X

Про підтримку рішення колегії Комісії, ухваленого в межах процедури кваліфікаційного оцінювання суддів місцевих та апеляційних судів на відповідність займаній посаді

Вища кваліфікаційна комісія суддів України
Рішення
23.11.2023
21/ко-23
Про підтримку рішення колегії Комісії, ухваленого в межах процедури кваліфікаційного оцінювання суддів місцевих та апеляційних судів на відповідність займаній посаді

Вища кваліфікаційна комісія суддів України у пленарному складі:

головуючого – Ігнатова Р.М.,

членів Комісії: Богоноса М.Б., Волкової Л.М., Гацелюка В.О., Кидисюка Р.А., Кобецької Н.Р., Коліуша О.Л., Мельника Р.І., Омельяна О.С., Пасічника А.В., Сабодаша Р.Б., Сидоровича Р.М., Чумака С.Ю. (доповідач), Шевчук Г.М.,

розглянувши питання про підтримку рішення колегії Комісії, ухваленого в межах процедури кваліфікаційного оцінювання суддів місцевих та апеляційних судів на відповідність займаній посаді,

встановила:

Інформація про кар’єру судді та проходження кваліфікаційного оцінювання.

Указом Президента України від 10 лютого 2012 року № 83/2012 «Про призначення суддів» Ключника Андрія Степановича призначено строком на 5 років на посаду судді Святошинського районного суду міста Києва. 

Рішенням Комісії від 20 жовтня 2017 № 106/зп-17 призначено кваліфікаційне оцінювання 999 суддів місцевих та апеляційних судів на відповідність займаній посаді, зокрема судді Святошинського районного суду міста Києва Ключника А.С.

До Комісії 14 березня 2018 року електронною поштою надійшов висновок Громадської ради доброчесності (далі – ГРД) про невідповідність судді Святошинського районного суду міста Києва Ключника А.С. критеріям доброчесності та професійної етики.

До Комісії 18 березня 2019 року надійшов висновок ГРД у новій редакції про невідповідність судді Ключника А.С., у якому містяться відомості, які дають підстави для сумніву щодо відповідності судді критеріям доброчесності та професійної етики:

- суддя ухвалював рішення, обумовлені політичними мотивами та корпоративною солідарністю. Згідно з висновком Тимчасової спеціальної комісії з перевірки суддів судів загальної юрисдикції (далі – ТСК) від 09 червня  2015 року № 43/02-15 в діях судді Святошинського районного суду міста Києва Ключника А.С. під час постановлення ним ухвали від 24 січня 2014 року про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно громадянина ОСОБА_1 наявні підстави для притягнення його до дисциплінарної відповідальності. Проте Вища кваліфікаційна комісія суддів України своїм рішенням від 01 грудня 2015 року припинила дисциплінарне провадження стосовно судді Ключника А.С. у зв’язку зі спливом строків притягнення до відповідальності.

У травні 2016 року суддя Ключник А.С. відмовився розглядати клопотання детективів Національного антикорупційного бюро України (далі – НАБУ) у кримінальному провадженні стосовно колишнього судді Солом’янського районного суду міста Києва Макухи А.А., мотивуючи це «непідсудністю розгляду цього клопотання Святошинському районному суду міста Києва». За інформацією порталу «Наші гроші», така позиція Ключника А.С. є дивною, оскільки у квітні 2016 року Апеляційний суд міста Києва змінив підсудність справи Макухи А.А., передавши її до Святошинського районного суду міста Києва;

- суддя або пов’язана з ним особа отримали майно, легальність походження якого, на думку розсудливого спостерігача, викликає обґрунтовані сумніви. А саме, 18 червня 2013 року Ключник А.С. розірвав шлюб зі своєю дружиною ОСОБА_2. Однак вже за місяць вони здійснили спільну 7-денну закордонну подорож до Туреччини. У липні 2017 року суддя знову здійснив спільну з колишньою дружиною закордонну подорож до Туреччини. У деклараціях за 2014–2017 роки суддя вказав, що проживає зі своєю донькою, натомість спільно проживав і вів спільний побут із колишньою дружиною. ОСОБА_2, колишня дружина судді, 12 вересня 2017 року на підставі договору купівлі-продажу набула у власність квартиру площею 59,2 кв.м в місті Києві поруч із квартирою самого судді. За даними досьє судді, впродовж останніх 4 років у його колишньої дружини відсутні будь-які доходи;

- суддя безпідставно не задекларував своєчасно своє майно, а саме: у декларації за 2014 рік не задекларував квартиру в місті Трускавці Львівської області загальною площею 63,3 кв.м, яка належить йому на праві спільної власності.

Рішенням Комісії у складі колегії від 20 березня 2019 року № 44/ко-19 визначено, що суддя Святошинського районного суду міста Києва Ключник А.С. за результатами кваліфікаційного оцінювання суддів місцевих та апеляційних судів на відповідність займаній посаді набрав 725,5 бала, суддю Святошинського районного суду міста Києва Ключника А.С. визнано таким, що відповідає займаній посаді.

У цьому рішенні Комісії вказано, що воно набирає чинності відповідно до абзацу третього підпункту 4.10.8 пункту 4.10 розділу IV Регламенту Вищої кваліфікаційної комісії суддів України (далі – Регламент) (у редакції, чинній на момент ухвалення рішення Комісії від 20 березня 2019 № 44/ко-19).

Рішенням Вищої ради правосуддя від 04 лютого 2021 року № 231/0/15-21 Президентові України внесено подання про призначення Ключника А.С. на посаду судді Святошинського районного суду міста Києва. За змістом цього рішення Вища рада правосуддя, керуючись власною оцінкою обставин, пов’язаних із кандидатурою судді Ключника А.С., зокрема тих, які наведені у висновку ГРД, дійшла висновку про відсутність обґрунтованого сумніву щодо відповідності Ключника А.С. критерію доброчесності чи професійної етики або інших обставин, які можуть негативно вплинути на суспільну довіру до судової влади у зв’язку з призначенням його на посаду судді. Також у рішенні зазначено, що наведені у висновку ГРД відомості були предметом розгляду Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, яка дала їм належну оцінку в межах процедури кваліфікаційного оцінювання судді Святошинського районного суду міста Києва Ключника А.С.

Указом Президента України «Про призначення суддів» від 01 грудня 2021 року № 614/2021 Ключника А.С. призначено на посаду судді Святошинського районного суду міста Києва безстроково. 

З метою вирішення питання продовження процедур оцінювання за рішенням Комісії від 20 липня 2023 року № 34/зп-23 здійснено повторний автоматизований розподіл справ між членами Вищої кваліфікаційної комісії суддів України.

Згідно з протоколом повторного розподілу між членами Комісії від 25 липня 2023 року доповідачем у справі визначено члена Комісії Чумака С.Ю.

