Вища кваліфікаційна комісія суддів України у складі колегії:
головуючого – Заріцької А.О.,
членів Комісії: Весельської Т.Ф., Прилипка С.М.,
розглянувши питання про проведення співбесіди за результатами дослідження досьє кандидата Леонідової Олени Володимирівни на зайняття вакантної посади судді Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду у межах процедури конкурсу, оголошеного Вищою кваліфікаційною комісією суддів України 2 серпня 2018 року,
встановила:
Рішенням Вищої кваліфікаційної комісії суддів України (далі - Комісія) від 2 серпня 2018 року № 185/зп-18 оголошено конкурс на зайняття 78 вакантних посад суддів касаційних судів у складі Верховного Суду, з яких 23 посади до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду.
Леонідова О.В. 13 вересня 2018 року звернулася до Комісії із заявою про проведення стосовно неї кваліфікаційного оцінювання для участі в конкурсі на посаду судді Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду за спеціальною процедурою призначення.
Згідно з рішеннями Комісії від 18 жовтня 2018 року № 231/зп-18 та від 22 жовтня 2018 року № 157/вс-18 кандидатів, серед яких Леонідова О.В., допущено до кваліфікаційного оцінювання у межах конкурсу на зайняття 23 вакантних посад суддів Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду.
Згідно з пунктом 4 частини п’ятої статті 81 Закону України від 2 червня 2016 року № 1402-VІІІ “Про судоустрій і статус суддів” (далі - Закон) за результатами кваліфікаційного оцінювання кандидата на посаду судді апеляційного суду, вищого спеціалізованого суду або Верховного Суду Комісія ухвалює рішення про підтвердження або непідтвердження здатності такого кандидата здійснювати правосуддя у відповідному суді та визначає його рейтинг для участі у конкурсі.
Згідно з частинами першою та другою статті 83 Закону кваліфікаційне оцінювання проводиться Комісією з метою визначення здатності кандидата на посаду судді здійснювати правосуддя у відповідному суді за визначеними законом критеріями. Такими критеріями є: компетентність (професійна, особиста, соціальна тощо), професійна етика та доброчесність.
Відповідно до пункту 1 глави 6 розділу II Положення про порядок та методологію кваліфікаційного оцінювання, показники відповідності критеріям кваліфікаційного оцінювання та засоби їх встановлення, затвердженого рішенням Комісії від 3 листопада 2016 року № 143/зп-16 (далі - Положення), встановлення відповідності кандидата на посаду судді критеріям кваліфікаційного оцінювання здійснюється членами Комісії за їх внутрішнім переконанням відповідно до результатів кваліфікаційного оцінювання.
Згідно зі статтею 85 Закону кваліфікаційне оцінювання проходить у два етапи: 1) складення іспиту; 2) дослідження досьє та проведення співбесіди.
На першому етапі кваліфікаційного оцінювання кандидат Леонідова О.В. за результатами анонімного письмового тестування набрала 78,75 бала, за виконання практичного завдання - 68,5 бала, у зв’язку з чим рішенням Комісії від 20 грудня 2018 року № 323/зп-18 допущена до другого етапу кваліфікаційного оцінювання «Дослідження досьє та проведення співбесіди».
Відповідно пункту 20 розділу III Положення під час співбесіди обов’язковому обговоренню із суддею (кандидатом) підлягають дані щодо його відповідності критеріям професійної етики та доброчесності.
Заслухавши доповідь члена Комісії Весельської Т.Ф., пояснення кандидата Леонідової О.В., уповноваженого представника Громадської ради доброчесності Смалюка Р.В., та, вивчивши й оцінивши матеріали досьє кандидата, колегія Комісії приходить до таких висновків.
Громадською радою доброчесності 24 січня 2019 року затверджено висновок про невідповідність кандидата на посаду судді Верховного Суду Леонідової О.В. критеріям доброчесності та професійної етики (далі - висновок ГРД).
Висновок мотивовано, зокрема, тим, що кандидат безпідставно своєчасно не задекларувала майно, належне їй та члену її сім’ї, оскільки в електронних деклараціях за 2015-2017 роки не відобразила наявності у чоловіка корпоративних прав у ТОВ “БС’К” та ТОВ “Ферріт”, засновником яких він є, а також не вжила заходів для з’ясування цих обставин навіть після того, як у листопаді 2016 року під час судового розгляду справи особа, яка брала в ній участь, заявила їй відвід з підстав наявності комерційних відносин у підприємстві ТОВ “Феріт” з її чоловіком Бєлих О.О.
