Вища кваліфікаційна комісія суддів України у складі колегії:
головуючого – Гацелюка В.О.,
членів Комісії: Коліуша О.Л., Мельника Р.І.,
розглянувши повідомлення Смалюка Романа Володимировича щодо інформації, яка може свідчити про недостовірність (у тому числі неповноту) тверджень, указаних суддею Апеляційного суду міста Києва Музичко Світланою Григорівною (нині суддя Київського апеляційного суду) у декларації доброчесності судді за 2017 рік,
встановила:
До Комісії 02 жовтня 2018 року надійшло повідомлення Смалюка Р.В. щодо інформації, яка може свідчити про недостовірність (у тому числі неповноту) тверджень, указаних суддею Апеляційного суду міста Києва Музичко Світланою Григорівною (нині суддя Київського апеляційного суду) в декларації доброчесності судді за 2017 рік (далі – Декларація).
Заявник зазначає, що суддя Музичко С.Г. у пункті 15 Декларації зазначила недостовірні твердження про те, що випадків втручання у її діяльність по здійсненню правосуддя не було, оскільки 10 березня 2017 року вказана суддя разом з іншими суддями Апеляційного суду міста Києва звернулися з повідомленням до Генерального прокурора України та Голови Вищої ради правосуддя, в якому зазначено таке: «представник … почав висловлювати погрози на адресу колегії суддів, зазначаючи, що у разі незадоволення апеляційної скарги, він звернеться до своїх бойових хлопців, які вміють працювати з суддями». Ці дії судді, які звернулися з повідомленням, розцінили як втручання у їхню діяльність по здійсненню правосуддя.
Згідно з протоколом розподілу справ між членами Комісії від 02 жовтня 2018 року справу № 31кп-4362/18 розподілено члену Комісії Весельській Т.Ф. Протоколом повторного розподілу між членами Комісії від 12 липня 2019 року зазначену справу розподілено члену Комісії Мішину М.І.
Відповідно до пункту 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та деяких законів України щодо діяльності органів суддівського врядування» з дня набрання чинності цим законом (07 листопада 2019 року) повноваження членів Вищої кваліфікаційної комісії суддів України припинено, що унеможливило розгляд повідомлення Смалюка Р.В.
01 червня 2023 року сформовано повноважний склад Вищої кваліфікаційної комісії суддів України.
Відповідно до рішення Комісії від 20 липня 2023 року № 33/зп-23 здійснено повторний автоматизований розподіл між членами Вищої кваліфікаційної комісії суддів України 45 справ за інформацією, що може свідчити про недостовірність (у тому числі неповноту) відомостей, поданих суддею у декларації родинних зв’язків, та тверджень судді у декларації доброчесності.
Згідно з протоколом повторного розподілу між членами Комісії від 21 липня 2023 року справу № 31кп-4362/18 стосовно повідомлення Смалюка Р.В. щодо інформації, яка може свідчити про недостовірність (у тому числі неповноту) тверджень, указаних суддею Апеляційного суду міста Києва Музичко С.Г. (нині суддя Київського апеляційного суду) у Декларації, розподілено члену Комісії Гацелюку В.О.
Заслухавши доповідача – члена Вищої кваліфікаційної комісії суддів України Гацелюка В.О., проаналізувавши Декларацію Музичко С.Г., письмові пояснення судді, інформацію, яка міститься в суддівському досьє, Вища кваліфікаційна комісія суддів України у складі колегії встановила таке.
Правове регулювання.
Відповідно до частини першої статті 62 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (далі – Закон) суддя зобов’язаний щорічно до 1 лютого подавати шляхом заповнення на офіційному веб-сайті Вищої кваліфікаційної комісії суддів України декларацію доброчесності судді за формою, що визначається Комісією.
Форму декларації доброчесності судді затверджено рішенням Комісії від 31 жовтня 2016 року № 137/зп-16 (у редакції рішення Комісії від 24 вересня 2018 року № 205/зп-18).
Декларація доброчесності судді складається з переліку тверджень, правдивість яких суддя повинен задекларувати шляхом їх підтвердження або непідтвердження.
