Вища кваліфікаційна комісія суддів України у складі дисциплінарної палати:
головуючого - Патрюка М.В.,
членів Комісії: Заріцької А.О., Луцюка П.С., Макарчука М.А. - доповідача, Прилипка С.М., Устименко В.Є.
розглянувши питання про відкриття дисциплінарної справи стосовно суддів Голосіївського районного суду міста Києва Валігури Дмитра Миколайовича, Бойка Олександра Васильовича, Хоменко Олени Леонідівни за зверненням Ксєніча Костянтина Михайловича,
встановила:
У липні 2015 року до Комісії надійшло звернення Ксєніча К.М. щодо поведінки суддів Голосіївського районного суду міста Києва Валігури Д.М., Бойка О.В., Хоменко О.Л., яка може мати наслідком дисциплінарну відповідальність суддів з підстав, передбачених частиною першою статті 92 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», а саме: умисне або внаслідок недбалості незаконна відмова в доступі до правосуддя (у тому числі незаконна відмова в розгляді по суті позовної заяви, апеляційної, касаційної скарги тощо) або інше істотне порушення норм процесуального права під час здійснення правосуддя, що унеможливило учасниками судового процесу реалізацію наданих їм процесуальних прав та виконання процесуальних обов’язків або призвело до порушення правил підсудності чи підвідомчості, незабезпечення обвинуваченому права на захист, перешкоджання реалізації прав інших учасників судового процесу.
Заявник зазначає, що у провадженні Голосіївського районного суду міста Києва перебуває кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_1 у вчинені злочину.
25 травня 2015 року судом продовжено обвинуваченому обрану міру запобіжного заходу до 24 липня 2015 року.
Однак 11 червня 2015 року під час судового засідання судом повторно продовжено обрану обвинуваченому міру запобіжного заходу до 02 серпня 2015 року у зв’язку із перебуванням головуючого судді у відпустці. Однак під час судового засідання судом не виносилось на обговорення питання щодо необхідності продовження строку обраної міри запобіжного заходу.
Під час судового засідання також не були присутні два інших обвинувачених та адвокат ОСОБА_1 — Безпалий Т.Г.
Окрім того, відповідно до статті 199 КПК України міру запобіжного заходу може бути продовженою за клопотанням прокурора. Однак вказане клопотання до суду не надходило.
Посилаючись на вказані обставини, заявник просить провести перевірку та вжити заходів дисциплінарного впливу стосовно судді.
Відповідно до статті 95 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» членом дисциплінарної палати Вищої кваліфікаційної комісії суддів України Макарчуком М.А. проведено перевірку викладених у зверненні даних.
Розглянувши висновок члена дисциплінарної палати та зібрані в процесі перевірки матеріали, заслухавши доповідача, дисциплінарна палата дійшла висновку, що у відкритті дисциплінарної справи стосовно суддів Валігури Д.М., Бойка О.В.. Хоменко О.Л. необхідно відмовити з таких підстав.
Установлено, що у провадженні суддів Голосіївського районного суду міста Києва Валігури Д.М., Бойка О.В., Хоменко О.Л. перебуває кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_1 у вчиненні злочину.
Ухвалою суду від 07 жовтня 2014 року обвинуваченому обрано міру запобіжного заходу у виді особистого зобов’язання з покладенням обов’язків, передбачених частиною п’ятою статті 194 КПК України строком до 05 грудня 2014 року.
Ухвалою суду від 04 грудня 2014 року міру запобіжного заходу продовжено до 02 лютого 2015 року.
02 лютого 2015 року Голосіївським районним судом міста Києва постановлено ухвалу про зміну міри запобіжного заходу з особистого зобов’язання на домашній арешт, з забороною в нічний час залишати місце свого проживання із застосуванням додаткових обов’язків, пов’язаних з носінням електронного засобу контролю, здачею на зберігання паспортів громадянина України та для виїзду за кордон, прибуттям за кожною вимогою до суду, повідомленням суду про зміну свого місця проживання та роботи та зобов’язано не відлучатись з міста Києва без дозволу суду.
Ухвалами суду від 02 квітня, 25 травня та 11 червня 2015 року строк дії обов’язків, покладених на ОСОБА_1, при застосуванні запобіжного заходу у виді домашнього арешту відповідно до ухвали суду від 02 лютого 2015 року продовжено до 02 серпня 2015 року включно.
Із письмових пояснень суддів вбачається, що розгляд колегією суду зазначеного кримінального провадження проводиться із суворим дотриманням норм КПК України та позиції Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, викладених у листі від 04 квітня 2013 року № 511- 550/0/4-13 «Про деякі питання порядку застосування запобіжних заходів під час досудового розслідування та судового провадження відповідно до КПК України».
Ухвала суду від 11 червня 2015 року є законною та обґрунтованою, оскільки на момент її постановлення існували ризики, передбачені статтею 177 КПК України.
Суддя зауважив, що обвинувачений, не зважаючи на покладені на нього процесуальні обов’язки, навмисно порушував їх, що стало підставою для зміни обраної міри запобіжного заходу.
