Вища кваліфікаційна комісія суддів України у складі колегії:
головуючого - Тітова Ю.Г.,
членів Комісії: Лукаша Т.В., Макарчука М.А.,
розглянувши питання про проведення співбесіди за результатами дослідження досьє кандидата Заїки Миколи Миколайовича на зайняття вакантної посади судді Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду у межах процедури конкурсу, оголошеного Вищою кваліфікаційною комісією суддів України 02 серпня 2018 року,
встановила:
Згідно зі статтею 79 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02 червня 2016 року № 1402-VІІІ (далі – Закон) конкурс на зайняття вакантних посад суддів Верховного Суду у відповідних касаційних судах проводиться Вищою кваліфікаційною комісією суддів України (далі – Комісія) відповідно до Закону.
Рішенням Комісії від 02 серпня 2018 року № 185/зп-18 оголошено конкурс на зайняття 78 вакантних посад суддів касаційних судів у складі Верховного Суду:
- у Касаційному адміністративному суді – 26 посад;
- у Касаційному господарському суді – 16 посад;
- у Касаційному кримінальному суді – 13 посад;
- у Касаційному цивільному суді – 23 посади.
Заїка Микола Миколайович звернувся до Комісії із заявою від 03 вересня 2018 року про проведення стосовно нього кваліфікаційного оцінювання для підтвердження здатності здійснювати правосуддя в Касаційному адміністративному суді у складі Верховного Суду.
Комісією 08 жовтня 2018 року ухвалено рішення № 90/вс-18, зокрема, про допуск Заїки М.М. до проходження кваліфікаційного оцінювання для участі у конкурсі на посади суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду.
Рішенням Комісії від 18 жовтня 2018 року № 231/зп-18 призначено кваліфікаційне оцінювання в межах конкурсу на зайняття 26 вакантних посад суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду 157 кандидатів, зокрема Заїки М.М.
Положеннями статті 83 Закону закріплено, що кваліфікаційне оцінювання проводиться Вищою кваліфікаційною комісією суддів України з визначення здатності судді (кандидата на посаду судді) здійснювати правосуддя у відповідному суді за визначеними критеріями. Такими критеріями є: компетентність (професійна, особиста, соціальна), професійна етика та доброчесність.
Заїка М.М. 12 листопада 2018 року склав анонімне письмове тестування, за результатами якого набрав 66,75 бала, і згідно з рішенням Комісії від 13 листопада 2018 року № 257/зп-18 його допущено до виконання практичного завдання під час іспиту в межах кваліфікаційного оцінювання кандидатів на зайняття вакантних посад суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду.
За результатами виконаного 14 листопада 2018 року практичного завдання кандидат набрав 73 бали та згідно з рішенням Комісії від 27 грудня 2018 року № 327/зп-18 його допущено до другого етапу кваліфікаційного оцінювання «Дослідження досьє та проведення співбесіди» в межах конкурсу на зайняття вакантних посад суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду.
Згідно з положеннями статті 87 Закону з метою сприяння Вищій кваліфікаційній комісії суддів України у встановленні відповідності судді (кандидата на посаду судді) критеріям професійної етики та доброчесності для цілей кваліфікаційного оцінювання утворюється Громадська рада доброчесності, яка, зокрема, надає Комісії інформацію щодо судді (кандидата на посаду судді), а за наявності відповідних підстав - висновок про невідповідність судді (кандидата на посаду судді) критеріям професійної етики та доброчесності.
Абзацом третім пункту 20 розділу III Положення про порядок та методологію кваліфікаційного оцінювання, показники відповідності критеріям кваліфікаційного оцінювання та засоби їх встановлення, затвердженого рішенням Комісії від 03 листопада 2016 року № 143/зп-16 (у редакції рішення Комісії від 13 лютого 2018 року № 20/зп-18) (далі – Положення), визначено, що під час співбесіди обов’язковому обговоренню із суддею (кандидатом) підлягають дані щодо його відповідності критеріям професійної етики та доброчесності.
Підпунктом 4.10.1 пункту 4.10 Регламенту Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, затвердженого рішенням Комісії від 13 жовтня 2016 року № 81/зп-16 (з наступними змінами) (далі – Регламент), передбачено, що інформація щодо судді (кандидата на посаду судді) або висновок про невідповідність судді (кандидата на посаду судді) критеріям професійної етики та доброчесності надається до Комісії Громадською радою доброчесності не пізніше ніж за 10 днів до визначеної Комісією дати засідання з проведення, співбесіди стосовно такого судді (кандидата на посаду судді).
Громадською радою доброчесності з порушенням передбаченого Регламентом строку 24 січня 2019 року надано Комісії висновок про невідповідність кандидата на посаду судді Верховного Суду Заїки М.М. критеріям професійної етики та доброчесності, затверджений 21 січня 2019 року.