У декларації доброчесності судді суддя зобов’язаний підтвердити або не підтвердити, зокрема, твердження у пункті № 15: «Випадків втручання у мою діяльність по здійсненню правосуддя не було». При цьому відповідно до Правил заповнення та подання форми декларації доброчесності судді (затверджено рішенням Комісії від 31 жовтня 2016 року № 137/зп-16; у редакції рішення Комісії від 24 вересня 2018 року № 205/зп-18) запитання, позначені зірочкою (*), не заповнюються у разі відповіді «Підтверджую» на запитання у пунктах 8, 15 та 22.
Тобто у разі підтвердження твердження у пункті № 15 суддя має право не надавати відповідь (не заповнювати відповідне поле шляхом проставлення відмітки у довільній формі) на твердження у пункті № 16 «Мною вживалися заходи щодо повідомлення відповідних органів про випадки втручання у мою діяльність щодо здійснення правосуддя» (пункт 6 Правил заповнення декларації доброчесності судді).
Фактичні обставини, що вважаються встановленими.
У встановленому законом порядку суддя Апеляційного суду міста Києва Музичко С.Г. (нині суддя Київського апеляційного суду) подала Декларацію 22 січня 2018 року.
У пункті № 15 Декларації суддя у графі напроти твердження «Випадків втручання у мою діяльність по здійсненню правосуддя не було» проставила відмітку у колонці «Підтверджую». Також у пункті № 16 Декларації суддя проставила відмітку у колонці «Підтверджую» напроти твердження «Мною вживалися заходи щодо повідомлення відповідних органів про випадки втручання у мою діяльність щодо здійснення правосуддя».
При цьому згідно з відомостями з Реєстру повідомлень суддів про втручання в діяльність 15 березня 2017 року до Вищої ради правосуддя надійшло повідомлення суддів Апеляційного суду міста Києва Рейнарт І.М., Кирилюк Г.М., Музичко С.Г про втручання у їхню діяльність щодо здійснення правосуддя.
Рішенням Вищої ради правосуддя від 13 липня 2017 року № 2049/0/15-17 встановлено наявність підстав для вжиття заходів щодо забезпечення незалежності суддів та авторитету правосуддя за повідомленням суддів Апеляційного суду міста Києва Рейнарт І.М., Кирилюк Г.М., Музичко С.Г. у зв’язку із втручанням у їхню діяльність як суддів щодо здійснення правосуддя та вирішено звернутися до Генеральної прокуратури України щодо надання інформації про розслідування та розкриття злочину, вчиненого щодо зазначених суддів.
Заявником вважається недостовірним твердження судді, задеклароване у пункті № 15 Декларації, оскільки, на його думку, звернувшись з повідомленням до Генерального прокурора України та Голови Вищої ради правосуддя, судді-члени колегії розцінили дії учасника судового засідання як втручання в їх діяльність по здійсненню правосуддя.
Листом Комісії від 16 серпня 2023 року № 31кп-4362/18 судді Музичко С.Г. запропоновано надати письмові пояснення стосовно обставин, викладених у повідомленні.
До Комісії 06 вересня 2023 року надійшли письмові пояснення судді Музичко С.Г., в яких вона повідомляє, що нею зазначено у пункті № 16 Декларації про вживання заходів щодо повідомлення відповідних органів про випадки втручання у її діяльність щодо здійснення правосуддя, тому що під час розгляду справи у 2017 році (у складі колегії суддів: головуючого – судді Рейнарт І.М., суддів Кирилюк Г.М., Музичко С.Г.) сторона у справі висловлювала погрози на адресу колегії суддів.
Отже, про втручання у діяльність судді по здійсненню правосуддя під час розгляду справи під головуванням судді Рейнарт І.М. нею повідомлено у встановлений законом спосіб. Таким чином, твердження судді у пункті № 16 Декларації відповідає фактичним обставинам справи.
Окрім того, суддя пояснила, що на момент подачі Декларації їй не були відомі результати розгляду Вищою радою правосуддя повідомлення про втручання по здійсненню правосуддя під час розгляду справи під головуванням судді Рейнарт І.М., а тому у Декларації помилково підтверджено відсутність втручання у її діяльність по здійсненню правосуддя.
