Вища кваліфікаційна комісія суддів України у пленарному складі:
головуючого – Ігнатова Р.М.,
членів Комісії: Богоноса М.Б., Гацелюка В.О., Духа Я.М., Кидисюка Р.А. (доповідач), Кобецької Н.Р., Коліуша О.Л., Мельника Р.І., Омельяна О.С., Пасічника А.В., Сабодаша Р.Б., Сидоровича Р.М., Чумака С.Ю., Шевчук Г.М.,
розглянувши питання про відповідність судді Шевченківського районного суду міста Києва Радуцької Лариси Вікторівни займаній посаді,
встановила:
Указом Президента України від 24 квітня 2012 року № 286/2012 Радуцьку Ларису Вікторівну призначено на посаду судді Шевченківського районного суду міста Києва строком на п’ять років.
Рішенням Комісії від 20 жовтня 2017 року № 106/зп-17 призначено кваліфікаційне оцінювання суддів місцевих та апеляційних судів на відповідність займаній посаді, зокрема судді Шевченківського районного суду міста Києва Радуцької Л.В.
Радуцька Л.В. склала анонімне письмове тестування, за результатами якого набрала 82,125 бала. За результатами виконаного практичного завдання Радуцька Л.В. набрала 62,5 бала. На етапі складення іспиту суддя загалом набрала 144,625 бала.
Рішенням Комісії від 23 квітня 2018 року № 91/зп-18 суддю Радуцьку Л.В. допущено до другого етапу кваліфікаційного оцінювання суддів місцевих та апеляційних судів на відповідність займаній посаді «Дослідження досьє та проведення співбесіди».
Відповідно до положень частини третьої статті 85 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (далі – Закон) рішенням Комісії від 25 травня 2018 року № 118/зп-18 призначено проведення тестування особистих морально-психологічних якостей і загальних здібностей у межах кваліфікаційного оцінювання суддів місцевих та апеляційних судів на відповідність займаній посаді.
Радуцька Л.В. пройшла тестування особистих морально-психологічних якостей і загальних здібностей, за результатами якого складено висновок та визначено рівні показників критеріїв особистісної, соціальної компетентності, професійної етики та доброчесності.
Згідно з рішенням Вищої кваліфікаційної комісії суддів України від 20 липня 2023 року № 34/зп-23 з метою продовження процедур оцінювання, передбачених Законом, вирішено здійснити повторний автоматизований розподіл справ між членами Комісії стосовно осіб, п’ятирічний строк призначення яких на посаду судді закінчився.
Відповідно до протоколу повторного розподілу між членами Комісії від 26 липня 2023 року справу Радуцької Л.В. розподілено члену Комісії Кидисюку Р.А.
На підставі викладеного вище Комісія продовжила кваліфікаційне оцінювання, зокрема, судді Радуцької Л.В. на відповідність займаній посаді зі стадії дослідження досьє та проведення співбесіди.
Співбесіду з Радуцькою Л.В. призначено на 20 грудня 2023 року.
Громадською радою доброчесності (далі – ГРД) 12 грудня 2023 року затверджено висновок про невідповідність судді Шевченківського районного суду міста Києва Радуцької Л.В. критеріям доброчесності та професійної етики.
Суддя Радуцька Л.В. надала Комісії пояснення від 18 грудня 2023 року щодо висновку ГРД про невідповідність судді критеріям доброчесності та професійної етики, у яких висловила незгоду з висновком та навела аргументи на спростування викладених у ньому обставин та наданої ГРД інформації.
Рішенням Комісії у складі колегії від 20 грудня 2023 року № 75/ко-23 визначено, що суддя Шевченківського районного суду міста Києва Радуцька Л.В. за результатами кваліфікаційного оцінювання на відповідність займаній посаді набрала 720,625 бала, визнано суддю Шевченківського районного суду міста Києва Радуцьку Л.В. такою, що відповідає займаній посаді.
