Вища кваліфікаційна комісія суддів України у складі колегії:
головуючого – Шевчук Г.М.,
членів Комісії: Богоноса М.Б. (доповідач), Кобецької Н.Р.,
дослідивши досьє та провівши співбесіду в межах кваліфікаційного оцінювання судді Лисянського районного суду Черкаської області Яценко Ганни Миколаївни на відповідність займаній посаді,
встановила:
Стислий виклад інформації про кар’єру та кваліфікаційне оцінювання судді.
Указом Президента України від 24 вересня 2016 року № 410/2016 Яценко Ганну Миколаївну призначено строком на п’ять років на посаду судді Лисянського районного суду Черкаської області.
Рішенням Вищої кваліфікаційної комісії суддів України від 07 червня 2018 року № 133/зп-18 призначено кваліфікаційне оцінювання суддів місцевих та апеляційних судів на відповідність займаній посаді.
Цим рішенням встановлено черговість етапів кваліфікаційного оцінювання, визначено графік проведення іспиту в межах кваліфікаційного оцінювання та призначено на 01 серпня 2018 року іспит для суддів місцевих судів (цивільна спеціалізація), у тому числі для Яценко Г.М.
Рішенням Комісії від 18 грудня 2018 року № 320/зп-18 визначено результати першого етапу «Іспит» кваліфікаційного оцінювання суддів на відповідність займаній посаді. Відповідно до цього рішення Яценко Г.М. допущено до другого етапу кваліфікаційного оцінювання на відповідність займаній посаді – дослідження досьє та проведення співбесіди.
Яценко Г.М. пройшла тестування особистих морально-психологічних якостей та загальних здібностей, за результатами якого складено висновок та визначено рівні показників критеріїв особистої, соціальної компетентності, професійної етики та доброчесності.
Законом України від 16 жовтня 2019 року № 193-ІХ «Про внесення змін до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та деяких законів України щодо діяльності органів суддівського врядування» (закон набрав чинності 07 листопада 2019 року) повноваження членів Вищої кваліфікаційної комісії суддів України припинено.
01 червня 2023 року сформовано повноважний склад Вищої кваліфікаційної комісії суддів України.
З метою вирішення питання щодо продовження процедур оцінювання, передбачених Законом України «Про судоустрій і статус суддів» (далі – Закон), на підставі рішення Комісії від 20 липня 2023 року № 34/зп-23 здійснено повторний автоматизований розподіл справ між членами Вищої кваліфікаційної комісії суддів України стосовно: осіб, п’ятирічний строк повноважень яких на посаді судді закінчився; осіб, призначених (обраних) на посаду судді та яких колегіями Вищої кваліфікаційної комісії суддів України визнано такими, що відповідають займаній посаді судді, проте відповідне питання винесено на розгляд Вищої кваліфікаційної комісії суддів України у пленарному складі у зв’язку з надходженням висновку Громадської ради доброчесності про невідповідність судді критеріям професійної етики та доброчесності; осіб, призначених (обраних) на посаду судді та стосовно яких накладено дисциплінарне стягнення, що передбачає проходження кваліфікаційного оцінювання для підтвердження здатності судді здійснювати правосуддя у відповідному суді; осіб, стосовно яких необхідно продовжити кваліфікаційне оцінювання на виконання судового рішення.
Згідно з протоколом повторного розподілу між членами Комісії від 28 липня 2023 року доповідачем у справі визначено члена Комісії Богоноса М.Б.
На підставі викладеного вище процедуру кваліфікаційного оцінювання стосовно судді Яценко Г.М. продовжено з етапу дослідження досьє та проведення співбесіди.
З метою оновлення даних, що містяться в суддівському досьє, Комісією в межах наданих повноважень надіслано запити до таких органів державної влади: Державної прикордонної служби України, Національної поліції України, Служби безпеки України, Міністерства внутрішніх справ України, Генерального штабу Збройних Сил України, Міністерства юстиції України.
У відповідь на запити отримано інформацію стосовно судді, яку долучено до матеріалів досьє.
Зокрема, Головним центром обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України надано інформацію щодо перетинання суддею державного кордону України в період з 12 серпня 2023 року до 21 серпня 2023 року.
З метою всебічного та повного з’ясування обставин, зазначених в інформації, Яценко Г.М. надано строк для надання пояснень та документів, на яких вони ґрунтуються, щодо підстав та мети перетину державного кордону України в період з 12 серпня 2023 року до 21 серпня 2023 року.
10 листопада 2023 року на адресу Комісії від Яценко Г.М. надійшли пояснення, в яких вказано, що суддя перетинала кордон з метою супроводження ІНФОРМАЦІЯ_1.
13 листопада 2023 року на адресу Комісії надійшов висновок Громадської ради доброчесності (далі – ГРД) про невідповідність судді Лисянського районного суду Черкаської області Яценко Ганни Миколаївни критеріям доброчесності та професійної етики.
27 листопада 2023 року на адресу Комісії від судді надійшли пояснення стосовно висновку ГРД.
04 грудня 2023 року за результатами аналізу пояснень судді ГРД надіслала до Комісії висновок у новій редакції про невідповідність судді Яценко Г.М. критеріям доброчесності та професійної етики, в якому ГРД вважає актуальним попередній висновок від 12 листопада 2022 року в таких частинах:
- допущення суддею поведінки, яка свідчить про недотримання принципу чесності, непідкупності та старанності;
- безпідставного недекларування майна та заниження вартості майна (частково).
Серед іншого, ГРД надала інформацію, яка сама по собі не стала підставою для висновку, але потребує, на думку ГРД, пояснень судді.
Комісією у складі колегії 11 грудня 2023 року проведено співбесіду із суддею, досліджено матеріали досьє, зокрема й висновок ГРД, письмові пояснення судді, інші обставини, документи та матеріали.
Джерела права та їх застосування.
Згідно з пунктом 16-1 розділу XV «Перехідні положення» Конституції України відповідність займаній посаді судді, якого призначено на посаду строком на п’ять років або обрано суддею безстроково до набрання чинності Законом України «Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)», має бути оцінена в порядку, визначеному законом. Виявлення за результатами такого оцінювання невідповідності судді займаній посаді за критеріями компетентності, професійної етики або доброчесності чи відмова судді від такого оцінювання є підставою для звільнення судді з посади.
Пунктом 20 розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону передбачено, що відповідність займаній посаді судді, якого призначено на посаду строком на п’ять років або обрано суддею безстроково до набрання чинності Законом України «Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)», оцінюється колегіями Вищої кваліфікаційної комісії суддів України в порядку, визначеному цим Законом.
Виявлення за результатами такого оцінювання невідповідності судді займаній посаді за критеріями компетентності, професійної етики або доброчесності чи відмова судді від такого оцінювання є підставою для звільнення судді з посади за рішенням Вищої ради правосуддя на підставі подання відповідної колегії Вищої кваліфікаційної комісії суддів України.
Частиною п’ятою статті 83 Закону встановлено, що порядок та методологія кваліфікаційного оцінювання, показники відповідності критеріям кваліфікаційного оцінювання та засоби їх встановлення затверджуються Комісією.
Згідно з пунктом 1 глави 2 розділу ІІ Положення про порядок та методологію кваліфікаційного оцінювання, показники відповідності критеріям кваліфікаційного оцінювання та засоби їх встановлення, затвердженого рішенням Комісії від 03 листопада 2016 року № 143/зп-16 (у редакції рішення Комісії від 13 лютого 2018 року № 20/зп-18) (далі – Положення), критеріями кваліфікаційного оцінювання є:
1) компетентність (професійна, особиста, соціальна);
2) професійна етика;
3) доброчесність.
Відповідно до пунктів 1, 2 глави 6 розділу II Положення встановлення відповідності судді критеріям кваліфікаційного оцінювання здійснюється членами Комісії за їх внутрішнім переконанням відповідно до результатів кваліфікаційного оцінювання. Показники відповідності судді критеріям кваліфікаційного оцінювання досліджуються окремо один від одного та у сукупності.
Пунктом 5 глави 6 розділу II Положення встановлено, що максимально можливий бал за критеріями компетентності (професійної, особистої, соціальної) становить 500 балів, за критерієм професійної етики – 250 балів, за критерієм доброчесності – 250 балів. Отже, сума максимально можливих балів за результатами кваліфікаційного оцінювання за всіма критеріями дорівнює 1000 балів.
