Вища кваліфікаційна комісія суддів України у складі колегії:
головуючого – Кобецької Н.Р. (доповідач),
членів Комісії: Духа Я.М., Шевчук Г.М.,
провівши співбесіду з переможцем конкурсу на зайняття вакантних посад суддів місцевих судів, оголошеного рішенням Комісії від 14 вересня 2023 року № 95/зп-23, Ковалишкіним В’ячеславом Валерійовичем,
встановила:
Ковалишкін В’ячеслав Валерійович ____ року народження, громадянин України, відповідно до державного сертифікату володіє державною мовою на рівні вільного володіння першого ступеня.
Ковалишкін В.В. має вищу освіту, у 2001 році закінчив Запорізький національний університет і отримав диплом спеціаліста, спеціальність правознавство, у 2003 році – Київський національний університет імені Тараса Шевченка, отримав диплом магістра.
Стаж професійної діяльності у сфері права становить понад 22 роки.
Рішенням Вищої кваліфікаційної комісії суддів України від 03 квітня 2017 року № 28/зп-17 оголошено добір кандидатів на посаду судді місцевого суду з урахуванням 600 прогнозованих вакантних посад суддів місцевого суду.
До Комісії 29 квітня 2017 року надійшла заява Ковалишкіна В.В. про допуск його до участі у доборі кандидатів на посаду судді місцевого суду як особи, яка не має стажу роботи на посаді помічника судді більше трьох років.
Рішенням Комісії від 21 вересня 2017 року № 16/дс-17 Ковалишкіна В.В. допущено до участі у доборі кандидатів на посаду судді місцевого суду та складення відбіркового іспиту.
Рішенням Комісії від 06 грудня 2017 року № 127/зп-17 визначено результати іспиту у межах процедури добору кандидатів на посаду судді місцевого суду, оголошеного Комісією 03 квітня 2017 року № 28/зп-17, та допущено до наступного етапу добору осіб, що успішно склали у межах нього відбірковий іспит, зокрема Ковалишкіна В.В.
Рішенням Комісії від 07 червня 2018 року № 249/дс-18 Ковалишкіна В.В. визнано таким, що за результатами спеціальної перевірки відповідає установленим Законом України «Про судоустрій і статус суддів» (далі – Закон) вимогам до кандидата на посаду судді.
Рішенням Комісії від 26 липня 2023 року № 39/зп-23 затверджено результати кваліфікаційних іспитів зі спеціалізації місцевого загального суду, місцевого адміністративного суду, місцевого господарського суду, призначених рішенням Вищої кваліфікаційної комісії суддів України від 24 червня 2019 року № 107/зп-19.
Рішенням Комісії від 01 серпня 2023 року № 45/зп-23 продовжено термін дії результатів кваліфікаційного іспиту кандидатів на посаду судді місцевого загального, адміністративного, господарського судів, визначено рейтинг кандидатів на посаду судді місцевого загального суду та затверджено резерв кандидатів на заміщення вакантних посад суддів.
Рішенням Комісії від 14 вересня 2023 року № 95/зп-23 оголошено конкурс на зайняття 560 вакантних посад суддів у місцевих судах для кандидатів на посаду судді, зарахованих до резервів на заміщення вакантних посад суддів місцевих судів. Встановлено загальний порядок та строки подання кандидатами заяв та документів для участі в цьому конкурсі, затверджено Умови проведення конкурсу на зайняття 560 вакантних посад суддів у місцевих судах для кандидатів на посаду судді, зарахованих до резервів на заміщення вакантних посад суддів місцевих судів, та визначено, що питання допуску до участі в конкурсі вирішується Вищою кваліфікаційною комісією суддів України у складі колегій.
До Комісії 14 жовтня 2023 року надійшла заява Ковалишкіна В.В. про допуск його до участі в оголошеному конкурсі як особи, яка відповідає вимогам статті 69 Закону, перебуває у резерві на заміщення вакантних посад суддів та не займає суддівської посади.
Відповідно до автоматизованого розподілу справ заяву Ковалишкіна В.В. передано на розгляд члену Комісії Кобецькій Н.Р.
Рішенням Комісії від 01 грудня 2023 року № 17/дс-23 Ковалишкіна В.В. допущено до участі в оголошеному рішенням Комісії від 14 вересня 2023 року № 95/зп-23 конкурсі.
