Вища кваліфікаційна комісія суддів України у пленарному складі:
головуючого – Ігнатова Р.М.,
членів Комісії: Богоноса М.Б., Гацелюка В.О., Духа Я.М., Кидисюка Р.А., Кобецької Н.Р. (доповідач), Коліуша О.Л., Мельника Р.І., Омельяна О.С., Пасічника А.В., Сабодаша Р.Б., Сидоровича Р.М., Чумака С.Ю., Шевчук Г.М.,
розглянувши питання щодо відповідності судді Солом’янського районного суду міста Києва Лозинської Марини Ігорівни займаній посаді,
встановила:
Інформація про кар’єру судді та проходження кваліфікаційного оцінювання.
Указом Президента України «Про призначення суддів» від 16 квітня 2010 року № 244/2010 Лозинську М.І. призначено на посаду судді Солом’янського районного суду міста Києва строком на п’ять років.
Наказом голови Солом’янського районного суду міста Києва від 14 травня 2010 року № 56-к Лозинську М.І. зараховано до штату суду.
Присягу судді Лозинська М.І. склала 17 серпня 2010 року.
У Лозинської М.І. 15 квітня 2015 року закінчився п’ятирічний строк повноважень судді.
Рішенням Вищої кваліфікаційної комісії суддів України від 20 жовтня 2017 року № 106/зп-17 призначено кваліфікаційне оцінювання суддів місцевих та апеляційних судів на відповідність займаній посаді, зокрема судді Солом’янського районного суду міста Києва Лозинської М.І.
Рішенням Комісії від 16 березня 2018 року № 54/зп-18 визначено результати першого етапу кваліфікаційного оцінювання суддів на відповідність займаній посаді «Іспит» та вирішено питання допуску суддів до другого етапу кваліфікаційного оцінювання «Дослідження досьє та проведення співбесіди» за результатами іспиту. Відповідно до вказаного рішення Лозинську М.І. допущено до другого етапу кваліфікаційного оцінювання суддів на відповідність займаній посаді «Дослідження досьє та проведення співбесіди».
За результатами співбесіди Комісією ухвалено рішення від 17 квітня 2018 року № 377/ко-18, яким визнано підтвердженою інформацію про недостовірність тверджень, вказаних суддею Солом’янського районного суду міста Києва Лозинською М.І. в деклараціях доброчесності судді за 2016 та 2017 роки. Зупинено кваліфікаційне оцінювання судді Солом’янського районного суду міста Києва Лозинської М.І. зі зверненням до Вищої ради правосуддя для вирішення питання про відкриття дисциплінарної справи стосовно судді Лозинської М.І. чи відмову в її відкритті.
Ухвалою Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 29 серпня 2018 року відкрито дисциплінарну справу стосовно судді Солом’янського районного суду міста Києва Лозинської М.І. за ознаками в її діях дисциплінарного проступку, передбаченого пунктом 19 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (далі – Закон) (декларування завідомо недостовірних (у тому числі неповних) тверджень у декларації доброчесності судді).
Рішенням Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 26 вересня 2018 року відмовлено у притягненні судді Солом’янського районного суду міста Києва Лозинської М.І. до дисциплінарної відповідальності та припинено дисциплінарне провадження.
Громадською радою доброчесності (далі – ГРД) 18 червня 2019 року засобами електронного зв’язку надіслано до Комісії висновок про невідповідність судді Солом’янського районного суду міста Києва Лозинської М.І. критеріям доброчесності та професійної етики.
Комісією 02 жовтня 2019 року поновлено кваліфікаційне оцінювання судді Солом’янського районного суду міста Києва Лозинської М.І. та продовжено проведення співбесіди із суддею.
Лозинська М.І. надала ґрунтовні письмові пояснення щодо обставин, викладених у висновку ГРД, які підтримала під час співбесіди, та спростувала доводи про її невідповідність критеріям доброчесності та професійної етики.
Рішенням Вищої кваліфікаційної комісії суддів України у складі колегії від 02 жовтня 2019 року № 902/ко-19 визначено, що суддя Солом’янського районного суду міста Києва Лозинська М.І. за результатами кваліфікаційного оцінювання суддів місцевих та апеляційних судів на відповідність займаній посаді набрала 706,875 бала, її визнано такою, що відповідає займаній посаді.
