Вища кваліфікаційна комісія суддів України у пленарному складі:
головуючого – Шевчук Г.М.,
членів Комісії: Богоноса М.Б. (доповідач), Волкової Л.М., Гацелюка В.О., Кидисюка Р.А., Кобецької Н.Р., Коліуша О.Л., Мельника Р.І., Омельяна О.С., Пасічника А.В., Сабодаша Р.Б., Чумака С.Ю.,
розглянувши питання про підтримку рішень колегій Комісії, ухвалених у межах процедури кваліфікаційного оцінювання суддів місцевих та апеляційних судів на відповідність займаній посаді
встановила:
Стислий виклад інформації про кар’єру судді та проходження кваліфікаційного оцінювання.
Указом Президента України від 18 жовтня 2013 року № 571/2013 Гуренка Максима Олександровича призначено на посаду судді Ізюмського міськрайонного суду Харківської області строком на п’ять років.
Рішенням Вищої кваліфікаційної комісії суддів України від 01 лютого 2018 року № 8/зп-18 призначено кваліфікаційне оцінювання суддів місцевих та апеляційних судів на відповідність займаній посаді, у тому числі судді Гуренка М.О.
До Комісії надійшов затверджений 05 жовтня 2019 року висновок Громадської ради доброчесності (далі – ГРД) про невідповідність судді Гуренка М.О. критеріям доброчесності та професійної етики з огляду на неповне декларування його майна та неналежну поведінку під час розгляду ним кримінальної справи.
Також ГРД виявила факти, які не стали самостійною підставою для висновку, однак є такими, що характеризують суддю та можуть бути використані під час його оцінювання. Йшлося про поїздку судді на територію російської федерації у травні 2014 року, а також систематичне порушення ним правил дорожнього руху.
Рішенням Комісії від 07 жовтня 2019 року № 966/ко-19 визначено, що суддя Ізюмського міськрайонного суду Харківської області Гуренко М.О. за результатами кваліфікаційного оцінювання суддів місцевих та апеляційних судів на відповідність займаній посаді отримав 720,625 бала та визнано його таким, що відповідає займаній посаді.
Також визначено порядок набрання чинності цим рішенням, відповідно до підпункту 4.10.5 пункту 4.10 Регламенту Вищої кваліфікаційної комісії суддів України (зі змінами, внесеними рішеннями Комісії від 02 липня 2019 року № 109/зп-19 та № 110/зп-19).
Рішенням Вищої ради правосуддя від 24 грудня 2020 року № 3653/0/15-20 Президентові України внесено подання про призначення Гуренка М.О. на посаду судді Ізюмського міськрайонного суду Харківської області.
Рішенням Голови Верховного Суду від 06 червня 2022 року суддю Гуренка М.О. відряджено до Миронівського районного суду Київської області з 07 червня 2022 року.
З метою вирішення питання щодо продовження процедур оцінювання за рішенням Комісії від 20 липня 2023 року № 34/зп-23 здійснено повторний автоматизований розподіл справ між членами Вищої кваліфікаційної комісії суддів України.
Згідно з протоколом повторного розподілу між членами Комісії від 25 липня 2023 року доповідачем у справі визначено члена Комісії Богоноса М.Б.
На підставі викладеного вище Комісія продовжила процедуру кваліфікаційного оцінювання з моменту припинення, зокрема, стосовно Гуренка М.О. зі стадії підтримки рішення колегії пленарним складом Комісії.
З метою оновлення даних, що містяться в суддівському досьє, Комісією в межах наданих повноважень надіслано запити до таких органів державної влади: Державної прикордонної служби України, Національної поліції України, Служби безпеки України, Міністерства внутрішніх справ України, Генерального штабу Збройних Сил України, Міністерства юстиції України, Харківського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки.
У відповідь на запити отримано інформацію стосовно Гуренка М.О., яку долучено до матеріалів досьє.
На адресу Комісії 07 грудня 2023 року від ГРД надійшов висновок у новій редакції про невідповідність судді Гуренка М.О. критеріям доброчесності та професійної етики, в якому ГРД вважає, що суддею у 2023 році задекларовано придбання майнових прав на квартиру, вартість яких нижча від ринкової, а у 2015 – 2021 роках не задекларовано право власності або користування житлом за місцем роботи.
