Вища кваліфікаційна комісія суддів України у складі колегії:
головуючого – Шевчук Г.М.,
членів Комісії: Богоноса М.Б., Кобецької Н.Р.,
розглянувши повідомлення Маселка Романа Анатолійовича щодо інформації, яка може свідчити про недостовірність (у тому числі неповноту) тверджень, указаних суддею Деснянського районного суду міста Києва Журавською Оленою Василівною у декларації доброчесності судді за 2016 рік,
встановила:
До Вищої кваліфікаційної комісії суддів України 27 серпня 2018 року за вхідним № 31кп-4330/18 надійшло повідомлення Маселка Романа Анатолійовича про необхідність проведення перевірки достовірності тверджень, указаних суддею Деснянського районного суду міста Києва Журавською Оленою Василівною у декларації доброчесності судді за 2016 рік.
У повідомленні зазначається, що суддею Журавською О.В. у пункті 12 декларації доброчесності підтверджено твердження, що нею сумлінно виконуються професійні обов’язки, проте таке твердження не відповідає дійсності (є недостовірним). По-перше, суддею не дотримано вимог частини третьої статті 3 Закону України «Про доступ до судових рішень», пункту 14 Перехідних положень Закону України «Про забезпечення права на справедливий суд» та не забезпечено внесення до Єдиного державного реєстру судових рішень (далі – Реєстр) судового рішення, а саме: постанови Деснянського районного суду міста Києва від 05 лютого 2014 року у справі про адміністративне правопорушення № 754/1097/14-п, якою визнано винною ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 122 2 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі – КУпАП), та накладено адміністративне стягнення у виді позбавлення права керування транспортними засобами строком на три місяці. По-друге, Журавська О.В. не забезпечила надсилання цієї постанови, яка набрала законної сили і є чинною, на виконання у порядку, встановленому пунктами 29.37, 29.41 Інструкції з діловодства в місцевих загальних судах, апеляційних судах областей, апеляційних судах міст Києва та Севастополя, Апеляційному суді Автономної Республіки Крим та вищому спеціалізованому суді України з розгляду цивільних і кримінальних справ, затвердженої наказом Державної судової адміністрації від 17 грудня 2013 року № 173 (далі – Інструкція № 173). Зазначені обставини, за доводами заявника, свідчать про неналежне виконання суддею Журавською О.В. своїх професійних обов’язків, а отже твердження судді у пункті 12 декларації доброчесності не відповідає дійсності.
На запит Комісії від 12 вересня 2018 року № 31кп-4330/18 суддею Журавською О.В. 01 жовтня 2018 року надано пояснення, у яких суддя зосередилася на аналізі законності та обґрунтованості прийняття постанови про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності та спростуванні висновку про наявність у цій постанові ознак, визначених статтею 3 Закону України «Про відновлення довіри до судової влади в Україні». Водночас пояснень щодо інформації, яку викладено у повідомленні Маселка Р.А., суддя Журавська О.В. не надала.
Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 16 жовтня 2019 року № 193-ІХ та деяких законів України щодо діяльності органів суддівського врядування» повноваження членів Комісії було припинено, що унеможливило розгляд повідомлення Маселка Р.А.
Повноважний склад Комісії відновлено 01 червня 2023 року.
На підставі рішення Комісії від 20 липня 2023 року та відповідно до протоколу повторного розподілу від 21 липня 2023 року повідомлення Маселка Р.А. було передано члену Комісії Кобецькій Н.Р.
Судді Журавській О.В. було запропоновано (лист Комісії від 04 серпня 2023 року № 31кп-4330/18) надати додаткові пояснення щодо інформації, викладеної в повідомленні Маселка Р.А.
У своїх письмових поясненнях від 11 серпня 2023 року суддя Журавська О.В. не заперечувала факт невнесення копії постанови від 05 лютого 2014 року у справі № 754/1097/14-п до Реєстру, втім зауважила, що вимогами закону станом на лютий 2014 року не було передбачено обов’язкового внесення до Реєстру копій рішень у цій категорії справ. Стосовно незвернення судового рішення до виконання суддя Журавська О.В. вказала, що відповідно до пункту 29.1 Інструкції № 173 це є обов’язком апарату суду, а не судді.
