X

Про розгляд питання щодо відповідності судді Києво-Святошинського районного суду Київської області Гришка Олександра Миколайовича займаній посаді

Вища кваліфікаційна комісія суддів України
Рішення
26.02.2024
63/ко-24
Про розгляд питання щодо відповідності судді Києво-Святошинського районного суду Київської області Гришка Олександра Миколайовича займаній посаді

Вища кваліфікаційна комісія суддів України у пленарному складі:

головуючого – Сидоровича Р.М.,

членів Комісії: Богоноса М.Б., Волкової Л.М., Духа Я.М., Гацелюка В.О., Кидисюка Р.А., Кобецької Н.Р. (доповідач), Коліуша О.Л., Мельника Р.І., Омельяна О.С., Пасічника А.В., Сабодаша Р.Б., Чумака С.Ю., Шевчук Г.М.,

розглянувши питання щодо відповідності судді Києво-Святошинського районного суду Київської області Гришка Олександра Миколайовича займаній посаді,

встановила:

Інформація про кар’єру судді та проходження кваліфікаційного оцінювання.

Указом Президента України від 24 квітня 2012 року № 286/2012 Гришка Олександра Миколайовича призначено на посаду судді Києво-Святошинського районного суду Київської області строком на п’ять років.

Наказом голови Києво-Святошинського районного суду Київської області від 22 травня 2012 року № 63-К Гришка О.М. зараховано до штату суду.

29 травня 2012 року Гришко О.М. склав присягу судді.

У Гришка О.М. 24 квітня 2017 року закінчився п’ятирічний строк повноважень судді.

Рішенням Комісії від 01 лютого 2018 року № 8/зп-18 призначено кваліфікаційне оцінювання суддів місцевих та апеляційних судів на відповідність займаній посаді, зокрема судді Києво-Святошинського районного суду Київської області Гришка О.М.

Рішенням Комісії від 11 червня 2018 року № 140/зп-18 визначено результати першого етапу кваліфікаційного оцінювання суддів на відповідність займаній посаді «Іспит». За результатами іспиту, суддів, зокрема Гришка О.М., допущено до другого етапу кваліфікаційного оцінювання «Дослідження досьє та проведення співбесіди».  

На адресу Комісії 07 червня 2019 року надійшов висновок Громадської ради доброчесності (далі – ГРД) про невідповідність судді Гришка О.М. критеріям доброчесності та професійної етики. Підставою для висновку стало те, що, на думку ГРД, суддя не пояснив переконливо джерела походження ліквідного майна, витрат, отриманих благ (його членів сім’ї чи близьких осіб) і/або легальні доходи, що, на думку розсудливого спостерігача, викликає сумнів щодо достатності для набуття такого майна, здійснення таких витрат, отримання благ. Йшлося про можливе набуття матір’ю судді в його інтересах квартири та машиномісця; джерела походження задекларованих суддею грошових активів. Також ГРД виявила факти, які не стали самостійною підставою для висновку, однак, на думку ГРД, є такими, що характеризують суддю та можуть бути використані під час його оцінювання. Зокрема суддя ухвалив виправдувальний вирок у справі щодо корупційних злочинів.

07 червня 2019 року Комісією проведено співбесіду з суддею.

Рішенням Комісії у складі колегії від 07 червня 2019 року № 428/ко-19 визначено, що суддя Києво-Святошинського районного суду Київської області Гришко О.М. за результатами кваліфікаційного оцінювання на відповідність займаній посаді набрав 697 балів; суддю визнано таким, що відповідає займаній посаді.

У зазначеному рішенні Комісією обґрунтовано кількість набраних балів за результатами оцінювання відповідності судді займаній посаді за критеріями, визначеними Законом України «Про судоустрій і статус суддів» (далі – Закон). Так, Гришко О.М. за результатами анонімного письмового тестування набрав 85,5 бала; виконання практичного завдання – 105.5 бала, тобто на етапі складення іспиту суддя загалом набрав 191 бал. За критерієм компетентності (професійної, особистої та соціальної) суддя набрав 394 бали; за критерієм професійної етики суддя набрав 152 бали; за критерієм доброчесності суддя набрав 151 бал.