У зв’язку з порушенням Громадською радою доброчесності зазначеного строку Комісія ухвалила надати висновку статус інформації та розглядати його як інформацію.
Згідно з інформацією Громадської ради доброчесності кандидат безпідставно своєчасно не задекларував свого майна чи члена сім’ї, що є ліквідним активом, доходу, або значно занизив його обсяг і (або) вартість, або безпідставно не подав інформації стосовно члена сім’ї.
Зокрема, у деклараціях особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за 2015-2017 роки кандидатом було відображено фінансові зобов’язання своєї дружини Симхи Г.В. у розмірі 590 000 доларів США, які виникли у 2012 році (300 000 доларів США) та у 2013 році (290 000 доларів США). Водночас вказані фінансові зобов’язання відсутні у поданих кандидатом деклараціях про майновий стан, доходи, витрати і зобов’язання фінансового характеру за 2013-2014 роки. Щодо зазначеного факту Комісія у своєму рішенні від 03 липня 2007 року № 158/вс-17 вказала, що кошти, одержані за договором позики, перейшли у власність дружини кандидата, у зв’язку з чим кандидат був зобов’язаний у позиції 20 «Інші види доходів» розділу II «Відомості про доходи» декларацій відображати як дохід загальну суму всіх позик, отриманих декларантом та членами його сім’ї за минулий рік.
Кандидат пояснив, що зазначені фінансові зобов’язання його дружини виникли у 2012-2013 роках на підставі договору безвідсоткової позики та не були відображені у деклараціях за вказаний період у зв’язку з відсутністю відповідних граф для декларування таких відомостей, а твердження про необхідність їх відображення у позиції 20 «Інші види доходів» розділу II «Відомості про доходи» декларацій вважає хибним, посилаючись на підпункт 165.1.31 пункту 165.1 статті 165 Податкового кодексу України та Методичні рекомендації щодо заповнення декларації про майно, доходи, витрати і зобов’язання фінансового характеру особами, уповноваженими на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, та іншими особами (видання «Держслужбовець», Київ, 2014).
Відповідно до підпункту 165.1.31 пункту 165.1 статті 165 Податкового кодексу України до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку не включається основна сума поворотної фінансової допомоги, надана платником податку іншим особам, яка повертається йому; основна сума поворотної фінансової допомоги, що отримується платником податку.
Оскільки Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, невключення до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку основної суми поворотної фінансової допомоги, яка отримується платником податку, не звільняє від обов’язку осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, декларувати такий дохід відповідно до вимог антикорупційного законодавства.
Стосовно посилання кандидата на Методичні рекомендації щодо заповнення декларації про майно, доходи, витрати і зобов’язання фінансового характеру особами, уповноваженими на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, та іншими особами (видання «Держслужбовець», Київ, 2014), слід відмітити, що ці рекомендації носили рекомендаційний характер, а наведений у них перелік доходів декларанта та членів його сім’ї, які могли бути зазначені в позиції 20 «Інші види доходів» розділу II «Відомості про доходи» декларації, не був вичерпним.
Згідно зі статтею 1046 Цивільного кодексу України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов’язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.
Оскільки одержані за договором безвідсоткової позики грошові кошти перейшли у власність дружини кандидата, заповнюючи у 2013 та 2014 роках декларації про майновий стан, доходи, витрати і зобов’язання фінансового характеру за 2012 та 2013 роки, був зобов’язаний у позиції 20 «Інші види доходів» розділу II «Відомості про доходи» відобразити дохід дружини у розмірі 300 000 доларів США та 290 000 доларів США відповідно.
Громадська рада доброчесності повідомила, що згідно з відомостями поданих кандидатом декларацій особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого управління, за 2015-2016 роки його дружині Симсі Г.В. належало 75% корпоративних прав (вартість у грошовому виразі – 750 000 грн) ТОВ «Центр «Сонячне ремесло» та 80% корпоративних прав (вартість у грошовому виразі — 1 600 000 грн) ПП «АМБРА СІМХА». Водночас вказані відомості відсутні у підрозділі «Б» розділу V (рядок 53 - «Розмір внесків до статутного (складеного) капіталу товариства, підприємства, організації») декларацій кандидата про майновий стан, доходи, витрати і зобов’язання фінансового характеру за 2013-2014 роки.
Кандидат пояснив, що перед заповненням декларацій він звертався до довіреної особи своєї дружини, яка опікується її фінансовими справами. Отримавши від неї документи, кандидат заповнив щорічні декларації про майновий стан, доходи, витрати і зобов’язання фінансового характеру за 2013-2014 роки, використовуючи лише ту інформацію, яка була надана. Оскільки довірена особа дружини має лише фінансову освіту та не обізнана з правилами заповнення декларацій особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, нею було надано винятково інформацію фінансового характеру (щодо доходів) дружини. Інформацію щодо корпоративних прав дружини кандидату надано не було.