Правові висновки за результатами перевірки.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод метою забезпечення незалежності судової влади є гарантування кожній особі основоположного права на розгляд справи справедливим судом тільки на законній підставі та без будь-якого стороннього впливу.
Незалежність судової влади є головною умовою забезпечення верховенства права, ефективного захисту прав і свобод людини та громадянина, юридичних осіб, інтересів суспільства й держави.
Незалежність і недоторканність суддів гарантуються статтями 126 та 129 Конституції України, якими встановлено, що вплив на суддю у будь-який спосіб забороняється, суддя, здійснюючи правосуддя, є незалежним та керується верховенством права.
Згідно зі статтею 48 Закону суддя у своїй діяльності щодо здійснення правосуддя є незалежним від будь-якого незаконного впливу, тиску або втручання. Суддя здійснює правосуддя на основі Конституції і законів України, керуючись при цьому принципом верховенства права. Втручання у діяльність судді щодо здійснення правосуддя забороняється і має наслідком відповідальність, установлену законом.
Статтею 131 Конституції України визначено, що Вища рада правосуддя вживає заходів щодо забезпечення незалежності суддів.
Згідно з пунктом 6 частини першої статті 73 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» Вища рада правосуддя з метою забезпечення незалежності суддів та авторитету правосуддя звертається до прокуратури та органів правопорядку щодо надання інформації про розкриття та розслідування злочинів, вчинених щодо суду, суддів, членів їх сімей, працівників апаратів судів, злочинів проти правосуддя, вчинених суддями, працівниками апарату суду.
Для встановлення факту недостовірності (в тому числі неповноти) тверджень, указаних суддею у декларації доброчесності судді в контексті пунктів 15–16, передусім необхідно визначити момент у часі, з якого вважатиметься встановленим, що факт втручання в діяльність судді мав місце.
За приписами частин першої та другої статті 73 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» Вища рада правосуддя з метою забезпечення незалежності суддів та авторитету правосуддя веде і оприлюднює на своєму офіційному веб-сайті реєстр повідомлень суддів про втручання в діяльність судді щодо здійснення правосуддя, проводить перевірку таких повідомлень, оприлюднює результати та ухвалює відповідні рішення, а також вносить до відповідних органів чи посадових осіб подання про виявлення та притягнення до встановленої законом відповідальності осіб, якими вчинено дії або допущено бездіяльність, що порушує гарантії незалежності суддів або підриває авторитет правосуддя. Вища рада правосуддя вживає заходів, що визначені у частині першій цієї статті, з власної ініціативи, за зверненням судді, судів, органів та установ системи правосуддя.
Рішенням Вищої ради правосуддя від 24.01.2017 № 52/0/15-17 затверджено Регламент Вищої ради правосуддя (далі – Регламент ВРП), який регулює процедурні питання здійснення нею повноважень, визначених Конституцією України, законами України «Про Вищу раду правосуддя», «Про судоустрій і статус суддів», іншими законами України, порядок підготовки, розгляду та прийняття Вищою радою правосуддя (далі – Рада) її Дисциплінарними палатами та іншими органами рішень, а також інші питання діяльності Ради.
За змістом абзаців першого, другого та четвертого пункту 23.1 глави 23 Регламенту ВРП питання про забезпечення незалежності суддів та авторитету правосуддя Рада розглядає за зверненнями суддів, судів, органів та установ системи правосуддя (далі – звернення), а також із власної ініціативи. Якщо член Ради під час проведення попередньої перевірки чи підготовки до розгляду дисциплінарної справи або іншого питання виявляє факти, які свідчать про загрозу незалежності судді чи авторитету правосуддя, він має право ініціювання питання про вжиття заходів щодо забезпечення незалежності суддів та авторитету правосуддя.
В абзаці четвертому пункту 23.3 глави 23 Регламенту ВРП визначено, що, отримавши звернення, член Ради здійснює підготовку його до розгляду. Під час підготовки до розгляду звернення член Ради проводить перевірку з метою встановлення (підтвердження) фактів втручання в діяльність судді, а також дій, що несуть загрозу незалежності суддів та авторитету правосуддя.