Таким чином, суддя Києво-Святошинського районного суду Київської області Гришко О.М. набрав сумарно 697 балів, що становить більше 67 відсотків від суми максимально можливих балів за результатами кваліфікаційного оцінювання всіх критеріїв.

У рішенні вказано, що воно набирає чинності в порядку, визначеному підпунктом 4.10.8 пункту 4.10 Регламенту Вищої кваліфікаційної комісії суддів України.

Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та деяких законів України щодо діяльності органів суддівського врядування» від 16 жовтня 2019 року № 193-ІХ повноваження членів Вищої кваліфікаційної комісії суддів України було припинено, що унеможливило завершення кваліфікаційного оцінювання суддів, зокрема судді Гришка О.М.

Відповідно до підпункту 3 пункту 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до Закону України "Про судоустрій і статус суддів" щодо відрядження суддів та врегулювання інших питань забезпечення функціонування системи правосуддя в період відсутності повноважного складу Вищої кваліфікаційної комісії суддів України» від 04 червня 2020 року № 679-IX, який набрав чинності 20 червня 2020 року, визначено, що Вища рада правосуддя у період відсутності повноважного складу Вищої кваліфікаційної комісії суддів України ухвалює без рекомендації чи подання Вищої кваліфікаційної комісії суддів України рішення про внесення Президенту України подання про призначення на посаду судді, повноваження якого припинилися у зв’язку із закінченням строку, на який його було призначено, якщо до набрання чинності цим Законом колегією Вищої кваліфікаційної комісії суддів України було визнано суддю таким, що відповідає займаній посаді.

Рішенням Вищої ради правосуддя від 26 листопада 2020 року № 3259/0/15-20 Президентові України внесено подання про призначення Гришка О.М. на посаду судді Києво-Святошинського районного суду Київської області.

Указом Президента України від 16 грудня 2021 року № 665/2021 Гришка О.М. призначено на посаду судді Києво-Святошинського районного суду Київської області.

Повноважний склад Вищої кваліфікаційної комісії суддів України сформовано 01 червня 2023 року.

З метою продовження процедур оцінювання рішенням Комісії від 20 липня 2023 року № 34/зп-23 здійснено повторний автоматизований розподіл справ між членами Вищої кваліфікаційної комісії суддів України.

Згідно з протоколом повторного розподілу між членами Комісії від 25 липня 2023 року доповідачем у справі визначено члена Комісії Кобецьку Н.Р.

Комісія продовжила процедуру кваліфікаційного оцінювання з моменту припинення, зокрема стосовно Гришка О.М. – із стадії підтримки рішення колегії пленарним складом Комісії.

З метою оновлення даних, що містяться в суддівському досьє Гришка О.М., Комісією в межах наданих повноважень надіслано запити до таких органів державної влади: Державної прикордонної служби України, Національної поліції України, Служби безпеки України, Міністерства внутрішніх справ України, Генерального штабу Збройних Сил України, Міністерства юстиції України, Київського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки.

Отриману у відповідь на запити інформацію стосовно Гришка О.М. долучено до матеріалів досьє.

19 лютого 2024 року на адресу Комісії надійшов висновок ГРД у новій редакції про невідповідність судді Гришка О.М. критеріям доброчесності та професійної етики.

На адресу Комісії 22 лютого 2024 року надійшли пояснення Гришка О.М. стосовно висновку ГРД. Суддя висловив незгоду з висновком та навів власні аргументи на спростування надісланої ГРД інформації.

26 лютого 2024 року відбулося засідання Комісії в пленарному складі, під час якого обговорено рішення Комісії, ухвалене у складі колегії, про підтвердження його відповідності займаній посаді, висновок та інформацію ГРД, пояснення судді, інші обставини, документи та матеріали.

Зміст висновку Громадської ради доброчесності та пояснень судді.

