Вища кваліфікаційна комісія суддів України у складі колегії:
головуючого – Руслана СИДОРОВИЧА,
членів Комісії: Людмили ВОЛКОВОЇ, Романа КИДИСЮКА (доповідач),
розглянувши питання про дослідження досьє, проведення співбесіди та визначення результатів кваліфікаційного оцінювання судді Оратівського районного суду Вінницької області Слісарчука Олександра Миколайовича на відповідність займаній посаді,
встановила:
Стислий виклад інформації про кар’єру та кваліфікаційне оцінювання судді.
Указом Президента України від 27 червня 2013 року № 352/2013 Слісарчука Олександра Миколайовича призначено на посаду судді Оратівського районного суду Вінницької області строком на п’ять років.
Рішенням Комісії від 01 лютого 2018 року № 8/зп-18 призначено кваліфікаційне оцінювання суддів місцевих та апеляційних судів на відповідність займаній посаді, зокрема судді Оратівського районного суду Вінницької області Слісарчука О.М.
Слісарчук О.М. склав анонімне письмове тестування, за результатами якого набрав 75,78 балів. За результатами виконаного практичного завдання Слісарчук О.М. набрав 97 балів. На етапі складення іспиту суддя загалом набрав 172,78 бала.
Рішенням Комісії від 14 червня 2018 року № 141/зп-18 суддю Слісарчука О.М. допущено до другого етапу кваліфікаційного оцінювання суддів місцевих та апеляційних судів на відповідність займаній посаді «Дослідження досьє та проведення співбесіди».
Слісарчук О.М. пройшов тестування особистих морально-психологічних якостей і загальних здібностей, за результатами якого складено висновок від 27 січня 2019 року та визначено рівні показників критеріїв особистісної, соціальної компетентності, професійної етики та доброчесності.
З суддею Слісарчуком О.М. 19 червня 2019 року проведено співбесіду, в засіданні оголошено перерву.
Законом України від 16 жовтня 2019 року № 193-ІХ «Про внесення змін до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та деяких законів України щодо діяльності органів суддівського врядування» (закон набрав чинності 07 листопада 2019 року) повноваження членів Вищої кваліфікаційної комісії суддів України припинено.
01 червня 2023 року сформовано повноважний склад Вищої кваліфікаційної комісії суддів України.
Згідно з рішенням Вищої кваліфікаційної комісії суддів України від 20 липня 2023 року № 34/зп-23 з метою продовження процедур оцінювання, передбачених Законом України «Про судоустрій і статус суддів» (далі – Закон), вирішено здійснити повторний автоматизований розподіл справ між членами Комісії стосовно осіб, п’ятирічний строк призначення яких на посаду судді закінчився.
Відповідно до протоколу повторного розподілу між членами Комісії від 27 липня 2023 року справу Слісарчука О.М. розподілено члену Комісії Кидисюку Р.А.
Співбесіду зі Слісарчуком О.М. призначено на 21 лютого 2024 року.
Джерела права та їх застосування.
Згідно з підпунктом 4 пункту 161 розділу XV «Перехідні положення» Конституції України відповідність займаній посаді судді, якого призначено на посаду строком на п’ять років або обрано суддею безстроково до набрання чинності Законом України «Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)», має бути оцінена в порядку, визначеному законом. Виявлення за результатами такого оцінювання невідповідності судді займаній посаді за критеріями компетентності, професійної етики або доброчесності чи відмова судді від такого оцінювання є підставою для звільнення судді з посади.
Пунктом 20 розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону передбачено, що відповідність займаній посаді судді, якого призначено на посаду строком на п’ять років або обрано суддею безстроково до набрання чинності Законом України «Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)», оцінюється колегіями Вищої кваліфікаційної комісії суддів України в порядку, визначеному цим Законом, за правилами, які діяли до дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та деяких законодавчих актів України щодо удосконалення процедур суддівської кар’єри», та з урахуванням особливостей, передбачених цим розділом.
Частинами першою та другою статті 83 Закону визначено, що кваліфікаційне оцінювання проводиться Вищою кваліфікаційною комісією суддів України з метою визначення здатності судді (кандидата на посаду судді) здійснювати правосуддя у відповідному суді за визначеними законом критеріями.
Критеріями кваліфікаційного оцінювання є:
1) компетентність (професійна, особиста, соціальна тощо);
2) професійна етика;
3) доброчесність.
Відповідно до частини першої статті 85 Закону кваліфікаційне оцінювання включає такі етапи:
1) складення іспиту;
2) дослідження досьє та проведення співбесіди.
