Вища кваліфікаційна комісія суддів України у пленарному складі:
головуючого – Ігнатова Р.М.,
членів Комісії: Богоноса М.Б., Волкової Л.М., Гацелюка В.О., Кидисюка Р.А., Кобецької Н.Р., Коліуша О.Л., Мельника Р.І., Омельяна О.С., Пасічника А.В., Сабодаша Р.Б., Сидоровича Р.М. (доповідач), Чумака С.Ю., Шевчук Г.М.,
розглянувши питання про підтримку рішення колегії Комісії, ухваленого в межах процедури кваліфікаційного оцінювання суддів місцевих та апеляційних судів на відповідність займаній посаді,
встановила:
Указом Президента України від 20 лютого 2010 року № 200/2010 Шевченко Анну Василівну призначено на посаду судді Київського окружного адміністративного суду строком на п’ять років. Шевченко А.В. склала присягу судді 22 лютого 2010 року. Безстроково Шевченко А.В. призначено на посаду судді Указом Президента України від 02 листопада 2017 року № 350/2017.
Відповідно до підпункту 4 пункту 161 розділу XV «Перехідні положення» Конституції України відповідність займаній посаді судді, якого призначено на посаду строком на п’ять років або обрано суддею безстроково до набрання чинності Законом України «Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)», має бути оцінена в порядку, визначеному законом. Виявлення за результатами такого оцінювання невідповідності судді займаній посаді за критеріями компетентності, професійної етики або доброчесності чи відмова судді від такого оцінювання є підставою для звільнення судді з посади.
Згідно з пунктом 20 розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (далі – Закон) відповідність займаній посаді судді, якого призначено на посаду строком на п’ять років або обрано суддею безстроково до набрання чинності Законом України «Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)», оцінюється колегіями Вищої кваліфікаційної комісії суддів України в порядку, визначеному Законом. Виявлення за результатами такого оцінювання невідповідності судді займаній посаді за критеріями компетентності, професійної етики або доброчесності чи відмова судді від такого оцінювання є підставою для звільнення судді з посади за рішенням Вищої ради правосуддя на підставі подання відповідної колегії Вищої кваліфікаційної комісії суддів України.
Рішенням Комісії від 01 лютого 2018 року № 8/зп-18 призначено кваліфікаційне оцінювання 1 790 суддів місцевих та апеляційних судів на відповідність займаній посаді, зокрема судді Київського окружного адміністративного суду Шевченко А.В.
Частиною першою статті 85 Закону визначено, що кваліфікаційне оцінювання включає такі етапи:
1) складання іспиту;
2) дослідження досьє та проведення співбесіди.
Здійснивши розгляд питання про визначення результатів першого етапу кваліфікаційного оцінювання суддів на відповідність займаній посаді «Складення іспиту» та допуску до другого етапу кваліфікаційного оцінювання «Дослідження досьє та проведення співбесіди», Комісією ухвалено рішення від 26 листопада 2018 року № 286/зп-18, яким затверджено кодовані та декодовані результати складеного суддями 30 серпня 2018 року анонімного письмового тестування та виконаного 30 серпня 2018 року практичного завдання в межах процедури кваліфікаційного оцінювання суддів на відповідність займаній посаді.
Відповідно до вказаного рішення Комісії за результатами анонімного письмового тестування Шевченко А.В. набрала 78,75 бала з 90 можливих, за результатами виконаного практичного завдання – 84 бали зі 120 можливих. На етапі «Складення іспиту» Шевченко А.В. набрала 162,75 бала з 210 можливих та була допущена до другого етапу кваліфікаційного оцінювання на відповідність займаній посаді – «Дослідження досьє та проведення співбесіди».
24 лютого 2019 року Шевченко А.В. пройшла тестування особистих морально-психологічних якостей і загальних здібностей, за результатами якого складено висновок та визначено рівні показників критеріїв особистої компетентності, соціальної компетентності, професійної етики і доброчесності.
Згідно з висновком про підсумки тестувань особистих морально-психологічних якостей і загальних здібностей Шевченко А.В. визначено такі рівні: ІНФОРМАЦІЯ_1.
Питання про дослідження досьє та проведення співбесіди Комісією у складі колегії в межах кваліфікаційного оцінювання суддів на відповідність займаній посаді щодо судді Київського окружного адміністративного суду Шевченко А.В. було призначено на 13 травня 2019 року.
Відповідно до статті 87 Закону з метою сприяння Вищій кваліфікаційній комісії суддів України у встановленні відповідності судді критеріям професійної етики та доброчесності для цілей кваліфікаційного оцінювання діє Громадська рада доброчесності (надалі – ГРД). ГРД надає, за наявності відповідних підстав, Вищій кваліфікаційній комісії суддів України висновок про невідповідність судді критеріям професійної етики та доброчесності.
ГРД 07 травня 2019 року надано Комісії висновок про невідповідність судді Київського окружного адміністративного суду Шевченко А.В. критеріям доброчесності та професійної етики, затверджений рішенням зборів ГРД, оформленим протоколом від 06 травня 2019 року. 13 травня 2019 року до Комісії надійшла оновлена редакція висновку ГРД стосовно судді, затверджена рішенням зборів ГРД, оформленим протоколом від 12 травня 2019 року.
