Про дослідження досьє, проведення співбесіди та визначення результатів кваліфікаційного оцінювання судді Оболонського районного суду міста Києва Шумейко Олени Ігорівни на відповідність займаній посаді

Вища кваліфікаційна комісія суддів України у складі колегії:

головуючого – Сергія ЧУМАКА (доповідач),

членів Комісії: Андрія ПАСІЧНИКА, Романа САБОДАША,

за участі:

судді Оболонського районного суду міста Києва Олени ШУМЕЙКО,

представника Громадської ради доброчесності Антона ЗЕЛІНСЬКОГО,

розглянувши питання про дослідження досьє, проведення співбесіди та визначення результатів кваліфікаційного оцінювання судді Оболонського районного суду міста Києва Шумейко Олени Ігорівни на відповідність займаній посаді,

встановила:

 І. Інформація про кар’єру судді та проходження кваліфікаційного оцінювання.

Указом Президента України від 12.03.2012 № 193/2012 Шумейко Олену Ігорівну призначено на посаду судді Оболонського районного суду міста Києва строком на 5 років.  

Рішенням Комісії від 20.10.2017 № 106/зп-17 призначено кваліфікаційне оцінювання суддів місцевих та апеляційних судів на відповідність займаній посаді, зокрема судді Оболонського районного суду міста Києва Шумейко О.І.

 Рішенням Комісії від 16.03.2018 № 54/зп-18 затверджено декодовані результати першого етапу «Іспит» кваліфікаційного оцінювання суддів на відповідність займаній посаді, зокрема Шумейко О.І. Цим же рішенням Шумейко О.І. допущено до другого етапу кваліфікаційного оцінювання суддів на відповідність займаній посаді – «Дослідження досьє та проведення співбесіди».

Рішенням Комісії від 20.10.2017 № 106/зп-17 призначено тестування особистих морально-психологічних якостей і загальних здібностей, зокрема Шумейко О.І.

За підсумками тестувань особистих морально-психологічних якостей і загальних здібностей психологом складено висновок від 09.12.2017.

Відповідно до рішення Вищої кваліфікаційної комісії суддів України від 20.07.2023 № 34/зп-23, з метою продовження процедур оцінювання, передбачених Законом України «Про судоустрій і статус суддів» (далі – Закон), здійснено повторний автоматизований розподіл справ між членами Комісії стосовно осіб, п’ятирічний строк призначення яких на посаду судді закінчився.

Згідно з протоколом повторного розподілу між членами Комісії від 28.07.2023 справу Шумейко О.І. розподілено члену Комісії Чумаку С.Ю.

Комісією досліджено досьє Шумейко О.І., проведено з нею співбесіду та встановлено таке.

І. Критерій професійної компетентності.

1. Рівень знань у сфері права оцінено за результатами анонімного письмового тестування – Шумейко О.І. набрала 82,125 бала.

2. Рівень практичних навичок та умінь у правозастосуванні оцінено за результатами виконаного практичного завдання – Шумейко О.І. набрала 89 балів.

 Відповідно до пункту 9 розділу V Положення про порядок та методологію кваліфікаційного оцінювання, показники відповідності критеріям кваліфікаційного оцінювання та засоби їх встановлення, затвердженого рішенням Комісії від 03.11.2016 № 43/зп-16 (у редакції рішення Комісії від 13.02.2018 № 20/зп-18 зі змінами), мінімально допустимий бал іспиту під час кваліфікаційного оцінювання суддів на відповідність займаній посаді − 50 відсотків від максимально можливого бала, встановленого в межах цього іспиту.

На етапі складення іспиту суддя загалом набрала 171,125 бала, що становить більше 50 відсотків від максимально можливого бала, встановленого в межах цього іспиту.

3. Ефективність здійснення правосуддя оцінено за показниками: загальна кількість розглянутих справ; кількість скасованих судових рішень та підстави їх скасування; інформація про рішення, постановлені за участі судді, що були предметом розгляду міжнародними судовими установами та іншими міжнародними організаціями, за результатами якого було встановлено порушення Україною міжнародно-правових зобов’язань; кількість змінених судових рішень та підстави їх зміни; дотримання строків розгляду справ, зокрема кількість справ, розгляд яких триває понад встановлені законом строки; середня тривалість виготовлення повного тексту вмотивованого рішення, дотримання строків його виготовлення та оприлюднення в Єдиному державному реєстрі судових рішень; судове навантаження порівняно з іншими суддями у відповідному суді, регіоні з урахуванням інстанційності, спеціалізації суду та судді; підтверджена інформація щодо дотримання суддею засад і принципів здійснення правосуддя, встановлених процесуальним законом, Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод, а також іншими міжнародно-правовими актами та зобов’язаннями; результати регулярного оцінювання; здійснення повноважень на адміністративних посадах, в органах суддівського врядування та самоврядування; інші дані щодо ефективності здійснення правосуддя суддею, отримані Комісією відповідно до Закону.

Комісією, зокрема, надано оцінку порушенню суддею строків розгляду справ (14 справ про адміністративні правопорушення у 2017 році  ) та оприлюднення тексту судових рішень в Єдиному державному реєстрі судових рішень (далі – ЄДРСР) (за чотири місяці 2017 року внесено в ЄДРСР з порушенням строків 344 справи). У тому числі є судові рішення, які оприлюднено значно пізніше, ніж це передбачено законом:

-  у справі № 756/273/17 прострочено 36 днів (ухвала від 13.01.2017, надіслано до ЄДРСР 24.02.2017);

- у справі № 756/14901/16-ц прострочено 44 дні (ухвала від 03.01.2017, надіслано до ЄДРСР 24.02.2017);

- у справі № 756/15425/16-ц прострочено 49 днів (ухвала від 03.01.2017, надіслано до ЄДРСР 01.03.2017);

- у справі № 756/14423/16-п прострочено 65 днів (постанова від 16.01.2017, надіслано до ЄДРСР 30.03.2017);

- у справі № 756/15287/16-п прострочено 89 днів (постанова від 13.01.2017, надіслано до ЄДРСР 18.04.2017).

За результатами дослідження досьє та проведення співбесіди Комісія оцінила цей показник у 70 балів.

4. Діяльність щодо підвищення фахового рівня оцінено за показниками: підготовка та підвищення кваліфікації судді впродовж перебування на посаді; здійснення наукової та викладацької діяльності, участь у законопроєктній роботі; наявність наукових публікацій у сфері права; участь у професійних заходах (дискусіях, круглих столах, конференціях тощо); наявність наукового ступеня, вченого звання.

 Із матеріалів суддівського досьє Комісією встановлено, що Шумейко О.І. починаючи з 2012 року щороку підвищувала фаховий рівень у Національній школі суддів.

За результатами дослідження досьє та проведення співбесіди Комісія оцінила діяльність судді щодо підвищення фахового рівня у 10 балів.

ІІ. Критерій особистої компетентності.

1. Когнітивні якості особистості оцінено за показниками: логічне мислення; абстрактне мислення; вербальне мислення; загальний показник.

2. Емотивні якості особистості оцінено за показниками: стресостійкість; емоційна стабільність; контроль емоцій; контроль імпульсів; патопсихологічні ризики.

3. Мотиваційно-вольові якості особистості оцінено за показниками: відповідальність; стійкість робочої мотивації; рішучість; дисциплінованість; кооперативність; здатність відстоювати власні переконання.

На підставі висновку про підсумки тестувань особистих морально-психологічних якостей та загальних здібностей і за результатами дослідження досьє та проведення співбесіди Комісія оцінила критерій особистої компетентності в 61 бал.

ІІІ. Критерій соціальної компетентності.

1. Комунікативність оцінено на підставі висновку про підсумки тестувань особистих морально-психологічних якостей та загальних здібностей і за результатами дослідження досьє та проведення співбесіди.

2. Організаторські здібності оцінено на підставі висновку про підсумки тестувань особистих морально-психологічних якостей та загальних здібностей і за результатами дослідження досьє та проведення співбесіди.

3. Управлінські властивості особистості оцінено на підставі висновку про підсумки тестувань особистих морально-психологічних якостей та загальних здібностей і за результатами дослідження досьє та проведення співбесіди.

4. Моральні риси особистості оцінено за показниками: чесність, порядність, розуміння і дотримання правил та норм, відсутність схильності до контрпродуктивних дій, дисциплінованість, лояльність.

На підставі висновку про підсумки тестувань особистих морально-психологічних якостей та загальних здібностей і за результатами дослідження досьє та проведення співбесіди Комісія оцінила критерій соціальної компетентності у 60 балів.

ІV. Критерій професійної етики та доброчесності.

1. Особисті морально-психологічні якості та загальні здібності оцінено за показниками: розуміння і дотримання правил та норм, здатність відстоювати власні переконання, дисциплінованість, повага до інших.

На підставі висновку про підсумки тестувань особистих морально-психологічних якостей та загальних здібностей і за результатами дослідження досьє та проведення співбесіди Комісія оцінила цей показник у 40 балів.

2. Особисті морально-психологічні якості та загальні здібності оцінено за показниками: чесність і порядність, відсутність контрпродуктивних дій, відсутність схильності до зловживань.

На підставі висновку про підсумки тестувань особистих морально-психологічних якостей та загальних здібностей і за результатами дослідження досьє та проведення співбесіди Комісія оцінила цей показник у 60 балів.

3. Відповідність витрат і майна судді та членів його сім’ї, а також близьких осіб задекларованим доходам, відповідність судді вимогам законодавства у сфері запобігання корупції, політична нейтральність, дотримання поведінки, що забезпечує довіру до суддівської посади та авторитет правосуддя, дотримання суддівської етики та наявність обставин, передбачених підпунктами 3, 5–8, 13 частини першої статті 106 Закону, та інші дані, які можуть вказувати на відповідність судді критерію професійної етики, оцінено за результатами дослідження досьє та проведення співбесіди.

4. Відповідність витрат і майна судді та членів його сім’ї задекларованим доходам, відповідність способу (рівня) життя судді та членів його сім’ї задекларованим доходам, відповідність поведінки судді іншим вимогам законодавства у сфері запобігання корупції, наявність обставин, передбачених підпунктами 1, 2, 9–12, 15–19 частини першої статті 106 Закону, наявність фактів притягнення судді до відповідальності за вчинення проступків або правопорушень, які свідчать про недоброчесність судді, наявність незабезпечених зобов’язань майнового характеру, які можуть мати істотний вплив на здійснення правосуддя суддею, інші дані, які можуть вказувати на відповідність судді критерію доброчесності, оцінено за результатами дослідження досьє та проведення співбесіди.

Відповідно до статті 87 Закону з метою сприяння Комісії у встановленні відповідності судді (кандидата на посаду судді) критеріям професійної етики та доброчесності для цілей кваліфікаційного оцінювання утворюється Громадська рада доброчесності (далі – ГРД), яка, зокрема, надає Комісії інформацію щодо судді (кандидата на посаду судді), а за наявності відповідних підстав – висновок про невідповідність судді (кандидата на посаду судді) критеріям професійної етики та доброчесності.

