Вища кваліфікаційна комісія суддів України у пленарному складі:
головуючого – Сидоровича Р.М.,
членів Комісії: Богоноса М.Б., Волкової Л.М., Гацелюка В.О., Духа Я.М., Кидисюка Р.А., Кобецької Н.Р., Коліуша О.Л., Мельника Р.І., Омельяна О.С., Пасічника А.В. (доповідач), Сабодаша Р.Б., Чумака С.Ю., Шевчук Г.М.,
розглянувши питання щодо відповідності судді Черкаського окружного адміністративного суду Орленко Валентини Іванівни займаній посаді,
встановила:
І. Стислий виклад інформації про кар’єру судді та проходження кваліфікаційного оцінювання.
Указом Президента України від 12 березня 2012 року № 193/2012 Орленко Валентину Іванівну призначено на посаду судді Черкаського окружного адміністративного суду строком на п’ять років.
Рішенням Комісії від 01 лютого 2018 року № 8/зп-18 призначено кваліфікаційне оцінювання суддів місцевих та апеляційних судів на відповідність займаній посаді, зокрема судді Черкаського окружного адміністративного суду Орленко В.І.
Рішенням Комісії від 18 жовтня 2018 року № 233/зп-18 затверджено та оприлюднено результати першого етапу «Іспит». Суддю Черкаського окружного адміністративного суду Орленко В.І. допущено до другого етапу кваліфікаційного оцінювання суддів місцевих та апеляційних судів на відповідність займаній посаді – «Дослідження досьє та проведення співбесіди».
Рішенням Комісії від 25 травня 2018 року № 118/зп-18 призначено проведення тестування особистих морально-психологічних якостей і загальних здібностей під час кваліфікаційного оцінювання суддів місцевих та апеляційних судів на відповідність займаній посаді.
Суддя Орленко В.І. 08 червня 2018 року пройшла тестування особистих морально-психологічних якостей і загальних здібностей, 17 червня 2018 року – інтерв’ю з психологом, за результатами якого складено висновок і визначено рівні показників критеріїв особистої, соціальної компетентності, професійної етики та доброчесності.
Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та деяких законів України щодо діяльності органів суддівського врядування» від 16 жовтня 2019 року № 193-ІХ повноваження членів Вищої кваліфікаційної комісії суддів України припинено, що унеможливило завершення кваліфікаційного оцінювання суддів, зокрема судді Орленко В.І.
Повноважний склад Вищої кваліфікаційної комісії суддів України сформовано 01 червня 2023 року.
Відповідно до рішення Вищої кваліфікаційної комісії суддів України від 20 липня 2023 року № 34/зп-23, з метою продовження процедур оцінювання, передбачених Законом України «Про судоустрій і статус суддів» (далі – Закон), здійснено повторний автоматизований розподіл справ між членами Комісії стосовно осіб, п’ятирічний строк призначення яких на посаду судді закінчився.
Згідно з протоколом повторного розподілу між членами Комісії від 26 липня 2023 року доповідачем з цього питання визначено члена Комісії Пасічника А.В.
На підставі викладеного процедуру кваліфікаційного оцінювання стосовно Орленко В.І. продовжено з етапу дослідження досьє та проведення співбесіди.
Громадська рада доброчесності (далі – ГРД) 14 травня 2019 року затвердила висновок про невідповідність судді Черкаського окружного адміністративного суду Орленко Валентини Іванівни критеріям доброчесності та професійної етики. Згодом, 04 грудня 2023 року, ГРД надала Комісії висновок у новій редакції про невідповідність судді критеріям доброчесності та професійної етики.
На спростування висновку ГРД суддею Орленко В.І. надані пояснення.
Комісія у складі колегії 08 грудня 2023 року провела співбесіду з Орленко В.І.
За результатами дослідження досьє та проведення співбесіди Комісією у складі колегії ухвалено рішення від 08 грудня 2023 року № 40/ко-23. Цим рішенням, зокрема, визначено, що суддя Черкаського окружного адміністративного суду Орленко В.І. за результатами кваліфікаційного оцінювання на відповідність займаній посаді набрала 686,75 бала, її визнано такою, що відповідає займаній посаді.
У рішенні обґрунтовано кількість набраних балів за результатами оцінювання судді за визначеними законом критеріями. Так, Орленко В.І. за результатами анонімного письмового тестування набрала 74,25 бала; за результатами виконання практичного завдання – 99,5 бала; ефективність здійснення правосуддя суддею Орленко В.І. оцінено в 40 балів; підвищення фахового рівня – у 2 бали; за критерієм особистої компетентності суддя Орленко В.І. набрала 50 балів; за критерієм соціальної компетентності – 71 бал; показники критерію професійної етики судді Орленко В.І. оцінено у 170 балів; показники критерію доброчесності судді – у 180 балів.