Рішенням Комісії від 19 грудня 2023 року № 177/зп-23 затверджено та оприлюднено на офіційному вебсайті Комісії рейтинг учасників конкурсу на посади суддів місцевих загальних судів у межах конкурсу, оголошеного рішенням Комісії від 14 вересня 2023 року № 95/зп-23. Зокрема, визначено рейтинг кандидатів на посаду судді Кременчуцького районного суду Полтавської області, в якому Ковалишкін В.В. займає переможну позицію.
Згідно з пунктом 58 розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону Вища кваліфікаційна комісія суддів України завершує конкурс на зайняття вакантних посад суддів місцевих судів, оголошений рішенням Комісії від 14 вересня 2023 року № 95/зп-23, за правилами, які діють після набрання чинності Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та деяких законодавчих актів України щодо удосконалення процедур суддівської кар’єри».
Відповідно до частин першої та другої статті 79-5 Закону після визначення переможця конкурсу Вища кваліфікаційна комісія суддів України на своєму засіданні проводить з ним співбесіду. За результатами співбесіди Вища кваліфікаційна комісія суддів України ухвалює рішення про рекомендацію або про відмову в наданні рекомендації про призначення кандидата на посаду судді.
Комісією 27 лютого 2024 року проведено співбесіду з Ковалишкіним В.В.
З урахуванням завдань Комісії, визначені законом етапи добору та призначення на посаду судді у своїй логічній послідовності покликані встановити відповідність кандидата передбаченим Конституцією України та Законом вимогам, з поміж яких критерію доброчесності, перевірити наявність інших обставин, які можуть негативно вплинути на суспільну довіру до судової влади у зв’язку із призначенням кандидата на посаду судді.
Відповідно до частини третьої статті 127 Конституції України на посаду судді може бути призначений громадянин України, не молодший тридцяти та не старший шістдесяти п’яти років, який має вищу юридичну освіту і стаж професійної діяльності у сфері права щонайменше п’ять років, є компетентним, доброчесним та володіє державною мовою. Аналогічні вимоги до кандидатів на посаду судді висуваються і в частині першій статті 69 Закону.
Під час співбесіди з кандидатом та дослідження його досьє Комісією встановлено належність Ковалишкіна В.В. до громадянства України, перевірено дотримання вікового та професійного цензу, а також надано оцінку документу про підтвердження рівня володіння державною мовою відповідно до визначеного стандарту.
У частині дев’ятій статті 69 Закону встановлено, що кандидат на посаду судді відповідає критерію доброчесності, якщо відсутні обґрунтовані сумніви у його незалежності, чесності, неупередженості, непідкупності, сумлінності, у дотриманні ним етичних норм, у його бездоганній поведінці у професійній діяльності та особистому житті, а також щодо законності джерел походження його майна, відповідності рівня життя кандидата на посаду судді або членів його сім’ї задекларованим доходам, відповідності способу життя кандидата на посаду судді його попередньому статусу.
«Критерій доброчесності є надзвичайно важливим з огляду на те, яку роль відіграє судова влада у становленні правової держави. Саме доброчесність є ключовою категорією у формуванні морально-етичного образу суддів, запорукою формування довіри народу до суддів та судової влади загалом.
Доброчесність – це необхідна морально-етична складова діяльності судді, яка, серед іншого, визначає межу і спосіб його поведінки, що ґрунтується на принципах об’єктивного ставлення до сторін у справах та чесності у способі власного життя, виконанні своїх обов’язків та здійсненні правосуддя.
За визначенням терміну, який подано в Сучасному словнику з етики, доброчесністю є позитивна моральна якість, зумовлена свідомістю і волею людини, яка є узагальненою стійкою характеристикою людини, її способу життя, вчинків; якість, що характеризує готовність і здатність особистості свідомо і неухильно орієнтуватись у своїй діяльності та поведінці на принципи добра і справедливості.
Авторитет та довіра до судової влади формуються залежно від персонального складу судів, від осіб, які обіймають посади суддів та формують суддівський корпус. Саме тому важливо, щоб кандидат на посаду судді, як і суддя, не допускав будь-якої неналежної (недоброчесної, неетичної) поведінки як у професійній діяльності, так і в особистому житті, яка може поставити під сумнів відповідність кандидата критерію доброчесності, що негативно вплине на суспільну довіру до судової влади у зв’язку з таким призначенням» (пункт 23 постанови Великої Палати Верховного Суду від 10 листопада 2022 року, ухваленої у справі № 9901/355/21).
