Вища кваліфікаційна комісія суддів України у пленарному складі:
головуючого – Сидоровича Р.М.,
членів Комісії: Богоноса М.Б. (доповідач), Волкової Л.М., Гацелюка В.О., Духа Я.М., Кидисюка Р.А., Кобецької Н.Р., Коліуша О.Л., Мельника Р.І., Омельяна О.С., Пасічника А.В., Сабодаша Р.Б., Чумака С.Ю., Шевчук Г.М.,
розглянувши питання щодо відповідності судді Рівненського окружного адміністративного суду Гудими Ніни Сергіївни займаній посаді,
встановила:
Стислий виклад інформації про кар’єру судді та проходження кваліфікаційного оцінювання.
Указом Президента України від 03 травня 2009 року № 320/2009 Ткачук (після реєстрації шлюбу – Гудима) Ніну Сергіївну призначено на посаду судді Рівненського окружного адміністративного суду строком на п’ять років. Указом Президента України «Про призначення суддів» від 03 квітня 2017 року № 95/2017 Гудиму Н.С. призначено на посаду судді Рівненського окружного адміністративного суду.
Рішенням Комісії від 07 червня 2018 року № 133/зп-18 призначено кваліфікаційне оцінювання суддів місцевих та апеляційних судів на відповідність займаній посаді, зокрема судді Рівненського окружного адміністративного суду Гудими Н.С.
24 квітня 2019 року до Комісії надійшов висновок Громадської ради доброчесності (далі – ГРД) про невідповідність судді Рівненського окружного адміністративного суду Гудими Н.С. критеріям доброчесності та професійної етики (далі – висновок) у зв’язку з відсутністю переконливих пояснень про джерело походження коштів на придбання майна, що перебуває в її користуванні та у власності її близьких осіб, а також неповне декларування майна. Додатково надано інформацію, яка потребувала пояснень судді щодо ухвалення нею судового рішення у справі № 817/4514/13-а та щодо безоплатного користування Гудимою Н.С. квартирою, яка належить на праві власності дружині діючого судді Верховного Суду.
Рішенням Комісії від 24 квітня 2019 року № 125/ко-19 визначено, що суддя Рівненського окружного адміністративного суду Гудима Н.С. за результатами кваліфікаційного оцінювання суддів місцевих та апеляційних судів на відповідність займаній посаді набрала 757,75 бала, визнано її такою, що відповідає займаній посаді.
Визначено порядок набрання чинності цим рішенням відповідно до абзацу третього підпункту 4.10.8 пункту 4.10 розділу IV Регламенту.
Гудима Н.С., не погодившись з висновком ГРД, звернулася до суду з позовом про визнання його протиправним та скасування, а також зобов’язання ГРД вчинити дії.
За результатами розгляду вказаного позову (справа № 460/2290/19) Волинським окружним адміністративним судом 10 грудня 2019 року ухвалено рішення про визнання протиправним та скасування висновку ГРД від 23 квітня 2019 року.
28 лютого 2020 року Гудима Н.С. звернулася до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду з позовом до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України про визнання протиправним та нечинним з моменту його прийняття абзац третій резолютивної частини рішення Комісії від 24 квітня 2019 року № 125/ко-19 про визнання судді Рівненського окружного адміністративного суду Гудими Н.С. такою, що відповідає займаній посаді, в частині визначення порядку набрання чинності цим рішенням.
Рішенням Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 11 серпня 2023 року (справа № 9901/57/20), залишеним без змін постановою Великої Палати Верховного Суду від 19 жовтня 2023 року, у задоволенні позову відмовлено повністю.
З метою вирішення питання щодо продовження процедур оцінювання рішенням Комісії від 20 липня 2023 року № 34/зп-23 здійснено повторний автоматизований розподіл справ між членами Вищої кваліфікаційної комісії суддів України.
Згідно з протоколом повторного розподілу між членами Комісії від 25 липня 2023 року доповідачем у справі визначено члена Комісії – Богоноса М.Б.
На підставі викладеного вище Комісія продовжила процедуру кваліфікаційного оцінювання з моменту припинення, зокрема, стосовно Гудими Н.С. зі стадії підтримки рішення колегії пленарним складом Комісії.
З метою оновлення даних, що містяться в суддівському досьє, Комісією в межах наданих повноважень надіслано запити до таких органів державної влади: Державної прикордонної служби України, Національної поліції України, Служби безпеки України, Міністерства внутрішніх справ України, Генерального штабу Збройних Сил України, Міністерства юстиції України та судді.
У відповідь на запити отримано інформацію стосовно Гудими Н.С., яку долучено до матеріалів досьє.
09 січня 2024 року на адресу Комісії від ГРД надійшов висновок у новій редакції про невідповідність судді Гудими Н.С. критеріям доброчесності та професійної етики.
Як і в попередній редакції висновку, ГРД зазначає про сумніви щодо фінансової спроможності батьків судді здійснити витрати для придбання майна.