До Комісії 16 серпня 2023 року та 05 вересня 2023 року надійшли додаткові пояснення Маселка Р.А., у яких деталізуються обґрунтування, викладені у повідомленні від 27 серпня 2018 року.
Заслухавши, поданий на розгляд Комісії у складі колегії, висновок доповідача – члена Комісії Кобецької Н.Р., проаналізувавши декларацію доброчесності судді Журавської О.В. за 2016 рік, доводи, що містяться в повідомленні Маселка Р.А., письмові пояснення судді Журавської О.В., інформацію, яка міститься в суддівському досьє та яка надійшла на запити члена Комісії Кобецької Н.Р., Комісія складі колегії встановила таке.
Відповідно до Указу Президента України «Про призначення суддів» від 15 квітня 2008 року № 362/2008 Журавську О.В. призначено строком на п’ять років на посаду судді Деснянського районного суду міста Києва та зараховано до штату суду на підставі наказу голови Деснянського районного суду міста Києва від 01 серпня 2008 року № 196. Постановою Верховної Ради України «Про обрання суддів» від 18 квітня 2013 року № 210-VII Журавську О.В. обрано безстроково на посаду судді Деснянського районного суду міста Києва та зараховано до штату суду на підставі наказу голови Деснянського районного суду міста Києва від 25.04.2013 № 92/ос. За матеріалами суддівського досьє, суддя Журавська О.В. продовжує здійснювати правосуддя у Деснянському районному суді міста Києва.
Відповідно до частини першої статті 62 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (далі – Закон) суддя зобов’язаний щорічно до 1 лютого подавати шляхом заповнення на офіційному веб-сайті Вищої кваліфікаційної комісії суддів України декларацію доброчесності за формою, що визначається Комісією. Декларація доброчесності судді є одним з інструментів, запроваджених законодавцем для підвищення довіри суспільства до судової влади та підтримання її авторитету на високому рівні. Заповнення декларації доброчесності є тягарем, що покладається на суддю у зв’язку з його статусом і забезпечується через можливість притягнення судді до дисциплінарної відповідальності у разі недостовірності (у тому числі неповноти) тверджень у декларації доброчесності.
Форму декларації доброчесності судді затверджено рішенням Комісії від 31 жовтня 2016 року № 137/зп-16.
Частиною другою статті 62 Закону визначено, що декларація доброчесності судді складається з переліку тверджень, правдивість яких суддя повинен задекларувати шляхом їх підтвердження або не підтвердження. Положеннями частини п’ятої статті 62 Закону встановлено, що за відсутності доказів іншого твердження судді у декларації доброчесності вважаються достовірними. Водночас у разі одержання інформації, що може свідчити про недостовірність (в тому числі неповноту) тверджень судді у декларації доброчесності, Вища кваліфікаційна комісія суддів України проводить відповідну перевірку (частина шоста статті 62 Закону).
Згідно з пунктом 5 Правил заповнення та подання форми декларації доброчесності судді, затверджених рішенням Комісії від 31 жовтня 2016 року № 137/зп-16 (далі – Правила), у декларації заповнюються відомості, актуальні станом на 31 грудня звітного року. У разі заповнення декларації вперше у ній зазначаються твердження щодо обставин, які мали місце упродовж усього життя особи, яка її заповнює.
В установленому законом порядку 25 січня 2017 року суддя Журавська О.В. вперше подала декларацію доброчесності судді за 2016 рік, зокрема в пункті 12 нею підтверджено таке: «Мною сумлінно виконувалися професійні обов’язки».
З таким твердженням Маселко Р.А. не згоден, у зв’язку з чим подав повідомлення (заяву) про проведення перевірки декларації судді. У цьому повідомленні наведено дві обставини, які, на думку Маселка Р.А., свідчать про недостовірність твердження «Мною сумлінно виконувалися професійні обов’язки» (пункт 12 декларації доброчесності судді Журавської О.В. за 2016 рік).
Стосовно першої обставини щодо невнесення постанови від 05 лютого 2014 року у справі № 754/1097/14-п до Реєстру Комісією у процесі перевірки встановлено таке.
