68/ко-24

Вища кваліфікаційна комісія суддів України у пленарному складі:

головуючого – Романа ІГНАТОВА,

членів Комісії: Михайла БОГОНОСА, Людмили ВОЛКОВОЇ, Віталія ГАЦЕЛЮКА, Ярослава ДУХА, Романа КИДИСЮКА, Надії КОБЕЦЬКОЇ, Олега КОЛІУША, Руслана МЕЛЬНИКА, Олексія ОМЕЛЬЯНА, Андрія ПАСІЧНИКА, Романа САБОДАША (доповідача), Руслана СИДОРОВИЧА, Сергія ЧУМАКА, Галини ШЕВЧУК

за участі:

судді Артемівського міськрайонного суду Донецької області Олександра ЛЮБЧИКА,

представника Громадської ради доброчесності Марини АНСІФОРОВОЇ,

про відповідність судді Артемівського міськрайонного суду Донецької області Любчика Олександра В’ячеславовича займаній посаді,

встановила:

І. Стислий виклад інформації про кар’єру судді та проведену процедуру кваліфікаційного оцінювання судді.

1. Любчик Олександр В’ячеславович ____ року народження, громадянин України.
2. Указом Президента України від 29.09.2016 № 425/2016 Любчика О.В. призначено на посаду судді Артемівського міськрайонного суду Донецької області строком на п’ять років; Указом Президента України від 19.07.2018 № 211/2018 – тимчасово переведено шляхом відрядження до Селидівського міського суду Донецької області строком на один рік; рішенням Вищої ради правосуддя від 05.11.2020 № 3023/0/15-20 – відряджено до Новогродівського міського суду Донецької області з 19.11.2020 до 29.09.2021; рішенням зборів суддів Новогродівського міського суду Донецької області – обрано головою цього суду на період із 23.11.2020 до 29.09.2021 тривалістю 10 місяців; рішенням Верховного Суду від 21.10.2022 № 498/0/149-22 – відряджено до Дружківського міського суду Донецької області з 24.10.2022.
3. Любчику О.В. на період повноважень зі здійснення правосуддя в Селидівському міському суді Донецької області, Артемівському міськрайонному суді Донецької області, Новогродівському міському суді Донецької області визначено спеціалізацію з розгляду цивільних, адміністративних справ та справ про адміністративні правопорушення, а також надано повноваження слідчого судді; у Новогродівському міському суді Донецької області з 14.12.2020 суддю уповноважено здійснювати кримінальне провадження щодо неповнолітніх; у Дружківському міському суді Донецької області з 08.11.2022 йому визначено спеціалізацію з розгляду кримінальних і цивільних справ.
4. Рішенням Комісії від 26.04.2018 № 99/зп-18 призначено кваліфікаційне оцінювання суддів місцевих та апеляційних судів на відповідність займаній посаді, зокрема судді Артемівського міськрайонного суду Донецької області Любчика О.В.
5. Рішенням Комісії від 20.06.2018 № 149/зп-18 затверджено декодовані результати першого етапу «Іспит» кваліфікаційного оцінювання суддів на відповідність займаній посаді, зокрема Любчика О.В. Комісія вирішила допустити Любчика О.В. до другого етапу кваліфікаційного оцінювання суддів на відповідність займаній посаді – «Дослідження досьє та проведення співбесіди».
6. Рішенням Комісії від 12.12.2018 № 313/зп-18 призначено проведення тестування особистих морально-психологічних якостей і загальних здібностей, зокрема Любчика О.В.
7. За підсумками тестувань особистих морально-психологічних якостей і загальних здібностей психологом складено висновок.
8. Комісією 18.12.2023 проведено співбесіду із суддею Любчиком О.В. у межах процедури кваліфікаційного оцінювання судді на відповідність займаній посаді.
9. За результатами кваліфікаційного оцінювання судді Артемівського міськрайонного суду Донецької області Любчика О.В. Комісією у складі колегії визначено, що суддя набрав 670,75 бала, а саме: рівень знань у сфері права оцінено за результатами анонімного письмового тестування –  83,25 бала; рівень практичних навичок та умінь у правозастосуванні за результатами виконаного практичного завдання –73,5 бала; ефективність здійснення правосуддя – 57 балів; діяльність щодо підвищення фахового рівня – 2 бали; критерій особистої компетентності – 52 бали; критерій соціальної компетентності – 58 балів; критерій професійної етики та доброчесності – 245 балів.
10. Рішенням Комісії у складі колегії від 18.12.2023 № 65/ко-23 суддю Артемівського міськрайонного суду Донецької області Любчика О.В. визначено таким, що відповідає займаній посаді та зазначено, що вказане рішення набирає чинності відповідно до абзацу першого пункту 124 параграфа 9 розділу ІІ Регламенту Вищої кваліфікаційної комісії суддів України.
11. Питання щодо визначення відповідності судді Артемівського міськрайонного суду Донецької області Любчика О.В. займаній посаді внесено на розгляд Вищої кваліфікаційної комісії суддів України у пленарному складі на 18.03.2024.

ІІ. Правові підстави та загальний порядок проведення кваліфікаційного оцінювання судді на відповідність займаній посаді.

