Вища кваліфікаційна комісія суддів України у складі:
головуючого – Патрюка М.В.,
членів Комісії: Бутенка В.І., Весельської Т.Ф., Луцюка П.С., Мішина М.І., Прилипка С.М., Тітова Ю.Г., Устименко В.Є., Шилової Т.С.,
розглянувши питання про відкриття дисциплінарної справи стосовно судді Октябрського районного суду міста Полтави Блажко Ірини Олексіївни за зверненням Біленького О.О.,
встановила:
У липні 2014 року до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України (далі – Комісія) надійшли скарги Біленького О.О. щодо поведінки судді Октябрського районного суду міста Полтави Блажко І.О.
У скарзі Біленький 0.0. вказує на те, що рішення Октябрського районного суду міста Полтави від 20 лютого 2013 року, ухвалене під головуванням судді Блажко І.О. у справі за позовом ОСОБА_1 до виконавчого комітету Октябрьської районної в місті Полтаві ради, треті особи – ОСОБА_2, ОСОБА_3, автогаражний колектив «Сади», про визнання права власності в порядку спадкування є незаконним, необгрунтованим, упередженим та таким, що ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права.
Із урахуванням викладених обставин заявник просить Комісію притягнути суддю Октябрського районного суду міста Полтави Блажко І.О. до дисциплінарної відповідальності.
28 березня 2015 року набрав чинності Закон України «Про забезпечення права на справедливий суд» від 12 лютого 2015 року № 192-VІІІ (далі – Закон), яким Закон України «Про судоустрій і статус суддів» викладено у новій редакції. Відповідно до пункту 8 розділу II цього Закону (Прикінцеві та перехідні положення) заяви та скарги, подані до набрання чинності цим Законом, а також дисциплінарні провадження щодо суддів, розпочаті до набрання чинності цим Законом, здійснюються відповідно до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» у редакції, що діяла на момент подачі відповідної заяви (скарги), відкриття відповідного дисциплінарного провадження.
Ураховуючи наведене, дисциплінарне провадження за даною скаргою має здійснюватися за Законом України «Про судоустрій і статус суддів» у редакції 2010 року.
Відповідно до статті 86 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» членом Комісії Мішиним М.І. проведено перевірку викладених у скарзі обставин.
Розглянувши матеріали перевірки, заслухавши доповідача, Комісія дійшла висновку, що у відкритті дисциплінарної справи стосовно судді Октябрського районного суду міста Полтави Блажко І.О. необхідно відмовити з таких підстав.
Перевіркою встановлено, що у провадженні судді Октябрського районного суду міста Полтави Блажко І.О. перебувала цивільна справа за позовом ОСОБА_1 до виконавчого комітету Октябрьської районної в місті Полтаві ради, треті особи – ОСОБА_2, ОСОБА_3, автогаражний колектив «Сади», про визнання права власності в порядку спадкування.
20 лютого 2013 року суддею Блажко І.О. за результатами розгляду справи по суті ухвалено рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_1 було задоволено частково.
Визнано за ОСОБА_1 право власності на гараж, що знаходиться в автогаражному колективі «Сади», АДРЕСА_1.
Не погоджуючись із рішенням Октябрського районного суду міста Полтави від 20 лютого 2013 року, Біленький О.О. який не брав участі у справі оскаржив його в апеляційному порядку.
У поданій апеляційні скарзі Біленький О.О., посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просив рішення місцевого суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити за безпідставністю у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1.
Рішенням колегії суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Полтавської області від 13 лютого 2014 року апеляційну скаргу Біленького О.О. – особи, яка не брала участі у справі, задоволено частково.
Рішення Октябрьського районного суду міста Полтави від 20 лютого 2013 року скасовано в повному обсязі.
Ухвалено нове рішення, яким відмовлено за безпідставністю у задоволенні позову ОСОБА_1 до Октябрьської районної в місті Полтаві ради, треті особи – ОСОБА_2, ОСОБА_3, автогаражний колектив «Сади», про визнання права власності в порядку спадкування.
Колегія суддів дійшла висновку, що при вирішенні спору місцевим судом належним чином не встановлено, які права чи інтереси позивача були порушені органом місцевого самоврядування, не враховано відсутність правовідносин спадкового характеру між сторонами, а також не вжито заходів щодо з'ясування питань, пов'язаних з належністю та статусом спірного гаража.
Не погоджуючись із рішенням апеляційного суду Полтавської області від 13 лютого 2014 року, ОСОБА_1, яка була позивачем у справі, оскаржила його в касаційному порядку.
Ухвалою колегії суддів Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 24 грудня 2014 року касаційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково.