Таким чином, суддя Черкаського окружного адміністративного суду Орленко В.І. набрала сумарно 686,75 бала, що становить більше 67 відсотків від суми максимально можливих балів за результатами кваліфікаційного оцінювання всіх критеріїв.
ІІ. Норми права та їх застосування.
Згідно з пунктом 16-1 розділу XV «Перехідні положення» Конституції України відповідність займаній посаді судді, якого призначено на посаду строком на п’ять років або обрано суддею безстроково до набрання чинності Законом України «Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)», має бути оцінена в порядку, визначеному законом. Виявлення за результатами такого оцінювання невідповідності судді займаній посаді за критеріями компетентності, професійної етики або доброчесності чи відмова судді від такого оцінювання є підставою для звільнення судді з посади.
Пунктом 20 розділу ХІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону (в редакції Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та деяких законодавчих актів України щодо удосконалення процедур суддівської кар’єри» від 09 грудня 2023 року № 3511-IX (далі – Закон № 3511-IX) передбачено, що відповідність займаній посаді судді, якого призначено на посаду строком на п’ять років або обрано суддею безстроково до набрання чинності Законом України «Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)», оцінюється колегіями Вищої кваліфікаційної комісії суддів України в порядку, визначеному цим Законом, за правилами, які діяли до дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та деяких законодавчих актів України щодо удосконалення процедур суддівської кар’єри», та з урахуванням особливостей, передбачених цим розділом. За результатами такого оцінювання колегія Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, а у випадках, передбачених цим Законом, – пленарний склад Комісії, ухвалює рішення про відповідність або невідповідність судді займаній посаді. Таке рішення ухвалюється за правилами, передбаченими цим Законом для ухвалення рішення про підтвердження або про непідтвердження здатності судді (кандидата на посаду судді) здійснювати правосуддя у відповідному суді. Виявлення за результатами такого оцінювання невідповідності судді займаній посаді за критеріями компетентності, професійної етики або доброчесності чи відмова судді від такого оцінювання є підставою для звільнення судді з посади за рішенням Вищої ради правосуддя на підставі подання відповідної колегії або пленарного складу Вищої кваліфікаційної комісії суддів України.
Згідно з абзацом другим частини першої статті 88 Закону, якщо Громадська рада доброчесності у своєму висновку встановила, що суддя (кандидат на посаду судді) не відповідає критеріям професійної етики та доброчесності, Вища кваліфікаційна комісія суддів України може ухвалити вмотивоване рішення про підтвердження здатності такого судді (кандидата на посаду судді) здійснювати правосуддя у відповідному суді лише у разі, якщо таке рішення підтримане двома третинами голосів призначених членів Комісії, але не менше ніж дев’ятьма голосами.
Відповідно до абзацу шостого пункту 13 розділу III «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про Вищу раду правосуддя» від 21 грудня 2016 року № 1798-VIII (в редакції Закону № 3511-IX), за результатами кваліфікаційного оцінювання суддя, призначений на посаду строком на п’ять років до набрання чинності Законом України «Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)», повноваження якого припинилися із закінченням строку, на який його було призначено, за поданням Вищої ради правосуддя та за умови підтвердження відповідності цій посаді згідно з підпунктами 2 та 4 пункту 16-1 розділу XV «Перехідні положення» Конституції України може бути призначений на посаду судді до суду, до якого він був призначений або переведений (крім тимчасового переведення шляхом відрядження) на день припинення повноважень.
Положеннями частини другої статті 36 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» встановлено, що Вища рада правосуддя ухвалює рішення щодо внесення Президентові України подання про призначення судді на посаду за результатами розгляду рекомендації Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, до якої обов’язково додається особова справа (досьє) кандидата на посаду судді.
ІІІ. Зміст висновку Громадської ради доброчесності та пояснень судді.
1. ГРД 04 лютого 2024 року затвердила висновок щодо Орленко Валентини Іванівни у новій редакції про невідповідність судді критеріям доброчесності та професійної етики, який надійшов до Комісії 05 лютого 2024 року.
Висновок у новій редакції містить відомості, зазначені у попередньому висновку, та доповнений новими фактами з урахуванням наданих суддею письмових пояснень та пояснень під час співбесіди з Комісією у складі колегії.