ГРД також вказала про неналежне виконання суддею обов’язку декларування майна, яким вона та її чоловік має право розпоряджатися, у тому числі майна її матері та свекрухи, право на розпорядження яким виникло на підставі виданих ними довіреностей.
У висновку ГРД зазначає, що суддя Гудима Н.С. упродовж мінімум двох років безкоштовно користувалася квартирою в місті Рівне площею 59,50 кв.м, яка належить ОСОБА_1 (дружині Шарапи В.М., який до листопада 2016 року був головою Рівненського окружного адміністративного суду). Указане, на думку ГРД, з точки зору стороннього спостерігача, може ставити під сумнів незалежність судді Гудими Н.С. від голови суду.
Крім того, безоплатне проживання судді в квартирі ОСОБА_1 та збереження власних коштів ГРД розцінює як подарунок, вартість якого перевищує 2 прожиткових мінімуми для працездатних осіб, встановлених на відповідний рік.
Додатково ГРД надала Комісії інформацію, яка сама по собі не стала підставою для висновку, однак потребує пояснення судді або була пояснена в межах забезпечення права на відповідь, а саме:
- щодо фінансової спроможності свекрухи судді придбати у 2017 році автомобіль Porsche Cayenne 2009 року випуску;
- щодо відсутності в деклараціях особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування (далі – декларація), за 2015, 2016 роки інформації про об’єкти нерухомості за зареєстрованим місцем проживання судді в місті Луцьку;
- щодо необхідності декларування права користування чоловіком судді майном на підставі довіреності, виданої його матір’ю;
- щодо придбання суддею в лютому 2021 року автомобіля Toyota RAV 4 2018 року випуску за ціною, нижчою за середньоринкову;
- щодо звернення Гудими Н.С. до суду з позовами про визнання протиправним та скасування висновку ГРД від 23 квітня 2019 року та про визнання протиправним та нечинним з моменту його прийняття абзац третій резолютивної частини рішення Комісії від 24 квітня 2019 року № 125/ко-19 в частині визначення порядку набрання чинності цим рішенням.
- щодо ухвалення суддею Гудимою Н.С. 27 грудня 2013 року рішення у справі № 817/4514/13-а про задоволення позову заступника прокурора Рівненської області про скасування пункту 3 рішення Радивилівської районної ради № 475 від 03 грудня 2013 року «Про суспільно-політичну ситуацію в Україні», яким районна рада вимагала від Верховної Ради України відставки Кабінету Міністрів України. Такі рішення, як зазначила ГРД, масово ухвалювалися у часи Революції Гідності і мали ознаки політично-вмотивованих.
Суддя висловила незгоду з висновком та навела власні аргументи на спростування надісланої ГРД інформації.
Джерела права та їх застосування.
Згідно з пунктом 16-1 розділу XV «Перехідні положення» Конституції України відповідність займаній посаді судді, якого призначено на посаду строком на п’ять років або обрано суддею безстроково до набрання чинності Законом України «Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)», має бути оцінена в порядку, визначеному законом. Виявлення за результатами такого оцінювання невідповідності судді займаній посаді за критеріями компетентності, професійної етики або доброчесності чи відмова судді від такого оцінювання є підставою для звільнення судді з посади.
На час ухвалення Комісією рішення про визнання суддю такою, що відповідає займаній посаді, стаття 88 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (далі – Закон) передбачала, що Вища кваліфікаційна комісія суддів України ухвалює мотивоване рішення про підтвердження або непідтвердження здатності судді (кандидата на посаду судді) здійснювати правосуддя у відповідному суді. Якщо Громадська рада доброчесності у своєму висновку встановила, що суддя (кандидат на посаду судді) не відповідає критеріям професійної етики та доброчесності, то Вища кваліфікаційна комісія суддів України може ухвалити рішення про підтвердження здатності такого судді (кандидата на посаду судді) здійснювати правосуддя у відповідному суді лише у разі, якщо таке рішення підтримане не менше ніж одинадцятьма її членами.
Оцінювання відповідності займаній посаді судді, якого призначено на посаду строком на п’ять років або обрано суддею безстроково до набрання чинності Законом України «Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)» визначено пунктом 20 розділу ХІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та відповідно до попередньої редакції Закону, здійснювалося колегіями Вищої кваліфікаційної комісії суддів України в порядку, визначеному цим Законом.
Підпунктами 4.10.5 пункту 4.10 Регламенту Вищої кваліфікаційної комісії суддів України (у редакції, чинній на момент ухвалення рішення колегії, зі змінами, внесеними рішеннями Комісії від 02 липня 2019 року № 109/зп-19 та № 110/зп-19), передбачалося, що за результатами співбесіди Комісія у складі колегії ухвалює рішення про підтвердження або непідтвердження здатності судді (кандидата на посаду судді) здійснювати правосуддя у відповідному суді.