 Пунктом 120 розділу II Регламенту Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, затвердженого рішенням Комісії від 13.10.2016 № 81/зп-16 (у редакції рішення Комісії від 19.10.2023 № 119/зп-23 зі змінами; далі – Регламент), передбачено, що висновок або інформація ГРД розглядаються Комісією під час проведення співбесіди та дослідження досьє судді (кандидата на посаду судді) на відповідному засіданні з метою встановлення наявності або спростування обґрунтованого сумніву щодо відповідності судді (кандидата на посаду судді) критеріям доброчесності та професійної етики.

 

ІІ. Висновок Громадської ради доброчесності.

До Комісії 18.06.2019 надійшов висновок ГРД про невідповідність судді Оболонського районного суду міста Києва Шумейко О.І. критеріям доброчесності та професійної етики, датований 17.06.2019.

До Комісії 24.09.2024 надійшов висновок ГРД у новій редакції про невідповідність судді критеріям доброчесності та професійної етики, в якому зазначено:

1. Суддя ухвалила рішення, обумовлені політичними мотивами, корпоративною солідарністю, маніпулюючи обставинами чи законодавством або мала економічну, корупційну чи іншу особисту зацікавленість в ухваленні (неухваленні) певного рішення.

Згідно з постановою від 03.02.2014 у справі № 756/642/14-П ОСОБА_1 визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 122-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі – КУпАП) (невиконання водіями вимог про зупинку), і застосовано стягнення у вигляді позбавлення права керування строком на три місяці. Із матеріалів справи відомо, що 29.12.2013 о 13:30 громадянка ОСОБА_1, керуючи авто на вулиці Богатирській, не виконала вимогу про зупинку, продовжуючи рух у складі колони. ОСОБА_1 у судовому засіданні не визнала своєї вини, вказала, що перебувала у цей час вдома. Це також підтвердила свідок, її подруга. Згідно з поясненнями працівника ДАІ ОСОБА_2 він подав водію автомобіля вимогу про зупинку за допомогою жезла та свистка, однак автомобіль не зупинився. Після цього ОСОБА_2 не переслідував водія. Суддя не взяла до уваги доводи ОСОБА_1, вказавши, що її вина підтверджується протоколом про адміністративне правопорушення, рапортом працівника ДАІ ОСОБА_2 та роздруківкою з бази даних департаменту ДАІ МВС України.

Рішенням Апеляційного суду міста Києва від 17.03.2014 постанову скасовано, а справу закрито у зв’язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення. Суд встановив, що «ні матеріали адміністративної справи, ні постанова судді не містять в собі безспірних доказів, які б підтверджували той факт, що саме ОСОБА_1 є тією особою, яка в порушення вимог п. 2.4 Правил дорожнього руху не виконала вимогу працівника міліції про зупинку транспортного засобу і що така вимога взагалі мала місце». 

ГРД зазначає, що суддя прийняла рішення, ґрунтуючись виключно на рапорті та протоколі працівників міліції, не беручи до уваги позицію самої особи та свідків. 

Згідно з постановою від 14.02.2014 у справі № 756/883/14-П ОСОБА_3 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 122-2 КУпАП (невиконання водіями вимог про зупинку), і застосовано стягнення у вигляді позбавлення права керування строком на три місяці. Із матеріалів справи відомо, що 29.12.2013 о 13:10 громадянин ОСОБА_3, керуючи автомобілем на вулиці Богатирській, не виконав вимогу про зупинку. Громадянин ОСОБА_3 в судове засідання з’явився, вину свою не визнав. Він пояснив, що рухався по вулиці Богатирській у цей час із своєю сім’єю, бачив пост співробітників ДАІ, однак інспектори «не подавали йому вимогу про зупинку транспортного засобу». Крім цього, він підтвердив, що на наданій фотокартці зображений його автомобіль. Два свідки також підтвердили, що не бачили, що інспектори ДАІ зупиняли автомобіль. Присутні в засіданні інспектори ДПС ОСОБА_4 та ОСОБА_5 вказали, що причиною зупинки цього транспортного засобу був рух у складі колони, «що є порушенням п. 32.1 ПДР України» (неузгодження умов та порядку руху колон). Суддя не взяла до уваги доводи ОСОБА_3, вказавши, що його вина підтверджується протоколом про адміністративне правопорушення, рапортами працівників ДАІ та роздруківкою з бази даних департаменту ДАІ МВС України.

Рішенням Апеляційного суду міста Києва від 11.03.2014 ОСОБА_3 звільнено від адміністративної відповідальності на підставі Закону України «Про недопущення переслідування та покарання осіб з приводу подій, які мали місце під час проведення мирних зібрань, та визнання такими, що втратили чинність, деяких законів України» від 21.02.2014 № 743-VІІ.

ГРД зазначає, що Олена Шумейко є суддею Оболонського районного суду Києва, вона відправляла правосуддя у той самий часовий період, коли головою Оболонського районного суду Києва була Ірина Мамонтова. На XIII з’їзді суддів України 12.11.2015 були оприлюднені свідчення Ірини Мамонтової, які вона дала на допиті у Департаменті спеціальних розслідувань Генеральної прокуратури України у кримінальному провадженні НОМЕР_1 за фактами організації вищими службовими особами Міністерства внутрішніх справ України за змовою з іншими вищими службовими особами органів прокуратури, судової влади масових зловживань службовим становищем, перевищенням влади працівниками правоохоронного органу та постановлення суддею завідомо неправосудних рішень з метою незаконного переслідування учасників руху «Автомайдан» під час масових акцій протесту у листопаді 2013 року – лютому 2014 року.

Ці факти доводять, що на суддів в період Євромайдану відбувався тиск з боку Адміністрації Януковича. Зазначені вище обставини можуть частково пояснювати той факт, чому Олена Шумейко як суддя не повно, не всебічно та не об’єктивно могла розглядати ці справи за статтею 122-2 КУпАП у цей період.

2. Суддя (кандидат на посаду судді) не подав чи несвоєчасно подав декларацію доброчесності або повідомив у ній недостовірні (у тому числі неповні) відомості, наприклад приховав відомості про правопорушення, недоброчесну поведінку, втручання в діяльність судді тощо за наявності підстав вважати, що така інформація йому була відома.

У декларації доброчесності за 2016 рік суддя поставила відмітку у графі 17 «Підтверджую» щодо такого твердження: «Мною не приймалися одноособово або у колегії суддів рішення, передбачені статтею 3 Закону України «Про відновлення довіри до судової влади в Україні».

Водночас у частині першій пункту 4 статті 3 цього Закону передбачено, що «суддя суду загальної юрисдикції підлягає перевірці у разі прийняття ним одноособово або у колегії суддів таких рішень:

4) про накладення адміністративних стягнень на осіб, які були учасниками масових акцій протесту в період з 21 листопада 2013 року до дня набрання чинності цим Законом, у вигляді позбавлення права керування транспортними засобами на підставі статті 122-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення за невиконання водіями вимог працівника міліції про зупинку транспортного засобу та про залишення зазначених рішень без змін судом апеляційної інстанції в період з 21 листопада 2013 року до дня набрання чинності цим Законом».

 На думку ГРД, суддя, зазначивши «Підтверджую», фактично ввела в оману і приховала той факт, що приймала рішення про позбавлення права керування учасників автопробігу до Межигір’я.

3. У досьє та/або поясненнях судді (кандидата на посаду судді) відсутня переконлива інформація про джерела походження ліквідного майна, витрат, отриманих благ (його, членів сім’ї чи близьких осіб) і/або легальні доходи, що, на думку розсудливого спостерігача, викликають сумніви щодо їх достатності для набуття такого майна, здійснення таких витрат, отримання благ.

Указом Президента України від 12.03.2012 № 193/2012 Олена Шумейко була призначена суддею Оболонського районного суду міста Києва строком на п’ять років.

Суддя 01.03.2012 зареєструвала право власності на будинок та дві земельні ділянки у с. Личанка Київської області. Дві земельні ділянки сукупною площею 3 996 кв.м суддя купила на підставі договорів купівлі-продажу за 244 201 грн, що на той момент становило близько 30 600 доларів. Будинок площею 54 кв.м суддя купила за 19 427 грн, що на період купівлі становило близько 2 434 доларів. Тобто суддя витратила на дві земельні ділянки та будинок щонайменше близько 33 тисяч доларів. Одночасно з цим з 01.06.2012 суддя почала будувати будинок на цих земельних ділянках.

Згідно з інформацією з декларацій особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, площа об’єкту складає 140 кв.м.

Також ГРД зазначає, що згідно з Єдиним державним реєстром довіреностей 13.10.2012 суддя видала довіреність двом особам на «введення будинку в експлуатацію». Враховуючи, що ні в судді, ні в її матері немає на праві власності іншого житлового чи нежитлового будинку, ГРД припускає, що довіреність видавалася саме на зазначений будинок. Тобто ГРД робить припущення, що будинок, на який видавала довіреність суддя, був в основному збудованим. Таким чином, у 2012 році суддя витратила понад 30 тисяч доларів на купівлю земельних ділянок та будинку, одночасно здійснюючи будівництво нового будинку на цих земельних ділянках.

У 2013 та 2014 роках цей будинок швидко будувався, що підтверджується даними супутникових знімків.

Згідно з матеріалами досьє судді з вересня 2009 року до грудня 2010 року суддя працювала в Окружному адміністративному суді міста Києва: спочатку на посаді спеціаліста відділу систематизації законодавства та узагальнення судової практики, а потім – помічником судді. Протягом січня 2011 року – березня 2012 року Олена Шумейко працювала помічником судді в Київському апеляційному адміністративному суді та Вищому спеціалізованому суді України з розгляду цивільних та кримінальних справ. Тобто до роботи суддею Олена Шумейко працювала на посадах спеціаліста та помічника судді у двох судах. Суддя у цей період не працювала у приватних структурах. Згідно з даними Державного реєстру фізичних осіб її сукупний дохід за роки, що передували купівлі будинку та земельних ділянок, становив: за 2008 рік – 100 183 грн, або 20 037 доларів (у цей час суддя працювала у приватній інвестиційній компанії «ХХI століття»); за 2009 рік – 34 835 грн, або 4 365 доларів (у цей час суддя працювала в Окружному адміністративному суді міста Києва); за 2010 рік – 22 465 грн, або 2 843 долари (у цей час суддя працювала в Окружному адміністративному суді міста Києва); за 2011 рік – 67 173 грн, або 8 397 доларів (у цей час суддя працювала у Київському апеляційному адміністративному суді та Вищому спеціалізованому суді України з розгляду цивільних та кримінальних справ).

ГРД підкреслює, що суддя у 2009–2011 роках мала критично низькі доходи, які не дозволили б їй купити будинок та земельні ділянки за понад 30 тисяч доларів та одночасно будувати будинок площею 140 кв.м.

