Вища кваліфікаційна комісія суддів України у пленарному складі:
головуючого – Романа ІГНАТОВА,
членів Комісії: Михайла БОГОНОСА, Віталія ГАЦЕЛЮКА, Ярослава ДУХА, Надії КОБЕЦЬКОЇ, Олега КОЛІУША, Руслана МЕЛЬНИКА, Олексія ОМЕЛЬЯНА (доповідач), Андрія ПАСІЧНИКА, Романа САБОДАША, Руслана СИДОРОВИЧА, Сергія ЧУМАКА, Галини ШЕВЧУК,
розглянувши питання щодо відповідності судді Новоград-Волинського міськрайонного суду Житомирської області Нагорнюка Юрія Володимировича займаній посаді,
встановила:
Стислий виклад інформації про кар’єру судді та проходження кваліфікаційного оцінювання.
Указом Президента України від 24 вересня 2016 року № 410/2016 Нагорнюка Ю.В. призначено строком на 5 років на посаду судді Новоград-Волинського міськрайонного суду Житомирської області.
Рішенням Комісії від 07 червня 2018 № 133/зп-18 призначено кваліфікаційне оцінювання суддів місцевих та апеляційних судів на відповідність займаній посаді, зокрема судді Новоград-Волинського міськрайонного суду Житомирської області Нагорнюка Ю.В.
Рішенням Комісії від 12 грудня 2018 року № 312/зп-18 затверджено декодовані результати першого етапу кваліфікаційного оцінювання суддів на відповідність займаній посаді «Іспит». За результатами анонімного письмового тестування та виконання практичного завдання Нагорнюк Ю.В. отримав 126,25 бала.
Рішенням Комісії від 12 грудня 2018 року № 312/зп-18 Нагорнюка Ю.В. допущено до другого етапу кваліфікаційного оцінювання на відповідність займаній посаді – дослідження досьє та проведення співбесіди.
Нагорнюк Ю.В. пройшов тестування особистих морально-психологічних якостей та загальних здібностей, за результатами якого складено висновок та визначено рівні показників критеріїв особистої, соціальної компетентності, професійної етики та доброчесності.
Законом України від 16 жовтня 2019 року № 193-ІХ «Про внесення змін до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та деяких законів України щодо діяльності органів суддівського врядування» (набрав чинності 07 листопада 2019 року) повноваження членів Вищої кваліфікаційної комісії суддів України припинено.
01 червня 2023 року сформовано повноважний склад Вищої кваліфікаційної комісії суддів України.
З метою вирішення питання щодо продовження процедур оцінювання, передбачених Законом України «Про судоустрій і статус суддів», на підставі рішення Комісії від 20 липня 2023 року № 34/зп-23 здійснено повторний автоматизований розподіл справ між членами Вищої кваліфікаційної комісії суддів України стосовно: осіб, п’ятирічний строк повноважень яких на посаді судді закінчився; осіб, призначених (обраних) на посаду судді та яких колегіями Вищої кваліфікаційної комісії суддів України визнано такими, що відповідають займаній посаді судді, проте відповідне питання винесено на розгляд Вищої кваліфікаційної комісії суддів України у пленарному складі у зв’язку з надходженням висновку Громадської ради доброчесності про невідповідність судді критеріям професійної етики та доброчесності; осіб, призначених (обраних) на посаду судді та стосовно яких накладено дисциплінарне стягнення, що передбачає проходження кваліфікаційного оцінювання для підтвердження здатності судді здійснювати правосуддя у відповідному суді; осіб, стосовно яких необхідно продовжити кваліфікаційне оцінювання на виконання судового рішення.
Згідно з протоколом повторного розподілу між членами Комісії від 26 липня 2023 року доповідачем у справі визначено члена Комісії Омельяна О.С.
На підставі викладеного вище процедуру кваліфікаційного оцінювання стосовно судді Нагорнюка Ю.В. продовжено з етапу дослідження досьє та проведення співбесіди.