Громадська рада доброчесності зазначила, що згідно з даними досьє кандидата, відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань дружина кандидата Симха Г.В. є кінцевим бенефіціарним власником (контролером) ТОВ «Центр «Сонячне ремесло» та ПП «АМБРА СІМХА». Проте вказані відомості відсутні у розділі 9 «Юридичні особи, кінцевим бенефіціарним власником (контролером) яких є суб’єкт декларування або члени його сім’ї» декларацій особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, кандидата за 2015-2016 роки. Водночас у декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, кандидата за 2017 рік зазначену інформацію вже вказано, однак у розділі 8 «Корпоративні права» відсутня інформація про 75% корпоративних прав дружини кандидата (вартість у грошовому виразі – 750 000 грн) у ТОВ «Центр «Сонячне ремесло».
Стосовно невідображення кандидатом у розділі 9 «Юридичні особи, кінцевим бенефіціарним власником (контролером) яких є суб’єкт декларування або члени його сім’ї» декларацій особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за 2015-2016 роки відомостей про те, що його дружина є кінцевим бенефіціарним власником (контролером) ТОВ «Центр «Сонячне ремесло» та ПП «АМБРА СІМХА», кандидат пояснив, що в цьому випадку кінцевий бенефіціар (контролер) та учасник (дружина) збігаються. Законом України від 21 травня 2015 року № 475-VІІІ «Про внесення змін до деяких законів України щодо відомостей про кінцевого бенефіціарного власника (контролера) юридичної особи» передбачено, що відомості про кінцевого бенефіціарного власника (контролера), в тому числі кінцевого бенефіціарного власника (контролера) учасника (засновника), якщо учасник (засновник) – юридична особа, не подаються, юридичними особами, учасниками яких є виключно фізичні особи, якщо кінцеві бенефіціарні власники (контролери) таких юридичних осіб збігаються з їх учасниками. У цьому випадку учасники — фізичні особи є бенефіціарними власниками (контролерами) такої юридичної особи. Тому, якщо кінцевий бенефіціар і учасник одна й та сама фізична особа, додатково зазначати такі відомості в розділі 9 декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, не обов’язково.
Стосовно невідображення у розділі 8 «Корпоративні права» декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за 2017 рік відомостей про наявність у дружини корпоративних прав ТОВ «Центр «Сонячне ремесло» кандидат пояснив, що дружина вже не володіє цими корпоративними правами, проте залишається бенефіціарним власником (контролером) цього товариства.
Відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань підтверджується, що Симха Г.В. є кінцевим бенефіціарним власником (контролером) ТОВ «Центр «Сонячне ремесло», а його засновником є «ГС ВІТАЛСТОУН ЛІМІТЕД» (Кіпр) з внеском до статутного фонду в розмірі 1 000 000 гривень.
Громадська рада доброчесності повідомила, що згідно з відомостями Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань станом на 31 грудня 2015 року дружина кандидата Симха Г.В. була одним із засновників ТОВ «Кананка» із внеском до статутного капіталу в розмірі 10 000 гривень. Однак у декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за 2015 рік відсутні відомості про зазначені корпоративні права дружини у розділах 8 «Корпоративні права» та 9 «Юридичні особи, кінцевим бенефіціарним власником (контролером) яких є суб’єкт декларування або члени його сім’ї».
Кандидат підтвердив, що у декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за 2015 рік ним не було відображено вказаних відомостей у зв’язку з тим, що дружина забула про участь у ТОВ «Кананка», яке з моменту створення практично не здійснювало господарської діяльності.
Громадська рада доброчесності зазначила, що у деклараціях особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за 2015-2017 роки кандидат відобразив інше право користування на житловий будинок загальною площею 370,2 кв.м у місті Бучі Київській області, який належить на праві приватної власності його дружині (дата набуття права – 05 грудня 2012 року). Водночас цей будинок не відображено у підрозділі «А» розділу III «Майно, що перебуває у власності, в оренді чи на іншому праві користування декларанта» декларацій кандидата про майновий стан, доходи, витрати і зобов’язання фінансового характеру за 2013-2014 роки.
Кандидат пояснив, що вказаний житловий будинок було відображено ним у підрозділі «Б» розділу III «Майно, що перебуває у власності чи оренді чи на іншому праві користування членів сім’ї декларанта» декларацій про майновий стан, доходи, витрати і зобов’язання фінансового характеру за 2013-2014 роки, як нерухоме майно, яке належить на праві власності дружині. На користування цим будинком кандидат цивільно-правових правочинів не укладав, а право власності на нього у кандидата відсутнє. Кандидат також наголосив, що інформація про будинок містилась у всіх деклараціях (2013-2017 роки), а декларування ним з 2015 року права користування на будинок пов’язане зі зміною форми декларації.
