Вища кваліфікаційна комісія суддів України у пленарному складі:
головуючого – Андрія ПАСІЧНИКА,
членів Комісії: Михайла БОГОНОСА, Людмили ВОЛКОВОЇ (доповідач), Віталія ГАЦЕЛЮКА, Ярослава ДУХА, Романа КИДИСЮКА, Надії КОБЕЦЬКОЇ, Ігоря КУШНІРА, Володимира ЛУГАНСЬКОГО, Руслана МЕЛЬНИКА, Олексія ОМЕЛЬЯНА, Романа САБОДАША, Руслана СИДОРОВИЧА, Сергія ЧУМАКА, Галини ШЕВЧУК,
розглянувши питання про відповідність судді Металургійного районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області Ступака Сергія Володимировича займаній посаді,
встановила:
Указом Президента України від 29 вересня 2016 року № 425/2016 Ступака С.В. призначено на посаду судді Дзержинського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області строком на п’ять років.
Дата складення суддею присяги – 15 грудня 2016 року.
Строк повноважень судді Ступака С.В. закінчився 15 грудня 2021 року.
Згідно з пунктом 161 розділу XV «Перехідні положення» Конституції України повноваження суддів, призначених на посаду строком на п’ять років, припиняються із закінченням строку, на який їх було призначено. Такі судді можуть бути призначені на посаду судді в порядку, визначеному законом.
Відповідність займаній посаді судді, якого призначено на посаду строком на п’ять років або обрано суддею безстроково до набрання чинності Законом України «Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)», має бути оцінена в порядку, визначеному законом.
Пунктом 20 розділу ХІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02 червня 2016 року № 1402-VIII (далі – Закон № 1402-VIII) передбачено, що відповідність займаній посаді судді, якого призначено на посаду строком на п’ять років або обрано суддею безстроково до набрання чинності Законом України «Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)», оцінюється колегіями Вищої кваліфікаційної комісії суддів України в порядку, встановленому Законом.
Рішенням Вищої кваліфікаційної комісії суддів України від 07 червня 2018 року № 133/зп-18 призначено кваліфікаційне оцінювання суддів місцевих та апеляційних судів на відповідність займаній посаді, у тому числі Ступака С.В.
Суддя склав анонімне письмове тестування, за результатами якого набрав 77,625 бала. За результатами виконаного практичного завдання суддя набрав 93,5 бала. На етапі складення іспиту суддя загалом набрав 171,125 бала.
Ступак С.В. пройшов тестування особистих морально-психологічних якостей та загальних здібностей, за результатами якого складено висновок та визначено рівні показників критеріїв особистої, соціальної компетентності, професійної етики та доброчесності.
Рішенням Комісії від 26 листопада 2018 року № 278/зп-18 Ступака С.В. допущено до другого етапу кваліфікаційного оцінювання на відповідність займаній посаді – «Дослідження досьє та проведення співбесіди».
Відповідно до частин першої та шостої статті 87 Закону Громадська рада доброчесності (далі – ГРД) утворюється з метою сприяння Вищій кваліфікаційній комісії суддів України у встановленні відповідності судді (кандидата на посаду судді) критеріям професійної етики та доброчесності для цілей кваліфікаційного оцінювання. ГРД: збирає, перевіряє та аналізує інформацію щодо судді; надає Вищій кваліфікаційній комісії суддів України інформацію щодо судді; надає, за наявності відповідних підстав, Вищій кваліфікаційній комісії суддів України висновок про невідповідність судді критеріям професійної етики та доброчесності, який додається до досьє кандидата на посаду судді або до суддівського досьє.
Пунктом 120 Регламенту Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, затвердженого рішенням Комісії від 13 жовтня 2016 року № 81/зп-16 (у редакції рішення Комісії від 19 жовтня 2023 року № 119/зп-23), передбачено, що висновок або інформація ГРД розглядаються Комісією під час проведення співбесіди та дослідження досьє судді на відповідному засіданні з метою встановлення наявності або спростування обґрунтованого сумніву щодо відповідності судді критеріям доброчесності та професійної етики.
ГРД 10 грудня 2023 року затвердила висновок про невідповідність судді Ступака С.В. критеріям доброчесності та професійної етики.
Комісією у складі колегії в межах кваліфікаційного оцінювання досліджено досьє та 18 грудня 2023 року проведено співбесіду із суддею Ступаком С.В.
Рішенням Комісії у складі колегії від 18 грудня 2023 року № 58/ко-23 визначено, що суддя Дзержинського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області Ступак С.В. за результатами кваліфікаційного оцінювання на відповідність займаній посаді набрав 672,125 бала. Визнано суддю Дзержинського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області Ступака С.В. таким, що відповідає займаній посаді. Питання щодо підтримки цього рішення винесено на розгляд Комісії у пленарному складі.
Приймаючи вказане рішення, Комісія у складі колегії зазначила, що під час кваліфікаційного оцінювання доводи ГРД про невідповідність судді Ступака С.В. критеріям доброчесності та професійної етики не підтвердилися. Комісія у складі колегії виснувала, що встановлені під час дослідження суддівського досьє та проведення співбесіди факти як кожен окремо, так і у своїй сукупності не можуть бути підставою для визнання судді Ступака С.В. таким, що не відповідає вказаним вище критеріям.
Комісією у пленарному складі 26 лютого 2024 року здійснено розгляд питання щодо відповідності судді Ступака С.В. займаній посаді.
За результатами дослідження рішення Комісії у складі колегії, висновку ГРД, пояснень судді, інших обставин, документів та матеріалів Комісія у пленарному складі дійшла висновку про наявність обґрунтованого сумніву у відповідності судді критерію доброчесності та професійної етики.
Рішенням Комісії у пленарному складі від 26 лютого 2024 року № 61/ко-24 суддю Дзержинського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області Ступака С.В. визнано таким, що не відповідає займаній посаді. Внесено до Вищої ради правосуддя (далі – ВРП) подання про звільнення Ступака С.В. з посади судді.
25 квітня 2025 року набув чинності Закон України «Про внесення змін до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» щодо зміни найменування місцевих загальних судів» № 4273-IX, відповідно до якого найменування Дзержинського районного суду міста Кривого Рогу змінено на Металургійний районний суд міста Кривого Рогу.