У висновку ГРД від 18 лютого 2024 року в новій редакції зазначено, що ГРД взяла до уваги пояснення судді під час співбесіди і додані ним документи та виявила нові дані, які дають підстави для висновку про невідповідність судді критеріям доброчесності та професійної етики. Висновок містить дві групи обставин.

1. Суддя або члени його сім’ї отримали майно, дохід або вигоду, легальність яких, на думку розсудливого спостерігача, викликає обґрунтовані сумніви.

1.1. Згідно з відомостями, що містяться  у суддівському досьє та деклараціях особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, суддя та члени його сім’ї користуються квартирою у місті Києві АДРЕСА_1, загальною площею 112,9 кв. м, яка на праві власності належить матері судді (3/4) та синові судді (1/4). Частка квартири, належна синові судді, була набута на підставі договору купівлі-продажу 10 вересня 2011 року від матері судді ОСОБА_1. Сама ж мати набула право власності на 100 % цієї квартири на підставі наказу Головного управління житлового забезпечення Київської міської державної адміністрації № 35-С/КІ від 12 січня 2008 року.

У своїх поясненнях суддя повідомив, що ця квартира була придбана його матір’ю за рахунок коштів, отриманих від продажу належного їй майна, а саме квартири в місті Києві АДРЕСА_2, яка була продана 25 грудня 2007 року за 636 800 грн., що за офіційним курсом НБУ на дату укладення еквівалентно 126 100 доларів США, та квартири в місті Вишгород АДРЕСА_3, яка була продана 27 грудня 2007 року за 101 000 грн., що за офіційним курсом НБУ на дату укладення договору еквівалентно 20 000 доларів США.

Аналізуючи пояснення судді, ГРД вважає, що жодних підтверджень того, що ця квартира була саме придбана, а не набута в інший спосіб, суддя не надав.

Як зазначається в договорі купівлі-продажу квартири АДРЕСА_2, матір судді набула право власності на цю квартиру на підставі наказу Головного управління житлового забезпечення Київської міської державної адміністрації № 1888-С/КІ від 24 жовтня 2007 року.

Таким чином, на думку ГРД, право власності на обидві квартири було набуто матір’ю судді на підставі рішення Головного управління житлового забезпечення КМДА, ймовірно, як особою, яка перебуває на обліку осіб, що потребують поліпшення житлових умов.

Інша квартира, кошти від продажу якої були, зі слів судді, витрачені на придбання квартири АДРЕСА_1, була у спільній власності батьків судді і набута на підставі договору купівлі-продажу 05 жовтня 2004 року. При цьому ГРД звертає увагу, що твердження судді щодо «витрачання» коштів від продажу цієї квартири на купівлю іншого житла видаються некоректними, оскільки виручена сума 101 000 грн мала б бути поділена порівну між матір’ю та батьком судді.

Квартира АДРЕСА_1 є єдиним нерухомим майном, у якому проживає суддя зі своєю дружиною та дітьми. Матір судді, з його слів, у цій квартирі не проживає, що свідчить про те, що квартира фактично була набута матір’ю в інтересах судді для його фактичного проживання.

1.2. Суддя Гришко О.М. 10 вересня 2011 року продав квартиру в місті Києві АДРЕСА_4, яка до цього моменту на праві власності належала батькові судді, судді, його дружині та синові на підставі наказу Головного управління житлового забезпечення КМДА від 05 липня 2010 року № 915-С/КІ. Під час співбесіди суддя повідомив, що цю квартиру набув у власність за програмою для працівників правоохоронних органів, яка передбачала часткову оплату вартості квартири за рахунок коштів власника та за рахунок коштів місцевого бюджету. Однак суддя не повідомив, яку саме суму сплатив він або члени його сім’ї, а яка сума була виділена з місцевого бюджету. Незважаючи на те, що зареєстрованим і фактичним місцем проживання всіх членів сім’ї судді є АДРЕСА_1, суддя 27 грудня 2013 року змінив місце реєстрації: з гуртожитку АДРЕСА_5 у місті Києві на гуртожиток у місті Вишгород (у цьому населеному пункті розташований Києво-Святошинський районний суд). При цьому в усіх матеріалах досьє та деклараціях особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, суддя зазначає, що з 2006 року фактично проживає у м. Києві.