На підставі викладеного вище Комісія продовжила процедуру кваліфікаційного оцінювання, зокрема, стосовно судді Ключника А.С. зі стадії підтримки рішення колегії пленарним складом Комісії.

На адресу Комісії 16 листопада 2023 року від ГРД надійшов висновок у новій редакції про невідповідність судді Ключника А.С. критеріям доброчесності та професійної етики, у якому також враховано висновок ГРД від 2019 року.

Також ГРД надала інформацію, яка сама по собі не стала підставою для висновку, але потребує, на думку ГРД, пояснень судді.

На адресу Комісії 20 листопада 2023 року від Ключника А.С. надійшли пояснення стосовно висновку ГРД. Суддя висловив незгоду з висновком та навів власні аргументи на спростування надісланої ГРД інформації.

Комісією 23 листопада 2023 року проведено співбесіду із Ключником А.С., під час якої обговорено рішення Комісії, ухвалене у складі колегії, про підтвердження його відповідності займаній посаді, висновок та інформацію ГРД, пояснення судді (кандидата на посаду судді), інші обставини, документи та матеріали.

Джерела права та їх застосування.

Згідно з підпунктом 4 пункту 161 розділу XV «Перехідні положення» Конституції України відповідність займаній посаді судді, якого призначено на посаду строком на п’ять років або обрано суддею безстроково до набрання чинності Законом України «Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)», має бути оцінена в порядку, визначеному законом. Виявлення за результатами такого оцінювання невідповідності судді займаній посаді за критеріями компетентності, професійної етики або доброчесності чи відмова судді від такого оцінювання є підставою для звільнення судді з посади.

Пунктом 20 розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (далі – Закон) передбачено, що відповідність займаній посаді судді, якого призначено на посаду строком на п’ять років або обрано суддею безстроково до набрання чинності Законом України «Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)», оцінюється колегіями Вищої кваліфікаційної комісії суддів України в порядку, визначеному цим Законом.

Згідно з частиною першою статті 88 Закону Вища кваліфікаційна комісія суддів України ухвалює мотивоване рішення про підтвердження або непідтвердження здатності судді (кандидата на посаду судді) здійснювати правосуддя у відповідному суді.

Якщо Громадська рада доброчесності у своєму висновку встановила, що суддя (кандидат на посаду судді) не відповідає критеріям професійної етики та доброчесності, то Вища кваліфікаційна комісія суддів України може ухвалити рішення про підтвердження здатності такого судді (кандидата на посаду судді) здійснювати правосуддя у відповідному суді лише у разі, якщо таке рішення підтримане не менше ніж одинадцятьма її членами.

Відповідно до підпункту 4.10.8 пункту 4.10 Регламенту  (у редакції, чинній на момент ухвалення рішення колегії), за результатами співбесіди Комісія у складі колегії ухвалює рішення про підтвердження або непідтвердження здатності судді (кандидата на посаду судді) здійснювати правосуддя у відповідному суді.

У разі ухвалення рішення про підтвердження здатності судді (кандидата на посаду судді) здійснювати правосуддя у відповідному суді за наявності висновку ухвалюється протокольне рішення про винесення на розгляд Комісії у пленарному складі питання щодо підтримки зазначеного рішення відповідно до вимог абзацу другого частини першої статті 88 Закону.

Правила такого ж змісту передбачено положеннями Регламенту у редакції рішення Комісії від 19 жовтня 2023 року № 119/зп-23.

Пунктом 124 Регламенту (у редакції рішення Комісії від 19 жовтня 2023 року № 119/зп-23) визначено, що рішення про підтвердження здатності судді (кандидата на посаду судді) здійснювати правосуддя у відповідному суді (відповідності судді займаній посаді) за наявності висновку Громадської ради доброчесності набирає чинності з дня його ухвалення у разі, якщо воно буде підтримане не менше ніж одинадцятьма членами Комісії згідно з абзацом другим частини першої статті 88 Закону, або у разі надходження до Комісії рішення Громадської ради доброчесності про скасування відповідного висновку до моменту його розгляду Комісією у пленарному складі.

Відповідно до пункту 128 Регламенту (у редакції рішення Комісії від 19 жовтня 2023 року № 119/зп-23) у разі ухвалення рішення про підтвердження здатності судді (кандидата на посаду судді) здійснювати правосуддя у відповідному суді (відповідності судді займаній посаді) за наявності висновку Громадської ради доброчесності на розгляд Комісії у пленарному складі виноситься питання щодо підтримки зазначеного рішення відповідно до вимог абзацу другого частини першої статті 88 Закону.

Згідно з пунктом 126 Регламенту (у редакції рішення Комісії від 19 жовтня 2023 року № 119/зп-23) у засіданні Комісії у пленарному складі з підстави, визначеної абзацом другим частини першої статті 88 Закону, розгляду підлягають рішення Комісії, ухвалені у складі Колегії, про підтвердження здатності судді (кандидата на посаду судді) здійснювати правосуддя у відповідному суді (відповідності судді займаній посаді); висновок (інформація) Громадської ради доброчесності, пояснення судді (кандидата на посаду судді), інші обставини, документи та матеріали.

Пунктом 128 Регламенту (у редакції рішення Комісії від 19 жовтня 2023 року № 119/зп-23) передбачено, що за результатами засідання у пленарному складі з підстави, визначеної абзацом другим частини першої статті 88 Закону, Комісія ухвалює одне з таких рішень:

- про підтримку рішення Комісії у складі Колегії про підтвердження здатності судді (кандидата на посаду судді) здійснювати правосуддя у відповідному суді (відповідності судді займаній посаді);

- про непідтвердження здатності судді (кандидата на посаду судді) здійснювати правосуддя у відповідному суді (відповідності судді займаній посаді).

Результати кваліфікаційного оцінювання судді на відповідність займаній посаді.

Рішенням Комісії у складі колегії від 20 березня 2019 року № 44/ко-19 суддю Святошинського районного суду міста Києва Ключника А.С. визнано таким, що відповідає займаній посаді.

Указане рішення обґрунтовано тим, що Ключник А.С. склав анонімне письмове тестування, за результатами якого набрав 90 балів. За результатами виконаного практичного завдання Ключник А.С. набрав 83,5 бала. На етапі складення іспиту суддя загалом набрав 173,5 бала. За критеріями компетентності (професійної, особистої та соціальної) суддя Ключник А.С. набрав 385,5 бала, за критерієм професійної етики, оціненим за показниками, визначеними пунктом 8 глави 2 розділу II Положення про порядок та методологію кваліфікаційного оцінювання, показники відповідності критеріям кваліфікаційного оцінювання та засоби їх встановлення (далі – Положення), – 175 балів та за критерієм доброчесності, оціненим за показниками, визначеними пунктом 9 глави 2 розділу II Положення, – 165 балів.