Крім того, ГРД надала інформацію, яка сама по собі не стала підставою для висновку, але потребує пояснень судді.
Зміст інформації полягав у тому, що мати судді та його брат ОСОБА_1 неодноразово перетинали кордон російської федерації та після останньої поїздки 07 вересня 2023 року брат судді не повернувся на територію України.
Суддя висловив незгоду з висновком та навів власні аргументи на спростування надісланої ГРД інформації.
Джерела права та їх застосування.
Згідно з пунктом 16-1 розділу XV «Перехідні положення» Конституції України відповідність займаній посаді судді, якого призначено на посаду строком на п’ять років або обрано суддею безстроково до набрання чинності Законом України «Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)», має бути оцінена в порядку, визначеному законом. Виявлення за результатами такого оцінювання невідповідності судді займаній посаді за критеріями компетентності, професійної етики або доброчесності чи відмова судді від такого оцінювання є підставою для звільнення судді з посади.
Пунктом 20 розділу ХІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про судоустрій і статус суддів» передбачено, що відповідність займаній посаді судді, якого призначено на посаду строком на п’ять років або обрано суддею безстроково до набрання чинності Законом України «Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)», оцінюється колегіями Вищої кваліфікаційної комісії суддів України в порядку, визначеному Законом.
Згідно з частиною першою статті 88 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» (далі – Закон) Вища кваліфікаційна комісія суддів України ухвалює мотивоване рішення про підтвердження або непідтвердження здатності судді (кандидата на посаду судді) здійснювати правосуддя у відповідному суді.
Якщо Громадська рада доброчесності у своєму висновку встановила, що суддя (кандидат на посаду судді) не відповідає критеріям професійної етики та доброчесності, то Вища кваліфікаційна комісія суддів України може ухвалити рішення про підтвердження здатності такого судді (кандидата на посаду судді) здійснювати правосуддя у відповідному суді лише у разі, якщо таке рішення підтримане не менше ніж одинадцятьма її членами.
Відповідно до підпункту 4.10.5 пункту 4.10 Регламенту Вищої кваліфікаційної комісії суддів України (у редакції, чинній на момент ухвалення рішення колегії, зі змінами, внесеними рішеннями Комісії від 02 липня 2019 року № 109/зп-19 та № 110/зп-19), за результатами співбесіди Комісія у складі колегії ухвалює рішення про підтвердження або непідтвердження здатності судді (кандидата на посаду судді) здійснювати правосуддя у відповідному суді.
Рішення про підтвердження здатності судді (кандидата на посаду судді) здійснювати правосуддя у відповідному суді набирає чинності з дня ухвалення цього рішення у разі, якщо воно буде підтримане не менше ніж одинадцятьма членами Комісії згідно з абзацом другим частини першої статті 88 Закону або у разі надходження до Комісії рішення Громадської ради доброчесності про скасування відповідного висновку до моменту його розгляду Комісією у пленарному складі.
Правила такого ж змісту передбачені положеннями Регламенту Вищої кваліфікаційної комісії суддів України у нині чинній редакції (у редакції рішення Комісії від 19 жовтня 2023 року № 119/зп-23).
Зокрема, згідно з пунктом 124 Регламенту Вищої кваліфікаційної комісії суддів України (у редакції рішення Комісії від 19 жовтня 2023 року № 119/зп-23) рішення про підтвердження здатності судді (кандидата на посаду судді) здійснювати правосуддя у відповідному суді (відповідності судді займаній посаді) за наявності висновку Громадської ради доброчесності набирає чинності з дня його ухвалення у разі, якщо воно буде підтримане не менше ніж одинадцятьма членами Комісії згідно з абзацом другим частини першої статті 88 Закону, або у разі надходження до Комісії рішення Громадської ради доброчесності про скасування відповідного висновку до моменту його розгляду Комісією у пленарному складі.
Відповідно до пункту 128 параграфа 9 розділу ІІ Регламенту Вищої кваліфікаційної комісії суддів України (в редакції рішення Комісії від 19 жовтня 2023 року № 119/зп-23) у разі ухвалення рішення про підтвердження здатності судді (кандидата на посаду судді) здійснювати правосуддя у відповідному суді (відповідності судді займаній посаді) за наявності висновку Громадської ради доброчесності на розгляд Комісії у пленарному складі виноситься питання щодо підтримки зазначеного рішення відповідно до вимог абзацу другого частини першої статті 88 Закону.
