Вища кваліфікаційна комісія суддів України у складі:
головуючого - Тітова Ю.Г.,
членів Комісії: Весельської Т.Ф., Заріцької А.О., Луцюка П.С., Мішина М.І., Прилипка С.М. - доповідача, Устименко В.Є., Щотки С.О.,
розглянувши питання про відкриття дисциплінарної справи стосовно суддів господарського суду Харківської області Макаренко Оксани Вікторівни та Светлічного Юрія Валентиновича за зверненням Рябченка О.В. (на час звернення - Голова Фонду державного майна України),
встановила:
20 вересня 2012 року до Вищої ради юстиції надійшла заява Голови (на той час) Фонду державного майна України Рябченка О.В. від 17 вересня 2012 року на дії суддів господарського суду Харківської області Макаренко О.В. та Светлічного Ю.В. при розгляді справи № 5023/2279/12 за справи № 5023/2280/12.
Заявник скаржиться на навмисне, у зв’язку з упередженістю та необ’єктивністю, порушення норм матеріального і процесуального права при постановленні рішень у справі № 5023/2279/12 та справі № 5023/2280/12 за позовом прокурора Зміївського району Харківської області про визнання прилюдних торгів недійсними. А саме заявник зазначив, що при винесенні судових рішень у вказаних справах судом було проігноровано порушення законодавчих вимог державною виконавчою службою під час відчуження державного нерухомого майна, зокрема, описано та арештовано нерухоме майно, яке не належало боржникові на праві власності, а знаходилося у підприємства на праві повного господарського відання, що в подальшому було реалізоване всупереч дії мораторію, встановленого Законом України «Про введення мораторію на примусову реалізацію майна». Крім того заявник вважає, що при проведенні оцінки майна також було допущено значні недоліки, які вплинули на її достовірність. При цьому у заяві наведено перелік подібних, як вказано, судових рішень у інших справах (№ 47/249-10, № 47/280-10), ухвалених суддею Светлічним Ю.В., які, за твердженням заявника, мали такі ж самі або схожі обставини, але у цих справах суддею зроблено висновки, протилежні за змістом тим, що зроблені в справі № 5023/2279/12 та справі № 5023/2280/12.
За результатами розгляду зазначених матеріалів перевірки, Вищою радою юстиції прийнято рішення від 20 жовтня 2015 року про направлення матеріалів за заявою Голови Фонду державного майна України Рябченка О.В. від 17 вересня 2012 року на дії суддів господарського суду Харківської області Макаренко О.В. та Светлічного Ю.В. до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України.
Зазначена скарга надійшла на адресу Комісії у листопаді 2015 року.
28 березня 2015 року набрав чинності Закон України «Про забезпечення права на справедливий суд», яким Закон України «Про судоустрій і статус суддів» 2010 року викладено в новій редакції.
Скарга стосується поведінки суддів, яка мала місце під час дії Закону України «Про судоустрій і статус суддів» у редакції 2010 року.
З огляду на викладене, враховуючи приписи пункту 8 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про забезпечення права на справедливий суд», процедура дисциплінарного провадження здійснюється Комісією за правилами Закону України «Про судоустрій і статус суддів» у редакції 2015 року, а питання притягнення судді до дисциплінарної відповідальності вирішуються за приписами «Про судоустрій і статус суддів» у редакції 2010 року.
Відповідно до статті 95 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» членом Комісії проведено перевірку викладених у зверненні даних та обставин.
Розглянувши висновок члена Комісії та зібрані в процесі перевірки матеріали, заслухавши доповідача, Комісія дійшла висновку, що у відкритті дисциплінарної справи стосовно суддів господарського суду Харківської області Макаренко О.В. та Светлічного Ю.В. необхідно відмовити з наступних підстав.