За результатами кваліфікаційного оцінювання суддя Святошинського районного суду міста Києва Ключник А.С. набрав 725,5 бала, що становить більше 67 відсотків від суми максимально можливих балів за всіма критеріями. Тому Комісія у складі колегії дійшла висновку про відповідність судді  Святошинського районного суду міста Києва Ключника А.С. займаній посаді.

Стосовно висновку ГРД від 2019 року Комісія зазначила, що суддя Ключник А.С. у своїх усних та письмових поясненнях звернув увагу, що він при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у справі № 759/1043/14-к стосовно ОСОБА_1 у зв’язку з участю останнього в масових акціях протесту виконував покладені на нього як слідчого суддю обов’язки безсторонньо, неупереджено, справедливо та незалежно. Окрім того, ТСК ознак порушення суддею присяги встановлено не було.

Стосовно відмови розглядати клопотання детективів НАБУ у кримінальному провадженні щодо колишнього судді Солом’янського районного суду міста Києва Макухи А.А. у зв’язку з непідсудністю розгляду цього клопотання Святошинському районному суду міста Києва, то інформація не відповідає дійсності, а портал «Наші гроші» подає її у спотвореному вигляді. Так, до Солом’янського районного суду міста Києва 14 квітня 2016 року надійшло клопотання детектива НАБУ про надання тимчасового доступу до матеріалів справ № 760/1628/16-к, № 760/1628/16, які перебували у провадженні судді Макухи А.А., за фактом постановлення останнім завідомо неправосудної ухвали від 03 лютого 2016 року. Виконувач обов’язків голови цього суду звернувся до Апеляційного суду міста Києва з поданням про визначення підсудності вказаного клопотання. Ухвалою Апеляційного суду міста Києва від 25 квітня 2016 року клопотання направлено для розгляду до Святошинського районного суду міста Києва. Ухвалою слідчого судді Святошинського районного суду міста Києва Зайця Т.О. клопотання задоволено. Без звернення до суду апеляційної інстанції 10 травня 2016 року до Святошинського районного суду міста Києва надійшло друге клопотання детектива НАБУ про тимчасовий доступ до речей і документів у згаданій справі. Однак з такою позицією детектива НАБУ слідчий суддя Ключник А.С., у провадженні якого перебувало вказане клопотання, не погодився, оскільки відповідно до частини другої статті 132 Кримінального процесуального кодексу України (далі – КПК України) клопотання про застосування заходів забезпечення кримінального провадження на підставі ухвали слідчого судді подається до місцевого суду, в межах територіальної юрисдикції якого знаходиться орган досудового розслідування. Суддя вважав, що НАБУ розташовано у Солом’янському районі міста Києва, а тому, очевидно, що його клопотання не підсудне Святошинському районному суду міста Києва. Окрім цього, детективами НАБУ постановлена суддею Ключником А.С. ухвала суду від 11 травня 2016 року не оскаржувалась та набрала законної сили. Ураховуючи викладене, Комісія дійшла висновку про відсутність у цих випадках недотримання суддею Ключником А.С. вимог доброчесності та  професійної етики.

Комісією досліджено обставини щодо двох подорожей судді Ключника А.С. з колишньою дружиною до Туреччини у 2013 році, 2017 році та недекларування факту спільного проживання у 2014–2017 роках. Так, суддя пояснив, що він разом із колишньою дружиною виховують спільну дитину ____ року народження, піклуються про її добробут, здоров’я, фізичний та духовний розвиток. Подорожі до Туреччини передбачали виключно виконання ними батьківського обов’язку щодо оздоровлення дитини. З дружиною суддя Ключник А.С. офіційно розлучений 18 червня 2013 року, спільний побут із нею не веде. Стосовно купівлі квартири колишньою дружиною у 2017 році, ураховуючи, що в неї відсутні будь-які доходи за 2014–2017 роки, суддя Ключник А.С. пояснив, що купівля дружиною квартири його не стосується. Однак він знає, що в матері колишньої дружини ІНФОРМАЦІЯ_1, у зв’язку з чим родиною було прийнято рішення продати квартиру, у якій вони проживали АДРЕСА_1, та купити поруч дешевшу, різницю коштів витратити ІНФОРМАЦІЯ_2, мати вирішила придбану квартиру оформити на свою доньку. Суддею надано підтверджувальні документи із зазначеного питання, а саме договір купівлі-продажу квартири, з якого встановлено, що мати колишньої дружини дійсно продала квартиру в АДРЕСА_1. Комісія дійшла висновку, що пояснення Ключника А.С. стосовно його стосунків з колишньою дружиною заслуговують на увагу, а тому суддею не вчинено приховування даних, які могли б вплинути на майновий стан декларанта.

Окрім того, у деклараціях за 2012–2014 роки суддя не задекларував квартири у місті Трускавці Львівської області загальною площею 63,3 кв.м, яка належить йому на праві спільної власності, оскільки не володів такою інформацією, а дізнався про це лише у 2016 році. Зазначену квартиру батьки судді приватизували у 1997 році, коли Ключник А.С. ІНФОРМАЦІЯ_3. У 1998 році, коли помер батько, суддею було написано нотаріально завірену відмову від спадщини на користь матері, а тому вважав, що не має прав на вказане майно. Невідображення зазначеної квартири в паперових деклараціях за 2012–2014 роки та подальше її відображення в електронних деклараціях за 2015–2017 роки не може свідчити про умисність або неправдивість внесення відомостей до відповідних декларацій, як не може свідчити і про можливу незаконність його отримання суддею та членами його сім’ї.

Висновок ГРД у новій редакції.

У висновку ГРД у новій редакції про невідповідність судді Ключника А.С. критеріям доброчесності та професійної етики від 16 листопада 2023 року зазначено таке:

1. Суддя допускав дії (бездіяльність) або ухвалював рішення, обумовлені політичними мотивами, корпоративною солідарністю, маніпулюючи обставинами чи законодавством, або мав економічну, корупційну чи іншу особисту зацікавленість в ухваленні (неухваленні) певного рішення (суддя ухвалював рішення, обумовлені політичними мотивами та корпоративною солідарністю).

Згідно з висновком ТСК від  09 червня  2015 року № 43/02-15 в діях судді Святошинського районного суду міста Києва Ключника А.С. під час постановлення ним ухвали від 24 січня 2014 року про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно громадянина ОСОБА_1 наявні підстави для притягнення до дисциплінарної відповідальності. Проте Вища кваліфікаційна комісія суддів України своїм рішенням від 01 грудня 2015 року припинила дисциплінарне провадження стосовно судді Ключника А. С. у зв’язку зі спливом строків притягнення до відповідальності. У травні 2016 року суддя Ключник А.С. відмовився розглядати клопотання детективів НАБУ у кримінальному провадженні стосовно колишнього судді Солом’янського районного суду міста Києва Макухи А.А., мотивуючи це «непідсудністю розгляду цього клопотання Святошинському районному суду міста Києва». За інформацією порталу «Наші гроші», така позиція є дивною, оскільки у квітні 2016 року Апеляційний суд міста Києва змінив підсудність справи Макухи А.А., передавши її до Святошинського районного суду міста Києва. Інший суддя Святошинського районного суду міста Києва Морозов М.О. розглянув клопотання НАБУ і надав детективам доступ до матеріалів.