На співбесіді у 2018 році, пояснюючи наявність коштів на купівлю земельних ділянок та будинку, а також на будівництво другого будинку, суддя вказала, що джерелом доходу були її власні кошти та кошти її матері. Згідно з матеріалами досьє судді мати ОСОБА_6 протягом зазначеного вище періоду працювала провідним інженером ПАТ "Укргазпроект". Її дохід становив: у 2008 році – 39 878 грн, або 7 976 доларів; у 2009 році – 32 250 грн, або 4 041 долар; у 2010 році – 26 320 грн, або 3 302 долари; у 2011 році – 67 320 грн, або 8 446 доларів.

Таким чином, ГРД стверджує, що суддя не мала достатнього рівня легальних доходів, щоби придбати земельні ділянки та будинок, а також на будівництво будинку площею 140 кв.м.

4. Суддя користувалася автомобілем, не вказуючи права користування.

Згідно з Єдиним державним реєстром судових рішень суддя 21.11.2020, керуючи транспортним засобом Nissan Maxima, допустила зіткнення з транспортним засобом Hyundai. Постановою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 26.01.2021 суддя була визнана винною та піддана адміністративному стягненню у вигляді штрафу. Однак у щорічній декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за 2020 рік, а також в усіх інших деклараціях судді не було зазначено права володіння, оренди чи користування таким транспортним засобом.

ГРД має обґрунтоване припущення, що суддя могла умисно не позначати право користування транспортним засобом.

 

Додатково ГРД надано Комісії інформацію, яка сама по собі не стала підставою для висновку, але може бути використана для оцінювання судді:

Суддя закривала справи за статтею 130 КУпАП через сплив строків притягнення до відповідальності за сумнівних обставин:

1. Справа № 756/14762/16-п. Відповідно до постанови громадянка ОСОБА_7 керувала автомобілем 09 листопада 2016 року о 05 год 30 хв у стані алкогольного сп’яніння. Справа надійшла до суду 16.11.2016, а постанова була винесена 10.02.2017, тобто через 86 днів після надходження. Громадянка в судове засідання не з’явилася, справа розглядалася без неї, медичний огляд проводився у встановленому законом порядку в присутності двох свідків за допомогою алкотестеру, показник тесту становив 0,44 проміле. Суддя вирішила закрити справу, адже строк притягнення до адміністративної відповідальності минув.

2. Справа № 756/13393/16-п. Відповідно до постанови громадянин ОСОБА_8 керував автомобілем 10 жовтня 2016 року о 01 год 45 хв з ознаками алкогольного сп’яніння. Справа надійшла до суду 20.10.2016, а постанова була винесена 12.01.2017, тобто через 84 дні після надходження. У судовому засіданні громадянин свою вину у вчиненні адміністративного правопорушення не визнав, зазначив, що він не перебував за кермом, лише перебував в салоні автомобіля, водій відмовився від медичного огляду в присутності двох свідків. Дослідивши матеріали справи, суддя вирішила, що вина ОСОБА_8 є доведеною, однак закрила справу через сплив строку притягнення до відповідальності.

3. Справа № 756/12405/16-п. Відповідно до постанови ОСОБА_9 керувала автомобілем 17 вересня 2016 року о 07 год 20 хв з ознаками алкогольного сп’яніння. Справа надійшла до суду 29.09.2016, а постанова була винесена 19.12.2016, тобто через 81 день після надходження. У судовому засіданні був представник ОСОБА_9, який заперечив вину своєї довірительки у вчиненому правопорушенні. Від проходження медичного огляду водій відмовилася у присутності свідків. Дослідивши матеріали справи, суддя вирішила, що провина ОСОБА_9 у вчиненні адміністративного правопорушення є доведеною, однак закрила справу через сплив строку притягнення до відповідальності.

4. Справа № 756/15662/16-п. Відповідно до постанови ОСОБА_10 керував автомобілем 19 листопада 2016 року о 02 год 05 хв з ознаками алкогольного сп’яніння. Справа надійшла до суду 05.12.2016, а постанова була винесена 06.03.2017, тобто через 91 день після надходження. Громадянин в судове засідання з’явився, вину у вчиненні адміністративного правопорушення не визнав, пояснив, що він чекав свого напарника, щоб передати йому автомобіль. У цей час, сидячи в автомобілі, почав вживати горілку. Приблизно через півгодини до нього підійшли співробітники поліції. Медичний огляд на визначення стану алкогольного сп'яніння проводився у встановленому законом порядку в присутності двох свідків за допомогою алкотестеру, показник тесту становив 1,89 проміле. Дослідивши матеріали справи, суддя вирішила, що провина ОСОБА_10 у вчиненні адміністративного правопорушення є доведеною, однак справа була закрита через сплив строку притягнення до відповідальності.

5. Справа № 756/13389/16-п. Відповідно до постанови громадянин ОСОБА_11 керував автомобілем 08 жовтня 2016 року о 04 год 10 хв з явними ознаками алкогольного сп’яніння. Справа надійшла до суду 20.10.2016, а постанова була винесена 13.01.2017, тобто через 85 днів після надходження. У судовому засіданні громадянин свою вину у вчиненні адміністративного правопорушення заперечував. Від проходження медичного огляду водій відмовився у присутності свідків. Дослідивши матеріали справи, суддя вирішила, що провина ОСОБА_11 у вчиненні адміністративного правопорушення є доведеною, однак справа була закрита через сплив строку притягнення до відповідальності.

Суддя подавала позов до Громадської ради доброчесності про скасування висновку.

24.12.2019 суддя подала адміністративний позов до ГРД про визнання протиправним та скасування рішення ГРД від 17.06.2019. Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 11.02.2021 адміністративний позов судді задоволено частково, висновок ГРД визнано протиправним та скасовано. Однак за змістом статті 87 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» і положень Кодексу адміністративного судочинства України Громадська рада доброчесності не є суб’єктом владних повноважень, оскільки не наділена владними управлінськими функціями, а її висновок про невідповідність судді (кандидата на посаду судді) критеріям доброчесності та професійної етики не є остаточним і не породжує негативних юридичних наслідків для судді чи кандидата на посаду судді.

 

III. Пояснення судді.

1. У судовому засіданні 10.02.2014 у справі № 756/883/14-П ОСОБА_3 пояснив, що 29.12.2013 він їхав по вул. Богатирській в напрямку с. Демидів Вишгородського району, де проживають його родичі, віз подарунки до свята Нового року. Вказане підтверджується звукозаписом судового засідання від 10.02.2014, письмовими поясненнями. Також у судовому засіданні було допитано двох свідків. Зокрема, свідок ОСОБА_12 зазначив, що автомобіль під керуванням ОСОБА_3 випадково потрапив до колони автомобілів, які проводили акцію політичного змісту, що також підтверджується звукозаписом.

В тексті апеляційної скарги ОСОБА_3 на постанову суду першої інстанції пояснення щодо руху по дорозі в напрямку с. Демидів Вишгородського району з метою вирішення сімейних питань залишились незмінними.

Відповідно до постанови Апеляційного суду міста Києва від 11.03.2014 в судовому засіданні апеляційної інстанції ОСОБА_3 подав заяву про звільнення від адміністративної відповідальності по амністії з посиланням на те, що він був учасником масової акції протесту 29.12.2013. Аналогічне клопотання було заявлено його адвокатом.

У судовому засіданні 03.02.2014 у справі № 756/642/14-П ОСОБА_1 пояснила, що 29.12.2013 вона весь день була вдома у зв’язку з хворобою, їй на допомогу приїхала подруга ОСОБА_13. Судом допитано ОСОБА_13 як свідка, яка підтвердила, що весь день 29.12.2013 провела з ОСОБА_1, що підтверджується звукозаписом судового засідання.

У своїх поясненнях, наданих 11.01.2014 в ДАІ Оболонського РУ, ОСОБА_1 вказала: «29.12.2013 порушень ПДР я не скоювала. Жодного разу за цей день, в тому числі в проміжок часу з 13.00 до 14.00, на вулиці Богатирській мене не намагались зупинити працівники ДАI. Також я повністю заперечую, що мене взагалі намагались зупинити начебто за те, що я рухалась в колоні. Участь у колоні в зазначений час я також не приймала».

Суддя зауважує, що під час розгляду вказаних справ про адміністративні правопорушення нею було ретельно оцінено та досліджено усі докази, зібрані в матеріалах справи, заслухані пояснення осіб, щодо яких складено протокол про вчинення адміністративного правопорушення, допитані свідки, інспектори ДАІ тощо. Виконано усі необхідні процесуальні дії для розгляду справи про притягнення до адміністративної відповідальності.

Зважаючи на те, що перелік доказів, зазначених у статті 251 КУпАП, не є вичерпним, нею був зроблений висновок про винуватість ОСОБА_3 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 122-2 КУпАП України, на підставі протоколу про адміністративне правопорушення, рапортів інспекторів ДПС, пояснень інспекторів ДПС, допитаних як свідків, роздруківки з бази даних Департаменту ДАІ МВС України, пояснень особи, стосовно якої складено протокол про адміністративне правопорушення.

У справі про адміністративне правопорушення, відкритій стосовно ОСОБА_1, суд дійшов висновку про винуватість особи на підставі протоколу, рапорту працівника ДАІ, роздруківки з бази даних Департаменту ДАІ МВС України. Крім того, судом оцінені пояснення ОСОБА_1. Свідчення ОСОБА_1 та покази її свідка в цілому прямо суперечили за змістом іншим зібраним доказам у справі.

Шумейко О.І. зазначила, що, розглядаючи ці справи, була переконана, що діє як суддя, яка розглядає справи про адміністративні правопорушення, а саме порушення ПДР. Рішення у цих справах аж ніяк не є і не можуть бути політично мотивованими. Про політичний мотив поїздки, внутрішні переконання осіб, щодо яких було складено протокол, вона не була обізнана, оскільки ні ці особи, ні інші учасники процесу про це не зазначили. Навпаки, вони прямо заперечували, що були учасниками акції протесту, що підтверджувалось заявами, поясненнями, показами свідків.

Крім того, вона не могла знати під час розгляду цих справ, що 21.02.2014 буде ухвалено Закон України «Про недопущення переслідування та покарання осіб з приводу подій, які мали місце під час проведення мирних зібрань, та визнання такими, що втратили чинність, деяких законів України», та що особа, стосовно якої складено протокол про адміністративне правопорушення, в суді апеляційної інстанції посилатиметься на те, про що в суді першої інстанції взагалі не йшлось. Також суддя зазначила, що постанови про притягнення осіб до адміністративної відповідальності не набули законної сили, посвідчення водія у осіб не вилучались, будь-яких тяжких наслідків не настало.