Також в паперових деклараціях за 2012, 2013 роки кандидат відобразила внесок члена сім’ї до статутного капіталу товариства у розмірі 7 340 грн, тоді як згідно з даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань сукупний розмір внесків її чоловіка до статутного фонду двох указаних товариств є більшим і становить 37 350 гривень.
Зазначені обставини, на думку Громадської ради доброчесності, свідчать про недостатність вжитих кандидатом заходів для відображення повних та достовірних відомостей у деклараціях, що подавалися на виконання вимог антикорупційного законодавства.
Під час співбесіди кандидат Леонідова О.В. пояснила, що у паперових деклараціях відображала інформацію щодо корпоративних прав чоловіка з його слів. У 2014 році він припинив підприємницьку діяльність, оскільки з вересня ІНФОРМАЦІЯ_1 та брав участь ІНФОРМАЦІЯ_2 і поінформував її, що відмовився від корпоративних прав.
Після того, як у листопаді 2016 року їй був заявлений відвід, чоловік у відповідь на її запитання підтвердив відсутність будь-яких стосунків з ТОВ “Феріт”, вона ж не мала підстав йому не довіряти; будь-яких інших джерел для перевірки цієї інформації не мала. Наразі ж після отримання від Громадської ради доброчесності точної інформації про назви підприємств та коди ЄДРПОУ інформація щодо наявності корпоративних прав чоловіка підтвердилася.
Із витягів з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб- підприємців та громадських формувань, доданих Громадською радою доброчесності до висновку, вбачається, що громадянин Бєлих О.О., який є чоловіком кандидата Леонідової О.В., станом на 31 грудня 2015 року, 31 грудня 2016 року та 31 грудня 2017 року є засновником двох юридичних осіб – ТОВ “БС’К” та ТОВ “Ферріт”, розмір його внеску до статутного фонду ТОВ “БС’К” за цей час не змінювався і складає 23 000 грн, до статутного фонду ТОВ “Ферріт” – 14 350 гривень. Втім, як встановлено Комісією за результатом перевірки електронних декларацій кандидата за 2015-2017 роки, розміщених на офіційному веб-сайті Національного агентства з питань запобігання корупції, такі відомості кандидатом у цих деклараціях не відображені.
Також під час вивчення зазначених електронних декларацій Комісією встановлено, що кандидат Леонідова О.В. з липня 2005 року має право власності на акції ПП “Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат”, однак вперше задекларувала його в електронній декларації за 2017 рік.
Під час співбесіди кандидат пояснила, що під час роботи ще у 2005 році на ПП “Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат” здала незначну суму коштів на придбання акцій цього підприємства, але будь-якого документального підтвердження та доходу не отримувала. Готуючись до подання електронної декларації, отримала від органу державної фіскальної служби довідку про доходи за 2017 рік, з якої й дізналася про дивіденди, виплачені на її користь ПП “Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат” та наявність в її власності 40 акцій цього підприємства. Відповідні відомості були внесені нею до електронної декларації за 2017 рік. Наразі ж корпоративних прав вона не має, оскільки у 2018 році відбувся примусовий продаж належних їй акцій на користь власника контрольного пакета акцій підприємства.
Іншим доводом Громадської ради доброчесності щодо невідповідності критеріям доброчесності та професійної етики стало те, що кандидат Леонідова О.В. допустила поведінку, яка може свідчити про порушення вимог Кодексу суддівської етики. Так, у лютому, серпні та вересні 2016 року у чотирьох судових справах вона постановила ухвали про самовідвід, мотивуючи, що між нею та СГ ТОВ “Зоряне” укладено договір про надання послуг, а у вересні 2018 року розглянула по суті дві справи стосовно посадових осіб цього ж Товариства та притягнула їх до адміністративної відповідальності.
Під час співбесіди Леонідова О.В. надала пояснення, в яких підтвердила, що у лютому 2016 року під час розгляду чотирьох судових справ за участі СГ ТОВ “Зоряне” заявила самовідвід, оскільки мала з ним договірні правовідносини: був укладений договір про надання послуг з обробітку землі зі строком дії до 1 червня 2018 року.