Одна з найважливіших вимог моральності є чесність, яка передбачає справедливість, правдивість, принциповість, вірність взятим зобов’язанням, щирість перед іншими і перед самим собою щодо тих мотивів, якими людина керується в житті. Чесність характеризує людину як відверту, старанну, сумлінну, таку, що ретельно виконує свої службові обов’язки.
Саме такі якості імпонують судді, оскільки поведінка судді формує суспільне уявлення про справедливий суд і довіру до судової влади. Роль, яка покладається на суддю в суспільстві, зобов’язує його до доброчесної поведінки не лише в судовому процесі, а й у повсякденному житті.
Згідно з Бангалорськими принципами поведінки судді від 19 травня 2006 року, схваленими Резолюцією ради ООН від 27 липня 2006 року № 2006/23, чесність та непідкупність є необхідними умовами для належного виконання суддею своїх обов’язків. Суддя має демонструвати поведінку, бездоганну навіть з точки зору стороннього спостерігача.
Кандидат на посаду судді претендує на одержання повноважень посадової особи, уповноваженої на виконання функцій держави, здійснення правосуддя, тому при вирішенні питання про рекомендування його на посаду судді необхідно враховувати всі обставини, які перешкоджають обіймати таку посаду, в тому числі й ті, що негативно характеризують кандидата. Таким чином, відповідність кандидата на посаду судді розглядається через призму відповідності судді критеріям доброчесності та професійної етики.
У контексті аналізу відповідності кандидата критерію доброчесності під час співбесіди з Ковалишкіним В.В. та дослідження його досьє Комісією встановлено таке.
В анкеті кандидата на посаду суді, яка була подана до Комісії разом із заявою від 14 жовтня 2023 року в рамках оголошеного рішенням Комісії від 14 вересня 2023 року № 95/зп-23 конкурсу, Ковалишкін В.В. вказав, що перебуває на обліку у Мелітопольському об’єднаному міському територіальному центрі комплектування і соціальної підтримки та має відстрочку від проходження військової служби на підставі абзацу четвертого частини першої статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», оскільки ІНФОРМАЦІЯ_1. Відстрочка надається щороку з 2021 року.
У пункті п’ятнадцятому розділу 1 анкети Ковалишкін В.В. вказав ІНФОРМАЦІЯ_2. Водночас у наданій кандидатом копії тимчасового посвідчення військовозобов’язаного відсутня інформація про відстрочку, інших документів, які б підтверджували надання відстрочки, теж не було надано.
У засіданні Ковалишкін В.В. стверджував про наявність у нього відстрочки від призову на військову службу на день заповнення анкети, яка була дійсна до ІНФОРМАЦІЯ_3.
Абзацом четвертим частини першої статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» встановлено, що не підлягають призову на військову службу під час мобілізації військовозобов’язані жінки та чоловіки, на утриманні яких перебувають троє і більше дітей віком до 18 років. Проте згідно з декларацією кандидата на посаду особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за 2022 рік ІНФОРМАЦІЯ_4, що ставить під сумнів правдивість інформації, вказаної Ковалишкіним В.В. в анкеті кандидата на посаду судді, щодо відстрочки від проходження військової служби ІНФОРМАЦІЯ_5.
На запит Комісії про надання інформації щодо відношення вказаного кандидата до військового обов’язку начальником Запорізького обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки 05 грудня 2023 року повідомлено, що Ковалишкін В.В. перебуває на військовому обліку військовозобов’язаних Мелітопольського районного центру комплектування та соціальної підтримки ІНФОРМАЦІЯ_6.
Зважаючи на те, що у відповіді на запит була відсутня інформація про право кандидата на відстрочку, Комісія звернулася з повторним запитом до Запорізького обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки. У відповіді, яка надійшла до Комісії 26 лютого 2024 року, зазначено, що документів, які підтверджують наявність підстав для надання Ковалишкіну В.В. відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, до Мелітопольського районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки Запорізької області не надходило.