2. Суддя допустив академічну недоброчесність, наприклад від свого імені використовував результати чужої наукової чи творчої праці.

Згідно з матеріалами досьє 18 грудня 2018 року суддя здобув науковий ступінь кандидата юридичних наук за спеціальністю 12.00.07 Адміністративне право і процес; фінансове право; інформаційне право. Тема дослідження: «Адміністративно-правовий статус органів та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів». Захист відбувався у Державному науково-дослідному інституті МВС України. Науковий керівник роботи – Криволапчук Володимир Олексійович, який обіймає посаду директора вказаного закладу.

У відкритих джерелах виявлені кілька наукових публікацій за спільного авторства судді та його наукового керівника. Усі опубліковані у 2018 році, включно з монографією за темою дослідження. Вказана монографія рекомендована до друку рішенням Вченої ради ДНДІ МВС України від 24 жовтня 2018 року. При цьому суддя у жодній анкеті, які містяться у його досьє,

не зазначає того факту, що займається науковою діяльністю, та не наводить перелік своїх наукових публікацій, хоча такі запитання передбачені.

Під час співбесіди 07 червня 2019 року члени колегії № 3 Вищої кваліфікаційної комісії суддів України запитали в судді про деякі джерела, на які суддя покликався у своєму дослідженні. Суддя акцентував, що науковий ступінь отримав «не так давно», та підтвердив, що роботу виконував самостійно. При цьому він не зміг повідомити, в якому закордонному виданні були опубліковані результати його дослідження, та пояснити доцільність використання деяких джерел.

Також ГРД надала інформацію, яка сама по собі не стала підставою для висновку, але потребує, на думку ГРД, пояснень судді.

У своїх поясненнях, що надійшли до Комісії 22 лютого 2024 року:

1. Суддя підтвердив, що квартира АДРЕСА_1 належить на праві власності його матері на підставі свідоцтва про право власності від 14 січня 2008 року і була придбана нею за рахунок коштів, отриманих від продажу належного їй майна, а саме квартири АДРЕСА_2 (м. Київ) та квартири АДРЕСА_3 (м. Вишгород). Суддею надано копії договорів купівлі-продажу цих квартир. Отриманих матір’ю від продажу інших об’єктів нерухомості грошових коштів було цілком достатньо для придбання вказаної квартири.

У 2011 році право власності на 1/4 квартири АДРЕСА_1 було оформлено на сина судді за договором купівлі-продажу від 10 вересня 2011 року (копія договору надана). Користуватися вказаною квартирою суддя почав з 2012 року, після того як 1/4 вказаної квартири було оформлено на сина та після продажу суддею власної квартири АДРЕСА_4 в місті Києві.

Вказані обставини, зазначає суддя, в своїй сукупності спростовують інформацію, викладену у висновку, що квартира АДРЕСА_1 була набута матір’ю в інтересах судді для його фактичного проживання.

2. Стосовно пункту 2 висновку ГРД суддя вважає, що зміст висновку в цій частині не відповідає зазначеним у переліку індикаторам, оскільки не містить жодних даних, які саме результати чужої наукової чи творчої праці він використав або в чому саме результати його наукових досліджень містять ознаки недотримання академічної доброчесності. Суддя також пояснив, що не зазначив в анкеті кандидата на посаду судді від 13 вересня 2018 року та від 23 вересня 2019 року відомості щодо своєї наукової діяльності тому що ця вимога стосувалася кандидата, який звернувся до Комісії із заявою про проведення стосовно нього кваліфікаційного оцінювання як особи, яка має науковий ступінь і відповідний стаж роботи, про що зазначено в самій анкеті (розділ 3), а він звернувся із заявою про проведення стосовно нього кваліфікаційного оцінювання як особи, яка має стаж роботи на посаді судді, та, відповідно, заповнив розділ 2 вказаної анкети.