У зазначеному рішенні Комісією обґрунтовано кількість набраних балів за результатами оцінювання відповідності судді займаній посаді за критеріями, визначеними Законом. Так, Лозинська М.І. за результатами складання анонімного письмового тестування набрала 88,875 бала; за результатами виконання практичного завдання – 94 бали, а отже на етапі складення іспиту суддя загалом набрала 182,875 бала; за результатами співбесіди Комісією у складі колегії ефективність здійснення правосуддя, підвищення фахового рівня, особисту та соціальну компетентність, професійну етику та доброчесність судді оцінено у 524 бали.
Таким чином, суддя Солом’янського районного суду міста Києва Лозинська М.І. набрала сумарно 706,875 бала, що становить більше 67 відсотків від суми максимально можливих балів за результатами кваліфікаційного оцінювання всіх критеріїв.
Отже, рішенням Комісії від 02 жовтня 2019 року № 902/ко-19 суддю Солом’янського районного суду міста Києва Лозинську М.І. визнано такою, що відповідає займаній посаді. У цьому рішенні зазначено, що воно набирає чинності відповідно до абзацу третього підпункту 4.10.5 пункту 4.10 розділу IV Регламенту Вищої кваліфікаційної комісії суддів України.
Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та деяких законів України щодо діяльності органів суддівського врядування» від 16 жовтня 2019 року № 193-ІХ повноваження членів Вищої кваліфікаційної комісії суддів України було припинено, що унеможливило завершення кваліфікаційного оцінювання суддів, зокрема стосовно судді Лозинської М.І.
Відповідно до підпункту 3 пункту 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до Закону України "Про судоустрій і статус суддів" щодо відрядження суддів та врегулювання інших питань забезпечення функціонування системи правосуддя в період відсутності повноважного складу Вищої кваліфікаційної комісії суддів України» від 04 червня 2020 року № 679-IX, який набрав чинності 20 червня 2020 року, визначено, що Вища рада правосуддя у період відсутності повноважного складу Вищої кваліфікаційної комісії суддів України ухвалює без рекомендації чи подання Вищої кваліфікаційної комісії суддів України рішення про внесення Президенту України подання про призначення на посаду судді, повноваження якого припинилися у зв’язку із закінченням строку, на який його було призначено, якщо до набрання чинності цим Законом колегією Вищої кваліфікаційної комісії суддів України було визнано суддю таким, що відповідає займаній посаді.
Рішенням Вищої ради правосуддя від 24 грудня 2020 року № 3643/0/15-20 внесено подання Президентові України про призначення Лозинської М.І. на посаду судді Солом’янського районного суду міста Києва.
Указу Президента України щодо призначення Лозинської М.І. на посаду судді немає.
Повноважний склад Вищої кваліфікаційної комісії суддів України сформовано 01 червня 2023 року.
З метою вирішення питання продовження процедур оцінювання, передбачених Законом, рішенням Комісії від 20 липня 2023 року № 34/зп-23 здійснено повторний автоматизований розподіл справ між членами Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, зокрема, стосовно осіб, п’ятирічний строк призначення яких на посаду судді закінчився.
Згідно з протоколом повторного розподілу між членами Комісії від 25 липня 2023 року доповідачем у справі визначено члена Комісії Кобецьку Н.Р.
З огляду на викладене вище Комісія продовжила кваліфікаційне оцінювання судді Лозинської М.І. із стадії підтримки рішення колегії пленарним складом Комісії.
До Комісії 08 листопада 2023 року від ГРД надійшов висновок у новій редакції (далі – висновок) про невідповідність судді Солом’янського районного суду міста Києва Лозинської М.І. критеріям доброчесності та професійної етики.
Лозинською М.І. 08 та 13 листопада 2023 року надіслано Комісії пояснення щодо обставин, викладених у висновку, у яких суддя висловила незгоду з висновком та навела аргументи на спростування інформації, наданої ГРД.
