Вища кваліфікаційна комісія суддів України у пленарному складі:
головуючого – Руслана СИДОРОВИЧА,
членів Комісії: Михайла БОГОНОСА, Людмили ВОЛКОВОЇ, Віталія ГАЦЕЛЮКА, Ярослава ДУХА, Романа КИДИСЮКА, Надії КОБЕЦЬКОЇ, Олега КОЛІУША, Руслана МЕЛЬНИКА (доповідач), Олексія ОМЕЛЬЯНА, Андрія ПАСІЧНИКА, Романа САБОДАША, Сергія ЧУМАКА, Галини ШЕВЧУК,
за участі:
судді Звенигородського районного суду Черкаської області – Тетяни КРАВЧЕНКО,
представника Громадської ради доброчесності – Ольги Веретільник,
розглянувши питання щодо відповідності судді Звенигородського районного суду Черкаської області Кравченко Тетяни Миколаївни займаній посаді,
встановила:
І. Інформація про кар’єру судді та проходження кваліфікаційного оцінювання
Указом Президента України від 15 червня 2012 року № 394/2012 Кравченко Т.М. призначено на посаду судді Звенигородського районного суду Черкаської області строком на п’ять років.
Рішенням Комісії від 01 лютого 2018 року № 8/зп-18 призначено кваліфікаційне оцінювання суддів місцевих та апеляційних судів на відповідність займаній посаді, зокрема судді Кравченко Т.М.
Кравченко Т.М. склала анонімне письмове тестування, за результатами якого набрала 79,875 бала. За результатами виконаного практичного завдання суддя набрала 99,5 бала. На етапі складення іспиту суддя загалом набрала 179,375 бала.
Кравченко Т.М. пройшла тестування особистих морально-психологічних якостей та загальних здібностей, за результатами якого складено висновок та визначено рівні показників критеріїв особистої, соціальної компетентності, професійної етики та доброчесності.
Рішенням Комісії від 27 вересня 2019 року № 173/зп-19 затверджено декодовані результати першого етапу «Іспит» кваліфікаційного оцінювання суддів на відповідність займаній посаді, зокрема Кравченко Т.М. Комісія вирішила допустити суддю до другого етапу кваліфікаційного оцінювання суддів на відповідність займаній посаді – «Дослідження досьє та проведення співбесіди».
Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та деяких законів України щодо діяльності органів суддівського врядування» від 16 жовтня 2019 року № 193-ІХ (набрав чинності 07 листопада 2019 року) повноваження членів Вищої кваліфікаційної комісії суддів України припинено.
У зв’язку з припиненням повноважень членів Комісії кваліфікаційне оцінювання судді Кравченко Т.М. не завершено.
Повноважний склад Вищої кваліфікаційної комісії суддів України сформовано 01 червня 2023 року.
З метою вирішення питання щодо продовження процедур оцінювання на підставі рішення Комісії від 20 липня 2023 року № 34/зп-23 здійснено повторний автоматизований розподіл справ між членами Вищої кваліфікаційної комісії суддів України стосовно, зокрема, осіб, п’ятирічний строк повноважень яких на посаді судді закінчився.
Відповідно до протоколу повторного розподілу між членами Комісії від 25 липня 2023 року доповідачем із питання кваліфікаційного оцінювання судді Кравченко Т.М. визначено члена Комісії Мельника Р.І.
На підставі викладеного вище процедуру кваліфікаційного оцінювання стосовно судді Кравченко Т.М. продовжено з етапу «Дослідження досьє та проведення співбесіди».
З метою оновлення даних, що містяться в суддівському досьє, Комісією в межах повноважень надіслано запити до Національного агентства з питань запобігання корупції, Департаменту інформаційно-аналітичної підтримки Національної поліції України, Державної прикордонної служби України, Міністерства внутрішніх справ України, Генерального штабу Збройних сил України.
Комісією проаналізовано отриману інформацію та долучено її до матеріалів суддівського досьє.
До Комісії 12 лютого 2024 року надійшов висновок Громадської ради доброчесності (далі – ГРД) про невідповідність судді Кравченко Т.М. критеріям доброчесності та професійної етики, затверджений 10 лютого 2024 року (далі – Висновок), та пояснення судді.
Комісією для ознайомлення надіслано Кравченко Т.М. Висновок на електронну пошту 16 лютого 2024 року (вих. № 31кп-792/18).