Мотиви ухвалення рішення та висновки Комісії.

Згідно з пунктом 16-1 розділу XV «Перехідні положення» Конституції України відповідність займаній посаді судді, якого призначено на посаду строком на п’ять років або обрано суддею безстроково до набрання чинності Законом України «Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)», має бути оцінена в порядку, визначеному законом. Виявлення за результатами такого оцінювання невідповідності судді займаній посаді за критеріями компетентності, професійної етики або доброчесності чи відмова судді від такого оцінювання є підставою для звільнення судді з посади.

Відповідно до частини другої статті 83 Закону критеріями кваліфікаційного оцінювання є:

1) компетентність (професійна, особиста, соціальна тощо);

2) професійна етика;

3) доброчесність.

Частиною п’ятою статті 83 Закону встановлено, що порядок та методологія кваліфікаційного оцінювання, показники відповідності критеріям кваліфікаційного оцінювання та засоби їх встановлення затверджуються Комісією. З метою проведення кваліфікаційного оцінювання суддів за визначеними законом критеріями Комісією затверджено Положення про порядок та методологію кваліфікаційного оцінювання, показники відповідності критеріям кваліфікаційного оцінювання та засоби їх встановлення (рішення Вищої кваліфікаційної комісії суддів України від 03 листопада 2016 року № 143/зп-16 в редакції рішення Вищої кваліфікаційної комісії суддів України від 13 лютого 2018 року № 20/зп-18, зі змінами).

Пунктом 20 розділу ХІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону (у редакції Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та деяких законодавчих актів України щодо удосконалення процедур суддівської кар’єри» від 09 грудня 2023 року № 3511-IX) передбачено, що відповідність займаній посаді судді, якого призначено на посаду строком на п’ять років або обрано суддею безстроково до набрання чинності Законом України «Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)», оцінюється колегіями Вищої кваліфікаційної комісії суддів України в порядку, визначеному цим Законом, за правилами, які діяли до дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та деяких законодавчих актів України щодо удосконалення процедур суддівської кар’єри», та з урахуванням особливостей, передбачених цим розділом.

За результатами такого оцінювання колегія Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, а у випадках, передбачених цим Законом, – пленарний склад Комісії, ухвалює рішення про відповідність або невідповідність судді займаній посаді. Таке рішення ухвалюється за правилами, передбаченими цим Законом для ухвалення рішення про підтвердження або про непідтвердження здатності судді (кандидата на посаду судді) здійснювати правосуддя у відповідному суді.

Виявлення за результатами такого оцінювання невідповідності судді займаній посаді за критеріями компетентності, професійної етики або доброчесності чи відмова судді від такого оцінювання є підставою для звільнення судді з посади за рішенням Вищої ради правосуддя на підставі подання відповідної колегії або пленарного складу Вищої кваліфікаційної комісії суддів України.

Згідно з абзацом другим частини першої статті 88 Закону, якщо Громадська рада доброчесності у своєму висновку встановила, що суддя (кандидат на посаду судді) не відповідає критеріям професійної етики та доброчесності, Вища кваліфікаційна комісія суддів України може ухвалити вмотивоване рішення про підтвердження здатності такого судді (кандидата на посаду судді) здійснювати правосуддя у відповідному суді лише у разі, якщо таке рішення підтримане двома третинами голосів призначених членів Комісії, але не менше ніж дев’ятьма голосами.

Визначаючись щодо відповідності судді Гришка О.М. займаній посаді, Комісія сукупно оцінює факти, представлені у висновку ГРД, пояснення судді та обставини, встановлені Комісією самостійно.