2. Суддя не задекларував автомобіль «Volkswagen Touareg» білого кольору 2012 року випуску, який має в користуванні та на якому потрапляв у дорожньо-транспортну пригоду (далі – ДТП).

Так, постановою Голосіївського районного суду міста Києва від 18 лютого 2022 року у справі № 752/693/22 суддю Ключника А.С. визнано винним за статтею 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі – КУпАП) та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу. Користування цим автомобілем також підтверджується матеріалами справи № 757/29808/23а, відповідно до яких суддею оскаржено постанову патрульної поліції про накладення адміністративного стягнення за частиною першою статті 122 КУпАП, та поясненнями судді, у яких він зазначені факти підтвердив. Водночас у деклараціях, які подавалися на виконання вимог антикорупційного законодавства, за 2021 та 2022 роки вказаний транспортний засіб суддя не задекларував. Також на запитання  ГРД, на чиє ім’я було оформлено страховий поліс обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників транспортних засобів («ОСЦПВ») станом на момент вчинення правопорушення, суддя надав відповідь, що на момент вчинення ДТП автомобіль був застрахований за полісом обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників транспортних засобів, оформленим на його ім’я, оскільки за домовленістю між власником транспортного засобу та ним у зв’язку з періодичним використанням автомобіля суддя взяв на себе витрати з оформлення поліса «ОСЦПВ».

3. У декларації доброчесності за 2021 рік у пункті 22 «Мною не здійснювалися вчинки, що можуть стати наслідком притягнення мене до відповідальності» суддя вказав «Підтверджую», чим не повідомив про факт притягнення його до адміністративної відповідальності у 2021 році, коли стосовно нього було складено протокол про порушення Правил дорожнього руху (далі – ПДР), яке він вчинив 18 грудня 2021 року та яким передбачено на підставі статті 124 КУпАП адміністративне стягнення у вигляді штрафу (справа № 752/693/22). У декларації доброчесності за 2022 рік у пункті 22 «Мною не здійснювалися вчинки, що можуть стати наслідком притягнення мене до відповідальності» суддя знову вказав «Підтверджую», хоча в постанові Голосіївського районного суду міста Києва від 18 лютого 2022 року у справі № 752/693/22 суддю визнано винним у вчиненні правопорушення 18 грудня 2021 року.

4. Автомобіль «Volkswagen Touareg» білого кольору 2012 року випуску, яким згідно з пунктом 4 цього висновку ГРД користувався суддя, зареєстровано на племінницю судді ОСОБА_3 (_____ року народження), про яку не зазначено в деклараціях судді. Дата реєстрації автомобіля – 31 серпня 2019 року. На момент придбання автомобіля племінниці судді було 19 років.

За оцінкою з відкритого джерела спеціалізованого пошуку автомобілів, вартість такого автомобіля може сягати від 15 500 до 24 000 доларів США (від 558 000 до 846 000 грн відповідно до курсу НБУ на 2019 рік). ГРД було забезпечено право на відповідь у частині легальності походження цього автомобілю. У своїй відповіді суддя зазначив таке: «Даний транспортний засіб («Volkswagen Touareg») належить донці мого рідного брата ОСОБА_4, а саме ОСОБА_3, яка придбала його у 2019 році за кошти своєї родини та чоловіка, з яким перебуває у цивільних відносинах». Однак суддя не підтвердив свою відповідь належними документами. Відповідно до даних досьє судді в його рідного брата ОСОБА_4 (батька ОСОБА_3, на яку зареєстровано автомобіль «Volkswagen Touareg» білого кольору 2012 року випуску, що перебуває у користуванні в судді) відсутні доходи в обсязі, який би міг дозволити придбання такого вартісного автомобіля. Водночас суддя не надав підтверджувальної інформації про співмешканця племінниці, щоб надати переконливу інформацію про джерела походження ліквідного майна у вигляді автомобіля, що, на думку розсудливого спостерігача, викликає обґрунтований сумнів стосовно достатності коштів для придбання цього автомобіля. Отже, на думку ГРД, у відповіді судді відсутня переконлива інформація про джерела походження коштів для придбання автомобіля та їх легальність.

Додатково ГРД надано Комісії інформацію, яка сама по собі не стала підставою для висновку, але потребує пояснення судді:

- у декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за 2015 рік суддя вказав, що з 19 лютого 1997 року на праві спільної власності володіє квартирою загальною площею 63,3 кв.м у місті Трускавці Львівської області. Право власності на квартиру не було задеклароване суддею в декларації за 2014 рік. Бангалорські принципи поведінки суддів визначають, що суддя повинен бути поінформованим про власні економічні інтереси як приватної особи або опікуна/піклувальника і докладати розумних зусиль для того, щоб бути поінформованим про економічні інтереси членів своєї сім’ї (пункт 4.7). Відповідно до статті 18 Кодексу суддівської етики: «Суддя повинен бути обізнаним про свої майнові інтереси та вживати розумних заходів для того, щоб бути обізнаним про майнові інтереси членів своєї сім’ї». Відтак Ключник А.С. допустив грубе порушення свого обов’язку, що, на думку розсудливого спостерігача, свідчить про невідповідність судді критеріям доброчесності та професійної етики;

- суддя у справі № 759/4089/16-ц прийняв рішення про залишення дитини з батьком, незважаючи на рішення Святошинської районної в місті Києві державної адміністрації про визначення місця проживання дитини з матір’ю. Таке рішення обґрунтував відсутністю доходів у матері, що суперечить частині другій статті 161 Сімейного кодексу України.

Оцінюючи вказані обставини, Комісія зауважує, що відповідно до Кодексу суддівської етики суддя повинен бути прикладом неухильного додержання вимог закону і принципу верховенства права, присяги судді, а також дотримання високих стандартів поведінки з метою зміцнення довіри громадян у чесність, незалежність, неупередженість та справедливість суду. Суддя має докладати всіх зусиль для того, щоб, на думку розсудливої, законослухняної та поінформованої людини, його поведінка була бездоганною (рішення Верховного Суду від 22 березня 2018 року у справі № 800/219/17).