У рішенні вказано, що воно набирає чинності в порядку, передбаченому пунктом 124 Регламенту Вищої кваліфікаційної комісії суддів України. Питання щодо підтримки цього рішення внесено на розгляд Вищої кваліфікаційної комісії суддів України у пленарному складі.
Комісією 29 січня 2024 року проведено співбесіду з Радуцькою Л.В., під час якої обговорено рішення Комісії, ухвалене у складі колегії, про підтвердження її відповідності займаній посаді, висновок ГРД, пояснення судді, інші обставини, документи та матеріали.
Згідно з підпунктом 4 пункту 161 розділу XV «Перехідні положення» Конституції України відповідність займаній посаді судді, якого призначено на посаду строком на п’ять років або обрано суддею безстроково до набрання чинності Законом України «Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)», має бути оцінена в порядку, визначеному законом. Виявлення за результатами такого оцінювання невідповідності судді займаній посаді за критеріями компетентності, професійної етики або доброчесності чи відмова судді від такого оцінювання є підставою для звільнення судді з посади.
Пунктом 20 розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону передбачено, що відповідність займаній посаді судді, якого призначено на посаду строком на п’ять років або обрано суддею безстроково до набрання чинності Законом України «Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)», оцінюється колегіями Вищої кваліфікаційної комісії суддів України в порядку, визначеному цим Законом, за правилами, які діяли до дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та деяких законодавчих актів України щодо удосконалення процедур суддівської кар’єри», та з урахуванням особливостей, передбачених цим розділом.
Згідно з частиною першою статті 88 Закону Вища кваліфікаційна комісія суддів України ухвалює мотивоване рішення про підтвердження або непідтвердження здатності судді (кандидата на посаду судді) здійснювати правосуддя у відповідному суді.
Якщо ГРД у своєму висновку встановила, що суддя (кандидат на посаду судді) не відповідає критеріям професійної етики та доброчесності, Вища кваліфікаційна комісія суддів України може ухвалити вмотивоване рішення про підтвердження здатності такого судді (кандидата на посаду судді) здійснювати правосуддя у відповідному суді лише у разі, якщо таке рішення підтримане двома третинами голосів призначених членів Комісії, але не менше ніж дев’ятьма голосами.
Рішенням Комісії у складі колегії від 20 грудня 2023 року № 75/ко-23 суддю Шевченківського районного суду міста Києва Радуцьку Л.В. визнано такою, що відповідає займаній посаді.
Рішення обґрунтовано тим, що за результатами кваліфікаційного оцінювання суддя Шевченківського районного суду міста Києва Радуцька Л.В. набрала 720,625 бала, що становить 72,0625 відсотка від суми максимально можливих балів за результатами кваліфікаційного оцінювання всіх критеріїв.
Пунктом 11 розділу V Положення про порядок та методологію кваліфікаційного оцінювання, показники відповідності критеріям кваліфікаційного оцінювання та засоби їх встановлення, затвердженого рішенням Комісії від 03 листопада 2016 року № 143/зп-16 (у редакції рішення Комісії від 13 лютого 2018 року № 20/зп-18) (далі – Положення) встановлено, що рішення про підтвердження відповідності судді займаній посаді ухвалюється у разі отримання суддею мінімально допустимого і більшого бала за результатами іспиту, а також більше 67 відсотків від суми максимально можливих балів за результатами кваліфікаційного оцінювання всіх критеріїв за умови отримання за кожен з критеріїв бала, більшого за 0.
Комісія в складі колегії дійшла висновку про відповідність судді Шевченківського районного суду міста Києва Радуцької Л.В. займаній посаді.
Під час співбесіди із суддею Радуцькою Л.В. Комісією 20 грудня 2023 року обговорено питання щодо обставин, вказаних у висновку ГРД. Комісія в складі колегії вважає надані суддею під час проведення співбесіди пояснення щодо висновку достатніми та такими, що спростовують будь-які обґрунтовані сумніви в невідповідності судді критеріям кваліфікаційного оцінювання.