Стосовно першого пункту висновку ГРД: суддя або члени його сім’ї отримали майно, дохід або вигоду, легальність яких, на думку розсудливого спостерігача, викликає обґрунтовані сумніви, Комісією на підставі письмових пояснень та відповідей під час засідання з’ясовано, що Гришко О.М. із сім’єю проживає в квартирі АДРЕСА_1, яка у 2008 році була придбана матір’ю. Суддя зазначив, що квартира була придбана шляхом дольової участі на етапі будівництва будинку, а після здачі його в експлуатацію свідоцтво на право власності було оформлене Головним управлінням житлового забезпечення Київської міської державної адміністрації. Первинні угоди, які укладалися матір’ю із забудовником, не збереглися.

Аналогічним чином була придбана квартира АДРЕСА_2. Мати не перебувала на житловому обліку в місті Києві як особа, яка потребує поліпшення житлових умов, та не набувала квартири в Києві безоплатно.

У 2011 році Гришко О.М. вирішив продати належну йому на праві власності квартиру в місті Києві АДРЕСА_4. ІНФОРМАЦІЯ_1. Це спонукало до укладення договору про купівлю частки (1/4) квартири АДРЕСА_1, що належала на праві власності матері Гришка О.М. У 2012 році ця квартира стала постійним місцем проживання сім’ї Гришка О.М.

Суддя підтвердив свої попередні пояснення, що мати його певний період укладала угоди на ринку нерухомості, однак детальною інформацією про її діяльність він не володіє. Матір не проживала спільно з Гришком О.М, не була та не є членом його сім’ї в розумінні Закону України «Про запобігання корупції».

Комісія також бере до уваги застереження Гришка О.М., що викладена у висновку інформація щодо набуття чи продажу квартир його матір’ю стосується періоду, коли він ще не був призначений суддею (до 2012 року).

З огляду на це Комісією не встановлено, що майно, яке перебувало чи перебуває у власності матері судді та його самого, набуто за рахунок нелегальних доходів.

У процесі аналізу обставин, що можуть вказувати на порушення суддею вимог академічної доброчесності, Комісія сприймає пояснення судді щодо відсутності підтверджених фактів використання ним в дисертаційному дослідженні результатів чужої наукової чи творчої діяльності

Гришко О.М. 27 червня 2018 року захистив дисертацію на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук за спеціальністю 12.00.07 – адміністративне право і процес; фінансове право; інформаційне право на тему «Адміністративно-правовий статус органів та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів». Під час засідання Комісії Гришко О.М. підтвердив істинність положення автореферату дисертації: «Дослідження виконано дисертантом самостійно, із використанням новітніх здобутків вітчизняної та зарубіжної науки адміністративного права. Усі викладені в ньому положення й висновки обґрунтовано на основі власних досліджень автора».

Водночас Комісією встановлено, що у 2018 році була опублікована монографія, рекомендована до друку рішенням Вченої ради Державного науково-дослідного інституту МВС України (протокол № 5 від 24 жовтня 2018 року), яка за назвою та змістом тотожна змісту дисертаційного дослідження. Варто зазначити, що практика оприлюднення результатів захищеної кандидатської дисертації у вигляді монографії є доволі поширеною. Однак авторами монографії, про яку йдеться, є Гришко О.М. та Криволапчук В.О. (науковий керівник дисертанта). Авторський внесок кожного з авторів не визначений.

У процесі обговорення цього факту Гришко О.М. підтвердив свою обізнаність про вихід з друку названої монографії, однак не зміг пояснити, яким чином відбулася така трансформація авторства, який авторський внесок Криволапчука В.О., на яких умовах (в тому числі фінансових) праця публікувалася.

Комісія звертає увагу, що особа, яка реалізовує свої прагнення до наукової діяльності, здійснює підготовку дисертаційного дослідження, набуває за визначенням статті 1 Закону України «Про наукову і науково-технічну діяльність» статусу вченого та у процесі цієї діяльності має дотримуватися як формальних законодавчих вимог, так і етичних норм.

Етичний кодекс ученого України, схвалений постановою загальних зборів Національної академії наук України 15 квітня 2009 року № 2, серед загальних етичних принципів, яких кожен із науковців має дотримуватися у своїй роботі, закріплює, зокрема, такий: «Тільки реальний творчий внесок у наукову роботу може слугувати критерієм авторства. Поступатися авторством на наукову роботу іншій особі, приймати авторство або співавторство та, особливо, вимагати його, є неприпустимим» (п. 3.3). 