У межах процедури кваліфікаційного оцінювання, з урахуванням мети і завдань його проведення може виникнути обґрунтований сумнів, який для обізнаного та розсудливого спостерігача вказує на наявність показників, що можуть свідчити про невідповідність судді критеріям професійної етики та доброчесності. При цьому під терміном «розсудливий спостерігач» для цілей кваліфікаційного оцінювання необхідно розуміти людину, чиї уявлення, стандарти поведінки відповідають тим, які зазвичай прийняті серед звичайних людей у нашому суспільстві.

У випадку виникнення такого сумніву обов’язком (повноваженням) Комісії є з’ясування й оцінка усіх аспектів життя і діяльності судді не лише професійного характеру, але й морально-етичного. Комісія з огляду на свій правовий статус повинна визначити, чи відповідає поведінка судді/кандидата на посаду судді основоположним принципам її регламентації, високі стандарти якої визначено, зокрема, у Бангалорських принципах поведінки суддів від 19 травня 2006 року (схвалені резолюцією Економічної та соціальної ради ООН від 27 липня 2006 року № 2006/23), а також у Кодексі суддівської етики (пункт 12 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16 червня 2022 року у справі № 9901/57/19).

Обґрунтований сумнів вважається таким, що виник, у тому числі, й з моменту надання ГРД висновку про невідповідність судді критеріям професійної етики та доброчесності або інформації стосовно судді.

І хоча Комісія вважає себе зобов’язаною вжити заходів до перевірки обставин, які стали підставою для надання висновку (інформації) ГРД, суддя повинен брати активну участь у спростуванні такого обґрунтованого сумніву. Використовуючи чіткі та переконливі докази, суддя має розвіяти обґрунтований сумнів у наявності індикатора (показника), що може свідчити про його невідповідність критеріям професійної етики та доброчесності. При цьому під стандартом доказування «чіткі та переконливі докази» Комісією для цілей кваліфікаційного оцінювання розуміються докази, які залишають у обізнаного та розсудливого стороннього спостерігача тверду віру або переконання в тому, що є висока ймовірність того, що фактичні твердження судді є правдою.

Якщо суддя не в змозі спростувати існування обставин, що можуть свідчити про його невідповідність критеріям професійної етики та доброчесності, то факти, які підтверджують наявність обґрунтованих сумнівів, мають бути у подальшому оцінені Комісією, оскільки вони мають вплив на авторитет судової влади і суддя усвідомлює необхідність його підтримання за тих чи інших обставин.

З огляду на викладене Комісія має виключити будь-які сумніви щодо походження майна, його добросовісного декларування або публічної поведінки судді не лише з точки зору вимог законодавства, але й з метою зміцнення переконання суспільства у чесності, незалежності, неупередженості та справедливості суддівського корпусу та для того, щоб, на думку розсудливої, законослухняної та поінформованої людини, поведінка та репутація судді були бездоганними (постанова Великої Палати Верховного суду від 19 травня 2021 року у справі № 9901/124/19).

Стосовно обставин, зазначених у висновку ГРД, Комісія зазначає таке.

  1. Стосовно постановлення суддею Ключником А.С. ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у справі № 759/1043/14-к щодо ОСОБА_1.

До слідчого судді Святошинського районного суду міста Києва 24 січня 2014 року звернувся старший слідчий СВ Святошинського РУ ГУ МВС України в місті Києві Безсмертний М.В., у провадженні якого перебувають матеріали досудового розслідування, внесеного до ЄРДР за № НОМЕР_1 від 23 січня 2014 року, територіальну підслідність якого визначено СВ Святошинському РУ ГУ МВС України в місті Києві постановою прокурора міста Києва Бескишког М. від 23 січня 2014 року, із клопотанням, погодженим із прокурором прокуратури Святошинського району міста Києва Ладним І.О., про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ОСОБА_1.

За змістом клопотання ОСОБА_1 23 січня 2014 року оголошено про підозру в тому, що він 22 січня 2014 року на вулиці Грушевського в місті Києві разом із невстановленим слідством особами вчинив активну участь у масових заворушеннях, що супроводжувались насильством над особою, знищенням майна, погрозами, підпалами, опором представникам влади із застосуванням предметів, які використовувались як зброя та потягли за собою тяжкі наслідки, тобто вчинив кримінальне правопорушення, передбачене частиною другою статті 294 Кримінального кодексу України.

Ухвалою від 24 січня 2014 року суддею Ключником А.С. застосовано стосовно підозрюваного ОСОБА_1 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

Обрання такого запобіжного заходу суддя обґрунтував тим, що ОСОБА_1 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, яке відноситься до категорії особливо тяжких злочинів та за яке передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від восьми до п’ятнадцяти років, обставини, що останній може переховуватись від органів досудового розслідування, вчиняти інші правопорушення та, враховуючи, що менш суворі запобіжні заходи не достатні для запобігання вказаним вище ризикам.

Водночас ухвалою Апеляційного суду міста Києва від 14 лютого 2014 року ухвалу Святошинського районного суду міста Києва від 24 січня 2014 року скасовано і застосовано стосовно ОСОБА_1 запобіжний захід у вигляді домашнього арешту в певний період доби, заборонивши останньому залишати місце своєї реєстрації з 20 год 00 хв до 07 год 00 хв наступної доби. ОСОБА_1 звільнено з-під варти.

Ухвалюючи таке рішення, апеляційний суд зазначив, що застосовуючи до ОСОБА_1 винятковий запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, слідчий суддя не в повній мірі дотримався вимог кримінального процесуального законодавства України, а саме припустився таких порушень вимог статей 177, 178, 183, 194 КПК України, які істотно вплинули на правильність прийнятого судом рішення та тягнуть за собою скасування ухвали слідчого судді Святошинського районного суду міста Києва від 24 січня 2014 року.

Також колегією суддів встановлено, що у клопотанні старшого слідчого СВ Святошинського РУ ГУ МВС України в місті Києві в порушення вимог частини першої статті 194 КПК України немотивована недостатність застосування більш м’яких запобіжних заходів.

Крім того, апеляційний суд констатував, що необхідності обмеження права особи на свободу, передбаченого кримінальним процесуальним законом України, статтею 5 Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини, у контексті зазначеного кримінального провадження немає, а тому ухвалу слідчого судді Святошинського районного суду міста Києва від 24 січня 2014 року слід скасувати та застосувати до ОСОБА_1 запобіжний захід у виді домашнього арешту в певний період доби, який забезпечить запобіганню ризиків, передбачених статтею 177 КПК України.

Розглядаючи клопотання та приймаючи рішення про застосування стосовно підозрюваного ОСОБА_1 запобіжного заходу у виді тримання під вартою, колегія суддів апеляційного суду врахувала наявність у цьому кримінальному провадженні обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті 294 Кримінального кодексу України, ризиків, визначених статтею 177 КПК України, та відповідно до статті 178 КПК України, з урахуванням наявних у матеріалах провадження доказів про вчинення підозрюваним інкримінованого кримінального правопорушення, враховуючи дані про особу ОСОБА_1 в їх сукупності, а саме: його вік, стан здоров’я, наявність у підозрюваного місця постійного проживання, те, що ОСОБА_1 є студентом 5-го курсу Прикарпатського національного університету ім. Петра Стефаника, має на утриманні батька інваліда, раніше до кримінальної відповідальності не притягувався.