Громадська рада доброчесності повідомила, що згідно з декларацією особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за 2015 рік кандидат мав у власності автомобіль ВАЗ 21214 2008 року випуску вартістю на дату набуття – 45 000 грн (близько 8 500 доларів США за офіційним курсом Національного банку України станом на кінець 2008 року). У 2016 році кандидат продав зазначений автомобіль за 2 000 гривень. Проте відповідно до оголошень про продаж подібних автомобілів, розміщених у мережі Інтернет, їх вартість становить щонайменше 3 000 доларів США. У випадку продажу автомобіля за ринковими цінами його вартість перевищила б 50 прожиткових мінімумів, встановлених для працездатних осіб станом на 1 січня звітного року, і кандидат повинен був би також відобразити продаж автомобіля у розділі 14 вказаної декларації «Видатки та правочини суб’єкта декларування».
Кандидат пояснив, що твердження про заниження ціни продажу автомобіля є оціночна та суб’єктивна думка Громадської ради доброчесності. Оцінка автомобіля може бути здійснена лише фахівцями в цій галузі з урахуванням технічних характеристик та фактичного стану транспортного засобу. На момент продажу автомобілю було вже 7 років. Він був невдалим із самого початку, мав багато технічних вад, був значно пошкоджений корозією кузову. Використання та обслуговування такого автомобіля було матеріально обтяжливим і невигідним. Оскільки часу на пошук покупця не мав, кандидат продав автомобіль першому ліпшому покупцю за ті кошти, які за нього пропонували.
Згідно з інформацією Громадської ради доброчесності кандидат безпідставно допустив значні розбіжності у відомостях, поданих у майнових деклараціях за різні або ті самі періоди.
Зокрема, у 2015 та 2016 роках кандидат задекларував значний дохід своєї дружини Симхи Г.В. від підприємницької діяльності – 2 611 196 грн та 3 071 570 грн відповідно. При цьому у декларації про майновий стан, доходи, витрати і зобов’язання фінансового характеру за 2015 рік дохід у розмірі 2 611 196 грн відображено у рядку 6 «Заробітна плата, інші виплати та винагороди, нараховані (виплачені) члену сім’ї декларанта відповідно до умов трудового або цивільно-правового договору (крім виплат, зазначених у позиціях 7, 8)», а у декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за 2015 рік ця сама сума вказана як дохід від заняття підприємницькою діяльністю. Отже, у паперових деклараціях за 2013-2015 роки кандидат взагалі не відображав дохід дружини від підприємницької діяльності, а після запровадження системи електронного декларування такий дохід (у значному розмірі) почав відображатися в електронних деклараціях за 2015-2016 роки.
Кандидат пояснив, що у 2013 році дружина не мала доходів від підприємницької діяльності. Оскільки основним її місцем роботи було ФОП «Симха Галина Василівна», у паперових деклараціях за 2014-2015 роки кандидат відображав дохід дружини у рядку 6 «Заробітна плата, інші виплати та винагороди, нараховані (виплачені) члену сім’ї декларанта відповідно до умов трудового або цивільно-правового договору (крім виплат, зазначених у позиціях 7, 8)». Уважно ознайомившись з правилами заповнення електронних декларацій, кандидат зробив висновок, що такий дохід підлягає віднесенню до доходу, отриманого від заняття підприємницькою діяльністю, що й було зроблено ним при заповненні електронної декларації за 2015 рік. Неправильне відображення виду доходу кандидат вважає технічною помилкою, яка не може розцінюватися як приховування доходів.
Громадська рада доброчесності зазначила, що у 2016 році кандидат вперше задекларував об’єкти права інтелектуальної власності, права на які належать дружині. При цьому права на всі ці об’єкти, крім одного, виникли до 2016 року, але не були задекларовані раніше.
Кандидат пояснив, що об’єкти права інтелектуальної власності є нематеріальними активами, відображення яких у паперових деклараціях не передбачалося. Проте необхідно було декларувати доходи, отримані від таких прав (рядок 8 - «Авторська винагорода, інші доходи від реалізації майнових прав інтелектуальної власності»). Оскільки таких доходів у дружини не було, вони й не відображалися у деклараціях.
Згідно з інформацією Громадської ради доброчесності кандидат не вжив достатніх заходів для з’ясування майнового стану осіб, стосовно яких він повинен подати декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави чи місцевого самоврядування, внаслідок чого вказав неправдиву (неповну) інформацію.