Наведене свідчить про неправдивість інформації, відображеної в анкеті кандидата. Комісія наголошує, що Ковалишкін В.В. своїм підписом засвідчив, що всі вказані в анкеті дані є правдивими і точними, повними і достовірними, та надав згоду на проведення перевірки відомостей, повідомлених ним в анкеті.
Предметом дослідження Комісії стали також декларації Ковалишкіна В.В. як кандидата на посаду особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування. У процесі їх аналізу встановлено таке.
У розділі шістнадцятому «Входження суб’єкта декларування до керівних, ревізійних чи наглядових органів об’єднань, організацій, членство в таких об’єднаннях (організаціях)» декларації кандидата на посаду особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за 2022 рік, доданій до заяви про участь у конкурсі, Ковалишкін В.В. не вказав інформацію про членство в Національній асоціації адвокатів України (далі – НААУ). При цьому з матеріалів досьє кандидата вбачається, що свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю Ковалишкін В.В. отримав 20 липня 2021 року.
У письмових та усних поясненнях на засіданні кандидат відзначив, що роз’яснення Національного агентства з питань запобігання корупції (далі – НАЗК) щодо обов’язкового зазначення членства в НААУ датовані 13 листопада 2023 року, в той час як його декларації подані за 2021-2022 роки. Крім того, аналізуючи відповідні роз’яснення він наводить витяг з них про відсутність обов’язку зазначати членство в таких організаціях, як, зокрема, професійні спілки, органи суддівського, прокурорського самоврядування. Ковалишкін В.В. робить висновок, що зі змісту частини першої статті 45 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» слідує, що НААУ не має статусу громадського об’єднання, благодійної організації, саморегулівного чи самоврядного професійного об’єднання. Статус НААУ аналогічний статусу органів суддівського або прокурорського самоврядування, інформація про членство в яких не декларується відповідно до роз’яснень НАЗК.
Комісія критично ставиться до пояснень кандидата з огляду на таке.
Згідно з пунктом дванадцятим частини першої статті 46 Закону України «Про запобігання корупції», у декларації зазначаються відомості про входження суб’єкта декларування до керівних, ревізійних чи наглядових органів громадських об’єднань, благодійних організацій, саморегулівних чи самоврядних професійних об’єднань, членство в таких об’єднаннях (організаціях) із зазначенням назви відповідних об’єднань (організацій) та їх коду Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. Відповідно до частини першої статті 45 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» Національна асоціація адвокатів України є недержавною некомерційною професійною організацією, яка об’єднує всіх адвокатів України та утворюється з метою забезпечення реалізації завдань адвокатського самоврядування.
Рекомендації щодо відображення в декларації відомостей про те, що суб’єкт декларування є членом НААУ (навіть якщо право на заняття адвокатською діяльністю зупинено) містяться не лише в роз’ясненнях НАЗК від 13 листопада 2023 року, а й в роз’ясненнях від 29 грудня 2021 року, які представлені на сайті НАЗК у відкритому доступі. При цьому, цитуючи роз’яснення НАЗК, Ковалишкін В.В. наводить цитату щодо недекларування членства в окремих об’єднаннях, упускаючи попередній абзац роз’яснень з переліком об’єднань, членство в яких слід відображати в декларації, серед яких названа і НААУ.
Таким чином, Ковалишкін В.В., керуючись роз’ясненнями НАЗК, свідомо не зазначив у декларації членство в НААУ, трактуючи ці роз’яснення з вигідних йому позицій.
У декларації кандидата на посаду особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за 2016 рік НАЗК під час спеціальної перевірки встановлено розбіжності в інформації. Зокрема, в розділі третьому «Об’єкти нерухомості» не зазначено відомості про право користування об’єктом нерухомості, який вказаний як задеклароване місце проживання та фактичне місце проживання у розділі 2.1 декларації.
У письмових поясненнях від 26 лютого 2018 року Ковалишкін В.В. підтвердив, що має право користування житловим будинком у АДРЕСА_1 як член сім’ї та зареєстрований за цією адресою з 6 липня 1995 року. Власником будинку є батько, який набув його за договором купівлі-продажу 13 липня 1976 року. Після добудови приміщень і перепланування житла 29 грудня 2012 року виконавчим комітетом Мелітопольської міської ради батьку видано свідоцтво про право власності на цей будинок.