2. ГРД, зокрема, доповнила висновок у новій редакції фактами щодо транспортного засобу LEXUS RX 350 (2007 року випуску).
2.1. У письмових поясненнях судді та поясненнях, наданих під час співбесіди, наявні розбіжності щодо того, хто саме був ініціатором купівлі-продажу автомобіля LEXUS RX 350 (2007 року випуску).
Так, у письмових поясненнях від 04 грудня 2023 року суддя зазначила, що її мати мала навички водіння автомобіля та збирала кошти на його придбання, тому Орленко В.І. поцікавилася у своєї знайомої щодо продажу автомобіля, знайома погодилась його продати. Згодом матір судді внесла завдаток, а знайома судді (ОСОБА_1) оформила довіреність на Орленко В.І. з метою подальшого переоформлення автомобіля на матір судді.
Проте під час співбесіди 08 грудня 2023 року суддя повідомила, що її знайома сама сказала про намір продати автомобіль, яким вона користується. Суддя переказала це своїй матері. Згодом мати судді придбала вказаний автомобіль.
Суддя надіслала до Комісії письмові пояснення від 09 лютого 2024 року, в яких зазначила, що вона знала про бажання матері придбати автомобіль, тому поцікавилась у своєї знайомої, чи не збирається вона продавати свій автомобіль, і та погодилася на продаж. Після цього Орленко В.І. познайомила матір зі своєю знайомою (ОСОБА_1) і вони вже самостійно домовлялись про вартість, порядок розрахунків та дату переоформлення автомобіля у власність.
Під час засідання Комісії 12 лютого 2024 року суддя підтвердила, що вона не була ініціатором купівлі-продажу транспортного засобу. Її мати самостійно домовлялась про порядок розрахунку з продавцем та укладання правочину щодо цього автомобіля.
2.2. Громадська рада доброчесності звертає увагу на відсутність водійського посвідчення у матері судді. Під час співбесіди суддя повідомила, що її матір, не маючи водійського посвідчення, могла самостійно або за присутності судді кермувати вказаним автомобілем.
ГРД зазначає, що відповідно до пункту 2.2 Правил дорожнього руху власник транспортного засобу, а також особа, яка використовує такий транспортний засіб на законних підставах, можуть передавати керування транспортним засобом іншій особі, що має при собі посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії.
Стосовно порушення правил дорожнього руху суддя у письмових поясненнях від 09 лютого 2024 року зазначає, що мати як власник транспортного засобу передавала судді право користування транспортним засобом, а не навпаки.
Крім того, суддя зауважує, що під час співбесіди 08 грудня 2023 року не говорила про навчання водінню матері на дорогах загального користування та самостійний виїзд матері в населений пункт без посвідчення водія. Натомість суддя в засіданні Комісії 12 лютого 2024 року зазначила, що пояснювала матері як користуватися автоматичною коробкою передач, оскільки матір мала навички водіння автомобіля з механічною коробкою передач. Це відбувалося у місцях, де не було інших учасників дорожнього руху, тому вона не порушувала правил дорожнього руху.
2.3. ГРД зазначає, що право безоплатного користування автомобілем, належним на праві власності третій особі (ОСОБА_1), яка не є близькою особою судді, може бути розцінене як подарунок у розумінні Закону України «Про запобігання корупції».
Суддя у письмових поясненнях від 09 лютого 2024 року вказала, що згаданий автомобіль не є подарунком, оскільки придбаний за ринковою ціною відповідно до свого технічного стану за грошові кошти, походження яких документально підтверджено, та набутий у власність на підставі договору купівлі-продажу, який став підставою для реєстрації та видачі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу.
2.4. ГРД акцентує увагу, що вартість автомобіля LEXUS RX 350 (2007 року випуску) суттєво відрізняється від ринкової вартості.
На момент оформлення договору купівлі-продажу вказаного автомобіля (15 грудня 2017 року) його вартість становила 150 000 грн, що, за твердженням судді, становить еквівалент 5639 доларів США.
У висновку ГРД наводяться приклади середньоринкової вартості аналогічного автомобіля та зазначається, що наведені факти викликають обґрунтований сумнів щодо наявності у матері коштів, достатніх для придбання автомобіля LEXUS RX 350 (2007 року випуску), яким користується суддя.