У засідання Комісії у пленарному складі 16 листопада 2023 року внесно питання про підтримку рішення колегії Комісії, ухваленого в межах кваліфікаційного оцінювання судді Солом’янського районного суду міста Києва Лозинської М.І. на відповідність займаній посаді. Втім, розгляд питання відкладено у зв’язку з неявкою Лозинської М.І. з поважних причин, ІНФОРМАЦІЯ_1.
Зміст висновку Громадської ради доброчесності та пояснень судді.
У висновку ГРД від 08 листопада 2023 року вказано, що суддя Лозинська М.І. ухвалювала рішення, обумовлені політичними мотивами, у зв’язку з чим допустила поведінку, яка призвела до істотного порушення правил процесу та порушення основоположних прав людини і основоположних свобод. Зокрема, Лозинська М.І. як слідчий суддя постановила ухвалу від 23 січня 2014 року у справі № 760/1372/14-к (провадження № 760/376/14), якою обрала запобіжний захід у вигляді тримання під вартою стосовно особи, затриманої у зв’язку з участю в масових акціях протесту. Втім, під час судового розгляду не дотрималась приписів частин шостої та сьомої статті 206 Кримінального процесуального кодексу України (далі – КПК України) та не надала належної оцінки обставинам порушення вимог законодавства під час затримання підозрюваного, який мав наявні ознаки тілесних ушкоджень. Так, відповідно до довідки № 267 від 5 лютого 2014 року, наданої Київською міською клінічною лікарнею швидкої медичної допомоги, постраждалого доставлено каретою швидкої допомоги 21 січня 2014 року о 20 год 50 хв у приймальне відділення. Встановлено діагноз: закрита черепно-мозкова травма, струс головного мозку, забійна інфікована рана голови, закрита травма грудної клітки, забій поперекової ділянки, забій та садно правого стегна з поверхневим некрозом.
Надалі, кримінальне провадження стосовно особи, щодо якої суддя вирішувала питання обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою, було закрито у зв’язку з відсутністю в її діях складу злочину (ухвала суду від 03 березня 2014 року в судовій справі № 760/3371/14-к). Викладене, за доводами ГРД, свідчить про ненадання суддею належної оцінки обґрунтованості підозри на етапі обрання запобіжного заходу всупереч вимогам частини другої статті 177, пункту 1 частини першої статті 178 КПК України.
Указані обставини, викладені у висновку ГРД від 08 листопада 2023 року, які були підставою і для висновку ГРД від 18 червня 2019 року, додатково обґрунтовано посиланням на висновок Тимчасової спеціальної комісії з перевірки суддів судів загальної юрисдикції (далі – ТСК) від 19 травня 2015 року № 28/2-15, рішення Вищої ради юстиції від 03 грудня 2015 року № 924/0/15-15 та рішення Європейського суду з прав людини «Шморгунов та інші проти України», «Воронцов та інші проти України». У висновку ГРД від 08 листопада 2023 року також описано хронологію подій, що відбувалися з 21 листопада 2013 року до 22 лютого 2014 року на території України, зокрема в Києві. У цей період тривали масові мирні акції протесту проти розпорядження Кабінету Міністрів України щодо зупинення підготовки до підписання Угоди про асоціацією між Україною та Європейським Союзом. До протестувальників було застосовано силовий розгін загонами спецпідрозділів (силовими відомствами) України; сутички між протестувальниками та працівниками міліції (інших силових органів) призвели до поранень та загибелі протестувальників, а також мирного населення. Суддя Лозинська М.І. 21 січня 2014 року ухвалила рішення щодо учасника таких акцій протесту саме під час ескалації конфлікту між протестувальниками та силовиками.