2. Відповідно до пункту 4 частини першої статті 3 Закону України «Про відновлення довіри до судової влади в Україні» суддя суду загальної юрисдикції підлягає перевірці у разі прийняття ним одноособово або у колегії суддів рішень про накладення адміністративних стягнень на осіб, які були учасниками масових акцій протесту в період з 21 листопада 2013 року до дня набрання чинності цим Законом, у вигляді позбавлення права керування транспортними засобами на підставі статті 122-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення за невиконання водіями вимог працівника міліції про зупинку транспортного засобу та про залишення зазначених рішень без змін судом апеляційної інстанції в період з 21 листопада 2013 року до дня набрання чинності цим Законом.

Підставою проведення перевірки судді за вказаною нормою Закону є прийняття таким суддею рішень про накладення адміністративних стягнень на осіб, які були учасниками масових акцій протесту в період з 21.11.2013 до 11.04.2014, у вигляді позбавлення права керування транспортними засобами на підставі статті 122-2 КУпАП.

При заповненні пункту 17 розділу II декларації доброчесності суддя підтверджує чи не підтверджує факт прийняття ним судових рішень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності осіб (учасників масових акцій протесту), за скоєння правопорушення, передбаченого статтею 122-2 КУпАП.

У пункті 19 декларації доброчесності судді за 2016 рік підтверджується твердження: «До мене не застосовуються заборони, передбачені Законом України «Про очищення влади».

За приписами статті 3 Закону України «Про очищення влади» заборона, передбачена частиною третьою статті 1 цього Закону, застосовується до осіб, які обіймали посаду (посади) у період з 21 листопада 2013 року до 22 лютого 2014 року та не були звільнені в цей період з відповідної посади (посад) за власним бажанням, зокрема до судді, який ухвалив рішення про притягнення до адміністративної відповідальності осіб, звільнених від адміністративної відповідальності відповідно до Закону України «Про недопущення переслідування та покарання осіб з приводу подій, які мали місце під час проведення мирних зібрань, та визнання такими, що втратили чинність, деяких законів України» від 21.02.2014 № 743-VII.

Законом України «Про недопущення переслідування та покарання осіб з приводу подій, які мали місце під час проведення мирних зібрань, та визнання такими, що втратили чинність, деяких законів України» передбачено звільнення від адміністративної відповідальності осіб, які були учасниками масових акцій протесту, що розпочалися 21 листопада 2013 року, за вчинення будь-яких адміністративних правопорушень, передбачених КУпАП, за умови, що ці правопорушення пов’язані з масовими акціями протесту, у порядку, визначеному цим Кодексом.

Суддя вважає, що при заповненні пунктів 17 та 19 декларації доброчесності головне питання, яке має бути з’ясоване: чи ухвалював суддя рішення про притягнення до адміністративної відповідальності осіб, які були учасниками акцій протесту. З’ясування цієї обставини за своїм змістом об’єднує вказані пункти декларації доброчесності.

Враховуючи наведене, а саме ті встановлені судом обставини, що особа, стосовно якої складено адміністративний протокол, не була учасником акції протесту, вказані справи не можуть розглядатись як політично мотивовані. Суддя, відповідно, не є таким, що ухвалював рішення з політичних мотивів. Саме з таких міркувань суддя позначила твердження у пункті 17 декларації доброчесності «Мною не приймалися одноособово або у колегії суддів рішення, передбачені статтею 3 Закону України «Про відновлення довіри до судової влади в Україні» та у пункті 19 декларації доброчесності «До мене не застосовуються заборони, передбачені Законом України «Про очищення влади», в графі «підтверджую».

Також Шумейко О.І. звернула увагу на те, що декларація доброчесності судді за 2016 рік суддями заповнювалась вперше, досвіду заповнення подібних декларацій не було. На момент її заповнення належних роз’яснень щодо правил заповнення декларації, у тому числі пунктів 17, 19, суддям не надано.

Заповнюючи декларацію доброчесності за 2016 рік суддя не мала наміру приховати чи спотворити інформацію та була переконана, що нею внесено достовірні, повні відомості, що підтверджується долученими до пояснень доказами.

3. 01.03.2012 суддею придбано будинок площею 53,8 кв.м та дві земельні ділянки площею 0,25 га та 0,15 га, розташовані у Київській області, розмір загальних витрат на придбання вказаного майна становив 263627 грн, що на момент купівлі становило 33000 доларів США. Того ж року на земельній ділянці було розпочато будівництво індивідуального житлового будинку. Станом на кінець 2012 року на земельній ділянці облаштовано огорожу, встановлено фундамент будинку, побудовано стелі, дах, встановлено вікна. Суми витрат на здійснення будівництва на цій стадії становила орієнтовно 50 000 доларів США.

Маючи намір в кінці 2012 року здати житловий будинок в експлуатацію, суддя звернулась до організації, яка займалась наданням подібних послуг, у зв’язку з чим видано довіреність від 13.10.2012. Однак за результатами огляду об’єкта будівництва було з’ясовано, що для введення в експлуатацію будинку необхідно ще виконати роботи з внутрішнього та зовнішнього оздоблення. Тому виконання робіт було продовжено і досі триває.

Згідно з копією трудової книжки суддя працює з липня 1999 року. Присягу державного службовця прийняла 01.09.2009. Її мати ОСОБА_6, з якою вона тривалий час вела спільне господарство, працювала з середини 1960-х років до 2017 року.

Сукупний дохід Шумейко О.І. за період з 2003 до 2012 року включно становив (з вирахуванням податків, з посиланням на еквівалент в іноземній валюті (долар США) за середньорічним курсом):

- за 2003 рік – 4735 грн;

- за 2004 рік – 8375 грн;

- за 2005 рік – 12938 грн;

- за 2006 рік – 8396 грн;

- за 2007 рік – 8880 грн;

- за 2008 рік – 100500 грн.

Загальна сума доходу Шумейко О.І. за період з 2003 до 2008 року включно становила 143824 грн, що еквівалентно 28700 доларів США за курсом 5 грн за 1 долар США;

- за 2009 рік – 34836 грн, або 5359 доларів США за курсом 6,5 грн за 1 долар США;

- за 2010 рік – 22465 грн, або 2800 доларів США за курсом 8 грн за долар;

- за 2011 рік – 67173 грн, або 8400 доларів США за аналогічним курсом;

- за 2012 рік – 104592 грн, або 13050 доларів США за аналогічним курсом.

За період з 2009 до 2012 року загальна сума доходу судді становила 22 9066 грн, що у доларовому еквіваленті становить 29600 доларів США.

Сукупний дохід її матері ОСОБА_6 за період з 2006 до 2012 року включно складався із заробітної плати та пенсії (за вирахуванням податків, пенсійні платежі не оподатковувались):

- за 2006 рік – 38047 грн – заробітна плата, 12028,68 грн – пенсія;

- за 2007 рік – 49917,85 грн – заробітна плата, 14230,66 грн – пенсія;

- за 2008 рік – 39877,78 грн – заробітна плата, 27062,39 грн – пенсія.

Загальна сума доходу за період з 2006 до 2008 року ОСОБА_6 становила 181161 грн, або 36000 доларів США за курсом 5 доларів за 1 грн;

- за 2009 рік – 32249 грн – заробітна плата, 30214 грн  - пенсія, що в доларовому еквіваленті становить 9600 доларів США за середньорічним курсом 6,5 грн за 1 долар США;

- за 2010 рік – 37334 грн – заробітна плата, 29661 грн – пенсія;

- за 2011 рік – 62365 грн – заробітна плата, 32565 грн – пенсія;

- за 2012 рік – 61517 грн – заробітна плата, 60892 грн – пенсія.

Загальна сума доходу ОСОБА_6 за період з 2009 до 2012 року становила 224388 грн, або 29 800 доларів США.

Отже, сукупний дохід Шумейко О.І. та ОСОБА_6 за період з 2003 до 2012 року включно становив 875738 грн, що дорівнювало 139000 доларів США.

За 2013–2017 роки ОСОБА_6 отримала дохід у вигляді заробітної плати та пенсії у загальному розмірі 356229 грн, або 28740 доларів США.

Сукупний дохід Шумейко О.І. за період з 2013 до 2023 року включно становив 4801884 грн, або 213200 доларів США.

Суддя зазначає, що оплата вартості придбання об’єктів нерухомого майна та фінансування подальшого будівництва житлового будинку здійснено за рахунок доходів її родини, частково конвертованих в іноземну валюту з метою збереження її купівельної спроможності.

4. Стосовно користування автомобілем без декларування цього права суддя пояснила, що станом на 21.11.2020 автомобіль Nissan Maxima перебував у власності ОСОБА_14, який є братом її сина ОСОБА_15, тобто родичем члена її родини.

У 2020 році вона безоплатно з дозволу власника користувалась вказаним автомобілем приблизно один календарний тиждень в листопаді, оскільки її власний автомобіль Peugeot 204, 2004 року випуску, потребував довготривалого ремонту.

За таких обставин суддя не позначила право користування вказаним автомобілем у щорічній декларації за 2020 рік, оскільки транспортний засіб перебував у володінні чи користуванні суб’єкта декларування або члена його сім’ї протягом менше половини днів звітного періоду, що відповідає роз’ясненням НАЗК щодо заповнення декларації.

Протягом 2021–2023 років суддя вказаним автомобілем не користувалась.

02.06.2024 між Шумейко О.І. і ОСОБА_14 укладено угоду купівлі-продажу автомобіля марки Nissan Maxima, 2003 року випуску.

 

У додатково наданій Комісії інформації ГРД зазначено таке:

- у справі № 756/14762/16 09.11.2016 стосовно ОСОБА_7 було складено адміністративний протокол за скоєння правопорушення, передбаченого частиною першою статті 130 КУпАП, у зв’язку з тим, що вона керувала автомобілем у стані алкогольного сп’яніння. Адміністративний матеріал надійшов до суду 16.11.2016. ОСОБА_7 була викликана до суду шляхом надіслання на її адресу повістки про виклик у судове засідання. Перше судове засідання призначено на 20.01.2017. ОСОБА_7 у судове засідання не з’явилась, доказів отримання нею повістки про виклик у судове засідання у суду не було. За таких обставин розгляд справи про адміністративне правопорушення відкладено на 10.02.2017. Постановою Оболонського районного суду міста Києва від 10.02.2017 провадження у справі закрито за закінченням строків накладення адміністративних санкцій;

- у справі № 756/15662/16 19.11.2016 стосовно ОСОБА_10 складено адміністративний протокол за скоєння правопорушення, передбаченого частиною першою статті 130 КУпАП, у зв’язку з тим, що він керував автомобілем в стані алкогольного сп’яніння. Адміністративний матеріал надійшов до суду 05.12.2016. ОСОБА_10 був викликаний до суду шляхом надіслання на його адресу повістки про виклик у судове засідання. Перше судове засідання було призначене на 17.02.2017. ОСОБА_10 у судове засідання не з’явився, доказів отримання ним повістки про виклик у судове засідання у суду не було. За таких обставин розгляд справи про адміністративне правопорушення було відкладено на 06.03.2017. У судовому засіданні 06.03.2017 ОСОБА_10 надав суду пояснення, вину свою заперечив. Постановою Оболонського районного суду міста Києва від 06.03.2017 провадження у справі закрито за закінченням строків накладення адміністративних санкцій;