11 грудня 2023 року на адресу Комісії надійшов висновок Громадської ради доброчесності (далі – ГРД) про невідповідність судді Новоград-Волинського міськрайонного суду Житомирської області Нагорнюка Ю.В. критеріям доброчесності та професійної етики. В обґрунтування висновку ГРД посилається на таке:
- суддя без поважних причин допускав судову тяганину, що призвело до закриття справ у зв’язку із закінченням строків розгляду та уникненням порушниками відповідальності. Суддею без поважних причин було порушено встановлені законом строки розгляду окремих справ щодо керування автомобілями в стані сп’яніння, що призвело до уникнення порушниками відповідальності за тяжкі порушення у зв’язку із закінченням строків. Зазначене сприяє безкарності порушників, породжує сумніви суспільства в чесності та непідкупності судових органів, негативно впливає на авторитет суду та є, на думку ГРД, одним з найпоширеніших способів ухилення правопорушників від покарання за допомогою саме судді, що нівелює принцип невідворотності покарання. В Єдиному державному реєстрі судових рішень виявлено 15 справ, у яких, на думку ГРД, суддя Нагорнюк Ю.В. без поважних причин порушив встановлені законом строки розгляду цих справ;
- суддя розглядав справи та/або ухвалював рішення на користь певної особи: в Єдиному державному реєстрі судових рішень містяться судові рішення, ухвалені суддею Нагорнюком Ю.В. у справах про притягнення осіб до адміністративної відповідальності за статтею 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі – КУпАП). В п’ятьох з них суддя визнав правопорушення малозначним та закрив їх, обмежившись усним зауваженням. ГРД зазначила у висновку, що, враховуючи характер правопорушень, передбачених статтею 130 КУпАП, та їх суспільну небезпеку, вони очевидно, не є малозначними. Крім того, ГРД виявила, що практика судді Нагорнюка Ю.В. щодо визнання правопорушень за частиною першою статті 130 КУпАП малозначними не була послідовною. Одні й ті самі обставини в одних випадках призводили до закриття справ за малозначністю, в інших – до жорстких санкцій стосовно водія. Приміром неоднакового підходу до оцінки вказаних обставин, зокрема, є справи № 285/3018/20 та № 285/3119/20. Таким чином, на думку ГРД, суддя за короткий період часу, за дуже схожих умов, ухвалив два абсолютно протилежні рішення. У зв’язку з наведеним ГРД робить висновок, що суддя ухвалив рішення на користь певних осіб, закривши справи за малозначністю у справах №№ 285/3119/20, 285/4069/18, 285/2969/18, 285/2693/18, 285/3147/17;
- суддя безпідставно не задекларував майно, що підлягає декларуванню; не вжив достатніх заходів для з’ясування майнового стану осіб, відомості про яких він повинен вносити у відповідні декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування (далі - декларація. Так, дружина судді набула право на такі земельні ділянки у Житомирській області: 1) земельна ділянка площею (га) 0.9995, власність спільна часткова (1/3), набута 18 лютого 2022 року; 2) земельна ділянка площею (га) 1.3063, власність спільна часткова (1/3), набута 18 лютого 2022 року; 3) земельна ділянка площею (га) 2.069, власність спільна часткова (1/3), набута 18 лютого 2022 року; 4) земельна ділянка площею (га) 0.1222, набута 13 січня 2022 року. Однак усупереч Закону суддя не задекларував жодну з набутих земельних ділянок в декларації за 2022 рік. Також у декларації за 2020 рік суддя не вказав дохід дружини в розмірі 20000 грн. від продажу автомобіля DAEWOO LANOS 2004 року випуску.
Додатково ГРД надала Комісії інформацію, яка сама по собі не стала підставою для висновку, але потребує пояснення з боку судді:
- суддя, його дружина та син отримували безоплатно ділянки в органах місцевого самоврядування. З цього приводу ГРД звертає увагу на те, що інститут безоплатної приватизації містить високий ризик корупціогенності;
- в декларації за 2020 рік суддя вказав земельну ділянку площею 27 кв. м в Новоград-Волинську (Звягелі), яку не зазначив у наступних деклараціях за 2021 та 2022 роки. Хоча суддя вважає це своєю помилкою, проте ГРД стверджує, що кількість та характер таких помилок у сукупності свідчить про недбале ставлення судді до виконання обов’язків щодо декларування.
Суддя скористався правом відповіді на висновок ГРД. У своїх письмових поясненнях він стверджував про безпідставність такого висновку.
Комісією у складі колегії 14 грудня 2023 року проведено співбесіду із суддею, досліджено матеріали досьє, зокрема й висновок ГРД, письмові пояснення судді, інші обставини, документи і матеріали та ухвалено рішення, в якому визначено, що Нагорнюк Ю.В. за результатами кваліфікаційного оцінювання на відповідність займаній посаді набрав 671,25 бала.
У рішенні вказано, що воно набирає чинності в порядку, передбаченому пунктом 124 Регламенту Вищої кваліфікаційної комісії суддів України.
Питання щодо підтримки цього рішення винесено на розгляд Вищої кваліфікаційної комісії суддів України у пленарному складі.
У засіданні Комісії у пленарному складі 25 березня 2024 року обговорено рішення, ухвалене у складі колегії, про підтвердження відповідності судді Нагорнюка Юрія Володимировича займаній посаді, висновок та інформацію ГРД, пояснення судді, інші обставини, документи та матеріали.