Частиною п’ятою статті 83 Закону встановлено, що порядок та методологія кваліфікаційного оцінювання, показники відповідності критеріям кваліфікаційного оцінювання та засоби їх встановлення затверджуються Комісією.
Згідно з пунктами 1, 2 глави 6 розділу II Положення про порядок та методологію кваліфікаційного оцінювання, показники відповідності критеріям кваліфікаційного оцінювання та засоби їх встановлення, затвердженого рішенням Комісії від 03 листопада 2016 року № 143/зп-16 (у редакції рішення Комісії від 13 лютого 2018 року № 20/зп-18) (далі – Положення), встановлення відповідності судді критеріям кваліфікаційного оцінювання здійснюється членами Комісії за їх внутрішнім переконанням відповідно до результатів кваліфікаційного оцінювання. Показники відповідності судді критеріям кваліфікаційного оцінювання досліджуються окремо один від одного та в сукупності.
Відповідно до статті 87 Закону з метою сприяння Комісії у встановленні відповідності судді (кандидата на посаду судді) критеріям професійної етики та доброчесності для цілей кваліфікаційного оцінювання утворюється Громадська рада доброчесності (далі – ГРД), яка, зокрема, надає Комісії інформацію стосовно судді (кандидата на посаду судді), а за наявності відповідних підстав – висновок про невідповідність судді (кандидата на посаду судді) критеріям професійної етики та доброчесності.
Пунктом 120 розділу II Регламенту Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, затвердженого рішенням Комісії від 13 жовтня 2016 року № 81/зп-16 (у редакції рішення Комісії від 19 жовтня 2023 року № 119/зп-23), передбачено, що висновок або інформація Громадської ради доброчесності розглядаються Комісією під час проведення співбесіди та дослідження досьє судді (кандидата на посаду судді) на відповідному засіданні з метою встановлення наявності або спростування обґрунтованого сумніву щодо відповідності судді (кандидата на посаду судді) критеріям доброчесності та професійної етики.
Оцінювання відповідності судді за критерієм доброчесності та професійної етики.
ГРД 02 липня 2019 року затверджено висновок про невідповідність судді Оратівського районного суду Вінницької області Слісарчука О.М. критеріям доброчесності та професійної етики в новій редакції з урахуванням наданих суддею пояснень.
Також ГРД додатково надала Комісії інформацію, яка сама по собі не стала підставою для висновку.
ГРД 29 січня 2024 року затверджено висновок у новій редакції про невідповідність судді критеріям доброчесності та професійної етики. ГРД врахувала інформацію, викладену раніше, а також пояснення судді, які надійшли на адресу ГРД 19 жовтня 2023 року та 27 січня 2024 року.
Обставини, що стали підставою для висновку:
1) суддя безпідставно не задекларував майно і (або) повну інформацію, що підлягає декларуванню, як цього вимагає закон:
1.1) відповідно до декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування (далі – декларація), за 2015 рік 08 листопада 2014 року суддя набув право користування на автомобіль «SKODA OCTAVIA A5» 2012 р.в., який на праві власності належить його батьку. Водночас у декларації за 2014 рік право користування на вказаний автомобіль суддя не задекларував.
Слісарчук О.М. пояснив, що вказаний автомобіль був придбаний його батьком 08 листопада 2014 року, і батько зазначив суддю в технічному паспорті як особу, яка має право керування транспортним засобом. У 2014 році не декларував право користування вказаним автомобілем, оскільки фактично батько передав автомобіль для користування лише в 2015 році.
Ураховуючи надані пояснення, Комісія дійшла висновку, що в судді не було наміру приховувати інформацію про користування батьковим автомобілем.
1.2) у декларації за 2018 рік суддя не вказав, що він або його дружина мають право користуватися автомобілем «RENAULT MEGANE», хоча в матеріалах суддівського досьє міститься інформація про систематичний характер використання ними вказаного автомобіля.
Слісарчук О.М. зазначив, що транспортний засіб «RENAULT MEGAN» не перебуває в користуванні чи власності судді або членів його сім’ї. Автомобіль є власністю друзів сім’ї, на підтвердження чого надав копію свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу. На думку судді, разові випадки використання вказаного автомобіля ним та його дружиною не є правом користування та не утворює необхідність декларування, оскільки самостійно автомобілем його сім’я не користувалась. Суддя також вказав, що довіреностей на право керування чи розпорядження автомобілем на ім’я судді та на ім’я членів його родини чи близьких осіб власниця авто ніколи не видавала, відомості про суддю чи членів його сім’ї у технічному паспорті автомобіля відсутні, що, на думку судді, підтверджує той факт, що «RENAULT MEGAN» ніколи не перебував у користуванні та власності членів сім’ї та відповідно не підлягав декларуванню.