У поясненнях від 26 лютого 2024 року кандидат ще раз підтвердив, що зареєстрований з 6 липня 1995 року та проживав у будинку за вказаною адресою, що підтверджує відмітка в паспорті. 20 вересня 2018 року Ковалишкін В.В. змінив реєстрацію на сусідній будинок під номером НОМЕР_1, будівництво якого почалося у 2011 році. Ковалишкін В.В. пояснив, що фактично почав користуватися будинком за адресою: АДРЕСА_2, у 2018 році. До цього часу в будинку проводилися оздоблювальні роботи, а тому він проживав у будинку поруч (тобто на АДРЕСА_1).
Проте зазначене жодним чином не пояснює, чому Ковалишкін В.В. у декларації кандидата на посаду особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за 2016 рік не вказав право користування будинком на АДРЕСА_1, визнавши, що фактично і юридично таке користування здійснював.
Також у декларації за 2022 рік Ковалишкін В.В. не вказав належну йому на праві власності земельну ділянку.
З 28 липня 2021 року Ковалишкін В.В. набув право власності на ½ частину будинку за адресою: АДРЕСА_2, та на ½ частини земельної ділянки з кадастровим номером НОМЕР_2, на якій розташований вказаний будинок. Однак у декларації кандидата на посаду особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за 2022 рік Ковалишкін В.В. земельну ділянку як окремий об’єкт належного йому нерухомого майна не вказав.
У засіданні Ковалишкін В.В. ці обставини заперечував, запевнивши, що земельна ділянка задекларована, на уточнююче запитання Комісії про відсутність в декларації інформації про земельну ділянку пояснив, що у розділі третьому «Об’єкти нерухомості» він зазначив садибу, маючи на увазі будинок та земельну ділянку, наголосивши, що ним вказано кадастровий номер земельної ділянки, на якому розташований будинок. Ковалишкін В.В. також підтвердив розуміння, що земельна ділянка є окремим видом нерухомого майна, яке підлягає декларуванню, однак в декларації чомусь можна її задекларувати тільки так.
Відповідно до пункту другого частини першої статті 46 Закону України «Про запобігання корупції» у декларації зазначаються відомості про об’єкти нерухомості, що належать суб’єкту декларування та членам його сім’ї на праві приватної власності, включаючи спільну власність, або знаходяться у них в оренді чи на іншому праві користування, незалежно від форми укладення правочину, внаслідок якого набуте таке право.
В декларації кандидата відображені відомості про об’єкт нерухомості – «Житловий будинок». Земельна ділянка є окремим об’єктом нерухомого майна, яка має свій кадастровий номер та межі. В Реєстрі прав на нерухоме майно міститься інформація, що Ковалишкіну В.В. з 28 липня 2021 року на праві спільної часткової власності належить земельна ділянка з кадастровим номером НОМЕР_2. Таким чином, незалежно від того, розташовані на земельній ділянці споруди чи ні, відомості про земельну ділянку у розділі третьому «Об’єкти нерухомості» декларації вносяться як про окремий (самостійний) вид майна.
Пояснення кандидата щодо того, що в декларації можна було відобразити належні йому будинок і земельну ділянку, на якій цей будинок розташований, тільки у спосіб, як він це зробив, не відповідає дійсності, оскільки розділ третій декларації передбачає можливість вказати окремо різні види об’єктів нерухомого майна, навіть розташованих за однією адресою.
Крім того, у розділі одинадцятому «Доходи, у тому числі подарунки» декларації кандидата на посаду особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за 2016 рік Ковалишкін В.В. вказав відомості про власні доходи та доходи своєї дружини. При цьому у графі «Джерело доходу» Ковалишкін В.В. вказав власні дані або дані дружини, хоча мав зазначити відомості про фізичну чи юридичну особу, яка фактично нараховувала доходи.
З цього приводу Ковалишкін В.В. надав пояснення, що це була його перша декларація. Раніше на сайті НАЗК не було детальних інструкцій щодо заповнення розділів. Під час підготовки документів для подання на конкурс він мав обмаль часу, їздив майже кожного дня у відрядження, а тому готував документи ввечері, коли увага та концентрація були практично відсутні.
На основі наведених фактів Комісія констатує розбіжності та невжиття Ковалишкіним В.В. належних заходів для відображення достовірних відомостей у декларації кандидата на посаду особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування.