Також у висновку ГРД від 08 листопада 2023 року вказано інформацію, яка не стала підставою для висновку, втім характеризує суддю та може бути врахована при оцінці критерію доброчесності та професійної етики судді, зокрема:
- Лозинська М.І. повідомила недостовірні відомості в декларації доброчесності судді за 2016 рік. У пункті 17 вона підтвердила, що не ухвалювала рішень, передбачених статтею 3 Закону України «Про відновлення довіри до судової влади», проте ухвала від 21 січня 2014 року про обрання запобіжного заходу тримання під вартою щодо учасника акцій протесту, які відбувалися в Києві в зазначений вище період, є одним із видів рішення, передбаченого пунктом 3 частини першої статті 3 Закону України «Про відновлення довіри до судової влади»;
- відповідно до даних суддівського досьє Лозинська М.І. після 2014 року неодноразово їздила до Москви (з 30 грудня 2014 року до 11 січня 2015 року та з 26 червня 2015 року до 12 липня 2015 року) та Криму (30 квітня 2015 року, 10 жовтня 2015 року, 26 грудня 2015 року, 25 червня 2016 року, 30 грудня 2016 року);
- за матеріалами суддівського досьє, Лозинська М.І. у відповідні періоди перебувала на навчанні суддів (наприклад, з 11 до 16 червня 2012 року, з 07 до 18 квітня 2014 року), проте у цей час нею ухвалено 2 рішення, які прийняті або розглядалися у відкритому судовому засіданні (зокрема, рішення у справах № 2609/9883/12, № 760/3986/14-а);
- у 2014 році суддею набуто право користування квартирою, яку не задекларовано в майновій декларації за 2014 рік;
- відповідно до майнових декларацій за 2017, 2018, 2019 роки суддя має право користування приміщенням у гуртожитку у зв’язку з реєстрацією місця проживання, дата набуття якого за деклараціями – 17 січня 2014 року, проте право користування цим майном не задекларовано в майнових деклараціях за 2014, 2015 (п), 2015 (е), 2016 роки.
Також до Комісії 31 жовтня 2023 року Громадською організацією «Всеукраїнське об’єднання «Автомайдан» подано звернення, у якому міститься інформація стосовно судді Солом’янського районного суду міста Києва Лозинської М.І. Зазначена у зверненні інформація, стосуються тих же обставин, що викладені у висновку ГРД.
Суддя Лозинська М.І. заперечила доводи, викладені у висновку ГРД та зверненні Громадської організації «Всеукраїнське об’єднання «Автомайдан», та пояснила, що, обираючи запобіжний захід підозрюваному у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті 294 Кримінального кодексу України, у виді утримання під вартою строком на 60 днів, нею було оцінено фактичні обставини і надані матеріали, відповідно до свого свідомого розуміння права, тобто на основі фактів, згідно із законом, із врахуванням судової практики, безсторонньо, без будь-якого неправомірного впливу, спонуки, тиску, погроз або втручання, прямого чи непрямого, з будь-якого боку і з будь-яких би то не було причин.
Крім того, стосовно неї проведено перевірку відповідно до положень Закону України «Про відновлення довіри до судової влади в Україні», за результатами якої надано висновок ТСК від 19 травня 2015 року № 28/2-15 про наявність у діях судді Солом’янського районного суду міста Києва Лозинської М.І. ознак порушення присяги судді, у зв’язку з чим матеріали перевірки скеровано до Вищої ради юстиції для розгляду та прийняття рішення.
Вища рада юстиції з урахуванням дискреційних повноважень 03 грудня 2015 року прийняла остаточне рішення, відповідно до якого розглянула висновок ТСК від 19 травня 2015 року № 28/2-15 і відмовила у внесенні подання Президентові України про звільнення судді Солом’янського районного суду міста Києва Лозинської М.І. з посади у зв’язку з відсутністю в діях судді ознак порушення присяги. Таким чином, Вища рада юстиції як повноважний орган встановила факт відсутності у її діях будь-яких порушень, які могли б мати наслідком звільнення судді із займаної посади, а отже посилання ГРД та Громадської організації «Всеукраїнське об’єднання «Автомайдан» на висновок ТСК від 19 травня 2015 року № 28/2-15 та окрему думку членів Вищої ради юстиції є маніпулятивним.
Вищою радою юстиції не встановлено, що при розгляді клопотання про застосування запобіжного заходу щодо підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті 294 Кримінального кодексу України, слідчим-суддею було допущено немотивоване відхилення клопотань сторони захисту, безпідставно відмовлено в дослідженні обставин чи допущено порушення норм КПК України, що свідчили б про необ’єктивність, небезсторонність, упередженість судді та порушення нею принципу незалежності. Вищою радою юстиції встановлено, що після постановлення 23 січня 2014 року ухвали про обрання щодо підозрюваного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та до зміни запобіжного заходу на домашній арешт, останній проходив лікування в Київській міській клінічній лікарні швидкої медичної допомоги, наслідків для підозрюваного, у тому числі тяжких, зокрема через постановлення слідчим суддею ухвали, не настало.