12. Згідно з підпунктом 4 пункту 16-1 розділу XV «Перехідні положення» Конституції України відповідність займаній посаді судді, якого призначено на посаду строком на п’ять років або обрано суддею безстроково до набрання чинності Законом України «Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)», має бути оцінена в порядку, визначеному законом.
13. Абзацами першим та другим пункту 20 розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про судоустрій і статус суддів» в редакції Закону України № 3511-IX «Про внесення змін до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та деяких законодавчих актів України щодо удосконалення процедур суддівської кар’єри» (далі – Закон) передбачено, що відповідність займаній посаді судді, якого призначено на посаду строком на п’ять років або обрано суддею безстроково до набрання чинності Законом України «Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)» оцінюється колегіями Вищої кваліфікаційної комісії суддів України в порядку, визначеному цим Законом, за правилами, які діяли до дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та деяких законодавчих актів України щодо удосконалення процедур суддівської кар’єри», та з урахуванням особливостей, передбачених цим розділом. За результатами такого оцінювання колегія Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, а у випадках, передбачених цим Законом, - пленарний склад Комісії, ухвалює рішення про відповідність або невідповідність судді займаній посаді. Таке рішення ухвалюється за правилами, передбаченими цим Законом для ухвалення рішення про підтвердження або про непідтвердження здатності судді (кандидата на посаду судді) здійснювати правосуддя у відповідному суді.
14. У Пояснювальній записці проєкту Закону України «Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)», за результатами розгляду якого було внесено зміни до Конституції України (Закон – № 1401) і запроваджено процедуру кваліфікаційного оцінювання суддів на відповідність займаній посаді, зазначено, що проєкт передбачає спеціальні механізми оновлення суддівського корпусу, що дасть змогу досягти необхідного балансу між суспільними очікуваннями, з одного боку, та захистом індивідуальних прав, з іншого. Зокрема, за рекомендаціями Венеціанської Комісії та Директорату з прав людини Головного директорату з прав людини та верховенства права Ради Європи, що викладені у Спільному висновку від 23.03.2015 (документ CDL-AD(2015)007), процедура кваліфікаційного оцінювання суддів, запроваджена в рамках Закону України «Про забезпечення права на справедливий суд», отримає відповідне конституційне закріплення.
15. Так само, ухвалюючи Закон, законодавець в Пояснювальній записці до відповідного законопроєкту сформулював легітимну мету закону – здійснення трансформації системи судоустрою та оновлення суддівського корпусу відповідно до суспільних очікувань. Законодавець окремо звернув увагу на те, що до завдань законопроєкту також належить подолання корупційних ризиків при здійсненні суддею правосуддя та очищення судової системи від недоброчесних суддів.
16. Відповідно до рішення Великої Палати Верховного Суду від 04.11.2020 (справа № 200/9195/19-а) із запровадженням судової реформи та набранням чинності Законом для утвердження незалежності судової влади, зокрема, шляхом її деполітизації, для посилення відповідальності судової влади перед суспільством, а також для запровадження належних конституційних засад кадрового оновлення суддівського корпусу було запроваджено необхідність проходження суддями кваліфікаційного оцінювання. Запровадження кваліфікаційного оцінювання суддів було зумовлене істотною метою, що полягала у відновленні довіри до судової влади в Україні. Зміни, запроваджені в судовій системі України у зв`язку з її реформуванням, були схвалені світовою спільнотою, у тому числі Венеційською комісією (пункти 98–99).
17. Отже, функціонування судової влади, до складу суддівського корпусу якої входять судді, які не відповідають критеріям компетентності, професійної етики та доброчесності, є таким, що не відповідає зазначеним очікуванням суспільства та фактично ставить під загрозу інтереси національної безпеки, громадський порядок та захист прав і свобод людей. Іншими словами, кваліфікаційне оцінювання суддів на відповідність (невідповідність) займаній посаді є необхідним у демократичному суспільстві та відповідає нагальній суспільній потребі.
18. Водночас Комісія зважає і на те, що навіть у разі, коли втручання у приватне життя здійснюється відповідно до закону, відповідає легітимній меті та є необхідним у демократичному суспільстві, встановлення невідповідності судді займаній посаді за критеріями компетентності, професійної етики або доброчесності має своїм наслідком звільнення з посади, що є серйозним, якщо не найсерйознішим заходом, який може бути застосовано до особи. Отже, застосування такого заходу, який негативно позначається на приватному житті судді, вимагає пошуку справедливої рівноваги між інтересами суспільства загалом та правом судді на приватність.
19. Відповідність займаній посаді судді, якого призначено на посаду строком на п’ять років або обрано суддею безстроково до набрання чинності Законом України «Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)», має бути оцінена в порядку, визначеному законом. Виявлення за результатами такого оцінювання невідповідності судді займаній посаді за критеріями компетентності, професійної етики або доброчесності чи відмова судді від такого оцінювання є підставою для звільнення судді з посади. Порядок та вичерпні підстави оскарження рішення про звільнення судді за результатами оцінювання встановлюватимуться законом.
20. Відповідна процедура здійснюється за критеріями та у порядку, визначеному Законом України «Про судоустрій і статус суддів», з урахуванням особливостей, передбачених Законом України «Про забезпечення права на справедливий суд», та буде тим винятковим заходом, що застосовуватиметься до всіх суддів.
21. Відповідно до частини другої статті 83 Закону критеріями кваліфікаційного оцінювання є:
    1. компетентність (професійна, особиста, соціальна тощо);
    2. професійна етика;
    3. доброчесність.
22. Частиною п’ятою статті 83 Закону встановлено, що порядок та методологія кваліфікаційного оцінювання, показники відповідності критеріям кваліфікаційного оцінювання та засоби їх встановлення затверджуються Комісією.
23. Завдання, підстави, порядок проведення та етапи кваліфікаційного оцінювання визначено в главі 1 «Кваліфікаційне оцінювання суддів» розділу V «Кваліфікаційний рівень судді» Закону.
24. З метою проведення оцінювання суддів на відповідність займаній посаді за визначеними законом критеріями Комісією затверджено Положення про порядок та методологію кваліфікаційного оцінювання, показники відповідності критеріям кваліфікаційного оцінювання та засоби їх встановлення (рішення Вищої кваліфікаційної комісії суддів України від 03.11.2016 № 143/зп-16, mutatis mutandis) (далі – Положення).
25. Пунктом 5 глави 6 розділу II Положення встановлено, що максимально можливий бал за критеріями компетентності (професійної, особистої, соціальної) становить 500 балів, за критерієм професійної етики – 250 балів, за критерієм доброчесності – 250 балів. Отже, сума максимально можливих балів за результатами кваліфікаційного оцінювання за всіма критеріями дорівнює 1000 балів.
26. За змістом підпункту 5.1 пункту 5 глави 6 розділу ІІ Положення критерії компетентності оцінюються так: професійна компетентність (за показниками, отриманими під час іспиту) – 300 балів, з яких: рівень знань у сфері права – 90 балів (підпункт 5.1.1.1); рівень практичних навичок та умінь у правозастосуванні – 120 балів (підпункт 5.1.1.2); ефективність здійснення суддею правосуддя або фахова діяльність для кандидата на посаду судді – 80 балів (підпункт 5.1.1.3); діяльність щодо підвищення фахового рівня – 10 балів (підпункт 5.1.1.4); особиста компетентність – 100 балів (підпункт 5.1.2); соціальна компетентність – 100 балів (підпункт 5.1.3).
27. Пунктом 11 розділу V Положення встановлено, що рішення про підтвердження відповідності судді займаній посаді ухвалюється у разі отримання суддею мінімально допустимого і більшого бала за результатами іспиту, а також більше 67 відсотків від суми максимально можливих балів за результатами кваліфікаційного оцінювання всіх критеріїв за умови отримання за кожен з критеріїв бала, більшого за 0 (мінімально прийнятний рівень).
28. Показники, за якими оцінюється відповідність судді кожному з критеріїв, визначені в розділі ІІ Положення.