Рішенням ВРП від 01 травня 2025 року № 913/0/15-25 відмовлено в задоволенні подання Комісії про звільнення Ступака С.В. з посади судді Металургійного районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області на підставі підпункту 4 пункту 161 розділу XV «Перехідні положення» Конституції України.
Згідно з протоколом повторного розподілу між членами Комісії від 24 червня 2025 року питання щодо кваліфікаційного оцінювання судді Ступака С.В. на відповідність займаній посаді розподілено для розгляду члену Комісії Волковій Л.М.
ГРД 27 березня 2026 року затвердила в новій редакції висновок про невідповідність судді Ступака С.В. критеріям доброчесності та професійної етики (далі – Висновок).
Зокрема, ГРД виявила, що на розгляді судді Ступака С.В. у період з 2016 року до 2021 року перебувало близько 237 справ за статтею 173-2 (вчинення домашнього насильства) Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі – КУпАП). У частині таких проваджень суддя ухвалив рішення про повернення матеріалів (усього в 106 справах), що становить 44,73 % від загальної кількості справ цієї категорії. Перелік вказаних судових рішень наведено в таблиці № 1, яка є додатком до Висновку.
ГРД зауважила, що в рішеннях, прийнятих щодо судді в межах кваліфікаційного оцінювання, вказані вище обставини щодо повернення адміністративних матеріалів на дооформлення не були предметом дослідження (йдеться про рішення Комісії від 18 грудня 2023 року № 58/ко-23, від 26 лютого 2024 року № 61/ко-24 та рішення ВРП від 01 травня 2025 року № 913/0/15-25). У висновку ГРД від 10 грудня 2023 року зазначалось лише про перебування у провадженні судді 15 справ за статтею 173-2 КУпАП. Наведені обставини зумовили необхідність формування Висновку.
На переконання ГРД, аналіз судових рішень судді у справах за статтею 173-2 КУпАП викликає обґрунтовані сумніви щодо належного виконання ним свого обов’язку із забезпечення ефективного судового захисту осіб, які могли зазнати домашнього насильства, а також щодо сумлінного ставлення до своїх обов’язків під час здійснення правосуддя.
Так, під час формування статистичних даних ГРД виявила, що у 86 випадках (що становить 36,29 % від загальної кількості справ у цій категорії) провадження у справі було закрито у зв’язку із закінченням строків накладення адміністративного стягнення (15 справ із цього переліку було включено до попереднього висновку ГРД). У 106 випадках (що становить 44,73 % від загальної кількості розглянутих справ цієї категорії) адміністративні матеріали було повернено відповідному органу на дооформлення. Як стверджує ГРД, разом це становить близько 80 % від усіх справ цієї категорії, які перебували у провадженні судді. Як наслідок, у наведених справах потенційні правопорушники, щодо яких уповноваженими органами складено протокол про вчинення адміністративного правопорушення, уникнули відповідальності за вчинення домашнього насильства. Своєю чергою тільки у 20 справах правопорушників було притягнено до відповідальності (що становить 8,44 % цієї категорії справ).
Суддя надав ГРД пояснення щодо вказаних обставин. Він зазначив, що вже висловив свою позицію щодо ухвалення рішень у справах про адміністративні правопорушення за статтею 173-2 КУпАП. Ці питання були предметом дослідження та обговорення під час співбесід у Комісії та в засіданні ВРП.
На переконання ГРД, подібні процесуальні дії судді (щодо повернення адміністративних матеріалів на дооформлення) можуть створювати ризики безкарності осіб, схильних до насильницької поведінки, та сприяти повторенню аналогічних дій й надалі, що суперечить завданням правосуддя і підриває довіру суспільства до суду. Ці обставини негативно характеризують організованість судді та вказують на його вкрай низький рівень сумлінності під час здійснення правосуддя.
Також у Висновку ГРД в новій редакції зазначено, що у провадженні судді Ступака С.В. перебували справи про адміністративні правопорушення за статтею 130 КУпАП (керування транспортними засобами або суднами особами, які перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп’яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції). За результатами розгляду справ цієї категорії суддя ухвалював рішення про закриття провадження у зв’язку з відсутністю в діях особи складу адміністративного правопорушення (54 справ, що становить 15,98 % від загального обсягу справ судді цієї категорії). Перелік справ наведено у таблиці № 2, яка є додатком до Висновку.
ГРД зауважила, що вказані вище обставини не були предметом дослідження у попередніх рішеннях Комісії та ВРП, прийнятих щодо судді в межах кваліфікаційного оцінювання на відповідність займаній посаді. Проаналізовано лише загальну статистику ухвалених суддею рішень у справах за статтею130 КУпАП. ГРД звертає увагу, що в рішеннях Комісії та ВРП не міститься обґрунтування мотивів та правових підстав ухвалення суддею рішень про закриття провадження у справах цієї категорії, а отже це питання підлягає дослідженню.
Суддя надав ГРД пояснення та зазначив, що обставини ухвалення рішень у справах про адміністративні правопорушення за статтею 130 КУпАП були предметом дослідження та обговорення Комісією та ВРП. Також суддя заперечив можливість надання ГРД оцінки ухваленим ним судовим рішенням, які набрали законної сили.
ГРД у Висновку в новій редакції наголошує, що обставини закриття суддею провадження у справах за статтею 130 КУпАП потребують детального аналізу на предмет їх доцільності, оскільки породжують обґрунтовані сумніви в чесності та сумлінності судді й негативно впливають на авторитет суду. Зважаючи на численні факти закриття суддею проваджень у цих справах, ГРД вважає, що існують обставини, які вказують на його невідповідність показнику «дотримання етичних норм і бездоганна поведінка у професійній діяльності та особистому житті» критерію доброчесності та професійної етики судді.
На думку ГРД, сукупність встановлених фактів під час розгляду суддею справ за статтями 173-2 та 130 КУпАП свідчить, що дії судді не відповідали очікуванням щодо сумлінності та належного виконання процесуальних обов’язків судді, сприяли уникненню відповідальності правопорушниками та могли бути сприйняті як умисне використання процесуальних можливостей всупереч завданням правосуддя. Така поведінка підриває довіру до судової влади та не відповідає стандартам професійної етики судді.