Суддя у письмових поясненнях від 09 лютого 2024 року зазначила, що для визначення вартості автомобіля, який станом на 2017 рік перебував у користуванні протягом 10 років, необхідно брати до уваги низку факторів, які впливають на його вартість: рік випуску, стан лакофарбового покриття, пробіг, технічний стан, участь у ДТП, знос деталей салону. Отже, тільки при оцінці наведених вище складових покупець та продавець самостійно домовляються про вартість такого авто, яка може відрізнятись від середньоринкової, як у бік збільшення, так і у бік зменшення.
Суддя звертає увагу, що з року випуску належного її матері автомобіля станом на лютий 2024 року минуло більше 16 років.
Орленко В.І. під час засідання Комісії 12 лютого 2024 року також пояснила, що станом на день проведення співбесіди з Комісією у складі колегії їй була відома вартість автомобіля – 150 000 грн. Про таку вартість вона дізналась з листа ТОВ «ЛОГІСТИК-ТРАНС СЕРВІС» від 30 листопада 2023 року (копію листа додано додано до письмових пояснень від 04 грудня 2023 року).
2.5. Також ГРД звертає увагу, що в деклараціях особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за 2021 і 2022 роки, поданих суддею 25 січня 2024 року, вартість LEXUS RX 350 (2007 року випуску) зазначено у розмірі 287 155 грн. На думку ГРД, суддя повідомила в декларації недостовірні відомості.
Стосовно вартості автомобіля суддя у письмових поясненнях від 09 лютого 2024 року вказує, що станом на дату подання нею декларацій за 2016–2020 роки їй дійсно не була відома вартість автомобіля. Оскільки законодавством не передбачено обов’язок суб’єкта декларування з’ясовувати вартість майна, вона не цікавилась його вартістю.
Суддя також пояснює, що її мати не проживала з нею однією сім’єю, вони не вели спільного господарства, не мали взаємних прав та обов’язків, тому суддя не зобов’язана подавати декларацію з відображенням в ній майнового стану матері.
Після співбесіди 08 грудня 2023 року суддя з’ясувала у матері суму завдатку, сплачену нею третій особі у 2016 році в рахунок часткової оплати вартості автомобіля.
Як пояснила мати судді, оплата відбувалась протягом 2016 року декількома частинами в загальній сумі 5500 доларів США (що в еквіваленті за офіційним курсом 24,80 грн за долар становить 136 400 грн) та 5500 доларів США сплачено під час переоформлення автомобіля станом на 15 грудня 2017 року (що в еквіваленті за офіційним курсом 27,41 грн за долар становить 150 755 грн). Тому в договорі купівлі-продажу від 14 грудня 2017 року № 3171 сторони погодилися вказати остаточну вартість автомобіля – 150 000 грн.
Суддя пояснила, що загальна вартість автомобіля, яка їй стала відома у січні 2024 року, становить 287 155 грн.
Тому Орленко В.І. зазначила саме таку вартість автомобіля у щорічних деклараціях за 2021–2022 роки.
3. Також ГРД зазначила, що у декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за 2015 рік суддя не вказала жодного об’єкта нерухомості, який перебуває у судді або членів сім’ї у власності, володінні чи користуванні.
На думку ГРД, щодо цього факту суддя не надала переконливих пояснень.
Суддя у письмових поясненнях від 09 лютого 2024 року вказує, що Національним агентством з питань запобігання корупції прийнято рішення № 2 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 15 липня 2016 року за № 958/29088, із змінами, внесеними рішенням № 1 від 15 серпня 2016 року) про початок роботи системи електронного декларування з 01 вересня 2016 року.
Орленко В.І. вперше подала в електронному вигляді щорічну декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за попередній 2015 рік 25 жовтня 2016 року.
На той момент не було відповідних роз’яснень щодо порядку заповнення розділу 3 «Об’єкти нерухомості» декларації для осіб, які користуються для проживання житлом своїх родичів.
Суддя вважала, що оскільки зазначила своє місце реєстрації, що збігається із фактичним місцем проживання, немає необхідності зазначати нерухоме майно, що є місцем фактичного проживання, в наведеному розділі декларації.
4. Суддя у 2015 році з різницею у два місяці розглядала дві аналогічні справи за позовами суддів Р. Брегея та С. Бондаренка про визнання незаконним обрання однієї особи головою суду більше ніж двічі поспіль.
На думку ГРД, суддя створила ситуацію, за якої у стороннього спостерігача виникає сумнів в об’єктивності та неупередженості розгляду справи.
Стосовно цих обставин суддя у поясненнях від 09 лютого 2024 року звертає увагу, що постанова Черкаського окружного адміністративного суду від 03 серпня 2015 року у справі № 823/1339/15 за результатами апеляційного та касаційного перегляду залишена без змін.