Рішення про підтвердження здатності судді (кандидата на посаду судді) здійснювати правосуддя у відповідному суді набирає чинності з дня ухвалення цього рішення у разі, якщо воно буде підтримане не менше ніж одинадцятьма членами Комісії згідно з абзацом другим частини першої статті 88 Закону або у разі надходження до Комісії рішення ГРД про скасування відповідного висновку до моменту його розгляду Комісією у пленарному складі.
З прийняттям Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та деяких законодавчих актів України щодо удосконалення процедур суддівської кар’єри» від 09 грудня 2023 року № 3511-IX положення Закону у частині проведення кваліфікаційного оцінювання судді зазнали значних змін.
Зокрема, пунктом 20 розділу ХІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону (у редакції зазначеного закону) передбачено, що відповідність займаній посаді судді, якого призначено на посаду строком на п’ять років або обрано суддею безстроково до набрання чинності Законом України «Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)», оцінюється колегіями Вищої кваліфікаційної комісії суддів України в порядку, визначеному цим Законом, за правилами, які діяли до дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та деяких законодавчих актів України щодо удосконалення процедур суддівської кар’єри», та з урахуванням особливостей, передбачених цим розділом.
За результатами такого оцінювання колегія Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, а у випадках, передбачених цим Законом, – пленарний склад Комісії, ухвалює рішення про відповідність або невідповідність судді займаній посаді. Таке рішення ухвалюється за правилами, передбаченими цим Законом для ухвалення рішення про підтвердження або про непідтвердження здатності судді (кандидата на посаду судді) здійснювати правосуддя у відповідному суді.
Зокрема, абзацом другим частини першої статті 88 Закону (у редакції Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та деяких законодавчих актів України щодо удосконалення процедур суддівської кар’єри» № 3511-IX від 09 грудня 2023 року) передбачено, якщо Громадська рада доброчесності у своєму висновку встановила, що суддя (кандидат на посаду судді) не відповідає критеріям професійної етики та доброчесності, Вища кваліфікаційна комісія суддів України може ухвалити вмотивоване рішення про підтвердження здатності такого судді (кандидата на посаду судді) здійснювати правосуддя у відповідному суді лише у разі, якщо таке рішення підтримане двома третинами голосів призначених членів Комісії, але не менше ніж дев’ятьма голосами.
Мотиви, якими керується Комісія при ухваленні рішення.
Рішенням Комісії у складі колегії від 24 квітня 2019 року № 125/ко-19 суддю Рівненського окружного адміністративного суду Гудиму Н.С. визнано такою, що відповідає займаній посаді.
Рішення обґрунтовано тим, що за критеріями компетентності (професійної, особистої та соціальної) суддя Гудима Н.С. набрала 377,75 бала, за критерієм професійної етики, оціненим за показниками, визначеними пунктом 8 глави 2 розділу II Положення про порядок та методологію кваліфікаційного оцінювання, показники відповідності критеріям кваліфікаційного оцінювання та засоби їх встановлення (далі – Положення) – 190 балів та за критерієм доброчесності, оціненим за показниками, визначеними пунктом 9 глави 2 розділу II Положення – 190 балів.
У підсумку за результатами кваліфікаційного оцінювання суддя Рівненського окружного адміністративного суду Гудима Н.С. набрала 757,75 бала, що становить більше 67 відсотків від суми максимально можливих балів за всіма критеріями. Тому Комісія у складі колегії дійшла висновку про відповідність судді Рівненського окружного адміністративного суду Гудими Н.С. займаній посаді.
Під час вивчення матеріалів суддівського досьє Гудими Н.С., у тому числі висновку ГРД про невідповідність судді критеріям доброчесності та професійної етики, проаналізувавши відомості про суддю, порівнявши їх з інформацією, одержаною від Національного агентства з питань запобігання корупції (далі – НАЗК), Комісія встановила таке.
На підставі договору купівлі-продажу від 28 грудня 2016 року ОСОБА_2 (мати судді) придбала земельну ділянку площею 0.0596 га, місцезнаходження – Рівненська область, місто Рівне, вартість – 15 884 гривень.
На цій земельній ділянці побудовано житловий будинок площею 159.2 кв. м (адреса: АДРЕСА_1) та відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (далі – Реєстр) 29 березня 2017 року здійснено державну реєстрацію речового права на цей будинок. Для вчинення реєстраційних дій подано наказ про присвоєння поштової адреси, виданий Управлінням містобудування та архітектури виконавчого комітету Рівненської міської ради від 05 серпня 2016 року, та декларацію про готовність до експлуатації об’єкта, будівництво якого здійснено на підставі будівельного паспорта, зареєстровану Управлінням архітектурно-будівельної інспекції в Рівненській області 24 березня 2017 року.
Крім того, на підставі договору купівлі-продажу від 23 лютого 2016 року ОСОБА_2 придбала квартиру площею 77,7 кв. м за адресою: АДРЕСА_2 (вартість квартири зі слів судді – 450 000 грн), яку згідно з інформацією, що міститься в Реєстрі, ОСОБА_2 відчужила відповідно до договору купівлі-продажу від 11 квітня 2018 року.