- у справі № 756/12405/16 17.09.2016 стосовно ОСОБА_9 складено протокол про вчинення адміністративного правопорушення за частиною першою статті 130 КУпАП у зв’язку з тим, що вона керувала автомобілем в стані алкогольного сп’яніння. Адміністративний матеріал надійшов до суду 29.09.2016. Про судове засідання, призначене на 12.12.2016, особа була сповіщена повісткою про виклик у судове засідання, надісланою поштовим зв’язком. Судове засідання 12.12.2016 було знято з розгляду у зв’язку з перебуванням судді у відпустці. У судовому засіданні 19.12.2016 представник ОСОБА_9 вину останньої заперечив. Постановою Оболонського районного суду міста Києва від 06.03.2017 провадження у справі було закрито за закінченням строків накладення адміністративних санкцій;

- у справі № 756/13393/16 10.10.2016 стосовно ОСОБА_8 складено протокол про адміністративне правопорушення за частиною першою статті 130 КУпАП у зв’язку з керуванням автомобілем в стані алкогольного сп’яніння. Адміністративний матеріал надійшов до суду 20.10.2016. Особа повідомлялась про дату засідання повісткою шляхом надсилання її поштовим зв’язком. Перше засідання, призначене на 10.01.2017, знято з розгляду у зв’язку з перебуванням судді у нарадчій кімнаті з розгляду кримінальної справи за обвинуваченням ОСОБА_16 у вчиненні злочинів, передбачених частиною четвертою статті 152, частиною третьою статті 153, частиною другою статті 156 Кримінального кодексу України (далі – КК України) (справа № 756/9245/16). Друге судове засідання призначено на 12.01.2017. Постановою Оболонського районного суду міста Києва від 12.01.2017 провадження закрито за закінченням строків накладення адміністративних санкцій;

- у справі № 756/13389/16-п 08.10.2016 стосовно ОСОБА_11 складено протокол про адміністративне правопорушення за частиною першою статті 130 КУпАП у зв’язку з керуванням автомобілем в стані алкогольного сп’яніння. Адміністративний матеріал надійшов до суду 20.10.2016. Особа повідомлялась про дату засідання повісткою шляхом надсилання її поштовим зв’язком. Перше судове засідання, призначене на 05.01.2017, знято з розгляду у зв’язку з перебуванням судді у нарадчій кімнаті з розгляду кримінальної справи за обвинуваченням ОСОБА_16 у вчиненні злочинів, передбачених частиною четвертої статті 152, частиною третьої статті 153, частиною другою статті 156 КК України (справа № 756/9245/16). Друге судове засідання призначено на 13.01.2017. Постановою Оболонського районного суду міста Києва від 13.01.2017 провадження у справі закрито за закінченням строків накладення адміністративних санкцій.

Під час співбесіди суддя надала наказ Оболонського районного суду міста Києва від 08.12.2016 № 536/в про перебування у відпустці та журнали судових засідань у справі № 1-кп/756/176/17 та у справі № 1-кп/756/643/16 за обвинуваченням ОСОБА_16 у вчиненні злочину, передбаченого частиною четвертою статті 152, частиною третьою статті 153, частиною другою статті 156 КК України.

Також Шумейко О.І. посилалася на своє судове навантаження протягом 2016–2017 років. За цей період суддею розглянуто у сукупності 1173 справи. Тиск, пов'язаний із великим судовим навантаженням, посилився з другої половини 2016 року до 12 березня 2017 року. Всі зазначені вище справи надійшли до провадження Шумейко О.І. починаючи з жовтня 2016 року. Отже, закриття проваджень у зв’язку із закінченням строку накладення адміністративних стягнень пов’язано з обставинами об’єктивного характеру: необхідністю присутності особи у судовому засіданні, великим навантаженням в цей період, участю судді в колегіальному розгляді кримінальних справ та закінченням строку повноважень судді.

Стосовно звернення до суду з позовом до ГРД суддя посилається на статті 2, 4, 19 КАС України та зазначає, що процес надання Комісії висновку ГРД про невідповідність судді (кандидата на посаду судді) критеріям доброчесності та професійної етики містить усі ознаки владної управлінської діяльності, що здійснюється на підставі закону. ГРД у зазначений спосіб бере опосередковану участь у формуванні суддівського корпусу, може вплинути на суддівську кар’єру та наділена з цією метою відповідними владними повноваженнями, а тому є іншим суб’єктом при здійсненні владних управлінських функцій на підставі законодавства і, відповідно, є суб’єктом владних повноважень у розумінні пункту 7 частини першої статті 4 КАС України.

Під час співбесіди суддя підтвердила раніше надані Комісії письмові пояснення.

 

IV. Повідомлення щодо інформації, яка може свідчити про недостовірність (у тому числі неповноту) тверджень, указаних суддею у декларації доброчесності судді за 2016 рік.

До Комісії 30.07.2018 надійшла заява Маселка Р.А. щодо проведення перевірки декларації доброчесності судді Оболонського районного суду міста Києва Шумейко О.І. за 2016 рік.

У заяві Маселко Р.А. зазначає, що у деклараціях доброчесності за 2016 та 2017 роки виявлені недостовірні твердження. Фактами, які дають підстави стверджувати про недостовірність тверджень, є:

1. У пункті 17 суддею задекларовано таке: «Мною не приймалися одноособово або у колегії суддів рішення, передбачені статтею 3 Закону України «Про відновлення довіри до судової влади в Україні». Однак це твердження не відповідає дійсності, оскільки пунктом 4 частини першої статті 3 Закону України «Про відновлення довіри до судової влади в Україні» визначено, що суддя підлягає перевірці у разі прийняття ним одноособово або у колегії суддів рішення про накладення адміністративних стягнень на осіб, які були учасниками масових акцій протесту в період з 21 листопада 2013 року до дня набрання чинності цим Законом, у вигляді позбавлення права керування транспортними засобами на підставі статті 122-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення за невиконання водіями вимог працівника міліції про зупинку транспортного засобу та про залишення зазначених рішень без змін судом апеляційної інстанції в період з 21 листопада 2013 року до дня набрання чинності цим Законом.

Відомо, що суддею прийнято рішення, які визначені вказаними пунктами закону:

- постанову від 03.02.2014 у справі № 756/642/14-П, якою особу визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 122-2 КУпАП, та застосовано адміністративне стягнення у виді позбавлення керування транспортними засобами строком на 3 місяці. Рішенням Апеляційного суду міста Києва від 17.03.2014 постанову скасовано як незаконну, а справу закрито у зв’язку з відсутністю складу правопорушення;

- постанову від 14.02.2014 у справі № 756/883/14-П, якою особу визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 122-2 КУпАП, та застосовано адміністративне стягнення у виді позбавлення права керування транспортними засобами строком на 3 місяці. Рішенням Апеляційного суду міста Києва від 17.03.2014 особу звільнено від адміністративної відповідальності на підставі Закону України «Про недопущення переслідування та покарання осіб з приводу подій, які мали місце під час проведення мирних зібрань, та визнання такими, що втратили чинність, деяких законів України» від 21.02.2014 № 743-VII.

Отже, вказане дає підстави стверджувати, що суддею були повідомлені недостовірні відомості в пункті 17 декларації доброчесності за 2016 рік.

2. У пункті 19 суддею задекларовано таке: «До мене не застосовуються заборони, передбачені Законом України «Про очищення влади».

Відповідно до пункту 13 частини другої статті 3 Закону України «Про очищення влади» заборона, передбачена частиною третьою статті 1 цього Закону, застосовується до судді, який ухвалив рішення про притягнення до адміністративної відповідальності осіб, звільнених від адміністративної відповідальності відповідно до Закону України «Про недопущення переслідування та покарання осіб з приводу подій, які мали місце під час проведення мирних зібрань, та визнання такими, що втратили чинність, деяких законів України» від 21.02.2014 № 743-VII.

Суддею Шумейко О.І. винесено постанову від 14.02.2014 у справі № 756/883/14-П, якою особу було притягнуто до адміністративної відповідальності, а потім звільнено від відповідальності на підставі Закону України «Про недопущення переслідування та покарання осіб з приводу подій, які мали місце під час проведення мирних зібрань, та визнання такими, що втратили чинність, деяких законів України» від 21.02.2014 № 743-VII, а отже, суддя підпадає під дію цього Закону.

Зазначене дає підстави стверджувати, що суддею були повідомлені недостовірні відомості в пункті 19 декларації доброчесності за 2016 рік.

3. У пункті 12 суддею задекларовано таке: «Мною сумлінно виконувалися професійні обов’язки».

Відповідно до частини третьої статті 3 Закону України «Про доступ до судових рішень» суд загальної юрисдикції вносить до Реєстру всі судові рішення і окремі думки суддів, викладені у письмовій формі, не пізніше наступного дня після їх ухвалення або виготовлення повного тексту.

Згідно з пунктом 14 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про забезпечення права на справедливий суд» ДСА України у шестимісячний строк з дня набрання чинності цим Законом має забезпечити внесення до Єдиного державного реєстру судових рішень тих судових рішень, які не були внесені до Єдиного державного реєстру судових рішень починаючи з 01.01.2010.

ДСА України надіслано на адреси апеляційних та місцевих судів листи від 25.05.15 № 15-9839/15, від 16.06.15 № 15-11277/15, від 10.11.15 № 17704/15, від 16.09.16 № 15-6668/16 з роз’ясненнями щодо обов’язкового надсилання електронних копій судових рішень до реєстру на виконання Прикінцевих та перехідних положень.

У листі Оболонського районного суду міста Києва від 18.04.2018 підтверджено факт невнесення цих рішень до Реєстру, але стверджувалось, що умови для цього створені.

Незважаючи на вимоги законодавства, нагадування ДСА України, створені відповідні умови в суді й те, що з моменту винесення вказаних вище постанов минуло 4 роки, ці рішення і досі відсутні у Єдиному державному реєстрі судових рішень. Окрім того, цей факт допоміг судді уникнути люстрації. Це свідчить про неналежне виконання суддею професійних обов’язків.

Вказане дає підстави стверджувати, що суддею були повідомлені недостовірні відомості в пункті 12 декларацій доброчесності за 2016, 2017 роки.

  Суддею надані пояснення щодо обставин, викладених у заяві Маселка Р.А.:

  1. Як зазначає суддя імперативна конструкція пункту 4 частини першої статті 3 Закону України «Про відновлення довіри до судової влади в Україні» визначає підставу проведення перевірки стосовно судді, певне (обмежене) коло осіб, на яких накладено адміністративне стягнення, – учасники масових акцій протесту в період з 21 листопада 2013 року до 11 квітня 2014 року. Крім того, даним законом не визначено термінів масових акцій протесту та учасників масових акцій протесту. Інформація про те, що особа є учасником масових акцій громадського протесту, не є загальновідомою і підлягає встановленню при розгляді справи та ухваленні постанови.

