Вища кваліфікаційна комісія суддів України у складі колегії:
головуючого – Тітова Ю.Г.,
членів Комісії: Заріцької А.О., Макарчука М.А. - доповідача, Прилипка С.М.,
розглянувши дисциплінарну справу, відкриту стосовно судді Коростенського міськрайонного суду Житомирської області Снігір Віти Михайлівни за зверненням адвоката Нікітченка Валерія Васильовича в інтересах ТОВ «Лабораторія інформаційних систем та технологій», апеляційного суду Житомирської області та заступника прокурора Житомирської області Мякішева Віталія Леонідовича,
встановила:
У травні, червні та липні 2015 року до Комісії надійшли звернення адвоката Нікітченка В.В. в інтересах ТОВ «Лабораторія інформаційних систем та технологій», окрема ухвала апеляційного суду Житомирської області від 03 червня 2015 року, звернення заступника прокурора Житомирської області Мякішева В.Л. щодо поведінки судді Коростенського міськрайонного суду Житомирської області Снігір В.М., яка може мати наслідком дисциплінарну відповідальність судді з підстав істотного порушення норм процесуального права при здійсненні правосуддя, пов’язаних, зокрема, з відмовою у доступі особи до правосуддя з підстав, не передбачених законом, порушення вимог щодо розподілу та реєстрації справ у суді, правил підсудності чи підвідомчості, необґрунтоване вжиття заходів забезпечення позову, систематичне або грубе одноразове порушення правил суддівської етики, що підриває авторитет правосуддя.
Адвокат Нікітченко В.В. та заступник прокурора зазначають, що під час розгляду справи № 279/8318/14-ц суддею допущено істотні порушення норм процесуального права, упереджено та несправедливо розглянуто спір по суті, ухвалено незаконне рішення внаслідок неналежного виконання своїх службових обов’язків. Вважають, що суддею допущено порушення правил підсудності під час розгляду справи, не залучено до участі у справі як третю особу ТОВ «ЛІСТ», яке є власником об’єкту незавершеного будівництва, неповно досліджено докази та не з’ясовано усіх обставин, які мають значення для правильного вирішення справи по суті.
Так, суддею не взято до уваги вимоги частини першої статті 114 ЦПК України та розглянуто справу про визнання права власності на об’єкт нерухомого майна, який розташовано у місті Києві, чим недотримано правила виключної підсудності.
Вказані порушення встановлено судом апеляційної інстанції.
Прокуратурою Житомирської області також зазначено, що, незважаючи на те, що у позовній заяві ОСОБА_1 про збільшення позовних вимог від 21 листопада 2014 року не було викладено обставин, не зазначено докази, не оплачено судового збору, суддею постановлено ухвалу про відкриття провадження у справі.
У матеріалах справи відсутні дані щодо направлення копії ухвали про відкриття провадження у справі разом з позовною заявою та доданими документами учасникам судового процесу.
Позовні вимоги ОСОБА_1 до Коростенської міської ради про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини ухвалою суду залишено без розгляду. Дана ухвала міститься в матеріалах справи, однак у судовому засіданні не проголошувалась.
Позовні вимоги ТОВ «Демос -90» судом взагалі не було розглянуто.
Апеляційним судом Житомирської області до Комісії направлено окрему ухвалу від 03 червня 2015 року щодо грубих процесуальних порушень суддею Коростенського міськрайонного суду Житомирської області Снігір В.М. під час розгляду справи № 279/8318/14-ц та ухвалення 21 листопада 2014 року рішення.
Посилаючись на вказані обставини, заявники просять провести перевірку та вжити заходів дисциплінарного впливу.
30 вересня 2016 року набрав чинності Закон України «Про судоустрій і статус суддів» у редакції від 02 червня 2016 року.
Відповідно до пункту 31 прикінцевих та перехідних положень, заяви (скарги) щодо поведінки суддів місцевих та апеляційних судів, отримані Вищою кваліфікаційною комісією суддів України до набрання чинності цим Законом, передаються для розгляду Вищій раді правосуддя, якщо на день набрання чинності цим Законом Комісією не прийнято рішення про відкриття або про відмову у відкритті дисциплінарної справи.