Прийнявши до свого провадження справи про притягнення посадових осіб СГ ТОВ “Зоряне” до адміністративної відповідальності та, здійснюючи їх розгляд у вересні 2018 року, вона виходила з того, що фактично у Широківському районному суді Дніпропетровської області правосуддя здійснює лише вона, а тому після її самовідводу справи підлягали направленню до суду апеляційної інстанції для визначення підсудності і це, на її думку, призвело б до порушення строків їх розгляду та спливу строку притягнення осіб, винних у вчиненні адміністративного правопорушення, до відповідальності, тобто уникненню відповідальності. Окрім цього, на час розгляду цих справ строк дії договору про надання послуг з обробітку землі, укладеного між нею та цим Товариством, уже сплинув.
Встановлено, що 1 червня 2014 року СТОВ “Зоряне” уклало з Леонідовою О.В. договір № 1 про надання послуг з обробітку належної останній на праві власності земельної ділянки, площею 1,9240 га, що розташована на території Новомалинівської сільської ради Широківського району Дніпропетровської області зі строком дії до 1 червня 2018 року. Водночас, як вбачається з інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об’єктів нерухомого майна, доданої до висновку ГРД, між Леонідовою О.В. та СГ ТОВ “Зоряне” 1 листопада 2016 року укладено договір оренди цієї ж земельної ділянки на 7 років.
Кандидат Леонідова О.В. у своїх поясненнях зазначила, що відповідно до чинного законодавства України такий договір набирає чинності з моменту державної реєстрації і реєстрація укладеного між ними договору покладалася саме на СГ ТОВ “Зоряне”. Втім, останнє, здійснивши державну реєстрацію договору 30 липня 2018 року, поінформувало її про цю обставину лише у січні 2019 року, у відповідь на її запит.
З наведеного слідує, що на день розгляду адміністративних справ про притягнення керівника та головного бухгалтера СГ ТОВ “Зоряне” до адміністративної відповідальності у Леонідової О.В. існували договірні відносини з зазначеним Товариством, у зв’язку з чим вона не повинна була здійснювати їх розгляд.
Окрім цього, 16 січня 2019 року до Комісії надійшло звернення представника ПАТ “Креді агриколь банк”, в якому його автор висловлює занепокоєння щодо можливого призначення Леонідової О.В. на посаду судді Верховного Суду з тих підстав, що кандидат з 2013 року не виконує особисті кредитні зобов’язання, умисно ухиляється від їх виконання та створює перешкоди для стягнення заборгованості і відновлення справедливості, а тому вважає, що вона “не має права вирішувати долю інших осіб у судових справах”.
В обґрунтування звернення зазначено, що у провадженні Ігнулецького районного суду міста Кривого Рогу перебуває дві цивільні справи: 1) за позовом ПАТ “Креді агриколь банк” до Леонідової О.В. про звернення стягнення на предмет іпотеки та 2) за позовом Леонідової О.В. до ПАТ “Креді агриколь банк” про розірвання кредитного договору та припинення договору іпотеки. Розгляд цих справ триває понад чотири роки. Тривалий розгляд справ, на думку автора звернення, пов'язаний з тим, що Леонідова О.В. використовує своє службове становище Голови суду та зловживає процесуальними правами, внаслідок чого створює враження особи, права якої порушено та ухиляється від виконання своїх особистих кредитних зобов’язань, тоді як насправді вона отримала кредитні кошти, придбала за них нерухоме майно та користується ним. Окрім цього, у своїх деклараціях (щорічній, кандидата на посаду) Леонідова О.В. не відобразила наявності фінансових зобов’язань перед банком, чим ввела в оману осіб та компетентні органи, що прийматимуть рішення за наданою нею інформацією.
З цього приводу кандидат Леонідова О.В. надала пояснення, в яких підтвердила, що між нею та ПАТ “Креді агриколь банк” з 2008 року існують договірні правовідносини (укладено кредитний договір та договір іпотеки). На її думку, ці правовідносини оформлені працівниками банку з грубим порушенням норм чинного законодавства. Незважаючи на це, вона виконувала свої фінансові зобов’язання. Однак, зміна сімейних обставин (ІНФОРМАЦІЯ_3 та вступ ІНФОРМАЦІЯ_1) позбавила її можливості виконувати незаконні вимоги банку і змусила звернулася до суду з позовом про розірвання кредитного договору та припинення договору іпотеки.