За змістом підпункту 5.1 пункту 5 глави 6 розділу ІІ Положення критерії компетентності оцінюються так: професійна компетентність (за показниками, отриманими під час іспиту) – 300 балів, з яких: рівень знань у сфері права – 90 балів (підпункт 5.1.1.1); рівень практичних навичок та умінь у правозастосуванні – 120 балів (підпункт 5.1.1.2); ефективність здійснення суддею правосуддя або фахова діяльність для кандидата на посаду судді – 80 балів (підпункт 5.1.1.3); діяльність щодо підвищення фахового рівня – 10 балів (підпункт 5.1.1.4); особиста компетентність – 100 балів (підпункт 5.1.2); соціальна компетентність – 100 балів (підпункт 5.1.3).
Пунктом 11 розділу V Положення встановлено, що рішення про підтвердження відповідності судді займаній посаді ухвалюється у разі отримання суддею мінімально допустимого і більшого бала за результатами іспиту, а також більше 67 відсотків від суми максимально можливих балів за результатами кваліфікаційного оцінювання всіх критеріїв за умови отримання за кожен з критеріїв бала, більшого за 0.
Оцінювання відповідності судді за критерієм професійної компетентності.
Пунктом 1 глави 2 розділу II Положення передбачено, що відповідність судді критерію професійної компетентності оцінюється (встановлюється) за такими показниками: рівень знань у сфері права; рівень практичних навичок та умінь у правозастосуванні; ефективність здійснення правосуддя; діяльність щодо підвищення фахового рівня.
Згідно з абзацом шостим пункту 2 глави 2 розділу II Положення рівень знань у сфері права оцінюється на підставі результатів складення анонімного письмового тестування під час іспиту.
Абзацом тринадцятим пункту 3 глави 2 розділу II Положення передбачено, що рівень практичних навичок та умінь у правозастосуванні оцінюється на підставі результатів виконання практичного завдання під час іспиту.
За результатами складення анонімного письмового тестування суддя набрала 60,75 бала, виконання практичного завдання – 97,5 бала.
Отже, за вказаними показниками суддя набрала 158,25 бала.
Ефективність здійснення правосуддя Комісією оцінено за результатами перевірки інформації, яка міститься в суддівському досьє, та проведеної співбесіди шляхом дослідження загальної кількості розглянутих суддею справ, кількості скасованих та змінених судових рішень, підстав скасування та/або зміни судових рішень, дотримання строків розгляду справ, судового навантаження порівняно з іншими суддями у відповідному суді, а також інших передбачених пунктом 4 глави 2 розділу II Положення релевантних засобів встановлення цього показника.
Визначаючись щодо ефективності здійснення правосуддя, Комісія враховує, зокрема, таке.
У період п’ятирічного строку повноважень (із 2016 року до 2021 року) суддею Яценко Г.М. розглянуто 126 кримінальних справ та 339 матеріалів (всього 465 справ і матеріалів); 524 цивільні справи та 105 матеріалів (всього 629 справ і матеріалів); 43 адміністративні справи та 53 матеріали (всього 96 справ і матеріалів), 463 справи про адміністративні правопорушення та 5 матеріалів (всього 468 справ і матеріалів);
Загальні показники середньомісячного навантаження судді Яценко Г.М. у зазначений період становили 19,3 % та є наближеними до середньомісячного показника навантаження у Лисянському районному суді Черкаської області – 11,3%, (показник визначено без урахування даних за 2017 рік, оскільки такі відсутні у матеріалах досьє).
Отже, рівень судового навантаження у суді де працювала Яценко Г.М. був нижче нормативних показників. У результаті дослідження актуальних показників навантаження у Лисянському районному суді Черкаської області на підставі проведених Радою суддів України розрахунків чисельність суддів запропоновано зменшити з чотирьох (на сьогодні двоє, у тому числі Яценко Г.М., не здійснюють правосуддя) до двох.
В межах оцінювання ефективності Комісією досліджено інформацію дотримання суддею строків надсилання (оприлюднення) електронних копій судових рішень до Єдиного державного реєстру судових рішень (далі – Реєстр). Під час співбесіди суддя мала можливість надати пояснення щодо вказаних обставин. Комісією встановлено таке.
Згідно з інформацією Державного підприємства «Інформаційні судові системи» суддею Яценко Г.М. несвоєчасно внесено до Реєстру (оприлюднено) 419 судових рішень. Середнє значення перевищення строків надсилання (днів) становить 11,36 дня.
За загальним правилом судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання (частина друга статті 2 Закону України «Про доступ до судових рішень» від 22 грудня 2005 року № 3262-IV). Це сприяє відкритості діяльності судів загальної юрисдикції, прогнозованості судових рішень та однаковому застосуванню законодавства.
Отже, досліджена Комісією інформація свідчить про систематичне зволікання з виготовленням судових рішень, а також про несвоєчасне надання суддею їх копій для внесення до Єдиного державного реєстру судових рішень
Суддя Яценко Г.М. з цього приводу пояснила, що несвоєчасне надсилання (оприлюднення) електронних копій судових рішень до Реєстру пов’язане із тривалою відсутністю у суді спеціаліста з комп’ютерних (інформаційних) технологій. Також суддя покликалася на відсутність електропостачання, проблеми із сервером та інші технічні перешкоди, що мали загальний характер.
З метою оцінки пояснень Яценко Г.М. Комісією здійснено порівняльний аналіз інформації Державного підприємства «Інформаційні судові системи», а саме наявних порушень в інших суддів цього суду.
За його результатами можна констатувати значно більшу кількість рішень, внесених з порушеннями строків суддею Яценко Г.М. Суддя зауважила, що вказана функція виконувалась нею самостійно та не делегувалася службовцям апарату суду.
Комісія звертає увагу на тривалість строків перевищення суддею нормативних показників в окремі періоди, а саме: лютий 2017 року – 15 днів, липень 2017 року – 34 дні; жовтень 2017 року – 92 дні; грудень 2017 року – 38 днів; травень 2018 року – 25 днів; червень 2019 року – 24 дні; грудень 2020 року – 15 днів.
Таким чином, Комісія оцінює ефективність здійснення правосуддя суддею Яценко Г.М. у 50 балів.
Діяльність судді щодо підвищення фахового рівня Комісією оцінено за результатами перевірки інформації, яка міститься в суддівському досьє, та співбесіди шляхом дослідження даних про підготовку та підвищення кваліфікації судді впродовж перебування на посаді, участь у професійних заходах (дискусіях, круглих столах, конференціях тощо), а також інших передбачених пунктом 5 глави 2 розділу II Положення засобів встановлення цього показника, що можуть бути застосовні у конкретному випадку.
Комісія дійшла висновку, що показник діяльності судді щодо підвищення фахового рівня оцінюється у 2 бали.
Оцінювання відповідності судді за критерієм особистої компетентності.
Згідно з пунктом 6 глави 2 розділу II Положення відповідність судді критерію особистої компетентності визначається за показниками тестувань особистих морально-психологічних якостей та загальних здібностей, такими як когнітивні якості особистості, емотивні якості особистості, мотиваційно-вольові якості особистості, і оцінюється на підставі висновку про підсумки таких тестувань (у разі їх проведення), за результатами дослідження інформації, яка міститься у суддівському досьє, і співбесіди.
Комісією встановлено, що Яценко Г.М. пройшла тестування особистих морально-психологічних якостей та загальних здібностей, за результатами якого складено висновок та визначено рівні показників за критеріями особистої, соціальної компетентності, професійної етики та доброчесності. На підставі аналізу висновку, дослідження інформації, що міститься в досьє, та співбесіди відповідність судді за критерієм особистої компетентності оцінено у 62 бали.
Оцінювання відповідності судді за критерієм соціальної компетентності.
Згідно з пунктом 7 глави 2 розділу II Положення відповідність судді критерію соціальної компетентності визначається за показниками тестувань особистих морально-психологічних якостей та загальних здібностей, такими як комунікативність, організаторські здібності, управлінські властивості особистості, моральні риси особистості, чесність, порядність, розуміння і дотримання правил та норм, відсутність схильності до контрпродуктивних дій, дисциплінованість, і оцінюються на підставі висновку про підсумки таких тестувань (у разі їх проведення), за результатами дослідження інформації, яка міститься у суддівському досьє, і співбесіди.