Якщо на день набрання чинності цим Законом Вищою кваліфікаційною комісією суддів України прийнято рішення про відкриття дисциплінарної справи, така справа розглядається колегіями Комісії, визначеними за її рішеннями, у порядку, що діяв на день відкриття дисциплінарної справи.
Ухвалюючи рішення за результатами розгляду таких дисциплінарних справ, Вища кваліфікаційна комісія суддів України застосовує дисциплінарні стягнення, визначені цим Законом.
Рішенням Комісії № 812/дп-16 від 20 квітня 2016 року стосовно судді Коростенського міськрайонного суду Житомирської області Снігір Віти Михайлівни відкрито дисциплінарну справу.
За таких обставин, Комісією застосовується порядок розгляду дисциплінарної справи, передбачений Законом України «Про судоустрій і статус суддів» (у редакції від 12 лютого 2015 року № 192-VIII).
У засідання Комісії з’явилася суддя Снігір В.М. та адвокат Кривко Ю.М., який діє в інтересах ТОВ «Лабораторія інформаційних систем та технологій» на підставі договору про надання правової допомоги від 29 березня 2016 року. Інші заявники в засідання Комісії не з’явились, проте їх неявка не перешкоджає розгляду.
Заслухавши доповідача, заявника, який підтримав подану скаргу, пояснення судді, який підтримав надані письмові пояснення, повно та всебічно дослідивши матеріали дисциплінарної справи, Комісія встановила такі обставини та дійшла таких висновків.
04 листопада 2014 року до Коростенського міськрайонного суду Житомирської області надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Коростенської міської ради про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини.
Ухвалою судді Снігір В.М. від 05 листопада 2014 року позовну заяву залишено без руху та надано строк для усунення недоліків.
07 листопада 2014 року до суду надійшла заява ОСОБА_1 про збільшення позовних вимог. Вказав, що спадкодавець передав ОСОБА_2 гроші в невідомому йому розмірі. Вказані кошти ОСОБА_2 інвестував в ТОВ «Демос - 90» у житлову площу в офісно-житловому комплексі АДРЕСА_1 у місті Києві.
З цих підстав просить стягнути з ТОВ «Демос-90» раніше сплачені кошти без зазначення їх розміру.
10 листопада 2014 року суддею постановлено ухвалу про відкриття провадженім у справі.
21 листопада 2014 року ОСОБА_1 подано заяву про залишення позову до Коростенської міської ради без розгляду, яку задоволено, про що постановлено ухвалу.
Цього ж дня, третьою особою, яку залучено до участі у справі як третю особу ˗ ОСОБА_2, заявлено самостійні вимоги на предмет спору до ТОВ «Демос ˗ 90» про стягнення 1463160 грн, інвестованих у будівництво житлового приміщення в офісно-житловому комплексі АДРЕСА_1 у місті Києві.
ТОВ «Демос ˗ 90» подано зустрічну позовну заяву до ОСОБА_2 про визнання права власності на об’єкт незавершеного будівництва офісно- житлового комплексу АДРЕСА_1 у місті Києві загальною площею 1311,9 кв. м.
21 листопада 2014 року Коростенським міськрайонним судом Житомирської області ухвалено рішення про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2. Позовні вимоги за зустрічним позовом задоволено, визнано за ТОВ «Демос ˗ 90» право власності на об’єкт незавершеного будівництва офісно-житлового комплексу, що розташований за адресою: місто Київ, АДРЕСА_1.
Ухвалою Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 21 листопада 2014 року позовні вимоги ОСОБА_1 залишено без розгляду.
Рішенням апеляційного суду Житомирської області від 03 червня 2015 року апеляційну скаргу ТОВ «Лабораторія інформаційних систем та технологій», яким надано письмові докази стосовно того, що товариство є комітентом за договором комісії № 1/05/17 від 23 травня 2007 року, орендарем земельної ділянки у місті Києві АДРЕСА_1, та власником об’єкту незавершеного будівництва офісно-житлового комплексу, який розташовано за вказаною адресою.