Окрім викладеного, ГРД у Висновку у новій редакції звертає увагу на таке. Суддею під час набуття прав на об’єкти цивільних прав не було дотримано вимог антикорупційного законодавства. Так, відповідно до декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування (далі – декларація), за 2017 рік суддя задекларував безоплатне право користування квартирою у місті Кривий Ріг (з 12 серпня 2017 року), власницею якої є ОСОБА_1. Відповідно до декларацій за 2018–2022 роки з 01 січня 2018 року суддя задекларував право безоплатного користування квартирою у місті Кривий Ріг, власником якої є ОСОБА_2.
У наданих ГРД поясненнях суддя повідомив, що користувався вказаними квартирами за усною домовленістю через знайомого свого батька за умови оплати лише житлово-комунальних послуг. Суддя пояснив, що мешкав в одній з квартир у період з 12 серпня до 29 грудня 2017 року, оскільки у листопаді 2017 року власниця попередила знайомого батька про намір відчужити квартиру. У зв’язку з цим судді було запропоновано іншу квартиру. З огляду на можливість проживання в іншій квартирі на тих же умовах (сплата лише житлово-комунальних послуг) суддя прийняв пропозицію. Також суддя зауважив, що намагався отримати пояснення від знайомого свого батька з метою підтвердження повідомлених обставин, однак останній нині перебуває за межами України.
Проаналізувавши надані суддею пояснення, ГРД дійшла висновку, що письмовий договір між суддею та власниками квартир не укладався, умови проживання були погоджені усно. На думку ГРД, безоплатне користування житлом, що належить особі, яка не є близькою особою суб’єкта декларування, може містити ознаки подарунка у розумінні антикорупційного законодавства (подарунок у такому випадку полягає у збереженні суддею власних коштів). Заощаджуючи кошти у такий спосіб, суддя та члени його сім’ї могли розпоряджатись ними на власний розсуд. Фактично суддя прийняв пропозицію оренди об’єктів нерухомого майна без сплати орендних платежів та систематично користувався отриманими подарунками у період 2017–2022 років.
Таким чином, як стверджує ГРД, суддя, нехтуючи правилами, визначеними частиною першою статті 24 Закону України «Про запобігання корупції» від 14 жовтня 2014 року № 1700-VII (далі – Закон № 1700-VII), та порушуючи вимоги абзацу першого частини другої статті 23 цього Закону, приймав щомісяця подарунки від власників квартир, які задовольняли його приватний інтерес (оренда квартири на вигідних для нього умовах без сплати орендної плати).
Додатково ГРД надала Комісії інформацію, яка сама собою не стала підставою для висновку про невідповідність судді критеріям доброчесності та професійної етики, однак потребує пояснень.
Так, ГРД виявила, що у 2024 році суддя отримав від свого батька ОСОБА_3 у подарунок суму грошових коштів у розмірі 100 000 грн. Відповідно до даних Державного реєстру фізичних осіб – платників податків батько судді отримав доходи у вигляді пенсійних виплат у період з 2020 до 2024 року на суму 435 367 грн (без вирахування податків та витрат на проживання). Мати судді відповідно до даних вказаного реєстру отримала доходи у період з 2013 до 2022 року на суму 613 315 грн (без вирахування податків), а у період з 2020 до 2022 року – орієнтовно 450 000 грн (без вирахування податків та витрат на проживання).
Отже, за підрахунками ГРД сукупний дохід сім’ї становить 885 367 грн без вирахування податків: доходи батька за 2020–2023 роки та доходи матері за 2020–2022 роки. ГРД також проаналізувала дані Державної служби статистики України щодо середньостатистичних витрат однієї особи за 2020 на рік. За розрахунками сума витрат на проживання за три роки могла становити 635 850 грн (без вирахування податків). Залишок становить 249 517, 65 грн (без вирахування податків).
Суддя надав ГРД пояснення з приводу отримання подарунків. Зі слів батька та матері відповідні кошти були заощаджені ними за рахунок отриманих пенсій, доходів від підприємницької діяльності матері (роздрібної торгівлі), а також коштів, отриманих батьком від реалізації продуктів тваринництва (меду).
Проаналізувавши пояснення судді, надані ним підтверджувальні документи, ГРД дійшла висновку про можливість накопичення батьками судді коштів для здійснення подарунку в сумі 100 000 грн.
Також ГРД виявила, що дружина судді у 2024 році отримала подарунок від своєї матері на суму 80 000 грн.
Суддя з цього приводу пояснив ГРД, що доходи матері дружини за 2020–2023 роки без вирахування податків та витрат на проживання становили 583 922 грн, доходи батька дружини за вказаний період – 820 858 грн.
Надані суддею пояснення, на думку ГРД, дозволяють зробити висновок про фінансову спроможність матері дружини судді зробити дочці подарунок у вказаному вище розмірі.
Окрім того, ГРД встановило, що відповідно до інформації Національного антикорупційного бюро України батько та мати судді у період з 16 жовтня до 08 листопада 2015 року перебували в російській федерації.
Як указано в автобіографії судді, що міститься в суддівському досьє, його сестра – ОСОБА_4 працює лікарем в Сургутській клінічній травматологічній лікарні та проживає на території російської федерації.
ГРД виявила, що на особистій сторінці сестри судді в соціальній мережі «Facebook» 28 серпня 2015 року розміщено відеоматеріал, який містив тези тодішньої лідерки парламентської фракції Лівої партії Німеччини Сари Вагенкнехт, що мали антиукраїнський характер та дискредитували Україну. Зараз цієї публікації на сторінці в соціальній мережі «Facebook» немає, однак ГРД вважає, що наявність зв’язків з близькими особами, які демонструють антиукраїнську позицію, вкрай негативно характеризує суддю.
Суддя надав ГРД письмові пояснення та зазначив, що йому стало відомо про розміщення сестрою вказаного вище відеоматеріалу лише після ознайомлення зі змістом Висновку ГРД від 10 грудня 2023 року. Суддя запевнив, що його сестра, незважаючи на наявність громадянства російської федерації, категорично засуджувала російську агресію проти України з 2014 року.
Співбесіду із суддею проведено 30 березня 2026 року, під час якої детально обговорено обставини й факти, викладені у Висновку ГРД у новій редакції. Суддя надав Комісії письмові пояснення щодо цих обставин, які усно доповнив та уточнив під час співбесіди.