29.  За результатами такого оцінювання колегія Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, а у випадках, передбачених цим Законом, – пленарний склад Комісії, ухвалює рішення про відповідність або невідповідність судді займаній посаді. Таке рішення ухвалюється за правилами, передбаченими цим Законом для ухвалення рішення про підтвердження або про непідтвердження здатності судді (кандидата на посаду судді) здійснювати правосуддя у відповідному суді.
30.  І хоча Комісія виходить із презумпції, відповідно до якої суддя відповідає критеріям компетентності, професійної етики та доброчесності як особа, яка згідно з Бангалорськими принципами поведінки суддів за родом своєї роботи вважається гарантом верховенства права, ця презумпція є спростовною, а рівень такої відповідності підлягає з’ясуванню у процесі кваліфікаційного оцінювання судді.
31. Процедура кваліфікаційного оцінювання на відповідність (невідповідність) судді займаній посаді є одноразовою процедурою, спрямованою на перевірку відповідності всіх суддів критеріям компетентності (професійної, особистої, соціальної тощо), професійної етики та доброчесності з метою відновлення та підвищення суспільної довіри до судової влади в Україні, і проводиться за правилами кваліфікаційного оцінювання суддів. Ця процедура, як вже зазначалось вище, була запроваджена у відповідь на ймовірну присутність в судовій владі некомпетентних та недоброчесних суддів.
32.  Згідно з позицією, висловленою Великою Палатою Верховного Суду у рішенні від 10.11.2021 (справа № 9901/355/21), «доброчесність» – це необхідна морально-етична складова діяльності судді, яка, серед іншого, визначає межу і спосіб його поведінки, що базується на принципах об`єктивного ставлення до сторін у справах та чесності у способі власного життя, виконанні своїх обов`язків та здійсненні правосуддя. члени Комісії, оцінюючи певні обставини щодо кандидата, визначалися щодо їх відповідності суспільним уявленням про доброчесність на власний розсуд. Зважаючи на те, що доброчесність є морально-етичною, а не правовою категорією, обставини, що свідчать про недоброчесність, оцінюються насамперед з морально-етичного погляду. Навіть зовні правомірні і законні дії кандидата можуть оцінюватися як такі, що не узгоджуються з поняттям доброчесності.
33. За визначенням терміна, який подано в Сучасному словнику з етики, доброчесністю є позитивна моральна якість, зумовлена свідомістю і волею людини, яка є узагальненою стійкою характеристикою людини, її способу життя, вчинків; якість, що характеризує готовність і здатність особистості свідомо і неухильно орієнтуватись у своїй діяльності та поведінці на принципи добра і справедливості.
34. Авторитет та довіра до судової влади формуються залежно від персонального складу судів, від осіб, які обіймають посади суддів та формують суддівський корпус. Саме тому важливо, щоб суддя не допускав будь-якої неналежної (недоброчесної, неетичної) поведінки як у професійній діяльності, так і в особистому житті, яка може поставити під сумнів відповідність кандидата критерію доброчесності, що негативно вплине на суспільну довіру до судової влади у зв`язку з таким призначенням (пункт 23).
35. Статтею 1 Кодексу суддівської етики, затвердженого рішенням ХІ З’їзду суддів України від 22.02.2012, встановлено, що суддя повинен бути прикладом неухильного додержання вимог закону і принципу верховенства права, присяги судді, а також дотримання високих стандартів поведінки з метою зміцнення довіри громадян у чесність, незалежність, неупередженість та справедливість суду. Відповідно до статті 3 цього Кодексу саме суддя має докладати всіх зусиль, до того щоб, на думку обізнаного та розсудливого стороннього спостерігача, його поведінка була бездоганною. Роз’яснюючи зазначені положення, Рада суддів України в Коментарі до Кодексу суддівської етики, затвердженому рішенням Ради судді України від 04.02.2016 № 1, відзначила, що суддя повинен уникати порушень етики та всього того, що виглядає як порушення етики, в усіх випадках його діяльності – як професійній, так і в приватній. Бездоганна поведінка суддів означає уникнення порушень норм етики та недопущення створення враження їх порушення. Враження порушення норм етики створюється, коли розважливі особи, яким стали відомі всі відповідні обставини, розкриті в ході резонансного їх з’ясування, можуть дійти висновку, що чесність, добросовісність, урівноваженість та професійна придатність судді поставлені під сумнів. Рада суддів України окремо наголосила на тому, що численними є ситуації, коли та чи інша дія прямо не заборонена законом, але є ризик такого сприйняття, формування враження, яке підірвало б довіру до суду.
36. Аналогічні вимоги є застосовними до встановлення відповідності судді критеріям професійної етики та доброчесності в процедурі кваліфікаційного оцінювання на відповідність займаній посаді з тією особливістю, що такі обставини стають відомими під час дослідження досьє та проведення співбесіди.
37. У сукупності із положеннями розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону, в тому числі щодо наслідків відмови від проходження кваліфікаційного оцінювання чи ухилення від його проходження, Комісія вважає, що суддя зобов’язаний взяти участь в кваліфікаційному оцінюванні, зокрема, активної реалізації права бути заслуханим в контексті змісту сумнівів Комісії, які можуть виникнути в ході дослідження досьє та/або проведення співбесіди, у його відповідності критеріям кваліфікаційного оцінювання.
38. Таким чином, у разі наявності у Комісії обґрунтованого сумніву у відповідності судді критеріям компетентності, професійної етики або доброчесності спростування такого сумніву відбувається як внаслідок реалізації Комісією наданих їй законом повноважень, так і шляхом складання суддею кваліфікаційного іспиту, проходження тестування особистих морально-психологічних якостей і загальних здібностей, а також наданням Комісії чітких та переконливих доказів під час дослідження досьє та проведення співбесіди з тією метою, щоб спростувати такий сумнів.
39. Більш того, Велика Палата Верховного Суду у рішенні від 16.06.2022 у справі №  9901/57/19 підкреслила, що на стадії кваліфікаційного оцінювання відповідний компетентний орган не встановлює і не кваліфікує наявності в діях судді ознак складу дисциплінарного проступку, що є обов`язковою складовою процедури дисциплінарного провадження. На цій стадії відбувається оцінювання фактів (явищ) минулої поведінки судді в сенсі виявлення і визначення [нових] якостей (характеристик, ознак чи рис) судді, на підставі яких формується висновок про його здатність бути суддею (пункт 18).
40. Відповідно до пунктів 1, 2 глави 6 розділу II Положення встановлення відповідності судді критеріям кваліфікаційного оцінювання здійснюється членами Комісії за їх внутрішнім переконанням відповідно до результатів кваліфікаційного оцінювання. Показники відповідності судді критеріям кваліфікаційного оцінювання досліджуються окремо один від одного та у сукупності (зазначений підхід підтриманий у пункті 37 постанови Великої Палати Верховного Суду від 21.11.2018 у справі № 9901/623/18).
41. При цьому пунктом 34 розділу ІІІ «Порядок проведення кваліфікаційного оцінювання» Положення щодо показників відповідності критеріям кваліфікаційного оцінювання та засобів їх встановлення передбачено, що рішення Комісії, ухвалене за результатами кваліфікаційного оцінювання, має містити підстави його ухвалення або мотиви, з яких Комісія дійшла таких висновків, а за наявності висновку Громадської ради доброчесності про непідтвердження відповідності судді критеріям професійної етики та доброчесності – також мотиви його прийняття або відхилення.
42. З цього випливає те, що звільнення судді з посади за результатами кваліфікаційного оцінювання на відповідність можливе за таких умов: 1) результати оцінювання мають відповідати критерію об’єктивності; 2) ці результати, на переконання Комісії, мають свідчити про нездатність або небажання судді виконувати свої обов’язки; 3) межа допустимості поведінки судді як такого, що відповідає займаній посаді, визначена як «мінімально прийнятний рівень», з урахуванням правил кваліфікаційного оцінювання, вимог до поведінки судді, визначених законом та зазначеними вище правилами професійної етики.
43. Виявлення за результатами такого оцінювання невідповідності судді займаній посаді за критеріями компетентності, професійної етики або доброчесності чи відмова судді від такого оцінювання є підставою для звільнення судді з посади за рішенням Вищої ради правосуддя на підставі подання відповідної колегії або пленарного складу Вищої кваліфікаційної комісії суддів України.
44. Таким чином, запропоновані механізми дадуть змогу якісно оновити судову систему без ризику зупинення її функціонування, не створюючи при цьому істотних перешкод, які могли б спричинити порушення права особи на доступ до правосуддя.