В оновленій редакції висновку ГРД зазначені дані, які дають підстави для висновку про невідповідність судді критеріям доброчесності та професійної етики, зокрема, що суддя ухвалювала рішення, обумовлені політичними мотивами, маніпулюючи обставинами чи законодавством. Суддя свавільно встановлювала обмеження в реалізації права на мирні зібрання, що нівелювало реалізацію свободи мирних зібрань. Суддя ігнорувала практику Європейського суду з прав людини.
31 грудня 2013 року суддя Шевченко А.В. ухвалила постанову у справі № 810/7160/13-а, якою встановила обмеження права на мирні зібрання (пікетування, пішої ходи, демонстрацій, мітингів, зборів тощо) шляхом заборони відповідачам та іншим суб’єктам, які реалізують право на мирні зібрання, проведення безстрокових заходів (акцій тощо) з 01 до 31 січня 2014 року по вулиці Івана Франка, 19, у селі Нові Петрівці Вишгородського району Київської області біля та навколо офіційної резиденції Президента України «Межигір’я».
Указана постанова не містить посилань на фактичні обставини, які виправдали б обмеження права на мирні зібрання на який-небудь конкретний період, зокрема про такий тривалий, як з 01 до 31 січня 2014 року. Постанова обґрунтована загальними фразами, не містить посилань на конкретні докази, які б свідчили про наявність реальної небезпеки заворушень чи вчинення кримінальних правопорушень, загрози здоров’ю населення, правам і свободам інших людей під час проведення заходів.
ГРД не зв’язана ухвалою Другої дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 04 квітня 2017 року № 711/2дп/15-17, якою було відмовлено у відкритті дисциплінарної справи стосовно Шевченко А.В. з цього ж питання. Це рішення було прийнято в межах інституту дисциплінарної відповідальності. Натомість, ГРД діє в межах іншої процедури і має інший предмет діяльності – сприяння Комісії у встановленні відповідності судді критеріям професійної етики та доброчесності для цілей кваліфікаційного оцінювання.
Додатково ГРД надала Комісії інформацію, яка сама по собі не стала підставою для висновку, але потребує оцінки разом з іншими фактами. Відповідно до інформації в суддівському досьє доходи чоловіка та задекларований суддею дохід за 2013–2018 роки суттєво відрізнялись. Пояснення потребувало акумулювання значних сум коштів у 2016 році та продаж чоловіком корпоративних прав своїй матері.
За результатами співбесіди Комісія у складі колегії ухвалила рішення «Про результати кваліфікаційного оцінювання судді Київського окружного адміністративного суду Шевченко Анни Василівни на відповідність займаній посаді» від 13 травня 2019 року № 232/ко-19. Комісія визнала суддю Київського окружного адміністративного суду Шевченко А.В. такою, що відповідає займаній посаді. Також комісія визначила, що суддя Київського окружного адміністративного суду Шевченко А.В. за результатами кваліфікаційного оцінювання суддів місцевих та апеляційних судів на відповідність займаній посаді набрала 785,75 бала, з яких: за критерієм компетентності – 395,75 бала з 500 можливих, за критерієм професійної етики – 185 балів з 250 можливих, за критерієм доброчесності – 205 балів з 250 можливих.
30 листопада 2020 року Окружний адміністративний суд міста Києва за позовом Шевченко А.В. ухвалив рішення у справі № 640/13108/19, яким визнав протиправними і скасував висновки ГРД про невідповідність судді Київського окружного адміністративного суду Шевченко А.В. критеріям доброчесності та професійної етики від 06 травня 2019 року та 12 травня 2019 року, затверджені рішеннями зборів ГРД, оформленими протоколами від 06 травня 2019 року та 12 травня 2019 року відповідно.
Водночас відповідно до постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 30 березня 2021 року у справі № 160/9844/19 наявність негативного висновку ГРД стосовно кандидата на посаду судді обов’язково передбачає необхідність проведення Комісією співбесіди із кандидатом на посаду судді (у формі засідання) з метою з’ясувати викладені у висновку ГРД обставини та надати їм власну оцінку на предмет відповідності такого кандидата на посаду судді критеріям доброчесності і професійної етики та за результатами цього обговорення прийняття остаточного рішення щодо підтвердження здатності кандидата на посаду судді здійснювати правосуддя. Аналізуючи в аспекті спірних правовідносин приписи Закону стосовно правового статусу Комісії та ГРД у процедурі кваліфікаційного оцінювання суддів, Верховний Суд дійшов висновку, що ГРД у цих правовідносинах не є самостійним органом (суб’єктом владних повноважень), уповноваженим ухвалювати рішення про підтвердження або непідтвердження здатності судді (кандидата на посаду судді) здійснювати правосуддя у відповідному суді. Остаточне рішення, яке створює правові наслідки для особи, ухвалює Комісія.
Подібна правова позиція Верховного Суду викладена в постановах від 12 жовтня 2021 року у справі № 640/25314/19 та від 13 травня 2021 року у справі № 826/17156/18.
Також у рішенні Великої Палати Верховного Суду від 19 жовтня 2023 року у справі № 9901/57/20 зазначено, що гіпотеза норми абзацу другого частини першої статті 88 Закону через запровадження умови про наявність висновку ГРД щодо невідповідності судді (кандидата на посаду судді) критеріям професійної етики та доброчесності передбачає диспозицію у виді подолання висновку ГРД одинадцятьма голосами членів Комісії на пленарному засіданні цього органу, яка не встановлює жодних додаткових, особливих чи конкретних умов, яким має відповідати висновок ГРД як за змістом, так і за формою, строком чи порядком його подання. Іншими словами, необхідність підтвердження рішення колегії Комісії про здатність судді здійснювати правосуддя у відповідному суді цей Закон пов’язує із самим тільки фактом негативного висновку ГРД, який був поданий до моменту ухвалення колегією Комісії позитивного для судді рішення.