Стосовно судових рішень, ухвалених у справах про адміністративні правопорушення за статтею 173-2 КУпАП впродовж 2016–2021 років, суддя пояснив, що суворо дотримувався вимог КУпАП. Відповідно до частини другої статті 277 КУпАП (в редакції, яка діяла на момент ухвалення судових рішень) було визначено, що справи про адміністративні правопорушення, передбачені статтею 173-2 КУпАП, розглядаються протягом доби. Він зауважив, що згідно з приписами частини другої статті 268 КУпАП (в редакції, яка діяла на момент ухвалення судових рішень) при розгляді справ про адміністративні правопорушення, передбачені статтею 173-2 КУпАП, присутність особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, була обов’язковою. У разі ухилення від явки на виклик органу внутрішніх справ або судді районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду цю особу може бути піддано приводу органом внутрішніх справ (Національною поліцією).
На підставі цих норм, як повідомив суддя, під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, передбачені статтею 173-2 КУпАП, ним неодноразово вживались заходи щодо недопущення пропуску строків розгляду справ, забезпечення явки особи, яка притягувалась до відповідальності, у судове засідання, шляхом направлення постанов до органу поліції про необхідність застосування приводу (доставлення відповідних осіб у судове засідання примусово). Однак у деяких випадках органи поліції не мали можливості забезпечити явку осіб та виконати привід, тому після спливу строків накладення адміністративного стягнення, передбачених статтею 38 КУпАП, він приймав рішення про закриття справи про адміністративне правопорушення відповідно до пункту 7 частини першої статті 247 КУпАП.
Суддя просив урахувати, що єдина причина пропуску строків розгляду справ означеної категорії – неможливість забезпечити явку відповідної особи у судове засідання та законодавча заборона розгляду справи за відсутності такої особи з огляду на приписи частини другої статті 268 КУпАП в редакції, яка діяла на момент ухвалення судових рішень.
Суддя зазначив, що лише 01 липня 2021 року Законом України «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення щодо посилення відповідальності за вчинення домашнього насильства та насильства за ознакою статі» № 1604-IX внесено зміни до КУпАП: виключено у частині другій статті 268 КУпАП посилання на статтю 173-2 цього Кодексу. У такий спосіб законодавець уможливив притягнення осіб до адміністративної відповідальності за правопорушення, передбачене статтею 173-2 КУпАП, за відсутності особи, яка притягується до відповідальності, однак за умови її належного повідомлення.
Проаналізувавши уважно дані Єдиного державного реєстру судових рішень (далі – ЄДРСР) суддя виявив, що впродовж 2016–2021 років ним розглянуто усього 206 справ про адміністративні правопорушення, передбачені статтею 173-2 КУпАП (з урахуванням об’єднаних матеріалів), з яких ухвалено: 38 постанов про притягнення осіб до відповідальності; 8 постанов про закриття провадження у справі за відсутністю в діях особи складу адміністративного правопорушення; 87 постанов про закриття провадження у справі у зв’язку зі спливом строку притягнення до відповідальності; 1 постанову про передачу справи іншому складу суду для об’єднання матеріалів; 106 постанов про направлення адміністративних матеріалів до органу поліції на дооформлення (вжиття заходів щодо забезпечення явки особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, до суду).
Ураховуючи такі результати аналізу даних ЄДРСР, суддя звернув увагу Комісії на помилковість тверджень ГРД у Висновку в новій редакції про те, що ним розглянуто упродовж 2016–2017 років 237 справ про адміністративні правопорушення за статтею 173-2 КУпАП, адже за вказаний період ним розглянуто 206 справ цієї категорії.
Наведена обставина, на думку судді, свідчить також про хибність висновку ГРД щодо відсоткового співвідношення загальної кількості розглянутих суддею справ та ухвалених за результатами їх розгляду процесуальних рішень (притягнення особи до відповідальності, закриття провадження у справі у зв’язку зі спливом строку притягнення до відповідальності, направлення адміністративних матеріалів до відповідного органу на дооформлення тощо).
Також суддя зауважив на помилковості тверджень ГРД щодо ухвалення ним у 106 справах рішення про повернення адміністративних матеріалів до органу поліції на дооформлення. Суддя просив урахувати, що в деяких випадках в межах розгляду однієї справи про адміністративне правопорушення ним ухвалювались повторні судові рішення про направлення адміністративних матеріалів на дооформлення з метою забезпечення явки особи, яка притягується до відповідальності, до суду.
Суддя звернув увагу на те, що в таблиці № 1, яка є додатком до Висновку ГРД у новій редакції, зазначено номери справ, які дублюються, адже, як зауважено вище, у деяких випадках ним ухвалювались повторні судові рішення в межах однієї справи про направлення адміністративних матеріалів до органу поліції на дооформлення (справи №№ 210/4941/18, 210/4942/18, 210/4944/18, 210/1205/19, 210/1207/19, 210/1376/19, 210/1625/19). Справи № 210/48/17 та № 210/245/17, в межах розгляду яких суддею прийнято рішення про направлення адміністративних матеріалів на дооформлення, двічі зазначені у таблиці № 1, однак згідно з поясненнями судді вони помилково внесені до ЄДРСР.
Отже, на підставі власних досліджень та підрахунків, суддя констатував, що впродовж 2016–2021 років ним ухвалено судові рішення про направлення адміністративних матеріалів на дооформлення з метою забезпечення явки особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, до суду у 97 справах цієї категорії.
Не погодився суддя і з твердженнями ГРД про те, що завдяки закриттю провадження у справах у зв’язку із закінченням строку притягнення особи до адміністративної відповідальності такі особи фактично уникли відповідальності за скоєні правопорушення. Суддя зауважив, що з урахуванням вимог статей 268 та 277 КУпАП (в редакції, що діяла на момент ухвалення судових рішень) він вживав заходів з метою дотримання строків розгляду цих справ, тобто ухвалював рішення щодо застосування примусового приводу до особи, стосовно якої складено протокол за статтею 173-2 КУпАП. У разі невиконання постанови суду щодо забезпечення приводу він ухвалював рішення про направлення матеріалів адміністративних справ на дооформлення, а саме щодо забезпечення явки особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, до суду. Після дооформлення адміністративних матеріалів, забезпечення органом поліції явки особи до суду він продовжував судовий розгляд справи про адміністративне правопорушення за статтею 173-2 КУпАП та того ж дня ухвалював судове рішення.
Також суддя зауважив, що відповідно до статистичних показників здійснення ним правосуддя у справах про адміністративні правопорушення за статтею 173-2 КУпАП за період 2016–2017 років ним ухвалено 38 судових рішень про притягнення осіб до адміністративної відповідальності у 70 справах (з урахуванням постанов про об’єднання справ в одне провадження).