На підставі інформації, яка міститься в матеріалах суддівського досьє, та співбесіди із суддею, ураховуючи вказані показники, Комісія визначила, що за критерієм соціальної компетентності суддя набрала 86 балів.
У підсумку за критерієм компетентності (професійної, особистої та соціальної) суддя Яценко Г.М. набрала 358,25 бала.
Оцінювання відповідності судді за критерієм професійної етики та доброчесності.
Як це передбачено пунктами 8–9 глави 2 розділу II Положення, відповідність судді критерію професійної етики та доброчесності оцінюється (встановлюється) за такими показниками: відповідність витрат і майна судді та членів його сім’ї, а також близьких осіб задекларованим доходам; відповідність поведінки судді іншим вимогам законодавства у сфері запобігання корупції; політична нейтральність; дотримання поведінки, що забезпечує довіру до суддівської посади та авторитет правосуддя; наявність фактів притягнення судді до відповідальності за вчинення проступків або правопорушень, які свідчать про недоброчесність; наявність незабезпечених зобов’язань майнового характеру, які можуть мати істотний вплив на здійснення правосуддя суддею; дотримання суддівської етики, наявність обставин, передбачених підпунктами 1, 2, 3, 5–12, 13, 15–19 частини першої статті 106 Закону, та інші дані, які можуть вказувати на відповідність судді критерію доброчесності.
Ці показники оцінюються за результатами співбесіди та дослідження інформації, яка міститься в суддівському досьє, зокрема:
1) інформації, наданої центральним органом виконавчої влади зі спеціальним статусом, який забезпечує формування та реалізує державну антикорупційну політику, органом державного фінансового контролю в Україні, іншими органами державної влади;
2) декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування (далі – Декларація);
3) результатів перевірки декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування (за наявності);
4) декларації родинних зв’язків судді та декларації доброчесності судді;
5) результатів регулярного оцінювання;
6) результатів перевірки декларації родинних зв’язків судді та декларації доброчесності судді (за наявності);
7) висновків або інформації Громадської ради доброчесності (за наявності);
8) іншої інформації, що включена до суддівського досьє.
У матеріалах суддівського досьє Комісія виявила відомості, які потребують додаткового дослідження та пояснень судді з приводу невідповідності витрат і майна судді, членів її сім’ї, та близьких осіб задекларованим доходам, невідповідності судді вимогам законодавства у сфері запобігання корупції, недотримання Кодексу суддівської етики, та обставини, передбачені підпунктами 1, 2, 3, 5–12, 13, 15–19 частини першої статті 106 Закону.
Оцінюючи відомості про притягнення судді до відповідальності за вчинення проступків або правопорушень, які свідчать про недоброчесність, Комісія встановила таке.
У матеріалах суддівського досьє є протокол про адміністративне правопорушення від 25 червня 2019 року № 44-01/292/19, складений Національним агентством з питань запобігання корупції (далі – НАЗК) щодо судді Яценко Г.М. У протоколі вказано, що суддя як особа, на яку поширюються вимоги Закону України «Про запобігання корупції» (далі – Закон № 1700-VII), несвоєчасно письмово повідомила про суттєві зміни у майновому стані шляхом внесення інформації до Єдиного державного реєстру декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, у зв`язку з отриманням 24 листопада 2018 року доходу від реалізації транспортного засобу – автомобіля марки «Skoda Octavia А5» за ціною 285 783,00 грн, що перевищує 50 прожиткових мінімумів, установлених для працездатних осіб на 01 січня відповідного року.
За результатами розгляду матеріалів про притягнення до адміністративної відповідальності Яценко Г.М. Маньківський районний суд Черкаської області ухвалив постанову від 19 серпня 2019 року у справі № 700/653/19, якою закрив справу про притягнення Яценко Г.М. до адміністративної відповідальності за частиною другою статті 172-6 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі – КупАП) через відсутність в її діях складу правопорушення.
Суд мотивує своє рішення відсутністю у Яценко Г.М. прямого чи непрямого умислу в неповідомленні або несвоєчасному повідомленні про суттєві зміни у майновому стані, пов’язані з продажем особою за довіреністю від її імені транспортного засобу за ціною 285 783,00 грн. Із цих мотивів суд не встановив в діях Яценко Г.М. складу адміністративного правопорушення, передбаченого частиною другою статті 172-6 КУпАП.
Однак і судовим рішенням, і поясненнями судді підтверджується недотримання встановлених Законом № 1700-VII правил повідомлення про суттєві зміни у майновому стані шляхом внесення інформації до Єдиного державного реєстру декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування.
Комісія зазначає, що причина такого порушення – недбале ставлення судді до обов’язку декларування, адже згідно з довідкою Державної фіскальної служби України від 19 березня 2019 року № 8779 дохід в сумі 285 783 грн нею отримано в четвертому кварталі 2018 року, а повідомлення про суттєві зміни в майновому стані подано 26 березня 2019 року.
Як зазначалося, 04 грудня 2023 року на адресу Комісії надійшов висновок ГРД у новій редакції про невідповідність судді Яценко Г.М. критеріям доброчесності та професійної етики, в якому наголошено на актуальності попереднього висновку від 12 листопада 2022 року в таких частинах:
- допущення суддею поведінки, яка свідчить про недотримання принципів чесності, непідкупності та старанності;
- безпідставне недекларування майна та заниження вартості майна (частково).
У висновку вказано, що суддя Яценко Г.М. допускала поведінку, яка свідчить про недотримання принципів чесності, непідкупності та старанності: нею застосовано нечинні положення КУпАП, наслідком чого стало уникнення правопорушником відповідальності.
Якщо вдатися до деталей, то висновок зроблено на підставі аналізу постанови Лисянського районного суду Черкаської області, ухваленої 17 вересня 2021 року у справі № 700/294/21. В цій справі суд під головуванням Яценко Г.М. звільнив водія від адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 130 КУпАП, передавши матеріали на розгляд громадської організації «КОНДР» для застосування заходів громадського впливу, а провадження у справі закрив.
Недоброчесна поведінка судді, на думку ГРД, проявляється у тому, що при ухваленні постанови нею застосовано положення частини першої статті 21 КУпАП, які згідно із внесеними змінами від 17 вересня 2021 року не підлягали застосуванню, до правопорушення, передбаченого статтею 130 КУпАП. Більш того, суддею не враховано характер правопорушення та не обґрунтовано, з точки зору досягнення завдань КУпАП, доцільність застосування до правопорушників саме заходів громадського впливу.
Як ще один доказ невідповідності судді Яценко Г.М. критеріям доброчесності та професійної етики ГРД просить врахувати, що нею безпідставно не задекларовано:
транспортний засіб – автомобіль марки «Skoda Octavia», 2013 року випуску, набутий у власність 22 вересня 2016 року (декларування мало відбутись у звітних періодах 2018 – 2020 років);
земельну ділянку площею 1,0607 га, місцезнаходження: Київська область, Баришівський район, Волошинівська сільська рада (декларування мало відбутись у звітному 2019 році).
Крім того, ГРД посилається на заниження вартості відчужених земельних ділянок площею 9353,00 кв. м та 1,0607 га, місцезнаходження: Київська область, Баришівський район, Волошинівська сільська рада.