ОСОБА_3 (батько судді) 12 липня 2017 року придбав земельні ділянки площею 0,23 га та 0,25 га за адресою: Волинська область, Луцький район, село Чаруків, вартість – 101 500 грн, що підтверджується договором купівлі-продажу.
Відповідно до договору купівлі-продажу житлового будинку від 12 липня 2017 року ОСОБА_3 набув у власність житловий будинок площею 102.9 кв. м, розташований за адресою: АДРЕСА_3, вартість якого – 257 000 грн.
Суддя Гудима Н.С. не заперечувала факту придбання її батьками вказаного нерухомого майна у 2016, 2017 роках та пояснила джерело походження коштів на його придбання.
Зокрема, як зазначила суддя, її батько працював в органах прокуратури та упродовж 2009–2011 років отримував заробітну плату та пенсію, при звільненні з посади у 2011 році батько отримав вихідну допомогу в розмірі 72 000,00 грн (що на той час становило 9 000 доларів США). У період з 2013 року до 2017 року ним отримано пенсію в сукупності 598 628,71 грн.
Гудима Н.С. звернула увагу на наявність у батьків накопичень за період їх трудової діяльності та отриману її матір’ю спадщину, зі слів батьків, у розмірі 20 000 німецьких марок.
Указані кошти в іноземній валюті зараховані на відкритий у ПАТ «Західінкомбанк» рахунок матері, однак доказів цього суддя надати не змогла, оскільки відповідні документи батьками не збережено, а отримати інформацію в ПАТ «Західінкомбанк» неможливо у зв’язку з припиненням його діяльності.
Як одне з джерел походження коштів суддя вказала отримані батьком 50 000 доларів США як заощадження його матері ОСОБА_4, яку з початку 2016 року та до її смерті (09 листопада 2016 року) доглядали батьки.
Суддя звернула увагу на необґрунтованість тверджень ГРД щодо вартості об’єктів нерухомості, придбаних її батьками, оскільки ґрунтуються вони на аналізі сьогоднішнього ринку нерухомості.
Оцінивши надані суддею Гудимою Н.С. пояснення та докази на їх підтвердження стосовно наявності у батьків судді коштів, необхідних для придбання нерухомого майна у 2016–2017 роках, Комісія вважає їх не в повній мірі переконливими.
Зокрема, Комісією перевірено відомості з Державного реєстру фізичних осіб – платників податків стосовно доходів батьків судді – ОСОБА_3 (за період з 2000 до 2021 року) та ОСОБА_2 (за період з 1998 до 2018 року).
Оцінено також довідки, видані Луцьким об’єднаним управлінням пенсійного фонду України про отриману ОСОБА_3 пенсію за вислугу років.
Наявність коштів у розмірі 20 000 німецьких марок (спадщина матері судді) та 50 000 доларів США (заощадження матері батька судді) не підтверджено будь-якими доказами, однак відсутність таких доказів не може бути безумовною підставою для висновку, що батьки судді не мали цих коштів, виходячи з обставин, за яких вони могли походити.
Зокрема, Комісією встановлено, що ОСОБА_4 (мати батька судді) померла 09 листопада 2016 року, вказане підтверджується свідоцтвом про смерть, виданим виконавчим комітетом Чаруківської сільської ради Луцького району Волинської області, що не підтверджує факту наявності коштів, однак не виключає таку ймовірність.
Крім того, посилання судді Гудими Н.С. щодо неможливості підтвердити наявність коштів, отриманих матір’ю в спадок та зарахованих на рахунок у ПАТ «Західінкомбанк», який згодом припинив свою діяльність, підтверджено витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб –підприємців та громадських формувань.
Встановлені обставини Комісією оцінюються з точки зору відповідності або невідповідності судді критеріям доброчесності за визначеними показниками з використанням відомостей, отриманих у порядку, встановленому законодавством.
При цьому Комісією не встановлено, що майно, яке перебуває у власності батьків судді, набуто за допомогою нелегальних доходів.
Заслуговує на увагу те, що земельна ділянка та розміщений на ній будинок за адресою: АДРЕСА_1, що належать на праві власності ОСОБА_2, перебуває в користуванні судді Гудими Н.С. та членів її сім’ї.
Комісією оцінено цю обставину та враховано, що право користування вказаною земельною ділянкою та житловим будинком суддею відображено в досліджених Комісією деклараціях судді за 2017–2020 роки.
У своїх письмових поясненнях та під час засідання Комісії суддя не заперечувала зазначені обставини, що свідчать про відсутність у неї наміру приховати факти проживання її з родиною в цьому будинку.
Комісією перевірено доводи ГРД щодо порушення суддею Гудимою Н.С. правил заповнення декларації за 2016 рік, а саме недекларування права користування квартирою за адресою: АДРЕСА_2, право на розпорядження якою Гудимі Н.С. надано її матір’ю на підставі довіреності.