Суддя також зауважив, що право ОСОБА_1 на судовий захист не було порушено. Під час судового засідання 11 червня 2015 року дійсно був відсутнім його представник Безпалий Т.Г. Однак обвинувачений мав іншого представника – Хоптинець А.Б., від послуг якого він не відмовився та який і був присутнім у судовому засіданні. Відкладення розгляду справи через неприбуття одного із захисників не передбачено чинним законодавством.
У судовому засіданні 11 червня 2015 року лише було вирішено питання з приводу забезпечення належної процесуальної поведінки обвинуваченого ОСОБА_1 на момент перебування головуючого судді у щорічній основній відпустці, однак судове слідство у кримінальному провадженні не відбувалось.
Оскільки до суду не надано жодного належним чином підтверджуючого документу про поважність неявки в судове засідання інших обвинувачених ОСОБА_2 та ОСОБА_3, а тому судове засідання проведено за їх відсутності. Окрім того, вказані обставини судом було розцінено як зловживання обвинуваченими своїми процесуальними правами з метою затягування розгляду даного провадження та штучного створення передумов для позбавлення колегії суддів забезпечення належної процесуальної поведінки обвинуваченого та в подальшому його ухилення від притягнення до кримінальної відповідальності.
11 червня 2015 року під час судового засідання колегією суддів було встановлено, що на момент закінчення строку дії обов’язків, покладених на обвинуваченого ОСОБА_1 при застосуванні запобіжного заходу у виді домашнього арешту, головуючий суддя перебуватиме у основній щорічній відпустці. З урахуванням зухвалого ставлення обвинуваченого до обраної йому міри запобіжного заходу строк дії обов’язків продовжено до 02 серпня 2015 року.
Окрім того, колегією суддів надано обвинуваченому дозвіл на проживання за іншою адресою.
Таким чином, пояснення суддів є логічними та послідовними, а також підтверджено копіями з матеріалів справи, а тому враховані під час проведення перевірки.
Доводи звернення не є обставинами, які можуть свідчити про вчинення суддями дисциплінарного проступку, адже твердження заявника Ксєніча К.М. фактично є незгодою з ухвалами суду від 25 травня та 11 червня 2015 року про продовження обвинуваченому міри запобіжного заходу.
Висловлена незгода не може бути прийнята до уваги Комісії, оскільки не належить до повноважень, визначених статтею 101 Закону України «Про судоустрій і статус суддів».
Згідно з правовою позицією Конституційного Суду України, викладеною у рішенні від 11 березня 2011 року № 2рп/2011, незалежність суддів полягає передусім у їхній самостійності, непов’язаності при здійсненні правосуддя будь- якими обставинами та іншою, крім закону, волею. Давати ж оцінку процесуальним діям суддів щодо розгляду конкретної судової справи може лише апеляційна та касаційна інстанції при перегляді судових рішень.
Як вбачається з положення пункту 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 8 від 13 червня 2007 року «Про незалежність судової влади», суддям забезпечується свобода неупередженого вирішення судових справ відповідно до їх внутрішнього переконання, що ґрунтується на вимогах закону.
Згідно зі статтею 66 Рекомендацій СМ/Rес (2010) 12 Комітету Міністрів Ради Європи тлумачення закону, оцінювання фактів та доказів, які здійснюють судді для вирішення справи, не повинні бути приводом цивільної або дисциплінарної відповідальності, за винятком випадків злочинного наміру або грубої недбалості.
Підстави дисциплінарної відповідальності судді визначено статтею 92 Закону України «Про судоустрій і статус суддів».
Оскільки в діях суддів Валігури Д.О., Бойка О.В.. Хоменко О.Л. не вбачається ознак дисциплінарного проступку, передбаченого статтею 92 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», підстави для відкриття дисциплінарної справи стосовно них відсутні.
Відповідно до частини дев’ятої статті 95 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» у разі відсутності підстав для притягнення судді до дисциплінарної відповідальності, закінчення строку давності притягнення або виявлення обставин, передбачених частиною п’ятою статті 93 цього Закону, орган, що здійснює дисциплінарне провадження щодо суддів, приймає рішення про відмову у відкритті дисциплінарної справи стосовно судді.
Доповідач відповідно до вимог частини першої статті 96 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» не бере участі у прийнятті рішення, а тому не підписує його.
Ураховуючи викладене та керуючись статтями 92-96, 101, 108 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», Вища кваліфікаційна комісія суддів України у складі дисциплінарної палати,
вирішила:
відмовити у відкритті дисциплінарної справи стосовно суддів Голосіївського районного суду міста Києва Валігури Дмитра Миколайовича, Бойка Олександра Васильовича, Хоменко Олени Леонідівни за зверненням Ксєніча Костянтина Михайловича.
Рішення про відмову у відкритті дисциплінарної справи оскарженню не підлягає.
Головуючий М.В. Патрюк
Члени Комісії: А.О. Заріцька
П.С. Луцюк
С.М. Прилипко
В.Є. Устименко