Джерела права та їх застосування.
Згідно з пунктом 16-1 розділу XV «Перехідні положення» Конституції України відповідність займаній посаді судді, якого призначено на посаду строком на п’ять років або обрано суддею безстроково до набрання чинності Законом України «Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)», має бути оцінена в порядку, визначеному законом. Виявлення за результатами такого оцінювання невідповідності судді займаній посаді за критеріями компетентності, професійної етики або доброчесності чи відмова судді від такого оцінювання є підставою для звільнення судді з посади.
Пунктом 20 розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про судоустрій і статус суддів» передбачено, що відповідність займаній посаді судді, якого призначено на посаду строком на п’ять років або обрано суддею безстроково до набрання чинності Законом України «Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)», оцінюється колегіями Вищої кваліфікаційної комісії суддів України в порядку, визначеному цим Законом, за правилами, які діяли до дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та деяких законодавчих актів України щодо удосконалення процедур суддівської кар’єри», та з урахуванням особливостей, передбачених цим розділом.
Відповідно до частини дев’ятої статті 69 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» кандидат на посаду судді відповідає критерію доброчесності, якщо відсутні обґрунтовані сумніви у його незалежності, чесності, неупередженості, непідкупності, сумлінності, у дотриманні ним етичних норм, у його бездоганній поведінці у професійній діяльності та особистому житті, а також щодо законності джерел походження його майна, відповідності рівня життя кандидата на посаду судді або членів його сім’ї задекларованим доходам, відповідності способу життя кандидата на посаду судді його попередньому статусу.
Статтею 1 Кодексу суддівської етики, затвердженого рішенням ХІ з’їзду суддів України від 22 лютого 2012 року, встановлено, що суддя повинен бути прикладом неухильного додержання вимог закону і принципу верховенства права, присяги судді, а також дотримання високих стандартів поведінки з метою зміцнення довіри громадян у чесність, незалежність, неупередженість та справедливість суду. Відповідно до статті 3 цього Кодексу саме суддя має докладати всіх зусиль, до того щоб, на думку обізнаного та розсудливого стороннього спостерігача, його поведінка була бездоганною.
У сукупності із положеннями розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про судоустрій і статус суддів», в тому числі щодо наслідків відмови від проходження кваліфікаційного оцінювання чи ухилення від його проходження, Комісія вважає, що суддя зобов’язаний взяти участь в кваліфікаційному оцінюванні, зокрема у формі активної реалізації права бути заслуханим в контексті змісту сумнівів Комісії, які можуть виникнути під час дослідження досьє та/або проведення співбесіди, у його відповідності критеріям кваліфікаційного оцінювання.
Таким чином, у разі наявності у Комісії обґрунтованого сумніву у відповідності судді критеріям компетентності, професійної етики або доброчесності спростування такого сумніву відбувається як в результаті реалізації Комісією наданих їй законом повноважень, так і шляхом складання суддею кваліфікаційного іспиту, проходження тестування особистих морально-психологічних якостей і загальних здібностей, а також надання Комісії під час дослідження досьє та проведення співбесіди переконливої інформації з метою спростування таких сумнівів.
Оцінювання відповідності займаній посаді судді, якого призначено на посаду строком на п’ять років або обрано суддею безстроково до набрання чинності Законом України «Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)», визначено пунктом 20 розділу ХІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та відповідно до попередньої редакції Закону здійснювалося колегіями Вищої кваліфікаційної комісії суддів України в порядку, встановленому цим Законом.
Пунктом 124 Регламенту Вищої кваліфікаційної комісії суддів України (у редакції, чинній на момент ухвалення рішення колегії) передбачалося, що рішення про підтвердження здатності судді (кандидата на посаду судді) здійснювати правосуддя у відповідному суді (відповідності судді займаній посаді) за наявності висновку Громадської ради доброчесності набирає чинності з дня його ухвалення у разі, якщо воно буде підтримане не менше ніж одинадцятьма членами Комісії згідно з абзацом другим частини першої статті 88 Закону, або у разі надходження до Комісії рішення Громадської ради доброчесності про скасування відповідного висновку до моменту його розгляду Комісією у пленарному складі.
З прийняттям Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та деяких законодавчих актів України щодо удосконалення процедур суддівської кар’єри» від 09 грудня 2023 року № 3511-IX положення Закону в частині проведення кваліфікаційного оцінювання судді зазнали суттєвих змін.