Рішенням Комісії у складі колегії від 19 лютого 2024 року № 59/ко-24 визначено, що суддя Звенигородського районного суду Черкаської області Кравченко Т.М. за результатами кваліфікаційного оцінювання на відповідність займаній посаді набрала 863,375 бала; питання щодо її відповідності займаній посаді внесено на розгляд Вищої кваліфікаційної комісії суддів України у пленарному складі.
Розгляд Комісією у пленарному складі питання про відповідність судді займаній посаді призначено на 22 квітня 2024 року.
У засіданні Комісії у пленарному складі розглянуто питання про відповідність судді Звенигородського районного суду Черкаської області Кравченко Т.М. займаній посаді, представлено доповідь, у якій викладено зміст Висновку, заслухано усні пояснення судді, її відповіді на запитання членів Комісії та представника ГРД.
Клопотань про відкладення засідання Комісії для надання додаткових пояснень чи документів під час пленарного засідання Комісії від судді та представника ГРД не надходило.
ІІ. Норми права та їх застосування
Згідно з підпунктом 4 пункту 16-1 розділу XV «Перехідні положення» Конституції України відповідність займаній посаді судді, якого призначено на посаду строком на п’ять років або обрано суддею безстроково до набрання чинності Законом України «Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)», має бути оцінена в порядку, визначеному законом.
Пунктом 20 розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02 червня 2016 року № 1402-VIII (далі – Закон) передбачено, що відповідність займаній посаді судді, якого призначено на посаду строком на п’ять років або обрано суддею безстроково до набрання чинності Законом України «Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)», оцінюється колегіями Вищої кваліфікаційної комісії суддів України в порядку, визначеному цим Законом, за правилами, які діяли до дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та деяких законодавчих актів України щодо удосконалення процедур суддівської кар’єри», та з урахуванням особливостей, передбачених цим розділом.
За результатами такого оцінювання колегія Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, а у випадках, передбачених цим Законом, – пленарний склад Комісії, ухвалює рішення про відповідність або невідповідність судді займаній посаді. Таке рішення ухвалюється за правилами, передбаченими цим Законом для ухвалення рішення про підтвердження або про непідтвердження здатності судді (кандидата на посаду судді) здійснювати правосуддя у відповідному суді.
Виявлення за результатами такого оцінювання невідповідності судді займаній посаді за критеріями компетентності, професійної етики або доброчесності чи відмова судді від такого оцінювання є підставою для звільнення судді з посади за рішенням Вищої ради правосуддя на підставі подання відповідної колегії або пленарного складу Вищої кваліфікаційної комісії суддів України.
Згідно з частиною першою статті 83 Закону кваліфікаційне оцінювання проводиться Вищою кваліфікаційною комісією суддів України з метою визначення здатності судді (кандидата на посаду судді) здійснювати правосуддя у відповідному суді за визначеними законом критеріями.
Відповідно до частини другої статті 83 Закону критеріями кваліфікаційного оцінювання є:
• компетентність (професійна, особиста, соціальна тощо);
• професійна етика;
• доброчесність.
Частиною п’ятою статті 83 Закону встановлено, що порядок та методологія кваліфікаційного оцінювання, показники відповідності критеріям кваліфікаційного оцінювання та засоби їх встановлення затверджуються Комісією.
Завдання, підстави, порядок проведення та етапи кваліфікаційного оцінювання визначено главою 1 «Кваліфікаційне оцінювання суддів» розділу V «Кваліфікаційний рівень судді» Закону.
З метою проведення кваліфікаційного оцінювання суддів за визначеними законом критеріями Комісією затверджено Положення про порядок та методологію кваліфікаційного оцінювання, показники відповідності критеріям кваліфікаційного оцінювання та засоби їх встановлення (рішення Вищої кваліфікаційної комісії суддів України від 03 листопада 2016 року № 143/зп-16 (у редакції рішення Вищої кваліфікаційної комісії суддів України від 13 лютого 2018 року № 20/зп-18) (далі – Положення).
Відповідно до пункту 1 розділу V Положення організація та проведення кваліфікаційного оцінювання судді для підтвердження відповідності судді займаній посаді здійснюється за правилами, встановленими цим Положенням, з урахуванням особливостей, передбачених цим розділом.
Пунктом 5 глави 6 розділу II Положення встановлено, що максимально можливий бал за критеріями компетентності (професійної, особистої, соціальної) становить 500 балів, за критерієм професійної етики – 250 балів, за критерієм доброчесності –250 балів. Отже, сума максимально можливих балів за результатами кваліфікаційного оцінювання за всіма критеріями дорівнює 1 000 балів.