На думку судді, наведене вище свідчить про об’єктивність вирішення спору у справі, оскільки виключне право перевірки законності та обґрунтованості судових рішень має відповідний суд згідно з процесуальним законодавством. Зокрема надано оцінку доводам скаржника про відмову у задоволенні заяви про відвід судді Орленко В.І. Апеляційним судом не встановлено порушень в цій частині. Не встановлено порушень й колегією суддів касаційного суду.
5. Додатково ГРД надає Комісії інформацію, яка сама по собі не стала підставою для висновку, але потребує пояснення з боку судді.
Зокрема, інформація стосується колишнього чоловіка судді, який має право безоплатного користування автомобілем, що належить третій особі.
Також ГРД зазначає, що суддя має безоплатне право користування квартирою, яка на праві власності належить третій особі.
Посилаючись на рішення суду про розірвання шлюбу з колишнім чоловіком та відомості щорічних декларацій за 2020–2022 роки, ГРД робить висновок про ймовірне фіктивне розлучення.
Також ГРД вважає, що суддя була нещирою під час співбесіди 08 грудня 2023 року та надала неправдиву інформацію про відстань від роботи до дому.
Крім цього, ГРД звертає увагу на розбіжності у даних анкети кандидата на посаду судді безстроково від 06 вересня 2016 року та анкети судді від 15 березня 2016 року щодо місця фактичного проживання.
ІV. Мотиви та висновки Комісії.
Дослідивши висновок ГРД, заслухавши пояснення судді, Комісія звертає увагу, що встановлені обставини оцінюються з точки зору відповідності або невідповідності судді критеріям доброчесності за визначеними показниками з використанням відомостей, отриманих у порядку, встановленому законодавством.
Комісія зауважує, що відповідно до статті 18 Кодексу суддівської етики, затвердженого рішенням ХІ З’їзду суддів України від 22 лютого 2012 року, суддя повинен бути обізнаним про свої майнові інтереси та вживати розумних заходів для того, щоб бути обізнаним про майнові інтереси членів своєї сім’ї.
У коментарі до статті 18 Кодексу суддівської етики, затвердженому рішенням Ради суддів України від 04 лютого 2016 року № 1, роз’яснюється, що доброчесна поведінка судді має торкатися всіх сфер його життя, у тому числі і матеріальної (майнової) сфери. У коментованій статті йдеться про добросовісну поведінку судді в реалізації обов’язку бути обізнаним про свої майнові інтереси та здійснення активних дій щодо вжиття розумних (адекватних) заходів для того, щоб бути обізнаним про майнові інтереси членів своєї сім’ї, виявляючи повагу до законів і лояльність до публічних фінансових інтересів держави.
Суддя користувалась безоплатно автомобілем, який належав третій особі, а згодом цей автомобіль придбала матір судді. Як з’ясовано з пояснень судді, вона брала участь у процесі придбання вказаного автомобіля, була обізнана про деталі такої угоди, фактично користувалась ним протягом тривалого періоду, постійно спілкувалася з матір’ю. Тобто суддя мала об’єктивні можливості без застосування надмірних зусиль з’ясувати всі необхідні відомості про транспортний засіб. Проте Орленко В.І. внесла до декларації інформацію про вартість автомобіля, яка не відповідає дійсності.
Отже, суддя не дотрималась вимог статті 18 Кодексу суддівської етики, оскільки, на переконання Комісії, не вжила розумних заходів для того, щоб бути обізнаною про майнові інтереси членів своєї сім’ї.
Разом з тим Комісія не знайшла належного підтвердження гіпотези щодо можливого удаваного характеру правочину, яким було оформлено перехід права власності на вказаний вище автомобіль до матері судді.
Наведені факти, на переконання Комісії, не можуть вважатись достатніми для визнання судді недоброчесною, проте все ж впливають на оцінку вказаного критерію, оскільки свідчать про недостатні зусилля судді щодо дотримання високого стандарту професійної етики і доброчесності.
Стосовно об’єктів нерухомості, не вказаних у декларації судді за 2015 рік, Комісія встановила, що суддя не мала умислу приховати відомості про квартиру, яка належить третій особі і перебувала у користуванні судді.
Стосовно розгляду суддею у 2015 році з різницею у два місяці двох аналогічних справ за позовами про визнання незаконним обрання однієї особи головою суду більше ніж двічі поспіль, Комісія дійшла висновку, що вказані відомості не впливають на оцінку відповідності судді критеріям професійної етики та доброчесності.
