Вища кваліфікаційна комісія суддів України у складі колегії:
головуючого – Устименко В.Є.,
членів колегії: Весельської Т.Ф., Луцюка П.С., Прилипка С.М. - доповідача,
розглянувши дисциплінарну справу стосовно судді Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду Панченко Ольги Михайлівни, відкриту за зверненням Остояч Г.І.,
встановила:
В липні 2015 року до Комісії надійшла скарга Остояч Г.І. щодо поведінки судді Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду Панченко Ольги Михайлівни.
Заявник посилається на істотні порушення суддею Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду Панченко О.М. норм процесуального права при здійсненні правосуддя у справі № 2а-1905/10, а саме:
безпідставне відкриття апеляційного провадження за скаргою Управління Пенсійного фонду України в м. Світловодську та Світловодському районі Кіровоградської області (надалі – ПФУ), поданою через 1 рік 10 місяців після ухвалення рішення суду першої інстанції,
розгляд вказаної справи за відсутності скаржника, не повідомленого належним чином про час та місце судового розгляду,
не направлення скаржнику копії постанови Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 24.10.2013 у вказаній справ, про яку їй стало відомо з листа ГУ Пенсійного фонду України в Кіровоградські області від 20.03.2015.
З урахуванням викладених обставин, заявник просить Комісію розібратися у викладених в скарзі обставинах.
Рішенням Комісії від 07.06.2016 відкрито дисциплінарну справу щодо судді Панченко О.М.
28.03.2015 набрав чинності Закон України «Про забезпечення права на справедливий суд», яким Закон України «Про судоустрій і статус суддів» від 07.07.2010 № 2453-VI викладено в новій редакції.
30.09.2016 Закон України «Про судоустрій і статус суддів» від 07.07.2010 № 2453-VI втратив чинність та набрав чинності Закон України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 № 1402-VІІІ.
Скарга стосується поведінки судді, яка мала місце під час дії Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 07.07.2010 в редакції 2010 року.
З огляду на викладене, враховуючи приписи пункту 31 розділу XII Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016, пункту 8 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про забезпечення права на справедливий суд», процедура дисциплінарного провадження здійснюється Комісією за правилами Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 07.07.2010 в редакції 2015 року, а питання притягнення судді до дисциплінарної відповідальності вирішуються за приписами цього закону в редакції 2010 року.
На засідання Комісії 27.10.2016 прибула суддя Панченко О.М., заявник на засідання не з’явилась, про причини неявки Комісію не повідомила, про час та місце засідання була повідомлена належним чином.
Суддя на засіданні Комісії підтвердила раніше надані пояснення та повідомила, що підставою для відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою ПФУ майже через два роки після ухвалення рішення судом першої інстанції стала відсутність в матеріалах судової справи доказів отримання ПФУ (відповідачем у справі) копії відповідного рішення суду першої інстанції, що, на думку судді, свідчить про те, що перебіг строку на апеляційне оскарження такого рішення для ПФУ не розпочався. При цьому, судді, за її твердженням, не було відомо про виконання ПФУ цього судового рішення.
Пояснюючи недотримання нею приписів частини 4 статті 189 КАС України, яким встановлено річний строк на апеляційне оскарження суб’єктами владних повноважень рішення суду першої інстанції, суддя Панченко О.М. послалася на судову практику щодо порядку застосування вказаної законодавчої норми, а саме: на ухвали Вищого адміністративного суду України (надалі – ВАСУ) про вирішення касаційних скарг суб’єктів владних повноважень в певних адміністративних справах.
Заслухавши доповідача, пояснення судді, дослідивши матеріали дисциплінарної справи, Комісія дійшла висновку про необхідність припинення провадження у справі з наступних підстав.
Комісією встановлено, що Постановою Верховної Ради України від 15.04.2010 № 2136-VI Панченко О.М. було обрано на посаду судді Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду.
20.11.2012 до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду надійшла апеляційна скарга ПФУ, подана 12.10.2012 через Світловодський міськрайонний суд Кіровоградської області, на постанову цього суду від 26.11.2010 у справі за позовом Остояч Г.І. до ПФУ про зобов’язання здійснити перерахунок та виплату пенсії.
В апеляційній скарзі ПФУ клопотав про поновлення строку на апеляційне оскарження, не посилаючись, при цьому, на причини пропуску такого строку.
Головуючим суддею Панченко О.М. без жодних обґрунтувань не було вирішено вказане клопотання та ухвалою від 21.11.2012 відкрито апеляційне провадження в адміністративній справі № 2а-1905/10 (9101/185620/2012) за вказаною апеляційною скаргою, призначено справу до розгляду у порядку письмового провадження на 24.10.2013, постановлено надіслати позивачу копію апеляційної скарги та запропонувати до 24.10.2013 надати до суду письмові заперечення на апеляційну скаргу.