Відповідно до статті 1 Кодексу суддівської етики, затвердженого рішенням ХІ З’їзду суддів України від 22 лютого 2012 року, суддя повинен бути прикладом неухильного додержання вимог закону і принципу верховенства права, присяги судді, а також дотримання високих стандартів поведінки з метою зміцнення довіри громадян у чесність, незалежність, неупередженість та справедливість суду. В статті 3 Кодексу наголошено, що суддя має докладати всіх зусиль до того, щоб, на думку обізнаного та розсудливого стороннього спостерігача, його поведінка була бездоганною. Роз’яснюючи зазначені положення, Рада суддів України в Коментарі до Кодексу суддівської етики, затвердженому рішенням Ради суддів України від 04 лютого  2016 року № 1, відзначила, що суддя повинен уникати порушень етики та всього того, що виглядає як порушення етики, в усіх випадках його діяльності – як професійній, так і в приватній.

При цьому, як неодноразово вказувала у своїх постановах Велика Палата Верховного Суду, «з’ясування відповідності судді критеріям кваліфікаційного оцінювання здійснюється членами ВККС за їх внутрішнім переконанням відповідно до результатів кваліфікаційного оцінювання. […] Оцінка критеріїв компетентності, професійності та доброчесності, яка має на меті визначення здатності судді (кандидата на посаду судді) здійснювати правосуддя у відповідному суді, покладена на членів ВККС і ґрунтується на засадах рівноправності та співпричетності у прийнятті рішення (див, зокрема, пункт 13 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16 червня 2022 року у справі № 9901/57/19)».

Згідно з пунктами 1, 2 глави 6 розділу II Положення про порядок та методологію кваліфікаційного оцінювання, показники відповідності критеріям кваліфікаційного оцінювання та засоби їх встановлення відповідність судді критеріям кваліфікаційного оцінювання встановлюється членами Комісії за їх внутрішнім переконанням відповідно до результатів кваліфікаційного оцінювання. Показники відповідності судді критеріям кваліфікаційного оцінювання досліджуються окремо один від одного та у сукупності.

Оцінюючи індикатори, що можуть свідчити про порушення суддею критеріїв доброчесності та професійної етики, Комісія доходить висновку, що досліджені обставини в сукупності не можуть бути підставою для визнання судді Гришка О.М. таким, що не відповідає вказаним критеріям.

За рішення про відповідність судді Києво-Святошинського районного суду Київської області Гришка Олександра Миколайовича займаній посаді проголосували дванадцять членів Комісії, що становить більше двох третин голосів призначених членів Комісії.

Ураховуючи наведене, керуючись статтями 88, 93, 101, пунктом 20 розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про судоустрій і статус суддів», Вища кваліфікаційна комісія суддів України

вирішила:

визнати суддю Києво-Святошинського районного суду Київської області Гришка Олександра Миколайовича таким, що відповідає займаній посаді.

 

Головуючий                                                                                    Р.М. Сидорович («ЗА»)

Члени Комісії:                                                                                М.Б. Богоніс («ЗА»)

                                                                                                        Л.М. Волкова («ЗА»)

                                                                                                        В.О. Гацелюк («ЗА»)

                                                                                                        Я.М. Дух («ЗА»)

                                                                                                        Р.А. Кидисюк («ЗА»)

                                                                                                        Н.Р. Кобецька («ПРОТИ»)

                                                                                                        О.Л. Коліуш («ЗА»)

                                                                                                        Р.І. Мельник («ЗА»)

                                                                                                        О.С. Омельян («ЗА»)

                                                                                                        А.В. Пасічник («ЗА»)

                                                                                                        Р.Б. Сабодаш («ПРОТИ»)

                                                                                                        С.Ю. Чумак («ЗА»)

                                                                                                        Г.М. Шевчук («ЗА»)