З цих підстав, рішення суду першої інстанції скасовано в частині задоволення позовних вимог ТОВ «Демос-90» та ухвалено нове рішення про відмову у задоволенні.
Апеляційним судом встановлено, що рішення Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 21 листопада 2014 року за змістом не відповідає вимогам статті 215 ЦПК України, а висновки суду щодо предмету спору зроблені всупереч вимогам статтей 213-214 ЦПК України.
Зокрема апеляційним судом встановлено, що ТОВ «Демос-90» заявивши вимоги про визнання права власності на об’єкт незавершеного будівництва офісно-житлового комплексу АДРЕСА_1 у місті Києві загальною площею 1311,9 кв.м., не надав до суду належних і допустимих доказів на їх підтвердження, а суд задовольняючи позов у своєму рішенні не вказав доводів, які він досліджував та доказів, на підставі яких зроблено правові висновки.
Рішення суду першої інстанції у не скасованій частині та апеляційної інстанцій залишено без змін ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 11 листопада 2015 року.
Разом з тим, апеляційним судом Житомирської області постановлено окрему ухвалу, з якої вбачається, що «позовна заява ОСОБА_1 до Коростенської міської ради про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини і заява про доповнення позовних вимог не відповідали вимогам статті 119 ЦПК України.
Зокрема заяви не містили викладу обставин, якими позивач обґрунтовував свої вимоги, та в них не було зазначено доказів, що підтверджують кожну обставину або наявність підстав для звільнення від доказування, не були оплачені судовим збором відповідно до кількості заявлених позовних вимог та не було долучено жодного додатку, перелік яких містився у первісному позові.
Незважаючи на недоліки позовної заяви 10 листопада 2014 року суддею постановлено ухвалу про відкриття провадження у справі.
Апеляційним судом також встановлено, що матеріали справи не містять інформації про направлення учасникам процесу копії ухвали про відкриття провадження у справі разом з позовною заявою та доданими документами.
Відповідно до журналу судового засідання 21 листопада 2014 року представниками безпосередньо у судовому засіданні подані позовні заяви, які не відповідають вимогам статтей 119-212 ЦПК України, проте прийняті судом до розгляду з первісною позовною заявою ОСОБА_1.
Суддею після прийняття позовної заяви третьої особи з самостійними вимогами на предмет спору та зустрічної позовної заяви не було вирішено питання щодо можливості продовження розгляду справи за відсутності осіб, які не з ’явились в судове засідання та в матеріалах справи відсутні відомості щодо їх належного повідомлення. У порушення вимог статті 74, частини четвертої статті 127, 167 ЦПК України копії позовних заяв з додатками не було вручено учасникам судового процесу та не роз ’яснено їх права і обов 'язки. Головуюча Снігір В.М. обмежилась лише інформацією представників про те, що вони ознайомлені з позовними вимогами опонентів та їм відомі їх права в судовому засіданні.
Судом недотримано вимог частини першої статті 114 та пункту 2 частини першої статті 116 ЦПК України. До початку розгляду справи по суті було прийнято зустрічну позовну заяву ТОВ «Демос – 90» про визнання права власності на об’єкт незавершеного будівництва офісно-житлового комплексу, який розташовано у місті Києві АДРЕСА_1. Враховуючи, що сторони зареєстровані у місті Києві, головуючим суддею мало б бути вирішено питання щодо передачі справи на розгляд до іншого суду за правилами виключної підсудності, а саме: за місцем розташування нерухомого майна.
Матеріали справи містять ухвалу Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 21 листопада 2014 року про залишення позовної заяви ОСОБА_1 без розгляду. Однак постановлена ухвала в судовому засіданні головуючим суддею не проголошувалась. Первісні позовні вимоги ОСОБА_1 до ТОВ «Демос-90» про стягнення коштів судом першої інстанції взагалі не було розглянуто, відомості щодо належного повідомлення позивача про судове засідання в матеріалах справи відсутні.