За змістом підпункту 5.1 пункту 5 глави 6 розділу ІІ Положення критерії компетентності оцінюються так: професійна компетентність (за показниками, отриманими під час іспиту) – 300 балів, з яких: рівень знань у сфері права – 90 балів (підпункт 5.1.1.1); рівень практичних навичок та умінь у правозастосуванні – 120 балів (підпункт 5.1.1.2); ефективність здійснення суддею правосуддя або фахова діяльність для кандидата на посаду судді – 80 балів (підпункт 5.1.1.3); діяльність щодо підвищення фахового рівня – 10 балів (підпункт 5.1.1.4); особиста компетентність – 100 балів (підпункт 5.1.2); соціальна компетентність – 100 балів (підпункт 5.1.3).
Пунктом 11 розділу V Положення встановлено, що рішення про підтвердження відповідності судді займаній посаді ухвалюється у разі отримання суддею мінімально допустимого і більшого бала за результатами іспиту, а також більше 67 відсотків від суми максимально можливих балів за результатами кваліфікаційного оцінювання всіх критеріїв за умови отримання за кожен з критеріїв бала, більшого за 0.
Главою 3 розділу ІІ Положення визначено показники, за якими оцінюється відповідність судді кожному критерію.
Відповідність критерію професійної компетентності визначається за показниками: рівень знань у сфері права (оцінюється на підставі результатів складання анонімного письмового тестування під час іспиту), рівень практичних навичок та умінь у правозастосуванні (оцінюється на підставі результатів виконання практичного завдання під час іспиту), ефективність здійснення правосуддя (оцінюється за результатами дослідження інформації, яка міститься у суддівському досьє, та співбесіди), діяльність щодо підвищення фахового рівня (оцінюється за результатами дослідження інформації, яка міститься у суддівському досьє, та співбесіди).
Відповідність критерію особистої компетентності визначається за показниками особистих морально-психологічних якостей та загальних здібностей, такими як когнітивні якості особистості, емотивні якості особистості, мотиваційно-вольові якості особистості (оцінюється на підставі висновку про підсумки таких тестувань та за результатами дослідження інформації, яка міститься у суддівському досьє, і співбесіди).
Відповідність судді критерію соціальної компетентності визначається за показниками тестувань особистих морально-психологічних якостей та загальних здібностей, такими як комунікативність, організаторські здібності, управлінські властивості особистості, моральні риси особистості, чесність, порядність, розуміння та дотримання правил та норм, відсутність схильності до контрпродуктивних дій, дисциплінованість (оцінюється на підставі висновку про підсумки тестувань та за результатами дослідження інформації, яка міститься у суддівському досьє, і співбесіди).
Відповідність судді критерію професійної етики визначається за показниками: відповідність витрат і майна судді та членів його сім’ї, а також близьких осіб задекларованим доходам; відповідність судді вимогам законодавства у сфері запобігання корупції; політична нейтральність; дотримання поведінки, що забезпечує довіру до суддівської посади та авторитет правосуддя; дотримання суддівської етики та наявність обставин, передбачених підпунктами 3, 5–8, 13 частини першої статті 106 Закону; інші дані, які можуть вказувати на відповідність судді критерію професійної етики. Ці показники оцінюються за результатами дослідження інформації, яка міститься у суддівському досьє, і співбесіди.
Відповідність судді критерію доброчесності визначається за показниками: відповідність витрат і майна судді та членів його сім’ї задекларованим доходам; відповідність способу (рівня) життя судді та членів його сім’ї задекларованим доходам; відповідність поведінки судді іншим вимогам законодавства у сфері запобігання корупції; наявність обставин, передбачених підпунктами 1, 2, 9–12, 15–19 частини першої статті 106 Закону; наявність фактів притягнення судді до відповідальності за вчинення проступків або правопорушень, які свідчать про недоброчесність судді; наявність незабезпечених зобов’язань майнового характеру, які можуть мати істотний вплив на здійснення правосуддя суддею; інші дані, які можуть вказувати на відповідність судді критерію доброчесності.
Оцінюючи відповідність судді критеріям професійної етики та доброчесності, Комісія виходить із таких засадничих положень.
Пунктом 34 розділу ІІІ Положення передбачено, що рішення Комісії, ухвалене за результатами кваліфікаційного оцінювання, має містити підстави його ухвалення або мотиви, з яких Комісія дійшла таких висновків, а за наявності висновку ГРД про непідтвердження відповідності судді критеріям професійної етики та доброчесності – також мотиви його прийняття або відхилення.