Зокрема, пунктом 20 розділу ХІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону передбачено, що відповідність займаній посаді судді, якого призначено на посаду строком на п’ять років або обрано суддею безстроково до набрання чинності Законом України «Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)», оцінюється колегіями Вищої кваліфікаційної комісії суддів України в порядку, визначеному цим Законом, за правилами, які діяли до дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та деяких законодавчих актів України щодо удосконалення процедур суддівської кар’єри», та з урахуванням особливостей, передбачених цим розділом.
За результатами такого оцінювання колегія Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, а у випадках, передбачених цим Законом, – пленарний склад Комісії, ухвалює рішення про відповідність або невідповідність судді займаній посаді. Таке рішення ухвалюється за правилами, передбаченими цим Законом для ухвалення рішення про підтвердження або про непідтвердження здатності судді (кандидата на посаду судді) здійснювати правосуддя у відповідному суді.
Згідно з абзацом другим частини першої статті 88 Закону передбачено, якщо Громадська рада доброчесності у своєму висновку встановила, що суддя (кандидат на посаду судді) не відповідає критеріям професійної етики та доброчесності, Вища кваліфікаційна комісія суддів України може ухвалити вмотивоване рішення про підтвердження здатності такого судді (кандидата на посаду судді) здійснювати правосуддя у відповідному суді лише у разі, якщо таке рішення підтримане двома третинами голосів призначених членів Комісії, але не менше ніж дев’ятьма голосами.
Відповідно до абзацу шостого пункту 13 розділу III «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про Вищу раду правосуддя» від 21 грудня 2016 року № 1798-VIII за результатами кваліфікаційного оцінювання суддя, призначений на посаду строком на п’ять років до набрання чинності Законом України «Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)», повноваження якого припинилися із закінченням строку, на який його було призначено, за поданням Вищої ради правосуддя та за умови підтвердження відповідності цій посаді згідно з підпунктами 2 та 4 пункту 16-1 розділу XV «Перехідні положення» Конституції України може бути призначений на посаду судді до суду, до якого він був призначений або переведений (крім тимчасового переведення шляхом відрядження) на день припинення повноважень.
Положеннями частини другої статті 36 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» встановлено, що Вища рада правосуддя ухвалює рішення щодо внесення Президентові України подання про призначення судді на посаду за результатами розгляду рекомендації Вищої кваліфікаційної комісії суддів України.
Мотиви, якими керується Комісія при ухваленні рішення.
Дослідивши матеріали суддівського досьє Нагорнюка Ю.В., у тому числі висновок ГРД про невідповідність судді критеріям доброчесності та професійної етики, проаналізувавши відомості про суддю, порівнявши їх з інформацією, одержаною від Національного агентства з питань запобігання корупції (далі – НАЗК), Комісія встановила таке.
Стосовно обставин, які можуть свідчити про безпідставне затягування суддею розгляду справ (допущення судової тяганини), внаслідок чого справи про адміністративні правопорушення, передбачені статтею 130 КУпАП, було закрито у зв’язку із закінченням строків накладення стягнення, а правопорушники уникли відповідальності, Комісія зауважує таке.
Комісією встановлено, що на розгляді судді Нагорнюка Ю.В., зокрема, перебували справи №№ 285/4886/20, 285/4373/20, 285/4381/20, 285/3917/20, 285/3123/20, 285/1628/20, 285/1783/20, 285/2110/19, 285/1394/19, 285/1485/19, 285/4692/18, 285/4004/18, 285/3126/18, 285/3127/18, 285/3307/17 про адміністративні правопорушення, передбачені статтею 130 КУпАП.
У цих справах судом винесено постанови про закриття провадження з підстав закінчення строків накладення адміністративного стягнення.
На думку ГРД, ухвалення таких рішень зумовлено безпідставним затягуванням суддею розгляду справ.
Суддя Нагорнюк Ю.В. в поясненнях указав на наявність об’єктивних причин та обставин, які унеможливили розгляд цих справ у строки, передбачені статтею 38 КУпАП, а саме на те, що причиною є надмірне навантаження на суддю. При розгляді справ про притягнення до адміністративної відповідальності за статтею 130 КУпАП адвокатами та правопорушниками подавалися клопотання про перенесення розгляду справ у зв’язку з хворобою, перебуванням за межами міста, пандемією, карантинними заходами, та просили про розгляд справи про вчинення адміністративного правопорушення за участю особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. За таких обставин розгляд справи переносився на іншу дату, після чого на адресу суду надходили аналогічні клопотання. Розглянути ці матеріали, не порушуючи права особи на захист, при надмірному навантаженні, наявності пріоритетних до розгляду кримінальних справ стосовно неповнолітніх та осіб, які перебувають під вартою, у встановлені законодавством строки було неможливо.