Головуюча у справі суддя Снігір В.М. у порушення вимог статтей 10, 114, 206ЦПК України не сприяла повному та всебічному з’ясуванню обставин справи, не визначилася з характером правовідносин щодо заінтересованих осіб, зокрема, вирішила справу з порушенням правил виключної підсудності, у відсутності осіб, які не були належним чином повідомлені про день та час судового розгляду, хоча прийняте у справі рішення безпосередньо стосується їх прав та обов’язків, чим порушено право останніх на справедливий судовий розгляд, що передбачено частиною першою статті 6 Європейської конвенції з прав людини».
Заперечуючи проти доводів, викладених у зверненнях та окремій ухвалі апеляційного суду, суддя Снігір В.М. посилається на те, що під час розгляду зазначеної справи вона керувалася законом та обставини встановлювались на підставі наявних у справі доказів.
Обставини, на які посилається заявник, суду не були відомі під час розгляду справи, а докази, які б підтверджували зазначені обставини в матеріалах справи були відсутні. Зокрема, скаржник посилається на підписані Лобасом С.В. (засновник і директор ТОВ «Демос ˗ 90» та ТОВ «ЛІСТ») договір оренди земельної ділянки, договір на будівництво, дозвіл на виконання будівельних робіт, які до суду не було надано.
Надані суддею пояснення спростовуються змістом ухвалених суддею у справі рішень, змістом позовних заяв, які надані Комісії в ході перевірки звернень і з цих підстав не можуть бути врахованими Комісією.
Доводи звернення щодо відкриття провадження у справі за позовною заявою, яка не відповідає вимогам чинного законодавства, ненаправлення учасникам процесу копії ухвали про відкриття провадження у справі разом з доданими документами, непроголошення ухвали суду про залишення позовної заяви без розгляду, висновки апеляційного суду про порушення місцевим судом права сторін на справедливий судовий розгляд та інші порушення суддею не було пояснено і не спростовано.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Згідно зі статтею 2 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (у редакції від 07 липня 2010 року № 2453-VI) суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Статтею 8 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (у редакції від 07 липня 2010 року № 2453-VI) встановлено, що ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи в суді, до підсудності якого вона віднесена процесуальним законом.
Ураховуючи зазначене, встановлені перевіркою обставини а також зміст окремої ухвали апеляційного суду Житомирської області свідчать про наявність дисциплінарного проступку у діях судді Коростенського міськрайонного суду житомирської області Снігір В.М., наслідком якого є притягнення судді до дисциплінарної відповідальності з підстав передбачених статтею 83 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (у редакції від 07 липня 2010 року № 2453-VI), а саме істотні порушення норм процесуального права при здійсненні правосуддя, пов’язані, зокрема, з відмовою у доступі особи до правосуддя з підстав, не передбачених законом, порушення вимог щодо розподілу та реєстрації справ у суді, правил підсудності чи підвідомчості, необґрунтоване вжиття заходів забезпечення позову, систематичне або грубе одноразове порушення правил суддівської етики, що підриває авторитет правосуддя.
Вчинений дисциплінарний проступок надає Комісії підстави для прийняття рішення про направлення рекомендації до Вищої ради юстиції для вирішення питання щодо внесення подання про звільнення судді з посади відповідно до правил, встановлених статтею 87 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» в редакції на день вчинення проступку.
Строк накладання дисциплінарного стягнення, встановлений у частині четвертій статті 87 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (у редакції від 07 липня 2010 року № 2453-VI), до звільнення за порушення присяги не застосовувався, і звільнення судді за порушення присяги не було обмежено в часі.
Комісія при розгляді дисциплінарної справи керується статтею 58 Конституції України, відповідно до якої закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії у часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
У Рішенні Конституційного Суду України у справі за конституційним зверненням Національного банку України щодо офіційного тлумачення положення частини першої статті 58 Конституції України (справа про зворотну дію в часі законів та інших нормативно- правових актів) від 9 лютого 1999 року № 1-рп/99 (пункт 2) зазначено, що Конституція України, закріпивши частиною першою статті 58 положення щодо неприпустимості зворотної дії в часі законів та інших нормативно-правових актів, водночас передбачає їх зворотну дію в часі у випадках, коли вони пом'якшують або скасовують юридичну відповідальність особи, що є загальновизнаним принципом права.