Вважала, що судова справа не знаходить свого вирішення тривалий час саме з вини банку, який пред’явив до неї незаконні вимоги та не надає необхідних документів, а також подав безпідставний, на її думку, зустрічний позов. Також зазначила, що провадження у справі неодноразово зупинялося судом через те, що її чоловік Бєлих О.О., який є поручителем за договором кредитування, перебуває в ІНФОРМАЦІЯ_4. Представниками банку ці ухвали не оскаржувалися.
Кандидат зазначила, що не має перед ПАТ “Креді агриколь банк” будь-яких фінансових зобов’язань, а тому вимушена здійснювати захист своїх порушених прав у судовому порядку.
Також Комісія вважає за необхідне відмітити, що під час оформлення документів для участі у конкурсі на посаду судді Верховного Суду, зокрема електронної декларації кандидата на посаду, Леонідова О.Л. у порушення вимог пункту 16 Умов проведення конкурсу, зазначила своє теперішнє місце роботи - Широківський районний суд Дніпропетровської області та займану посаду - Голова суду, тоді як необхідно було указати місце майбутньої роботи - Верховний Суд та посаду, на яку претендує - суддя. У зв’язку з наведеним, спецперевірку стосовно Леонідової О.Л. в частині питань, віднесених до компетенції Національного агентства з питань запобігання корупції, на день співбесіди так і не завершено.
Надаючи оцінку усім встановленим обставинам, Комісія виходить з такого.
Відповідно до статей 1, 3 розділу І Кодексу суддівської етики, затвердженого XI черговим з’їздом суддів України 22 лютого 2013 року, суддя повинен бути прикладом неухильного додержання вимог закону і принципу верховенства права, присяги судді, а також дотримання високих стандартів поведінки з метою зміцнення довіри громадян у чесність, незалежність, неупередженість та справедливість суду. Суддя має докладати всіх зусиль до того, щоб на думку розсудливої, законослухняної та поінформованої людини його поведінка була бездоганною.
Під суддівською етикою слід розуміти певну систему базових принципів регламентації поведінки суддів у судовому засіданні, в суді та позасудової поведінки, які сформовані з урахуванням особливостей професійної діяльності судді та створені для підтримки суддівських стандартів, діють об’єктивно і незалежно з метою збільшення значущості існуючих правових норм та правил поведінки для суддів.
Високі стандарти поведінки полягають у тому, що суддя як на роботі, так і поза її межами, в повсякденному житті, має демонструвати таку поведінку, щоб учасники процесу і оточуючі бачили в ньому еталон порядності і справедливості - високоморальну, чесну, стриману, врівноважену людину. При цьому суддя має не лише подавати особистий приклад, а й пропагувати етичну поведінку серед учасників процесу та оточуючих, вимагати такої поведінки від інших.
У пункті 10 Основних принципів незалежності судових органів, схвалених резолюціями 40/32 та 40/146 Генеральної Асамблеї ООН від 29 листопада 1985 року та 13 грудня 1985 року, закріплено, що особи, відібрані для судових посад, повинні мати високі моральні якості і здібності.
У Бангалорських принципах поведінки суддів від 19 травня 2006 року, схвалених Резолюцією Економічної та Соціальної Ради ООН від 27 липня 2006 року № 2006/23, зазначено, що довіра суспільства до судової системи, а також до авторитету судової системи в питаннях моралі, чесності та непідкупності судових органів посідає першочергове місце в сучасному демократичному суспільстві. Дотримання етичних норм, демонстрація їх дотримання є невід’ємною частиною діяльності суддів. Суддя дотримується етичних норм, не допускаючи прояву некоректної поведінки при здійсненні будь-якої діяльності, що пов’язана з його посадою.
Постійна увага з боку суспільства покладає на суддю обов’язок прийняти окремі обмеження, і, незважаючи на те, що пересічному громадянину ці обов’язки могли б здатися обтяжливими, суддя приймає їх добровільно та охоче. Поведінка судді має відповідати високому статусу його посади.
У Висновку № 3 (2002) Консультативної ради європейських суддів (далі - КРЄС) зазначено, що суспільна довіра та повага до судової влади є гарантіями ефективності системи правосуддя: поведінка суддів у їхній професійній діяльності, зрозуміло, розглядається громадськістю як необхідна складова довіри до судів. Судді повинні гідно поводити себе у приватному житті.