Обставинами, що стали підставою для висновку ГРД від 12 грудня 2023 року, є:
1) під час Революції Гідності Радуцька Л.В. ухвалила рішення, яке містить ознаки переслідування учасників акцій протесту, а саме у 2013 році суддя ухвалила рішення у справі № 761/2423/14-п, позбавивши права керування транспортним засобом на чотири місяці ОСОБА_1, яка брала участь у поїздці до Межигір’я. На думку ГРД, суддя знала або принаймні повинна була знати, що ухвалене нею незаконне рішення є складовою частиною політики, спрямованої на придушення масових акцій протесту під час Революції Гідності;
2) Радуцька Л.В. повідомила недостовірні твердження в пункті 17 декларації доброчесності судді за 2016 рік, підтвердивши твердження «Мною не приймалися одноособово або у колегії суддів рішення, передбачені статтею 3 Закону України «Про відновлення довіри до судової влади в Україні», оскільки, як зазначено в пункті 1 висновку, суддя ухвалила рішення, яке підпадає під визначення, наведене в пункті 4 частини першої статті 3 Закону України «Про відновлення довіри до судової влади в Україні»;
3) суддя безпідставно не задекларувала майно і (або) повну інформацію, що підлягає декларуванню, як цього вимагає закон, або занизила і (або) завищила обсяг і (або) вартість майна, або безпідставно не подав інформацію для декларування членом сім’ї, або здійснила ці дії з порушенням встановлених законодавством строків;
3.1) відповідно до щорічної декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування (далі – декларація), за 2014 рік судді на праві користування належить квартира в місті Києві загальною площею 42 м2 (дата набуття права – 22 серпня 2002 року). Однак у деклараціях за 2012, 2013 роки відомості про вказане майно відсутні;
3.2) у декларації за 2019 рік наявні відомості про квартиру в місті Києві загальною площею 54,7 м2, яка належить судді та членам її сім’ї на праві користування (реєстрація місця проживання) (дата набуття права – 08 червня 2016 року). Однак у деклараціях за 2016, 2017, 2018 роки відомості про квартиру відсутні;
3.3) у 2013 році свекор судді у віці 72 років набув право власності на автомобіль «HYUNDAI IX35» 2013 року випуску. Відповідно до калькулятора розрахунку вартості автомобіля на ресурсі AutoRia середня ціна такого автомобіля на сьогодні становить 15 590$ (582 884 грн), а станом на 2013–2015 роки – 28 600 $. За інформацією з довідки, довіреною особою на автомобіль є суддя, однак у щорічних деклараціях судді за 2013–2020 роки інформація про автомобіль відсутня. На підставі справ про адміністративні правопорушення, які стосувалися обставин, що мали місце у квітні 2016 року, у яких позивачем виступав чоловік судді, ГРД робить висновок, що автомобіль перебував у його користуванні. Відповідно є підозра, що суддя приховала майно шляхом його оформлення на свекра, оскільки останній не мав фінансової можливості придбати автомобіль самостійно;
4) у звірці декларацій помітно, що за 2017–2018 роки видатки судді та членів її сім’ї перевищували їхні доходи. За даними декларацій судді за 2016, 2017, 2018 роки, її чоловік працював на посаді заступника генерального директора ТОВ «ВІ ТА ВІ». Його доходи, задекларовані суддею, становили 25 073 грн. Заробітні плати чоловіка за ці роки відповідають встановленій на той час мінімальній заробітній платі в Україні. У ГРД є підозра, що доходи чоловіка були явно заниженими або ж не усі з них декларувалися суддею, зокрема, якщо вони були отримані неофіційно або не за основним місцем роботи чоловіка;
5) суддя, не перебуваючи на робочому місці (з 19 до 30 жовтня 2015 року проходила навчання в Національній школі суддів України в місті Києві, що підтверджується відповідним сертифікатом), ухвалювала судові рішення. Зокрема, в Єдиному державному реєстрі судових рішень виявлено двадцять шість справ про адміністративні правопорушення та одну кримінальну справу (продовження запобіжного заходу, розгляд за участю сторін), щодо яких суддя ухвалила рішення 20 жовтня 2015 року, тобто під час навчання.