Під час співбесіди суддя зазначив, що подекуди осіб, стосовно яких вирішувалося питання про притягнення до адміністративної відповідальності, не було доставлено до суду для розгляду адміністративних матеріалів, не було належного контролю за їх явкою на виклик до суду у визначені КУпАП строки. На думку судді, такі обставини перешкоджали неупередженому, всебічному та об’єктивному розгляду справ по суті. Адміністративні матеріали згідно з постановами суду поверталися до органу поліції для їх належного доопрацювання, зокрема для забезпечення явки осіб, які притягаються до адміністративної відповідальності, з огляду на їх обов’язкову присутність при розгляді справ цієї категорії за вимогами частини другої статті 268 КУпАП (у редакції, чинній на момент розгляду справ).
Дослідивши й проаналізувавши обставини, викладені у Висновку ГРД у новій редакції, заслухавши пояснення судді, Комісія виходить з такого.
Завданням КУпАП є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов’язків, відповідальності перед суспільством (стаття 1 КУпАП).
Адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Відповідно до статті 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв’язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.
Порядок провадження у справах про адміністративні правопорушення врегульовано розділом ІV КУпАП.
Згідно зі статтею 245 КУпАП завданнями провадження у справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об’єктивне з’ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Статтею 254 КУпАП встановлено, що основним документом, який фіксує юридичний факт адміністративного правопорушення, є протокол, вимоги до змісту якого встановлені статтею 256 КУпАП.
Відповідно до абзацу другого пункту 12 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17 жовтня 2014 року «Про деякі питання дотримання розумних строків розгляду судами цивільних, кримінальних справ і справ про адміністративне правопорушення» норми КУпАП не забороняють повернення протоколу про адміністративне правопорушення, складеного не уповноваженою на те посадовою особою або без додержання вимог статті 256 цього Кодексу, вмотивованою постановою суду для належного оформлення.
Частинами першою, другою статті 277 КУпАП (у редакції, яка діяла на момент ухвалення суддею рішень) передбачено, що справа про адміністративне правопорушення розглядається у п’ятнадцятиденний строк з дня одержання органом (посадовою особою), правомочним розглядати справу, протоколу про адміністративне правопорушення та інших матеріалів справи. Справи про адміністративні правопорушення, передбачені статтею 42-2, частиною першою статті 44, статтями 44-1, 106-1, 106-2, 162, 173, 173-1, 173-2, 178, 185, частиною першою статті 185-3, статтями 185-7, 185-10, 188-22, 203–206-1, розглядаються протягом доби, статтями 146, 160, 185-1, 212-7–212-20 – у триденний строк, статтями 46-1, 51, 166-9, 176 і 188-34 – у п’ятиденний строк, статтями 101–103 цього Кодексу – у семиденний строк.
Необхідно зазначити, що неможливість розгляду протоколів про адміністративне правопорушення у встановлений законом строк не може свідчити про право судді повернути їх як неналежно оформлені та покладати на органи, які їх склали, обов’язок забезпечення прав осіб, які притягаються до адміністративної відповідальності, в тому числі на доступ до правосуддя, шляхом доставлення їх до суду.
Більшість справ про адміністративні правопорушення дійсно мала б бути розглянута судом у стислі строки, проте вказана обставина жодним чином не покладає на орган, що склав протокол про адміністративне правопорушення, обов’язку щодо забезпечення явки до суду особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.
На думку Комісії, наведене трактування статті 256 КУпАП ставить під сумнів сумлінність судді Ступака С.В. щодо повернення протоколів про адміністративні правопорушення уповноваженому органу для належного оформлення з тих підстав, що викладені ним у відповідних постановах. Водночас, ані в прийнятих суддею постановах, ані в наданих поясненнях не зазначено про наявність у складених протоколах про адміністративне правопорушення суттєвих недоліків, які б унеможливлювали їх розгляд та вимагали направлення їх на дооформлення (доопрацювання), в тому числі тих, які б свідчили про необхідність надання будь-яких інших даних чи неможливість на підставі наданих встановити наявність чи відсутність у діях осіб адміністративного правопорушення. Не зазначено також і про складання протоколів про адміністративне правопорушення не уповноваженими на те особами.
Відповідно до частини першої статті 7 Закону № 1402-VIII кожному гарантується захист його прав, свобод та інтересів у розумні строки незалежним, безстороннім і справедливим судом, утвореним законом.
Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов’язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Європейський суд з прав людини в своїй практиці виходить із того, що розумність тривалості судового провадження необхідно оцінювати у світлі обставин конкретної справи та враховуючи критерії, вироблені судом. Такими критеріями є: складність справи, тобто, обставини і факти, що ґрунтуються на праві (законі) і тягнуть певні юридичні наслідки; поведінка заявника; поведінка державних органів; перевантаження судової системи; значущість для заявника питання, яке перебуває на розгляді суду, або особливе становище сторони у процесі (рішення у справах «Бараона проти Португалії», 1987 рік; «Хосце проти Нідерландів», 1998 рік; «Бухкольц проти Німеччини», 1981 рік; «Бочан проти України», 2007 рік).
На думку Комісії, очевидно необґрунтоване повернення суддею на дооформлення протоколів про адміністративні правопорушення вказує на неналежне вжиття ним заходів щодо розгляду значної кількості справ протягом строку, встановленого законом. Подібні випадки можуть свідчити про невиконання суддею під час розгляду справ про адміністративне правопорушення завдань, покладених на нього КУпАП, з огляду на неодноразове (численне) повернення протоколів про адміністративне правопорушення для дооформлення за відсутності на це чіткої законодавчої підстави.
Як наслідок, установлені Комісією обставини можуть вказувати на безпідставне затягування суддею строків розгляду справ за статтею 173-2 КУпАП, внаслідок чого правопорушників не було притягнуто до адміністративної відповідальності.
Комісія також бере до уваги чималу кількість рішень судді про повернення адміністративних матеріалів за статтею 173-2 КУпАП до органу поліції на дооформлення з метою вжиття заходів щодо забезпечення явки особи, стосовно якої складено адміністративний протокол, до суду (згідно з підрахунками ГРД – 106 постанов, а з урахуванням уточнень судді – 104).
Комісією встановлено, що більшість проваджень у справах про адміністративне правопорушення, передбачене статтею 173-2 КУпАП, було закрито у зв’язку із закінченням строків накладення адміністративного стягнення.