У пункті 9 Висновку № 3 (2000) КРЄС констатовано, що довіра до судової системи є надзвичайно важливою в контексті глобалізації спорів та зростання доступу до судових рішень. Також у державі, що керується верховенством права, громадськість очікує прийняття загальних принципів, які відповідали б вимогам справедливого суду та забезпечували б основоположні права. Обов’язки, покладені на суддів, мають визначатися таким чином, щоб гарантувати неупередженість суддів та їхню ефективну діяльність.
Положення міжнародних документів та законодавства України визначають, що суддя має дотримуватись високих стандартів поведінки та не вчиняти дій, які підривають авторитет правосуддя.
Кандидат на посаду судді претендує на одержання повноважень посадової особи, уповноваженої на виконання функцій держави - здійснення правосуддя, тому при вирішенні питання про можливість призначення на посаду, Комісія зобов’язана урахувати всі обставини, в тому числі й ті, що негативно характеризують кандидата.
Професійні та моральні якості суддів відображають рівень здійснення правосуддя в державі. Посада судді вимагає як максимальної концентрації професійних знань, так і високого рівня моральних якостей особи, а тому особисті й моральні якості кандидата на посаду судді є поряд із професійними якостями визначальними характеристиками при вирішенні питання про призначення його на посаду.
Допущення помилок під час заповнення електронної декларації кандидата на посаду свідчить про недбале ставлення кандидата до покладених на неї обов’язків.
Так, відповідно до статті 7 Кодексу суддівської етики суддя повинен старанно й неупереджено виконувати покладені на нього обов’язки та вживати заходів для поглиблення своїх знань і вдосконалення практичних навичок.
Розгляд по суті справ за участі посадових осіб СГ ТОВ “Зоряне”, з яким існували договірні правовідносини, враховуючи попередню практику заявляти самовідвід за таких обставин; невжиття достатніх заходів для з’ясування обставин щодо правового режиму земельної ділянки, яка раніше надавалася в оренду; допущення помилок під час заповнення декларації породжує обґрунтований сумнів у тому, що вказаний обов’язок Леонідовою О.В. виконувався сумлінно.
Згідно зі статтею 18 зазначеного Кодексу суддя повинен бути обізнаним про свої майнові інтереси та вживати розумних заходів для того, щоб бути обізнаним про майнові інтереси членів своєї сім’ї. Обставини, встановлені Комісією, не вказують, що Леонідовою О.В. вживалися розумні заходи для того, щоб з’ясувати відомості щодо майнових прав як своїх, так і чоловіка. За таких умов існує обґрунтований сумнів щодо відповідності кандидата критеріям професійної етики.
Встановлені Комісією обставини щодо відображення Леонідовою О.В. в електронних деклараціях за 2015-2017 роки відомостей щодо майнових прав свідчать щонайменше про її недбале ставлення до заповнення цих декларацій.
Комісія також вважає, що дії Леонідової О.В. під час вирішення судового спору з ПАТ “Креді агриколь банк” не сприяє зміцненню довіри до судової влади.
Відповідно до пункту 4 глави 6 розділу II Положення рішення про підтвердження здатності здійснювати правосуддя суддею (кандидатом на посаду судді) у відповідному суді ухвалюється у разі отримання ним мінімально допустимих і більших балів за результатами іспиту та оцінювання критеріїв особистої і соціальної компетентності, а також бала, більшого за 0, за результатами оцінювання критерію професійної етики чи критерію доброчесності.
З огляду на викладене, Комісія дійшла висновку, що Леонідова О.В. не підтвердила відповідності високим стандартам професійної етики та доброчесності, які ставляться до кандидата на посаду судді Верховного Суду, а тому за критеріями “Професійна етика” та “Доброчесність” кандидата Леонідову О.В. оцінено у 0 балів. Тож, за результатами оцінювання вона не підтвердила здатності здійснювати правосуддя у Касаційному цивільному суді у складі Верховного Суду.
Керуючись статтями 88, 93, 101 Закону України “Про судоустрій і статус суддів”, Положенням про порядок та методологію кваліфікаційного оцінювання, показники відповідності критеріям кваліфікаційного оцінювання та засоби їх встановлення, Комісія
вирішила:
визнати Леонідову Олену Володимирівну такою, що не підтвердила здатності здійснювати правосуддя у Касаційному цивільному суді у складі Верховного Суду.
Головуючий А.О. Заріцька
Члени Комісії: Т.Ф. Весельська
С.М. Прилипко