Оцінивши зазначену обставину, з урахуванням дослідженої інформації, що міститься в ЄДРСР, та наданих суддею пояснень, Комісія дотримується принципу, що перевірка судового рішення здійснюється виключно у процесуальний спосіб та не може бути проведена Вищою кваліфікаційною комісією суддів України під час кваліфікаційного оцінювання судді, який це рішення ухвалив.
І хоча негативні результати оцінювання, за загальним правилом, не можуть бути наслідком недоліків змісту судового рішення, включаючи розбіжності у правовому тлумаченні або судові помилки, Комісія не може залишити поза увагою випадки грубих порушень судді у процесі здійснення правосуддя, які завдають шкоди репутації всього суддівського корпусу.
Як наголошено в постанові пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ (далі – ВССУ) від 17 жовтня 2014 року № 11 «Про деякі питання дотримання розумних строків розгляду судами цивільних, кримінальних справ і справ про адміністративні правопорушення», судді повинні усвідомлювати особисту відповідальність за розгляд справ у встановлені законом строки, за якість розгляду справ, не допускати фактів зволікання, вживати всіх необхідних заходів з метою неухильного дотримання процесуальних строків (пункт 7).
У постанові роз’яснено, що розумним, зокрема, вважається строк, що є об’єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту. Строки розгляду справ не можуть вважатися розумними, якщо їх порушено через призначення судових засідань із великими інтервалами, безпідставне задоволення необґрунтованих клопотань учасників процесу, що спричинило відкладення розгляду справи на тривалий час, відкладення справи через її неналежну підготовку до судового розгляду, невжиття заходів щодо недопущення недобросовісної поведінки учасників справи тощо, оскільки наведені причини свідчать про низький рівень організації судочинства та безвідповідальне ставлення до виконання своїх обов’язків.
Відповідно до статті 284 КУпАП у справі про адміністративне правопорушення орган (посадова особа) виносить одну з таких постанов: 1) про накладення адміністративного стягнення; 2) про застосування заходів впливу, передбачених статтею 24-1 цього Кодексу; 3) про закриття справи. Постанова про закриття справи виноситься при оголошенні усного зауваження, передачі матеріалів на розгляд громадської організації чи трудового колективу або передачі їх прокурору, органу досудового розслідування, а також за наявності обставин, передбачених статтею 247 цього Кодексу.
За приписами чинної на момент розгляду справ статті 38 КУпАП у справах цієї категорії (ст. 130 КУпАП) стягнення може бути накладено не пізніше як через три місяці з дня вчинення правопорушення.
Пунктом 7 статті 247 КУпАП визначено обставину, що виключає провадження у справі про адміністративне правопорушення. Зокрема, провадження у справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у разі закінчення на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків, передбачених статтею 38 цього Кодексу.
Як зазначалося раніше, однією із ознак невиправданого зволікання з розглядом цих справ, що призводить до спливу строків накладення адміністративного стягнення та закриття провадження у справі, є безпідставне відкладення судових засідань у справах.
Згідно з частиною першою статті 268 КУпАП справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. У разі відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.
При цьому поновлення чи продовження строків накладення адміністративних стягнень КУпАП не передбачено, тому в разі їх закінчення провадження у справі підлягає безумовному закриттю (без накладення адміністративного стягнення). У цьому випадку правопорушник не несе за свою протиправну поведінку, яка є джерелом серйозної потенційної небезпеки для життя та здоров’я учасників дорожнього руху, установлену законом відповідальність, що застосовується, в тому числі, з метою його виховання та запобігання вчиненню нових правопорушень.
Судді не повинні допускати безпідставних зволікань із розглядом справ цієї категорії та мають вживати усіх можливих заходів, які забезпечать їх розгляд у строк, визначений законом, або у строк, який з урахуванням обставин справи можна визнати розумним та який не виходить за межі строку накладення стягнення. Відповідно до статті 129 Конституції України розумні строки розгляду справ судом віднесено до основних засад судочинства в Україні.
Усвідомлюючи стислі строки розгляду вказаної категорії справ, суддя повинен вчиняти усіх необхідних дій для планування судових засідань та забезпечення розгляду справ у межах строків накладення адміністративного стягнення, адже до 17 березня 2021 року такий строк становив 3 місяці.
У засіданні Комісії у пленарному складі Нагорнюк Ю.В. підтвердив раніше надані письмові пояснення. Водночас суддя визнав, що при розгляді зазначених справ йому не вистачило досвіду та він не здійснював належного контролю за строками розгляду вказаних справ через надмірне навантаження. Документів про підтвердження надмірного навантаження суддя не надав і не зміг чітко пояснити причини тривалого розгляду вказаних справ, що призвело до спливу строків притягнення осіб до адміністративної відповідальності.