Зокрема, кандидат під час заповнення декларацій особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за 2015-2017 роки, відображаючи фінансові зобов’язання - позичені дружині кошти на загальну суму 590 000 доларів США, зазначив дружину «особою, на користь якої виникло зобов’язання». З викладеного вбачається, що дружина кандидата сама ж собі надала дві позики на вказану суму. Зазначене свідчить про те, що кандидат переконливо не пояснив джерела походження отриманих позик членом його сім’ї та не надав повних та достовірних відомостей під час подання декларацій.
Кандидат пояснив, що роз’яснення стосовно заповнення електронних декларацій особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, не дає чіткої відповіді, хто саме є «особою, на користь якої виникло зобов’язання». З форми декларації кандидат зробив висновок, що йдеться про його дружину. Між тим, навіть якщо б у роз’ясненні було чітко визначено, хто є особою, на користь якої виникло зобов’язання, то, оскільки кошти були отримані від фізичної особи, вказувати персональні дані такої особи без її згоди було б неможливим.
Проте з такою позицією кандидата погодитися неможна, оскільки персональні дані фізичних осіб не розміщуються в Єдиному державному реєстрі декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування. Кандидат був зобов’язаний відобразити джерела походження отриманих дружиною позик.
Громадська рада доброчесності зазначила, що згідно з матеріалами, що містяться у досьє кандидата, дружина кандидата Симха Г.В. отримала у 2015 році заробітну плату у розмірі 28 646 грн, нараховану ПП «АМБРА СІМХА». Однак у розділі 11 «Доходи, у тому числі подарунки» декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за 2015 рік відомості про цей дохід не відображено.
Кандидат підтвердив, що його дружина працювала у ПП «АМБРА СІМХА» за сумісництвом і в той час він не міг її турбувати питаннями щодо заповнення декларації за сімейними обставинами. З цими питаннями кандидат звертався до довіреної особи дружини, яка займалась її фінансовими питаннями, та на підставі наданої інформації заповнив декларацію в частині доходів членів родини.
Згідно з інформацією Громадської ради доброчесності кандидат дії (бездіяльність) або ухвалював рішення, обумовлені політичними мотивами, корпоративною солідарністю, маніпулюючи обставинами чи законодавством. Кандидат не реагував на відомі йому випадки недоброчесної або неетичної поведінки колег, покривав таку поведінку та відомі йому факти протиправної діяльності суддів, нехтуючи відповідальністю не лише за свою поведінку, а за діяльність системи правосуддя загалом.
Зокрема, кандидат був у складі колегії суддів Вищого адміністративного суду України, яка 29 лютого 2016 року визнала незаконним та скасувала подання Вищої ради юстиції про звільнення судді Червонозаводського районного суду міста Харкова Васильєвої Олени Олександрівни з посади за порушення присяги. Окремої думки кандидат не висловлював. Висновку про порушення суддею Васильєвою О.О. присяги дійшла Тимчасова спеціальна комісія з перевірки суддів судів загальної юрисдикції, яка аналізувала ухвалені суддею рішення стосовно учасників акцій протесту під час Революції Гідності у двох справах та встановила порушення Кодексу України про адміністративні правопорушення під час розгляду цих справ. Судове рішення, ухвалене колегією суддів Вищого адміністративного суду України за участі кандидата, було скасовано Верховним Судом України, а справу передано на новий розгляд до Вищого адміністративного суду України.
Кандидат пояснив, що під час розгляду цієї справи колегією суддів Вищого адміністративного суду України було встановлено, що заарештовані особи не були учасниками акцій протесту та на рішення судів не скаржилися, а до Тимчасової спеціальної комісії з перевірки суддів судів загальної юрисдикції зверталася невстановлена особа. Остаточне рішення у справі стосовно судді Васильєвої О.О. ще не ухвалено (Великою Палатою Верховного Суду 16 січня 2019 року відкрито апеляційне провадження), а в аналогічних справах Велика Палата Верховного Суду ухвалювала судові рішення про скасування рішень Вищої ради юстиції щодо звільнення суддів за порушення присяги (зокрема у справі № 800/571/17).