Суддя підтвердила, що у її провадженні перебував адміністративний матеріал, складений стосовно гр. ОСОБА_3 за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 122-2 КУпАП. Постановою суду від 14.02.2014 у справі № 756/883/14-П ОСОБА_3 було притягнуто до адміністративної відповідальності за статтею 122-2 КУпАП та застосовано до нього адміністративне стягнення у виді позбавлення права керування транспортними засобами на строк 3 місяці.

Водночас під час розгляду вказаного адміністративного матеріалу ОСОБА_3 не заявляв про свою участь у масових акціях протесту та повідомив, що рухався по вул. Богатирській у м. Києві в сторону Вишгородського району Київської області до своїх родичів.

Із заявою про звільнення від адміністративної відповідальності як учасника акції протесту, який рухався в автоколоні, ОСОБА_3 звернувся до суду на стадії апеляційного перегляду постанови суду першої інстанції. В апеляційній скарзі ОСОБА_3 посилався на те, що він рухався в сторону Вишгородського району Київської області у сімейних справах, бачив на певній ділянці акцію протесту, однак оминути дорожній затор не мав можливості.  

Крім того, у провадженні судді перебував адміністративний матеріал, складений стосовно ОСОБА_1 за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 122-2 КУпАП.

Постановою судді Оболонського районного суду міста Києва від 03.02.2014 у справі № 756/642/14-П ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за статтею 122-2 КУпАП та застосовано до неї адміністративне стягнення у виді позбавлення права керування транспортними засобами на строк 3 місяці. Суддя зазначає, що під час розгляду вказаного адміністративного матеріалу ОСОБА_1 не заявляла про участь у масових акціях протесту.

13.02.2014 ОСОБА_1 подано апеляційну скаргу на вказану постанову суду та за результатами розгляду апеляційної скарги постанову суду від 03.02.2014 скасовано, провадження у справі закрито у зв’язку з відсутністю в її діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 122-2 КУпАП.

Суддя зазначає, що перед заповненням декларації доброчесності нею було проаналізовано справи та адміністративні матеріали, які були у її провадженні і за результатами аналізу з’ясовано, що одноособово або у колегії суддів рішення про накладення адміністративних стягнень на осіб, які були учасниками масових акцій протесту, вона не приймала, оскільки жоден учасник процесу під час розгляду справи за її головуванням  про свою участь у масових акціях протесту не заявляв, відомостей про це не надавав та в своїх поясненнях на це не посилався.

2. У пункті 19 декларації доброчесності за 2016 рік суддею задекларовано таке: «До мене не застосовуються заборони, передбачені Законом України «Про очищення влади».

Суддя зауважує, що постанова від 14.02.2014 у справі № 756/883/14-П не стосувалась учасника масових акцій протесту. Саме з цих міркувань нею було заповнено пункт 19 декларації доброчесності за 2016 рік.

Крім того, статтею 5 Закону України «Про очищення влади» організацію проведення перевірки професійних суддів покладено на голову суду, в якому працює суддя.

На виконання приписів цього Закону стосовно судді Оболонського районного суду міста Києва Шумейко О.І. було проведено відповідну перевірку, за результатами якої встановлено, що до неї не застосовуються заборони, передбачені частиною третьою або четвертою статті 1 Закону України «Про очищення влади».

3. Суддя зазначає, що нею вживались заходи щодо внесення всіх судових рішень до ЄДРСР з 29.05.2012 (дати складання присяги судді) шляхом перевірки наявності в матеріалах справи оригіналу судового рішення та відповідності його змісту тим даним, які містяться в автоматизованій системі документообігу суду і не були внесені до Реєстру.

Суддя вказує на те, що у період з 2012 до 2017 року нею розглядались справи цивільного та адміністративного судочинства, а також справи про адміністративні правопорушення. З 2012 до 2013 року розглянуто 697 адміністративних матеріалів, а в період з 2014 до 2017 року – 1006 адміністративних матеріалів.

Зважаючи на кількість таких рішень і необхідність їх отримання від канцелярії та архіву суду, вони вносилися до Реєстру поступово.

З 12.03.2017, дати закінчення п’ятирічного строку, на який Шумейко О.І. було призначено суддею, розпорядженням голови Оболонського районного суду міста Києва було визначено уповноважену особу на внесення судових рішень до ЄДРСР.

Суддя зазначає, що оригінали документів, які містяться у справах про адміністративні правопорушення №№ 756/642/14-П, 756/883/14-П, вилучено співробітниками прокуратури міста Києва на підставі ухвали слідчого судді Голосіївського районного суду міста Києва від 23.10.2014, а оригінали судових рішень у вказаних справах вилучені співробітниками Генеральної прокуратури України на підставі ухвали слідчого судді від 15.11.2017.

Отже, суддя вважає, що невключення спірних постанов до Реєстру пояснюється причинами об’єктивного характеру.

Дослідивши заяву Маселка Р.А. щодо проведення перевірки декларації доброчесності судді Шумейко О.І. за 2016 рік, Комісія зазначає таке.

1. Пунктом 3 частини сьомої статті 56 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» визначено, що суддя зобов’язаний подавати декларацію доброчесності судді та декларацію родинних зв’язків судді.

Так, статтею 62 Закону визначено, що суддя зобов’язаний щорічно до 1 лютого подавати шляхом заповнення на офіційному веб-сайті Вищої кваліфікаційної комісії суддів України декларацію доброчесності за формою, що визначається Комісією. Декларація доброчесності судді складається з переліку тверджень, правдивість яких суддя повинен задекларувати шляхом їх підтвердження або непідтвердження.

Зокрема, у декларації доброчесності судді зазначаються твердження щодо проходження перевірки суддів відповідно до Закону України «Про відновлення довіри до судової влади в Україні» та її результати, а також про відсутність заборон, визначених Законом України «Про очищення влади».

Неподання, несвоєчасне подання декларації доброчесності суддею або декларування в ній завідомо недостовірних (у тому числі неповних) тверджень мають наслідком дисциплінарну відповідальність, встановлену цим Законом.

Відповідно до пункту 5 Правил заповнення та подання форми декларації доброчесності судді у разі заповнення декларації вперше у ній зазначаються твердження щодо обставин, які мали місце упродовж усього життя особи, яка її заповнює.

У січні 2017 року суддею Шумейко О.І. вперше подано декларацію доброчесності судді за 2016 рік, у пункті 17 якої вона підтвердила, що нею не приймалися одноособово або у складі колегії суддів рішення, передбачені статтею 3 Закону України «Про відновлення довіри до судової влади в Україні».

Водночас суддею Шумейко О.І. у 2014 році ухвалено постанову суду у справі № 756/883/14-П, якою ОСОБА_3 було притягнуто до адміністративної відповідальності за статтею 122-2 КУпАП та застосовано до нього адміністративне стягнення у виді позбавлення права керування транспортними засобами на строк 3 місяці.

Суддя надала Комісії докази того, що під час розгляду вказаного адміністративного матеріалу ОСОБА_3 не заявляв про свою участь у масових акціях протесту.

Прослухавши звукозаписи судових засідань у справі № 756/883/14-П, дослідивши надані суддею пояснення ОСОБА_3, адресовані Начальнику ВДАI Оболонського РУ ГУ МВС України в місті Києві, клопотання представника Прокуратури Оболонського району міста Києва про звільнення ОСОБА_3 від адміністративної відповідальності за статтею 122-2 КУпАП від 03.03.2014, апеляційну скаргу представника ОСОБА_3 – ОСОБА_17 від 19.02.2014 на постанову Оболонського районного суду міста Києва від 14.02.2014, клопотання представника ОСОБА_3 – ОСОБА_17 від 11.03.2014, заяву ОСОБА_3 від 11.12.2014, Комісією встановлено, що під час розгляду справи судом першої інстанції ОСОБА_3 не заявлялось про участь у масових акціях протесту. Із заявою про звільнення від адміністративної відповідальності як учасника акції протесту, який рухався в автоколоні, ОСОБА_3 звернувся до суду на стадії апеляційного перегляду постанови суду першої інстанції. Однак в апеляційній скарзі ОСОБА_3 посилався на те, що він рухався в сторону Вишгородського району Київської області у сімейних справах, бачив на певній ділянці акцію протесту, однак оминути дорожній затор не мав можливості, просив скасувати постанову суду першої інстанції від 14.02.2014 та закрити провадження у справі у зв’язку з відсутністю події адміністративного правопорушення.

Лише у клопотанні представника ОСОБА_3 – ОСОБА_17 від 11.03.2014, яке подано до Апеляційного суду міста Києва, останній просив застосувати до ОСОБА_3 положення Закону України «Про недопущення переслідування та покарання осіб з приводу подій, які мали місце під час проведення мирних зібрань, та визнання такими, що втратили чинність, деяких законів України» від 21.02.2014 № 743-VII. Також в особистій заяві ОСОБА_3 від 11.12.2014, поданій до Апеляційного суду міста Києва, зазначено про підтвердження ОСОБА_3 своєї участі у масовій акції протесту.

Оскільки постановою Апеляційного суду міста Києва від 11.03.2014 ОСОБА_3 звільнено від адміністративної відповідальності на підставі статті 4 Закону України «Про недопущення переслідування та покарання осіб з приводу подій, які мали місце під час проведення мирних зібрань, та визнання такими, що втратили чинність, деяких законів України» від 21.02.2014 № 743-VII і Шумейко О.І. була обізнана про це рішення суду на момент заповнення декларації доброчесності за 2016 рік, Комісія вважає, що суддею зазначено недостовірні твердження в пункті 17 цієї декларації, оскільки справа № 756/883/14-П належить до категорії рішень, передбачених пунктом 4 частини першої статті 3 Закону України «Про відновлення довіри до судової влади в Україні».

Стосовно постанови Оболонського районного суду міста Києва від 03.02.2014 у справі № 756/642/14-П, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за статтею 122-2 КУпАП та застосовано до неї адміністративне стягнення у виді позбавлення права керування транспортнимими засобами на строк 3 місяці, Комісією не встановлено, що обставини вказаної справи підпадають під визначення, наведе в пункті 4 частини першої статті 3 Закону України «Про відновлення довіри до судової влади в Україні», що підтверджується поясненнями ОСОБА_1 від 11.01.2014 та звукозаписом у справі № 756/642/14-П. У постанові Апеляційного суду міста Києва від 17.03.2014, якою скасовано зазначену вище постанову Оболонського районного суду міста Києва, також не зазначено, що ОСОБА_1 була учасником масових акцій протесту в період з 21 листопада 2013 року до дня набрання чинності Законом України «Про відновлення довіри до судової влади в Україні».

2. Згідно з частиною третьою статті 1 Закону України «Про очищення влади» протягом десяти років з дня набрання чинності цим Законом посади, щодо яких здійснюється очищення влади (люстрація), не можуть обіймати особи, зазначені у частинах першій, другій, четвертій та восьмій статті 3 цього Закону, а також особи, які не подали у строк, визначений цим Законом, заяви, передбачені частиною першою статті 4 цього Закону.