Також Комісією встановлено, що в провадженні судді Нагорнюка Ю.В. перебували справи №№ 285/3119/20, 285/4069/18, 285/2969/18, 285/2693/18, 285/3147/17 про адміністративні правопорушення, передбачені статтею 130 КУпАП. В усіх цих справах суддя визнав правопорушення малозначним, обмежився усним зауваженням та закрив справу.
Відповідно до статті 22 КУпАП при малозначності вчиненого адміністративного правопорушення орган (посадова особа), уповноважений вирішувати справу, може звільнити порушника від адміністративної відповідальності і обмежитись усним зауваженням.
Частиною другою статті 284 КУпАП передбачено, що постанова про закриття справи виноситься при оголошенні усного зауваження.
Усне зауваження може бути зроблено лише за малозначне правопорушення. Законодавство не містить їх переліку. Однак можна зробити висновок, що це такі адміністративні правопорушення, які не становлять великої суспільної шкоди та не завдають значних збитків державним або суспільним інтересам чи безпосередньо громадянам.
Проте у кожному конкретному випадку судом має вирішуватися питання про визнання діяння малозначним з огляду на те, що його наслідки не завдали або не здатні завдати значної шкоди суспільним або державним інтересам, правам та свободам інших осіб.
Нагорнюк Ю.В. в засіданні Комісії пояснив, що справи закривались у зв’язку з малозначністю діяння, оскільки у осіб, які притягалися до адміністративної відповідальності, показник алкоголю в крові перевищував 0,2 проміле на незначну величину. Також суддя зазначив, що при вирішенні справ ним враховувалися особи, які притягалися до адміністративної відповідальності, та їх характеризуючи дані.
Водночас, суддя не зміг чітко пояснити, які саме обставини ним враховано щоб визнати правопорушення малозначним, обмежитися усним зауваженням та закрити справу.
ГРД зазначила у висновку, а Комісія проаналізовала Єдиний державний реєстр судових рішень та встановила, що суддя, розглядаючи справи про притягнення осіб до адміністративної відповідальності, передбаченої статтею 130 КУпАП, застосував різні підходи.
Так, суддя 01 жовтня 2020 року розглянув справу № 285/3018/20, в якій особа, яка притягалася до адміністративної відповідальності за частиною першою статті 130 КУпАП, керувала мотоблоком «Зубр» з явними ознаками алкогольного сп’яніння, від огляду на стан сп’яніння в установленому законом порядку відмовилася в присутності двох свідків.
Суддя Нагорнюк Ю.В. за результатами розгляду справи № 285/3018/20 визнав особу, яка притягалася до адміністративної відповідальності, винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 130 КУпАП та наклав на особу адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі шістсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 10200 (десять тисяч двісті) гривень, з позбавленням права керування транспортними засобами строком на один рік.
Також суддя 08 жовтня 2020 року розглянув справу № 285/3119/20, в якій особа, яка притягалася до адміністративної відповідальності, передбаченої статтею 124, частиною першою статті 130 КУпАП, керувала автомобілем MITSUBISHI Lancer в стані алкогольного сп’яніння, не обрала безпечної швидкості руху, не впоралась з керуванням, з’їхала за межі проїзної частини, де і перекинулась у канаві.
Суддя за результатами розгляду справи № 285/3119/20 визнав правопорушення, передбачене частиною першою статті 130, статтею 124 КУпАП, малозначним, звільнив особу від адміністративної відповідальності та на підставі статті 22 КУпАП, обмежившись усним зауваженням, провадження у справі закрив.
Таким чином, суддя в період з 01 жовтня 2020 року до 08 жовтня 2020 року за дуже схожих умов ухвалив два протилежні рішення. В засіданні Комісії Нагорнюк Ю.В. не зміг чітко пояснити обставини або причини ухвалення в один і той самий період у схожих справах рішень з протилежним результатом.
Крім того, поведінка судді в схожих ситуаціях видається непослідовною, адже у справах, про які зазначено у висновку ГРД, попри схожість обставин, протягом десяти днів суддя ухвалював протилежні рішення.
Згідно з Кодексом суддівської етики, затвердженим рішенням XI з’їзду суддів України 22 лютого 2013 року, суддя повинен бути прикладом неухильного додержання вимог закону і принципу верховенства права, присяги судді, а також дотримання високих стандартів поведінки з метою зміцнення довіри громадян у чесність, незалежність, неупередженість та справедливість суду. Він має докладати всіх зусиль до того, щоб на думку розсудливої, законослухняної та поінформованої людини його поведінка була бездоганною. Крім того, суддя повинен виконувати свої професійні обов’язки незалежно, виходячи виключно з фактів, установлених на підставі власної оцінки доказів, розуміння закону, верховенства права, що є гарантією справедливого розгляду справи в суді, незважаючи на будь-які зовнішні впливи, стимули, загрози, втручання або публічну критику. Неупереджений розгляд справ є основним обов’язком судді (статті 1, 3, 6, 15).