Комісія бере до уваги наявність рішення Окружного адміністративного суду міста Києва у справі № 640/13108/19 про визнання протиправними і скасування висновків ГРД про невідповідність судді Київського окружного адміністративного суду Шевченко А.В. критеріям доброчесності та професійної етики. Але, зважаючи на положення статті 88 Закону, практику Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду та Великої Палати Верховного Суду, наявність негативного висновку ГРД стосовно судді передбачає необхідність дотримання порядку, визначеного абзацом другим частини першої статті 88 Закону.
Згідно з частиною першою статті 88 Закону Вища кваліфікаційна комісія суддів України ухвалює мотивоване рішення про підтвердження або непідтвердження здатності судді (кандидата на посаду судді) здійснювати правосуддя у відповідному суді.
Якщо ГРД у своєму висновку встановила, що суддя (кандидат на посаду судді) не відповідає критеріям професійної етики та доброчесності, то Вища кваліфікаційна комісія суддів України може ухвалити рішення про підтвердження здатності такого судді (кандидата на посаду судді) здійснювати правосуддя у відповідному суді лише у разі, якщо таке рішення підтримане не менше ніж одинадцятьма її членами.
Відповідно до підпункту 4.10.8 пункту 4.10 Регламенту Вищої кваліфікаційної комісії суддів України (у редакції, чинній на момент ухвалення рішення колегії) за результатами співбесіди Комісія у складі колегії ухвалює рішення про підтвердження або непідтвердження здатності судді (кандидата на посаду судді) здійснювати правосуддя у відповідному суді.
У разі ухвалення рішення про підтвердження здатності судді (кандидата на посаду судді) здійснювати правосуддя у відповідному суді за наявності висновку ухвалюється протокольне рішення про винесення на розгляд Комісії у пленарному складі питання щодо підтримки зазначеного рішення відповідно до вимог абзацу другого частини першої статті 88 Закону.
Рішення про підтвердження здатності судді (кандидата на посаду судді) здійснювати правосуддя у відповідному суді набирає чинності з дня ухвалення цього рішення у разі, якщо воно буде підтримане не менше ніж одинадцятьма членами Комісії згідно з абзацом другим частини першої статті 88 Закону.
Правила такого ж змісту визначено положеннями Регламенту Вищої кваліфікаційної комісії суддів України в редакції рішення Комісії від 30 листопада 2023 року № 150/зп-23.
Пунктом 124 Регламенту Вищої кваліфікаційної комісії суддів України (у редакції рішення Комісії від 19 жовтня 2023 року № 119/зп-23) визначено, що рішення про підтвердження здатності судді (кандидата на посаду судді) здійснювати правосуддя у відповідному суді (відповідності судді займаній посаді) за наявності висновку ГРД набирає чинності з дня його ухвалення у разі, якщо воно буде підтримане не менше ніж одинадцятьма членами Комісії згідно з абзацом другим частини першої статті 88 Закону.
Відповідно до пункту 123 Регламенту Вищої кваліфікаційної комісії суддів України (у редакції рішення Комісії від 30 листопада 2023 року № 150/зп-23) у разі ухвалення рішення про підтвердження здатності судді (кандидата на посаду судді) здійснювати правосуддя у відповідному суді (відповідності судді займаній посаді) за наявності висновку ГРД на розгляд Комісії у пленарному складі виноситься питання щодо підтримки зазначеного рішення відповідно до вимог абзацу другого частини першої статті 88 Закону.
Згідно з пунктом 126 Регламенту Вищої кваліфікаційної комісії суддів України (у редакції рішення Комісії від 30 листопада 2023 року № 150/зп-23) у засіданні Комісії у пленарному складі з підстави, визначеної абзацом другим частини першої статті 88 Закону, розгляду підлягають рішення Комісії, ухвалені у складі Колегії, про підтвердження здатності судді (кандидата на посаду судді) здійснювати правосуддя у відповідному суді (відповідності судді займаній посаді); висновок (інформація) Громадської ради доброчесності, пояснення судді (кандидата на посаду судді), інші обставини, документи та матеріали.
Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та деяких законів України щодо діяльності органів суддівського врядування» від 16 жовтня 2019 року № 193-ІХ повноваження членів Вищої кваліфікаційної комісії суддів України було припинено, що унеможливило завершення процедури кваліфікаційного оцінювання стосовно Шевченко А.В.
Відповідно до пункту 21 розділу ХІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону Вища кваліфікаційна комісія суддів України завершує процедури кваліфікаційного оцінювання, розпочаті до набрання чинності Законом, за правилами, які діяли на день початку такого кваліфікаційного оцінювання. Судді, які за результатами цих процедур підтвердили свою здатність правосуддя у відповідному суді, не проходять процедуру кваліфікаційного оцінювання для підтвердження відповідності займаній посаді.
01 червня 2023 року сформовано повноважний склад Комісії.