ІII. Стислий виклад висновку Громадської ради доброчесності та пояснень судді, а також звернень стосовно судді, які надійшли до Комісії до проведення співбесіди із суддею. 

45. Відповідно до статті 87 Закону, з метою сприяння Комісії у встановленні відповідності судді (кандидата на посаду судді) критеріям професійної етики та доброчесності для цілей кваліфікаційного оцінювання утворюється Громадська рада доброчесності (далі – ГРД), яка, зокрема, надає Комісії інформацію стосовно судді (кандидата на посаду судді), а за наявності відповідних підстав – висновок про невідповідність судді (кандидата на посаду судді) критеріям професійної етики та доброчесності.
46. Пунктом 120 розділу II Регламенту Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, затвердженого рішенням Комісії від 13.10.2016 № 81/зп-16 (в редакції рішення Вищої кваліфікаційної комісії суддів України від 19.10.2023 № 119/зп-23 зі змінами, далі – Регламент), передбачено, що висновок або інформація Громадської ради доброчесності розглядаються Комісією під час проведення співбесіди та дослідження досьє судді (кандидата на посаду судді) на відповідному засіданні з метою встановлення наявності або спростування обґрунтованого сумніву щодо відповідності судді (кандидата на посаду судді) критеріям доброчесності та професійної етики.
47. ГРД 10.12.2023 затверджено висновок про невідповідність судді критеріям доброчесності та професійної етики, 17.12.2023 затверджено Висновок у новій редакції (далі – Висновок). Мотивуючи свій Висновок, ГРД вказує на таке.
48. Протягом 2017–2019 років суддя розглянув 106 справ про притягнення до відповідальності за статтею 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі – КУпАП), із яких у 32 справах закрив провадження за статтею 38 КУпАП.
49. Також у висновку ГРД зазначено 15 справ, обставини закриття яких, на думку ГРД, є сумнівними, зокрема: № 219/538/17 (надійшла до суду 26.01.2017, постанова винесена 18.04.2017, тобто через 82 дні після надходження); № 219/10966/17 (надійшла до суду 04.10.2017, постанова винесена 12.12.2017, тобто через 69 днів після надходження та через 4 дні після спливу строків притягнення до адміністративної відповідальності); № 242/584/19 (надійшла до суду 28.03.2019, постанова винесена 12.06.2019, тобто через 77 днів після надходження); № 219/3886/17 (надійшла до суду 19.04.2017, а постанова винесена 22.06.2017, тобто через 64 дні після надходження); № 219/3884/17 (надійшла до суду 19.04.2017, постанова винесена 22.06.2017, тобто через 64 дні після надходження); № 219/14030/17 (відповідно до постанови, 20.11.2017 громадянин ОСОБА_1 знов керував мотоциклом з ознаками алкогольного сп’яніння. 21.12.2017 суддя постановою повернув протокол на доопрацювання, оскільки в протоколі не було зазначено, чи має ОСОБА_1 посвідчення водія. Новий протокол надійшов до суду 23.01.2018. Постановою від 21.02.2018 закрито провадження у справі, тобто на наступний день на після спливу строків притягнення до відповідальності. При повторному розгляді суддя вказав, що особа не з’явилася на засідання, а дані про її належне повідомлення про виклик до суду відсутні, в результаті чого суддя вдруге закрив справу за спливом строків); № 242/4828/18 (надійшла до суду 17.09.2018, постанова винесена 17.12.2018, тобто через 106 днів після надходження та через 5 днів після спливу строків); № 242/5658/18 (надійшла до суду 30.10.2018, постанова винесена 07.02.2019, тобто через 101 день після надходження); № 242/4150/18 надійшла до суду 08.08.2018, постановою від 13.08.2018 повернено протокол на доопрацювання, оскільки в ньому не було зазначено частину статті, за якою слід притягнути особу до відповідальності. Новий протокол надійшов до суду 30.08.2018, постанова про закриття винесена 23.11.2018, тобто через 86 днів після повторного надходження); № 242/6172/18 (надійшла до суду 26.11.2018, постановою від 04.12.2018 повернено адмінпротокол, тому що в ньому не було зазначено суть адміністративного правопорушення відповідно до диспозиції частини третьої статті 130 КУпАП, якою передбачена відповідальність за дії, передбачені частиною першою статті 130 КУпАП, вчинені особою, яка двічі протягом року піддавалася адміністративному стягненню. Новий протокол надійшов до суду 04.02.2019, постанова про закриття винесена 11.03.2019, тобто через 36 днів після повторного надходження); № 242/584/19 (надійшла до суду 04.02.2019, постановою від 19.02.2019 повернено протокол на доопрацювання, оскільки до нього не було долучено висновку про стан наркотичного сп’яніння, а також фото та відео, зазначені в протоколі. Крім цього, долучені матеріали не були засвідчені в установленому законом порядку. Новий протокол надійшов до суду 25.03.2019, постанова про закриття винесена 23.04.2019); № 219/13647/17 (надійшла до суду 30.11.2017,  постанова винесена 19.02.2018, тобто через 81 день після надходження та через 2 дні після спливу строку притягнення до адміністративної відповідальності); № 242/6165/18 (надійшла до суду 26.11.2018, а постанова винесена 21.03.2019, тобто через 116 днів після надходження); № 219/1159/18 (надійшла до суду 08.02.2018, постановою від 12.02.2018 повернено протокол на доопрацювання, оскільки в ньому не було зазначено місця правопорушення, а також місця проживання особи, де вона проходить службу. Новий протокол надійшов до суду 13.03.2018, постанова про закриття провадження через сплив строків винесена 19.04.2018); № 219/9911/17 (надійшла до суду 11.09.2017). Суддя Чопик О.