Вища кваліфікаційна комісія суддів України у складі:
головуючого – Устименко В.Є.,
членів Комісії: Бутенка В.І., Весельської Т.Ф., Заріцької А.О., Луцюка П.С., Макарчука М.А., Мішина М.І., Прилипка С.М., Тітова Ю.Г., Шилової Т.С., Щотки С.О.
розглянувши дисциплінарну справу, відкриту стосовно судді Деснянського районного суду міста Києва Панасюка Олексія Георгійовича за зверненням Вищої ради юстиції,
встановила:
28 березня 2015 року набрав чинності Закон України «Про забезпечення права на справедливий суд», яким Закон України «Про судоустрій і статус суддів» викладено у новій редакції.
Звернення щодо поведінки судді Деснянського районного суду міста Києва Панасюка О.Г. стосується дій, вчинених суддею до набрання чинності цим Законом.
У зв’язку з викладеним в частині дисциплінарної відповідальності судді застосовується Закон України «Про судоустрій і статус суддів» у редакції 2010 року.
20 листопада 2015 року до Комісії надійшло рішення Вищої ради юстиції про направлення висновку Тимчасової спеціальної комісії з перевірки суддів судів загальної юрисдикції від 19 травня 2015 року № 26/02-15 за заявами заступника Генерального прокурора України Бачуна О.В. від 05 грудня 2014 року та ОСОБА_1 від 19 грудня 2014 року стосовно судді Деснянського районного суду міста Києва Панасюка О.Г. до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України.
З даного рішення вбачається, що до Тимчасової спеціальної комісії з перевірки суддів судів загальної юрисдикції звернулися заступник Генерального прокурора України Бачун О.В. та гр. ОСОБА_1 із заявами про порушення суддею Деснянського районного суду міста Києва Панасюком О.Г. норм законодавства України під час прийняття рішення про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо особи, яка була учасником масових акцій протесту.
Автори звернення посилаються на те, що слідчим суддею Панасюком О.Г. вчинено дії, які викликають сумнів у його безсторонності, об’єктивності та неупередженості при розгляді клопотання слідчого СВ Деснянського РУ НУМВС України у місті Києві лейтенанта міліції Яремчука В.В. про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно ОСОБА_2 як особи, що підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті 294 Кримінального кодексу України (організація масових заворушень, що супроводжувалися насильством над особою, погромами, підпалами, знищенням майна, захопленням будівель або споруд, насильницьким виселенням громадян, опором представникам влади із застосуванням зброї або інших предметів, які використовувалися як зброя, а також активна участь у масових заворушеннях, які призвели до загибелі людей або інших тяжких наслідків).
Зокрема, заявники вважають, що слідчий суддя Панасюк О.Г. при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою не дотримався вимог статтей 177, 178, 194, 206 Кримінального процесуального кодексу України та статтей 5, 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
ОСОБА_1 також вважає, що суддею порушено принцип відкритості судових рішень, передбачений статтею 2 Закону України «Про доступ до судових рішень» та не внесено ухвалене рішення до Єдиного державного реєстру судових рішень України.
Окрім того, під час судового розгляду кримінального провадження слідчий суддя діяв необ’єктивно, упереджено, несправедливо, не підкоряючись закону та принципу верховенства права.
Суддею не враховано відсутність обґрунтованої підозри у вчиненні кримінального правопорушення в момент затримання ОСОБА_2, мали місце свавільність затримання та грубі порушення прав затриманого. Суддею не зроблено посилань на конкретні докази у справі.
Висновком Тимчасової спеціальної комісії з перевірки суддів судів загальної юрисдикції від 19 травня 2015 року №26/02-15 визнано в діях судді Деснянського районного суду міста Києва Панасюка О.Г. наявність ознак порушення присяги судді та направлено висновок з матеріалами перевірки до Вищої ради юстиції для подальшого розгляду та прийняття рішень.