ГРД вважає, що наявні в досьє відомості та пояснення судді підтверджують систематичність користування дружиною судді вказаним автомобілем. Крім того, згідно з даними досьє 06 липня 2018 року при перетині державного кордону водієм «RENAULT MEGAN» вказано суддю, а 19 липня 2018 року – дружину судді, тому сумнівним видається твердження судді про те, що єдиний випадок керування авто дружиною судді мав місце 13 березня 2018 року.
Комісія враховує, що в декларації відображаються транспортні засоби, які належать суб’єкту декларування та членам його сім’ї на праві власності або перебувають у їхньому володінні чи користуванні станом на останній день звітного періоду (за умови, що право володіння або користування виникло не менше ніж за 30 календарних днів, що передували останньому дню звітного періоду) або протягом не менше половини днів протягом звітного періоду (пункт 3 частини 1 статті 46 Закону України «Про запобігання корупції»).
Оскільки матеріали суддівського досьє не містять чітких та переконливих доказів, які б однозначно свідчили про виникнення у судді чи його дружини права постійного користування вказаним автомобілем, Комісія вважає ці сумніви непідтвердженими.
1.3) у деклараціях особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, суддя не зазначає жодної нерухомості у смт Оратів, де суддя здійснює правосуддя. Місцем проживання відповідно до майнових декларацій судді є місто Вінниця. Ймовірно, це квартира площею 83,8 м2, право користування на яку виникло у судді 16 листопада 2005 року (оскільки це єдина нерухомість, яку суддя зазначає у своїх деклараціях).
У своїх поясненнях Слісарчук О.М. пояснив, що справді не проживав у смт Оратів, а щодня, користуючись автомобілем «SKODA OCTAVIA A5» 2012 р.в., їздив з м. Вінниця та повертався додому, витрачаючи на дорогу в обидва боки понад дві години. Суддя стверджує, що розділяв витрати на пальне з колегою, який також їздив з м. Вінниця до смт Оратів та у зворотному напрямку щодня.
На думку ГРД, у стороннього спостерігача виникає сумнів, що суддя щодня протягом дев’яти років витрачав на дорогу до/з роботи три годин та у 2018 – 1/3, у 2019 – 1/5, у 2020 – 1/10 частину заробітної плати на пальне. Незважаючи на відсутність житла в смт Оратів, суддя 03 лютого 2023 року уклав договір оренди землі з Оратівською селищною радою площею 0,6 га сільськогосподарського призначення для городництва.
Ураховуючи пояснення судді та відсутність в матеріалах справи будь-яких доказів наявності права власності чи користування суддею житлом в смт. Оратів, Комісія вважає дані сумніви не підтвердженими.
2) суддя отримав майно, легальність походження якого, на думку розсудливого спостерігача, викликає обґрунтовані сумніви (заниження вартості такого майна).
У 2022 році суддя придбав автомобіль «TOYOTA CAMRY» 2019 року випуску вартістю, як записано в договорі від 02 листопада 2022 року, 720 000 грн, еквівалент приблизно 18 900 дол. США на той час. Натомість така модель на ресурсі auto.ria коштує від 24 до 30 тис. дол. США, що може свідчити про те, що суддя міг придбати автомобіль за заниженою вартістю. На думку розсудливого спостерігача, факт покупки суддею автомобіля за заниженою вартістю може вказувати на можливі корупційні дії чи порушення етичних норм, а також може впливати на довіру до судової системи, оскільки суддя міг використати своє службове становище для отримання особистої вигоди або отримання пільг.
Слісарчук О.М. пояснив, що придбав цей автомобіль за кошти, накопичені сім’єю та відображені у відповідних щорічних деклараціях. Наміру приховувати вартість чи занижувати її не мав.
Комісія вважає ці сумніви непідтвердженими.
3) суддя не пояснив переконливо інформацію про джерела походження ліквідного майна, витрат, отриманих благ (його, членів сім’ї чи близьких осіб) і/або легальні доходи, що, на думку розсудливого спостерігача, викликають сумніви щодо їх достатності для набуття такого майна, здійснення таких витрат, отримання благ.