Верховною Радою України 22 грудня 2005 року прийнято Закон України «Про доступ до судових рішень» № 3262-IV (набрав чинності з 01 червня 2006 року), яким визначено порядок доступу до судових рішень з метою забезпечення відкритості діяльності судів загальної юрисдикції, прогнозованості судових рішень та сприяння однаковому застосуванню законодавства. Вимоги щодо внесення судових рішень до Реєстру відрізнялися залежно від редакцій Закону, які були чинними в різні періоди.
Зокрема, в період з 13 листопада 2011 року (дата набрання чинності Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розгляду справ Верховним Судом України» від 20 жовтня 2011 року № 3932-VI) до 28 березня 2015 року (дата набрання чинності Закону України «Про забезпечення права на справедливий суд» від 12 лютого 2015 року № 192-VIІІ) частина третя статті 3 цього Закону закріплювала норму: «Перелік судових рішень судів загальної юрисдикції, що підлягають включенню до Реєстру, затверджується Радою суддів України за погодженням з Державною судовою адміністрацією України». Рішенням Ради суддів України від 17 лютого 2012 року № 4, погодженим наказом Державної судової адміністрації України від 17 лютого 2012 року № 20/1/4 (із змінами, внесеними рішенням Ради суддів України від 23 березня 2012 року № 16, погодженим наказом Державної судової адміністрації України від 23 березня 2012 року № 30/2/16; рішенням Ради суддів України від 21 грудня 2012 року № 84, погодженим наказом Державної судової адміністрації України від 29 грудня 2012 року № 183), було затверджено Перелік судових рішень судів загальної юрисдикції, що підлягають включенню до Єдиного державного реєстру судових рішень. У переліку визначалися категорії судових рішень, постановлених у порядку кримінального, цивільного, господарського та адміністративного судочинства, які підлягали включенню в Реєстр. Стосовно судових рішень, ухвалених у справах про адміністративні правопорушення, то до Реєстру підлягали внесенню лише постанови у справах про порушення митних правил та у справах про притягнення до адміністративної відповідальності за вчинення корупційних діянь.
Отже, постанова у справі про адміністративне правопорушення № 754/1097/14-п, винесена 05 лютого 2014 року суддею Журавською О.В., не підлягала обов’язковому внесенню до Реєстру на момент її ухвалення.
З метою підвищення національних стандартів судоустрою і судочинства та забезпечення права на справедливий суд 12 лютого 2015 року Верховною Радою України прийнято Закон України «Про забезпечення права на справедливий суд» № 192-VIII, який набув чинності з 28 березня 2015 року. Цим Законом, окрім іншого, внесено зміни до частини третьої статті 3 Закону України «Про доступ до судових рішень» та викладено її у новій редакції, зокрема унормовано, що «суд загальної юрисдикції вносить до Реєстру всі судові рішення і окремі думки суддів, викладені у письмовій формі, не пізніше наступного дня після їх ухвалення або виготовлення повного тексту».
Положеннями підпункту 3 пункту 14 Розділу II Прикінцевих та перехідних положень цього Закону на Державну судову адміністрацію України покладено обов’язок у шестимісячний строк з дня набрання чинності цим Законом забезпечити внесення до Єдиного державного реєстру судових рішень тих судових рішень, які не були до нього внесені, починаючи з 1 січня 2010 року.
На виконання вимог Закону України «Про забезпечення права на справедливий суд»:
- рішенням Ради суддів України від 04 червні 2015 року № 49 визнано таким, що втратило чинність з 28 березня 2015 року рішення Ради судді України від 17 лютого 2012 року № 4 «Про затвердження Переліку судових рішень, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру судових рішень» (зі змінами, внесеними рішеннями Ради суддів України від 23 березня 2012 року № 16 та від 21 грудня 2012 року № 84);
- Державною судовою адміністрацією України було підготовлено та надіслано на адреси місцевих та апеляційних судів листи (від 25 травня 2015 року № 15-9839/15, від 16 червня 2015 року № 15-11277/15, від 10 листопада 2015 року № 15-17704/15 та від 16 вересня 2016 року № 15-6668/16) з роз’ясненнями щодо обов’язковості надсилання електронних копій судових рішень до реєстру.