Натомість після дооформлення органом поліції адміністративних матеріалів та повернення їх до суду із забезпеченням явки особи, щодо якої складено протокол про адміністративне правопорушення, лише у 4 справах суддею ухвалено рішення про притягнення до адміністративної відповідальності (справи №№ 210/988/17, 210/215/18, 210/4279/18, 210/6859/20).
Комісія з наведеного констатує, що суддя за відсутності чітких правових підстав ухвалив значну кількість постанов, якими протоколи про адміністративне правопорушення повернуто до органів, які їх склали, для доопрацювання та належного оформлення. При цьому частина постанов містила висновки судді про незабезпечення працівниками поліції доставлення правопорушника до суду та про необхідність у зв’язку із цим повернути надіслані матеріали з метою виконання органами поліції обов’язку щодо забезпечення правопорушнику доступу до правосуддя шляхом його доставлення до суду.
Повернення з не передбачених законом підстав протоколів про адміністративне правопорушення для належного оформлення та доопрацювання, на думку Комісії, свідчить про відсутність у судді наміру розглядати справи зазначеної категорії та вказує на порушення прав осіб, стосовно яких складено протоколи про адміністративне правопорушення, потерпілих та органів (посадових осіб), якими складено відповідні протоколи про адміністративне правопорушення. Внаслідок такої поведінки судді порушено строки розгляду справ про адміністративні правопорушення, а особи, стосовно яких складено протоколи про адміністративне правопорушення, уникли передбаченої законом відповідальності.
Судді було надано можливість як у процесі комунікації з ГРД, так і під час співбесіди надати детальні пояснення щодо обставин, які у кожному індивідуальному випадку перешкоджали прийняттю остаточного рішення у справі. Суддя такою можливістю не скористався, наполягаючи виключно на тому, що він керувався чинними положеннями КУпАП та загальною практикою розгляду справ цієї категорії суддями інших судів.
Водночас Комісія констатує, що суддя під час співбесіди та у своїх письмових поясненнях не надав аргументованих та переконливих пояснень стосовно того, що під час розгляду справ вказаної вище категорії він сумлінно керувався відповідними нормами КУпАП.
Також Комісією під час співбесіди із суддею обговорено обставини щодо ухвалення ним рішень у справах про адміністративні правопорушення за статтею 130 КУпАП про закриття провадження у зв’язку з відсутністю в діях осіб складу адміністративного правопорушення.
Суддя з цього приводу зауважив, що обставини щодо закриття провадження у справах вказаної категорії були предметом дослідження та обговорення Комісії у складі колегії під час співбесіди 18 грудня 2023 року, Комісії у пленарному складі – 06 лютого 2024 року, а також під час засідання ВРП 01 травня 2025 року. Суддя звернув увагу, що Комісія та ВРП раніше вже сформували свої висновки щодо вказаних обставин (незважаючи на їх розбіжність).
Суддя також підкреслив, що ухвалення ним судових рішень про закриття провадження у справах про адміністративне правопорушення за статтею 130 КУпАП у зв’язку з відсутністю в діях осіб складу адміністративного правопорушення свідчить виключно на користь його незалежності, неупередженості, об’єктивності та безсторонності під час вирішення справ.
Дослідивши вказане питання, комісія встановила, що на розгляді судді Ступака С.В. перебувала низка справ про адміністративні правопорушення, передбачені статтею 130 КУпАП. У цих справах суддя прийняв 54 постанови про закриття провадження у зв’язку з відсутністю в діях осіб складі адміністративного правопорушення.
Згідно з частиною першою статті 130 КУпАП (у редакції від 01 січня 2017 року) керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп’яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп’яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп’яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, тягнуть за собою накладення штрафу на водіїв у розмірі шестисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік і на інших осіб накладення штрафу в розмірі шестисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за таких обставин, як відсутність події і складу адміністративного правопорушення.
Юридичний склад адміністративного правопорушення – це передбачена нормами права сукупність ознак, при наявності яких те чи інше протиправне діяння можна кваліфікувати як правопорушення.
Згідно зі статтею 251 КУпАП доказами у справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність цієї особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю (стаття 252 КУпАП).
Статтею 280 КУпАП визначено обов’язок органу (посадової особи) при розгляді справи про адміністративне правопорушення з’ясувати, чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна ця особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом’якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з’ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Під час співбесіди із суддею Комісією обговорено міркування та мотиви, якими він керувався, ухвалюючи рішення про закриття провадження у справах з підстав відсутності в діях осіб, стосовно яких уповноваженим органом складено протокол, складу адміністративного правопорушення.
Необхідність з’ясування цих обставин була зумовлена тим, що в переважній більшості протоколів про адміністративне правопорушення, які надходили до суду від уповноважених осіб, зафіксовано, що водії, стосовно яких складено такі протоколи, керували транспортними засобами з явними ознаками алкогольного сп’яніння (запах алкоголю з порожнини рота; порушення координації рухів; порушення мови; поведінка, що не відповідає обстановці). Згідно з даними більшості протоколів водії в присутності двох свідків відмовлялися від проходження огляду на стан алкогольного сп’яніння з використанням технічних засобів або в медичному закладі. Незважаючи на викладене, суддя послідовно робив висновок про відсутність в діях осіб, стосовно яких складено протокол про адміністративне правопорушення, складу адміністративного проступку та ухвалював рішення про закриття провадження у справі.
Згідно з пунктом 24 постанови Пленуму Верховного Суду України від 23 грудня 2005 року № 14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» зміст постанови має відповідати вимогам, передбаченим статтями 283, 284 КУпАП. У ній, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених ним доводів.
У Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень зазначено, що чітке обґрунтування та аналіз є базовими вимогами до судових рішень та важливим аспектом права на справедливий суд. Відсутність належного обґрунтування у справах про адміністративне правопорушення, передбачене статтею 130 КУпАП, безпосередньо впливає на якість судового рішення як процесуального документа, впливає на можливість сприйняття його як сторонами, так і суспільством в цілому як результату правильного застосування юридичних норм, справедливого процесу та належної оцінки фактів, а також як такого, що може бути ефективно виконаним.