У пункті 35 Висновку № 17 (2014) Консультативної ради європейських суддів «Щодо оцінювання діяльності суддів, якості правосуддя і поваги до незалежності судової влади» (СОЕ(2014)2) від 24 жовтня 2014 року зазначається, що особи, які проводять оцінювання, мають зосереджуватися на методиці, яку суддя в цілому застосовує у своїй роботі, а не на оцінюванні правового обґрунтування окремих рішень, останнє ж має визначатися виключно в процесі оскарження. У тому ж пункті йдеться про проблематичність базування результатів оцінювання на кількості або відсотку рішень, скасованих в апеляційному порядку, якщо кількість та характер скасування чітко не демонструє, що судді бракує необхідних знань права та процедури. Аналогічні позиції викладено КРЄС і в пунктах 57 та 74 Висновку № 11 (2008), пункті 36 Висновку № 6 (2004). Пункт 28 Київських рекомендацій ОБСЄ/БДІПЛ щодо незалежності судочинства у Східній Європі, на Південному Кавказі та у Середній Азії «Адміністрування судівництва, добір та відповідальність суддів» визначає, що судді жодним чином не можуть бути оцінені на підставі змісту їхніх рішень чи вироків (чи безпосередньо, чи через вирахування відсотка скасованих рішень). Те, як суддя вирішує справу, ніколи не може бути підставою для накладення санкцій. Втім, у пункті 31 Київських рекомендацій передбачається, що оцінювання повинно включати перегляд письмових рішень судді та спостереження за тим, як він чи вона проводить судовий процес.
Громадська рада доброчесності зазначила, що 02 листопада 2017 року Перша Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя за результатами розгляду матеріалів об’єднаної дисциплінарної справи притягнула кандидата до дисциплінарної відповідальності та застосувала до нього дисциплінарне стягнення у виді попередження за істотне порушення норм процесуального права, яке полягало у незазначенні в судовому рішенні мотивів прийняття або відхилення аргументів сторін щодо суті спору при постановленні ухвал від 21 липня 2015 року, 08 грудня 2015 року, 01 лютого 2016 року про відмову у відкритті касаційного провадження, а також порушення норм процесуального права в частині вирішення питання про можливість касаційного розгляду справи № 816/4154/14 у порядку письмового провадження за наявності клопотання особи про розгляд справи за її участі. Вищою радою правосуддя 20 березня 2018 року зазначене рішення Першої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя було скасовано та закрито дисциплінарне провадження.
Комісією встановлено, що за результатами розгляду об’єднаної дисциплінарної справи (за чотирьома скаргами) Першою Дисциплінарною палатою Вищої ради правосуддя 02 листопада 2017 року було ухвалено рішення про притягнення кандидата до дисциплінарної відповідальності та застосування до нього дисциплінарного стягнення у виді попередження. Проте рішенням Вищої ради правосуддя від 20 березня 2018 року за результатами розгляду скарги адвоката кандидата рішення Першої дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 02 листопада 2017 року скасовано та закрито дисциплінарне провадження. Отже, кандидат не має дисциплінарних стягнень.
Громадська рада доброчесності повідомила, що рішенням Печерського районного суду міста Києва від 14 липня 2014 року у справі № 757/17348/14-п дружина кандидата Симха Г.В. була визнана винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 163-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення, та на неї було накладено штраф у розмірі 51 гривні. Суд встановив, що податковий розрахунок сум доходу, нарахованого і сплаченого на користь платників податку і сум утриманого з них податку за формою № 1-ДФ був поданий несвоєчасно, а саме 05 червня 2014 року при граничному терміні подання 12 травня 2014 року. Також Громадська організація «Асоціація «Український бурштиновий світ», керівником якої є дружина кандидата, станом на 01 грудня 2018 року мала податковий борг у розмірі 396 гривень.
Кандидат цю інформацію не заперечив та вказав, що такі порушення допускають у своїй діяльності майже всі організації.
Громадська рада доброчесності зазначила, що згідно із інформацією з веб-сайта «Доступ до правди» у Рівненській області два підприємства мають спеціальні дозволи на користування надрами з корисними копалинами бурштину: Державне підприємство «Бурштин України» та ТОВ «Центр «Сонячне ремесло», кінцевим бенефіціарним власником якого є дружина кандидата Симха Г.В. За даними єдиного веб-портала органів виконавчої влади України у 2018 році Кабінет Міністрів України передав земельну ділянку площею 60,3217 га на території Володимирецького району в оренду ТОВ «Центр «Сонячне ремесло» для розширення кар’єру з видобутку бурштину на родовищі «Володимирець Східний». Раніше ця ділянка землі перебувала у постійному користуванні ДП «Володимирецьке лісове господарство». Як зазначено на веб-сайті місцевого видання «Polissya.net», ТОВ «Центр «Сонячне ремесло» є стороною конфлікту з місцевими мешканцями. За інформацією з веб-сайта «Наші гроші», Державна фіскальна служба України підозрювала ТОВ «Центр «Сонячне ремесло» у заниженні реальних обсягів видобутку бурштину та в ухилянні від сплати податків, зареєструвавши кримінальне провадження НОМЕР_1.