З метою вирішення питання щодо продовження процедур оцінювання, передбачених Законом, рішенням Комісії від 20 липня 2023 року № 34/зп-23 здійснено повторний автоматизований розподіл справ між членами Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, зокрема, стосовно осіб, призначених (обраних) на посаду судді та яких колегіями Комісії визнано такими, що відповідають займаній посаді судді, проте відповідне питання винесено на розгляд Комісії у пленарному складі через надходження висновку ГРД про невідповідність судді критеріям професійної етики та доброчесності.
Відповідно до протоколу повторного розподілу між членами Комісії від 27 липня 2023 року справу Шевченко А.В. розподілено члену Комісії Сидоровичу Р.М.
Питання щодо підтримки рішень колегій Комісії, ухвалених у межах процедури кваліфікаційного оцінювання суддів місцевих та апеляційних судів на відповідність займаній посаді, стосовно судді Київського окружного адміністративного суду Шевченко А.В. було винесено на засідання Комісії у пленарному складі 19 грудня 2023 року.
ГРД 12 грудня 2023 року надано висновок у новій редакції про невідповідність судді Київського окружного адміністративного суду Шевченко А.В. критеріям доброчесності та професійної етики, затверджений рішенням зборів ГРД, оформленим протоколом від 11 грудня 2023 року.
У висновку зазначено, що суддя свавільно встановлювала обмеження в реалізації права на мирні зібрання, що нівелювало реалізацію свободи мирних зібрань необмеженому колу осіб і (або) на тривалий час і (або) щодо необмеженого місця. Суддя ухвалювала рішення, обумовлені політичними мотивами. Суддя ігнорувала практику Європейського суду з прав людини.
31 грудня 2013 року суддя ухвалила постанову у справі № 810/7160/13-а про обмеження права на мирні зібрання шляхом заборони відповідачу та іншим суб’єктам, які реалізують право на мирні зібрання, проведення безстрокових заходів з 01 до 31 січня 2014 року по вулиці Франка, 19, у селі Нові Петрівці та навколо резиденції «Межигір'я».
Право на мирне зібрання є одним із основоположних прав людини, яке має виняткову роль як засіб забезпечення інших прав і свобод людини. Право гарантується статтею 39 Конституції України і статтею 11 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод. Обмеження права на мирне зібрання допускається лише відповідно до закону, як виняток, з певних вичерпно визначених мотивів, як зазначено в Конституції України: «в інтересах національної безпеки, для охорони здоров’я населення або захисту прав і свобод інших людей», або як визначено в Конвенції: «в інтересах національної або громадської безпеки, для запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров’я чи моралі або для захисту прав і свобод інших осіб».
Постанова не містить жодного посилання на фактичні обставини, які виправдали б обмеження права на мирні зібрання на який-небудь конкретний період, зокрема на період з 01 до 31 січня 2014 року. Постанова обґрунтована загальними фразами, не містить посилань на конкретні докази, які б свідчили про наявність реальної небезпеки заворушень чи вчинення кримінальних правопорушень, загрози здоров’ю населення або правам і свободам інших людей при проведенні заходів. Заборона стосувалась невизначеного кола осіб – «інших суб’єктів, які реалізують право на мирні зібрання» без прив’язки до конкретних мирних зібрань. ГРД звертає увагу на маніпулятивний характер заперечень судді.
ГРД не зв’язана ухвалою Другої дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 04 квітня 2017 року № 711/2дп/15-17, якою було відмовлено у відкритті дисциплінарної справи стосовно Шевченко А.В. з цього ж питання. Це рішення було прийнято в межах інституту дисциплінарної відповідальності. Натомість, ГРД діє в межах іншої процедури і має інший предмет діяльності – сприяння Комісії у встановленні відповідності судді критеріям професійної етики та доброчесності для цілей кваліфікаційного оцінювання.
У письмових поясненнях до попередньої редакції висновку ГРД, отриманих Комісією 10 травня 2019 року, Шевченко А.В. з цього питання вказала, що 16 грудня 2014 року голова громадської спілки «Українська спілка Автомайдан» звернувся до Тимчасової спеціальної комісії з перевірки суддів судів загальної юрисдикції зі скаргою щодо порушення Шевченко А.В. присяги у зв’язку з прийняттям згаданої вище постанови. 04 квітня 2017 року ухвалою Другої дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя № 711/2дп/15-17 відмовлено у відкритті дисциплінарної справи стосовно судді за скаргою, переданою з Тимчасової спеціальної комісії.
Другою дисциплінарною палатою Вищої ради правосуддя не виявлено фактів, які могли б свідчити про грубу недбалість чи навмисне порушення закону під час розгляду справи і прийняття рішення, а також наявності в діях судді ознак істотного дисциплінарного проступку, несумісного зі статусом судді, що є підставою для звільнення судді з посади.
Шевченко А.В. звернула увагу, що на момент подання пояснень було відсутнє чітке правове регулювання питання реалізації права громадян на мирні зібрання, що призводило до численних колізій і суперечностей, виникнення труднощів у судовій практиці при вирішенні судами такої категорії справ. На цьому ж наголошував Пленум Вищого адміністративного суду України в постанові від 15 травня 2014 року № 5 «Про правове регулювання відносин щодо реалізації права на мирні зібрання».