Відповідно до пункту 23.4 глави 23 Регламенту ВРП, за результатами перевірки член Ради складає висновок, який має містити: стислий виклад обставин, зазначених у зверненні; обставини, встановлені під час перевірки; висновок про те, чи можуть відомості, викладені у зверненні та встановлені під час перевірки, свідчити про втручання в діяльність судді під час здійснення правосуддя або вони несуть загрозу незалежності суддів та авторитету правосуддя; пропозицію про необхідність вжиття заходів з метою забезпечення незалежності суддів та авторитету правосуддя з визначенням виду заходу, передбаченого статтею 73 Закону.
У пункті 23.5 глави 23 Регламенту ВРП передбачено, що якщо під час підготовки питання до розгляду загрозу незалежності суддів та авторитету правосуддя усунуто, а наслідки дій (бездіяльності), зазначені у пунктах 1–3 частини першої статті 73 Закону, не викликають необхідності вжиття заходів щодо забезпечення незалежності суддів та авторитету правосуддя, член Ради складає висновок про відсутність підстав для вжиття таких заходів. Висновок члена Ради про відсутність підстав для вжиття заходів щодо забезпечення незалежності суддів та авторитету правосуддя затверджується рішенням Ради.
Наведене в сукупності дозволяє дійти висновку: якщо під час підготовки питання до розгляду відомості, зазначені в повідомленні судді, не викликають необхідності вжиття заходів щодо забезпечення незалежності суддів та авторитету правосуддя, член Ради складає висновок про відсутність підстав для вжиття заходів, який затверджується рішенням Ради.
Тобто законодавець розрізняє повідомлення про втручання в діяльність судді та момент у часі, в якому встановлюється (підтверджується) факт втручання в діяльність судді. Водночас заходи щодо повідомлення відповідних органів про випадки втручання в діяльність судді передують заходам щодо встановлення або спростування таких фактів.
Комісію встановлено, що у пункті № 16 Декларації суддя Музичко С.Г. зазначила достовірні відомості «Мною вживалися заходи щодо повідомлення відповідних органів про випадки втручання у мою діяльність щодо здійснення правосуддя». Водночас у пункті № 15 Декларації суддею підтверджено твердження «Випадків втручання у мою діяльність по здійсненню правосуддя не було».
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 73 Закону України «Про вищу раду правосуддя» Вища рада правосуддя з метою забезпечення незалежності суддів та авторитету правосуддя веде і оприлюднює на своєму офіційному вебсайті реєстр повідомлень суддів про втручання в діяльність судді щодо здійснення правосуддя, проводить перевірку таких повідомлень, оприлюднює результати та ухвалює відповідні рішення.
Отже, суддя Музичко С.Г. мала можливість дізнатися інформацію про результати розгляду Вищою радою правосуддя повідомлення про втручанням у їхню діяльність по здійсненню правосуддя на офіційному вебсайті Вищої ради правосуддя. Ці обставини дають підстави Комісії критично оцінити пояснення судді Музичко С.Г. стосовно того, що вона не поставила відповідну відмітку у пункті № 15 Декларації, оскільки їй не були відомі результати розгляду Радою повідомлення про втручання у здійснення правосуддя під час розгляду справи під головуванням судді Рейнарт І.М.
За результатами перевірки Декларації, беручи до уваги рішення Ради від 13 липня 2017 року № 2049/0/15-17, яким встановлено наявність підстав для вжиття заходів щодо забезпечення незалежності суддів та авторитету правосуддя, Комісія вважає встановленою невідповідність задекларованого у пункті № 15 Декларації твердження судді Апеляційного суду міста Києва Музичко С.Г. (нині суддя Київського апеляційного суду) фактичним обставинам діяльності судді зі здійснення правосуддя у 2017 році.
Відповідно до частини шостої статті 62 Закону у разі одержання інформації, що може свідчити про недостовірність (в тому числі неповноту) тверджень судді у декларації доброчесності, Вища кваліфікаційна комісія суддів України проводить відповідну перевірку. Водночас згідно з частиною сьомою зазначеної норми підставою дисциплінарної відповідальності, встановленої цим Законом, є неподання, несвоєчасне подання декларації доброчесності суддею або декларування в ній саме завідомо недостовірних (у тому числі неповних) тверджень.