Зокрема, листом Державної судової адміністрації України від 25 травня 2015 року № 15-9839/15, інформація в якому фактично продубльована в листах від 16 червня 2015 року № 15-11277/15, від 10 листопада 2015 року № 15-17704/15, від 16 вересня 2016 року № 15-6668/16, повідомлено, що до 28 вересня 2015 року до Реєстру мають бути внесені всі судові рішення судів загальної юрисдикції, які не було внесено з 01 січня 2010 року. До Реєстру не надсилаються лише судові рішення, термін зберігання яких відповідно до наказу Державної судової адміністрації України від 11 лютого 2010 року № 22 «Про затвердження Переліку судових справ і документів, що утворюються в діяльності суду, із зазначенням строків зберігання» (далі – Наказ ДСА України № 22) закінчився, і судові справи знищено. Наказом Державної судової адміністрації України від 11 лютого 2010 року № 22 визначено трирічний строк зберігання справ про адміністративні правопорушення.
Таким чином, після набрання чинності змін до Закону України «Про доступ до судових рішень», які внесені Законом України «Про забезпечення права на справедливий суд» від 12 лютого 2015 року, а саме, з 28 березня 2015 року до 28 вересня 2015 року, постанова у справі про адміністративне правопорушення № 754/1097/14-п, винесена 05 лютого 2014 року суддею Журавською О.В., повинна була бути внесена до Реєстру.
Процедура формування та ведення Реєстру в період, який є предметом аналізу, регулювалася постановою Кабінету Міністрів України від 25 травня 2006 року № 749 «Про затвердження Порядку ведення Єдиного державного реєстру судових рішень» (втратила чинність на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 11 липня 2018 року № 550). Положеннями пункту 10 Порядку ведення Єдиного державного реєстру судових рішень, у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 17 червня 2015 року № 401, було унормовано, що надсилання до Реєстру електронних копій судових рішень здійснює суддя або відповідальна особа апарату суду, визначена наказом голови суду. Копія відповідного наказу із зазначенням прізвища, імені, по батькові та контактного телефону відповідальної особи, її електронної адреси надсилається адміністраторові Реєстру. З метою надсилання до Реєстру електронних копій судових рішень, що виносилися суддями, які на момент настання необхідності надсилання до Реєстру електронної копії судового рішення втратили можливість їх підписання власним електронним цифровим підписом (звільнення судді з посади, припинення повноважень судді, хвороба, відпустка тощо), суди надсилають адміністраторові Реєстру посилений сертифікат відкритого ключа електронного цифрового підпису відповідальної особи апарату суду у вигляді архівного файла у форматі zip.
Відповідно до листа Державної судової адміністрації України від 25 травня 2015 року № 15-9839/15 для забезпечення підготовки та надсилання до Реєстру електронних копій судових рішень, які не були внесеними до Реєстру з 01 січня 2010 року та судових рішень суддів, які на момент настання необхідності надсилання відповідної електронної копії судового рішення втратили можливість підписання її своїм електронним цифровим підписом (закінчення повноважень судді), голова суду (збори суддів) визначає суддів (працівників апарату суду), які будуть наділені повноваженнями підписувати власним електронним цифровим підписом електронні копії судових рішень зазначених вище суддів (відсутні повноваження), та надсилає адміністраторові Реєстру копії відповідних наказів із зазначенням прізвищ, імен, по батькові та контактних телефонів таких осіб, їх електронних адрес.
Згідно з інформацією, наданою на запит члена Комісії Кобецької Н.Р. Деснянським районним судом міста Києва (вх. № 31кп-4330/18 від 05 вересня 2023 року), після прийняття Закону України «Про забезпечення права на справедливий суд» у Деснянському районному суді міста Києва не виносилися розпорядчі документи щодо встановлення порядку надсилання до Реєстру електронних копій судових рішень, які не були обов’язкові для внесення до реєстру на момент їх прийняття. Відповідальна особа апарату суду відповідно до положень пункту 10 Порядку ведення Єдиного державного реєстру судових рішень наказом голови суду не визначалася. У 2016 році на виконання листа Державної судової адміністрації України від 25 травня 2015 року № 15-9839/15 наказом голови суду від 24 березня 2016 року № 16-аг були визначені відповідальні особи з числа суддів Деснянського районного суду міста Києва за підписання електронних копій судових рішень в порядку Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України, Кримінального процесуального кодексу України, Кримінального кодексу України, Кодексу України про адміністративні правопорушення постановлених суддями, строк повноважень яких закінчився. Про необхідність внесення до Реєстру всіх судових рішень з 2010 року на виконання Перехідних та прикінцевих положень Закону України «Про забезпечення права на справедливий суд» суддів Деснянського районного суду міста Києва було повідомлено.
