила, що нею не приймалися одноособово або у колегії суддів рішення, передбачені статтею 3 Закону України «Про відновлення довіри до судової влади в Україні». На думку заявника, зазначене твердження є недостовірним, оскільки суддя Вус С.М., яка на той час була суддею Верховного Суду України, 19 грудня 2007 року, розглянувши касаційну скаргу засудженого ОСОБА_1 на вирок Сарненського районного суду Рівненської області від 02 березня 2007 року та ухвалу апеляційного суду Рівненської області від 19 червня 2007 року, дійшла висновку, що непереконливими є твердження засудженого щодо застосування до нього недозволених методів ведення слідства, оскільки ця обставина була предметом дослідження як суду першої, так і апеляційної інстанцій, і визнана як надумана. Надалі Європейський суд з прав людини у справі «Боротюк проти України» встановив порушення пункту 1 статті 6 у поєднанні з підпунктом «с» пункту 3 статті 6 Конвенції. Суд у пункті 83 рішення у цій справі зазначено, що визнавальні показання заявника, отримані за відсутності захисника та за обставин, які дають підстави підозрювати, що як відмова від захисника, так і визнавальні показання здобуто всупереч його волі, були використані як докази, на підставі яких він був засуджений судом. Отже, суд визнає, що заявник визнав такого обмеження права на доступ до захисника, яке підірвало загальну справедливість провадження у його справі.
Обставини вказаної справи підпадають під визначення, наведене у пункті 2 частини першої статті 3 Закону України «Про відновлення довіри до судової влади в Україні».
З урахуванням викладених обставин Маселко Р.А. просить Комісію здійснити перевірку декларації доброчесності судді Вус С.М. за 2015 рік.
Відповідно до частини шостої статті 62 Закону у разі одержання інформації, що може свідчити про недостовірність (в тому числі неповноту) тверджень судді у декларації доброчесності, Вища кваліфікаційна комісія суддів України проводить відповідну перевірку.
Дослідивши матеріали справи, Комісією встановлено таке.
У поданій декларації доброчесності судді за 2015 рік станом на 25 листопада 2016 року у пункті 17 зазначеної декларації суддею Вус С.М. проставлено відмітку біля твердження «Мною не приймалися одноособово або у колегії суддів рішення, передбачені статтею 3 Закону України «Про відновлення довіри до судової влади в Україні».
Комісією встановлено, що на час звернення Маселка Р.А. стосовно проведення перевірки декларації доброчесності судді Вус С.М. рішенням Комісії від 03 липня 2017 року суддю Вус С.М. визнано такою, що за критеріями професійної етики та доброчесності підтвердила здатність здійснювати правосуддя у Касаційному кримінальному суді у складі Верховного Суду та завершено проведення кваліфікаційного оцінювання стосовно кандидата.
У згаданому вище рішенні Комісією враховано пояснення та спростовано доводи Громадської ради доброчесності, викладені у висновку про невідповідність кандидата на посаду судді Верховного Суду Вус С.М. критеріям доброчесності та професійної етики щодо недостовірної інформації, вказаної у декларації доброчесності судді за 2015 рік.
Окрім того, під час надання пояснень суддя відзначила, що в ухваленій постанові про відмову засудженому ОСОБА_1 у витребуванні кримінальної справи було зазначено про непереконливість тверджень засудженого щодо застосування до нього недозволених методів слідства, оскільки ця обставина була предметом дослідження як суду першої, так і апеляційної інстанцій, і визнана судами як надумана, а в рішенні
Європейського суду з прав людини «Боротюк проти України» про цю постанову не йдеться.
З огляду на викладене Комісія дійшла до висновку, що у кандидата були відсутні підстави для підтвердження у декларації доброчесності своєї участі в ухваленні рішення, передбаченого статтею 3 Закону України «Про відновлення довіри до судової влади в Україні».
Відповідно до підпункту 6.2.4. пункту 6.2 розділу VI Регламенту Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, затвердженого рішенням Комісії від 13 жовтня 2016 року № 81/зп-16 (зі змінами), повідомлення, які були предметом дослідження (зокрема на кваліфікаційному оцінюванні судді), повторному розгляду не підлягають і відповідно залишаються без розгляду.
Таким чином, оскільки повідомлення Маселка Р.А. вже було предметом дослідження на кваліфікаційному оцінюванні судді Вус С.М. під час участі у конкурсі на зайняття вакантної посади судді Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду, це повідомлення підлягає залишенню без розгляду.
Керуючись статтями 62, 93, 101 Закону, розділом VI Регламенту Вищої кваліфікаційної комісії судів України, Комісія
вирішила:
залишити без розгляду повідомлення Маселка Романа Анатолійовича щодо інформації, яка може свідчити про недостовірність (в тому числі неповноту) тверджень, вказаних суддею Верховного Суду України Вус Світланою Михайлівною у декларації доброчесності судді за 2015 рік.
Головуючий В.І. Бутенко
Члени Комісії : А.В. Василенко
Т.С. Шилова