Згідно з пунктом 126 Регламенту Вищої кваліфікаційної комісії суддів України (у редакції рішення Комісії від 19 жовтня 2023 року № 119/зп-23) у засіданні Комісії у пленарному складі з підстави, визначеної абзацом другим частини першої статті 88 Закону, розгляду підлягають рішення Комісії, ухвалені у складі Колегії, про підтвердження здатності судді (кандидата на посаду судді) здійснювати правосуддя у відповідному суді (відповідності судді займаній посаді); висновок (інформація) Громадської ради доброчесності, пояснення судді (кандидата на посаду судді), інші обставини, документи та матеріали.
Пунктом 128 Регламенту Вищої кваліфікаційної комісії суддів України (у редакції рішення Комісії від 19 жовтня 2023 року № 119/зп-23) передбачено, що за результатами засідання у пленарному складі з підстави, визначеної абзацом другим частини першої статті 88 Закону, Комісія ухвалює одне з таких рішень:
- про підтримку рішення Комісії у складі Колегії про підтвердження здатності судді (кандидата на посаду судді) здійснювати правосуддя у відповідному суді (відповідності судді займаній посаді);
- про непідтвердження здатності судді (кандидата на посаду судді) здійснювати правосуддя у відповідному суді (відповідності судді займаній посаді).
Мотиви, якими керується Комісія при ухваленні рішення.
Рішенням Комісії від 07 жовтня 2019 року № 966/ко-19 суддю Ізюмського міськрайонного суду Харківської області Гуренка М.О. визнано таким, що відповідає займаній посаді.
Рішення обґрунтовано тим, що за критеріями компетентності (професійної, особистої та соціальної) суддя Гуренко М.О. набрав 359,625 бала, за критерієм професійної етики, оціненим за показниками, визначеними пунктом 8 глави 2 розділу II Положення про порядок та методологію кваліфікаційного оцінювання, показники відповідності критеріям кваліфікаційного оцінювання та засоби їх встановлення (далі – Положення), – 185 балів та за критерієм доброчесності, оціненим за показниками, визначеними пунктом 9 глави 2 розділу II Положення – 176 балів.
У підсумку за результатами кваліфікаційного оцінювання суддя Гуренко М.О. набрав 720,625 бала, що становить більше 67 відсотків від суми максимально можливих балів за всіма критеріями. Тому Комісія у складі колегії дійшла висновку про відповідність судді займаній посаді.
Твердження ГРД про невідповідність судді Гуренка М.О. критеріям доброчесності та професійної етики, як зазначено у висновку, затвердженому 05 жовтня 2019 року, Комісія в рішенні від 07 жовтня 2019 року спростовувала із посиланням на пояснення судді.
Зокрема, суддя Гуренко М.О. під час співбесіди пояснив, що в 2013 та 2014 роках користувався квартирою в місті Ізюмі, що відобразив у деклараціях особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування (далі – Декларація), за ці роки. Після одруження у 2015 році він фактично не проживав у місті Ізюм, тому право користування житлом у цьому населеному пункті не декларував.
Щодо автомобіля AUDI А6 суддя пояснив, що помилково зазначив у Деклараціях дату виникнення в нього права користування транспортним засобом з 06 червня 2015 року.
Стосовно відеозапису за його участі, розміщеного в мережі «Інтернет» (прояви неуважності в судовому засіданні), суддя Гуренко М.О. зазначив, що його поведінка була обумовлена складністю та тривалістю процесу із судового розгляду кримінального провадження.
Пояснюючи мету поїздки до російської федерації у травні 2014 року, Гуренко М.О. підтвердив свій виїзд і вказав на необхідність відвідати тітку та сестру, звернув увагу, що цей візит був одноденним.
Суддя Гуренко М.О. також надав пояснення стосовно застосовування до нього адміністративних стягнень за вчинення адміністративних правопорушень у сфері безпеки дорожнього руху, вказавши, що за результатами оскарження три постанови про притягнення його до адміністративної відповідальності були скасовані.