Відповідно до пункту 13 частини другої статті 3 Закону України «Про очищення влади» заборона, передбачена частиною третьою статті 1 цього Закону, застосовується до осіб, які обіймали посаду (посади) у період з 21 листопада 2013 року по 22 лютого 2014 року та не були звільнені в цей період з відповідної посади (посад) за власним бажанням: судді, який постановив ухвалу про дозвіл на затримання з метою приводу, про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, ухвалив рішення про притягнення до адміністративної або кримінальної відповідальності осіб, звільнених від кримінальної або адміністративної відповідальності відповідно до Закону України «Про усунення негативних наслідків та недопущення переслідування та покарання осіб з приводу подій, які мали місце під час проведення мирних зібрань» від 29.01.2014 № 737-VII, Закону України «Про недопущення переслідування та покарання осіб з приводу подій, які мали місце під час проведення мирних зібрань, та визнання такими, що втратили чинність, деяких законів України» від 21.02.2014 № 743-VII.

Суддею Шумейко О.І. у 2014 році винесено постанову суду у справі № 756/883/14-П, якою ОСОБА_3 притягнуто до адміністративної відповідальності за статтею 122-2 КУпАП та застосовано до нього адміністративне стягнення у виді позбавлення права керування транспортними засобами на строк 3 місяці.

Постановою Апеляційного суду міста Києва від 11.03.2014 ОСОБА_3 звільнено від адміністративної відповідальності за вчинення 29.12.2013 адміністративного правопорушення, передбаченого частиною другою статті 122 КУпАП, на підставі статті 4 Закону України «Про недопущення переслідування та покарання осіб з приводу подій, які мали місце під час проведення мирних зібрань, та визнання такими, що втратили чинність, деяких законів України» від 21.02.2014 № 743-VII.

Отже, суддею зазначено недостовірні твердження в пункті 19 декларації доброчесності судді за 2016 рік, оскільки справа № 756/883/14-П належить до категорії рішень, передбачених пунктом 13 частини другої статті 3 Закону України «Про очищення влади». Суддя була обізнана про постанову Апеляційного суду міста Києва від 11.03.2014 при заповненні декларації доброчесності за 2016 рік.

Таким чином, Комісією підтверджено інформацію Маселка Р.А. про недостовірність (у тому числі неповноту) тверджень, указаних суддею Шумейко О.І. в пунктах 17, 19 декларації доброчесності судді за 2016 рік.

3. Відповідно до частини третьої статті 3 Закону України «Про доступ до судових рішень» (в редакції до 28.03.2015) перелік судових рішень судів загальної юрисдикції, що підлягають включенню до Реєстру, затверджується Радою суддів України за погодженням з Державною судовою адміністрацією України.

Постанови у справах про адміністративні правопорушення до 28.03.2015 включенню до Єдиного державного реєстру судових рішень не підлягали.

28.03.2015 набрав чинності Закон України «Про забезпечення права на справедливий суд» від 12.02.2015, яким частину третю статті 3 Закону України «Про доступ до судових рішень» викладено в новій редакції: «Суд загальної юрисдикції вносить до Реєстру всі судові рішення і окремі думки суддів, викладені у письмовій формі, не пізніше наступного дня після їх ухвалення або виготовлення повного тексту».

Згідно з вимогами пункту 14 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про забезпечення права на справедливий суд» до Єдиного державного реєстру судових рішень до 28.09.2015 суди загальної юрисдикції повинні були внести всі судові рішення, які не були внесені з 01.01.2010.

Пунктом 14 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про забезпечення права на справедливий суд» передбачено, що ДСА України у шестимісячний строк з дня набрання чинності цим Законом забезпечує внесення до Єдиного державного реєстру судових рішень тих судових рішень, які не були внесені до Єдиного державного реєстру судових рішень, починаючи з 01.01.2010.

Суддя зазначає, що нею вживались заходи щодо внесення всіх судових рішень до ЄДРСР з 29.05.2012 (дати складення присяги судді). Водночас оригінали документів, які містяться у справах про адміністративні правопорушення № № 756/642/14-П, 756/883/14-П, було вилучено співробітниками прокуратури міста Києва на підставі ухвали слідчого судді Голосіївського районного суду міста Києва від 23.10.2014, а оригінали судових рішень у вказаних справах вилучені співробітниками Генеральної прокуратури України на підставі ухвали слідчого судді Новоазовського районного суду міста Чернігова від 15.11.2017.

Пояснення судді підтверджуються листом Оболонського районного суду міста Києва від 22.08.2024 № 31кп-429/17, яким повідомлено Комісію, що постанови № № 756/642/14-П, 756/883/14-П не вносились до Єдиного державного реєстру судових рішень, що на дату ухвалення цих судових рішень відповідало вимогам рішення Ради суддів України від 17.02.2012 № 4. Оригінали документів (протоколів та рапортів, складених інспекторами ДПС ДАІ), що містились в матеріалах цих справ, вилучені на підставі ухвал слідчих. В суді зберігаються лише копії постанов по цих справах, самі справи знищені за закінченням терміну зберігання, що визначений Переліком судових справ і документів, що утворюються в діяльності суду, із зазначенням строків зберігання.

Зважаючи на викладене, у Комісії відсутні підстави вважати, що суддею Шумейко О.І. неналежно виконувалися професійні обов’язки. Комісія дійшла висновку, що наведена у заяві Маселка Р.А. інформація про недостовірність (у тому числі неповноту) тверджень, указаних суддею Оболонського районного суду міста Києва Шумейко О.І. у пункті 12 декларації доброчесності за 2016 рік, є непідтвердженою.

 

V. Норми права та їх застосування.

Згідно з підпунктом 4 пункту 16-1 розділу XV «Перехідні положення» Конституції України відповідність займаній посаді судді, якого призначено на посаду строком на п’ять років або обрано суддею безстроково до набрання чинності Законом України «Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)», має бути оцінена в порядку, визначеному законом.

Частиною першою пункту 20 розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону встановлено, що відповідність займаній посаді судді, якого призначено на посаду строком на п’ять років або обрано суддею безстроково до набрання чинності Законом України «Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)», оцінюється колегіями Вищої кваліфікаційної комісії суддів України в порядку, визначеному цим Законом, за правилами, які діяли до дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та деяких законодавчих актів України щодо удосконалення процедур суддівської кар’єри», та з урахуванням особливостей, передбачених цим розділом.

Відповідно до частини другої пункту 20 розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону за результатами такого оцінювання колегія Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, а у випадках, передбачених цим Законом, – пленарний склад Комісії, ухвалює рішення про відповідність або невідповідність судді займаній посаді. Таке рішення ухвалюється за правилами, передбаченими цим Законом для ухвалення рішення про підтвердження або про непідтвердження здатності судді (кандидата на посаду судді) здійснювати правосуддя у відповідному суді.

Частиною третьою пункту 20 розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону встановлено, що виявлення за результатами такого оцінювання невідповідності судді займаній посаді за критеріями компетентності, професійної етики або доброчесності чи відмова судді від такого оцінювання є підставою для звільнення судді з посади за рішенням Вищої ради правосуддя на підставі подання відповідної колегії або пленарного складу Вищої кваліфікаційної комісії суддів України.

Згідно з частиною першою статті 83 Закону кваліфікаційне оцінювання проводиться Вищою кваліфікаційною комісією суддів України з метою визначення здатності судді (кандидата на посаду судді) здійснювати правосуддя у відповідному суді за визначеними законом критеріями.

Відповідно до частини другої статті 83 Закону критеріями кваліфікаційного оцінювання є:

1) компетентність (професійна, особиста, соціальна тощо);

2) професійна етика;

3) доброчесність.

Частиною п’ятою статті 83 Закону встановлено, що порядок та методологія кваліфікаційного оцінювання, показники відповідності критеріям кваліфікаційного оцінювання та засоби їх встановлення затверджуються Вищою кваліфікаційною комісією суддів України.

Положення про порядок та методологію кваліфікаційного оцінювання, показники відповідності критеріям кваліфікаційного оцінювання та засоби їх встановлення затверджено рішенням Комісії від 03.11.2016 № 43/зп-16 (у редакції рішення Комісії від 13.02.2018 № 20/зп-18) (далі – Положення).

Відповідно до пункту 5 глави 6 «Визначення результатів кваліфікаційного оцінювання» Положення:

Критерії компетентності оцінюються так:

• професійна компетентність (за показниками, отриманими під час іспиту) – 300 балів, з яких:

рівень знань у сфері права – 90 балів;

рівень практичних навичок та умінь у правозастосуванні – 120 балів;

• ефективність здійснення суддею правосуддя або фахова діяльність для кандидата на посаду судді – 80 балів;
• діяльність щодо підвищення фахового рівня – 10 балів.

Особиста компетентність – 100 балів.

Соціальна компетентність – 100 балів.

Критерій професійної етики оцінюється у 250 балів, з яких:

• морально-психологічні якості – 100 балів;
• інші показники – 150 балів.

Цей критерій оцінюється у 0 балів за наявності доказів невідповідності судді вимогам професійної етики.

Критерій доброчесності оцінюється у 250 балів, з яких:

 - інтегративність – 100 балів;

 - інші показники – 150 балів.

Цей критерій оцінюється у 0 балів за наявності доказів невідповідності судді вимогам доброчесності.

 

З приводу обставин, указаних у висновку ГРД, Комісія зазначила таке.

Стосовно ухвалення рішень, обумовлених політичними мотивами, та повідомлення суддею у декларації доброчесності за 2016 рік недостовірних відомостей.

При дослідженні заяви Маселка Р.А. щодо проведення перевірки декларації доброчесності судді Оболонського районного суду міста Києва Шумейко О.І. за 2016 рік Комісією встановлено, що обставини у справі № 756/642/14-П не підпадають під визначення, наведене в пункті 4 частини першої статті 3 Закону України «Про відновлення довіри до судової влади в Україні».

Водночас Комісією враховано, що постановою Апеляційного суду міста Києва від 17.03.2014 постанову Оболонського районного суду міста Києва від 03.02.2014 стосовно ОСОБА_1 скасовано, провадження у справі закрито у зв’язку з відсутністю в її діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 122-2 КУпАП, оскільки матеріали адміністративної справи не містять достатніх доказів, які б підтверджували вину останньої.

Також суддею Шумейко О.І. у 2014 році винесено постанову суду у справі № 756/883/14-П, якою ОСОБА_3 притягнуто до адміністративної відповідальності за статтею 122-2 КУпАП та застосовано до нього адміністративне стягнення у виді позбавлення права керування транспортними засобами на строк 3 місяці.