За інформацією, наданою в листі Державним підприємством «Інформаційні судові системи» (вх. № 31кп-4330/18 від 30.08.2023), на адресу вказаного підприємства не надходило копій наказів Деснянського районного суду міста Києва щодо визначення відповідальних осіб апарату суду за внесення електронних примірників судових рішень до Реєстру. Водночас підприємство надало перелік електронних примірників судових рішень, які були прийняті до бази даних Реєстру в 2016 році, за електронним підписом судді Деснянського районного суду міста Києва Журавської О.В. та винесених нею в період з 01 січня 2010 року до 01 січня 2015 року.
Наведені вище нормативні положення та встановлені фактичні обставини вказують, що у разі відсутності визначених відповідальних осіб апарату суду за наповнення Реєстру судовими рішеннями відповідальність за їх внесення безпосередньо покладається на суддю, який ухвалив таке рішення. Такими обставинами спростовуються пояснення судді Журавської О.В., що законом не було встановлено обов’язковості внесення до Реєстру копій судових рішень, постановлених у справах про адміністративні правопорушення.
Отже, факт відсутності судового рішення (постанови від 05 лютого 2014 року у справі № 754/1097/14-п) у Реєстрі є свідченням несумлінного виконання обов’язків судді в контексті принципу верховенства права, який у цьому випадку слід розуміти як механізм забезпечення контролю над використанням влади державою та захисту людини від свавільних дій державної влади. Верховенство права означає, що органи державної влади обмежені у своїх діях заздалегідь регламентованими та оголошеними правилами, які дають можливість передбачити заходи, що будуть застосовані в конкретних правовідносинах, і, відповідно, суб’єкт правозастосування може передбачати й планувати свої дії та розраховувати на очікуваний результат. Положеннями статті 11 Кодексу суддівської етики, затвердженого 22 лютого 2013 року ХІ черговим з’їздом суддів України, унормовано, що суддя повинен проявляти повагу до права на інформацію про судовий розгляд та не допускати порушення принципу гласності процесу.
Стосовно другої обставини, яка, на думку Маселка Р.А., свідчить про недостовірність твердження «Мною сумлінно виконувалися професійні обов’язки» (пункт 12 декларації доброчесності судді Журавської О.В.), – незабезпечення суддею надсилання постанови, яка набрала законної сили і є чинною до цього часу, на виконання, встановлено таке.
Відповідно до частин першої та другої статті 294 КУпАП постанова судді у справах про адміністративне правопорушення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, за винятком постанов про застосування стягнення, передбаченого статтею 32 або 32 1 цього Кодексу. Постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником, а також прокурором у випадках, передбачених частиною п’ятою статті 7 та частиною першою статті 287 цього Кодексу.
Постанова про позбавлення права керування транспортним засобом набирає чинності з наступного дня після закінчення строку на її оскарження, визначеного цим Кодексом, а у випадку такого оскарження – з дня набрання законної сили рішенням за результатами такого оскарження, яке винесено за наслідками розгляду справи по суті (частина четверта статті 291 КУпАП).
Згідно з пунктом 29.1 Інструкції № 173 «звернення до виконання судових рішень покладається на суд, що розглянув справу у першій інстанції. Усе листування щодо звернення до виконання вироків, рішень, ухвал і постанов покладається на апарат суду». Пунктом 29.37 цієї Інструкції встановлено: «Копії постанов про накладення адміністративного стягнення надсилаються для виконання до відповідних органів, а також за місцем роботи, навчання або проживання правопорушника. Виконавчі листи у справах про адміністративні правопорушення не видаються».
Положеннями пункту 29.41 Інструкції № 173 передбачено, що якщо до особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, застосовано стягнення у виді позбавлення спеціального права, копія постанови надсилається до органу внутрішніх справ (про позбавлення права керувати транспортним засобом), Головній державній інспекції України з безпеки судноплавства чи капітану річкового порту (відповідно про позбавлення права керування маломірним судном чи річковим судном), органу мисливського господарства (про позбавлення права полювання) після набрання постановою законної сили.