За результатами розгляду висновку Тимчасової спеціальної комісії з перевірки суддів судів загальної юрисдикції Вищою радою юстиції прийнято рішення від 15 жовтня 2015 року № 740/0/15-15 про відмову у внесенні подання Президентові України про звільнення Панасюка О.Г. з посади судді Деснянського районного суду міста Києва за порушення присяги та направлено висновок Тимчасової спеціальної комісії з перевірки суддів судів загальної юрисдикції від 19 травня 2015 року №26/02-15 за заявами заступника Генерального прокурора України Бачуна О.В. та ОСОБА_1 стосовно вказаного судді до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України.
Рішенням Вищої кваліфікаційної комісії суддів України від 24 грудня 2015 року № 4021/дп-15 стосовно судді Деснянського районного суду міста Києва Панасюка Олексія Григоровича відкрито дисциплінарну справу за зверненням Вищої ради юстиції.
У засідання Комісії з’явився суддя Панасюк О.Г. та надав свої пояснення по суті звернення та підтримав раніше надані ним під час засідання Тимчасової спеціальної комісії з перевірки суддів судів загальної юрисдикції пояснення.
Також в засідання з’явився представник судді адвокат Самарець А.М.
Представники Генеральної прокуратури України, ОСОБА_1 в засідання не з’явилися, хоча були належним чином повідомлені про дату, час та місце засідання Комісії.
За таких обставин їх неявка не перешкоджає розгляду дисциплінарної справи, тому Комісія вважає за можливе розглянути її за відсутності осіб, що не з’явилися в засідання.
Заслухавши доповідача, пояснення судді, який підтримав надані раніше пояснення, адвоката Самарець А.М., повно та всебічно дослідивши матеріали дисциплінарної справи, Комісія встановила такі обставини та дійшла таких висновків.
22 січня 2014 року слідчий суддя Деснянського районного суду міста Києва Панасюк О.Г. постановив ухвалу, якою задовольнив клопотання слідчого СВ Деснянського РУ ГУМВС України у місті Києві лейтенанта міліції Яремчука В.В., погоджене прокурором прокуратури Деснянського району міста Києва Гаращенко І.І., про застосування до підозрюваного ОСОБА_2 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою в рамках кримінального провадження № НОМЕР_1, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 22 січня 2014 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті 294 КПК України, та застосував запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 30 днів з 17.00 год. 20 січня до 17.00 год. 18 лютого 2014 року, матеріали кримінального провадження № 754/1002/14-к.
Згідно з ухвалою ОСОБА_2 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті 294 КК України, санкція якої передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк від восьми до п’ятнадцяти років.
Враховуючи особу підозрюваного, який навчається, неодружений, без місця реєстрації у місті Києві, позитивно характеризується, суддя дійшов висновку, що саме запобіжний захід у виді тримання під вартою забезпечить належну процесуальну поведінку підозрюваного виконання ним процесуальних обов’язків.
Ухвалою апеляційного суду міста Києва від 04 лютого 2014 року скасовано ухвалу слідчого судді Деснянського районного суду міста Києва Панасюка О.Г. від 22 січня 2014 року. Клопотання задоволено частково та застосовано до ОСОБА_2 запобіжний захід у виді домашнього арешту в певний період доби.
Судом апеляційної інстанції зазначено, що, застосовуючи до ОСОБА_2 винятковий захід у виді тримання під вартою, слідчим суддею не у повній мірі враховано дані про особу, не перевірено наявність у клопотанні слідчого обґрунтування неможливості запобігання заявленим ризикам шляхом застосування більш м’яких запобіжних заходів.
При постановленні ухвали слідчим суддею допущено істотні порушення вимог КПК України, що стало підставою для скасування постановленої ухвали.
Існування ризиків, про які зазначено у клопотанні слідчого, мають незначний ступінь небезпеки та у своїй сукупності є підставами застосування більш м’якого запобіжного заходу ніж тримання під вартою.
Слідчим суддею Деснянського районного суду міста Києва Панасюком О.М. пояснено, що жодних порушень норм чинного законодавства під час розгляду кримінальної справи ним не було допущено. Під час судового засідання ним заслухано пояснення учасників судового процесу, досліджено докази, надані в обґрунтування клопотання та ухвалено законне та обґрунтоване рішення. З урахуванням викладеного суддя дійшов висновку, що застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою необхідно для забезпечення досягнення дієвості кримінального провадження та виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов’язків.