Необхідність наявності в судді під час розгляду та вирішення конкретної справи певних меж суддівського розсуду Шевченко А.В. вважає гарантією прийняття справедливого і об’єктивного рішення. Без надання суду такої можливості реалізація завдань судочинства виявилася б практично неможливою. Твердження, що Шевченко А.В. перевищила межі суддівського розсуду і допустила суддівське свавілля під час ухвалення рішення, суддя вважає свідченням упередженого ставлення лише у зв’язку із самим фактом ухвалення такого рішення.
У письмових поясненнях до оновленої редакції висновку ГРД, отриманих Комісією 18 грудня 2023 року, вказано, що Шевченко А.В. була обізнана у всіх практичних та теоретичних питаннях з розгляду справ щодо обмеження в реалізації права на мирні зібрання. На виконання плану роботи Київського окружного адміністративного суду на ІІ півріччя 2012 року Шевченко А.В. було узагальнено практику розгляду справ стосовно реалізації права на мирні зібрання на основі рішень у 2011 році та у І півріччі 2012 року. Також 15 квітня 2013 року Київським оружним адміністративним судом було розглянуто проєкт Постанови Пленуму Вищого адміністративного суду «Про судову практику вирішення адміністративними судами справ за адміністративними позовами суб’єктів владних повноважень щодо обмеження у реалізації права на мирні зібрання та позовами про усунення обмежень у реалізації права на мирні зібрання», зміни та пропозиції до якого готувались Шевченко А.В. Для підготовки відповідних пропозицій та змін суддя проаналізувала практику суддів апеляційних інстанцій та Вищого адміністративного суду України, Рішення Європейського суду з прав людини та норми Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Правомірність поширення обмеження на «інших суб’єктів, які реалізують право на мирні зібрання» неодноразово підтверджувалась Вищим адміністративним судом України, зокрема, у справах: № К/800/27020/13 (за позовом Київської міської державної адміністрації до Громадської організації «Інсайт»); № К/9991/51357/132 (за позовом Київської міської державної адміністрації до ОСОБА_1 та інших); № К/800/35569/13 та № К/800/37924/13 (за позовом Київської міської державної адміністрації до Всеукраїнської громадської організації «Народна солідарність за соціальний захист та взаємодопомогу» та інших).
Додатково Шевченко А.В. надала копії:
1) аналітичної довідки про результати вивчення та узагальнення судової практики розгляду Київським окружним адміністративним судом стосовно реалізації права на мирні зібрання (збори, мітинги, походи, демонстрації тощо), здійсненого на виконання плану роботи Київського окружного адміністративного суду на ІІ півріччя 2012 року;
2) рішень Вищого адміністративного суду України, Київського апеляційного адміністративного суду та Харківського апеляційного адміністративного суду за 2011 рік щодо практики реалізації права на мирні зібрання;
3) пропозицій, надісланих Пленуму Вищого адміністративного суду України «Про судову практику вирішення адміністративними судами справ за адміністративними позовами суб’єктів владних повноважень щодо обмеження у реалізації права на мирні зібрання та позовами про усунення обмежень у реалізації права на мирні зібрання»;
4) пояснень від 20 березня 2015 року, надісланих Голові тимчасової спеціальної комісії з перевірки суддів судів загальної юрисдикції.
Під час дослідження ухвали Другої дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя «Про відмову у відкритті дисциплінарної справи стосовно судді Київського окружного адміністративного суду Шевченко А.В.» від 04 квітня 2017 року №711/2дп/15-17 встановлено, що дисциплінарною палатою Вищої ради правосуддя не виявлено фактів, які могли б свідчити про грубу недбалість чи навмисне порушення закону суддею під час розгляду справи і прийняття рішення, а також у її діях ознак істотного дисциплінарного проступку, несумісного зі статусом судді, що є підставою для звільнення судді з посади. Хоча зміст постанови не відповідає повною мірою вимогам Кодексу адміністративного судочинства України, переоцінка доказів не належить до повноважень Вищої ради правосуддя.
На питання членів Комісії щодо домірності застосування такого виду обмеження на право мирних зібрань і ставлення до рішення, ухваленого 31 грудня 2013 року, Шевченко А.В. зазначила, що повністю усвідомлювала наявний у неї об’єкт практичних та теоретичних знань, оскільки, починаючи з 2012 року як суддя Київського окружного адміністративного суду, надавала уточнення та пропозиції до проєктів постанов Вищого адміністративного суду України щодо мирних зібрань.
Члени Комісії уточнили щодо: обставин, які створювали чи можуть створювати загрози для національної безпеки або життя та здоров’я людей як підстав для обмеження права на мирне зібрання; ознайомлення з практикою застосування «підставних» громадських організацій для створення штучних підстав для подальшої заборони проведення мирних зібрань; сприйняття себе 31 грудня 2013 року достатньо незалежною для ухвалення такого рішення.
Шевченко А.В. відповіла, що загроза ожеледиці чи лист Національної поліції про наявність певних обставин не можуть бути самі по собі підставою для обмеження прав на мирні зібрання. Водночас необхідно досліджувати обставини і докази у конкретному випадку і контексті для ухвалення справедливого рішення. Станом на день прийняття рішення суддя не мала даних про умисне застосування практики «підставних» громадських організацій. Відповісти на питання, чи застосовувалась під час ухвалення нею рішення така тактика, не може.