Постановою Апеляційного суду міста Києва від 11.03.2014 ОСОБА_3 звільнено від адміністративної відповідальності за вчинення 29.12.2013 адміністративного правопорушення, передбаченого частиною другою статті 122 КУпАП, на підставі статті 4 Закону України «Про недопущення переслідування та покарання осіб з приводу подій, які мали місце під час проведення мирних зібрань, та визнання такими, що втратили чинність, деяких законів України» від 21.02.2014 № 743-VII.

За результатами розгляду дисциплінарної справи за зверненням Слободянюка Б.К. – адвоката ОСОБА_3 стосовно судді Оболонського районного суду міста Києва рішенням Комісії від 22.09.2015 № 2379/дп-15 припинено дисциплінарне провадження стосовно судді Шумейко О.І. у зв’язку зі спливом строків притягнення до відповідальності. Водночас Комісія констатувала наявність у діях судді ознак дисциплінарного проступку, передбаченого пунктом 1 частини першої статті 83 Закону.

Суддею при підготовці справи до розгляду не вирішено питання правильності складення протоколу та інших матеріалів справи, зокрема рапорту, та витребування необхідних додаткових матеріалів з органу ДАI, чим порушено пункти 2 та 4 частини першої статті 278 КУпАП. Всупереч статті 280 КУпАП суддею не з’ясовано обставин, пов’язаних з діями працівників ДАI щодо оформлення правопорушення, встановлення особи порушника, додержання вимог законодавства у цій процедурі (у разі явних порушень закону), хоча вони мають суттєве значення для правильного вирішення справи. У порушення статті 252 КУпАП оцінка доказів, а саме протоколу про адміністративне правопорушення, не грунтується на всебічному, повному і об’єктивному дослідженні обставин справи в їх сукупності. Як наслідок, всупереч статті 251 КУпАП суддею безпідставно визнано указаний протокол належним письмовим доказом вини ОСОБА_3.

Крім того, суддею залишено поза увагою і норми міжнародного законодавства, зокрема Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, в якій зазначено, що метою забезпечення незалежності судової влади є гарантування кожній особі основоположного права на розгляд справи справедливим судом лише на законній підставі та без будь-якого впливу (стаття 6), та Бангалорських принципів поведінки суддів, схвалених резолюцією 2006/23 Економічної і Соціальної Ради ООН від 27.07.2006, якими зазначено, що об’єктивність судді є необхідною умовою для належного виконання ним своїх обов’язків. Вона проявляється не тільки у змісті винесеного рішення, а й в усіх процесуальних діях, що супроводжують його прийняття.

Відповідно до статті 6 Закону суди здійснюють правосуддя самостійно. Здійснюючи правосуддя, суди є незалежними від будь-якого незаконного впливу. Суди здійснюють правосуддя на основі Конституції і законів України, забезпечуючи при цьому верховенство права. Аналогічні вимоги містяться в статті 2 Кодексу суддівської етики.

Європейський суд з прав людини неодноразово звертав увагу: для того щоб визначити, чи можна суд вважати «незалежним» у значенні статті 6 § 1 Конвенції, слід враховувати, серед іншого, спосіб призначення його членів і термін їх повноважень, наявність гарантій проти стороннього тиску та питання про те, чи створює орган видимість незалежності. На переконання Європейського суду з прав людини існує два аспекти незалежності. По-перше, суд повинен бути суб’єктивно вільним від особистих упереджень або упередженості. По-друге, він також повинен бути неупередженим з об’єктивної точки зору, тобто він повинен пропонувати достатні гарантії, щоб виключити будь-які законні сумніви в цьому відношенні. У рамках об’єктивної перевірки має бути визначено, чи існують, окрім особистої поведінки суддів, певні факти, які можуть викликати сумніви щодо їх незалежності. «На карту» поставлено довіру, яку суди в демократичному суспільстві повинні викликати у громадськості та, насамперед, у сторін процесу. Вирішальним є те, чи можна вважати побоювання щодо незалежності суду сторони об’єктивно виправданими (пункти 59 – 63 рішення ЄСПЛ у справі № 65411/01 «ЄSACILOR LORMINES v. FRANCE»).

Під час гострого соціального конфлікту в Україні з 21.11.2013 до 22.02.2014 саме на суд була покладена визначальна роль у забезпеченні права на мирні зібрання та гарантуванні інших прав людини і основоположних свобод. Суддя у межах своїх повноважень мала забезпечити дотримання об`єктивного, безстороннього, неупередженого, незалежного та справедливого розгляду справ та конституційних засад судочинства, а її судові рішення мали відповідати найвищим стандартам в частині їх обґрунтування.

Натомість суддею Шумейко О.І. при розгляді адміністративного матеріалу про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_3 не було достатньою мірою додержано вимог щодо незалежності судової влади і зазначених вище норм КУпАП та обрано найбільш суворий вид адміністративного стягнення – позбавлення права керування транспортними засобами.

Отже, суддя не дотрималась вимог чинного законодавства при здійсненні правосуддя у справі про адміністративне правопорушення, яку розглядала під час гострого соціального конфлікту в Україні з 21.11.2013 до 22.02.2014.

Водночас Комісія зазначає, що в діяльності судді при розгляді справ за статтею 122-2 КУпАП не встановлено фактів неоднакового чи вибіркового застосування передбачених санкцією цієї статті видів адміністративних стягнень саме до ОСОБА_3 як учасника мирних акції протесту в період з листопада 2013 року до лютого 2014 року.

Крім того, при розгляді заяви Маселка Р.А. щодо проведення перевірки декларації доброчесності судді Оболонського районного суду міста Києва Шумейко О.І. за 2016 рік Комісією встановлено, що суддею зазначено недостовірні твердження в пунктах 17, 19 цієї декларації, оскільки справа № 756/883/14-П належить до категорії рішень, передбачених пунктом 4 частини першої статті 3 Закону України «Про відновлення довіри до судової влади в Україні» та пунктом 13 частини другої статті 3 Закону України «Про очищення влади».

Комісія вважає зазначені обставини такими, що впливають на оцінку відповідності судді Шумейко О.І. критерію професійної етики та доброчесності.

Водночас Комісія дійшла висновку, що ці обставини не є достатніми для визнання судді такою, що не відповідає займаній посаді за критерієм професійної етики та доброчесності, оскільки під час дослідження досьє та проведення співбесіди не встановлено фактів, які свідчать про навмисне приховування інформації про прийняття рішення, передбаченого статтею 3 Закону України «Про відновлення довіри до судової влади в Україні», та застосування до неї заборон, встановлених Законом України «Про очищення влади».

Стосовно джерел походження майна, зазначеного у декларації осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, та автомобіля, право користування на який суддя не зазначила, Комісія  вважає, що суддею надано чіткі та переконливі докази, а також обґрунтовані пояснення, які повністю спростовують сумніви ГРД у відповідності судді критеріям професійної етики та доброчесності.

Як зазначалось вище, на думку ГРД, суддя закривала справи за статтею 130 КУпАП через сплив строків притягнення до відповідальності за сумнівних обставин (№ 756/14762/16-п, № 756/13393/16-п, № 756/12405/16-п, № 756/15662/16-п, № 756/13389/16-п).

Комісія зазначає, що під час дослідження досьє та проведення співбесіди фактів, які свідчать про навмисне затягування суддею строків розгляду справ, не встановлено.

Стосовно оскарження Шумейко О.І. в судовому порядку висновку ГРД від 17.06.2019 Комісія зазначає таке.

Оскаржуючи до суду наведений вище висновок, суддя реалізувала надане їй згідно зі статтею 55 Конституції України право на судовий захист, оскільки вважала, що це рішення порушує її права, свободи та інтереси. Своєю чергою Верховним Судом сформовано правову позицію щодо відсутності у ГРД правосуб’єктності та неможливості оскарження таких висновків у судовому порядку. Проте вказана правова позиція була викладена Верховним Судом у постанові від 30 березня 2021 року у справі № 160/9844/19, тобто після звернення Шумейко О.І. до суду. Отже, сумніви ГРД у здатності судді Шумейко О.І. ухвалювати рішення, засновані на нормах закону та відповідно до принципу верховенства права, є безпідставними.

З огляду на зазначене Комісією оцінено показники професійної етики та доброчесності у 100 балів кожний.

 

VI. Висновок Комісії за результатами розгляду справи.

За результатами кваліфікаційного оцінювання на відповідність займаній посаді Шумейко О.І. отримала такі бали:

Критерії	Показники	Бал за показник	Бал за критерій
Професійна компетентність	Рівень знань у сфері права	82,125	251,125
	Рівень практичних навичок та умінь у правозастосуванні	89
	Ефективність здійснення правосуддя	70
	Діяльність щодо підвищення фахового рівня	10
Особиста компетентність	Когнітивні, емотивні, мотиваційно-вольові якості особистості	61	61
Соціальна компетентність	Комунікативність, організаторські здібності, управлінські властивості та моральні риси особистості	60	60
Професійна етика	Показники професійної етики	100	140
	Особисті морально-психологічні якості та загальні здібності	40
Доброчесність	Показники доброчесності	100	160
	Особисті морально-психологічні якості та загальні здібності	60
Всього			672,125

Відповідно до пункту 11 розділу V Положення рішення про підтвердження відповідності судді займаній посаді ухвалюється у разі отримання суддею мінімально допустимого і більшого бала за результатами іспиту, а також більше 67 відсотків від суми максимально можливих балів за результатами кваліфікаційного оцінювання всіх критеріїв за умови отримання за кожен з критеріїв бала, більшого за 0.

Отже, за результатами кваліфікаційного оцінювання суддя Оболонського районного суду міста Києва Шумейко О.І. набрала 672,125 бала, що становить більше 67 відсотків від суми максимально можливих балів за результатами кваліфікаційного оцінювання всіх критеріїв, у зв’язку з чим Комісія дійшла висновку, що суддя Оболонського районного суду міста Києва Шумейко О.І. відповідає займаній посаді.

Ураховуючи викладене, керуючись підпунктом 4 пункту 16-1 розділу XV «Перехідні положення» Конституції України, статтями 83–86, 88, 93, 101, пунктом 20 розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про судоустрій і статус суддів», Регламентом Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, Положенням про порядок та методологію кваліфікаційного оцінювання, показники відповідності критеріям кваліфікаційного оцінювання та засоби їх встановлення, Вища кваліфікаційна комісія суддів України двома голосами «ЗА» та одним голосом «ПРОТИ»

вирішила:

Визначити, що суддя Оболонського районного суду міста Києва Шумейко Олена Ігорівна за результатами кваліфікаційного оцінювання на відповідність займаній посаді набрала 672,125 бала.

Внести на розгляд Вищої кваліфікаційної комісії суддів України у пленарному складі питання щодо відповідності судді Оболонського районного суду міста Києва Шумейко Олени Ігорівни займаній посаді.

 

Головуючий                                                                                  Сергій ЧУМАК / «ЗА»

Члени Комісії:                                                                               Андрій ПАСІЧНИК / «ПРОТИ»

                                                                                                       Роман САБОДАШ / «ЗА»