Однак надані суддею пояснення не заслуговують на увагу, виходячи з такого.
Згідно зі статтею 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Статтею 178 КПК України передбачено обставини, що враховують при обранні запобіжного заходу.
Згідно з пунктом 18 частини першої статті 3 КПК України до повноважень слідчого судді належить здійснення контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні.
У пункті 1 листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 04 квітня 2013 року № 511-550/0/4-13 «Про деякі питання порядку застосування запобіжних заходів під час досудового розслідування та судового провадження відповідно до КПК України» зазначено, що слідчий суддя має сумлінно виконувати обов’язки щодо загального захисту прав людини у порядку статті 206 КПК України.
Відповідно до вимог статті 206 КПК України слідчий суддя, незалежно від наявності заяви особи, у разі якщо її зовнішній вигляд, стан чи інші відомі йому обставини дають підстави для обґрунтованої підозри порушення вимог законодавства під час затримання або тримання в уповноваженому органі державної влади, державній установі, повинен вчинити такі дії: забезпечити невідкладне проведення судово-медичного обстеження особи; доручити відповідному органу досудового розслідування провести дослідження фактів, викладених у заяві особи; вжити необхідних заходів для забезпечення безпеки особи згідно із законодавством.
Слідчий суддя зобов’язаний діяти в порядку статті 206 КПК України.
Водночас, незважаючи на вказані вимоги Закону, суддя Панасюк О.Г. не вчинив дій, передбачених статтями 177, 178, 194, 206 КПК України.
Всупереч вимогам пункту 3 частини першої статті 178 КПК України та підпункту 3 пункту 10 листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 04 квітня 2013 року № 511-550/0/4-13 «Про деякі питання порядку застосування запобіжних заходів під час досудового розслідування та судового провадження відповідно до КПК України» слідчий суддя Панасюк О.Г. при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу не врахував та належним чином не оцінив фактичні обставини справи, викладені у доданих до клопотання матеріалах.
Під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчим суддею не з'ясовано, не встановлено та не наведено переконливих достатніх аргументів на користь того, що застосування більш м'якого запобіжного заходу, не пов’язаного з триманням під вартою, не зможе забезпечити належної процесуальної поведінки підозрюваного, не застосовано принцип верховенства права, не враховано позицію Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ щодо застосування даного інституту права, що міститься у листі № 1-1640/0/4-13 від 15 жовтня 2013 року «Про деякі питання порядку застосування запобіжних заходів під час досудового розслідування та судового провадження відповідно до КПК України».
Необхідності обмежувати право особи на свободу, передбачене кримінальним процесуальним законом України та статтею 5 Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини, в контексті зазначеного кримінального провадження немає.
Суддею також не враховано практику Європейського суду з прав людини, зокрема у справі «Луценко проти України» в остаточному рішенні від 19 листопада 2012 року у пункті 62 зазначено: «суд наголошує, що стаття 5 Конвенції гарантує основоположне право на свободу та недоторканність, яке є найважливішим у «демократичному суспільстві» у розумінні Конвенції. Кожен має право на захист цього права, що означає не бути позбавленим свободи або мати гарантії від продовження позбавлення свободи, крім випадків, коли таке позбавлення волі відбувалось за умов, встановлених у пункті 1 статті 5 Конвенції. Цей перелік винятків є вичерпним і лише вузьке тлумачення цих винятків відповідає цілям цього положення, а саме – гарантувати, що нікого не буде свавільно позбавлено волі.
Відповідно до пункту 80 рішення Європейського суду з прав людини від 10 лютого 2011 року «Харченко проти України» при розгляді клопотання про обрання міри запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обов’язково має бути розглянута можливість застосування інших (альтернативних) запобіжних заходів. Тримання особи під вартою буде свавільним, оскільки національні суди не обґрунтували необхідність такого тримання і не було розглянуто можливість застосування більш м’якого запобіжного заходу (пункт 29 рішення Європейського суду з прав людини від 11 жовтня 2010 року у справі «Хайредінов проти України».