У своєму висновку ГРД зазначила, що не змогла надати судді право на відповідь та отримати її пояснення, оскільки станом на час затвердження цього висновку Радуцька Л.В. не надала інформацію про засоби комунікації з нею.
Оцінюючи вказані обставини, Комісія зауважує, що відповідно до Кодексу суддівської етики суддя повинен бути прикладом неухильного додержання вимог закону і принципу верховенства права, присяги судді, а також дотримання високих стандартів поведінки з метою зміцнення довіри громадян у чесність, незалежність, неупередженість та справедливість суду. Суддя має докладати всіх зусиль для того, щоб на думку розсудливої, законослухняної та поінформованої людини, його поведінка була бездоганною (рішення Верховного Суду від 22 березня 2018 року у справі № 800/219/17).
У межах процедури кваліфікаційного оцінювання з урахуванням мети і завдань його проведення може виникнути обґрунтований сумнів, який для обізнаного та розсудливого спостерігача вказує на наявність показника, що може свідчити про невідповідність судді критеріям професійної етики та доброчесності. Водночас під терміном «розсудливий спостерігач» для цілей кваліфікаційного оцінювання необхідно розуміти людину, чиї уявлення, стандарти поведінки відповідають тим, які зазвичай прийняті серед звичайних людей у нашому суспільстві.
У випадку виникнення такого сумніву обов’язком (повноваженням) Комісії є з’ясування й оцінка всіх аспектів життя і діяльності судді не лише професійного характеру, але й морально-етичного. Комісія з огляду на свій правовий статус повинна визначити, чи відповідає поведінка судді/кандидата на посаду судді основоположним принципам її регламентації, високі стандарти якої визначено, зокрема, у Бангалорських принципах поведінки суддів від 19 травня 2006 року (схвалені резолюцією Економічної та соціальної ради ООН від 27 липня 2006 року № 2006/23), а також у Кодексі суддівської етики (пункт 12 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16 червня 2022 року у справі № 9901/57/19).
Обґрунтований сумнів вважається таким, що виник, у тому числі, з моменту надання ГРД висновку про невідповідність судді критеріям професійної етики та доброчесності або інформації стосовно судді.
І хоча Комісія вважає себе зобов’язаною вжити заходів до перевірки обставин, які стали підставою для надання висновку (інформації) ГРД, суддя повинен брати активну участь у спростуванні такого обґрунтованого сумніву. Використовуючи чіткі та переконливі докази, суддя має розвіяти обґрунтований сумнів у наявності індикатора (показника), що може свідчити про його невідповідність критеріям професійної етики та доброчесності. При цьому під стандартом доказування «чіткі та переконливі докази» Комісією для цілей кваліфікаційного оцінювання розуміються докази, які залишають у обізнаного та розсудливого стороннього спостерігача тверду віру або переконання в тому, що є висока ймовірність того, що фактичні твердження судді є правдою.
Якщо суддя не в змозі спростувати існування обставин, що можуть свідчити про його невідповідність критеріям професійної етики та доброчесності, то факти, які підтверджують наявність обґрунтованих сумнівів, мають бути у подальшому оцінені Комісією, оскільки вони мають вплив на авторитет судової влади і суддя усвідомлює необхідність його підтримання за тих чи інших обставин.
З огляду на викладене Комісія має виключити будь-які сумніви щодо походження майна, його добросовісного декларування або публічної поведінки судді не лише з точки зору вимог законодавства, але й з метою зміцнення переконання суспільства в чесності, незалежності, неупередженості та справедливості суддівського корпусу та для того, щоб, на думку розсудливої, законослухняної та поінформованої людини, поведінка та репутація судді були бездоганними (постанова Великої Палати Верховного Суду від 19 травня 2021 року у справі № 9901/124/19).