Також виявлено факти, які не стали самостійною підставою для висновку, однак, на думку ГРД, є такими, що характеризують суддю та можуть бути використані під час її оцінювання. Зміст інформації полягає у такому:
- в анкеті судді, що міститься в матеріалах суддівського досьє, місцем проживання зазначено: Черкаська область, смт Лисянка. Доповнено, що житло перебуває в оренді з 01 листопада 2016 року. Натомість у Деклараціях судді за 2016–2019 роки жодних об’єктів нерухомого майна у смт Лисянка не задекларовано, а у Декларації за 2020 рік суддя зазначає квартиру у смт Лисянка, втім вказує, що орендує її з 21 липня 2001 року;
- у Декларації за 2015 рік не вказано земельну ділянку площею 1000,00 кв. м, місцезнаходження: Київська область, Васильківський район, с. Іванковичі (дата набуття права власності 18 липня 1997 року). В Деклараціях за 2016–2019 роки суддя вказувала таку ділянку;
- неподання протягом 2018 року повідомлення про суттєві зміни в майновому стані в результаті відчуження рухомого майна на суму 285783,00 грн;
- у поданому повідомленні про суттєві зміни в майновому стані від 26 березня 2019 року суддя зазначила про отримання доходу від відчуження рухомого майна на користь ОСОБА_1. Однак, як вбачається з договору купівлі-продажу транспортного засобу, ОСОБА_1 є уповноваженим представником Яценко Г.М, а покупцем була інша особа;
- безпідставно застосовано положення статті 21 КУпАП, внаслідок чого правопорушників звільнено від адміністративної відповідальності, матеріали передано на розгляд трудового колективу для застосування заходів громадського впливу до водіїв, які керували автомобілями в стані алкогольного сп’яніння, що призвело до уникнення порушниками відповідальності за тяжкі порушення зокрема у справах №№ 700/1225/19, 700/906/18, (справи №№ 700/377/20, 700/152/18 стосовно одного порушника), 700/811/20, 700/775/20, 700/971/20, 700/245/20, 700/155/18.
Суддя надала пояснення у письмовій формі на висновок у попередній редакції, який за обсягом викладеної у ньому інформації охоплює чинний.
Оцінюючи вказані обставини, Комісія зауважує, що відповідно до Кодексу суддівської етики суддя повинен бути прикладом неухильного додержання вимог закону і принципу верховенства права, присяги судді, а також високих стандартів поведінки з метою зміцнення довіри громадян у чесність, незалежність, неупередженість та справедливість суду. Суддя має докладати всіх зусиль, для того щоб, на думку розсудливої, законослухняної та поінформованої людини, його поведінка була бездоганною (рішення Верховного Суду від 22 березня 2018 року у справі № 800/219/17).
У межах процедури кваліфікаційного оцінювання з урахуванням мети і завдань його проведення може виникнути обґрунтований сумнів, який для обізнаного та розсудливого спостерігача вказує на наявність показника, що свідчить про невідповідність судді критеріям професійної етики та доброчесності. При цьому під терміном «розсудливий спостерігач» для цілей кваліфікаційного оцінювання необхідно розуміти людину, чиї уявлення, стандарти поведінки відповідають тим, які зазвичай прийняті серед звичайних людей у нашому суспільстві.
У випадку виникнення такого сумніву обов’язком (повноваженням) Комісії є з’ясування й оцінка всіх аспектів життя і діяльності судді не лише професійного характеру, але й морально-етичного. Комісія з огляду на свій правовий статус повинна визначити, чи відповідає поведінка судді/кандидата на посаду судді основоположним принципам її регламентації, високі стандарти якої визначено, зокрема, у Бангалорських принципах поведінки суддів від 19 травня 2006 року (схвалені резолюцією Економічної та соціальної ради ООН від 27 липня 2006 року № 2006/23), а також у Кодексі суддівської етики (пункт 12 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16 червня 2022 року у справі № 9901/57/19).
Обґрунтований сумнів вважається таким, що виник, у тому числі й з моменту надання ГРД мотивованого висновку про невідповідність судді критеріям професійної етики та доброчесності або інформації стосовно судді.
І хоча Комісія вважає себе зобов’язаною вжити заходів до перевірки обставин, які стали підставою для надання висновку (інформації) ГРД, суддя повинен брати активну участь у спростуванні сумніву в його доброчесності. Використовуючи чіткі та переконливі докази, суддя може розвіяти обґрунтований сумнів у наявності індикатора (показника), що свідчить про його невідповідність критеріям професійної етики та доброчесності. При цьому під стандартом доказування – «чіткі та переконливі докази» Комісією для цілей кваліфікаційного оцінювання розуміються докази, які залишають в обізнаного та розсудливого стороннього спостерігача тверду віру або переконання, що є висока ймовірність того, що фактичні твердження судді є правдою.
Якщо суддя не в змозі спростувати існування обставин, що можуть свідчити про його невідповідність критеріям професійної етики та доброчесності, це вказує лише на те, що факти, які підтверджують наявність обґрунтованих сумнівів, мають бути у подальшому оцінені Комісією через їх вплив на авторитет судової влади та врахування суддею необхідності його зберегти за тих чи інших обставин.
Отже, Комісія має виключити наявність будь-яких сумнівних фактів щодо поведінки судді не лише з точки зору вимог законодавства, але й з метою зміцнення переконання суспільства у чесності, незалежності, неупередженості та справедливості суддівського корпусу та з огляду на необхідність того, щоб, на думку розсудливої, законослухняної та поінформованої людини, поведінка та репутація судді були бездоганними (постанова Великої Палати Верховного Суду від 19 травня 2021 року у справі № 9901/124/19).
Комісія з огляду на свій статус, надані законом повноваження зауважує, що предметом перевірки під час оцінювання судді на відповідність займаній посаді є не мотиви ухвалення ним рішення, а поведінка під час розгляду справ та ухвалення рішення: чи не суперечить вона завданням відповідного виду судочинства та чи не має ознак очевидно неправильного чи свавільного застосування закону.
Прояви суддівського свавілля необхідно відрізняти від добросовісної суддівської помилки, тобто помилки без ознак умислу або грубої недбалості. Добросовісність указує на те, що суддя діяв сумлінно – з належним ставленням до своїх обов`язків установив фактичні обставини, які підлягають правовій оцінці, оцінив докази та тлумачив закон, але припустився помилки, яка не була настільки очевидною і однозначною (постанова Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2021 року у справі № 9901/177/20).
Надаючи оцінку обставинам, що потрапили у сферу дослідження під час кваліфікаційного оцінювання на відповідність займаній посаді судді Яценко Г.М., Комісія наголошує, що авторитет та довіра до судової влади формуються залежно від персонального складу судів. Саме тому важливо, щоб суддя не допускав будь-якої неналежної (недоброчесної, неетичної) поведінки як у професійній діяльності, так і в особистому житті, яка може поставити під сумнів відповідність кандидата критерію доброчесності, що негативно вплине на суспільну довіру до судової влади у зв`язку з таким призначенням.
Беручи до уваги мотивовані твердження про недотримання суддею принципів судочинства та завдань провадження в справах про адміністративні правопорушення, аргументи щодо порушення суддею правил заповнення та подання повідомлення про суттєві зміни в майновому стані, а також декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що подається відповідно до Закону № 1700-VII, Комісія вважає обґрунтованим сумнів, щодо невідповідності судді критеріям професійної етики та доброчесності.
Цей висновок є підставою для подальшого з’ясування й оцінки діяльності судді професійного та позапрофесійного, антикорупційного та морально-етичного характеру. Тому Комісія з огляду на свій правовий статус повинна визначити, чи відповідає поведінка судді основоположним принципам її регламентації.
Для визнання судді таким, що відповідає займаній посаді, Комісія має виключити наявність будь-яких сумнівних фактів щодо поведінки судді не лише з точки зору вимог законодавства, але й з метою зміцнення переконання суспільства у чесності, незалежності, неупередженості та справедливості суддівського корпусу та з огляду на необхідність того, щоб, на думку розсудливої, законослухняної та поінформованої людини, поведінка та репутація судді були бездоганними.
Надаючи оцінку обставинам, що стали підставою для виникнення сумніву, а також аргументам судді з цього приводу, Комісія керується такими мотивами.
У провадженні судді Яценко Г.М. перебувала справа № 700/294/21 про адміністративне правопорушення, передбачене статтею 130 КУпАП.
За результатами розгляду вказаної справи суддею визнано особу водія винною у вчиненні адміністративного правопорушення, проте постановою від 17 вересня 2021 року звільнено від адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 130 КУпАП. Провадження у справі закрито, матеріали справи направлено на розгляд громадської організації «КОНДР» для вжиття заходів відповідно до статті 21 КУпАП та повідомлення суду.
ГРД вважає, що застосування нечинних положень статті 21 КУпАП до вказаного правопорушення свідчить про грубу недбалість судді.