Стосовно застосовування адміністративного стягнення у виді штрафу у зв’язку з керуванням транспортним засобом за відсутності полісу обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів Гуренко М.О. визнав вину у вчиненні цих правопорушень та в добровільному порядку сплатив штраф.
Комісія в рішенні від 07 жовтня 2019 року № 966/ко-196 вказала, що пояснення судді були змістовними, обґрунтованими і такими, що підтверджуються відомостями в суддівському досьє та документах, копії яких він надав під час співбесіди.
У новій редакції висновку про невідповідність судді Гуренка М.О. критеріям доброчесності та професійної етики, що надійшов до Комісії 07 грудня 2023 року, ГРД вказує що суддя у 2023 році придбав ліквідне майно зі значною знижкою.
ГРД посилається на те, що суддею у 2023 році задекларована квартира, яка знаходиться в Житловому комплексі «Сучасний квартал» у місті Києві площею 42,6 кв. м, задекларована вартість якої – 1 313 878 грн, що за курсом станом на 23 березня 2023 року становить 35 929 дол. США.
При цьому на вебсайті ЖК «Сучасний квартал» вартість квартири площею 44 кв. м становить 51–55 тис. дол. США. Крім того, з аналізу інформації, розміщеної на вебпорталі «Столична нерухомість», середня вартість квартири аналогічної площі у Солом’янському районі міста Києва – 2,4 млн. гривень.
Указане, на думку ГРД, є підставою для висновку про придбання суддею квартири, вартість якої відрізняється від ринкової.
Крім того, ГРД у висновку звертає увагу, що подані суддею Гуренком М.О. Декларації за 2015–2021 роки не містять відомостей про право власності або користування нерухомим майном за його місцем роботи (місто Ізюм Харківської області), у них відображено лише право користування квартирами в місті Кременчук Полтавської області та в місті Києві.
ГРД просить врахувати, що з 2017 року суддя декларує житло в місті Харкові у 125 км від місця роботи. При цьому, як з’ясовано ГРД, матір судді мала нерухомість в місті Харкові і в 2015–2016 роках, однак користування цим майном суддя не декларує.
Крім того, ГРД надала інформацію, яка сама по собі не стала підставою для висновку, але потребує, на думку ГРД, пояснень судді.
Зокрема, ГРД звернула увагу, що брат судді – ОСОБА_1, неодноразово перетинав кордон російської федерації та після останньої поїздки 07 вересня 2023 року не повернувся на територію України.
Посилаючись на пояснення судді, ГРД вказала також про поїздки його матері до російської федерації.
Оцінюючи вказані обставини, Комісія зауважує, що відповідно до Кодексу суддівської етики суддя повинен бути прикладом неухильного додержання вимог закону і принципу верховенства права, присяги судді, а також дотримання високих стандартів поведінки з метою зміцнення довіри громадян у чесність, незалежність, неупередженість та справедливість суду. Суддя має докладати всіх зусиль, для того щоб, на думку розсудливої, законослухняної та поінформованої людини, його поведінка була бездоганною (рішення Верховного Суду від 22 березня 2018 року у справі № 800/219/17).
У межах процедури кваліфікаційного оцінювання з урахуванням мети і завдань його проведення може виникнути обґрунтований сумнів, який для обізнаного та розсудливого спостерігача вказує на наявність показника, що може свідчити про невідповідність судді критеріям професійної етики та доброчесності. При цьому під терміном «розсудливий спостерігач» для цілей кваліфікаційного оцінювання необхідно розуміти людину, чиї уявлення, стандарти поведінки відповідають тим, які зазвичай прийняті серед звичайних людей у нашому суспільстві.
У випадку виникнення такого сумніву обов’язком (повноваженням) Комісії є з’ясування й оцінка всіх аспектів життя і діяльності судді не лише професійного характеру, але й морально-етичного. Комісія з огляду на свій правовий статус повинна визначити, чи відповідає поведінка судді/кандидата на посаду судді основоположним принципам її регламентації, високі стандарти якої визначено, зокрема, у Бангалорських принципах поведінки суддів від 19 травня 2006 року (схвалені резолюцією Економічної та соціальної ради ООН від 27 липня 2006 року № 2006/23), а також у Кодексі суддівської етики (пункт 12 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16 червня 2022 року у справі № 9901/57/19).