З огляду на викладене обрання відносно ОСОБА_2 запобіжного заходу у вигляді тримання від вартою суперечить нормам КПК України, Європейській Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод і практики Європейського суду з прав людини.
Відповідно до частини четвертої статті 54 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» суддя зобов’язаний, крім іншого, своєчасно, справедливо та безсторонньо розглядати і вирішувати судові справи відповідно до закону з дотриманням засад і правил судочинства, додержуватись присяги судді.
Частиною першою статті 29 Конституції України передбачено, що ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше, як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та в порядку, встановлених законом.
Відповідно до статті 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.
Також пунктом 2 постанови Пленуму Верховного Суду України № 8 від 13 червня 2007 року «Про незалежність судової влади» визначено, що рішення в судовій справі має ґрунтуватися на всебічному, повному й об’єктивному дослідженні всіх обставин справи, під час якого не може надаватися перевага правовій позиції будь-якого учасника судового процесу, в тому числі прокурорів, захисників, представників юридичних чи фізичних осіб.
При вирішенні питання про доцільність обрання дисциплінарного стягнення стосовно судді, відповідно до частини другої статті 87 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» Комісія має враховувати характер проступку, його наслідки, особу судді, ступінь його вини, обставини, що впливають на можливість притягнення до дисциплінарної відповідальності.
Відповідно до частини першої статті 83 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» суддю може бути притягнуто до дисциплінарної відповідальності у порядку дисциплінарного провадження з підстав істотного порушення норм процесуального права при здійсненні правосуддя, пов’язані, зокрема, з відмовою у доступі особи до правосуддя з підстав, не передбачених законом, порушення вимог щодо розподілу та реєстрації справ у суді, правил підсудності чи підвідомчості, необґрунтоване вжиття заходів забезпечення позову.
За таких обставин Комісія вважає, що при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу стосовно ОСОБА_2 суддя Панасюк О.Г. допустив істотні порушення норм чинного законодавства, які встановлено судом апеляційної інстанції, що є підставою дисциплінарної відповідальності судді відповідно до частини першої статті 83 Закону України «Про судоустрій і статус суддів».
Згідно з наданою головою Деснянського районного суду міста Києва характеристикою суддя Панасюк О.Г. характеризується позитивно. Працює на посаді
судді з липня 2010 року. За час роботи на посаді судді зарекомендував себе дисциплінованим суддею, який з відповідальністю ставиться до службових обов’язків, принциповим, старанним та грамотним суддею.
Відповідно до частини четвертої статті 87 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» дисциплінарне стягнення до судді застосовується не пізніше шести місяців із дня відкриття Вищою кваліфікаційною комісією суддів України провадження у дисциплінарній справі, але не пізніше року з дня вчинення проступку, без урахування часу тимчасової непрацездатності або перебування судді у відпустці.
Комісією встановлено, що проступок суддею вчинено 22 січня 2014 року, а тому строк для притягнення судді до дисциплінарної відповідальності сплинув.
За таких обставин Комісія вважає за необхідне припинити провадження у дисциплінарній справі у зв’язку із закінченням строку притягнення судді до дисциплінарної відповідальності.
Керуючись статтями 83-89, 91, 97 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (у редакції від 07 липня 2010 року), Комісія
вирішила:
провадження у дисциплінарній справі стосовно судді Деснянського районного суду міста Києва Панасюка Олексія Георгійовича за зверненням Вищої ради юстиції припинити.
Про прийняте рішення повідомити заінтересованих осіб.
Рішення Вищої кваліфікаційної комісії суддів України може бути оскаржено до суду в порядку, встановленому процесуальним законом.
Головуючий В.Є. Устименко
Члени Комісії: В.І. Бутенко
Т.Ф. Весельська
А.О. Заріцька
П.С. Луцюк
М.А. Макарчук
М.І. Мішин
С.М. Прилипко
Ю.Г. Тітов
Т.С. Шилова
С.О. Щотка