Суддя Яценко Г.М. в усних та письмових поясненнях вказані факти визнала та вказала, що не мала наміру порушувати принципи чесності та непідкупності. Вона зазначила, що ухвалення аналогічних постанов із застосуванням заходів громадського випливу за п’ять років її суддівської діяльності є непоодинокими. Такі рішення приймались у виняткових випадках з урахуванням характеру вчиненого правопорушення та особи порушника. Зокрема, в згаданій у висновку справі порушником була особа похилого віку, що хворіла на тяжку хворобу. Причиною застосування таких заходів до цього громадянина були його пояснення про важливість подальшого користування автомобілем у цілях лікування та підтримання стану здоров’я.
Згідно зі статтею 1 КУпАП завданням цього Кодексу є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов’язків, відповідальності перед суспільством.
Разом із тим завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об’єктивне з’ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності (стаття 245 КУпАП).
Уповноважений орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення з метою забезпечення дотримання прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, індивідуалізації її відповідальності та реалізації вимог статті 245 КУпАП щодо своєчасного, всебічного, повного і об’єктивного з’ясування обставин справи, вирішення її у відповідності з законом відповідно до вимог статті 280 КУпАП зобов’язаний з’ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом’якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з’ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
При накладенні стягнення уповноважений орган (посадова особа) враховує характер вчиненого правопорушення, особу порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом’якшують і обтяжують відповідальність (частина друга статті 33 КУпАП).
Підпунктом «а» пункту 2.9 Правил дорожнього руху визначено, що водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп’яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Згідно з пунктом 2.5 цих Правил водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп’яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Згідно з частиною першою статті 130 КУпАП (у редакції, чинній на момент вчинення правопорушення) керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп’яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп’яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп’яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, тягнуть за собою накладення штрафу на водіїв у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік і на інших осіб – накладення штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Системний аналіз вказаних вище приписів законодавства свідчить, що адміністративне правопорушення у сфері дорожнього руху, передбачене частиною першою статті 130 КУпАП, характеризується значною, порівняно з іншими адміністративними правопорушеннями, які визначені приписами КУпАП, суспільною шкідливістю, оскільки санкція частини першої цієї статті передбачає застосування до правопорушника більш суворого адміністративного стягнення, ніж в багатьох інших випадках передбачених КУпАП.
З-поміж іншого, саме характер суспільної небезпеки (суспільної шкідливості) відмежовує адміністративне правопорушення, передбачене статтею 130 КУпАП, від кримінального правопорушення. Адміністративне правопорушення, передбачене статтею 130 КУпАП, за своїм складом є формальним, а диспозиція вказаної статті не містить вказівок на настання шкідливих наслідків протиправного діяння, фізичної шкоди, яка могла бути завдана об’єкту посягання, тобто відповідальність настає лише за сам факт вчинення діяння. Відсутність шкідливих наслідків для охоронюваних законом прав та інтересів не впливає на наявність складу адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 130 КУпАП. Водночас наслідком вчинення дій, які утворюють склад кримінального правопорушення, може бути реальна шкода охоронюваним суспільним інтересам, зокрема заподіяння тяжкої шкоди здоров’ю потерпілого або заподіяння смерті потерпілому.
Разом із тим статтею 7 КУпАП визначено, що ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв’язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.
Відповідно до частини другої статті 284 КУпАП постанова про закриття справи виноситься при оголошенні усного зауваження, передачі матеріалів на розгляд громадської організації чи трудового колективу або передачі їх прокурору, органу досудового розслідування, а також при наявності обставин, передбачених статтею 247 цього Кодексу.
Частиною першою статті 21 КУпАП (у редакції, яка діяла до 17 березня 2021 року) передбачено, що особа, яка вчинила адміністративне правопорушення, крім посадової особи, звільняється від адміністративної відповідальності з передачею матеріалів на розгляд громадської організації або трудового колективу, якщо з урахуванням характеру вчиненого правопорушення і особи правопорушника до нього доцільно застосувати захід громадського впливу.
Водночас Законом України від 16 лютого 2021 року № 1231-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо посилення відповідальності за окремі правопорушення у сфері безпеки дорожнього руху» (далі – Закон № 1231-IX), який набрав чинності 17 березня 2021 року, частину першу статті 21 КУпАП після слів «крім посадової особи» доповнено словами і цифрами «та особи, яка вчинила правопорушення, передбачені частинами другою – четвертою статті 126 та статтею 130».
Із 17 березня 2021 року правопорушення, передбачені статтею 130 КУпАП, виключено зі сфери застосування статті 21 КУпАП.
Комісія зауважує, що провадження в справах про адміністративні правопорушення ведеться на підставі закону, що діє під час і за місцем розгляду справи про правопорушення (стаття 8 КУпАП).
За таких обставин під час провадження у справі про адміністративне правопорушення суд зобов’язаний врахувати особливості дії норм КУпАП у часі та застосувати правове регулювання, яке існувало на час розгляду справи.
Разом із тим частиною першою статті 21 КУпАП (у редакції, чинній на час вчинення правопорушення) визначено, що особа, яка вчинила адміністративне правопорушення, крім посадової особи та особи, яка вчинила правопорушення, передбачені частинами другою – четвертою статті 126 та статтею 130, звільняється від адміністративної відповідальності з передачею матеріалів на розгляд громадської організації або трудового колективу, якщо з урахуванням характеру вчиненого правопорушення і особи правопорушника до нього доцільно застосувати захід громадського вплив.
Тобто, на момент ухвалення суддею Яценко Г.М. постанови суду від 17 вересня 2021 року у справі № 700/294/21 пройшло вже півроку, як стаття 21 КУпАП була викладена в новій редакції. Її положення чітко та однозначно визначали заборону їх застосування у випадку вчинення особою адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 130 КУпАП.
За таких обставин суддя Яценко Г.М. проявила недбалість та ухвалила рішення, яке суперечить завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення та завданням КУпАП в цілому.
До того ж у протоколі про адміністративне правопорушення від 20 квітня 2021 року серії ДПР18 № 398579 (на це містяться посилання у постанові від 17 вересня 2021 року в зазначеній вище справі) вказано, що особа, керуючи автомобілем «ВАЗ-2105», на вимогу працівників поліції про зупинку не зреагувала та була зупинена шляхом переслідування та блокування за допомогою службового автомобіля «Toyota Prius».
Згідно з протоколом про адміністративне правопорушення від 20 квітня 2021 року серії ДПР18 № 398577 особа 20 квітня 2021 року керувала автомобілем «ВАЗ-2105» у стані алкогольного сп’яніння. Огляд на стан сп’яніння зі згоди водія проводився із застосуванням приладу «Драгер» у встановленому законом порядку.
Отже, навіть при моделюванні ситуації щодо допустимості застосування статті 21 КУпАП при розгляді справи № 700/294/21 про порушення, передбачене статтею 130 КУпАП, залишається непоясненим, з яких конкретних підстав суддя застосувала цей вид звільнення від відповідальності. Загальні засади та правила застосування цього виду звільнення не були належним чином роз’яснені, тому застосування статті 21 КУпАП у спірних правовідносинах є незрозумілим. Це особливо стосується ситуації, коли особа не виконала вимогу працівників поліції зупинитися, а потім була зупинена шляхом переслідування та блокування службовим автомобілем поліції.
Мотивів застосування положень статті 21 КУпАП в описаній ситуації в постанові суд від 17 вересня 2021 року (справа № 700/294/21) не наведено.
Відповідно до пункту 24 постанови Пленуму Верховного Суду України від 23 грудня 2005 року № 14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» зміст постанови має відповідати вимогам, передбаченим статтями 283 і 284 КУпАП. У ній, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених ним доводів.
Відсутність належних мотивів та обґрунтування застосування судом приписів закону безпосередньо впливає на якість судового рішення як процесуального документа, можливість сприйняття його як сторонами, так і суспільством у цілому як результат правильного застосування юридичних норм, справедливого процесу та належної оцінки фактів, а також як таке, що може бути ефективно виконаним.
У Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень зазначено, що чітке обґрунтування та аналіз є базовими вимогами до судових рішень та важливим аспектом права на справедливий суд.
З-поміж іншого, Консультативна рада європейських суддів у Висновку № 11 (2008) щодо якості судових рішень на рівні рекомендацій, що мають характер норм «м’якого права», наголосила: якість будь-якого судового рішення залежить головним чином від якості його обґрунтування. Воно не лише полегшує розуміння сторонами суті рішення, а насамперед слугує гарантією проти свавілля. Обґрунтування судового рішення загалом засвідчує дотримання національним суддею принципів, проголошених Європейським судом з прав людини (далі – ЄСПЛ). При цьому навіть «проміжні» процесуальні рішення потребують належного викладу підстав їх прийняття, якщо вони стосуються індивідуальних свобод.