П. 25.09.2017 повернула протокол на доопрацювання через те, що особі за місцем фактичного проживання не було вручено судової повістки. Суддя повернула протокол для встановлення фактичного місця проживання особи. Новий протокол надійшов до суду 11.10.2017. Суддя Любчик О.В. виніс постанову від  24.10.2017, якою знову повернув протокол на доопрацювання. Відповідно до цієї постанови особа не проживала за місцем фактичного проживання, і cуддя повернув протокол для встановлення місця проживання особи. Новий протокол надійшов до суду 12.12.2017, тобто коли вже спливли строки притягнення особи до відповідальності. Суддя в той же день виніс постанову про закриття провадження через сплив строків). На думку ГРД, cуддя міг розглянути справу без встановлення місця проживання особи, яке потребує тривалого часу, за який особа може уникнути справедливого покарання.
50. У своєму висновку ГРД відзначає, що Любчик О.В. не вніс до декларації доброчесності судді інформацію про притягнення його до відповідальності за частиною першою статті 126 КУпАП, зокрема 25.06.2016 суддю притягнено до адміністративної відповідальності за частиною першою статті 122 та частиною першою статті 126 КУпАП. Постановою Донецького апеляційного адміністративного суду від 12.10.2016 скасовано постанову про притягнення судді до відповідальності за частиною першою статті 122 КУпАП, водночас залишено без змін постанову про притягнення Любчика О.В. до відповідальності за частиною першою статті 126 КУпАП. Однак у графі 22 Декларації доброчесності судді за 2016 рік – «Мною не здійснювалися вчинки, що можуть мати наслідком притягнення мене до відповідальності», суддя вказав «Підтверджую».
51. ГРД також надала інформацію, яка сама по собі не стала підставою для висновку, але потребує пояснень судді, оскільки є такою, що характеризує суддю та може бути використана під час його оцінювання, а саме:
    1. Згідно з даними перетинів державного кордону, тесть і теща судді протягом 2015–2022 років здійснили декілька десятків поїздок із пунктів перетину українсько-російського кордону «Мар’їнка», «Майорське», «Гоптівка». Також ГРД вважає, що батьки дружини судді можуть постійно проживати на непідконтрольній Україні території.
    2. Суддя обрав запобіжний захід у вигляді домашнього арешту для особи, яка жорстоко побила активіста, який спілкувався українською мовою. У подальшому від отриманих травм цей активіст помер. Апеляційний суд змінив обраний суддею Любчиком О.В. запобіжний захід із домашнього арешту на тримання під вартою.
    3. Суддя передавав справи про притягнення до адміністративної відповідальності за статтею 130 КУпАП на розгляд трудових колективів (справи № 242/1967/19, № 242/2498/19, № 239/84/19).
    4. Комісією отримано письмові пояснення судді щодо обставин, викладених у висновку.
52. Любчик О.В. вказує, що в його практиці мало місце застосування вимог статті 38 КУпАП при розгляді справ про адміністративні правопорушення, проте він стверджує, що судової тяганини з його боку як головуючого у цих справах допущено не було, а підстави для закриття провадження відповідно до статті 38 КУпАП пояснив необхідністю виклику до суду свідків, а також відсутністю доказів належного повідомлення осіб, які притягувались до адміністративної відповідальності. Також суддя у своїх письмових поясненнях навів конкретні приклади таких випадків.
53. Суддя також не заперечував проти того, що ним дійсно допускались помилки в постановах у справах про адміністративні правопорушення, що, на його думку, було зумовлено великим судовим навантаженням.
54. Стосовно підтвердження в декларації доброчесності судді за 2016 рік твердження пункту 22: Любчик О.В. пояснив, що вважав, що вказане твердження стосувалося декларанта, який здійснював певні вчинки під час перебування саме на посаді судді. На час накладення на нього адміністративного стягнення відповідно до положень КУпАП він посаду судді не займав. Крім того, звернув увагу, що під час заповнення анкети судді для участі в конкурсі на посаду судді Артемівського міськрайонного суду Донецької області та анкети судді для проходження кваліфікаційного оцінювання від 18.05.2018 він зазначив про факт притягнення його до адміністративної відповідальності.
55. Суддя зазначив, що батьки його дружини все життя прожили в місті Харцизьк Донецької області, де розташоване нерухоме майно, яке належить їм на праві власності. Протягом 2015–2021 років батьки дружини намагались продати це нерухоме майно, у зв’язку з чим періодично відвідували місто. У першій половині лютого 2022 року вони поїхали до міста Харцизьк, але повернутися не змогли через повномасштабне вторгнення рф.
56. Стосовно обрання запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту: суддя пояснив, що ним як слідчим суддею 02.12.2019 було розглянуто клопотання слідчого СВ Бахмутського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Донецькій області про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно неповнолітнього ОСОБА_2 2003 року народження, який підозрювався у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 121 Кримінального кодексу України. Суддею прийнято рішення про обрання неповнолітньому запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту із забороною залишати своє місце проживання. Любчик О.В. наголосив, що до матеріалів клопотання не було долучено жодних доказів, що причиною конфлікту між підозрюваним та потерпілим стало спілкування останнього українською мовою.