Комісія зазначає, що, здійснюючи правосуддя, суддя повинен застосовувати закон так, щоб не порушувати право громадян на справедливий судовий розгляд незалежним і неупередженим судом.
Як зазначалось, відповідно до частини дев’ятої статті 69 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», одним із показників критерію доброчесності, якому повинен відповідати суддя, є сумлінність.
Відповідно до пункту 6.5 Бангалорських принципів поведінки суддів суддя виконує всі свої обов’язки, включаючи винесення відкладених рішень, розумно, справедливо та з достатньою швидкістю.
Вказані обставини у сукупності із поясненнями судді та іншою інформацією, дослідженою під час оцінювання, дають підстави для обґрунтованого сумніву у незалежності та сумлінності судді, тобто у його відповідності критерію доброчесності.
Оцінюючи висновок ГРД щодо безпідставного недекларування суддею майна, що підлягає декларуванню, та невжиття достатніх заходів для з’ясування майнового стану осіб, відомості про яких він повинен вносити у відповідні декларації.
У своєму висновку ГРД зазначає, що Нагорнюк Ю.В. у декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за 2022 рік не задекларовав чотири земельні ділянки, набуті дружиною судді.
Комісією встановлено, що суддею в декларації за 2022 рік не вказано земельну ділянку площею 0.1222 га, яка належить його дружині, а також частки дружини в трьох земельних ділянках площею 0.9995 га, 1.3063 га, 2.069 га, набутих дружиною у 2022 році.
У своїх поясненнях суддя Нагорнюк Ю.В. зауважив, що дружина не повідомила про набуття у власність земельних ділянок, а сам суддя не вжив заходів для отримання інформації про набуття дружиною майна.
Також Комісією встановлено, що суддею в декларації за 2020 рік не зазначено дохід дружини від продажу автомобіля Daewoo Lanоs 2004 року випуску.
Суддя пояснив, що автомобілем користувалась дружина, вона продала цей автомобіль, не повідомививши суддю про його продаж, а суддя не вжив заходів для отримання інформації про відчуження дружиною майна.
Комісією встановлено, що суддею в декларації за 2021 рік не вказано належну його дружині земельну ділянку площею 27 кв. м.
Нагорнюк Ю.В. пояснив, що на цій земельній ділянці розміщено гараж, який він задекларував але проте помилково не задекларував земельну ділянку.
Відповідно до частини першої статті 1 Закону України «Про запобігання корупції» до членів сім’ї декларанта належить особа, яка перебуває у шлюбі із суб’єктом, зазначеним у частині першій статті 3 цього Закону.
Положеннями пункту 2 частини першої статті 46 Закону України «Про запобігання корупції» у декларації зазначаються відомості про об’єкти нерухомості, що належать суб’єкту декларування та членам його сім’ї на праві приватної власності, включаючи спільну власність, або знаходяться у них в оренді чи на іншому праві користування, незалежно від форми укладення правочину, внаслідок якого набуте таке право.
Відповідно до пункту 7 частини першої статті 46 Закону України «Про запобігання корупції» у декларації зазначаються відомості про отримані доходи суб’єкта декларування або членів його сім’ї, у тому числі доходи у вигляді заробітної плати (грошового забезпечення), отримані як за основним місцем роботи, так і за сумісництвом, гонорари, дивіденди, проценти, роялті, страхові виплати, аліменти, благодійна допомога, пенсія, доходи від відчуження цінних паперів та корпоративних прав, подарунки, а також соціальні виплати та субсидії у разі виплати їх у грошовій формі та інші доходи.
Відповідно до пункту 4.7 Бангалорських принципів поведінки суддів суддя має бути обізнаний про свої особисті та матеріальні інтереси конфіденційного характеру та має вживати розумних заходів з метою отримання інформації про матеріальні інтереси членів своєї родини.
На переконання Комісії, надані суддею Нагорнюком Ю.В. пояснення свідчать про недбале ставлення до обов’язку декларування належного судді майна та невжиття достатніх зусиль для того, щоб бути поінформованим про майнові інтереси членів своєї сім’ї.