Комісія зауважує, що правосуддя в Україні здійснюється виключно судами та відповідно до визначених законом процедур судочинства (частина друга статті 5 Закону).
Статтею 13 Закону визначено, що судове рішення, яким закінчується розгляд справи в суді, ухвалюється іменем України. Судові рішення, що набрали законної сили, є обов’язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об’єднаннями на всій території України. Обов’язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом. Судові рішення не можуть бути переглянуті іншими органами чи особами поза межами судочинства, за винятком рішень про амністію та помилування.
У Висновках № 3 (2002) та № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів зазначено, що є неприйнятною можливість притягнення судді до відповідальності за здійснення своїх обов’язків, крім випадку умисного правопорушення при здійсненні судових функцій. Консультативна рада європейських суддів наголошує, що зміст конкретних судових рішень контролюється головним чином за допомогою процедур апеляції або перегляду рішень у національних судах та за допомогою права на звернення до Європейського суду з прав людини.
Тлумачення закону, оцінювання фактів та доказів, які здійснюють судді для вирішення справи, не повинні бути приводом для цивільної або дисциплінарної відповідальності, за винятком випадків злочинного наміру або грубої недбалості (пункт 66 Рекомендацій CM/Rec (2010) 12 Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам щодо суддів: незалежність, ефективність та обов’язки).
Таким чином, оцінка законності судового рішення, перевірка тотожності обставин справи та правових висновків, зроблених за результатами розгляду відповідних справ, не належить до компетенції як ГРД, так і Комісії.
Додаткову інформацію (обставини), зазначену в рішенні ГРД, з урахуванням пояснень судді Комісія вважає такою, що суттєво не впливає на оцінку судді Орленко В.І. за критеріями доброчесності та професійної етики.
V. Висновки Комісії за результатами розгляду.
Визначаючись щодо остаточного рішення, Комісія виходить із того, що суддя має відповідати критеріям компетентності, професійної етики та доброчесності як особа, яка згідно з Бангалорськими принципами поведінки суддів за родом своєї діяльності вважається гарантом верховенства права. Відповідно до статті 1 Кодексу суддівської етики суддя повинен бути прикладом неухильного додержання вимог закону і принципу верховенства права, присяги судді, а також дотримання високих стандартів поведінки з метою зміцнення довіри громадян у чесність, незалежність, неупередженість та справедливість суду.
Узагальнюючи інформацію, Комісія зазначає, що з’ясовані під час оцінювання судді обставини в поєднанні з наданими поясненнями та доказами, які їх підтверджують, впливають на оцінку відповідності судді займаній посаді. Водночас, оцінюючи індикатори, що можуть свідчити про порушення суддею правил доброчесної поведінки крізь призму істотності, Комісія доходить висновку, що досліджені факти, як кожен окремо, так і у сукупності, не можуть бути підставою для визнання судді Черкаського окружного адміністративного суду Орленко Валентини Іванівни такою, що не відповідає критеріям професійної етики та доброчесності.
Комісія у пленарному складі, заслухавши доповідача, дослідивши рішення Комісії у складі колегії, висновок ГРД у новій редакції, пояснення судді, інші обставини, документи та матеріали, ДВАНАДЦЯТЬМА голосами – «ЗА», ДВОМА голосами – «ПРОТИ» дійшла висновку про відповідність судді Орленко В.І. займаній посаді.
Ураховуючи викладене, керуючись статтями 88, 93, 101 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», Комісія
вирішила:
1. Визнати суддю Черкаського окружного адміністративного суду Орленко Валентину Іванівну такою, що відповідає займаній посаді.
2. Внести до Вищої ради правосуддя рекомендацію про призначення на посаду судді Черкаського окружного адміністративного суду Орленко Валентини Іванівни.
Головуючий Р.М. Сидорович («ЗА»)
Члени Комісії: М.Б. Богоніс («ЗА»)
Л.М. Волкова («ЗА»)
В.О. Гацелюк («ЗА»)
Я.М. Дух («ЗА»)
Р.А. Кидисюк («ЗА»)
Н.Р. Кобецька («ЗА»)
О.Л. Коліуш («ЗА»)
Р.І. Мельник («ЗА»)
О.С. Омельян («ПРОТИ»)
А.В. Пасічник («ЗА»)
Р.Б. Сабодаш («ПРОТИ»)
С.Ю. Чумак («ЗА»)
Г.М. Шевчук («ЗА»)