ЄСПЛ у своїх рішеннях послідовно констатує, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод дійсно вимагає, щоб суди мотивували висновки в рішеннях. Хоча ЄСПЛ і наголошує, що ця вимога не означає обов’язку суду надавати детальну відповідь на кожен аргумент, таке питання вирішується виключно у світлі обставин конкретної справи. Однак така свобода національних судів у сфері оцінки доказів, аргументації й мотивування судових рішень не повинна сприйматися як дозвіл для суду поводитися з доводами свавільно й на власний розсуд та без наведення відповідних мотивів визначати, чи заслуговує будь-який довід сторони конфлікту того, щоб бути окремо прокоментованим у судовому рішенні. Навпаки, така дискреція зобов’язує суд у кожній конкретній справі надзвичайно ретельно підходити до оцінки всіх без винятку доказів і доводів якраз для того, щоб виокремити з них ті, що обов’язково потребують особливої уваги та наведення в рішенні відповідних аргументів «за» чи «проти» їх прийняття.
Підсумовуючи, Комісія зауважує, що колегія, не здійснюючи функцій, які могли б бути сприйняті як позапроцесуальний перегляд судового рішення, не може залишити поза увагою та проігнорувати встановлені під час кваліфікаційного оцінювання факти недбалості судді при ухваленні постанови від 17 вересня 2021 року (справа № 700/294/21), адже подібне впливає на авторитет правосуддя та віру суспільства у чесність та безсторонність суду.
Як вже зазначалося, згідно з пунктами 8–9 глави 2 розділу II Положення відповідність судді критерію професійної етики та доброчесності оцінюється (встановлюється), з поміж іншого, за такими показниками: відповідність витрат і майна судді та членів його сім’ї, а також близьких осіб задекларованим доходам; відповідність судді іншим вимогам законодавства у сфері запобігання корупції; дотримання поведінки, що забезпечує довіру до суддівської посади та авторитет правосуддя; дотримання суддівської етики.
Ці показники оцінюються за результатами співбесіди та дослідження інформації, яка міститься в суддівському досьє, зокрема:
1) інформації, наданої центральним органом виконавчої влади зі спеціальним статусом, який забезпечує формування та реалізує державну антикорупційну політику, органом державного фінансового контролю в Україні, іншими органами державної влади;
2) декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування (далі – Декларація);
7) висновків або інформації ГРД (за наявності);
8) іншої інформації, що включена до суддівського досьє.
Один із аргументів про невідповідність судді критерію доброчесності та професійної етики полягає у порушенні правил декларування автомобіля марки «Skoda Octavia А5» 2013 року випуску.
Відповідно до частини першої статті 45 Закону № 1700-VII (в редакції на момент подання Декларації) особи, зазначені у пункті 1, підпунктах «а» і «в» пункту 2, пункті 5 частини першої статті 3 цього Закону, зобов’язані щорічно до 1 квітня подавати шляхом заповнення на офіційному веб-сайті Національного агентства декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за минулий рік за формою, що визначається Національним агентством.
Згідно з пунктом 3 частини першої статті 46 Закону № 1700-VII (в редакції на момент подання Декларації) у декларації відображається цінне рухоме майно, вартість якого перевищує 100 прожиткових мінімумів, встановлених для працездатних осіб на 01 січня звітного року, що належить суб’єкту декларування або членам його сім’ї на праві приватної власності, у тому числі спільної власності, або перебуває в її володінні або користуванні незалежно від форми правочину, внаслідок якого набуте таке право. Такі відомості, з поміж іншого, включають дані щодо транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, а також щодо їх марки та моделі, року випуску, ідентифікаційного номера (за наявності). Відомості про транспортні засоби та інші самохідні машини і механізми зазначаються незалежно від їх вартості.
Застосовуючи норми антикорупційного законодавства Комісія враховує, що здійснення контролю та перевірки декларацій, у тому числі повноти й достовірності відомостей, зазначених суб`єктом декларування у декларації, належить до виключної компетенції НАЗК.
Разом із тим одним із критеріїв, на відповідність якому Комісія перевіряє суддю під час кваліфікаційного оцінювання, є доброчесність.
Показники відповідності цьому критерію оцінюються за результатами співбесіди та дослідження інформації, яка міститься у суддівському досьє, зокрема: декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування; висновків або інформації Громадської ради доброчесності (за наявності); іншої інформації, що включена до суддівського досьє (позиція узгоджується із висновком Великої Палати Верховного Суду від 26 листопада 2019 року № 9901/729/18).
Таким чином, в цьому випадку Комісія, діючи відповідно до наведених правових норм, надає оцінку фактам, які можуть свідчити про відповідність або невідповідність судді, зокрема, критерію доброчесності, за визначеними у Положенні показниками, використавши відомості, отримані Комісією у порядку, встановленому законодавством.
Повертаючись до встановлених під час дослідження суддівського досьє обставин, Комісія зауважує, у розділі 6 «Цінне рухоме майно – транспортні засоби» Декларацій за 2016–2017 роки Яценко Г.М. зазначає автомобіль марки «Skoda Octavia А5», 2013 року випуску, і дату його набуття – 22 вересня 2016 року.
В інших звітних періодах вказаний автомобіль не декларувався.
Натомість у розділі 11 «Доходи, у тому числі подарунки» Декларації за 2018 рік Яценко Г.М. зазначає отриманий дохід від відчуження рухомого майна на користь ОСОБА_1 в розмірі 285783,00 грн.
Згідно з відомостями з Єдиного державного реєстру транспортних засобів у власності Яценко Г.М. перебував лише один транспортний засіб – автомобіль марки «Skoda Octavia А5», 2012 року випуску, набутий у власність 23 жовтня 2018 року. Підстава набуття прав – оформлення спадщини (спадкодавець – померлий батько судді ОСОБА_2). Автомобіль реалізовано 24 листопада 2018 року на підставі договору купівлі-продажу № 4841/2018/1204811 на користь ОСОБА_3.
Суддя в своїх поясненнях зазначила, що автомобіля марки «Skoda Octavia А5», 2013 року випуску, фактично не існує і його помилково зазначено у Деклараціях за 2016–2017 роки.
Отже, порушення у 2016 – 2017 роках правил декларування підтвердилося під час дослідження досьє та проведення співбесіди із суддею.
Стосовно безпідставного недекларування майна, зокрема земельної ділянки площею 1,0607 га, місцезнаходження: Київська область, Баришівський район, Комісія зауважує таке.
Відповідно до пункту 2 частини першої статті 46 Закону № 1700-VII (в редакції на момент подання Декларації) у декларації відображаються об’єкти нерухомості, що належать суб’єкту декларування та членам його сім’ї на праві приватної власності, включаючи спільну власність, або знаходяться у них в оренді чи на іншому праві користування, незалежно від форми укладення правочину, внаслідок якого набуте таке право. Такі відомості включають: дані щодо виду, характеристики майна, місцезнаходження, дату набуття майна у власність, оренду або інше право користування, вартість майна на дату набуття його у власність, володіння або користування.
У розділі 11 «Доходи, у тому числі подарунки» Декларації за 2020 рік Яценко Г.М. вказує про отриманий дохід від відчуження нерухомого майна на користь ОСОБА_4 в розмірі 63 642,00 грн.
Згідно з інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об’єктів нерухомого майна щодо суб’єкта Яценко Г.М. 26 грудня 2019 року набула право власності на земельну ділянку площею 1,0607 га, кадастровий номер НОМЕР_1, місцезнаходження: Київська область, Баришівський район, Волошинівська сільська рада.
19 лютого 2020 року речове право на вказану земельну ділянку було припинено на підставі договору купівлі-продажу, за яким Яценко Г.М. продала ОСОБА_4 земельну ділянку площею 1,0607 га, кадастровий номер НОМЕР_1, місцезнаходження: Київська область, Баришівський район, Волошинівська сільська рада, за ціною 63 642,00 грн.