У рішенні Вищої ради юстиції вказано, що підозрюваний та його захисник при розгляді питання про обрання запобіжного заходу фактично не спростували обґрунтованості підозри в інкримінованому правопорушенні.
Посилаючись на викладене вище Лозинська М.І. вказала, що під час судового розгляду нею як слідчим суддею було зреаговано на застереження, зазначені підозрюваним у протоколах затримання та допиту, оскільки прокурором у судовому засіданні повідомлено про проведення перевірки за заявою підозрюваного щодо обставини його затримання; підозрюваний проходив лікування у Київській міській клінічній лікарні швидкої медичної допомоги, звідки був доставлений до зали суду, йому було забезпечено медичне обстеження. Такі дії судді відповідали положенням частини восьмої статті 206 КПК України.
У частині перевірки наявності чи відсутності в її діях ознак дисциплінарного проступку в зв’язку з невиконанням вимог статті 206 КПК України висновок ТСК від 19 травня 2015 року № 28/02-15 скеровано до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України. Втім, рішенням Вищої кваліфікаційної комісії суддів України від 19 вересня 2016 року № 1673/дп-16 відмовлено у відкритті дисциплінарної справи стосовно судді Лозинської М.І. у зв’язку з відсутністю в її діях ознак проступку, що має наслідком дисциплінарну відповідальність.
З урахуванням змісту рішень Вищої ради юстиції та Вищої кваліфікаційної комісії суддів України порушень основоположних прав та свобод підозрюваного або істотних вимог процесу нею як слідчим суддею допущено не було; таких порушень під час перевірки не встановлено, тому посилання на те, що прийняття ухвали обумовлено політичними мотивами з істотним допущенням правил процесу, не відповідає ухваленим стосовно судді рішенням та висновкам, що містяться в них. Такі посилання, на думку Лозинської М.І., є декларативними.
Стосовно повідомлення недостовірних відомостей у декларації доброчесності судді Лозинська М.І. пояснила, що рішенням Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 26 вересня 2018 року № 2996/3дп/15-18 відмовлено у притягненні її до дисциплінарної відповідальності за непідтвердження прийняття рішень, передбачених статтею 3 Закону України «Про відновлення довіри до судової влади». У цьому рішенні вказано, що обставини справи, встановлені Вищою радою юстиції, свідчать про те, що вона, заповнюючи декларацію доброчесності судді, допустила помилку у трактуванні правових норм без наміру приховати інформацію про прийняття ухвали, яка належить до категорії рішень, передбачених пунктом 1 частини першої статті 3 Закону України «Про відновлення довіри до судової влади в Україні».
Стосовно перетину кордону з рф суддя повідомила, що в Автономній Республіці Крим у неї проживає мати, ІНФОРМАЦІЯ_2. У зазначений у висновку ГРД період мати потребувала догляду, тому вона їздила в Крим, зокрема через Москву без виходу за межі аеропорту Домодєдово.
Стосовно інформації ГРД щодо прийняття судових рішень у період перебування на навчанні в Національній школі суддів України (з 11 до 16 червня 2012 року, з 07 до 18 квітня 2014 року) суддя вказала, що такі дати у процесуальних документах не відповідають дійсності, обумовлені опискою, оскільки здійснення правосуддя в період перебування на навчанні є неможливим.
Стосовно недекларування квартири та гуртожитку суддя Лозинська М.І. зазначила, що квартира, якою вона користується з 23 травня 2014 року, належала її матері на праві власності внаслідок приватизації державного житлового фонду, а гуртожиток є місцем її реєстрації без визначення конкретного помешкання, у якому можна проживати. Недекларування зазначених об’єктів нерухомості у декларації про майно, доходи, витрати і зобов’язання фінансового характеру за 2014 рік та деклараціях особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за 2015, 2016 роки пояснила відсутністю чітких роз’яснень декларування таких об’єктів у перші роки дії антикорупційного законодавства та різними підходами до декларування об’єкта, який є виключно місцем реєстрації. Водночас з 2015 року вона постійно зазначає місце своєї реєстрації цей гуртожиток.