Метою ухвалення рішення про заборону мирних зібрань у селі Нові Петрівці суддя назвала нівелювання ризиків вчинення насильницьких дій і уникнення потенційних жертв та розправи за умов, що існували в країні. Суд не захищав високопосадовців, а побоювався, що біля місць їхнього проживання можуть відбутися насильницькі дії і заворушення. Суддя вважає, що на той момент мала підстави для ухвалення відповідного рішення з урахуванням наявної практики і обставин. Також Шевченко А.В. відчувала себе достатньо незалежною як суддя під час ухвалення рішення.
Додатково члени Комісії уточнили щодо заповнення Шевченко А.В. декларації доброчесності судді за 2017 рік в частині проходження перевірки відповідно до Закону України «Про відновлення довіри до судової влади в Україні» і ухвалення рішень, передбачених статтею 3 цього Закону. Так, у пункті 17 декларації доброчесності судді на твердження «Мною не приймалися одноособово або у колегії суддів рішення, передбачені статтею 3 Закону України «Про відновлення довіри до судової влади в Україні» та пункті 18 на твердження «Мною пройдено перевірку відповідно до Закону України «Про відновлення довіри до судової влади в Україні», за результатами якої не встановлено фактів, що свідчать про порушення мною присяги судді, та не виявлено підстав для притягнення мене
до дисциплінарної відповідальності» Шевченко А.В. в обох випадках вибрала позначку «Підтверджую».
Шевченко А.В. вказала, що кожен із суддів, хто ухвалював рішення щодо обмеження прав на мирні зібрання, проходив перевірку в Тимчасовій спеціальній комісії з перевірки суддів судів загальної юрисдикції. Такі судді в деклараціях доброчесності судді мали писати про проходження перевірки. Тимчасова слідча комісія не завершила перевірку Шевченко А.В. Сама ж суддя вважає, що відповідно до вимог Закону має зазначати про ухвалення рішень щодо обмеження права на мирні зібрання.
Представник ГРД уточнив необхідність застосування обмежень права на мирні зібрання строком на один місяць, що в умовах Революції Гідності було тривалим періодом; джерела отримання інформації про обставини мирних зібрань, що відбувались під час Революції Гідності; можливість розведення мирних зібрань на різних частинах вулиць для забезпечення реалізації прав людини.
Шевченко А.В. пояснила, що практика Вищого адміністративного суду України свідчила про можливість застосування обмежень мирних акцій безстроково, з чим не погоджувалась і застосовувала чіткі межі. Події, які відбулись у ніч з 30 листопада на 1 грудня, викликали острах, що буде завдана шкода життю та здоров’ю учасникам мирних зібрань, зважаючи на наявні рішення про притягнення окремих правоохоронців до відповідальності за порушення прав та зловживання стосовно учасників мирних зібрань. Джерелом для ознайомлення з подіями стала мережа «Інтернет».
Стосовно можливості розведення мирних зібрань Шевченко А.В. вказала, що суд не має повноважень ухвалювати такі рішення, натомість може за зверненням місцевої ради заборонити проведення мирних акцій з підстав, зазначених у позовній заяві, або переглянути рішення місцевої ради про заборону проведення мирних зібрань. Суддя зауважила, що за тих умов не могла ухвалити іншого рішення, оскільки місцева рада не могла гарантувати безпеку проведення мирних акцій протесту, а відповідно до листів Вишгородського РВ ГУ МВС України в Київській області від 31 грудня 2013 року проведення мирних зібрань може призвести до грубого порушення громадського порядку, безпеки учасників дорожнього руху та надзвичайних подій. Попри те, що позивач просив заборонити проведення акції протесту на невизначений термін і на значній кількості вулиць, суд дійшов висновку, що відповідні вимоги є неаргументованими і не містять відповідних доказів. Тому суд заборонив проведення мирних зібрань строком на один місяць на одній вулиці та навколо резиденції Президента України «Межигір’я».
Також у висновку ГРД вказано, що суддя безпідставно не задекларувала повну інформацію, що підлягає декларуванню, як цього вимагає закон. Суддя не вжила достатніх заходів для з’ясування майнового стану осіб, стосовно яких вона повинна подавати відповідні декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування (надалі – декларація).
У деклараціях за 2015, 2016, 2017, 2018, 2019 та 2020 роки суддя не зазначила вартість майна, яке перебуває в її власності та власності її чоловіка. Так, суддя не задекларувала вартість житлового будинку зі спорудами площею 284 кв.м у Київській області; земельної ділянки площею 805 кв.м у Київській області; земельної ділянки площею 1 000 кв.м у місті Києві; квартири площею 58,9 кв.м у місті Києві, квартири площею 143,5 кв.м у місті Києві, земельної ділянки площею 1 491 кв.м у селі Заозерне на території Автономної Республіки Крим, земельної ділянки площею 541 кв.м у Київській області, автомобілів Mazda 6 SDN 2006 року випуску, Mazda 6 SDN 2003 року випуску, Lexus LX 570 2008 року випуску.
Окрім цього, у деклараціях за 2016, 2017, 2018, 2019 та 2020 роки суддя лише частково зазначала суму грошових активів, а саме готівкових коштів, які належать її чоловікові, залишаючи у відповідних полях позначку «Член сім’ї не надав інформацію».