У своїх поясненнях від 18 грудня 2023 року щодо висновку ГРД про невідповідність судді критеріям доброчесності та професійної етики, зокрема стосовно ухвалення рішення, яке містить ознаки переслідування учасників акцій протесту, суддя Радуцька Л.В. зазначила, що як на час розгляду справи про адміністративне правопорушення, так і на момент проведення співбесіди відсутні дані про те, що ОСОБА_1 була учасником масових акцій протесту. На момент розгляду справи в матеріалах справи не було будь-якої інформації про фальсифікацію як самого протоколу про адміністративне правопорушення, так й інших матеріалів справи, а тому в судді не було законних підстав не довіряти вказаним доказам, а також мати обґрунтований сумнів щодо достовірності обставин, викладених у них.
Радуцька Л.В. вказала, що постановою Апеляційного суду міста Києва від 17 березня 2014 року постанову про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за статтею 122-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі – КУпАП) скасовано та закрито провадження у справі у зв’язку з відсутністю в діях особи складу адміністративного правопорушення. ОСОБА_1 не звільнялась від адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 122-2 КУпАП, на підставі Закону України «Про недопущення переслідування та покарання осіб з приводу подій, які мали місце під час проведення мирних зібрань, та визнання такими, що втратили чинність, деяких законів України».
На думку Радуцької Л.В., зміст норми пункту 9 частини першої статті 3 Закону України «Про відновлення довіри до судової влади в Україні» не належить до справ про адміністративні правопорушення, що вказує на помилковість доводів ГРД.
Урахувавши надані пояснення судді, Комісія дійшла висновку про непідтвердження чіткими та переконливими доказами факту ухвалення Радуцькою Л.В. рішення, обумовленого політичними мотивами, маніпулюючи обставинами чи законодавством, яке містить ознаки переслідування учасників акцій протесту у 2013 році, оскільки відсутня будь-яка інформація про участь ОСОБА_1 в масових акціях протесту.
З огляду на встановлені обставини суддею також спростовано твердження ГРД стосовно повідомлення недостовірних відомостей в пункті 17 декларації доброчесності судді за 2016 рік «Мною не приймалися одноособово або у колегії суддів рішення, передбачені статтею 3 Закону України «Про відновлення довіри до судової влади в Україні», оскільки ухвалене нею рішення не підпадає під визначення, наведене в пункті 4 частини першої статті 3 Закону України «Про відновлення довіри до судової влади в Україні».
Стосовно недекларування квартири загальною площею 42 м2 у деклараціях за 2012, 2013 роки суддя пояснила, що вказана квартира відображалась у пункті 2 «Місце проживання» розділу 1 «Загальні відомості», наміру приховувати цю інформацію в неї не було.
Стосовно незазначення в деклараціях за 2016, 2017, 2018 роки відомостей про квартиру загальною площею 54,7 м2 Радуцька Л.В. стверджує, що законом передбачалось зазначення в декларації зареєстрованого місця проживання лише суб’єкта декларування, а обов’язок вказувати в розділі 3 «Об’єкти нерухомості» декларації відомості про об’єкти нерухомості, які є зареєстрованим місцем проживання членів сім’ї суб’єкта декларування, виник лише 01 січня 2020 року після внесення змін до Закону України «Про запобігання корупції».
Радуцька Л.В. також зазначила, що автомобіль «HYUNDAI IX35» дійсно належить її свекру, який мав можливість його придбати за рахунок коштів від продажу автомобіля «HYUNDAI GETZ» та сімейних заощаджень. Суддя вказаним автомобілем ніколи не користувалась, а її чоловік користувався періодично (менше половини днів звітного періоду), здебільшого на прохання свого батька, тому підстав для внесення цих відомостей в декларації не було.