Обґрунтований сумнів вважається таким, що виник у тому числі й з моменту надання ГРД мотивованого висновку про невідповідність судді критеріям професійної етики та доброчесності або інформації стосовно судді.
І хоча Комісія вважає себе зобов’язаною вжити заходів у межах перевірки обставин, які стали підставою для надання висновку (інформації) ГРД, суддя повинен брати активну участь у спростуванні такого обґрунтованого сумніву. Використовуючи чіткі та переконливі докази, суддя може розвіяти обґрунтований сумнів у наявності індикатора (показника) його невідповідності критеріям професійної етики та доброчесності. При цьому під стандартом доказування «чіткі та переконливі докази» Комісією для цілей кваліфікаційного оцінювання розуміються докази, які залишають в обізнаного та розсудливого стороннього спостерігача тверду віру або переконання в тому, що є висока ймовірність того, що фактичні твердження судді є правдою.
Якщо суддя не в змозі спростувати існування обставин, що можуть свідчити про його невідповідність критеріям професійної етики та доброчесності, то факти, які підтверджують наявність обґрунтованих сумнівів, мають бути надалі оцінені Комісією, оскільки вони мають вплив на авторитет судової влади і суддя усвідомлює необхідність його підтримання за тих чи інших обставин.
З огляду на викладене Комісія має виключити будь-які сумніви щодо походження майна, його добросовісного декларування або публічної поведінки судді не лише з точки зору вимог законодавства, але й з метою зміцнення переконання суспільства в чесності, незалежності, неупередженості та справедливості суддівського корпусу та для того, щоб на думку розсудливої, законослухняної та поінформованої людини, поведінка та репутація судді були бездоганними (постанова Великої Палати Верховного Суду від 19 травня 2021 року у справі № 9901/124/19).
Перевіряючи твердження ГРД про придбання суддею майна зі значною знижкою, Комісією встановлено, що Гуренко М.О. 23 березня 2023 року придбав у власність квартиру загальною площею 42,6 кв. м, розташовану за адресою: м. Київ, АДРЕСА_1, на підставі договору купівлі-продажу, укладеного між ним, Акціонерним товариством «Закритий недиверсифікований венчурний кооперативний інвестиційний фонд «Файтер» та тримачем відступлення прав – ОСОБА_2.
Відповідно до пункту 3 вказаного договору продаж квартири здійснено за ціною 1 313 878,70 грн.
Суддя пояснив, що вказану квартиру придбано на підставі тристороннього договору, відповідно до якого він замінив особу за правом вимоги. При цьому згідно з умовами первинного договору вартість квартири повинна була становити 1 150 325 грн.
Крім того, на вартість квартири, як зазначив суддя, вплинуло розміщення її на останньому 16 поверсі будинку, відсутність ремонту та міжкімнатних перегородок, місце розташування будинку та неналежне оформлення права власності.
На підтвердження вказаного суддя Гуренко М.О. надав копії попереднього договору від 01 березня 2023 року, договору купівлі-продажу квартири від 23 березня 2023 року та договору відступлення від 23 березня 2023 року.
Суддею також надано звіт про оцінку майна № 18-231213-003 від 13 грудня 2023 року, складений Товариством з обмеженою відповідальністю «Центр незалежної експертної оцінки», відповідно до якого вартість квартири АДРЕСА_1 у місті Києві станом на 24 березня 2023 року складає 1 313 878,70 грн.
Додатково Гуренко М.О. пояснив, що джерелом походження коштів на придбання зазначеної квартири став дохід від продажу квартири, отриманої у спадок, та заощадження, накопичені упродовж тривалого часу, що задекларовані у встановленому порядку.
У Комісії не виникає сумнівів у достовірності наданих суддею Гуренком М.О. пояснень стосовно вартості придбаної ним у березні 2023 року квартири, оскільки ці пояснення підтверджено відповідними документами, а твердження ГРД у цій частині не знайшли свого підтвердження.
Стосовно відсутності в поданих Гуренком М.О. Деклараціях за 2015–2021 роки відомостей про житло за місцем роботи, на чому зауважила ГРД, суддя пояснив, що з появою у нього у 2015 році сім’ї він кожні вихідні їздив у місто Кропивницький Кіровоградської області, де жила його дружина, а з 2017 року – до міста Київ, куди переїхали його дружина з сином.