Слісарчук О.М. склав присягу судді 04 липня 2013 року. Його мати протягом 2013–2017 років набула у власність:
- 1/20 будівлі у м. Бершадь Вінницької області загальною площею 834,3 м2, набуту за договором купівлі-продажу 17 серпня 2017 року, вартість майна 42 738 грн;
- групу нежитлових приміщень у с. Софіївська Борщагівка Київської обл. загальною площею 70,9 м2, набутих за договором купівлі-продажу 26 грудня 2016 року, вартість майна 442 900 грн;
- квартиру у с. Бохоники Вінницької обл. (мікрорайон «Академічний») загальною площею 59,9 м2, набуту 27 липня 2013 року на підставі свідоцтва про право власності, вартість майна 321 576 грн;
- квартиру у с. Бохоники Вінницької обл. (мікрорайон «Академічний») загальною площею 37,8 м2, набуту 27 липня 2013 року на підставі свідоцтва про право власності, вартість майна 207 566 грн.
Загальна вартість набутого майна – 1 014 780 грн.
Відповідно до даних із досьє та відомостей Державного реєстру фізичних осіб – платників податку дохід матері з 1998 до 2017 року становив 593 013 грн, а дохід батька судді з 1998 до 2017 року – 697 633 грн. Загальний дохід батьків судді з 1998 до 2017 року становив приблизно 1 290 646 грн.
На думку ГРД, у стороннього спостерігача виникають обґрунтовані сумніви щодо достатності коштів у матері судді для набуття у власність вказаного майна, оскільки важко уявити, що сім’я могла прожити на 200 000 грн дев’ять років та повністю забезпечувати побутові потреби членів сім’ї.
У письмових поясненнях від 18 червня 2019 року суддя вказав, що загальна сума отриманого доходу батьків з 2001 до 2017 року становить 1 398 234 грн. Окрім того, суддя зазначив, що батьки отримали кошти у спадок після смерті батьків матері у 2009 році. 25 грудня 2004 року батьки продали трикімнатну квартиру у м. Бершадь за 43 000,00 грн, а 02 квітня 2008 року ще один об’єкт нерухомості у цьому ж населеному пункті загальною площею 125 м2 за 16 460 грн.
ГРД вважає, що пояснення судді не спростовують сумніви щодо достатності у батьків судді грошових коштів для набуття майна.
Навіть якщо врахувати уточнення судді щодо доходу, вартість лише 4 об’єктів нерухомості, придбаних впродовж 2013–2017 років, становить 1 014 780 грн. Крім цього, 31 січня 2008 року батько судді набув у власність «SKODA OCTAVIA» 2008 р.в., яку в подальшому відчужив 15 листопада 2014 року, а 08 листопада 2014 року придбав «SKODA OCTAVIA А5», 2012 р.в. Мати судді 27 листопада 2003 року набула у власність «AUDI 100» 1993 р.в. До витрат батьків необхідно також додати кошти на проживання, харчування, подорожі (до Туреччини у 2014 та 2017 році), звичайні побутові витрати та утримання майна, які мали б покриватися доходами.
Крім того, мати 03 серпня 2017 року видала брату судді довіреність на отримання коштів, а 19 березня 2018 року довіреність на купівлю автотранспортного засобу. А також батьки відповідно до пояснень судді надали частину коштів брату судді для придбання у власність квартири у м. Києві загальною площею 101,4 м2, що була набута ним 27 грудня 2012 року на підставі свідоцтва про право власності, виданого Головним управлінням житлового забезпечення виконавчого органу Київської міської ради. У поясненнях за 2019 рік суддя пояснив, що його брат набув вказану квартиру 27 грудня 2012 року за 615 900 грн (водночас відповідно до повідомлень на спеціалізованих сайтах із продажу нерухомості, вартість квартири меншої площі у вказаному будинку становить 110 тис. доларів США). Відповідно до даних із Державного реєстру фізичних осіб – платників податку дохід брата судді протягом 2007–2012 років становив приблизно 100 456 грн.
ГРД вважає, що пояснення судді не дають підстав вважати їх такими, що обґрунтовують зазначені обставини. Зокрема, суддя не надав документального підтвердження достатності грошових коштів на придбання вказаної квартири його братом, зокрема доходів брата з 2010 року та розміру грошових коштів, які надавалися його батьками та батьками дружини.
З метою спростування сумнівів щодо достатності доходів батьків судді для придбання ними майна Слісарчук О.М. надав дані про доходи його батьків, зокрема невраховану у висновку інформацію про доходи від здачі в оренду земельної ділянки та нерухомого майна. На підтвердження вказаної інформації долучив до матеріалів суддівського досьє копії відповідних договорів купівлі-продажу та оренди. З наданої інформації випливає, що сукупний дохід його батьків з 2000 року становить щонайменше 3 560 590,00 грн. Указаних доходів достатньо, щоб підтвердити їх можливість придбати зазначене у висновку майно вартістю 1 014 780,00 грн.