Керування транспортним засобом у стані сп’яніння є одним із найнебезпечніших правопорушень у сфері безпеки дорожнього руху, адже створює реальну загрозу життю і здоров’ю людей, як самого водія, так і інших учасників руху, а тому обставини щодо закриття таких справ потребують уточнення, оскільки породжують сумніви в чесності та непідкупності судді і негативно впливають на авторитет суду. Така практика підриває принцип невідворотності покарання та формує у суспільства відчуття несправедливості. Закриття проваджень у справах щодо керування транспортними засобами у стані алкогольного сп’яніння призводить до уникнення особами відповідальності за суспільно небезпечні правопорушення та справляє негативний ефект на забезпечення виховного та попереджувального впливу на суб’єктів права, нівелюючи його превентивну функцію.
Сукупність встановлених під час проведення співбесіди та дослідження досьє обставин щодо численних випадків закриття суддею Ступаком С.В проваджень у справах за статтею 130 КУпАП свідчить про те, що його дії не відповідали високим очікуванням суспільства щодо сумлінності та належного виконання процесуальних обов’язків судді, сприяли уникненню відповідальності правопорушниками та могли бути сприйняті як умисне використання процесуальних можливостей всупереч завданням правосуддя. Комісія погоджується із твердженням ГРД про те, що подібна поведінка судді підриває довіру до судової влади та завдає суттєвої шкоди її авторитету.
Додатково Комісія зазначає, що адміністративне правопорушення, передбачене статтею 130 КУпАП, має підвищену суспільну небезпечність порівняно з іншими встановленими цим Кодексом правопорушеннями, безпідставне звільнення правопорушників має вкрай негативні наслідки, розгляд вказаної категорії справ є суспільно значущим та викликає значний суспільний інтерес.
Проте, на думку Комісії, мети юридичної відповідальності не буде досягнуто, якщо особи, які керують транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп’яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, систематично не притягатимуться до адміністративної відповідальності у зв’язку з малозначністю.
Звільнення від покарання також може свідчити про невиконання завдань КУпАП щодо виховання особи, яка вчинила таке правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.
Ураховуючи встановлені обставини, Комісія доходить висновку, що досліджені в процесі оцінювання дії судді при розгляді справ, передбачених статтею 130 КУпАП, не повною мірою узгоджувалися із завданнями провадження у справах про адміністративні правопорушення (стаття 245 КУпАП), що призвело до уникнення особами передбаченої цим Кодексом відповідальності.
Комісія погоджується з висновками ГРД, що суддею не було забезпечено ефективного відправлення судочинства у справах про адміністративні правопорушення.
Надмірно формальні дії судді щодо розгляду справ про адміністративні правопорушення, передбачені статтею 130 КУпАП, Комісією враховані як такі, що негативно впливають на оцінку відповідності судді критеріям професійної етики та доброчесності.
Окрім викладеного, ГРД у своєму Висновку у новій редакції звернула увагу на безоплатне користування суддею впродовж 2017–2022 років двома квартирами у місті Кривому Розі, що у розумінні антикорупційного законодавства може свідчити про отримання ним подарунку.
Відповідно до статті 1 Закону № 1700-VII (у редакції, чинній на час проживання суддею у згаданих квартирах) подарунок – це грошові кошти або інше майно, переваги, пільги, послуги, нематеріальні активи, які надають / одержують безоплатно або за ціною, нижчою мінімальної ринкової.
Обмеження щодо одержання подарунків визначено статтею 23 вказаного закону, частинами першою та другою якої встановлено, що особам, зазначеним у пунктах 1, 2 частини першої статті 3 цього закону, забороняється безпосередньо або через інших осіб вимагати, просити, одержувати подарунки для себе чи близьких їм осіб від юридичних або фізичних осіб у зв’язку зі здійсненням такими особами діяльності, пов’язаної із виконанням функцій держави або місцевого самоврядування; якщо особа, яка дарує, перебуває в підпорядкуванні такої особи.
Особи, уповноважені на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, можуть приймати подарунки, які відповідають загальновизнаним уявленням про гостинність, крім випадків, передбачених частиною першою цієї статті, якщо вартість таких подарунків одноразово не перевищує одного прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на день прийняття подарунка, а сукупна вартість таких подарунків, отриманих від однієї особи (групи осіб) протягом року, не перевищує двох прожиткових мінімумів для працездатних осіб, встановлених на 1 січня року, в якому прийнято подарунки (у редакції, чинній на час виникнення правовідносин).
Відповідно до частини третьої статті 23 Закону № 1700-VII передбачене цією частиною обмеження щодо вартості подарунків не поширюється на подарунки, які: 1) даруються близькими особами; 2) одержуються як загальнодоступні знижки на товари, послуги, загальнодоступні виграші, призи, премії, бонуси.
Отже, безоплатне користування житлом, яке належить особі, що не є близькою особою судді, може містити ознаки подарунку в розумінні Закону № 1700-VII.
Надаючи оцінку зазначеній обставині та поясненням судді, Комісія акцентує увагу на тому, що вирішення питання наявності або відсутності в діях особи корупційного порушення належить до повноважень компетентних органів та провадиться у спосіб, встановлений законом. Комісія також зауважує, що не кожне діяння, навіть за умови наявності ознак корупційного правопорушення чи правопорушення, пов’язаного з корупцією, є підставою для визнання судді таким, що не відповідає займаній посаді, наслідком чого є звільнення із займаної посади. Проте Комісією в межах кваліфікаційного оцінювання з урахуванням мети і завдань його проведення вказана обставина перевіряється з погляду відповідності судді критеріям професійної етики та доброчесності.
Суддя надав Комісії пояснення, у яких підтвердив факти безоплатного користування зазначеними квартирами. Він зауважив, що власники цих квартир не належать до числа його близьких осіб у розумінні Закону № 1700-VII. Водночас суддя не погодився із кваліфікацією ГРД такого безоплатного користування об’єктами нерухомого майна як отримання подарунку, адже користувався квартирами за усними домовленостями (за посередництва та сприяння знайомого свого батька, мешканця Кривого Рогу) та оплачував лише комунальні послуги, оскільки на той час в них ніхто не мешкав.
Комісія бере до уваги пояснення судді з цього приводу, однак ураховує й встановлені під час співбесіди обставини щодо безоплатного користування суддею вказаними квартирами. Суддею не надано вичерпної інформації про обставини надання йому у безоплатне користування квартир від осіб, які для нього не є близькими, як і не надано жодних підтверджувальних документів до своїх пояснень. Комісія вважає, що самостійно ця обставина є недостатньою для висновку про невідповідність судді займаній посаді, проте у сукупності з іншими фактами, що були встановлені та обговорені під час співбесіди із суддею, є підставою для виникнення обґрунтованого сумніву у відповідності судді критерію доброчесності.