Мотиви та висновки Комісії.
Аналізуючи доводи ГРД і пояснення судді Лозинської М.І., Комісія підтримує свою позицію, викладену в попередніх рішеннях, а саме: не переглядає та не ставить під сумнів рішення Вищої ради юстиції та Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, ухвалені в порядку дисциплінарного провадження.
Додатково, підтверджуючи пояснення судді Лозинської М.І. про те, що рішенням Вищої ради юстиції від 03 грудня 2015 року № 924/0/15-15 встановлено, що «порушення окремих норм КПК, на які посилалася ТСК у своєму висновку як на обставини, що свідчать про порушення суддею присяги, не знайшли свого підтвердження», Комісія зазначає, що в цьому ж рішенні Вища рада юстиції відзначила, що «суддею все-таки було допущено порушення норм статті 206 КПК України, оскільки навіть за відсутності відповідних клопотань та заяв у судовому засіданні поза увагою слідчого судді не мали залишитися застереження ОСОБА_1 у протоколі затримання та сам зміст протоколу допиту підозрюваного ОСОБА_1, з яких видно, що останній вказував на застосування відносно нього фізичного насильства з боку працівників міліції та про погане самопочуття». Також рішення Вищої кваліфікаційної комісії суддів України від 19 вересня 2016 року № 1673/дп- 16, яким відмовлено у відкритті дисциплінарної справи стосовно судді Лозинської М.І., крім посилання на відсутність у її діях ознак проступку, що має наслідком дисциплінарну відповідальність, містить вказівку, що «на момент звернення до Комісії (30 грудня 2015 року) процесуальні строки дисциплінарної відповідальності судді сплили».
Водночас, у межах дисциплінарного провадження здійснювалось дослідження ухвали судді про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, яке базувалось на відповідних принципах, стандартах доказування, процедурних вимогах, характерних для цього інституту. В постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 червня 2022 року у справі № 9901/57/19 зазначено, що «… кваліфікаційне оцінювання за законом не є дисциплінарним провадженням; це, попри певну схожість, сутнісно різні, відмінні процедури. На стадії кваліфікаційного оцінювання відповідний компетентний орган не встановлює і не кваліфікує наявності в діях судді ознак складу дисциплінарного проступку, що є обов’язковою складовою процедури дисциплінарного провадження. На цій стадії відбувається оцінювання фактів (явищ) минулої поведінки судді в сенсі виявлення і визначення [нових] якостей (характеристик, ознак чи рис) судді, на підставі яких формується висновок про його здатність бути суддею». На розмежування процедури «перевірки» (схожої по суті з кваліфікаційним оцінюванням) та «звичайного дисциплінарного провадження» вказує і Європейський суд з прав людини в рішенні «Джоджай проти Албанії» (2021 рік): «… процедури перевірки мають своєрідний характер, попри схожість, яку вони мають зі звичайним дисциплінарним провадженням».
Кваліфікаційне оцінювання на відповідність судді займаній посаді є особливою процедурою, встановленою Конституцією України. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 листопада 2020 року в справі № 200/9195/19-а наголошено, що із запровадженням судової реформи та набранням чинності Законом України «Про судоустрій і статус суддів» від 02 червня 2016 року № 1402-VIIІ для утвердження незалежності судової влади, зокрема, шляхом її деполітизації, для посилення відповідальності судової влади перед суспільством, а також для запровадження належних конституційних засад кадрового оновлення суддівського корпусу було запроваджено необхідність проходження суддями кваліфікаційного оцінювання. Запровадження кваліфікаційного оцінювання суддів було зумовлене істотною метою, що полягала у відновленні довіри до судової влади в Україні.
Згідно з пунктом 16-1 розділу XV «Перехідні положення» Конституції України відповідність займаній посаді судді, якого призначено на посаду строком на п’ять років або обрано суддею безстроково до набрання чинності Законом України «Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)», має бути оцінена в порядку, визначеному законом. Виявлення за результатами такого оцінювання невідповідності судді займаній посаді за критеріями компетентності, професійної етики або доброчесності чи відмова судді від такого оцінювання є підставою для звільнення судді з посади.