Відповідно до Положення про помічника судді, затвердженого рішенням Ради суддів України від 25 березня 2011 року № 14, помічник судді зобов’язаний, зокрема, здійснювати оформлення копій судових рішень для направлення сторонам у справі та іншим особам, які беруть участь у справі відповідно до вимог процесуального законодавства, контролювати своєчасність надсилання копій судових рішень та за дорученням судді здійснювати контроль за своєчасною здачею секретарем судового засідання судових справ, розглянутих під головуванням судді.
Отже, всі дії, пов’язанні з виконанням судового рішення, є обов’язком апарату суду, передання справи до канцелярії після розгляду – секретаря, функція контролю за своєчасним переданням справи покладається на помічника судді. Обов’язку судді щодо забезпечення надсилання постанови про накладення адміністративного стягнення для виконання не встановлено.
У відповіді на запит члена Комісії Кобецької Н.Р. Деснянським районним судом міста Києва (лист від 05 вересня 2023 року вх. № 31кп-4330/18) підтверджено, що в паперовій обліково-статистичній картці на справу про адміністративне правопорушення № 754/1097/14-п стосовно ОСОБА_1 за статтею 122 2 КУпАП внесено інформацію про дату та результат розгляду справи, що свідчить про передання справи до канцелярії суду після її розгляду.
З огляду на те, що справу про адміністративне правопорушення № 754/1097/14-п суддею Журавською О.В. після її розгляду передано до канцелярії суду, а виконання постанови від 05 лютого 2014 року у справі № 754/1097/14-п повинно здійснюватися після закінчення строків апеляційного оскарження працівниками апарату суду, повідомлення Маселка Р.А. про неналежне виконання суддею своїх обов’язків щодо незвернення до виконання постанови про адміністративне правопорушення не знайшло свого підтвердження, оскільки направлення такої постанови на виконання не є обов’язком судді після передання справи до канцелярії суду.
На основі аналізу викладених в повідомленні Маселка Р.А. обставин, Комісія приходить до висновку про підтвердження факту, що суддя Деснянського районного суду міста Києва Журавська О.В. не забезпечила виконання обов’язку щодо надсилання судового рішення (постанови від 05 лютого 2014 року, ухваленої за результатами розгляду справи про адміністративне правопорушення № 754/1097/14-п), яке набрало чинності, до Реєстру. Це своєю чергою свідчить про недостовірність твердження «Мною сумлінно виконувалися професійні обов’язки» в пункті 12 декларації доброчесності судді Деснянського районного суду міста Києва Журавської О.В. за 2016 рік.
Відповідно до частини сьомої статті 62 Закону неподання, несвоєчасне подання декларації доброчесності суддею або декларування в ній завідомо недостовірних (у тому числі неповних) тверджень мають наслідком дисциплінарну відповідальність, встановлену цим Законом.
Згідно з приписами пункту 6.5.2. розділу VI Регламенту Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, затвердженого рішенням Комісії від 13 жовтня 2016 року
№ 81/зп-16 (із змінами та доповненнями), за результатами розгляду питання про недостовірність або неповноту відомостей або тверджень, вказаних суддею у декларації родинних зав’язків судді чи декларації доброчесності судді відповідно, на підставі результатів проведення перевірки такої декларації Комісія у складі колегії може ухвалити рішення про підтвердження інформації про недостовірність (у тому числі неповноту) тверджень, вказаних суддею у декларації доброчесності судді, та звернення до Вищої ради правосуддя стосовно притягнення судді до дисциплінарної відповідальності в порядку, встановленому статтею 107 Закону.
Керуючись статтями 62, 93, 101 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», Регламентом Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, Вища кваліфікаційна комісія суддів України
вирішила:
1. Визнати підтвердженою інформацію про недостовірність (у тому числі неповноту) тверджень, указаних суддею Деснянського районного суду міста Києва Журавською Оленою Василівною в декларації доброчесності судді за 2016 рік.
2. Звернутися до Вищої ради правосуддя для вирішення питання про відкриття дисциплінарної справи чи відмову в її відкритті стосовно судді Деснянського районного суду міста Києва Журавської Олени Василівни.
Головуючий Г.М. Шевчук
Члени Комісії: М.Б. Богоніс
Н.Р. Кобецька