Пунктом 19 частини першої статті 106 Закону встановлено, що суддю може бути притягнуто до дисциплінарної відповідальності в порядку дисциплінарного провадження з підстав декларування завідомо недостовірних (у тому числі неповних) тверджень у декларації доброчесності судді.
Таким чином, з огляду на вжиту законодавцем конструкцію «завідомості» відповідне діяння має бути вчинено суб’єктом декларування із психічним ставленням, яке є аналогічним за змістом прямому умислу. При цьому для притягнення до дисциплінарної відповідальності, зокрема, за декларування завідомо недостовірних (у тому числі неповних) тверджень необхідно довести наявність такого умислу, а саме те, що суб’єкт декларування не лише усвідомлював недостовірність відомостей, які він зазначив у декларації, але й бажав задекларувати недостовірні відомості.
За фактом одержання інформації, що може свідчити про недостовірність (в тому числі неповноту) тверджень судді в декларації доброчесності, Комісія відповідно до своїх повноважень проводить відповідну перевірку, тому на неї покладено обов’язок встановлення всіх фактичних даних та обставин.
Отже, системний зв’язок зазначених положень свідчить про те, що невстановлення на етапі перевірки в діях судді, який вніс відповідні твердження у декларацію доброчесності, ознаки завідомості, унеможливлює прийняття Комісією обґрунтованого рішення про звернення до Ради стосовно притягнення судді до дисциплінарної відповідальності в порядку, встановленому статтею 107 Закону.
Отримана під час проведення перевірки Декларації інформація, з урахуванням пояснень судді, не дає підстав для висновку, що зазначення недостовірних відомостей, яке мало місце при здійсненні декларування за 2017 рік, допущено нею умисно, оскільки під час проведення перевірки не було встановлено наміру судді Музичко С.Г. вказати у пункті № 15 Декларації завідомо недостовірні твердження.
Суддя у встановленому порядку звернулася із повідомленням про втручання у діяльність зі здійснення правосуддя і повідомила про це у пункті № 16 Декларації. Це свідчить про відсутність потреби, а також можливості приховати інформацію через проставлення відповідної позначки напроти графи «Підтверджую» у пункті № 15.
У цій ситуації одночасне проставляння суддею відповідних позначок у графі «Підтверджую» в пунктах 15–16 Декларації не свідчить про декларування саме завідомо недостовірних (в тому числі неповних) тверджень.
Отже, Комісією не встановлено факту декларування завідомо недостовірних відомостей суддею Музичко С.Г.
Підпунктом 6.5.2 пункту 6.5 розділу VI Регламенту Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, затвердженого рішенням Вищої кваліфікаційної комісії суддів України від 13 жовтня 2016 року № 81/зп-16 (зі змінами), передбачено, що за результатами розгляду питання про недостовірність або неповноту відомостей або тверджень, указаних суддею у декларації родинних зв’язків судді чи декларації доброчесності судді відповідно, на підставі результатів проведення перевірки такої декларації Комісія у складі колегії може ухвалити рішення про непідтвердження інформації про недостовірність (у тому числі неповноту) тверджень, вказаних суддею у декларації доброчесності судді.
Оскільки підстав для визнання задекларованих суддею у пункті 15 Декларації тверджень завідомо недостовірними під час проведення перевірки не встановлено, тому підстави для звернення Комісії до Вищої ради правосуддя в порядку, передбаченому статтею 107 Закону, відсутні.
Керуючись статтями 62, 93, 101 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», розділом VI Регламенту Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, Вища кваліфікаційна комісія суддів України
вирішила:
визнати непідтвердженою інформацію, яка міститься в повідомленні Смалюка Романа Володимировича про недостовірність (у тому числі неповноту) тверджень, указаних суддею Апеляційного суду міста Києва Музичко Світланою Григорівною (нині суддя Київського апеляційного суду) у декларації доброчесності судді за 2017 рік.
Головуючий В.О. Гацелюк
Члени Комісії О.Л. Коліуш
Р.І. Мельник