Так, 23 лютого 2016 року ОСОБА_2 видала довіреність на розпорядження Гудимою Н.С. квартирою строком на три роки. Як пояснила суддя, ця довіреність видана з метою укладення нею договорів із комунальними службами про надання комунальних послуг. Після того, як усі необхідні дії були вчинені, чинність довіреності припинено за заявою довірителя 01 листопада 2016 року.
Надані суддею пояснення підтверджено витягом з Єдиного реєстру довіреностей.
При цьому заслуговують на увагу посилання судді на пункт 11 роз’яснень НАЗК щодо застосування окремих положень Закону України «Про запобігання корупції» стосовно заходів фінансового контролю, затверджених рішенням НАЗК від 11 серпня 2016 року № 3, відповідно до яких на суб’єкта декларування покладено обов’язок декларувати об’єкти декларування, які перебувають в їх володінні, користуванні або власності станом на 31 грудня звітного періоду.
Станом на 31 грудня 2016 року квартира за адресою: АДРЕСА_2, не була у володінні, користуванні чи розпорядженні Гудими Н.С., оскільки дію довіреності 01 листопада 2016 року було припинено. Тому суддя вважає, що не зобов’язана вказувати право користування цією квартирою в декларації за 2016 рік.
Однією з обставин, що на думку ГРД, є свідченням вчинення суддею корупційного або пов’язаного з корупцією правопорушення, а отже, доказом невідповідності судді критеріям доброчесності та професійної етики, є безоплатне користування Гудимою Н.С. квартирою АДРЕСА_4, яка належить на праві власності ОСОБА_1 (дружина Шарапи В.М., який до листопада 2016 року був головою Рівненського окружного адміністративного суду).
Посилаючись на приписи частини першої статті 1 та частини другої статті 23 Закону України «Про запобігання корупції», ГРД вважає безоплатне користування суддею квартирою – подарунком, отримання якого свідчить про вчинення корупційних дій.
Комісією встановлено, що на підставі договору позички від 01 вересня 2013 року ОСОБА_1 передала Ткачук Н.С. (після реєстрації шлюбу – Гудимі) у безоплатне користування квартиру за адресою: АДРЕСА_4.
Згідно з умовами цього договору за користування квартирою, що передається, плата не стягується. Користувач, крім іншого, зобов’язаний використовувати квартиру за її призначенням та відповідно до мети, визначеної договором; компенсувати позичкодавцеві витрати за телекомунікаційні послуги, комунальні послуги (електро-, водо-, газопостачання тощо), які користувач отримує (споживає) при використанні житла згідно з показниками приладів обліку. Строк дії договору визначено до 20 серпня 2016 року.
Аналогічний за змістом договір укладено між ОСОБА_1 та Гудимою Н.С. 01 вересня 2016 року та визначено строк його дії до 20 серпня 2019 року.
Суддя Гудима Н.С. у поясненнях підтвердила факт безоплатного користування зазначеною квартирою з вересня 2013 року до листопада 2017 року, при цьому категорично не погодилася із трактуванням ГРД такого користування як отримання подарунку. Вона вказала, що стосунки, які виникли між нею та ОСОБА_1, мали цивільно-правовий характер, були легальними та врегульованими нормами Цивільного кодексу України, звернувши увагу на те, що інформація про безоплатне користування квартирою відображалася в деклараціях, що свідчить про її відкритість та відсутність будь-якого наміру приховати цю обставину.
Надаючи оцінку зазначеній обставині, Комісія передусім встановлює правову природу укладених між суддею та ОСОБА_1 договорів, на підставі яких виникло право безоплатного користування квартирою.
Так, відповідно до статті 827 Цивільного кодексу України за договором позички одна сторона (позичкодавець) безоплатно передає або зобов’язується передати другій стороні (користувачеві) річ для користування протягом встановленого строку. Користування річчю вважається безоплатним, якщо сторони прямо домовилися про це або якщо це випливає із суті відносин між ними. До договору позички застосовуються положення глави 58 цього кодексу.
Зміст укладених між Гудимою Н.С. та ОСОБА_1 договорів від 01 вересня 2013 року та від 01 вересня 2016 року містить ознаки договорів позички та надавали право Гудимі Н.С. безоплатно користуватися квартирою.
Водночас особливий статус Гудими Н.С. спонукає дослідити отриману нею можливість безоплатного користування нерухомим майном з точки зору антикорупційних заборон та обмежень.
Варто зазначити, що вирішення питання наявності або відсутності в діях особи корупційного порушення належить до повноважень компетентних органів та провадиться у спосіб, визначений законом. Однак Комісією в межах процедури кваліфікаційного оцінювання з урахуванням мети і завдань його проведення вказана обставина перевіряється з точки зору відповідності судді критеріям професійної етики та доброчесності.
Частиною першою статті 1 Закону України «Про запобігання корупції» передбачено, що подарунок – грошові кошти або інше майно, переваги пільги, послуги, нематеріальні активи, які надають/одержують безоплатно або за ціною, нижчою мінімальної ринкової.