Відповідно до пункту 120 параграфа 9 розділу ІІІ Регламенту Вищої кваліфікаційної комісії суддів України висновок або інформація Громадської ради доброчесності розглядаються Комісією під час проведення співбесіди та дослідження досьє судді (кандидата на посаду судді) на відповідному засіданні з метою встановлення наявності або спростування обґрунтованого сумніву щодо відповідності судді (кандидата на посаду судді) критеріям доброчесності та професійної етики.
Згідно з позицією, висловленою Великою Палатою Верховного Суду в рішенні від 10 листопада 2021 року (справа № 9901/355/21), доброчесність – це необхідна морально-етична складова діяльності судді, яка, серед іншого, визначає межу і спосіб його поведінки, що базується на принципах об’єктивного ставлення до сторін у справах та чесності у способі власного життя, виконанні своїх обов’язків та здійсненні правосуддя.
Статтею 1 Кодексу суддівської етики, затвердженого рішенням ХІ з’їзду суддів України від 22 лютого 2012 року, встановлено, що суддя повинен бути прикладом неухильного додержання вимог закону і принципу верховенства права, присяги судді, а також дотримання високих стандартів поведінки з метою зміцнення довіри громадян у чесність, незалежність, неупередженість та справедливість суду. Відповідно до статті 3 цього Кодексу саме суддя має докладати всіх зусиль до того, щоб, на думку обізнаного та розсудливого стороннього спостерігача, його поведінка була бездоганною. Роз’яснюючи зазначені положення, Рада суддів України в Коментарі до Кодексу суддівської етики, затвердженому рішенням Ради суддів України від 04 лютого 2016 року № 1, відзначила, що суддя повинен уникати порушень етики та всього того, що виглядає як порушення етики, в усіх випадках його діяльності – як професійній, так і в приватній. Бездоганна поведінка суддів означає уникнення порушень норм етики та недопущення створення враження їх порушення. Враження порушення норм етики створюється, коли розважливі особи, яким стали відомі всі відповідні обставини, розкриті в ході резонансного їх з’ясування, можуть дійти висновку, що чесність, добросовісність, урівноваженість та професійна придатність судді поставлені під сумнів. Рада суддів України окремо наголосила на тому, що численними є ситуації, коли та чи інша дія прямо не заборонена законом, але є ризик такого сприйняття, формування враження, яке підірвало б довіру до суду.
Водночас, коли втручання у приватне життя здійснюється відповідно до закону, відповідає легітимній меті та є необхідним у демократичному суспільстві, звільнення судді внаслідок невідповідності судді займаній посаді за критеріями компетентності, професійної етики або доброчесності має своїм наслідком звільнення з посади, що є серйозним, якщо не найсерйознішим заходом, який може бути застосовано до особи. Отже, застосування такого заходу, який негативно позначається на приватному житті судді, вимагає пошуку справедливої рівноваги між інтересами суспільства та правом судді на приватність.
І хоча слід зважати на презумпцію, відповідно до якої суддя відповідає критеріям компетентності, професійної етики та доброчесності як особа, яка згідно з Бангалорськими принципами поведінки суддів за родом своєї роботи вважається гарантом верховенства права, ця презумпція є спростовною, а рівень такої відповідності підлягає з’ясуванню у процесі кваліфікаційного оцінювання судді.
Відповідно до частини дев’ятої статті 69 Закону кандидат на посаду судді відповідає критерію доброчесності, якщо відсутні обґрунтовані сумніви у його незалежності, чесності, неупередженості, непідкупності, сумлінності, у дотриманні ним етичних норм, у його бездоганній поведінці у професійній діяльності та особистому житті, а також щодо законності джерел походження його майна, відповідності рівня життя кандидата на посаду судді або членів його сім’ї задекларованим доходам, відповідності способу життя кандидата на посаду судді його попередньому статусу.
Згідно з пунктом 10 частини сьомої статті 56 Закону суддя зобов’язаний підтверджувати законність джерела походження майна у зв’язку з проходженням кваліфікаційного оцінювання або в порядку дисциплінарного провадження щодо судді, якщо обставини, що можуть мати наслідком притягнення судді до дисциплінарної відповідальності, викликають сумнів у законності джерела походження майна або доброчесності поведінки судді.