ІV. Стислий виклад пояснень судді (письмових та/або наданих суддею на засіданні Комісії у пленарному складі).

57. Під час засідання Комісії у пленарному складі Любчик О.В. вказав на таке.
58. Дійсно, під його головуванням ухвалювались постанови у справах про адміністративні правопорушення за статтею 130 КУпАП (далі – справи), провадження в яких були закриті на підставі статті 38 КУпАП у зв’язку з закінченням строку притягнення до адміністративної відповідальності. Такі випадки траплялись як тоді, коли він був у штаті Артемівського міськрайонного суду Донецької області, так і під час відрядження до Селидівського міського суду Донецької області. Суддя вказав, що здебільшого розгляд справ відкладався на інші дати через відсутність у матеріалах справи доказів належного повідомлення осіб про дату, час та місце розгляду справи, відсутність самої особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, а також у зв’язку з неявкою свідків до судових засідань. Любчик О.В. зазначив, що Донецьким апеляційним судом було сформовано певну практику щодо розгляду справи про адміністративні правопорушення за статтею 130 КУпАП, відповідно до якої особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, має бути належним чином повідомлена про дату, час та місце розгляду справи, оскільки санкція статті 130 КУпАП передбачає як штраф у значному розмірі, так і позбавлення права керування транспортними засобами на певний строк. Тому ним вчинялись всі можливі дії задля належного повідомлення особи, що призводило в деяких випадках до ухвалення постанови про закриття провадження у справі на підставі статті 38 КУпАП.
59. Стосовно підтвердження твердження, зазначеного в пункті 22 декларації доброчесності судді за 2016 рік, Любчик О.В. надав аналогічні пояснення тим, що вже були ним зазначені в письмових поясненнях та під час співбесіди.
60. Суддя також вказав, що при обранні запобіжного заходу у вигляді цілодобового арешту він керувався тим, що підозрюваний був неповнолітнім та раніше не судимим, а долучені слідчим до клопотання матеріали були суперечливими. Судова практика дозволяла йому застосувати до неповнолітнього підозрюваного запобіжний захід у вигляді домашнього арешту, а не взяття під варту.
61. Стосовно передання справ про притягнення до адміністративної відповідальності за статтею 130 КУпАП на розгляд трудових колективів суддя пояснив, що дійсно такі випадки траплялись в його практиці, а рішення ухвалювались з урахуванням обставин справи.
62. У закритій частині відкритого засідання Комісії у складі колегії суддя надав пояснення щодо окремих обставин, викладених у висновку ГРД. На підтвердження своїх слів суддя надав документи, які були долучені до суддівського досьє.
63. На засіданні Комісії у пленарному складі, яке відбулося 18.03.2024, Любчик О.В. підтримав обставини, викладені ним у письмових поясненнях, а також надані ним під час співбесіди з Комісією у складі колегії 18.12.2023, додатково пояснивши та відповівши на уточнюючі питання Комісії у пленарному складі.