Обмеження щодо одержання подарунків визначені статтею 23 вказаного закону, частинами першою та другою якої встановлено, що особам, зазначеним у пунктах 1, 2 частини першої статті 3 цього закону, забороняється безпосередньо або через інших осіб вимагати, просити, одержувати подарунки для себе чи близьких їм осіб від юридичних або фізичних осіб: 1) у зв’язку із здійсненням такими особами діяльності, пов’язаної із виконанням функцій держави або місцевого самоврядування; 2) якщо особа, яка дарує, перебуває в підпорядкуванні такої особи.
Особи, зазначені в пунктах 1, 2 частини першої статті 3 вказаного вище закону, можуть приймати подарунки, які відповідають загальновизнаним уявленням про гостинність, крім випадків, передбачених частиною першою цієї статті, якщо вартість таких подарунків одноразово не перевищує двох прожиткових мінімумів для працездатних осіб, встановлених на день прийняття подарунка, а сукупна вартість таких подарунків, отриманих від однієї особи (групи осіб) протягом року, не перевищує чотирьох прожиткових мінімумів для працездатних осіб, встановлених на 1 січня року, в якому прийнято подарунки.
Комісія зауважує, що легальна цивільно-правова природа договірних відносин не виключає наявності в такій поведінці судді порушень антикорупційних заборон та обмежень, визначених статтею 23 Закону України «Про запобігання корупції».
Проте не кожне діяння, навіть за умови наявності ознак корупційного правопорушення чи правопорушення, пов’язаного з корупцією, є підставою для визнання судді такою, що не відповідає займаній посаді, наслідком чого є звільнення із займаної посади.
Для оцінки поведінки судді в наведеному випадку Комісія враховує перелік індикаторів, які свідчать про недоброчесність узгоджених для спільного застосування ГРД та Комісією. За змістом пункту 2 індикаторів на недоброчесність може вказувати отримання суддею або пов’язаною з ним особою майна, доходу або вигоди, легальність походження яких, на думку розсудливого спостерігача, викликає обґрунтований сумнів (у тому числі, отримання в подарунок, безкоштовне користування або зі значною знижкою ліквідного майна).
Одним із принципів оцінювання індикаторів є врахування істотності будь якого порушення (пункт 4 Принципів оцінювання індикаторів).
Ураховуючи обставини користування суддею вказаною квартирою та застосовуючи виявлений ГРД індикатор, що може вказувати на недоброчесність судді крізь призму істотності, Комісія доходить висновку про недостатність вказаної обставини для висновку про невідповідність судді займаній посаді.
Комісією взята до уваги інформація ГРД, яка сама по собі не стала підставою для висновку, однак потребувала пояснень судді або була пояснена в межах забезпечення права на відповідь.
Зокрема, стосовно фінансової спроможності свекрухи судді придбати автомобіль Porsche Cayenne 2009 року випуску, який був у користуванні чоловіка судді, ГРД здійснено аналіз доходів свекрухи судді за даними Державного реєстру фізичних осіб – платників податків, який підтвердив можливість придбання нею зазначеного транспортного засобу. Вказане не викликає сумнівів у Комісії.
Комісією оцінена інформація ГРД щодо неповного декларування суддею права користування нею та її чоловіком майном, за результатами її перевірки будь-яких зауважень не виникло.
Що стосується придбання суддею у лютому 2021 року автомобіля Toyota RAV 4 2018 року випуску за ціною, нижчою за середньоринкову, Комісією встановлено, що право власності на цей автомобіль суддя набула на підставі договору купівлі-продажу № 0302-21 від 15 лютого 2021 року, укладеного з ТОВ «Алатир-Логістик».
За умовами зазначеного договору ціна, за яку продавець продає автомобіль, становить 351 500 грн, в тому числі ПДВ 58583,33 грн, що підтверджується відповідними квитанціями.
Суддя Гудима Н.С. пояснила, що на вартість автомобіля вплинули рік його випуску, комплектація та технічний стан.
З огляду на правовий статус сторін договору купівлі-продажу № 0302-21 від 15 лютого 2021 року (однією із яких є юридична особа – платник податку на прибуток підприємств та податку на додану вартість) зміст та характер правовідносин у Комісії не викликає сумнівів у достовірності вартості придбаного автомобіля та відповідності цієї інформації наданим суддею поясненням.
Не залишилась поза увагою Комісії й інформація ГРД про звернення Гудими Н.С. до суду з позовами про визнання нечинним та скасування висновку ГРД від 23 квітня 2019 року та про визнання протиправним та нечинним з моменту його прийняття абзац третій резолютивної частини рішення Комісії від 24 квітня 2019 року № 125/ко-19 в частині визначення порядку набрання цим рішенням чинності.
З цього приводу варто зазначити, що оцінювання судді на відповідність займаній посаді – це процедура, яка ґрунтується на нормах Основного Закону, адже її підставою є пункт 16-1 розділу XV «Перехідні положення» Конституції України. Актом, яким імплементовано процес оцінювання став Закон яким, з поміж іншого, унормовано суб’єктів правовідносин кваліфікаційного оцінювання судді та спосіб його проведення.