Кандидат пояснив, що у його дружини не було конфлікту з місцевими мешканцями, а є конфлікт інтересів з нелегальними копачами бурштину. Навпаки ТОВ «Центр «Снячне ремесло» отримувало подяки за свою діяльність, на підтвердження чого надано копії листів Рівненської обласної державної адміністрації та Компанії «Gres Todorchuk PR» з висловленими подяками. Стосовно кримінального провадження, на яке посилалася Громадська рада доброчесності, кандидат надав лист Прокуратури Рівненської області від 11 січня 2016 року, згідно з яким 31 грудня 2015 року слідчим винесено постанову про закриття кримінального провадження НОМЕР_1 у зв’язку з відсутністю в діях службових осіб ТОВ «Центр «Снячне ремесло» складу кримінального правопорушення.
За результатами дослідження досьє кандидата Комісією встановлено розбіжності між відомостями, наданими Національним антикорупційним бюро України та відображеними у поданих кандидатом деклараціях. Стосовно цих розбіжностей кандидат надавав письмові пояснення особисто та через довірену особу своєї дружини ОСОБА_1, який опікувався фінансовими справами дружини.
Зокрема, згідно з відомостями Національного антикорупційного бюро України дружині кандидата Симсі Г.В. у 2013 році було виплачено 7 720 грн заробітної плати, нарахованої ПП «АМБРА СІМХА». У декларації кандидата про майновий стан, доходи, витрати і зобов’язання фінансового характеру за 2013 рік вказаний дохід дружини не відображено.
На прохання кандидата ОСОБА_1 пояснив, що інформація про заробітну плату дружини кандидата за сумісництвом у розмірі 7 720 грн, нарахована ПП «АМБРА СІМХА», ним не була надана кандидату в зв’язку з необізнаністю в особливостях заповнення декларації державного службовця.
У деклараціях особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за 2016-2017 роки на праві власності кандидата було відображено чотири земельні ділянки у Канівському районі Черкаської області загальною площею 684 кв. м, 8 360 кв. м, 1 460 кв. м та4 839 кв. м (дата набуття права - 29 грудня 2012 року). У деклараціях кандидата про майновий стан, доходи, витрати і зобов’язання фінансового характеру за 2012-2015 роки та декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за 2015 рік вказані земельні ділянки не відображено.
Кандидат пояснив, що він був спадкоємцем своєї бабусі за заповітом, яка померла у 2002 році, у зв’язку з чим отримав у спадок сертифікат на приватизаційне право. Цей сертифікат кандидат не забирав із сільської ради села Хутір-Хмільна Канівського району Черкаської області. У 2012 році вказаною сільською радою було проведено розпаювання земель ліквідованих колгоспів, зокрема й на користь кандидата як спадкоємця бабусі. Про цей факт кандидату відомо не було. Ані згоди, ані заяви про бажання отримати з земельні паї, ані довіреності на оформлення чи отримання актів на право власності він нікому не надавав. Водночас у 2016 році з відомостей Національного агентства з питань запобігання корупції кандидату стало відомо про наявність у нього права власності на чотири земельні ділянки. Після звернення до голови сільської ради села Хутір-Хмільна Чайки О.С. кандидат дізнався про виділення йому земельних паїв із земель ліквідованих колгоспів та почав їх відображати у щорічних деклараціях.
Таким чином, за результатами дослідження наданої Громадською радою доброчесності інформації та досьє кандидата Комісією встановлено порушення кандидатом обов’язку декларування:
- доходу дружини за договором безвідсоткової позики у розмірі 300 000 доларів США (2012 рік), 290 000 доларів США (2013 рік) та джерел походження цих позик (2015-2017 роки);
- внесків дружини до статутного капіталу ТОВ «Центр «Сонячне ремесло» у розмірі 750 000 грн та ПП «АМБРА СІМХА» у розмірі 1 600 000 грн (2013-2014 роки);
- корпоративних прав дружини у ТОВ «Кананка» із внеском до статутного капіталу у розмірі 10 000 грн (2015 рік);
- доходу дружини у виді заробітної плати, нарахованої ПП «АМБРА СІМХА» у розмірі 7 720 грн (2013 рік) та 28 646 грн (2015 рік);
- чотирьох земельних ділянок кандидата у Канівському районі Черкаської області загальною площею 684 кв. м, 8 360 кв. м, 1 460 кв. м та 4 839 кв. м (2012-2015 роки).
У пункті 12 частини четвертої статті 85 Закону визначено, що інформація щодо відповідності судді критерію доброчесності, зокрема, відповідність витрат і майна судді і членів його сім’ї задекларованим доходам, у тому числі копії відповідних декларацій, належить до даних суддівського досьє про відповідність судді критерію доброчесності.
Згідно з підпунктом «а» пункту 11 частини четвертої статті 85 Закону відомості про відповідність витрат і майна судді, членів його сім’ї і близьких осіб задекларованим доходам, у тому числі копії відповідних декларацій, належать до інформації суддівського досьє щодо дотримання суддею правил професійної етики, а тому підлягають оцінці під час встановлення відповідності цьому критерію.