Комісія не володіє доказами, які, з погляду звичайної розсудливої людини, у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність обставин, що породжують обґрунтований сумнів, зокрема, щодо відсутності переконливої інформації про джерела походження ліквідного майна, витрат, отриманих благ і легальні доходи судді, його батьків та брата.
4) суддя ухвалював рішення на користь певної особи інакше, ніж у схожих випадках.
Суддя звільняв від відповідальності за статтею 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі – КУпАП) у зв’язку з передачею матеріалів на розгляд громадської організації або трудового колективу. Відповідно до Єдиного державного реєстру судових рішень (далі – ЄДРСР) суддя Слісарчук О.М. ухвалив щонайменше 16 постанов, якими передав адміністративні матеріали на розгляд трудових колективів для застосування заходів громадського впливу, а саме:
- постанова від 29 квітня 2015 року у справі № 141/375/15-п;
- постанова від 07 травня 2015 року у справі № 141/372/15-п;
- постанова від 15 жовтня 2015 року у справі № 141/868/15-п;
- постанова від 20 січня 2016 року у справі № 141/1223/15-п;
- постанова від 20 січня 2016 року у справі № 141/1224/15-п;
- постанова від 17 лютого 2016 року у справі № 141/113/16-п;
- постанова від 05 квітня 2016 року у справі №141/315/16-п;
- постанова від 11 жовтня 2016 року у справі № 141/1028/16-п;
- постанова від 17 листопада 2016 року у справі № 141/1057/16-п;
- постанова від 03 серпня 2017 року у справі № 141/534/17;
- постанова від 18 жовтня 2017 року у справі № 141/846/17;
- постанова від 22 листопада 2017 року у справі № 128/2463/17;
- постанова від 14 грудня 2017 року у справі № 141/1170/17;
- постанова від 01 березня 2018 року у справі № 141/39/18;
- постанова від 14 березня 2018 року у справі № 141/236/18;
- постанова від 23 травня 2018 року у справі № 141/415/18.
Серед цих справ є ті, які суддя закрив у зв’язку з передачею адміністративних матеріалів на розгляд одного трудового колективу ФГ «Поляна» с. Фронтівка Оратівського району Вінницької області. Йдеться про постанови від 20 січня 2016 року у справі № 141/1224/15-п, від 20 січня 2016 року у справі № 141/1223/15-п та від 01 березня 2018 року у справі № 141/39/18.
Характер адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 130 КУпАП, має підвищену суспільну небезпечність порівняно з іншими встановленими цим кодексом правопорушеннями, що своєю чергою зменшує необхідність звільнення судом особи від відповідальності.
Друга Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя в рішенні від 25 березня 2019 року № 917/2дп/15-19 зазначила, що, здійснюючи правосуддя, суддя повинен застосовувати закон так, щоб не порушувати довіру громадян до справедливого судового розгляду незалежним і безстороннім судом.
ГРД наголошує, що звільняючи від адміністративної відповідальності особу, яка вчинила правопорушення, яке має високу суспільну небезпеку, суддя мав застосувати особливо переконливі аргументи, щоб зовнішні спостерігачі були переконані у справедливості судового розгляду. Проте у цих судових рішеннях мотивація передачі на поруки зводилась до загальних фраз про щире каяття, позитивну характеристику, непритягнення до відповідальності в минулому тощо. Як було зазначено вище, у частині випадків така загальна мотивація спростовується іншими рішеннями, якими цих же правопорушників було притягнуто до адміністративної відповідальності, часом навіть за те ж нетверезе водіння. У ЄДРСР відсутні будь-які повідомлення від трудових колективів про те, які саме заходи громадського впливу були застосовані до водіїв у зазначених справах.
Слісарчук О.М. пояснив, що відповідно до чинної на час прийняття вказаних рішень редакції статті 21 КУпАП особа, яка вчинила адміністративне правопорушення, крім посадової особи, звільняється від адміністративної відповідальності з передачею матеріалів на розгляд громадської організації або трудового колективу, якщо з урахуванням характеру вчиненого правопорушення і особи правопорушника до нього доцільно застосувати захід громадського впливу.
При розгляді відповідних справ про адміністративні правопорушення та винесенні процесуальних рішень враховувались зміст клопотання та додані до нього документи, дані та інші обставини, які мали суттєве значення. Таким чином, рішення приймалось відповідно до чинного на той час законодавства із з’ясуванням визначених статтею 280 КУпАП обставин.