Згідно з частиною першою статті 83, пунктом 7 частини першої статті 93 Закону проведення кваліфікаційного оцінювання віднесено до повноважень Вищої кваліфікаційної комісії суддів України.
З метою сприяння Вищій кваліфікаційній комісії суддів України у встановленні відповідності судді (кандидата на посаду судді) критеріям професійної етики та доброчесності для цілей кваліфікаційного оцінювання утворюється Громадська рада доброчесності (частина перша статті 87 Закону).
Повноваження Комісії щодо проведення кваліфікаційного оцінювання є дискреційними, а оцінювання її виключною компетенцією. Жоден інший суб’єкт, у тому числі й суд, не може втручатися у здійснення Комісією своїх повноважень.
Суддя може не погодитися з тим, як його оцінено Комісією у процесі кваліфікаційного оцінювання, та звернутися до суду з відповідним позовом.
Однак рішення Вищої кваліфікаційної комісії суддів України можуть бути оскаржені до суду лише з підстав, установлених Законом (частина сьома статті 101 Закону).
Установлення законом такої умови не обмежує право кожного, хто його має, на оскарження рішень Комісії до адміністративного суду, однак запроваджує, оптимізує чи робить раціональною можливість звернення до суду за захистом своїх прав допоки Комісією ще не ухвалено рішення з відповідним поданням (рекомендацією) та доки це рішення не актуалізовано через рішення органу, який за законом має право ухвалювати остаточне рішення про звільнення судді (висновок наведено в контексті правових позицій Верховного Суду, за змістом яких наслідки для прав, свобод та інтересів судді породжує рішення Вищої ради правосуддя (далі – ВРП), яке вважається остаточними рішеннями у «кваліфікаційному провадженні», тоді як рішення Комісії у процесі оцінювання таких наслідків не спричиняє, адже є рекомендацією для ВРП).
Ще більшої актуальності набувають наведені аргументи в ситуаціях оскарження висновків ГРД з огляду на їхню правову природу.
У такому разі суддя, визначаючись з наміром реалізовувати це право чи ні, повинен проявляти певний рівень стриманості та лояльності до процедури кваліфікаційного оцінювання загалом та окремих її етапів зокрема. Для цього потрібно зважати на історичний контекст, за якого запроваджено процедуру оцінювання на відповідність займаній посаді всіх суддів, яких призначено на посаду строком на п’ять років або обрано суддею безстроково до набрання чинності Законом України «Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)», а також на суспільну потребу в очищенні судової влади та підвищенні довіри та авторитету суду.
Відповідно до пункту 2 частини четвертої статті 17 Закону єдність системи судоустрою забезпечується, у тому числі, єдиним статусом суддів.
У ракурсі процитованої норми Комісія зауважує, що правила кваліфікаційного оцінювання на відповідність займаній посаді є загальними для всіх суддів, а умови проходження оцінювання – рівними, що є елементом єдиного статусу суддів.
У такому разі, оскаржуючи висновок ГРД від 23 квітня 2019 року та абзац третій резолютивної частини рішення Комісії від 24 квітня 2019 року № 125/ко-19 в частині визначення порядку набрання цим рішенням чинності, суддя не могла не усвідомлювати, що позитивне вирішення ініційованих нею спорів створить їй більш вигідне становище у процесі оцінювання на відповідність займаній посаді порівняно з іншими суддями.
Із цих мотивів Комісія зауважує, що з огляду на оскарження Гудимою Н.С. висновку ГРД від 23 квітня 2019 року та абзацу третього резолютивної частини рішення Комісії від 24 квітня 2019 року № 125/ко-19 у стороннього, обізнаного спостерігача може виникнути занепокоєння, що суддя намагається у більш привілейований та відмінний від інших суддів спосіб пройти процедуру оцінювання на відповідність займаній посаді. Така поведінка судді не сприяє зміцненню довіри та авторитету суду в очах суспільства.
Стосовно ухвалення судом під головуванням Гудими Н.С. рішення від 27 грудня 2013 року у справі № 817/4514/13-а, яким задоволено позов заступника прокурора Рівненської області про скасування пункту 3 рішення Радивилівської районної ради № 475 від 03 грудня 2013 року «Про суспільно-політичну ситуацію в Україні», Комісія не вбачає ознак політичної вмотивованості поведінки судді під час розгляду цієї справи. При цьому враховуються пояснення судді про те, що рішення ради носило декларативний характер, а його чинність так само, як і скасування, не мала та не могла мати істотного впливу на політичну ситуацію місцевого чи загальнодержавного рівня.
Підсумовуючи встановлені під час оцінювання судді обставини, Комісія зауважує, що відповідно до Кодексу суддівської етики суддя повинен бути прикладом неухильного додержання вимог закону і принципу верховенства права, присяги судді, а також високих стандартів поведінки з метою зміцнення довіри громадян у чесність, незалежність, неупередженість та справедливість суду. Суддя має докладати всіх зусиль для того, щоб, на думку розсудливої, законослухняної та поінформованої людини, його поведінка була бездоганною (рішення Верховного Суду від 22 березня 2018 року у справі № 800/219/17).