Рішення апеляційного суду Полтавської області від 13 лютого 2014 року скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Колегія суддів касаційної інстанції дійшла висновку, що апеляційний суд належним чином не спростував висновки суду першої інстанції та не зазначив у рішенні встановлені факти, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення сторін. Крім того, у рішенні апеляційного суду взагалі відсутні мотиви та посилання на докази, на підставі яких апеляційний суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позову.
25 березня 2015 року за результатами нового розгляду справи в апеляційній інстанції колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Полтавської області ухвалила рішення, яким апеляційну скаргу Біленького О.О. задовольнила.
Рішення Октябрського районного суду міста Полтави від 20 лютого 2013 року скасувала, ухвалила нове рішення, яким відмовила ОСОБА_1 у задоволенні позовних вимог за недоведеністю.
Зі змісту рішення апеляційної інстанції убачається, що при вирішенні спорів про спадкування, спадщина за якими відкрилась і була прийнята до 01 січня 2004 року, не допускається застосування судами норм ЦК 2003 року, а застосуванню підлягають норми законодавства, чинного на час відкриття спадщини, зокрема ЦК УРСР. У даному випадку, як було встановлено судом першої інстанції, позивач прийняла та оформляла спадщину в червні 1998 року, тому посилання суду першої інстанції при вирішенні вказаного спору на норми ЦК України, що набули чинності з 01 січня 2004 року, на думку колегії суддів, є помилковим.
Також колегія суддів зазначила, що позивачем ОСОБА_1 не було надано ні суду першої інстанції, ні апеляційної інстанції жодного доказу на підтвердження закріплення за спадкодавцем спірного майна (гаражу, що знаходиться в автогаражному колективі «Сади», ряд № 7). Також не було надано доказів про те, що позивач після смерті чоловіка зверталась із заявою про прийняття її в члени кооперативу.
Згідно з частиною першою статті 124 Конституції України правосуддя в Україні здійснюється виключно судами. Делегування функцій судів, а також привласнення цих функцій іншими органами чи посадовими особами не допускається.
Однією з основних засад судочинства згідно з пунктом 8 частини третьої статті 129 Конституції України є забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду, право на яке учасники судового процесу та інші особи відповідно до статті 13 ЦПК України реалізовують у порядку, встановленому процесуальним законом.
Отже, виключне право перевірки законності та обґрунтованості судових рішень має відповідний суд згідно з процесуальним законодавством. Оскарження в будь-який спосіб судових рішень, діяльності судів і суддів щодо розгляду та вирішення справи поза передбаченим процесуальним порядком у справі не допускається.
З огляду на повноваження, визначені статтею 91 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» у редакції 2010 року, Комісія не вправі перевіряти законність і обґрунтованість судових рішень та надавати оцінку процесуальним діям суддів, оскільки такі повноваження належать виключно до компетенції апеляційної та касаційної інстанцій у випадках, передбачених чинним законодавством.
Подавши апеляційну скаргу на рішення Октябрського районного суду міста Полтави від 20 лютого 2013 року, заявник Біленький О.О. скористався своїм правом на апеляційне оскарження судового рішення суду першої інстанції, яке вважав незаконним.
Відповідно до частини другої статті 83 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» скасування або зміна судового рішення не тягне за собою дисциплінарної відповідальності судді, який брав участь у його ухваленні, крім випадків, коли порушення допущено внаслідок умисного порушення норм права чи неналежного ставлення до службових обов’язків.
Та обставина, що рішення Октябрського районного суду міста Полтави від 20 лютого 2013 року було скасовано судом апеляційної інстанції, не може слугувати підставою для притягнення судді до дисциплінарної відповідальності, оскільки обставин, які б вказували на те, що порушення допущено внаслідок умисного порушення суддею Блажко І.О. норм права чи неналежного ставлення до службових обов’язків, апеляційним судом та Комісією в ході перевірки встановлено не було.
Відповідно до характеристики, наданої головою Октябрського районного суду міста Полтави, суддя Блажко І.О. характеризується виключно позитивно, за час роботи на посаді судді зарекомендувала себе кваліфікованим спеціалістом, до дисциплінарної відповідальності не притягалась.
Підстави дисциплінарної відповідальності судді визначено статтею 83 Закону України «Про судоустрій і статус суддів».
Оскільки в діях судді Блажко І.В. не вбачається ознак дисциплінарного проступку, передбаченого статтею 83 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», підстави для відкриття дисциплінарної справи стосовно неї відсутні.
Керуючись статтями 83-86, 91, 97 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» у редакції 2010 року, Комісія
вирішила:
відмовити у відкритті дисциплінарної справи стосовно судді Октябрського районного суду міста Полтави Блажко Ірини Олексіївни за зверненням Біленького О.О.
Головуючий М.В. Патрюк
Члени Комісії: В.І. Бутенко
Т.Ф. Весельська
П.С. Луцюк
М.І. Мішин
С.М. Прилипко
Ю.Г. Тітов
В.Є. Устименко
Т.С. Шилова