Суддя звертає увагу, що у 2015 році із 64 розглянутих справ про адміністративне правопорушення, передбачене статтею 130 КУпАП, лише у 3 справах закрито провадження у зв’язку з передачею адміністративних матеріалів на розгляд трудового колективу, у 2016 із 46 справ – 6 справ, у 2017 році із 31 справи – 4 справи, у 2018 році – 4 справи, що становить приблизно 10 % із 177 справ про адміністративне правопорушення, передбачене статтею 130 КУпАП за 4 роки.
Приймаючи кожне судове рішення в будь-якій справі, суддею повно, всебічно та об’єктивно досліджувались всі обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. В обов’язки суду не входить збирати докази.
Комісія з огляду на свій статус та надані законом повноваження зауважує, що предметом перевірки під час оцінювання судді на відповідність займаній посаді є не мотиви ухвалення ним рішення, а поведінка під час розгляду справ та ухвалення рішення на предмет того, чи не суперечить вона завданням відповідного виду судочинства та чи не носить ознак свавільного зволікання із розглядом справ, що зумовило закриття провадження та уникнення певними особами відповідальності.
На момент ухвалення вказаних у висновку ГРД рішень передбачений статтею 21 КУпАП «Передача матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації або трудового колективу» механізм звільнення від адміністративної відповідальності міг бути застосованим до осіб, що вчинили правопорушення, передбачене статтею 130 КУпАП.
Зміни до статті 21 КУпАП, якими введено заборону застосування її до статті 130 КУпАП, були внесені 17 березня 2021 року, тобто після ухвалення суддею Слісарчуком О.М. вказаних рішень.
Комісія зауважує, що правосуддя в Україні здійснюється виключно судами та відповідно до визначених законом процедур судочинства (частина друга статті 5 Закону).
Оцінка законності судового рішення, перевірка тотожності обставин справи та правових висновків, зроблених за результатами розгляду відповідних справ, не належать до компетенції Комісії.
Ураховуючи пояснення судді Слісарчука О.М. про те, що стаття 21 Кодексу України про адміністративні правопорушення була застосована ним з врахуванням всіх обставин справи, характеру вчиненого правопорушення, особи правопорушника, Комісія не вбачає підстав для того, аби вважати дії судді при розгляді вказаних справ свавільними, такими, що суперечать засадам провадження у справах про адміністративні правопорушення, або такими, що були неправомірно вчинені з метою надання правопорушнику можливості уникнути відповідальності.
Тому Комісія враховує доводи ГРД, що, звільняючи від адміністративної відповідальності особу, яка вчинила правопорушення, яке має високу суспільну небезпеку, суддя мав застосувати особливо переконливі аргументи, щоб зовнішні спостерігачі були переконані у справедливості судового розгляду.
Наведені випадки враховані при виставленні балів за критеріями доброчесності та професійної етики.
Водночас указані обставини у своїй сукупності не дозволяють однозначно стверджувати про невідповідність Слісарчука О.М. займаній посаді судді.
Додатково ГРД надала Комісії інформацію, яка сама по собі не стала підставою для висновку, а саме 18 листопада 2021 року суддя набув право власності на земельну ділянку, площею 2 000 м2 у смт Оратів Вінницької області, де суддя здійснює правосуддя.
Слісарчук О.М. пояснив, що скористався своїм правом безкоштовно отримати ділянку в порядку статті 121 Земельного Кодексу України.
Оцінюючи вказані обставини, Комісія враховує, що в межах процедури кваліфікаційного оцінювання з урахуванням мети і завдань його проведення може виникнути обґрунтований сумнів, який для обізнаного та розсудливого спостерігача вказуватиме на наявність показника, що свідчить про невідповідність судді критеріям професійної етики та доброчесності. Водночас під терміном «розсудливий спостерігач» для цілей кваліфікаційного оцінювання необхідно розуміти людину, чиї уявлення, стандарти поведінки відповідають тим, які зазвичай прийняті серед звичайних людей у нашому суспільстві.
Обґрунтований сумнів вважається таким, що виник, зокрема, з моменту надання ГРД висновку про невідповідність судді критеріям професійної етики та доброчесності або інформації стосовно судді.
У випадку виникнення такого сумніву обов’язком Комісії є з’ясування й оцінка всіх аспектів життя і діяльності судді не лише професійного характеру, але й морально-етичного. Комісія з огляду на свій правовий статус повинна визначити, чи відповідає поведінка судді/кандидата на посаду судді основоположним принципам її регламентації, високі стандарти якої визначено, зокрема, у Бангалорських принципах поведінки суддів від 19 травня 2006 року (схвалені резолюцією Економічної та соціальної ради ООН від 27 липня 2006 року № 2006/23), а також у Кодексі суддівської етики, затвердженому рішенням ХІ з’їзду суддів України від 22 лютого 2012 року (далі – Кодекс).