Щодо справи № 5023/2280/12, яка перебувала у провадженні судді Макаренко О.В. слід зазначити, що до господарського суду Харківської області 21 травня 2012 року надійшла позовна заява прокурора Зміївського району Харківської області в інтересах держави в особі Державного концерну «Укроборонпром», Фонду державного майна України до Приватного підприємства «Спеціалізоване підприємство «Юстиція» (1-й відповідач) та Підрозділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Харківській області (2-й відповідач), в якій прокурор просив суд:
- визнати недійсними прилюдні торги з реалізації арештованого нерухомого майна Державного підприємства «Харківський приладобудівний завод імені Т.Г. Шевченка» (далі - ДП «ХПЗ імені Т.Г. Шевченка»), закріплені в протоколі № 16-02/316/11/а від 07.02.2012 р. по лоту № 1 - комплексу літнього відпочинку «Романтик», що розташований за адресою: Харківська область, Зміївський район, с. Гайдари, вул. Піонерська, буд. 63 та складається з переліченого в позові майна;
- скасувати акт про проведені публічні (прилюдні) торги старшого державного виконавця Бойченко В.В., затверджений начальником відділу примусового виконання рішень управління Державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Харківській області 20 лютого 2012 року;
- скасувати свідоцтво від 01 березня 2012 року про придбання об'єктів нерухомого майна з прилюдних торгів, видане приватним нотаріусом Зміївського районного нотаріального округу Харківської області Лещенко Л.В. (зареєстроване за № 333).
Відповідно до пояснень судді, що підтверджуються копіями матеріалів справи вбачається, що за результатами з'ясування в установленому законом порядку фактичних обставин, на яких ґрунтувався позов, дослідження матеріалів справи та заслуховування пояснень учасників судового процесу, всебічної та повної оцінки усіх наданих ними доказів у їх сукупності 27 серпня 2012 року постановлено судове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.
Стосовно відхилення судом доводів позивача щодо неправомірного звернення стягнення на нерухоме майно слід зазначити, що відповідно до статті 33 Закону України «Про виконавче провадження» у разі якщо в органі державної виконавчої служби відкрито кілька виконавчих проваджень про стягнення коштів з одного боржника, вони об'єднуються у зведене виконавче провадження і на майно боржника накладається арешт у межах загальної суми стягнення, виконавчого збору і можливих витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій.
Згідно з матеріалами справи вбачається, що на виконанні у Відділі примусового виконання рішень управління ДВС Головного управління юстиції у Харківській області (2-го відповідача) знаходилось зведене виконавче провадження про стягнення з боржника - ДП «ХПЗ ім. Т.Г. Шевченка» грошових коштів на користь фізичних, юридичних осіб та держави.
Відповідно до частини п'ятої статті 52 Закону України «Про виконавче провадження» боржник наділяється правом запропонувати ті види майна чи предмети, на які необхідно в першу чергу звернути стягнення, а черговість стягнення на кошти та інше майно боржника остаточно визначається державним виконавцем.
На підставі цієї норми закону керуючий санацією ДП «ХПЗ ім. Т.Г. Шевченка» 06 липня 2011 року звернувся до Відділу примусового виконання рішень управління ДВС Головного управління юстиції у Харківській області та запропонував у першу чергу звернути стягнення на майно, яке перебуває на балансі підприємства, але не використовується у процесі виробництва, а саме - на комплекс літнього відпочинку «Романтик», розташований за згаданою вище адресою.
Прокурором Зміївського району Харківської області, іншими учасниками судового процесу факт невикористання комплексу літнього відпочинку «Романтик» безпосередньо у процесі виробництва не заперечувався.
З урахуванням положень Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» і того факту, що боржник перебував у процедурі санації, суд дійшов висновку про те, що задоволення зазначеної пропозиції боржника щодо звернення стягнення на майно, в якому, з огляду на затверджений судом план санації, немає необхідності для відновлення платоспроможності ДП «ХПЗ ім. Т.Г. Шевченка», не порушувало норм чинного законодавства України.
Частиною першою статті 136 Господарського кодексу України визначено, що право господарського відання є речовим правом суб'єкта підприємництва, який володіє, користується і розпоряджається майном, закріпленим за ним власником (уповноваженим ним органом), з обмеженням правомочності розпорядження щодо окремих видів майна за згодою власника у випадках, передбачених цим Кодексом та іншими законами. Власник майна, закріпленого на праві господарського відання за суб'єктом підприємництва, здійснює контроль за використанням та збереженням належного йому майна безпосередньо або через уповноважений ним орган, не втручаючись в оперативно-господарську діяльність підприємства.
Згідно з частиною першою статті 66 Закону України «Про виконавче провадження» у разі відсутності у боржника - юридичної особи коштів у обсязі, достатньому для покриття заборгованості, стягнення звертається на інше майно, належне такому боржникові або закріплене за ним, у тому числі на майно, що обліковується на окремому балансі філії, представництва та іншого відокремленого підрозділу боржника - юридичної особи (крім майна, вилученого з обороту або обмежуваного в обороті) незалежно від того, хто фактично використовує це майно.