У постанові від 24 червня 2020 року (справа № 9901/764/18) щодо визнання правомірним рішення Комісії про припинення участі кандидата в доборі на посаду судді місцевого суду у зв’язку з невжиттям ним належних заходів для відображення достовірних відомостей у декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, Велика Палата Верховного Суду зазначила: «З огляду на вимогу доброчесності від особи, яка реалізує право на заняття посади судді, очікується уважність стосовно розкриття даних під час участі у відповідному конкурсі, а також чітка, логічна та послідовна позиція» (пункт 76).
Кандидати на посаду судді мають відповідати найвищим стандартам за критеріями компетентності та професійної етики за відсутності будь-яких обґрунтованих сумнівів у їх доброчесності, що можуть негативно вплинути на суспільну довіру до суду. Ефективність правосуддя залежить насамперед від особистих чеснот судді. Ці основоположні принципи впроваджені в національну систему правил і норм, що формують моральний аспект поведінки суддів та викладені, зокрема, у Кодексі суддівської етики. За загальними правила Кодексу судді зобов’язані демонструвати і пропагувати високі стандарти поведінки, у зв’язку з чим беруть на себе більш істотні обмеження, пов’язані з дотриманням етичних норм як у поведінці під час здійснення правосуддя, так і в позасудовій поведінці.
Встановлені час співбесіди обставини вказують на відсутність у Ковалишкіна В.В. морально-етичних складових, котрі визначають межі та спосіб поведінки майбутнього судді, що мають ґрунтуватися на принципах добрих відносин з особами, суспільством і державою, а також на чесності способу життя, і можуть поставити під сумнів його доброчесність та професійну етику.
В преамбулі до Кодексу суддівської етики проголошено: «Здійснення права кожного на судовий захист на основі принципу верховенства права, здійснення правосуддя від імені держави Україна виключно на підставі Конституції та законів України, міжнародних договорів України, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України, висувають високі вимоги до моральних якостей кожного судді». Комісія не розуміє громадянську позицію Ковалишкіна В.В., який в засіданні заявив: «Державна підтримка для внутрішньо переміщених осіб є недостатньою для проживання на неокупованій території України […] На окупованій території більш безпечно, ніж тут […] Там ракети не літають…».
Комісія відзначає, що майбутній суддя має бути прикладом законослухняності, поводитись професійно, дотримуючись законів, правил і етичних норм своєї професії, постійно дотримуватись найвищих стандартів чесності та старанності, утримуватися від поведінки, будь-яких дій або висловлювань, що можуть призвести до втрати віри громадян у порядність суддів, докладати всіх зусиль для того, щоб, на думку розсудливої, законослухняної та поінформованої людини, його поведінка була бездоганною.
Бездоганна поведінка означає уникнення порушень норм етики та недопущення створення враження їх порушення як під час виконання професійних обов’язків, так і в особистому житті. Враження порушення норм етики створюється, коли розважливі особи, яким стали відомі всі конкретні обставини, можуть дійти висновку, що чесність, добросовісність, неупередженість, урівноваженість та професійна придатність судді поставлені під сумнів.
Згідно з частиною третьою статті 79-5 Закону Комісія ухвалює вмотивоване рішення про відмову в наданні рекомендації про призначення кандидата на посаду судді в разі наявності обґрунтованого сумніву щодо його відповідності критеріям доброчесності чи професійної етики.
З’ясовані під час дослідження досьє та співбесіди з кандидатом обставини розглядаються Комісією в сукупності як такі, що викликають обґрунтований сумнів у відповідності Ковалишкіна В.В. критерію доброчесності та професійної етики.
З огляду на викладене Комісія в складі колегії дійшла висновку про відмову в наданні рекомендації Вищій раді правосуддя про призначення Ковалишкіна В.В. на посаду судді Кременчуцького районного суду Полтавської області.
Керуючись статтями 69, 79-5, 93, 101 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», Вища кваліфікаційна комісія суддів України одноголосно
вирішила:
відмовити в наданні рекомендації про призначення Ковалишкіна В’ячеслава Валерійовича на посаду судді Кременчуцького районного суду Полтавської області.
Головуючий Н.Р. Кобецька
Члени Комісії: Я.М. Дух
Г.М. Шевчук