У сукупності з положеннями розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону, в тому числі щодо наслідків відмови від проходження кваліфікаційного оцінювання, слід тлумачити цю норму як обов’язок судді взяти у ньому участь шляхом, зокрема, активної реалізації права бути заслуханим у разі виникнення сумнівів Комісії в його відповідності критеріям кваліфікаційного оцінювання під час дослідження досьє та/або проведення співбесіди.
Таким чином, у разі наявності в Комісії обґрунтованого сумніву у відповідності судді критеріям компетентності, професійної етики або доброчесності, спростування такого сумніву відбувається як у результаті реалізації Комісією наданих їй законом повноважень, так і шляхом складання суддею кваліфікаційного іспиту, проходження тестування особистих морально-психологічних якостей і загальних здібностей, а також шляхом реалізації суддею права на надання Комісії чітких та переконливих доказів під час дослідження досьє та проведення співбесіди з метою спростування такого сумніву.
Згідно з пунктами 1, 2 глави 6 розділу II Положення відповідність судді критеріям кваліфікаційного оцінювання встановлюється членами Комісії за їх внутрішнім переконанням відповідно до результатів кваліфікаційного оцінювання. Показники відповідності судді критеріям кваліфікаційного оцінювання досліджуються окремо один від одного та в сукупності.
III. Зміст висновку Громадської ради доброчесності та пояснення судді
У Висновку ГРД вказала таке.
- Суддя безпідставно не задекларувала майно і (або) повну інформацію, що підлягає декларуванню, як цього вимагає закон, або занизила і (або) завищила обсяг і (або) вартість майна, або безпідставно не подала інформацію для декларування членом сім’ї, або здійснила ці дії з порушенням встановлених законодавством строків (підпункт 4.6 пункту 4 Індикаторів визначення невідповідності суддів (кандидатів на посаду судді) критеріям доброчесності та професійної етики, затверджених рішенням ГРД від 16 грудня 2020 року; пункт 2 Переліку індикаторів Вищої кваліфікаційної комісії суддів України і ГРД, які вказують на недоброчесність, затвердженого 09 листопада 2023 року).
ГРД вказала, що в деклараціях, які подавалися на виконання вимог антикорупційного законодавства, за 2012 – 2016 роки суддя декларувала майнові права на житло лише в місті Київ. Водночас із липня 2012 року Кравченко Т.М. зарахована до штату Звенигородського районного суду Черкаської області та здійснювала там правосуддя.
В анкеті судді від 19 грудня 2018 року Кравченко Т.М. зазначила, що з серпня 2012 року до сьогодні проживає без реєстрації в місті Ватутіне Черкаської області. Водночас у жодній з вказаних вище декларацій майнові права на житло в місті Ватутіне суддя не декларувала.
У своїх поясненнях суддя пояснила, що в період з 2012 до 2016 року вона проживала разом із батьками в селищі міського типу Єрки Катеринопільського району Черкаської області.
На думку представника ГРД, указана Кравченко Т.М. у поясненнях інформація ніяким чином не звільняє її від обов’язку декларування майна, яким вона користується. Водночас ГРД критично оцінює інформацію про наявність нерухомого майна в батьків судді, оскільки вказаний факт не підтверджено.
- Суддя повідомила в декларації родинних зв’язків недостовірні (у тому числі неповні) відомості, а саме: приховала члена сім’ї, близького родича, за наявності підстав вважати, що така інформація їй була відома (підпункт 3.2 пункту 1 Індикаторів визначення невідповідності суддів (кандидатів на посаду судді) критеріям доброчесності та професійної етики, затверджених рішенням ГРД від 16 грудня 2020 року).
ГРД наголосила, що з 13 червня 2001 року до 15 травня 2014 року суддя Кравченко Т.М. перебувала у шлюбі з ОСОБА_1. Згідно з довідкою № 46/1542 від 12 червня 2014 року чоловік судді перебував на службі в Деснянському районному управлінні Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в місті Києві з 05 червня 2013 року, а в органах внутрішніх справ – з 14 серпня 1995 року. Суддя не вказала про цей факт у декларації родинних зв’язків судді за 2012 – 2016 роки.
У своїх поясненнях суддя вказала, що незазначення інформації про місце роботи її колишнього чоловіка пов’язано з тим, що він на той час перебував на посаді дільничного інспектора міліції Деснянського РВ ГУ МВС у м. Києві, яка не входила до переліку тих посад, про які слід було зазначити у відповідній декларації.