V. Висновки Комісії щодо обставин, які можуть свідчити про відповідність чи невідповідність судді займаній посаді. 

64. Дослідивши інформацію, яка міститься в матеріалах суддівського досьє, Комісія не виявила відомостей про невідповідність витрат і майна судді та членів сім’ї, а також близьких осіб задекларованим доходам, невідповідність судді вимогам законодавства у сфері запобігання корупції, вимогам стосовно політичної нейтральності, про недотримання Кодексу суддівської етики та обставини, передбачені підпунктами 1, 2, 3, 5–12, 13, 15–19 частини першої статті 106 Закону. До дисциплінарної відповідальності суддя Любчик О.В. не притягувався.
65. У матеріалах суддівського досьє відсутні відомості щодо притягнення судді Любчика О.В. до відповідальності за вчинення проступків або правопорушень, які свідчать про недоброчесність та наявність незабезпечених зобов’язань майнового характеру, які можуть мати істотний вплив на здійснення нею правосуддя.
66. Аналіз обставин, викладених у рішенні, та пояснень судді.
67. У своєму висновку ГРД відзначає, що постановами у справах про адміністративні правопорушення за статтею 130 КУпАП суддя без поважних причин порушив встановлені законом строки розгляду цих справ. На думку ГРД, невмотивоване порушення строків розгляду справ може сприяти формуванню в суспільстві думки про безкарність порушників, породжувати сумніви суспільства в чесності та непідкупності судових органів, негативно впливати на авторитет суду.
68. Не надаючи оцінку судовим рішенням, Комісія зазначає, що відповідно до статей 6, 7 Кодексу суддівської етики, затвердженого рішенням ХІ З’їзду суддів України від 22.02.2012, суддя повинен виконувати свої професійні обов’язки незалежно, виходячи виключно з фактів, установлених на підставі власної оцінки доказів, розуміння закону, верховенства права, що є гарантією справедливого розгляду справи в суді, незважаючи на будь-які зовнішні впливи, стимули, загрози, втручання або публічну критику. Суддя повинен старанно й неупереджено виконувати покладені на нього обов’язки та вживати заходів для поглиблення своїх знань та вдосконалення практичних навичок.
69. У цьому зв’язку Комісія беззастережно підтримує положення Коментаря до Кодексу суддівської етики, затвердженого рішенням Ради судді України від 04.02.2016 № 1, у частині того, що довіра з формуванням суспільної думки націлена на правомірні очікування з боку громадськості певної моделі поведінки від суддів, що втілюється в ефективному відправленні судочинства та виступає мірою реалізації завдань справедливого суду.
70. Комісія вказує, що мети юридичної відповідальності не буде досягнуто, якщо особи, які керують транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп’яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, систематично не притягатимуться до адміністративної відповідальності через сплив строків накладення адміністративного стягнення.
71. Водночас Комісія звертає увагу, що суди здебільшого прагнуть ураховувати пункт 24 постанови Пленуму Верховного Суду України від 23.12.2005 № 14, відповідно до якого суди повинні неухильно виконувати вимоги статті 268 КУпАП щодо розгляду справи про адміністративне правопорушення у присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності зазначеної особи це можливо лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце та час розгляду і якщо від неї не надійшло клопотання про його відкладення.
72. За таких обставин суддя фактично поставлений перед вибором забезпечити досягнення в цих випадках мети юридичної відповідальності за наявності для цього відповідних підстав, чи порушити право особи на ефективну участь у процесі стосовно неї, яке, як правило, включає не тільки право бути присутнім, але й слухати та стежити за провадженням. Особа також повинна мати можливість, серед іншого, пояснити свою версію подій, вказати на будь-які заяви, з якими вона не згодна, та інформувати про будь-які факти, які повинні бути висунуті на її захист.
73. Розглядаючи справи, де національні суди поставали перед подібним вибором, Європейський суд з прав людини в пункті 39 постанови у справі «KASTE AND MATHISEN v. NORWAY» (заяви №№ 18885/04, 21166/04) відзначив, що якби співобвинувачений міг би бути поставлений у положення, коли він або вона зможуть «заблокувати обвинувачення стосовно себе», не відповідаючи на запитання, то це могло б перешкодити дотриманню розумної вимоги щодо часу, що міститься в пункті 1 статті 6 Конвенції з прав людини. У цьому зв’язку Комісія додатково зазначає, що за усталеною практикою Страсбурського суду вирішальним є те, чи свідчать факти справи однозначно про те, що заявник був достатньо обізнаний про можливість здійснення прав, гарантованих Конвенцією, в контексті конкретного провадження, порушеного проти нього, і чи може він вважатись таким, що відмовився від свого права з’являтися в суді (2 постанови у справі «STOYANOV v. BULGARIA», заява № 39206/07).
74. Комісія зазначає, що положення статті 256 КУпАП дають достатні підстави для твердження про те, що особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, з моменту складання протоколу про адміністративне правопорушення є обізнаною про можливість здійснення прав, гарантованих цим Кодексом у контексті конкретного провадження, порушеного проти неї, та щодо самого провадження.
75. Таким чином, постаючи перед таким вибором, суддя має забезпечити рівновагу між суспільним та приватним інтересом при вирішені подібних справ та насамперед докласти всіх розумних заходів для повідомлення особи про дату, час та місце розгляду справи і за необхідності відкласти розгляд відповідної справи в межах строків накладення адміністративного стягнення, не допустивши при цьому «штучного блокування» досягнення мети адміністративної відповідальності (за наявності для цього підстав), забезпечивши таким чином ефективне відправлення судочинства.
76. Отже, неодноразові виклики особи, яка притягається до адміністративної відповідальності з метою забезпечення її права «бути почутою», самі по собі не можуть і не повинні розглядатись як допущення неефективного відправлення судочинства. Однак у всіх випадках, коли це призводить до звільнення особи від адміністративної відповідальності через сплив строків накладення адміністративного стягнення, такі випадки мають бути оцінені Комісією на відповідність судді критерію професійної етики з огляду на системність таких дій судді, навантаження судді, наявності фінансової та технічної можливості суду забезпечити повідомлення особи про дату, час та місце розгляду справи, а також, зважаючи на процесуальну поведінку особи, яка притягається до адміністративної відповідальності (або її представника).
77. У цьому зв’язку Комісія зазначає, що погоджується з висновками ГРД щодо незабезпечення ефективного відправлення судочинства у справах про адміністративні правопорушення, передбачені статтею 130 КУпАП, які були зазначені в рішенні ГРД, проте не бачить підстав для обґрунтованого висновку про наявність у діях судді невідповідності критеріям доброчесності та професійної етики, оскільки, безумовно, для застосування приписів статті 38 КУпАП під час розгляду будь-якої справи про адміністративне правопорушення має вплив повнота викладення мотивів про це у судових рішеннях, але, на переконання Комісії, їх відсутність не можна кваліфікувати як прояв умислу чи грубої недбалості судді під час ухвалення судового рішення у такій справі.
78. Викладене враховується Комісією при прийнятті цього рішення.
79. Стосовно невнесення до декларації доброчесності судді за 2016 рік інформації про притягнення Любчика О.В. до відповідальності за частиною першою статті 126 КУпАП Комісія зазначає таке.
80. Під час проведення співбесіди суддя пояснив, що він добросовісно вважав, що необхідно зазначати в декларації доброчесності судді про вчинення відповідних дій під час перебування на посаді судді. Оскільки притягнення до адміністративної відповідальності відбулося до призначення його суддею, він такі твердження не вказав. Також суддя зазначив, що факт притягнення до адміністративної відповідальності ним не приховувався, що підтверджується заповненням відповідних граф у анкетах для участі в конкурсі на посаду судді Артемівського міськрайонного суду Донецької області та для проходження кваліфікаційного оцінювання.
81. За результатом дослідження суддівського досьє Любчика О.В. та, зважаючи на надані ним пояснення під час співбесіди, Комісія дійшла висновку про відсутність у діях судді умислу приховати факт притягнення його до адміністративної відповідальності, а твердження в пункті 22 декларації доброчесності судді за 2016 року Комісія розцінює, як добросовісну помилку.