У 2015–2016 роках, як зазначив Гуренко М.О., він з 7 днів тижня перебував на території Харківської області лише 4 ночі, з яких користувався житлом у місті Харків, що належало його батькам (місто Харків, АДРЕСА_2) та бабусі (місто Харків, АДРЕСА_3), інколи винаймав готельний номер або квартиру подобово в місті Ізюм.
Указане з урахуванням роз’яснень Національного агентства з питань запобігання корупції (далі – НАЗК), про що вказав суддя, вплинуло на декларування ним нерухомості в зазначені роки, оскільки право постійного користування або оренди нерухомого майна в межах Харківської області станом на 31 грудня 2015 та 2016 років у нього не виникало.
Комісією встановлено, що відповідно до роз’яснень щодо застосування окремих положень Закону України «Про запобігання корупції» стосовно заходів фінансового контролю, затверджених рішенням НАЗК від 11 серпня 2016 року № 3, при поданні щорічної декларації, якщо об’єкти декларування станом на 31 грудня попереднього року не перебувають у володінні, користуванні або власності суб’єкта декларування або членів його сім’ї, то вони не повинні відображатися в декларації, навіть якщо вони перебували на такому праві упродовж певного часу у звітному періоді
У засіданні Комісії суддя звернув увагу, що житло його родини, яким він постійно користувався, відображено в Деклараціях і в подальшому.
Комісією також проаналізовано інформацію ГРД стосовно перетину кордону російської федерації братом та матір’ю судді.
У Комісії не виникло сумнівів у достовірності наданих суддею Гуренком М.О. пояснень щодо кількості поїздок його матері та брата на територію російської федерації та з урахуванням мети таких поїздок (відвідини сестри та завершення навчання). До того ж така поведінка повнолітніх членів родини судді не може бути безумовною підставою для покладення на суддю тягара негативних наслідків таких поїздок.
Перевіряючи достовірність наданих суддею пояснень стосовно зазначених обставин, Комісією встановлено, що брат судді – ОСОБА_1, дійсно перетнув кордон України та з вересня 2023 року проживає на території Швейцарії, а не російської федерації, що підтверджується посвідченням, виданим ОСОБА_1 про тимчасовий захист «S».
Указана інформація підтвердилася відомостями про осіб, які перетнули кордон, що містяться в інтегрованій міжвідомчій автоматизованій системі обміну інформацією з питань контролю осіб, транспортних засобів та вантажів, які перетинають державний кордон.
Досліджені Комісією обставини повністю спростовують викладені у висновку ГРД доводи та надану інформацію стосовно судді.
Висновки Комісії за результатами розгляду.
Комісія у пленарному складі, заслухавши доповідача, дослідивши рішення Комісії у складі колегії від 07 жовтня 2019 року № 966/ко-19, висновок ГРД у новій редакції, пояснення судді Гуренка М.О., інші обставини, документи та матеріали, дійшла висновку про спростування обґрунтованого сумніву щодо відповідності судді критеріям доброчесності та професійної етики. Згідно з пунктом 128 Регламенту Вищої кваліфікаційної комісії суддів України (у редакції рішення Комісії від 19 жовтня 2023 року № 119/зп-23) це є підставою для ухвалення рішення про підтримку рішення Комісії у складі колегії про відповідність судді займаній посаді.
Ураховуючи викладене, керуючись статтями 88, 93, 101 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», Вища кваліфікаційна комісія суддів України одноголосно
вирішила:
підтримати рішення Вищої кваліфікаційної комісії суддів України у складі колегії від 07 жовтня 2019 року № 966/ко-19 про відповідність судді Ізюмського міськрайонного суду Харківської області Гуренка Максима Олександровича займаній посаді.
Головуючий Г.М. Шевчук
Члени Комісії: М.Б. Богоніс
Л.М. Волкова
В.О. Гацелюк
Р.А. Кидисюк
Н.Р. Кобецька
О.Л. Коліуш
Р.І. Мельник
О.С. Омельян
А.В. Пасічник
Р.Б. Сабодаш
С.Ю. Чумак