Відповідно до частини другої статті 83 Закону критеріями кваліфікаційного оцінювання є:
1) компетентність (професійна, особиста, соціальна тощо);
2) професійна етика;
3) доброчесність.
Пунктом 20 розділу ХІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону (у редакції Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та деяких законодавчих актів України щодо удосконалення процедур суддівської кар’єри» від 09 грудня 2023 року № 3511-IX) передбачено, що відповідність займаній посаді судді, якого призначено на посаду строком на п’ять років або обрано суддею безстроково до набрання чинності Законом України «Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)», оцінюється колегіями Вищої кваліфікаційної комісії суддів України в порядку, визначеному цим Законом, за правилами, які діяли до дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та деяких законодавчих актів України щодо удосконалення процедур суддівської кар’єри», та з урахуванням особливостей, передбачених цим розділом.
За результатами такого оцінювання колегія Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, а у випадках, передбачених цим Законом, – пленарний склад Комісії, ухвалює рішення про відповідність або невідповідність судді займаній посаді. Таке рішення ухвалюється за правилами, передбаченими цим Законом для ухвалення рішення про підтвердження або про непідтвердження здатності судді (кандидата на посаду судді) здійснювати правосуддя у відповідному суді.
Виявлення за результатами такого оцінювання невідповідності судді займаній посаді за критеріями компетентності, професійної етики або доброчесності чи відмова судді від такого оцінювання є підставою для звільнення судді з посади за рішенням Вищої ради правосуддя на підставі подання відповідної колегії або пленарного складу Вищої кваліфікаційної комісії суддів України.
Згідно з абзацом другим частини першої статті 88 Закону, якщо Громадська рада доброчесності у своєму висновку встановила, що суддя (кандидат на посаду судді) не відповідає критеріям професійної етики та доброчесності, Вища кваліфікаційна комісія суддів України може ухвалити вмотивоване рішення про підтвердження здатності такого судді (кандидата на посаду судді) здійснювати правосуддя у відповідному суді лише у разі, якщо таке рішення підтримане двома третинами голосів призначених членів Комісії, але не менше ніж дев’ятьма голосами.
Комісія наголошує, що предметом перевірки під час оцінювання судді на відповідність займаній посаді є не мотиви ухвалення рішення, а поведінка судді під час розгляду справи та ухвалення рішення щодо того, чи не суперечить така поведінка завданням відповідного виду судочинства, чи не призводить до порушень природних прав і свободи людини.
Відповідно до статті 2 КПК України завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Як визначено в пункті 18 статті 3 КПК України слідчим суддею є суддя суду першої інстанції, до повноважень якого належить здійснення у порядку, передбаченому цим Кодексом, судового контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні. Відповідно, завдання судового контролю, який реалізується слідчим суддею, випливають із загальних завдань кримінального судочинства та фокусуються на контролі за забезпеченням верховенства права при втручанні в основоположні права і свободи людини. На основі принципів незалежності та безсторонності, слідчий суддя повинен стати арбітром між стороною обвинувачення та стороною захисту, забезпечити рівність учасників кримінального процесу, недопустимість обвинувального ухилу. У справі «Броган та інші проти Сполученого Королівства» (1988 рік) Європейський суд з прав людини наголосив, що негайний судовий контроль є вагомим аспектом гарантії, закріпленої в пункті 3 статті 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (далі – Конвенція), яка покликана зводити до мінімуму ризик свавілля і забезпечувати верховенство права – один з основоположних принципів демократичного суспільства.
Обов’язки судді, встановлені частинами шостою, сьомою статті 206 КПК України, прямо випливають із заборони катування, закріпленої у статті 3 Конвенції: «Нікого не може бути піддано катуванню або нелюдському чи такому, що принижує гідність, поводженню або покаранню».
Відповідні частини статті 206 КПК України закріплюють чіткий порядок дій судді у випадках, коли існує ймовірність можливого застосування катувань до затриманої особи.