Радуцька Л.В. наголосила, що твердження ГРД про те, що видатки сім’ї судді за 2017–2018 роки перевищували їхні доходи, є надуманими, а твердження про заниження доходів її чоловіка є припущеннями та спростовуються даними з Державного реєстру фізичних осіб – платників податків про податкового агента та суму доходу, нарахованого та виплаченого фізичній особі податковим агентом, суму нарахованих та сплачених (перерахованих) податків з доходів фізичних осіб та/або суму доходу, отриманого самозайнятою особою, а також суму річного доходу, задекларованого фізичною особою в податковій декларації про майновий стан і доходи, що містяться в матеріалах суддівського досьє, які надійшли в електронній формі. Всі доходи її чоловіка нею декларувалися, неофіційних будь-яких доходів він не отримував. При підготовці висновку ГРД не врахувала всіх обставин та дійшла передчасного висновку про те, що родина судді у 2017, 2018 роках проживала виключно на доходи її чоловіка та витрати перевищували їхні доходи. Крім того, звернула увагу, що сукупний дохід її сім’ї не був нижчим за прожитковий мінімум, встановлений на 2017, 2018 роки.
Комісія враховує пояснення судді Радуцької Л.В. стосовно відсутності наміру приховувати будь-яку інформацію стосовно майна, що підлягало декларуванню, та вважає досліджені під час співбесіди із суддею обставини, що стали підставою для висновку ГРД в частині недекларування майна, що підлягає декларуванню, як цього вимагає закон, та заниження доходів її чоловіка, такими що не дозволяють стверджувати про невідповідність Радуцької Л.В. займаній посаді.
Комісія не володіє доказами, які з погляду звичайної розсудливої людини у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність обставин, що породжують обґрунтований сумнів, зокрема щодо відсутності переконливої інформації про джерела походження ліквідного майна, витрат, отриманих благ і легальні доходи судді, її чоловіка та свекра.
Також Радуцька Л.В. спростувала твердження ГРД про те, що суддею ухвалювалися судові рішення під час проходження періодичного навчання суддів у Національній школі суддів України, на підтвердження чого до пояснень долучено копію наказу виконуючого обов’язки голови Шевченківського районного суду міста Києва від 13 жовтня 2015 року № 02-04-АГ-49, згідно з яким Радуцьку Л.В. було відкликано з відрядження на навчання до Національної школи суддів України на два дні (20 жовтня 2015 року та 24 жовтня 2015 року).
Стосовно інших обставин, зазначених у висновку ГРД, суддею, на думку Комісії, надано переконливі докази та пояснення на їх спростування, тому вони не впливають на рішення Комісії про відповідність судді займаній посаді.
Комісія у пленарному складі, заслухавши доповідача, дослідивши рішення Комісії у складі колегії від 20 грудня 2023 року № 75/ко-23, висновок ГРД від 12 грудня 2023 року, пояснення судді Радуцької Л.В., інші зазначені в рішенні обставини, документи та матеріали, дійшла висновку про спростування обґрунтованого сумніву щодо відповідності судді критеріям доброчесності та професійної етики.
Керуючись пунктом 20 розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення», статтями 88, 93, 101 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», абзацом шостим пункту 13 розділу III «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про Вищу раду правосуддя», Вища кваліфікаційна комісія суддів України тринадцятьма голосами «ЗА» та одним голосом «ПРОТИ»
вирішила
Визнати суддю Шевченківського районного суду міста Києва Радуцьку Ларису Вікторівну такою, що відповідає займаній посаді.
Внести рекомендацію Вищій раді правосуддя щодо призначення Радуцької Лариси Вікторівни на посаду судді Шевченківського районного суду міста Києва.
Головуючий Р.М. Ігнатов / «ЗА»
Члени Комісії: М.Б. Богоніс / «ЗА»
В.О. Гацелюк / «ЗА»
Я.М. Дух / «ПРОТИ»
Р.А. Кидисюк / «ЗА»
Н.Р. Кобецька / «ЗА»
О.Л. Коліуш / «ЗА»
Р.І. Мельник / «ЗА»
О.С. Омельян / «ЗА»
А.В. Пасічник / «ЗА»
Р.Б. Сабодаш / «ЗА»
Р.М. Сидорович / «ЗА»
С.Ю. Чумак / «ЗА»
Г.М. Шевчук / «ЗА»