Відповідно до абзацу 2 пункту 31 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (у редакції від 02 червня 2016 року № 1402-VIII) якщо на день набрання чинності цим Законом Вищою кваліфікаційною комісією суддів України прийнято рішення про відкриття дисциплінарної справи, така справа розглядається колегіями Комісії, визначеними за її рішеннями, у порядку, що діяв на день відкриття дисциплінарної справи. Ухвалюючи рішення за результатами розгляду таких дисциплінарних справ, Вища кваліфікаційна комісія суддів України застосовує дисциплінарні стягнення, визначені цим Законом.
Статтею 109 зазначеного Закону передбачено види дисциплінарних стягнень, особливості їх застосування та встановлено, що дисциплінарне стягнення до судді застосовується не пізніше трьох років з дня вчинення проступку.
З цих підстав застосуванню підлягає стаття 109 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (у редакції від 02 червня 2016 року № 1402-VIII), відповідно до якої трирічний строк підлягає застосуванню до судді у випадку вчинення ним проступку, який надає Комісії підстави прийняти рішення про направлення рекомендації до Вищої ради юстиції для вирішення питання щодо внесення подання про звільнення судді з посади відповідно до правил, встановлених статтею 87 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (у редакції від 07 липня 2010 року № 2453VІ).
Обираючи вид дисциплінарного стягнення стосовно судді Снігір В.М. Комісія враховує особу судді, її досвід роботи на посаді (указом Президента України від 23 серпня 2012 року № 484/2012 призначено на посаду судді Коростенського міськрайонного суду Житомирської області), позитивні характеристики судді, навантаження, а також те, що раніше суддя до дисциплінарної відповідальності не притягувалася та приходить до висновку про можливість застосування до неї дисциплінарного стягнення непов’язаного із звільненням з посади.
Комісія враховуючи обставини, за яких був вчинений зазначений проступок, його характер і наслідки для заявника, обирає дисциплінарне стягнення у виді подання про тимчасове, строком на чотири місяці, відсторонення від здійснення правосуддя – з позбавленням права на отримання доплат до посадового окладу судді та обов’язковим направленням судді до Національної шкоди суддів України для проходження курсу підвищення кваліфікації, визначеного органом, що здійснює дисциплінарне провадження щодо суддів, та подальшим кваліфікаційним оцінюванням для підтвердження здатності судді здійснювати правосуддя у відповідному суді.
Доповідач відповідно до вимог частини першої статті 96 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (у редакції від 12 лютого 2015 року № 192-VIІІ) не бере участі у прийнятті рішення, а тому не підписує його.
Керуючись статтями 83-87 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (у редакції від 07 липня 2010 року №2453-VI), статтями 95-97 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (у редакції від 12 лютого 2015 року № 192-VIІІ) а також статтею 109 та пунктом 31 прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (у редакції від 02 червня 2016 року № 1402- VIІІ), Комісія
вирішила:
притягнути до дисциплінарної відповідальності суддю Коростенського міськрайонного суду Житомирської області Снігір Віту Михайлівну за зверненням адвоката Нікітченка Валерія Васильовича в інтересах ТОВ «Лабораторія інформаційних систем та технологій», апеляційного суду Житомирської області та заступника прокурора Житомирської області Мякішева Віталія Леонідовича.
Застосувати до судді Коростенського міськрайонного суду Житомирської області Снігір Віти Михайлівни дисциплінарне стягнення у виді подання про тимчасове, строком на чотири місяці, відсторонення від здійснення правосуддя – з позбавленням права на отримання доплат до посадового окладу судді та обов’язковим направленням судді до Національної шкоди суддів України для проходження курсу підвищення кваліфікації, визначеного органом, що здійснює дисциплінарне провадження щодо суддів, та подальшим кваліфікаційним оцінюванням для підтвердження здатності судді здійснювати правосуддя у відповідному суді.
Рішення Комісії може бути оскаржено суддею в порядку, передбаченому Кодексом адміністративного судочинства України.
Головуючий Ю.Г. Тітов
Члени Комісії: А.О. Заріцька
С.М. Прилипко