Посилання судді Лозинської М.І. на законність незастосування нею вимог частини шостої статті 206 КПК України у зв’язку з відсутністю заяви особи про застосування до неї насильства є безпідставними. Частина сьома статті 206 КПК України зобов’язує суддю діяти проактивно, реагувати на можливі випадки порушення прав людини як за наявності такої заяви, так і з власної ініціативи. Як свідчить медична довідка Київської міської клінічної лікарні швидкої допомоги та факт того, що після постановлення ухвали про обрання запобіжного заходу особа проходила лікування в Київській міській клінічній лікарні швидкої допомоги, у судді були всі об’єктивні підстави для обґрунтованої підозри порушення вимог законодавства під час затримання або тримання в уповноваженому органі державної влади, державній установі.
Не можуть стати підґрунтям для спростування обґрунтованого сумніву в порушенні суддею критеріїв доброчесності та професійної етики посилання судді Лозинської М.І. на те, що нею як слідчим суддею було зреаговано на застереження, зазначені підозрюваним у протоколах затримання та допиту, оскільки прокурором у судовому засіданні було повідомлено про проведення перевірки за заявою підозрюваного про обставини його затримання. По-перше, цей факт не знайшов ніякого документального підтвердження. По-друге, частиною шостою статті 206 КПК України визначено порядок реагування на такі факти, який немає нічого спільного з формальною «перевіркою», що проводиться прокурором. Європейський суд з прав людини неодноразово вказував на необхідність проведення такого характеру перевірок виключно в межах офіційного розслідування (справи «Ассенов та інші проти Болгарії» (1998 рік), «Лабіта проти Італії» (2000 рік) і на те, що практика проведення різного роду службових перевірок за такими заявами не відповідає вимогам ефективного розслідування в контексті статті 3 Конвенції (справа «Савіцький проти України» (2012 рік).
Комісія також звертає увагу на контекстну суспільно-політичну ситуацію, яка була в Україні в період винесення відповідної ухвали, наголошуючи на тому, що в умовах гострих соціальних конфліктів та протистоянь на суди покладається визначальна роль у забезпеченні та гарантуванні прав людини і основоположних свобод.
Додаткову інформацію (обставини), зазначену в рішенні ГРД, з урахуванням пояснень судді Комісія вважає такою, що суттєво не впливає на оцінку судді Лозинської М.І. за критеріями доброчесності та професійної етики.
Визначаючись щодо остаточного рішення, Комісія виходить із того, що суддя має відповідати критеріям компетентності, професійної етики та доброчесності як особа, яка згідно з Бангалорськими принципами поведінки суддів за родом своєї діяльності вважається гарантом верховенства права. Відповідно до статті 1 Кодексу суддівської етики суддя повинен бути прикладом неухильного додержання вимог закону і принципу верховенства права, присяги судді, а також дотримання високих стандартів поведінки з метою зміцнення довіри громадян у чесність, незалежність, неупередженість та справедливість суду.
Комісія констатує, що суддя Лозинська М.І. при винесенні відповідної ухвали допустила недобросовісну поведінку, що проявилася в порушенні основоположних прав та свобод особи, зокрема права на розгляд справи справедливим судом. Така поведінка підриває довіру до суддівської посади та авторитет правосуддя і свідчить про невідповідність судді критерію професійної етики.
За рішення про відповідність судді Солом’янського районного суду міста Києва Лозинської Марини Ігорівни займаній посаді не проголосував жоден член Комісії.
Керуючись статтями 88, 93, 101, пунктом 20 розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про судоустрій і статус суддів», Вища кваліфікаційна комісія суддів України одноголосно
вирішила:
Визнати суддю Солом’янського районного суду міста Києва Лозинську Марину Ігорівну такою, що не відповідає займаній посаді.
Внести подання до Вищої ради правосуддя про звільнення судді Солом’янського районного суду міста Києва Лозинської Марини Ігорівни з посади.
Головуючий Р.М. Ігнатов
Члени Комісії: М.Б. Богоніс
В.О. Гацелюк
Я.М. Дух
Р.А. Кидисюк
Н.Р. Кобецька
О.Л. Коліуш
Р.І. Мельник
О.С. Омельян
А.В. Пасічник
Р.Б. Сабодаш
Р.М. Сидорович
С.Ю. Чумак
Г.М. Шевчук