Виходячи з наведеного, суд дійшов висновку про те, що державний виконавець мав право та достатні підстави звернути стягнення на комплекс літнього відпочинку «Романтик», який був закріплений за боржником - ДП «ХПЗ ім. Т.Г. Шевченка» на праві господарського відання.
Стосовно відхилення судом доводів позивача про порушення вимог мораторію на примусову реалізацію майна державного підприємства слід зазначити, що статтею 1 Закону України «Про введення мораторію на примусову реалізацію майна» встановлено мораторій на застосування примусової реалізації майна державних підприємств та господарських товариств, у статутних фондах яких частка держави становить не менше 25 відсотків, до вдосконалення визначеного законами України механізму примусової реалізації майна.
Статтею 2 вказаного Закону визначено, що для цілей цього Закону під примусовою реалізацією майна підприємств розуміється відчуження об'єктів нерухомого майна та інших основних засобів виробництва, що забезпечують ведення виробничої діяльності цими підприємствами, а також акцій (часток, паїв), що належать державі в майні інших господарських товариств і передані до статутних фондів цих підприємств, якщо таке відчуження здійснюється шляхом звернення стягнення на майно боржника за рішеннями, що підлягають виконанню Державною виконавчою службою, крім рішень щодо виплати заробітної плати та інших виплат, що належать працівнику у зв'язку із трудовими відносинами, та рішень щодо зобов'язань боржника з перерахування фондам загальнообов'язкового державного соціального страхування заборгованості із сплати внесків до цих фондів, яка виникла до 01 січня 2011 року, та з перерахування органам Пенсійного фонду України заборгованості зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.
У пункті 7 листа Вищого господарського суду України від 18 травня 2006 року № 01-8/1114 звернуто увагу, що згідно з цитованою вище статтею 2 Закону мораторій поширюється, зокрема, на звернення стягнення на майно боржника за рішеннями, що підлягають виконанню Державною виконавчою службою, крім рішень щодо виплати заробітної плати та інших виплат, що належать працівнику у зв'язку із трудовими відносинами. Вичерпний перелік таких рішень визначено статтею 3 Закону України «Про виконавче провадження».
В наданих суддею поясненнях зазначено, що у ході судового розгляду судом встановлено, що всі виконавчі провадження за виконавчими документами про стягнення коштів з ДП «ХПЗ ім. Т.Г. Шевченка», які підпадали під дію мораторію, встановленого статтею 1 Закону України «Про введення мораторію на примусову реалізацію майна», було зупинено.
Тому з огляду на викладені законодавчі норми та правову позицію Вищого господарського суду України суд погодився з доводами відповідачів про те, що наявність у зведеному виконавчому провадженні виконавчих документів про стягнення грошових коштів на користь суб'єктів господарювання, провадження за якими зупинено, не є перешкодою для примусового виконання рішень про стягнення заборгованості із заробітної плати, оскільки інше суперечило б змісту наведеної вище статті 2 Закону України «Про введення мораторію на примусову реалізацію майна».
До того ж матеріали справи свідчать про те, що грошові кошти, отримані від реалізації комплексу літнього відпочинку «Романтик», були спрямовані виключно на погашення заробітної плати перед працівниками ДП «ХПЗ ім. Т.Г. Шевченка».
На підставі викладеного суд дійшов висновку про те, що доводи прокурора про порушення вимог зазначеного мораторію під час реалізації арештованого комплексу літнього відпочинку «Романтик» спростовано наявними у справі доказами.
Стосовно тверджень заявника про порушення приписів статті 66 Закону України «Про виконавче провадження» слід зазначити, що відповідно до частини третьої статті 66 названого Закону у разі накладення арешту на майно другої черги, що належить боржникові - юридичній особі, частка держави у статутному фонді якої становить не менш як 25 відсотків, чи накладення арешту на майно підприємств-боржників, що мають стратегічне значення для економіки і безпеки держави, державний виконавець протягом трьох робочих днів повідомляє центральному органу виконавчої влади, до сфери управління якого належить майно, або Фонду державного майна України про накладення арешту на майно такого боржника та подає відомості про склад і вартість майна, на яке накладено арешт, а також про розмір вимог стягувача.
ДП «ХПЗ ім. Т.Г. Шевченка» віднесено до числа підприємств, що мають стратегічне значення для економіки і безпеки держави (постанова Кабінету Міністрів України від 23 грудня 2004 року № 1734).