Згідно із вказаною ухвалою апеляційна скарга подана в строк, передбачений статтею 186 КАСУ, та відповідає вимогам статті 187 цього кодексу. Проте, жодних мотивів такого судового рішення з огляду на те, що апеляційну скаргу було подано через 1 рік і 10 місяців після ухвалення рішення судом першої інстанції, в ухвалі наведено не було.
Відповідно до копії реєстру на відправлення простої кореспонденції Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду за 22.11.2012 направлення сторонам копій ухвали про відкриття апеляційного провадження у вказаній справі здійснювалося шляхом направлення судових повісток простою (не рекомендованою) кореспонденцією, що, відповідно до пояснень судді Панченко О.М., обумовлено станом матеріально-технічного забезпечення Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду, особливо у період з січня 2011 року, що спричинило не відправлення значної кількості кореспонденції у той період.
Призначення розгляду справи в порядку письмового провадження, відповідно до ухвали про відкриття апеляційного провадження, було здійснено на підставі статті 197 КАСУ з огляду на те, що сторони, які беруть участь у справі, не виявили бажання брати участь у судовому засіданні.
При цьому, в матеріалах справи не містяться докази отримання сторонами копій ухвали про відкриття апеляційного провадження та відповідних судових повісток, а суддя Панченко О.М. на засіданні Комісії 12.07.2016 не заперечувала факт того, що вона не переконалася в тому, що сторони повідомлені належним чином про відкриття апеляційного провадження, посилаючись, при цьому, на велике навантаження судовими справами.
24.10.2013 постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду у складі головуючого судді Панченко О.М., суддів Коршуна А.О., Чередниченка В.Є. апеляційну скаргу ПФУ задоволено, постанову Світловодського міськрайонного суду Кіровоградської області від 26.11.2010 у даній справі скасовано, відмовлено Остояч Г.І. у задоволенні позову про перерахунок пенсії.
Відповідно до витягу з журналу розгляду судових справ і матеріалів суддею Панченко О.М., письмових пояснень в.о. голови Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду Коршуна А.О., підтверджених копією супровідного листа заступника керівника апарату цього суду, вказану справу до канцелярії суду суддею Панченко О.М. було передано лише 19.11.2013, після чого канцелярією було направлено справу до суду першої інстанції.
Відповідно до копії списку згрупованих поштових відправлень рекомендованих листів Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 21.07.2014 на адресу Остояч Г.І. цього дня рекомендованим листом було направлено копію постанови Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 24.10.2013.
Доказів вжиття суддею Панченко О.М. заходів щодо вчасного направлення Остояч Г.І. копії постанови Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду до Комісії надано не було.
Встановлені в ході перевірки обставини свідчать про те, що дії судді Панченко О.М. з урахуванням визначення «права доступу до правосуддя», наданого в рішенні Європейського суду з прав людини від 21.02.1975 (Справа «Голдер проти Сполученого Королівства Великобританії») як права на справедливий судовий розгляд, свідчать про наявність ознак дисциплінарного проступку, наслідком якого може бути притягнення судді до дисциплінарної відповідальності з підстав, передбачених пунктом 1 частини 1 статті 83 Закону «Про судоустрій і статус суддів» від 07.07.2010 в редакції 2010 року, а саме: істотні порушення норм процесуального права при здійсненні правосуддя, пов'язані, зокрема, з відмовою у доступі особи до правосуддя з підстав, не передбачених законом.
Так, відповідно до частини 2 статті 186 КАС України в редакції, чинній на дату ухвалення вищезазначеного рішення Світловодським міськрайонним судом Кіровоградської області, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення або отримання копії постанови.
Згідно із частиною 4 статті 189 КАС України в редакції, чинній на дату постановлення ухвали Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 21.11.2012 про відкриття апеляційного провадження у вказаній адміністративній справі, незалежно від поважності причини пропуску строку апеляційного оскарження суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у разі, якщо апеляційна скарга суб’єкта владних повноважень подана після спливу одного року з моменту оголошення оскаржуваного судового рішення.
Рішенням Конституційного Суду України від 22.09.2005 № 5-рп/2005 (підпункт 5.4 пункту 5 Рішення) встановлено, що елементами верховенства права є принципи рівності і справедливості, правової визначеності, ясності і недвозначності правової норми, оскільки інше не може забезпечити її однакове застосування, не виключає необмеженості трактування у правозастосовній практиці і неминуче призводить до сваволі.
Відповідно до статті 8 КАС України одним з принципів адміністративного судочинства є принцип верховенства права, який суд має застосовувати з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.
Згідно із статтями 17, 18 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантовано право на справедливий розгляд судом.