VI. Результати голосування Комісією у пленарному складі.

82. Як вже було зазначено, абзацом другим пункту 20 розділу ХІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону передбачено, що за результатами оцінювання колегія Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, а у випадках, передбачених цим Законом, – пленарний склад Комісії, ухвалює рішення про відповідність або невідповідність судді займаній посаді. Таке рішення ухвалюється за правилами, передбаченими цим Законом для ухвалення рішення про підтвердження або про непідтвердження здатності судді (кандидата на посаду судді) здійснювати правосуддя у відповідному суді.
83. Відповідно до частини першої статті 88 Закону Вища кваліфікаційна комісія суддів України ухвалює мотивоване рішення про підтвердження або непідтвердження здатності судді (кандидата на посаду судді) здійснювати правосуддя у відповідному суді. Якщо Громадська рада доброчесності у своєму висновку встановила, що суддя (кандидат на посаду судді) не відповідає критеріям професійної етики та доброчесності, Вища кваліфікаційна комісія суддів України може ухвалити вмотивоване рішення про підтвердження здатності такого судді (кандидата на посаду судді) здійснювати правосуддя у відповідному суді лише у разі, якщо таке рішення підтримане двома третинами голосів призначених членів Комісії, але не менше ніж дев’ятьма голосами.
84. За результатами засідання Комісії у пленарному складі 18.03.2024 відповідність судді Артемівського міськрайонного суду Донецької області Любчика О.В. одноголосно підтримано голосами призначених членів Комісії.
85. Ураховуючи викладене, керуючись підпунктом 4 пункту 16-1 розділу XV «Перехідні положення» Конституції України, статтями 83–86, 88, 93, 101, пунктом 20 розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про судоустрій і статус суддів», Регламентом Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, Положенням про порядок та методологію кваліфікаційного оцінювання, показники відповідності критеріям кваліфікаційного оцінювання та засоби їх встановлення, Вища кваліфікаційна комісія суддів України одноголосно,

вирішила:

        Визнати суддю Артемівського міськрайонного суду Донецької області Любчика Олександра В’ячеславовича таким, що відповідає займаній посаді.

        Внести Вищій раді правосуддя рекомендацію про призначення Любчика Олександра В’ячеславовича на посаду судді Артемівського міськрайонного суду Донецької області.

Головуючий                                                                                                               Роман ІГНАТОВ

Члени Комісії:                                                                                                            Михайло БОГОНІС

                                                                                                                                    Людмила ВОЛКОВА

                                                                                                                                     Віталій ГАЦЕЛЮК

                                                                                                                                    Ярослав ДУХ

                                                                                                                                     Роман КИДИСЮК

                                                                                                                                     Надія КОБЕЦЬКА

                                                                                                                                     Олег КОЛІУШ

                                                                                                                                     Руслан МЕЛЬНИК

                                                                                                                                     Олексій ОМЕЛЬЯН

                                                                                                                                     Андрій ПАСІЧНИК

                                                                                                                                     Роман САБОДАШ

                                                                                                                                     Руслан СИДОРОВИЧ

                                                                                                                                     Сергій ЧУМАК

                                                                                                                                     Галина ШЕВЧУК