Відповідно до статті 1 Кодексу суддівської етики, затвердженого рішенням XI з’їзду суддів України від 22 лютого 2013 року суддя повинен бути прикладом неухильного додержання вимог закону і принципу верховенства права, присяги судді, а також дотримання високих стандартів поведінки з метою зміцнення довіри громадян у чесність, незалежність, неупередженість та справедливість суду.
Суддя має докладати всіх зусиль для того, щоб, на думку розсудливої, законослухняної та поінформованої людини, його поведінка була бездоганною (стаття 3 Кодексу суддівської етики).
Згідно зі статтею 18 цього Кодексу суддя повинен бути обізнаним про свої майнові інтереси та вживати розумних заходів для того, щоб бути обізнаним про майнові інтереси членів своєї сім`ї.
Як видно з матеріалів суддівського досьє, суддя Нагорнюк Ю.В. в декларації за 2020 рік не задекларував отриманий дружиною дохід отриманий від продажу автомобіля; в декларації за 2021 рік не задекларував належну його дружині земельну ділянку площею 27 кв. м; в декларації за 2022 рік не задекларовав земельну ділянку площею 0.1222 га та не задекларовав частки дружини в трьох земельних ділянках площею 0.9995 га, 1.3063 га, 2.069 га, набутих дружиною у 2022 році, чим порушив правила декларування, встановлені статтею 46 Закону України «Про запобігання корупції».
Комісія вважає, що пояснення, надані суддею Нагорнюком Ю.В., свідчать про недостатні зусилля у дотриманні високих стандартів поведінки та обов’язків щодо майнових інтересів та антикорупційних норм.
Одним із критеріїв, на відповідність якому Комісія перевіряє суддю під час кваліфікаційного оцінювання, є доброчесність.
У цьому випадку Комісія, діючи відповідно до наведених правових норм, надає оцінку фактам, які можуть свідчити про відповідність або невідповідність судді, зокрема критерію доброчесності за визначеними у Положенні про порядок та методологію кваліфікаційного оцінювання, показники відповідності критеріям кваліфікаційного оцінювання та засоби їх встановлення, затвердженого рішенням Вищої кваліфікаційної комісії суддів України 03.11.2016 № 143/зп-16 (далі - Положення) показниками, використавши відомості, отримані у порядку, встановленому законодавством.
Пунктами 1 та 2 глави 6 розділу ІІ Положення передбачено, що встановлення відповідності судді (кандидата на посаду судді) критеріям кваліфікаційного оцінювання здійснюється членами Комісії за їх внутрішнім переконанням відповідно до результатів кваліфікаційного оцінювання. Показники відповідності судді (кандидата на посаду судді) критеріям кваліфікаційного оцінювання досліджуються окремо один від одного та у сукупності.
Повноваження Комісії стосовно кваліфікаційного оцінювання судді є дискреційними та виключною компетенцією її як уповноваженого органу, який на постійній основі діє у національній системі судоустрою. При цьому оцінювання судді відбувається з метою визначення його відповідності займаній посаді за встановленими законом критеріями, до яких належать компетентність (професійна, особиста, соціальна тощо), професійна етика, доброчесність. Рішення приймається за внутрішнім переконанням членів Комісії.
Підсумовуючи результати кваліфікаційного оцінювання судді Нагорнюка Ю.В. на етапі дослідження досьє та проведення співбесіди, Комісія у пленарному складі доходить висновку про наявність обґрунтованого сумніву у відповідності судді критерію доброчесності за дослідженими вище показниками.
Ураховуючи викладене, Вища кваліфікаційна комісія суддів України одноголосно
вирішила:
Визнати суддю Новоград-Волинського міськрайонного суду Житомирської області Нагорнюка Юрія Володимировича таким, що не відповідає займаній посаді.
Внести до Вищої ради правосуддя подання про звільнення Нагорнюка Юрія Володимировича з посади судді Новоград-Волинського міськрайонного суду Житомирської області.
|
|
Головуючий |
|
Роман ІГНАТОВ
|
||
|
|
Члени Комісії: |
|
Михайло БОГОНІС
|
||
|
|
|
|
Віталій ГАЦЕЛЮК
|
||
|
|
|
|
Ярослав ДУХ
|
||
|
|
|
|
Надія КОБЕЦЬКА
|
||
|
|
|
|
Олег КОЛІУШ
|
||
|
|
|
|
Руслан МЕЛЬНИК
|
||
|
|
|
|
Олексій ОМЕЛЬЯН
|
||
|
|
|
|
Андрій ПАСІЧНИК
|
||
|
|
|
|
Роман САБОДАШ
|
||
|
|
|
|
Руслан СИДОРОВИЧ
|
||
|
|
|
Сергій ЧУМАК
|
|||
|
|
|
Галина ШЕВЧУК |
|||