Під час кваліфікаційного оцінювання, зважаючи на мету і завдання його проведення, в обізнаного та розсудливого спостерігача може виникнути обґрунтований сумнів щодо відповідності судді критеріям професійної етики та доброчесності. При цьому під терміном «розсудливий спостерігач» для цілей кваліфікаційного оцінювання необхідно розуміти людину, чиї уявлення, стандарти поведінки відповідають тим, які зазвичай прийняті серед звичайних людей у нашому суспільстві.
У випадку виникнення такого сумніву обов’язком (повноваженням) Комісії є з’ясування й оцінка всіх аспектів життя і діяльності судді не лише професійного характеру, але й морально-етичного. Комісія з огляду на свій правовий статус повинна визначити, чи відповідає поведінка судді/кандидата на посаду судді основоположним принципам її регламентації, високі стандарти якої визначено, зокрема, у Бангалорських принципах поведінки суддів від 19 травня 2006 року (схвалені резолюцією Економічної та соціальної ради ООН від 27 липня 2006 року № 2006/23), а також у Кодексі суддівської етики (пункт 12 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16 червня 2022 року у справі № 9901/57/19).
Обґрунтований сумнів вважається таким, що виник у тому числі й з моменту надання ГРД мотивованого висновку про невідповідність судді критеріям професійної етики та доброчесності або інформації стосовно судді.
І хоча Комісія вважає себе зобов’язаною вжити заходів до перевірки обставин, які стали підставою для надання висновку (інформації) ГРД, суддя повинен брати активну участь у спростуванні сумніву в його доброчесності. Використовуючи чіткі та переконливі докази, суддя може розвіяти обґрунтований сумнів у наявності індикатора (показника), що свідчить про його невідповідність критеріям професійної етики та доброчесності. При цьому під стандартом доказування – «чіткі та переконливі докази» Комісією для цілей кваліфікаційного оцінювання розуміються докази, які залишають в обізнаного та розсудливого стороннього спостерігача тверду віру або переконання, що є висока ймовірність того, що фактичні твердження судді є правдою.
Якщо суддя не в змозі спростувати існування обставин, що можуть свідчити про його невідповідність критеріям професійної етики та доброчесності, це вказує на те, що факти, які підтверджують наявність обґрунтованих сумнівів, мають бути надалі оцінені Комісією через їх вплив на авторитет судової влади та врахування суддею необхідності його зберегти за тих чи інших обставин.
Отже, Комісія має виключити наявність будь-яких сумнівних фактів щодо поведінки судді не лише з точки зору вимог законодавства, але й з метою зміцнення переконання суспільства в чесності, незалежності, неупередженості та справедливості суддівського корпусу та з огляду на необхідність того, щоб, на думку розсудливої, законослухняної та поінформованої людини, поведінка та репутація судді були бездоганними (постанова Великої Палати Верховного Суду від 19 травня 2021 року у справі № 9901/124/19).
Узагальнюючи інформацію, Комісія зазначає, що з’ясовані під час оцінювання судді обставини в поєднанні з наданими поясненнями та доказами, які їх підтверджують, впливають на оцінку відповідності судді займаній посаді. Водночас, оцінюючи індикатори, що можуть свідчити про порушення суддею правил доброчесної поведінки крізь призму істотності, Комісія доходить висновку, що досліджені факти, як кожен окремо, так і у сукупності, не можуть бути підставою для визнання судді Рівненського окружного адміністративного суду Гудими Ніни Сергіївни такою, що не відповідає критеріям професійної етики та доброчесності.
Висновки Комісії за результатами розгляду.
Комісія у пленарному складі, заслухавши доповідача, дослідивши рішення Комісії у складі колегії, висновок ГРД у новій редакції, пояснення судді, інші обставини, документи та матеріали, «ДВАНАДЦЯТЬМА» голосами – «ЗА», «ДВОМА» голосами – «ПРОТИ» дійшла висновку про відповідність судді Гудими Н.С. займаній посаді.
Ураховуючи викладене, керуючись статтями 88, 93, 101 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», Комісія
вирішила:
визнати суддю Рівненського окружного адміністративного суду Гудиму Ніну Сергіївну такою, що відповідає займаній посаді.
Головуючий Р.М. Сидорович (за)
Члени Комісії: М.Б. Богоніс (за)
Л.М. Волкова (за)
В.О. Гацелюк (за)
Я.М. Дух (за)
Р.А. Кидисюк (проти)
Н.Р. Кобецька (за)
О.Л. Коліуш (за)
Р.І. Мельник (проти)
О.С. Омельян (за)
А.В. Пасічник (за)
Р.Б. Сабодаш (за)
С.Ю. Чумак (за)
Г.М. Шевчук (за)