Суддя зауважила, що Правилами заповнення та подання декларації родинних зв’язків передбачено обов’язок вказувати інформацію, яка була актуальною станом на 31 грудня останнього звітного (п’ятого) року, тобто 2016 року. Оскільки в 2013 році ОСОБА_1 був звільнений з органів внутрішніх справ, а в 2014 році суддя із ним розлучились, то така інформація нею не вказувалась.
ГРД критично оцінила пояснення судді, оскільки відповідно до пункту «е» частини другої статті 61 Закону в декларації родинних зв’язків судді зазначаються відомості про особу, яка впродовж останніх п’яти років була працівником правоохоронних органів (органів правопорядку).
IV. Мотиви ухвалення рішення та висновки Комісії.
Стосовно не декларування Кравченко Т.М. житла в Черкаській області в деклараціях за 2012 – 2016 роки, ураховуючи здійснення суддею правосуддя з 2012 року у Звенигородському районному суді Черкаської області, Комісія зазначає таке.
Під час пленарного засідання з’ясовано, що суддя дійсно допустила деякі неточності в заповненні вказаних декларацій: не вказала в розділі 3 «Об’єкти нерухомості» житло, яким користувалась, однак зазначала місце фактичного проживання в Черкаській області.
Оцінивши зміст вказаних неточностей у деклараціях та пояснення судді, Комісія розцінює ці дії як допущення Кравченко Т.М. помилки без ознак умислу або грубої недбалості під час заповнення декларацій.
Стосовно незазначення суддею в декларації родинних зв’язків інформації про свого першого чоловіка Комісія зазначає таке.
Відповідно до статті 61 Закону суддя зобов’язаний щорічно до 1 травня подавати шляхом заповнення на офіційному вебсайті Вищої кваліфікаційної комісії суддів України декларацію родинних зв’язків за формою, що визначається Комісією.
У декларації родинних зв’язків судді зазначаються, зокрема, прізвища, імена, по батькові осіб, з якими в судді є родинні зв’язки, місця їх роботи (проходження служби), займані ними посади, якщо такі особи є або протягом останніх п’яти років були працівниками правоохоронних органів (органів правопорядку).
Згідно з пунктом 3 Правил заповнення та подання декларації родинних зв’язків, затверджених рішенням Вищої кваліфікаційної комісії суддів України від 31 жовтня 2016 року № 137/зп-16, у декларації зазначаються відомості, актуальні станом на 31 грудня останнього звітного (п’ятого) року.
Ураховуючи наведене вище, Комісія доходить висновку про зазначення Кравченко Т.М. актуальної інформації в декларації родинних зв’язків за 2012 – 2016 роки, оскільки у 2014 році суддя розірвала шлюб із ОСОБА_1. Тобто на момент подання декларації в судді із вказаною особою не було родинних зв’язків.
Оцінюючи в сукупності викладені факти, Комісія дійшла висновку, що Кравченко Т.М. надала чіткі та переконливі докази, що спростовують сумніви в її відповідності критеріям доброчесності та професійної етики.
V. Висновок Комісії за результатами розгляду справи
За результатами засідання 22 квітня 2024 року Комісія у пленарному складі дійшла висновку про відповідність судді Звенигородського районного суду Черкаської області Кравченко Т.М. займаній посаді.
Ураховуючи викладене, керуючись підпунктом 4 пункту 16-1 розділу XV «Перехідні положення» Конституції України, статтями 83–86, 88, 93, 101, пунктом 20 розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про судоустрій і статус суддів», Регламентом Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, Положенням про порядок та методологію кваліфікаційного оцінювання, показники відповідності критеріям кваліфікаційного оцінювання та засоби їх встановлення, Вища кваліфікаційна комісія суддів України одноголосно
вирішила:
Визнати суддю Звенигородського районного суду Черкаської області Кравченко Тетяну Миколаївну такою, що відповідає займаній посаді.
Внести рекомендацію Вищій раді правосуддя про призначення Кравченко Тетяни Миколаївни на посаду судді Звенигородського районного суду Черкаської області.
Головуючий Руслан СИДОРОВИЧ
Члени Комісії: Михайло БОГОНІС
Людмила ВОЛКОВА
Віталій ГАЦЕЛЮК
Ярослав ДУХ
Роман КИДИСЮК
Надія КОБЕЦЬКА
Олег КОЛІУШ
Руслан МЕЛЬНИК
Олексій ОМЕЛЬЯН
Андрій ПАСІЧНИК
Роман САБОДАШ
Сергій ЧУМАК
Галина ШЕВЧУК