Статтею 1 Кодексу встановлено, що суддя повинен бути прикладом неухильного додержання вимог закону і принципу верховенства права, присяги судді, а також дотримання високих стандартів поведінки з метою зміцнення довіри громадян у чесність, незалежність, неупередженість та справедливість суду.
Відповідно до статті 3 Кодексу саме суддя має докладати всіх зусиль, до того щоб, на думку обізнаного та розсудливого стороннього спостерігача, його поведінка була бездоганною.
Таким чином, у разі наявності обґрунтованого сумніву у відповідності судді критеріям компетентності, професійної етики або доброчесності обов’язок спростування такого сумніву покладається і на суддю шляхом складення ним кваліфікаційного іспиту, тестування особистих морально-психологічних якостей і загальних здібностей, надання чітких та переконливих доказів під час дослідження досьє та проведення співбесіди з метою спростувати такий сумнів.
Чіткими та переконливими є докази, які, з погляду звичайної розсудливої людини, у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин, що породжують обґрунтований сумнів. Використання чітких та переконливих доказів має розсіяти обґрунтований сумнів у наявності індикатора (показника), що може свідчити про невідповідність судді критеріям професійної етики та доброчесності.
Неможливість судді спростовувати наявність обставин, що можуть свідчити про його невідповідність критеріям професійної етики та доброчесності, лише свідчить про те, що факти, які підтверджують наявність обґрунтованих сумнівів, мають бути надалі оцінені Комісією через їх вплив на авторитет судової влади та врахування суддею необхідності його зберегти за тих чи інших обставин.
Ураховуючи викладене, Комісія має виключити наявність будь-яких сумнівних фактів щодо поведінки судді не лише з погляду вимог законодавства, але й з метою зміцнення переконання суспільства в чесності, незалежності, неупередженості та справедливості суддівського корпусу та з огляду на необхідність того, щоб, на думку розсудливої, законослухняної та проінформованої людини, поведінка та репутація судді були бездоганними (постанова Великої Палати Верховного Суду від 19 травня 2021 року у справі № 9901/124/19).
Комісії не надано чітких та переконливих доказів, які, з погляду звичайної розсудливої людини, у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність обставин, що породжують обґрунтований сумнів про невідповідність судді критеріям професійної етики та доброчесності.
Комісія вважає надані суддею пояснення стосовно викладених у висновку ГРД обставин достатніми та такими, що спростовують обґрунтовані сумніви в його невідповідності займаній посаді.
Результати кваліфікаційного оцінювання
Дослідивши досьє судді, наданий ГРД висновок та результати співбесіди із суддею, під час якої вивчено питання про відповідність судді Оратівського районного суду Вінницької області Слісарчука О.М. критеріям кваліфікаційного оцінювання, Комісія дійшла таких висновків.
Главою 2 розділу ІІ Положення визначено показники відповідності судді критеріям кваліфікаційного оцінювання та засоби їх встановлення.
І. За критеріями компетентності (професійної, особистої та соціальної) суддя загалом набрав 361,78 бала.
За критерієм професійної компетентності Слісарчука О.М. оцінено Комісією на підставі результатів іспиту, дослідження інформації, яка міститься в досьє, та співбесіди за показниками, визначеними пунктами 1–5 глави 2 розділу II Положення. За критеріями особистої та соціальної компетентності Слісарчука О.М. оцінено Комісією на підставі результатів тестування особистих морально-психологічних якостей і загальних здібностей, дослідження інформації, яка міститься в досьє, та співбесіди з урахуванням показників, визначених пунктами 6–7 глави 2 розділу II Положення.
Загалом за критерієм професійної компетентності Слісарчук О.М. набрав 234,78 бала, з яких:
- 75,78 бала – рівень знань у сфері права, який оцінено за результатами складеного Слісарчуком О.М. анонімного письмового тестування;
- 97 балів – рівень практичних навичок та умінь у правозастосуванні, який оцінено за результатами виконаного Слісарчуком О.М. практичного завдання;
- 60 балів – ефективність здійснення правосуддя. Комісією надано оцінку рівню навантаження судді порівняно з іншими суддями у відповідному суді, кількості скасованих та змінених судових рішень, а також випадків порушення суддею строків надсилання тексту судових рішень до ЄДРСР;
Зокрема, у 2014 році суддею розглянуто 484 справи та 126 матеріалів (цивільні, кримінальні і справи про адміністративні правопорушення), у 2015 році – 559 справ та 81 матеріал, у 2016 році – 375 справ та 64 матеріали, у 2017 році – 519 справ та 74 матеріали, у 2018 році – 469 справ та 94 матеріали.