Отже, у Яценко Г.М. виник обов’язок задекларувати у розділі 3 «Об’єкти нерухомості» Декларації за 2019 рік право власності на земельну ділянку площею 1,0607 га, кадастровий номер НОМЕР_1.
Однак Комісією встановлено, що суддею порушено пункт 2 частини першої статті 46 Закону № 1700-VII та не задекларовано вказаний вище об’єкт нерухомості.
Обґрунтованих пояснень суді, які б спростовували цей висновок, Комісією під час співбесіди не отримано.
Стосовно вартості відчужених суддею земельних ділянок площею 0,9353 га та 1,0607 га, місцезнаходження: Київська область, Баришівський район, Волошинівська сільська рада, та ймовірного її заниження Комісія враховує таке.
Суддя Яценко Г.М. пояснила, що продаж землі відбувся за ринковими цінами. Крім того, вона зауважила, що згідно з даними мережі «Інтернет» станом на листопад 2023 року середня вартість земельної ділянки площею 10 соток порівняно з 2019 – 2020 роками не змінилася. Така вартість була узгоджена з покупцями.
Оцінюючи твердження ГРД у цій частині та пояснення судді, Комісія зазначає, що у договорі купівлі-продажу від 19 лютого 2020 року, за яким Яценко Г.М. продала ОСОБА_4 земельну ділянку з кадастровим номером НОМЕР_1, площею 1,0607 га за ціною 63 642,00 грн, вказано, що згідно з висновком про експертну грошову оцінку, складеним оцінювачем ФОП Череватим А.В., оціночна вартість предмета договору станом на 16 лютого 2020 року становила 63 642,00 грн.
У договорі купівлі-продажу від 03 вересня 2019 року, за яким Яценко Г.М. продала ОСОБА_4 земельну ділянку з кадастровим номером НОМЕР_2, площею 0,9353 га за ціною 46 765,00 грн, вказано, що згідно з висновком про експертну грошову оцінку, складеним оцінювачем ФОП Череватим А.В., оціночна вартість предмета договору станом на 02 вересня 2019 року становила 46 765 грн.
Відтак, враховуючи, що оцінка земельних ділянок проводилась спеціальним суб’єктом, сторони договору погодились із визначеною оцінкою у Комісії відсутні сумніви щодо достовірності висновків про вартість землі.
Досліджуючи питання про дотримання суддею правил декларування об’єктів нерухомого майна, що перебували у її користуванні, Комісія керується такими мотивами.
Згідно з пунктом 2 частини першої статті 46 Закону № 1700-VII (в редакції від 18 березня 2016 року) у декларації відображаються дані щодо виду, характеристики майна, місцезнаходження, дату набуття майна у власність, оренду або інше право користування, вартість майна на дату набуття його у власність, володіння або користування.
У пункті 12 роз’яснень щодо застосування окремих положень Закону № 1700-VII стосовно заходів фінансового контролю, затверджених рішенням НАЗК від 11 серпня 2016 року № 3 (зі змінами від 06 вересня 2016 року № 18) визначено, що Закон передбачає обов’язок зазначати в декларації окремі об’єкти, які належать суб’єкту декларування або члену його сім’ї на праві користування.
Більшість об’єктів декларування (а саме: нерухомість, об’єкти незавершеного будівництва, цінне рухоме майно, транспортні засоби, цінні папери, корпоративні права, юридичні особи, кінцевим бенефіціарним власником (контролером) яких є суб’єкт декларування або члени його сім’ї, нематеріальні активи, грошові активи, фінансові зобов’язання, членство в громадських об’єднаннях або входження до їхніх органів) декларується відповідно до їх наявності станом на останній день звітного періоду. Наприклад, при поданні щорічної декларації, якщо зазначені об’єкти станом на 31 грудня попереднього року не перебувають у володінні, користуванні або власності (для різних об’єктів передбачено різні права – див. відповідні розділи декларації) суб’єкта декларування або членів його сім’ї, то вони не повинні відображатися в декларації, навіть якщо вони перебували на такому праві упродовж певного часу у звітному періоді.
На цей час вказане правило зазнало деяких змін, адже умовою декларування деяких із перелічених об’єктів є їх використання впродовж більше половини звітного періоду (року).
Однак із урахуванням періоду за який суддею подавались декларації відомості яких досліджуються, суддя була зобов’язаною задекларувати об’єкти (зокрема й житло) які перебували у її користуванні станом на останній день звітного періоду.
Відповідно до анкети судді Яценко Г.М., поданої для участі у конкурсі, місцем її проживання зазначено: Черкаська область, смт Лисянка. Доповнено, що житло перебуває в оренді з 01 листопада 2016 року.
У розділі 2.1 «Інформація про суб’єкта декларування» Декларації за 2015 рік зареєстрованим місцем проживання зазначено: АДРЕСА_1, місцем фактичного проживання: АДРЕСА_2.
У розділі 2.1 «Інформація про суб’єкта декларування» Декларацій за 2016–2018 роки зареєстрованим місцем проживання зазначено: АДРЕСА_1, місцем фактичного проживання: АДРЕСА_3.
У розділі 2.1 «Інформація про суб’єкта декларування» Декларації за 2019 рік зареєстрованим місцем проживання зазначено: АДРЕСА_1, місцем фактичного проживання: АДРЕСА_4.
У розділі 2.1 «Інформація про суб’єкта декларування» Декларації за 2020 рік зареєстрованим місцем проживання зазначено: АДРЕСА_1, місцем фактичного проживання: АДРЕСА_5.
Проте Яценко Г.М. не декларує жодних об’єктів житлової нерухомості за адресами: АДРЕСА_3; АДРЕСА_4; АДРЕСА_5, у розділі 3 «Об’єкти нерухомості» Декларацій за 2015–2020 роки ні на праві власності, ні на праві користування.
Суддя пояснила, що недекларування житла у населеному пункті смт Лисянка (де безпосередньо знаходиться місце її роботи) пов’язано з тим, що доводилося часто змінювати місце проживання.
Суддя вказала, що фактичне місце проживання у 2016–2020 роках вона декларувала з огляду на його актуальність на останній календарний день звітного періоду. Комісія зауважує, що у Яценко Г.М. виник передбачений пунктом 2 частини першої статті 46 Закону № 1700-VII обов’язок задекларувати перелічені вище об’єкти у розділі ІІІ Декларації, який суддя не виконала. Вказане порушення не є формальним, адже інформація про об’єкти у цьому розділі має бути більш повною та охоплювати відомості, які не є характерними для розділу 2.1 «Інформація про суб'єкта декларування».
Стосовно того, що у Декларації за 2015 рік не зазначено земельну ділянку площею 1000,00 кв. м, місцезнаходження: Київська область, Васильківський район, с. Іванковичі, (дата набуття права власності 18 липня 1997 року), Комісія враховує визнання суддею цього порушення. При оцінці істотності порушення Комісія враховує, що право на землю набуто до призначення Яценко Г.М. на посаду судді. Крім того, в Декларації за інші періоди цей об’єкт внесено.
Стосовно допущених суддею помилок при заповненні та поданні повідомлення про суттєві зміни в майновому стані, в результаті відчуження рухомого майна (автомобіля) вартістю 285 783,00 грн, зокрема у зазначенні джерела доходу, Комісією встановлено таке.
Відповідно до статті 46 Закону № 1700-VII відомості щодо доходу суб’єкта декларування або члена його сім’ї включають дані про вид доходу, джерело доходу та його розмір.
При цьому під джерелом доходу слід розуміти фізичну або юридичну особу, яка виплатила (нарахувала) такий дохід, а не самого суб’єкта декларування чи члена його сім’ї, які такий дохід отримали.
Як встановлено із договору купівлі-продажу від 24 листопада 2018 року № 4841/2018/1204811, Яценко Г.М. відчужила належний їй на праві власності автомобіль марки «Skoda Octavia А5» (2012 рік випуску).
При оформленні правочину та вчиненні похідних від нього дій від імені судді на підставі оформленої довіреності діяв ОСОБА_1, а покупцем транспортного засобу був ОСОБА_3.
Як зазначалося раніше, 26 березня 2019 року (із порушенням встановленого строку) Яценко Г.М. подала повідомлення про суттєві зміни у майновому стані.