Оцінюючи здатність Заїки М.М. як кандидата на посаду судді Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду здійснювати правосуддя у цьому суді за критеріями професійної етики та доброчесності, Комісія керується також вимогами Кодексу суддівської етики, затвердженого XI з’їздом суддів України 22 лютого 2013 року.
У статтях 1-3, 18-19 цього кодексу встановлено вимоги до поведінки судді під час здійснення правосуддя та поза професійною діяльністю. Зокрема, суддя повинен бути прикладом неухильного додержання вимог закону і принципу верховенства права, присяги судді, а також дотримання високих стандартів поведінки з метою зміцнення довіри громадян у чесність, незалежність, неупередженість та справедливість суду. Суддя має докладати всіх зусиль до того, щоб, на думку розсудливої, законослухняної та поінформованої людини, його поведінка була бездоганною. Суддя повинен бути обізнаним про свої майнові інтереси та вживати розумних заходів для того, щоб бути обізнаним про майнові інтереси членів своєї сім’ї.
Відповідно до роз’яснень Кодексу суддівської етики, затверджених рішенням Ради суддів України від 04 лютого 2016 року № 1, суддя добровільно приймає на себе обмеження, пов’язані з виконанням ним своїх професійних обов’язків, які унеможливлюють створення умов, що викликатимуть сумніви у доброчесності поведінки судді та його безсторонності, незалежності і об’єктивності.
Доброчесна поведінка судді має стосуватися всіх сфер його життя, зокрема й матеріальної (майнової) сфери. Йдеться про добросовісну поведінку судді в реалізації обов’язку бути обізнаним про свої майнові інтереси та здійснення активних дій щодо вжиття розумних (адекватних) заходів для того, щоб бути обізнаним про майнові інтереси членів своєї сім’ї та близьких осіб, виявляючи повагу до законів і лояльність до публічних фінансових інтересів держави.
Комісія вважає, що кандидатом не вживалося розумних заходів для того, щоб бути обізнаним про свої майнові інтереси та майнові інтереси дружини, оскільки порушення кандидатом обов’язку декларування майна та майнових прав мали місце в різні роки і мали системний характер. При цьому розміри незадекларованого доходу дружини за договором безвідсоткової позики, а також внесків до статутного капіталу ПП «АМБРА СІМХА» та ТОВ «Центр «Сонячне ремесло» були значними.
Указані обставини не підтверджують відповідності поведінки кандидата високим стандартам, дотримання яких слід очікувати від кандидата на посаду судді Верховного Суду, критеріям професійної етики та доброчесності.
За змістом пунктів 5.2.2, 5.3.2 глави 6 розділу II Положення критерії професійної етики та доброчесності оцінюються у 0 балів за наявності доказів невідповідності судді (кандидата на посаду судді) вимогам професійної етики та/або вимогам до доброчесності.
З огляду на зазначене, враховуючи мету кваліфікаційного оцінювання та вимоги щодо відповідності кандидата найвищим стандартам етики та доброчесності, Комісія оцінює Заїку М.М. за критеріями професійної етики та доброчесності у 0 балів.
Згідно з пунктом 4 частини п’ятої статті 81 Закону за результатами кваліфікаційного оцінювання кандидата на посаду судді Верховного Суду Вища кваліфікаційна комісія суддів України ухвалює рішення про підтвердження або непідтвердження здатності такого кандидата здійснювати правосуддя у відповідному суді та визначає його рейтинг для участі у конкурсі.
Відповідно до пункту 4 глави 6 розділу II Положення рішення про підтвердження здатності здійснювати правосуддя суддею (кандидатом на посаду судді) у відповідному суді ухвалюється у випадку отримання ним мінімально допустимих і більших балів за результатами іспиту та оцінювання критеріїв особистої і соціальної компетентності, а також бала, більшого за 0, за результатами оцінювання критерію професійної етики чи критерію доброчесності.
Отже, оцінка у 0 балів за критеріями професійної етики та доброчесності є пресічною безумовною підставою для ухвалення Комісією рішення про непідтвердження здатності судді (кандидата на посаду судді) здійснювати правосуддя у відповідному суді.
З ьогляду на те, що за критеріями професійної етики та доброчесності кандидат набрав 0 балів, Комісія дійшла висновку про непідтвердження здатності Заїки М.М. здійснювати правосуддя у Касаційному адміністративному суді у складі Верховного Суду.
Ураховуючи викладене, керуючись статтями 88, 93, 101 Закону, Положенням та Регламентом, Комісія
вирішила:
визнати Заїку Миколу Миколайовича таким, що не підтвердив здатності здійснювати правосуддя у Касаційному адміністративному суді у складі Верховного Суду.
Головуючий Ю.Г. Тітов
Члени Комісії: Т.В. Лукаш
М.А. Макарчук