Для оцінки відповідності судді (кандидата на посаду судді) критеріям доброчесності та професійної етики Комісією враховуються Єдині показники для оцінки доброчесності та професійної етики судді (кандидата на посаду судді), затверджені рішенням Вищої ради правосуддя від 17 грудня 2024 року № 3659/0/15-24 (далі – Єдині показники).
Оцінка доброчесності та професійної етики судді (кандидата на посаду судді) полягає в оцінюванні відповідності судді (кандидата на посаду судді) таким показникам: незалежність; неупередженість; дотримання етичних норм і бездоганна поведінка у професійній діяльності та особистому житті; чесність; сумлінність; непідкупність; законність джерел походження майна, відповідність рівня життя судді (кандидата на посаду судді) або членів його сім’ї задекларованим доходам, відповідність способу життя судді (кандидата на посаду судді) його статусу (пункт 14 Єдиних показників).
Відповідно до пунктів 17–19 Єдиних показників дотримання етичних норм і бездоганна поведінка у професійній діяльності та особистому житті – неухильне дотримання суддею (кандидатом на посаду судді) професійних етичних та загальновизнаних моральних правил поведінки у професійній діяльності та особистому житті. Чесність – це правдивість, принциповість, щирість судді (кандидата на посаду судді) у професійній діяльності та особистому житті. Сумлінність – це старанне, ретельне та відповідальне виконання суддею (кандидатом на посаду судді) своїх обов’язків.
Таким чином, Комісія за результатами перевірки обставин, викладених у висновку ГРД, з урахуванням наданих суддею пояснень та дослідження матеріалів суддівського досьє дійшла висновку, що суддя не відповідає критеріям доброчесності та професійної етики за показниками «дотримання етичних норм і бездоганна поведінка у професійній діяльності та особистому житті», а також «чесність» і «сумлінність».
Пунктом 20 розділу ХІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1402-VIII передбачено, що відповідність займаній посаді судді, якого призначено на посаду строком на п’ять років або обрано суддею безстроково до набрання чинності Законом України «Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)», оцінюється колегіями Вищої кваліфікаційної комісії суддів України в порядку, визначеному цим Законом, за правилами, які діяли до дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та деяких законодавчих актів України щодо удосконалення процедур суддівської кар’єри», та з урахуванням особливостей, передбачених цим розділом.
За результатами такого оцінювання колегія Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, а у випадках, передбачених цим Законом, – пленарний склад Комісії, ухвалює рішення про відповідність або невідповідність судді займаній посаді. Таке рішення ухвалюється за правилами, передбаченими цим Законом для ухвалення рішення про підтвердження або про непідтвердження здатності судді (кандидата на посаду судді) здійснювати правосуддя у відповідному суді.
Абзацом другим частини першої статті 88 Закону № 1402-VIII (у редакції Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та деяких законодавчих актів України щодо удосконалення процедур суддівської кар’єри» від 09 грудня 2023 року № 3511-IX) передбачено, якщо ГРД у своєму висновку встановила, що суддя (кандидат на посаду судді) не відповідає критеріям професійної етики та доброчесності, Комісія може ухвалити вмотивоване рішення про підтвердження здатності такого судді (кандидата на посаду судді) здійснювати правосуддя у відповідному суді лише у разі, якщо таке рішення підтримане двома третинами голосів призначених членів Комісії, але не менше ніж дев’ятьма голосами.
Відповідно до абзацу шостого пункту 13 розділу III «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про Вищу раду правосуддя» від 21 грудня 2016 року № 1798-VIII за результатами кваліфікаційного оцінювання суддя, призначений на посаду строком на п’ять років до набрання чинності Законом України «Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)», повноваження якого припинилися із закінченням строку, на який його було призначено, за поданням Вищої ради правосуддя та за умови підтвердження відповідності цій посаді згідно з підпунктами 2 та 4 пункту 161 розділу XV «Перехідні положення» Конституції України може бути призначений на посаду судді до суду, до якого він був призначений або переведений (крім тимчасового переведення шляхом відрядження) на день припинення повноважень.
У результаті дослідження рішення Комісії у складі колегії, Висновку ГРД у новій редакції, пояснень судді, інших обставин, документів та матеріалів «ЗА» рішення про відповідність судді займаній посаді проголосувало шість членів Комісії (Людмила ВОЛКОВА, Віталій ГАЦЕЛЮК, Володимир ЛУГАНСЬКИЙ, Руслан МЕЛЬНИК, Олексій ОМЕЛЬЯН, Галина ШЕВЧУК), що становить менше двох третин голосів призначених членів Комісії, «ПРОТИ» – дев’ять членів Комісії (Михайло БОГОНІС, Ярослав ДУХ, Роман КИДИСЮК, Надія КОБЕЦЬКА, Ігор КУШНІР, Роман САБОДАШ, Руслан СИДОРОВИЧ, Сергій ЧУМАК, Андрій ПАСІЧНИК).
Результат голосування є підставою для визнання Ступака С.В. таким, що не відповідає займаній посаді, та внесення до Вищої ради правосуддя подання про його звільнення з посади судді Металургійного районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області.
Ураховуючи викладене, керуючись статтями 88, 93, 101 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», абзацом шостим пункту 13 розділу III «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про Вищу раду правосуддя», Вища кваліфікаційна комісія суддів України
вирішила:
1. Визнати суддю Металургійного районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області Ступака Сергія Володимировича таким, що не відповідає займаній посаді.
2. Внести до Вищої ради правосуддя подання про звільнення Ступака Сергія Володимировича з посади судді Металургійного районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області.
Головуючий Андрій ПАСІЧНИК
Члени Комісії: Михайло БОГОНІС
Людмила ВОЛКОВА
Віталій ГАЦЕЛЮК
Ярослав ДУХ
Роман КИДИСЮК
Надія КОБЕЦЬКА
Ігор КУШНІР
Володимир ЛУГАНСЬКИЙ
Руслан МЕЛЬНИК
Олексій ОМЕЛЬЯН
Роман САБОДАШ
Руслан СИДОРОВИЧ
Сергій ЧУМАК
Галина ШЕВЧУК