Згідно із рішенням Європейського суду з прав людини від 03.04.2008 (Справа «Пономарьов проти України») одним із фундаментальних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, який передбачає повагу до принципу остаточності рішень суду. Цей принцип наголошує, що жодна зі сторін не має права вимагати перегляду остаточного та обов'язкового рішення суду просто тому, що вона має на меті добитися нового слухання справи та нового її вирішення. Відновлення провадження через значний період часу шляхом поновлення строку на ординарне апеляційне оскарження порушує принцип юридичної визначеності, оскільки має на меті не виправлення серйозних судових помилок, а лише перегляд та нове вирішення справи. Крім цього, національні суди в рішеннях про поновлення строків на оскарження судового рішення мають вказувати підстави такого поновлення. Однією із таких підстав може бути, наприклад, неповідомлення сторін органами влади про прийняті рішення у їхній справі. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.
Аналогічну правову позицію викладено Європейським судом з прав людини в рішенні від 03.05.2007 (Справа «Бочан проти України»), відповідно до якого судова система, в якій можливо скасувати судове рішення, яке стало остаточним і обов'язковим, судом вищої інстанції через протест, внесений суб'єктом владних повноважень, несумісна з принципом юридичної визначеності, який є одним з фундаментальних елементів верховенства права в значенні пункту 1 статті 6 Конвенції.
Вказану правову позицію висловлено також і в рішенні Європейського суду з прав людини від 29.10.2015 (справа «Устименко проти України»), яким в аналогічній справі було констатовано порушення національним судом апеляційної інстанції пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод при безпідставному поновленні через значний період часу строку на апеляційне оскарження та скасуванні в 2012 році рішення суду першої інстанції від 2010 року про задоволення позову до управління Пенсійного фонду України про перерахунок пенсії. При цьому, Європейським судом з прав людини зазначено про порушення вказаними діями суду апеляційної інстанції принципу юридичної визначеності та право заявника на справедливий суд.
Доводи судді Панченко О.М. щодо відсутності в матеріалах судової справи доказів отримання ПФУ (відповідачем у справі) копії відповідного рішення суду першої інстанції не підтверджуються матеріалами дисциплінарного провадження.
Так, відповідно до матеріалів справи Світловодського міськрайонного суду Кіровоградської області № 2-а-1905/10 супровідним листом від 03.12.2010 копію постанови Світловодського міськрайонного суду Кіровоградської області від 26.11.2010 було направлено до ПФУ для відома (а.с. 18 та довідковий лист до справи).
Крім цього, відповідно до наданого до Комісії Світловодським міськрайонним судом Кіровоградської області копії витягу з журналу видачі копій судових рішень цього суду 08.12.2010 ПФУ отримано копію вказаної постанови.
Згідно із а.с. 20 та довідковим листом до вказаної судової справи 16.12.2010 позивачу Остояч Г.І. було видано виконавчий лист для пред’явлення його до виконання ПФУ.
Вказане також підтверджується безпосередньо ГУ Пенсійного фонду України в Кіровоградській області, яке в своєму листі до Остояч Г.І. від 20.03.2015 повідомило про отримання в грудні 2010 року Управлінням Пенсійного фонду України в м. Світловодську та Світловодському районі Кіровоградської області постанови Світловодського міськрайонного суду Кіровоградської області від 26.11.2010, яке було ним виконано та здійснено перерахунок пенсії Остояч Г.І.
Отже, під час прийняття рішення про відкриття апеляційного провадження у вказаній справі суддя Панченко О.М. не мала жодних доказів неотримання відповідачем копії такої постанови, яку відповідно до матеріалів судової справи йому було направлено вчасно. При цьому, суддею не було вжито жодних заходів для підтвердження або спростування факту отримання ПФУ копії вказаної постанови суду та встановлення дати отримання ним такого судового рішення, а також взагалі не з’ясовувався факт виконання відповідачем рішення Світловодського міськрайонного суду Кіровоградської області про перерахунок пенсії позивачу, хоча такий факт має очевидний характер.
Доводи судді Панченко О.М. щодо початку перебігу встановленого частиною 4 статті 189 КАС України річного строку на апеляційне оскарження судового рішення суб’єктами владних повноважень не може бути взято до уваги, враховуючи наступне.
На підтвердження своєї позиції суддею Панченко О.М. до Комісії було надано ухвали ВАСУ від квітня 2013 - жовтня 2015 року, постановлені під час розгляду касаційних скарг різних територіальних управлінь Пенсійного Фонду України, в мотивувальній частині яких зазначено про те, що, виходячи з правових позицій рішення Європейського суду у справі «Мельник проти України», повинен відраховуватися з дати набрання чинності законом, яким внесено зміни у статтю 189 КАСУ щодо встановлення такого пресічного річного строку, а не з дати проголошення рішення суду першої інстанції.
Проте, вказані ухвали ВАСУ не носять характеру узагальнення судової практики щодо застосування норм права, обов’язкового для врахування адміністративними судами, а є рішеннями колегії суддів ВАСУ, прийнятими згідно їх внутрішнього переконання під час вирішення окремої справи.