У поясненнях, наданих для ГРД 15 грудня 2023 року, суддя вказала, що зазначення вартості наведених об’єктів «Не відомо» чи «Не застосовується» у деклараціях за 2015–2020 роки такі познаки обирались з підстав відсутності інформації про вартість таких об’єктів у правовстановлюючих документах або якщо такі об’єкти були набуті безоплатно, новозбудовані чи приватизовані.
Стосовно зазначеного у висновку ГРД майна Шевченко А.В. надала документи і вказала, що:
1) земельні ділянки 805 кв.м у Київській області та 1 000 кв.м у місті Києві одержані у межах норм безоплатної приватизації земельних ділянок на підставі рішень відповідних органів місцевого самоврядування;
2) інформація щодо вартості автомобіля Mazda 6 SDN 2006 року випуску відсутня та не відображена у правовстановлюючих документах;
3) оцінка вартості квартири площею 143,5 кв.м у місті Києві не проводилась, будь-яка інша інформація у члена сім’ї суб’єкта декларування відсутня і суб’єкту декларування не надавалась;
4) земельна ділянка площею 1 491 кв.м у селі Заозерне на території Автономної Республіки Крим отримана у межах норм безоплатної приватизації земельних ділянок на підставі рішення Заозерненської селищної ради у 2004 році;
5) будь-яка інформація щодо вартості автомобілів Mazda 6 SND 2003 року випуску та Lexus LX 570 2008 року випуску відсутня і у правовстановлюючих документах не відображена, суб’єкту декларування не надана і у члена сім’ї відсутня;
6) право власності на житловий будинок зі спорудами площею 284 кв.м у Київській області зареєстровано на підставі рішення виконавчого комітету місцевої ради у 2011 році, оцінка майна не проводилась;
7) земельну ділянку площею 541 кв.м у Київській області безоплатно передано у власність на підставі рішення місцевою ради.
Стосовно відображення в розділі 12 декларації «Готівкові кошти» інформації про готівкові кошти, які належать члену сім’ї декларанта, Шевченко А.В. зазначила, що нею задекларовано всі відомі доходи члена сім’ї, отримані ним від зайняття незалежною професійною діяльністю, продажу рухомого та нерухомого майна, корпоративних прав, коштів, розміщених на банківських рахунках, відшкодувань вкладів тощо. Водночас інформація щодо наявних готівкових коштів члена сім’ї їй не надається, по-перше, через невідповідність дійсності з урахуванням специфіки діяльності і наявності власних заощаджень і, по-друге, після відкриття декларацій у 2016 році і розголосу стосовно задекларованого майна та коштів будь-яка інформація, яку неможливо отримати з відкритих джерел, від члена сім’ї не надається.
Шевченко А.В. надала копії правовстановлюючих документів, витягів з державних реєстрів, договорів купівлі-продажу, державних актів на право власності на землю, свідоцтв про право власності на житло.
Члени Комісії уточнили особливості декларування Шевченко А.В. Починаючи з 2015 року, суддя декларує нульові залишки грошових активів, які в подальших деклараціях формуються з коштів, отриманих від відчуження майна; зазначення майнових прав і їхньої вартості в розділі декларації «Об’єкти незавершеного будівництва»; зазначення годинника та ювелірних виробів у розділі декларації «Цінне рухоме майно (крім транспортних засобів)» без вказання вартості та дати набуття власності; житлового будинку площею 284 кв.м у Київській області.
Шевченко А.В. зауважила, що в кінці року не акумулює коштів, отриманих за рахунок заробітної плати, адже витрачає їх за звітний період. У деклараціях зазначались кошти, отримані після продажу майна. Щодо майнових прав суддя вказала, що їхня вартість буде відображена після реєстрації і отримання права власності. Самі майнові права стосуються новозбудованої квартири та паркомісць. Спершу вони належали матері судді, яка у 2012 році переуступила їх судді. Об’єкт наразі введений в експлуатацію, але право власності досі належним чином не оформлене.
Стосовно інформації з розділу декларації «Цінне рухоме майно (крім транспортних засобів)» Шевченко А.В. пояснила, що в декларації зазначається момент набуття права власності на таке майно: до призначення на посаду чи під час перебування на посаді. Саме майно є подарунком чоловіка на весілля і його вартість перевищує вартість цінного рухомого майна, яке має бути задеклароване. Але судді невідома точна вартість станом на момент подання першої декларації у 2015 році.
Стосовно житлового будинку площею 284 кв.м у Київській області суддя вказала, що це є новозбудований об’єкт. У 2007 році Шевченко А.В. до призначення на посаду судді на підставі договору купівлі-продажу отримала у власність земельну ділянку, на якій пізніше почала будівництво житлового будинку, який був введений в експлуатацію під час перебування на посаді судді у 2011 році на підставі рішення органу місцевого самоврядування.
На деталізуюче питання членів Комісії щодо передумов оформлення права власності на земельну ділянку на тимчасово окупованих територіях Автономної Республіки Крим Шевченко А.В. вказала, що ця земельна ділянка належить її чоловікові, яку він отримав у 2003 році – до одруження. Раніше він не проживав на території Автономної Республіки Крим, а саму ділянку отримав у власність на підставі рішення місцевої ради в порядку приватизації відповідно до державного акта на право власності на земельну ділянку.
На уточнюючі питання щодо часткового декларування готівкових коштів чоловіка в деклараціях з 2016 до 2020 року від членів Комісії Шевченко А.В. зазначила, що надавала копії довідок та договорів стосовно банківських рахунків, відкритих чоловіком і членами його сім’ї до одруження. Станом на 31 грудня кожного року в її чоловіка лишаються готівкові кошти, з яких він у подальшому сплачує податки як суб’єкт незалежної професійної діяльності. Судді невідома інформація щодо наявних готівкових коштів у її чоловіка станом на 31 грудня кожного року і він відмовляється її надавати.
Після подання в 2015 році декларації у мережі «Інтернет» почала з’являтись негативна інформація щодо судді і наявних у неї та членів сім’ї коштів. Судді, її чоловікові та його батькам приходили запити щодо надання 10% майна, яке перебуває в їхній власності. Після цього чоловік судді заборонив декларувати наявні в нього готівкові кошти. Задекларована інформація про наявні готівкові кошти чоловіка – це інформація, яка не може бути прихована від суб’єкта декларування, оскільки це кошти від продажу майна, корпоративних прав тощо.
Переходячи до прийняття рішення про відповідність судді критеріям професійної етики та доброчесності, Комісія вважає за необхідне зауважити, що заборона проведення мирних зібрань може застосовуватись у виключних випадках за умов, коли іншим чином неможливо гарантувати захист прав та свобод людини і громадянина або національної безпеки. Стаття 39 Конституції України гарантує право збиратися мирно, без зброї і проводити збори, мітинги, походи і демонстрації, про проведення яких завчасно сповіщаються органи виконавчої влади чи органи місцевого самоврядування. Обмеження реалізації цього права може встановлюватись судом відповідно до закону і лише в інтересах національної безпеки та громадського порядку.
Подібні гарантії встановлені у статті 11 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод: право на свободу мирних зібрань не підлягає жодним обмеженням, за винятком тих, що встановлені законом і є необхідними в демократичному суспільстві в інтересах національної або громадської безпеки, для запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров'я чи моралі або для захисту прав і свобод інших осіб.
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Makhmudov проти Росії» від 26 липня 2007 року № 35082/04 Суд вказав, що право на мирні зібрання, закріплене у статті 11 Конвенції, є фундаментальним правом у демократичному суспільстві і є однією з основ такого суспільства. Демократія є не лише фундаментальною ознакою європейського громадського порядку, але й Конвенція була розроблена для поширення ідеалів та цінностей демократичного суспільства. Єдиною необхідністю, яка може виправдати втручання в ці права, є та, що випливає з духу «демократичного суспільства».
Під час дослідження рішення колегії Комісії «Про результати кваліфікаційного оцінювання судді Київського окружного адміністративного суду Шевченко Анни Василівни на відповідність займаній посаді» від 13 травня 2019 року № 232/ко-19, матеріалів суддівського досьє та наданих пояснень, розгляду питання про підтримку рішень колегій Комісії, ухвалених у межах процедури кваліфікаційного оцінювання суддів місцевих та апеляційних судів на відповідність займаній посаді, Комісія дійшла висновку, що Шевченко А.В. не змогла спростувати обґрунтованих сумнівів, вказаних у висновку ГРД про невідповідність судді Київського окружного адміністративного суду Шевченко А.В. критеріям доброчесності та професійної етики, затвердженого 12 грудня 2023 року рішенням зборів ГРД, оформленим протоколом від 11 грудня 2023 року.
Пунктом 128 Регламенту Вищої кваліфікаційної комісії суддів України (у редакції рішення Комісії від 30 листопада 2023 року № 150/зп-23) визначено, що за результатами засідання у пленарному складі з підстави, визначеної абзацом другим частини першої статті 88 Закону, Комісія ухвалює одне з таких рішень:
- про підтримку рішення Комісії у складі Колегії про підтвердження здатності судді (кандидата на посаду судді) здійснювати правосуддя у відповідному суді (відповідності судді займаній посаді);
- про непідтвердження здатності судді (кандидата на посаду судді) здійснювати правосуддя у відповідному суді (відповідності судді займаній посаді).
Комісія у пленарному складі, заслухавши доповідача, дослідивши рішення Комісії у складі колегії від 13 травня 2019 року № 232/ко-19, висновок ГРД у новій редакції, пояснення судді Шевченко А.В., матеріали суддівського досьє, інші зазначені вище в рішенні обставини, документи та матеріали, дійшла висновку про непідтвердження відповідності судді займаній посаді за критеріями професійної етики та доброчесності.
Розглянувши питання про підтримку рішення колегії Комісії, ухваленого в межах процедури кваліфікаційного оцінювання суддів місцевих та апеляційних судів на відповідність займаній посаді, Комісія шістьма голосами проти восьми
вирішила:
- Визнати суддю Київського окружного адміністративного суду Шевченко Анну Василівну такою, що не відповідає займаній посаді за критерієм професійної етики та доброчесності.
- Передати справу до колегії № 2, членом якої є доповідач, для внесення Вищій раді правосуддя подання про звільнення судді Київського окружного адміністративного суду Шевченко Анни Василівни із займаної посади.
Головуючий Р.М. Ігнатов
Члени Комісії: М.Б. Богоніс
Л.М. Волкова
В.О. Гацелюк
Р.А. Кидисюк
Н.Р. Кобецька
О.Л. Коліуш
Р.І. Мельник
О.С. Омельян
А.В. Пасічник
Р.Б. Сабодаш
Р.М. Сидорович
С.Ю. Чумак
Г.М. Шевчук