Відповідно до висновку ТСК від 09 червня 2015 року № 43/02-15 у діях судді Святошинського районного суду міста Києва Ключника А.С. під час постановлення ним ухвали від 24 січня 2014 року про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно громадянина ОСОБА_1 наявні підстави для притягнення судді до дисциплінарної відповідальності, у зв’язку з чим матеріали перевірки направлено до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України.

За змістом висновку суддя Ключник А.С. у порушення статей 177, 183 та 194 КПК України в ухвалі про застосування до ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою не обґрунтував наявність ризиків, передбачених статтею 177 КПК України, не навів доказів, досліджених слідчим суддею під час розгляду клопотання, які свідчать про те, що жоден із більш м’яких заходів не здатний забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного.

Проте Вища кваліфікаційна комісія суддів України своїм рішенням від 01 грудня 2015 року № 3599/дп-15 припинила дисциплінарне провадження стосовно судді Ключника А.С. у зв’язку зі спливом строків притягнення до відповідальності. Водночас Комісія констатувала, що встановлені під час перевірки обставини свідчать про наявність у діях судді Ключника А.С. ознак дисциплінарного проступку, наслідком якого може бути притягнення його до дисциплінарної відповідальності з підстав, передбачених пунктом 1 частини першої статті 83 Закону, тобто у зв’язку з істотними порушеннями норм процесуального права при здійсненні правосуддя.

Водночас суддя Ключник А.С. у своїх поясненнях зазначає, що він при розгляді клопотання діяв виключно в межах наданих йому як слідчому судді повноважень, а також наполягає, що ТСК ознак порушення суддею присяги не встановлено.

Комісія при оцінці відповідності судді Ключника А.С. критеріям доброчесності та професійної етики враховує також, що Європейський суд з прав людини неодноразово звертав увагу на те, що для того, щоб визначити, чи можна суд вважати «незалежним» у значенні статті 6 § 1 Конвенції, слід враховувати, серед іншого, спосіб призначення його членів і термін їх повноважень, наявність гарантій проти стороннього тиску та питання про те, чи створює орган видимість незалежності. На переконання Європейського суду з прав людини, існує два аспекти незалежності. По-перше, суд повинен бути суб’єктивно вільним від особистих упереджень або упередженості. По-друге, він також повинен бути неупередженим з об’єктивної точки зору, тобто він повинен пропонувати достатні гарантії, щоб виключити будь-які законні сумніви в цьому відношенні. У рамках об’єктивної перевірки має бути визначено, чи існують, окрім особистої поведінки суддів, певні факти, які можуть викликати сумніви щодо їх незалежності. «На карту» поставлено довіру, яку суди в демократичному суспільстві повинні викликати у громадськості та, перш за все, у сторін процесу. Вирішальним є те, чи можна вважати побоювання щодо незалежності суду сторони об’єктивно виправданими (пункти 59 – 63 рішення у справі № 65411/01 «SACILOR LORMINES v. FRANCE»).

Комісія стосовно наведеного зазначає, що під час гострого соціального конфлікту в Україні з  21 листопада 2013 року до 22 лютого 2014 року саме на суд було покладено визначальну роль у забезпечені права на мирні зібрання та гарантування інших прав людини і основоположних свобод. Суддя в межах своїх повноважень мав забезпечити дотримання об’єктивного, безстороннього, неупередженого, незалежного та справедливого розгляду справ та конституційних засад судочинства, а його судові рішення мали відповідати найвищим стандартам в частині дослідження та аналізу всіх доводів сторін.

Натомість суддею Ключником А.С., як зазначено вище, при обранні запобіжного заходу ОСОБА_1, який у вказаний період був учасником акцій протесту, цих вимог дотримано не було, що підтверджується ухвалою Апеляційного суду міста Києва від 14 лютого 2014 року, висновком ТСК від 09 червня 2015 року № 43/02-15 та рішенням Комісії від 01 грудня 2015 року № 3599/дп-15.

  1. Стосовно недекларування суддею Ключником А.С. автомобіля «Volkswagen Touareg» білого кольору 2012 року випуску, який перебуває в користуванні та на якому суддя вчинив порушення ПДР у 2021 та 2023 роках.

Постановою Голосіївського районного суду міста Києва від 18 лютого 2022 року у справі № 752/693/22 Ключника А.С. визнано винним у скоєнні правопорушення, передбаченого статтею 124 КУпАП, та піддано адміністративному стягненню у виді штрафу у розмірі 50 (п’ятдесяти) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 (вісімсот п’ятдесят) гривень. За обставинами справи 18 грудня 2021 року о 12 год 08 хв Ключник А.С., керуючи транспортним засобом «Volkswagen Touareg», рухаючись по вул. Антоновича, 91/14 у місті Києві, у порушення вимог пунктів 2.3 (б), 10.3 ПДР України, під час перестроювання не надав перевагу в русі транспортному засобу «KIA», що рухався в попутному напрямку у тій смузі, у яку він мав намір перестроїтися, у результаті чого відбулось зіткнення транспортних засобів, що спричинило механічні пошкодження.

Крім того, постановою Управління патрульної поліції в Житомирській області Департаменту патрульної поліції від 26 червня 2023 року Ключника А.С. притягнуто до відповідальності за частиною першою статті 122 КУпАП. За змістом постанови Ключник А.С., керуючи автомобілем «Volkswagen Touareg», рухався зі швидкістю 121 км/год в зоні дії знака 3.29 «Обмеження максимальної швидкості 70 км/год» ПДР України, чим перевищив встановлену швидкість більше ніж на 20 км/год.

Отже, вказані факти підтверджують користування суддею Ключником А.С. зазначеним автомобілем.

Водночас у щорічній декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування (охоплює попередній рік), за 2021, 2022 роки Ключник А.С. не відобразив у розділі 6 «Цінне рухоме майно – транспортні засоби» транспортний засіб «Volkswagen Touareg».

Суддя Ключник А.С. в обґрунтування своїх пояснень зазначив, що вказаний транспортний засіб «Volkswagen Touareg» належить його племінниці (доньці рідного брата) ОСОБА_3 (_____ року народження), яка придбала його у 2019 році за кошти своєї родини та чоловіка, з яким перебуває у цивільних стосунках. Після початку повномасштабного вторгнення рф в Україну суддя інколи використовував цей транспортний засіб для власних потреб. Нині зазначений автомобіль використовує його брат ОСОБА_4 і за можливості підвозить його до місця роботи. На момент вчинення ДТП автомобіль було застраховано за полісом обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників транспортних засобів на його ім’я, оскільки за домовленістю між власником транспортного засобу та ним у зв’язку з періодичним використанням автомобіля він взяв на себе витрати з оформлення поліса «ОСЦПВ».