Рівень навантаження судді відповідає навантаженню в суді в цілому, подекуди перевищує його, та відповідає навантаженню у регіоні.
Згідно з інформацією, що міститься в суддівському досьє, у судді дуже низький показник рівня скасованих судових рішень, що свідчить про високий показник ефективності здійснення правосуддя.
Комісією також враховано інформацію про кількість судових рішень, повний текст яких було складено з порушенням встановлених строків. Суддею часто допускалися такі порушення, тривалість прострочення переважно незначна – кілька днів, проте є випадки прострочення понад 20 днів і більше.
До дисциплінарної відповідальності суддя Слісарчук О.М. не притягувався;
- 2 бали – діяльність щодо підвищення фахового рівня. Комісією враховано діяльність судді щодо підготовки та підвищення кваліфікації судді впродовж перебування на посаді, здійснення викладацької діяльності, участь у професійних заходах (дискусіях, круглих столах, конференціях тощо).
На підставі висновку про підсумки тестувань особистих морально-психологічних якостей та загальних здібностей, за результатами дослідження досьє та проведення співбесіди Слісарчук О.М. за критерієм особистої компетентності отримав 57 балів, за критерієм соціальної компетентності – 70 балів.
ІІ. За критерієм професійної етики, оціненим за показниками, визначеними пунктом 8 глави 2 розділу II Положення, суддя набрав 172 бали. За цим критерієм Слісарчука О.М. оцінено на підставі результатів тестування особистих морально-психологічних якостей і загальних здібностей, дослідження інформації, яка міститься в досьє, та співбесіди.
ІІІ. За критерієм доброчесності, оціненим за показниками, визначеними пунктом 9 глави 2 розділу II Положення, суддя набрав 159 балів. За цим критерієм суддю оцінено на підставі результатів тестування особистих морально-психологічних якостей і загальних здібностей, дослідження інформації, яка міститься в досьє, та співбесіди.
За результатами кваліфікаційного оцінювання суддя Оратівського районного суду Вінницької області Слісарчук О.М. набрав 692,78 бала, що становить 69,278 відсотка від суми максимально можливих балів за результатами кваліфікаційного оцінювання всіх критеріїв.
|
Критерії |
Показники |
Бал за показник |
Бал за критерій |
|
Професійна компетентність |
Рівень знань у сфері права |
75,78 |
234,78 |
|
Рівень практичних навичок та умінь у правозастосуванні |
97 |
||
|
Ефективність здійснення правосуддя |
60 |
||
|
Діяльність щодо підвищення фахового рівня |
2 |
||
|
Особиста компетентність |
Когнітивні, емотивні, мотиваційно-вольові якості особистості, якості особистості |
57 |
57 |
|
Соціальна компетентність |
Комунікативність, організаторські здібності, управлінські властивості та моральні риси особистості |
70 |
70 |
|
Професійна етика |
Показники професійної етики |
112 |
172 |
|
Особисті морально-психологічні якості та загальні здібності |
60 |
||
|
Доброчесність |
Показники доброчесності |
114 |
159 |
|
Особисті морально-психологічні якості та загальні здібності |
45 |
||
|
Всього |
692,78 |
||
Пунктом 11 розділу V Положення встановлено, що рішення про підтвердження відповідності судді займаній посаді ухвалюється у разі отримання суддею мінімально допустимого і більшого бала за результатами іспиту, а також більше 67 відсотків від суми максимально можливих балів за результатами кваліфікаційного оцінювання всіх критеріїв за умови отримання за кожен з критеріїв бала, більшого за 0.
Таким чином, Комісія дійшла висновку про відповідність судді Оратівського районного суду Вінницької області Слісарчука О.М. займаній посаді.
Керуючись статтями 83–85 та 101, пунктом 20 розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про судоустрій і статус суддів», Регламентом Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, Положенням про порядок та методологію кваліфікаційного оцінювання, показники відповідності критеріям кваліфікаційного оцінювання та засоби їх встановлення, Комісія одноголосно
вирішила:
Визначити, що суддя Оратівського районного суду Вінницької області Слісарчук Олександр Миколайович за результатами кваліфікаційного оцінювання на відповідність займаній посаді набрав 692,78 бала.
Внести на розгляд Вищої кваліфікаційної комісії суддів України у пленарному складі питання щодо відповідності судді Оратівського районного суду Вінницької області Слісарчука Олександра Миколайовича займаній посаді.
Головуючий Руслан СИДОРОВИЧ
Члени Комісії: Людмила ВОЛКОВА
Роман КИДИСЮК