Джерелом доходу, як у повідомленні про суттєві зміни у майновому стані від 26 березня 2019 року, так і в Декларації за 2018 рік, помилково зазначено ОСОБА_1 (повіреного), а не ОСОБА_3, який був покупцем транспортного засобу, що свідчить про недбале ставлення до обов’язку декларування.
Визначаючись щодо відповідності критеріям професійної етики та доброчесності дій судді при розгляді справ №№ 700/1225/19, 700/906/18, 700/377/20, 700/152/18, 700/811/20, 700/775/20, 700/971/20, 700/245/20, 700/155/18, Комісія керується такими мотивами.
У вказаних справах судом ухвалено рішення про звільнення осіб, які вчинили адміністративне правопорушення, передбачене статтею 130 КУпАП, від адміністративної відповідальності на підставі та в порядку, визначених частиною першою статті 21 КУпАП «Передача матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації або трудового колективу». На момент ухвалення рішень у цих справах встановлений цією статтею механізм звільнення від адміністративної відповідальності міг бути застосованим до осіб, що вчинили правопорушення, передбачене статтею 130 КУпАП.
На відміну від ситуації викладеної вище, судом застосована чинна норма статті 21 КУпАП, тому обставини не є тотожними.
Із тексту постанов у вказаних справах встановлено, що судом дотримано усіх істотних умов для застосування статті 21 КУпАП та звільнення правопорушника від адміністративної відповідальності.
Отже, Комісія не вбачає підстав для того, аби вважати дії судді при розгляді вказаних справ свавільними, такими, що суперечать засадам провадження у справах про адміністративні правопорушення, або такими, що були неправомірно вчинені з метою надання правопорушнику можливості уникнути відповідальності.
Згідно з відомостями з Державного земельного кадастру Яценко Г.М. на праві власності належить земельна ділянка з кадастровим номером НОМЕР_3, площею 0,1001 га, місцезнаходження: Київська область, Баришівський район, с. Власівка. Право власності виникло на підставі рішення органу виконавчої влади від 17 лютого 2004 року.
Обов’язок декларування земельної ділянки визначено у статтях 45, 46 Закону № 1700-VII.
Суддя під час співбесіди повідомила про відсутність такої земельної ділянки у її власності, посилаючись на долучений до пояснень від 27 листопада 2023 року витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об’єктів нерухомого майна щодо суб’єкта.
На противагу поясненням судді Комісія зазначає, що джерелом інформації про право власності на земельну ділянку із кадастровим номером НОМЕР_3 стали відомості з Державного земельного кадастру. В рядку «податковий номер власника» зазначено ІПНПП, що належить Яценко Г.М., а саме: НОМЕР_4.
Відсутність відомостей про земельну ділянку у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстрі прав власності на нерухоме майно може бути пояснено тим, що право власності на неї суддею набуто до початку повноцінного функціонування електронних реєстрів та відображення у них повної інформації про земельні ділянки.
Земельну ділянку не вказано суддею у Деклараціях за 2016–2020 роки.
Проаналізовані обставини теж підтверджують обґрунтований сумнів у відповідності судді критерію доброчесності.
Відповідно до статті 1 Кодексу суддівської етики, затвердженого рішенням XI (чергового) з`їзду суддів України від 22 лютого 2013 року, суддя повинен бути прикладом неухильного додержання вимог закону і принципу верховенства права, присяги судді, а також дотримання високих стандартів поведінки з метою зміцнення довіри громадян у чесність, незалежність, неупередженість та справедливість суду.
Суддя має докладати всіх зусиль для того, щоб, на думку розсудливої, законослухняної та поінформованої людини, його поведінка була бездоганною (стаття 3 Кодексу суддівської етики).
Згідно зі статтею 18 цього Кодексу суддя повинен бути обізнаним про свої майнові інтереси та вживати розумних заходів для того, щоб бути обізнаним про майнові інтереси членів своєї сім`ї.
На переконання Комісії, надані суддею Яценко Г.М. пояснення свідчать про те, що вона не докладала належних зусиль для того, щоб, на думку розсудливої, законослухняної та поінформованої людини, її поведінка була бездоганною, та не вжила належних і достатніх заходів для того, щоб бути обізнаною про свої майнові інтереси та антикорупційні обов’язки. Таким чином, суддя не змогла надати чіткі та переконливі докази, щоб спростувати обґрунтований сумнів у її відповідності критеріям етики та доброчесності.
Верховний Суд сформував висновок, що порушення обов’язку декларування майна є підставою для висновку про невідповідність кандидата на посаду судді критерію професійної етики та доброчесності (постанова Великої Палати Верховного Суду від 27 січня 2021 року у справі № 9901/116/19).
Пунктами 1 та 2 глави 6 розділу ІІ Положення передбачено, що встановлення відповідності судді (кандидата на посаду судді) критеріям кваліфікаційного оцінювання здійснюється членами Комісії за їх внутрішнім переконанням відповідно до результатів кваліфікаційного оцінювання. Показники відповідності судді (кандидата на посаду судді) критеріям кваліфікаційного оцінювання досліджуються окремо один від одного та у сукупності.
Згідно з Рекомендацією № R (80) 2 Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам стосовно реалізації адміністративними органами влади дискреційних повноважень від 11 березня 1980 року під дискреційним слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за певних обставин.
Повноваження Комісії стосовно кваліфікаційного оцінювання судді є дискреційними та виключною компетенцією її як уповноваженого органу, який на постійній основі діє у національній системі судоустрою. При цьому оцінювання судді відбувається з метою визначення його відповідності займаній посаді за встановленими законом критеріями, до яких належать компетентність (професійна, особиста, соціальна тощо), професійна етика, доброчесність. Рішення приймається за внутрішнім переконанням членів Комісії.
Жоден інший суб’єкт чи орган, у тому числі й суд, не може втручатися у здійснення суб’єктом владних повноважень своєї компетенції, зокрема компетенції Комісії щодо оцінювання кандидатів на посаду судді в межах конкурсу на зайняття вакантних посад суддів (постанова Великої Палати Верховного Суду від 16 червня 2022 року у справі № 9901/57/19).
Велика Палата неодноразово акцентувала увагу на тому, що установлена легітимна мета дій Комісії щодо з’ясування відповідності судді критеріям кваліфікаційного оцінювання здійснюється членами Комісії за їх внутрішнім переконанням відповідно до результатів кваліфікаційного оцінювання.
Оцінка критеріїв компетентності, професійності та доброчесності, яка має на меті визначення відповідності судді займаній посаді, покладена на членів Комісії і ґрунтується на засадах рівноправності та співпричетності у прийнятті рішення.
Узагальнюючи, Комісія зазначає, що досліджені матеріали суддівського досьє, співбесіда із суддею Яценко Г.М. дають підстави Комісії оцінити відповідність судді критеріям доброчесності та професійної етики у 279,5 бала.
Висновок Комісії за результатами розгляду справи.
Відповідно до пункту 60 Регламенту Вищої кваліфікаційної комісії суддів України за результатами співбесіди Комісія у складі колегії може ухвалити рішення про невідповідність судді займаній посаді.
Враховуючи, що за результатами дослідження суддівського досьє та проведеної співбесіди суддя Яценко Г.М. у сукупності набрала 637,75 бала, це є підставою для визнання її такою, що не відповідає займаній посаді.
Рішення Комісії про невідповідність судді займаній посаді є підставою для внесення подання до Вищої ради правосуддя з рекомендацією про звільнення судді з посади (пункт 37 розділу ІІІ Положення).
Ураховуючи викладене та керуючись нормами Конституції України, статтями 83–85, 93 та 101, пунктом 20 розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про судоустрій і статус суддів», Регламентом Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, Комісія одноголосно
вирішила:
Визначити, що суддя Лисянського районного суду Черкаської області Яценко Ганна Миколаївна за результатами кваліфікаційного оцінювання на відповідність займаній посаді набрала 637,75 бала.
Визнати суддю Лисянського районного суду Черкаської області Яценко Ганну Миколаївну такою, що не відповідає займаній посаді.
Внести до Вищої ради правосуддя подання з рекомендацією про звільнення з посади судді Лисянського районного суду Черкаської області Яценко Ганни Миколаївни.
Головуючий Г.М. Шевчук
Члени Комісії: М.Б. Богоніс
Н.Р. Кобецька