Суддя вважає, оскільки транспортний засіб не використовувався ним у строки, визначені статтею 46 Закону України «Про запобігання корупції»,  його не було відображено в деклараціях, які подавались на виконання вимог антикорупційного законодавства, за 2021, 2022 роки.

Комісія вважає такі доводи судді Ключника А.С. сумнівними, оскільки відповідно до наданих на запит Комісії  пояснень та копій полісів обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників транспортних засобів з жовтня 2021 року до сьогодні зазначені поліси оформлені саме на суддю Ключника А.С., який і здійснював їх оплату. Водночас за відкритими відомостями з сайту МТСБУ інші поліси «ОСЦПВ» на зазначений автомобіль не оформлювались.

Крім того, у засіданні Комісії суддя Ключник А.С. на питання члена Комісії відповів, що періодично обслуговує автомобіль (заправляє пальним та миє).

Натомість суддею не надано жодних доказів, що зазначеним транспортним засобом користується ще хтось, крім нього.

Так, власник автомобіля ОСОБА_3 22 липня 2022 року виїхала до Канади і відтоді в Україні не перебуває, очевидно, що автомобілем не користується. Доказів користування цим автомобілем ОСОБА_4 (технічне обслуговування, ремонт, оформлення полісів «ОСЦПВ» або «КАСКО» тощо) Комісії суддею не надано.

Відповідно до підпункту «б» пункту 3 частини першої статті 46 Закону України «Про запобігання корупції» у декларації зазначаються відомості про цінне рухоме майно, вартість якого перевищує 100 прожиткових мінімумів, встановлених для працездатних осіб на 1 січня звітного року, що належить суб’єкту декларування або членам його сім’ї на праві приватної власності, у тому числі спільної власності, або перебуває в її володінні або користуванні незалежно від форми правочину, внаслідок якого набуте таке право. Такі відомості включають дані щодо транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, а також щодо їх марки та моделі, року випуску, ідентифікаційного номера (за наявності). Відомості про транспортні засоби та інші самохідні машини і механізми зазначаються незалежно від їх вартості.

Отже, Комісія вважає, що вказані обставини з погляду звичайної розсудливої людини у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність обґрунтованого сумніву в тому, що суддею безпідставно в майнових деклараціях за 2021 та 2022 роки не було задекларовано автомобіль «Volkswagen Touareg» білого кольору 2012 року випуску, яким він постійно користується, і суддею Ключником А.С. такий обґрунтований сумнів жодними доказами спростовано не було.

  1. Стосовно користування суддею Ключником А.С. автомобілем «Volkswagen Touareg» 2012 року випуску, легальність походження якого, на думку розсудливого спостерігача, викликає обґрунтовані сумніви, Комісія зазначає таке.

Суддя в наданих письмових та усних поясненнях зазначив, що ОСОБА_3 не є членом його сім’ї, не пов’язаний з нею побутом, вони не проживають разом. Тобто в нього відсутній обов’язок зазначати її в декларації як члена своєї сім’ї чи особу, з якою є спільний побут. Крім того, ОСОБА_3 1,5 року тому виїхала за кордон. Стосовно джерел доходу, за які нею було куплено автомобіль, зазначає, що племінницею та її батьком було продано два належні їм автомобілі, про наявність власних заощаджень, які дали змогу придбати інший транспортний засіб.

Комісія стосовно зазначеного питання виходить з такого.

За оцінкою з відкритого джерела спеціалізованого пошуку автомобілів, вартість такого автомобіля може сягати від 15 500 до 24 000 доларів США (від 558000 до 846000 грн відповідно до курсу НБУ на дату придбання).

Водночас відповідно до інформації з Державного реєстру фізичних осіб – платників податків у ОСОБА_4 та самої власниці автомобіля ОСОБА_3 відсутні доходи в обсязі, який би міг дозволити придбання автомобіля мінімум за 558 000 гривень.

Так, племінниці судді ОСОБА_3 на момент придбання автомобіля було 19 років, вона вперше влаштувалась на роботу і отримала дохід лише у травні 2019 року, її загальний дохід за 2 та 3 квартали 2019 року становив 44 581 грн, що, очевидно, недостатньо для придбання нею зазначеного автомобіля.

Брат судді та батько ОСОБА_3 – ОСОБА_4, який за поясненнями судді передав кошти для придбання автомобіля, офіційних доходів у 2014 – 2020 роках не мав.

Суддею на підтвердження своїх доводів надано Комісії договори купівлі-продажу транспортних засобів. Натомість за змістом цих договорів ОСОБА_4 продав 23 грудня 2020 року належний йому автомобіль «Renault Kangoo», тобто пізніше ніж його донькою ОСОБА_3 придбано автомобіль «Volkswagen Touareg» – 31 серпня 2019 року.

Водночас сама ОСОБА_3 31 серпня 2019 року продала офіційно належний їй автомобіль «Volkswagen Passat» за суму 49 000 грн, що також є явно недостатньою для придбання автомобіля «Volkswagen Touareg».

Крім того, суддя не надав жодної інформації, яка підтверджувала б його пояснення стосовно нібито передачі грошей співмешканцем племінниці.

Також, як зазначалось вище, суддею не надано жодних доказів, що його брат або племінниця взагалі користувалися цим автомобілем.

З огляду на вказані вище обставини, а саме: користування суддею Ключником А.С. автомобілем «Volkswagen Touareg» білого кольору 2012 року випуску, оформлення саме на нього полісів «ОСЦПВ», відсутність фактів користування автомобілем іншими особами, а також очевидну недостатність коштів для придбання цього автомобіля племінницею судді – ОСОБА_3, Комісія вважає, що зазначені обставини з погляду звичайної розсудливої людини у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність обґрунтованого сумніву стосовно дійсного бенефіціарного власника зазначеного автомобіля, юридичним власником якого є племінниця судді Ключника А.С. – ОСОБА_3.

  1. Стосовно повідомлення в декларації доброчесності судді недостовірних відомостей про притягнення до адміністративної відповідальності.

         Ключник А.С. зазначив, що в декларації доброчесності за 2021 рік не повідомляв про притягнення його до адміністративної відповідальності, оскільки не притягувався до неї, у декларації доброчесності за 2022 рік не повідомляв про притягнення, оскільки постанова Голосіївського районного суду міста Києва від 18 лютого 2022 року у справі № 752/693/22 є предметом оскарження в суді апеляційної інстанції.

         Відповідно до частин першої та другої статті 62 Закону суддя зобов’язаний щорічно до 1 лютого подавати шляхом заповнення на офіційному вебсайті Вищої кваліфікаційної комісії суддів України декларацію доброчесності за формою, що визначається Комісією.