Крім цього, Європейський суд у справі «Мельник проти України» пов’язує перебіг строку на апеляційне оскарження із обґрунтованими очікуваннями щодо такого строку особи, яка подає апеляційну скаргу.
Враховуючи викладене, передбачуваний ПФУ строк для подачі ним апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції напряму залежав від дати отримання ним копії такого рішення.
Відтак, посилання суддею Панченко О.М. на правові позиції вказаного рішення Європейського суду з прав людини для незастосування приписів частини 4 статті 189 КАСУ щодо річного строку на апеляційне оскарження судового рішення суб’єктами владних повноважень є не обґрунтованим з огляду на те, що суддею не було вжито жодних заходів для встановлення дати отримання територіальним управлінням ПФУ копії рішення суду першої інстанції.
З огляду на викладене, суддя Панченко О.М. без належного повідомлення сторін, без вирішення клопотання ПФУ про поновлення строку на апеляційне оскарження постановила немотивовану ухвалу від 21.11.2012 про відкриття апеляційного провадження у вказаній справі, чим порушила конституційний принцип верховенства права, одним із фундаментальним аспектів якого є принцип юридичної визначеності.
В засіданні Комісії суддя Панченко О.М. погодилась із тим, що свої обов’язки щодо встановлення всіх обставин справи не виконала належним чином через велике навантаження на неї. Крім цього, суддя не заперечувала той факт, що вона помилилася, відкривши апеляційне провадження за скаргою ПФУ, та повідомила про те, що на теперішній час вона в аналогічній справі постановила б ухвалу про залишення апеляційної скарги без руху для з’ясування дати отримання особою, що подає скаргу, копії рішення суду першої інстанції.
Разом із цим, суддею наголошувалося на тому, що постановлення ухвали Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 21.11.2012 сталося внаслідок суддівської помилки та не може вважатись порушенням норм процесуального права, вчиненим умисно або внаслідок недбалості.
В засіданні Комісії 27.10.2016 суддя Панченко О.М., зазначила що, постановляючи відповідну ухвалу, вона розраховувала на те, що суд касаційної інстанції виправить її суддівські помилки у разі їх наявності.
Враховуючи очевидність порушень суддею Панченко О.М. вказаних норм процесуального права, які було визнано суддею в своїх поясненнях Комісії, та з урахуванням того, що навантаження на суддю не повинно впливати на якість здійснення правосуддя, можна зробити висновок про те, що вчинені порушення не носять характер простої суддівської помилки, а є умисним порушенням принципу правової визначеності, який передбачає остаточність судового рішення.
Крім цього, суддею Панченко О.М. порушено приписи частини 3 статті 197 КАС України в редакції, чинній на час здійснення апеляційного провадження у вказаній справі, щодо обов’язку суду надіслати скаржнику копію постанови суду апеляційної інстанції, ухваленої за результатами судового розгляду в порядку письмового провадження, протягом трьох днів з моменту підписання такої постанови.
Підстави дисциплінарної відповідальності судді визначені статтею 83 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 07.07.2010 в редакції 2010 року.
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 83 вказаного закону суддю може бути притягнуто до дисциплінарної відповідальності у порядку дисциплінарного провадження з підстав істотного порушення норм процесуального права при здійсненні правосуддя, пов'язаного, зокрема, з відмовою у доступі особи до правосуддя з підстав, не передбачених законом.
Ураховуючи зазначене, встановлені обставини свідчать про наявність у діях судді Панченко О.М. складу дисциплінарного проступку, наслідком якого може бути притягнення судді до дисциплінарної відповідальності з підстав, передбачених пунктом 1 частини 1 статті 83 цього закону.
Проте, за правилами частини 4 статті 87 вказаного закону дисциплінарне стягнення до судді застосовується не пізніше 6 місяців із дня відкриття Вищою кваліфікаційною комісією суддів України провадження в дисциплінарній справі, але не пізніше року з дня вчинення проступку, без урахування часу тимчасової непрацездатності або перебування судді у відпустці.
Із матеріалів перевірки вбачається, що з дня вчинення суддею Панченко О.М. вказаного проступку, без урахування часу тимчасової непрацездатності та перебування судді у відпустці, минуло більше року.
Враховуючи викладене, Комісія вважає за необхідне припинити дисциплінарне провадження стосовно зазначеного судді.
Керуючись статтями 93-96, 101, 108 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 07.07.2010 в редакції 2015 року, Комісія
вирішила:
дисциплінарне провадження стосовно судді Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду Панченко Ольги Михайлівни припинити.
Рішення Комісії є остаточним та оскарженню не підлягає.
Головуючий В.Є. Устименко
Члени колегії: Т.Ф. Весельська
П.С. Луцюк