Суддею зазначено, що під час розгляду справи судом було встановлено, що 07 липня 2011 року державним виконавцем складено акт опису та арешту спірного майна - комплексу літнього відпочинку «Романтик», а вже 08 липня 2011 року на виконання зазначених законодавчих вимог було направлено відповідні повідомлення Міністерству промислової політики України та Фонду державного майна України із зазначенням у них передбачених законом відомостей. Ці повідомлення були отримані згаданими державними органами, про що свідчать відмітки на повідомленнях про вручення поштового відправлення Фонду державного майна України від 18 липня 2011 року та Міністерству промислової політики України від 20 липня 2011 року.
Стосовно доводів заявника (позивача у справі) та прокурора щодо наявності порушень при проведенні оцінки майна слід зазначити, що відповідно до частини першої статті 13 Закону України «Про виконавче провадження» для з'ясування та роз'яснення питань, що виникають під час здійснення виконавчого провадження і потребують спеціальних знань, державний виконавець з власної ініціативи або за заявою сторін призначає своєю постановою експерта або спеціаліста (у разі необхідності - кількох експертів або спеціалістів), а для оцінки майна - суб'єктів оціночної діяльності - суб'єктів господарювання.
Суб'єктами оціночної діяльності є суб'єкти господарювання - зареєстровані в установленому законодавством порядку фізичні особи-суб'єкти підприємницької діяльності, а також юридичні особи незалежно від їх організаційно-правової форми та форми власності, які здійснюють господарську діяльність, у складі яких працює хоча б один оцінювач та які отримали відповідний сертифікат суб'єкта оціночної діяльності (статті 5 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні»).
Експерт або спеціаліст зобов'язані надати письмовий висновок, а суб'єкт оціночної діяльності - суб'єкт господарювання - письмовий звіт з питань, що містяться в постанові державного виконавця, а також надати усні рекомендації щодо дій, які виконуються за його присутності (частина третя статті 13 Закону України «Про виконавче провадження»).
Постановою керівника виконавчої групи - старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень управління ДВС Головного управління юстиції у Харківській області Бойченка В.В. від 08 липня 2011 року для участі у виконавчому провадженні суб'єктом оціночної діяльності було призначено Товариство з обмеженою відповідальністю «Бізнес-група співдружність», яке мало виданий Фондом державного майна України сертифікат суб'єкта оціночної діяльності № 9666/10 від 11 червня 2010 року. Склад робочої групи: оцінювач Суворова І.А. (свідоцтво про реєстрацію в Державному реєстрі оцінювачів Фонду державного майна України № 3862 від 18.08.2005 р., кваліфікаційний сертифікат № 1335 від 22.05.1999 р.); оцінювач Савченко А.В. (свідоцтво про реєстрацію в Державному реєстрі оцінювачів Фонду державного майна України № 4527 від 22.03.2006 р., кваліфікаційний сертифікат № 4129 від 11.02.2006 р.).
Суб'єктом оціночної діяльності ТОВ «Бізнес-група співдружність» у вказаному складі оцінювачів 12 липня 2011 року було складено звіт про вартість комплексу літнього відпочинку «Романтик», за яким його ринкова вартість на дату складання звіту становила 2 411 500,00 грн., а 10 січня 2012 року - звіт про повторну оцінку майна із зазначенням, що ринкова вартість даного комплексу на дату оцінки склала так само 2 411 500,00 грн.
За таких обставин суд дійшов висновку про те, що дії державного виконавця із залучення названого суб'єкта оціночної діяльності та дії оцінювачів, які мали необхідну кваліфікацію та право на складання звіту, повністю відповідали вимогам закону.
Крім того варто зазначити, що згідно з частиною четвертою статті 58 Закону України «Про виконавче провадження» у разі заперечення однією із сторін проти результатів оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності - суб'єктом господарювання, державний виконавець призначає рецензування звіту про оцінку майна. У разі незгоди з оцінкою, визначеною за результатами рецензування, сторони мають право оскаржити її в судовому порядку в десятиденний строк з дня отримання відповідного повідомлення.
Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
Під час судового розгляду справи а ні прокурором, а ні Фондом державного майна України не було надано до суду жодного доказу, який би спростовував або ставив під сумнів об'єктивність та правильність звіту про оцінку майна.
Відтак, судом зроблено висновок про те, що спірне майно - комплекс літнього відпочинку «Романтик» було реалізовано за ринковою ціною, визначеною суб'єктом оціночної діяльності у встановленому законом порядку.
Стосовно доводів про порушення вимог чинного законодавства щодо повідомлення про проведення прилюдних торгів слід зазначити, що згідно з пунктом 3.5 Тимчасового положення про порядок проведення прилюдних торгів з реалізації арештованого нерухомого майна, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 27 жовтня 1999 року № 68/5, спеціалізована організація, яка проводить публічні торги, не пізніше як за 15 днів до дня проведення публічних торгів публікує в порядку, визначеному Положенням про Єдиний державний реєстр виконавчих проваджень, затвердженим наказом Міністерства юстиції України від 20 травня 2003 року № 43/5, на відповідному веб-сайті інформацію про нерухоме майно, що реалізується. Оголошення про проведення прилюдних торгів має бути розміщене не пізніше 7 днів з моменту укладення договору про реалізацію майна, а у випадку проведення повторних торгів - не пізніше 7 днів з моменту переоцінки майна. Одночасно ця інформація може бути розміщена в засобах масової інформації.
За матеріалами судової справи, відповідний договір про надання послуг по організації і проведенню прилюдних торгів з реалізації арештованого нерухомого майна було укладено 14 грудня 2011 року, а 21 грудня 2011 року на веб-сайті «trade.informjust.ua» розміщено ПП «Спеціалізоване підприємство «Юстиція» інформацію про прилюдні торги, що відбудуться 05 січня 2012 року із стартовою ціною лоту 2 411 500,00 грн.
Крім того, 12 січня 2012 року на вказаному веб-сайті розміщено оголошення про проведення 07 лютого 2012 року прилюдних торгів з реалізації арештованого комплексу літнього відпочинку «Романтик» із стартовою ціною лоту 2 387 385,00 грн.
Також інформація про проведення прилюдних торгів додатково публікувалася в засобах масової інформації, а саме: в газеті «Прем'єр» 26.12.2011 р. та в газеті «Харківський кур'єр» 19.01.2012 р.
Отже, інформація про проведення прилюдних торгів була розміщена з дотриманням 15-денного строку на повідомлення про проведення публічних торгів, що повністю відповідає вимогам зазначеного вище Тимчасового положення про порядок проведення прилюдних торгів з реалізації арештованого нерухомого майна.
Рішенням господарського суду Харківської області від 27 серпня 2012 року у справі № 5023/2280/12 відмовлено у задоволенні позовних вимог прокурора Зміївського району Харківської області в інтересах держави в особі Державного концерну «Укроборонпром», Фонду державного майна України до ПП «Спеціалізоване підприємство «Юстиція», Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Харківській області та Спільного українсько-американського підприємства «Європоль» у формі Товариства з обмеженою відповідальністю про визнання недійсними прилюдних торгів.
Зазначене рішення залишено без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 03 грудня 2012 року та постановою Вищого господарського суду України від 18 лютого 2013 року.
Ухвалою Вищого господарського суду України від 19 червня 2013 року Фонду державного майна України відмовлено у допуску справи № 5023/2280/12 до провадження Верховного Суду України з посиланням на відсутність неоднакового застосування норм матеріального права у подібних правовідносинах.
Щодо справи № 5023/2279/12, яка перебувала у провадженні судді Светлічного Ю.В. слід зазначити, що рішенням від 15 серпня 2012 року у задоволенні позову прокурора Зміївського району Харківської області в інтересах держави в особі ДП «Укроборонпром», ДП «ХПЗ ім. Т.Г. Шевченка» про визнання недійсним прилюдних торгів з реалізації арештованого комплексу літнього відпочинку ДП «ХПЗ ім. Т.Г. Шевченка» було відмовлено. Дане рішення було залишено без змін судом апеляційної інстанції. Ухвалою Вищого господарського суду України від 05 лютого 2013 року касаційну скаргу Фонду державного майна України було повернуто без розгляду.
Рішення по вищезазначеним справам є тотожними, оскільки у двох вищезазначених випадках прокурор звертався до суду із позовом про визнання недійсним прилюдних торгів, у зв'язку із наявністю порушень при проведенні торгів та. порушення вимог мораторію на примусову реалізацію майна ДП «ХПЗ ім.Т.Г. Шевченка» .
Відповідно до пояснень судді, що підтверджуються наданими копіями матеріалів справи вбачається, що при розгляді справ, судом встановлено, що всі виконавчі провадження за виконавчими документами про стягнення коштів з ДП «ХПЗ ім. Т.Г. Шевченка», які підпадають під дію мораторію, встановленого статтею 1 Закону України «Про введення мораторію на примусову реалізацію майна», було зупинено. Реалізація арештованого нерухомого майна відбулася в межах виконавчих проваджень про стягнення з ДП «ХПЗ ім. Т.Г. Шевченка» коштів за виконавчими документами, які не підпадали під дію згаданого мораторію, зокрема, рішень про стягнення заборгованості із заробітної плати та рішень щодо зобов'язань боржника з перерахування фондам загальнообов'язкового державного соціального страхування заборгованості із сплати внесків до цих фондів, яка виникла до 01 січня 2011 року. Крім того, частиною 6 статті 12 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» визначено, що дія мораторію на задоволення вимог кредиторів не поширюється на виплату заробітної плати, аліментів, відшкодування шкоди, заподіяної здоров'ю та життю громадян, авторської винагороди, на невикористані та своєчасно не повернуті кошти Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності.
Стосовно зазначення заявником про протилежність висновків при розгляді судом тотожних справ, а саме при розгляді справи № 5023/2279/12 і № 5023/2280/12 та у справах № 47/249-10 і № 47/280-10, слід зазначити, що дані справи не є тотожними за своєю правовою природою. Предметом позову у зазначених справах була законність проведення торгів, які були проведені: у 2009 році (справи № 47/249-10, № 47/280-10) та які були проведені у 2011 році (справи № 5023/2279/12, № 5023/2280/12).
Рішенням від 19 жовтня 2010 року у справі № 47/249-10 за позовом Заступника прокурора Харківської області в інтересах Міністерства промислової політики України в особі ДП «ХПЗ ім. Т.Г. Шевченка» позов задоволено - визнані недійсними прилюдні торги, які були проведені у 2009 році, з реалізації арештованого майна ДП «ХПЗ ім. Т.Г. Шевченка». Дане рішення залишено без змін судами апеляційної та касаційної інстанції.
Рішенням від 20 грудня 2010 року у справі № 47/280-10 за позовом прокурора Харківської області в особі Міністерства промислової політики України в особі ДП «ХПЗ ім. Т.Г. Шевченка» від 20 грудня 2010 року позов задоволено - визнані недійсними прилюдні торги проведені у 2009 році з реалізації арештованого майна ДП «ХПЗ ім. Т.Г. Шевченка». Дане рішення залишено без змін судами апеляційної та касаційної інстанції.
В обґрунтування позовів по справам № 47/249-10, № 47/280-10 прокурор посилався на наявність порушень при проведенні реалізації арештованою майна ДП «ХПЗ ім. Т.Г. Шевченка» чинного законодавства, а саме при проведенні прилюдних торгів, які були проведені у 2009 році оцінки майна та інших умов необхідних для проведення прилюдних торгів, в яких були допущені недоліки.
Скаргу на дії суддів було подано Головою Фонду державного майна України Рябченко О.В. одразу після прийняття рішень судом першої інстанції по справам: № 5023/2279/12, № 5023/2280/12, а саме 17 вересня 2012 року без врахування правової позиції судів апеляційної та касаційної інстанції, якими рішення першої інстанції по зазначеним справам були залишені без змін.
Таким чином, відомостей про наявність в діях суддів господарського суду Харківської області Макаренко О.В. та Светлічного Ю.В. ознак проступку, наслідком якого може бути притягнення їх до дисциплінарної відповідальності не встановлено.
Комісія діє в межах повноважень, визначених Конституцією та законами України.
Підстави дисциплінарної відповідальності судді визначені статтею 83 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» у редакції 2010 року.
Оскільки матеріалами перевірки не підтверджено відомості про наявність ознак проступку в діях суддів господарського суду Харківської області Макаренко О.В. та Светлічного Ю.В., Комісією не встановлено підстав для відкриття дисциплінарної справи стосовно вказаних суддів.
Керуючись статтею 83 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» у редакції 2010 року та статтями 93-95, 101, 108 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», Вища кваліфікаційна комісія суддів України у складі дисциплінарної палати
вирішила:
відмовити у відкритті дисциплінарної справи стосовно суддів господарського суду Харківської області Макаренко Оксани Вікторівни та Светлічного Юрія Валентиновича за зверненням Рябченка О.В.
Головуючий Ю.Г. Тітов
Члени Комісії: Т.Ф. Весельська
А.О. Заріцька
П.С. Луцюк
М.І. Мішин
С.М. Прилипко
В.Є. Устименко
С.О. Щотка