Декларація доброчесності судді складається з переліку тверджень, правдивість яких суддя повинен задекларувати шляхом їх підтвердження або непідтвердження.

         У декларації доброчесності судді за 2021 рік у пункті 22 «Мною не здійснювалися вчинки, що можуть стати наслідком притягнення мене до відповідальності» суддя вказав «Підтверджую», тобто підтвердив, що у 2021 році ним не здійснювалися вчинки, які могли мати наслідком притягнення його до відповідальності.

         Водночас правова конструкція наведеного пункту 22 декларації доброчесності судді свідчить про те, що зазначене в ньому твердження стосується не факту притягнення до відповідальності, а вчинків, які можуть мати наслідком притягнення судді до відповідальності.

         Як зазначалось вище, 18 грудня 2021 року стосовно судді Ключника А.С. працівниками поліції складено протокол про адміністративне правопорушення за статтею 124 КУпАП,  надалі рішенням Голосіївського районного суду міста Києва від 18 лютого 2022 року суддю притягнуто до відповідальності та накладено на  нього адміністративне стягнення.

         Отже, зважаючи на складення стосовно судді Ключника А.С. 18 грудня 2021 року протоколу про адміністративне правопорушення за статтею 124 КУпАП, що, очевидно, могло мати наслідком притягнення його до адміністративної відповідальності, він повинен був у декларації доброчесності судді за 2021 рік у пункті 22 проставити відмітку «Не підтверджую», проте не зробив цього, чим вніс у зазначену декларацію недостовірні відомості, зазначивши по суті, що ним такі вчинки не скоювалися, хоча це не відповідає дійсності.

Переходячи до прийняття рішення про відповідність судді критеріям професійної етики та доброчесності, Комісія вважає за необхідне зауважити, що Європейський суд з прав людини в рішенні у справі «Джоджай проти Албанії» (заява № 15227/19) змістив конституційний баланс у бік заходів по забезпеченню доброчесності особи, дійшовши висновку, що право на повагу до приватності (стаття 8 Конвенції) не поширюється на перевірку статків посадової особи, що мають сумнівне походження, оскільки такі перевірки лише «забезпечують суспільну довіру до її доброчесності». За наявності «попередніх висновків» про сумнівність походження статків посадової особи тягар доведення «протилежного» може бути переведений на саму посадову особу. Водночас «нездатність обґрунтувати законність джерела, використаного для придбання або створення майна» може мати наслідком звільнення посадової особи.

Стосовно цього Комісія зазначає, що суддя Ключник А.С. не надав чітких і переконливих доказів, що свідчили б про спростування ним обґрунтованих сумнівів у його невідповідності критеріям професійної етики та доброчесності, які викладені у висновку ГРД в новій редакції, у зв’язку з чим при вирішенні питання в порядку абзацу другого частини першої статті 88 Закону лише три члени Комісії проголосували за підтвердження рішення колегії про відповідність судді Ключника А.С. займаній посаді, що має наслідком визнання його таким, що не відповідає займаній посаді.

Про наявність рішення Вищої ради правосуддя від 04 лютого 2021 року № 231/0/15-21, у якому зазначено про відсутність обґрунтованого сумніву щодо відповідності Ключника А.С. критерію доброчесності чи професійної етики, Комісія зазначає, що три з чотирьох обставин, які стали підставою для визнання судді таким, що не підтвердив відповідності займаній посаді, виникли після прийняття зазначеного рішення Вищої ради правосуддя, а обставина про постановлення суддею ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у справі № 759/1043/14-к стосовно ОСОБА_1 свого аналізу та дослідження в рішенні Вищої ради правосуддя не знайшла.

У рішенні Комісії у складі колегії від 20 березня 2019 року № 44/ко-19, яким визнано суддю Святошинського районного суду міста Києва Ключника А.С. таким, що відповідає займаній посаді, щодо постановлення суддею ухвали у справі № 759/1043/14-к наведені лише пояснення судді, проте не надано жодної оцінки ні цим поясненням, ні обставинам прийняття суддею такого рішення, ні ухвалі Апеляційного суду міста Києва від 14 лютого 2014 року, ні висновку ТСК від 09 червня 2015 року № 43/02-15, якими констатовані порушення суддею норм процесуального законодавства, що призвели до незаконного застосування Ключником А.С. під час Революції Гідності запобіжного заходу ОСОБА_1 у вигляді тримання під вартою.

З огляду на зазначене Комісія у пленарному складі вважає, що рішення Комісії у складі колегії від 20 березня 2019 року № 44/ко-19 про визнання судді Святошинського районного суду міста Києва Ключника А.С. таким, що відповідає займаній посаді, є необґрунтованим, а тому це Комісією не підтверджується.

Стосовно інших обставин, зазначених у висновку ГРД, суддею, на думку Комісії, надані переконливі докази та пояснення на їх спростування, тому вони не впливають на рішення Комісії про невідповідність судді займаній посаді.

Висновок Комісії за результатами розгляду справи.

Комісія у пленарному складі, заслухавши доповідача, дослідивши рішення Комісії у складі колегії від 20 березня 2019 року № 44/ко-19, висновок ГРД у новій редакції, пояснення судді Ключника А.С., інші зазначені вище в рішенні обставини, документи та матеріали, дійшла висновку про непідтвердження відповідності судді займаній посаді за критеріями професійної етики та доброчесності.

Ураховуючи викладене, керуючись статтями 88, 93, 101 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», Вища кваліфікаційна комісії суддів України одинадцятьма голосами проти трьох

вирішила:

Визнати суддю Cвятошинського районного суду міста Києва Ключника Андрія Степановича таким, що не відповідає займаній посаді.

Передати справу Колегії № 3, членом якої є доповідач, для внесення Вищій раді правосуддя подання про звільнення судді Святошинського районного суду міста Києва Ключника Андрія Степановича із займаної посади.

Повідомити спеціально уповноваженого суб’єкта у сфері протидії корупції про обставини, що можуть свідчити про порушення суддею Святошинського районного суду містка Києва Ключником Андрієм Степановичем законодавства у сфері запобігання корупції.

Головуючий                                                                 Р.М. Ігнатов

Члени Комісії:                                                             М.Б. Богоніс

                                                                                    Л.М. Волкова

                                                                                    В.О. Гацелюк

                                                                                    Р.А. Кидисюк

                                                                                    Н.Р. Кобецька

                                                                                    О.Л. Коліуш

                                                                                    Р.І. Мельник

                                                                                    О.С. Омельян

                                                                                    А.В. Пасічник

                                                                                    Р.Б. Сабодаш

                                                                                    Р.М. Сидорович

                                                                                    С.Ю. Чумак

                                                                                   Г.М. Шевчук

Додатки до рішення: