Вища кваліфікаційна комісія суддів України у складі Першої палати:
головуючого Ігнатова Р.М.,
членів Комісії: Богоноса М.Б., Гацелюка В.О., Кобецької Н.Р., Мельника Р.І., Пасічника А.В., Шевчук Г.М.,
розглянувши питання про рекомендування Куликова Андрія Володимировича для переведення на посаду судді до іншого суду,
встановила:
До Вищої кваліфікаційної комісії суддів України 20 липня 2023 року надійшло рішення Вищої ради правосуддя від 13 липня 2023 року № 711/0/15-23 про вжиття заходів щодо забезпечення незалежності суддів та авторитету правосуддя (постанова Великої Палати Верховного Суду від 15 червня 2023 року у справі № 9901/388/21 (№ 11-9заі23), згідно з яким Вища рада правосуддя звернулась до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України стосовно вжиття заходів, спрямованих на вирішення питання щодо можливості переведення Куликова Андрія Володимировича на посаду судді до іншого суду того самого рівня.
На підставі рішення Вищої кваліфікаційної комісії суддів України від 10 серпня 2023 року та відповідно до протоколу розподілу від 18 серпня 2023 року рішення Вищої ради правосуддя з відповідними матеріалами для підготовки до розгляду і доповіді 12 вересня 2023 року передано члену Комісії Шевчук Г.М.
За результатами розгляду рішення Вищої ради правосуддя від 13 липня 2023 року № 711/0/15-23 встановлено таке.
Куликов А.В. Указом Президента України від 19 серпня 1997 року № 856/97 призначений суддею військового суду Дніпропетровського гарнізону строком на п’ять років.
Указом Президента України від 30 серпня 2001 року № 769/2001 утворено військові місцеві суди на базі військових судів гарнізонів та затверджено їх мережу і кількісний склад, зокрема військового місцевого суду Дніпропетровського гарнізону з місцем знаходження у місті Дніпропетровськ.
Постановою Верховної Ради України від 28 листопада 2002 року № 334-IV Куликов А.В. обраний на посаду судді військового місцевого суду Дніпропетровського гарнізону безстроково.
20 жовтня 2003 року Кваліфікаційна комісія суддів військових судів України ухвалила рішення, яким рекомендувала Вищій раді юстиції внести до Верховної Ради України питання про звільнення Куликова А.В. з посади судді військового місцевого суду Дніпропетровського гарнізону.
Рішенням Вищої ради юстиції від 04 лютого 2004 року № 16 залишено без задоволення скаргу Куликова А.В. на рішення Кваліфікаційної комісії суддів військових судів України від 20 жовтня 2003 року та внесено до Верховної Ради України подання про звільнення Куликова А.В. з посади судді за порушення присяги.
Постановою Верховної Ради України від 22 травня 2008 року № 303-VI Куликова А.В. звільнено з посади судді військового місцевого суду Дніпропетровського гарнізону у зв’язку з порушенням присяги судді.
Указом Президента України від 14 вересня 2010 року № 900/2010 ліквідовано військовий місцевий суд Дніпропетровського гарнізону.
Куликов А.В., не погоджуючись із рішенням Вищої ради юстиції від 04 лютого 2004 року № 16 та Постановою Верховної Ради України від 22 травня 2008 року № 303-VI в частині його звільнення, оскаржив їх до національних судів, які залишили зазначені вище рішення в силі.
Не погодившись із рішеннями національних судів, Куликов А.В. подав до Європейського суду з прав людини (далі – ЄСПЛ, Суд) заяву проти України, в якій скаржився за статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року № ETS № 005, ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР (далі – Конвенція), на те, що провадження стосовно його звільнення було несправедливим і суперечило принципу незалежного і безстороннього суду; за статтею 8 Конвенції – на те, що звільнення значним чином вплинуло на його приватне життя.
З огляду на схожість заяви Куликова А.В. з іншими заявами, поданими до ЄСПЛ громадянами України, які раніше обіймали посади суддів національних судів, усі ці заяви були об’єднані відповідно до пункту 1 Правила 42 Регламенту Європейського суду з прав людини.
19 січня 2017 року ЄСПЛ ухвалив рішення у справі «Куликов та інші проти України», яким постановив, що Україна порушила стосовно Куликова А.В. пункт 1 статті 6 Конвенції у зв’язку з недотриманням принципів незалежності та безсторонності, а також статтю 8 Конвенції, якою кожному гарантується право на повагу до приватного та сімейного життя.
Рішення ЄСПЛ набуло статусу остаточного 19 квітня 2017 року.
У вказаному рішенні ЄСПЛ з посиланням на висновки рішення у справі «Олександр Волков проти України» зазначив: «У цій справі Суд встановив, що провадження у Вищій раді юстиції і Верховній Раді України характеризувалося великою кількістю системних і загальних недоліків, які поставили під сумнів принципи незалежності та неупередженості, а подальший перегляд справи судом не усунув ці недоліки. Суд вважає, що згадані висновки є однаково застосовними до заяв, що розглядаються» (пункт 135).
Стосовно прохання про вжиття заходів індивідуального характеру, а саме поновлення заявників на посадах, у великій кількості справ, в яких встановлено, що національні провадження суперечили Конвенції, Суд дійшов висновку, що найбільш прийнятною формою компенсації було б відновлення національного провадження (наприклад, рішення від 26 липня 2011 року у справі «Хусейн та інші проти Азербайджану», заяви №№ 35485/05, 45553/05, 35680/05 і 36085/05, пункт 262, з наступними посиланнями). У рішенні у справі «Олександр Волков проти України» Суд зазначив, що відновлення національного провадження не було належним заходом. Беручи до уваги обставини, що призвели до порушень, а також необхідність проведення масштабної реформи системи дисциплінарної відповідальності суддів, Суд у цій справі дійшов висновку про відсутність підстав вважати, що справу заявника у найближчому майбутньому буде переглянуто відповідно до принципів Конвенції, і надав Уряду вказівку забезпечити поновлення заявника на посаді (рішення у справі «Олександр Волков проти України», пункти 207, 208) (пункт 147).
ЄСПЛ також зазначав, що в Україні впроваджується повномасштабна судова реформа, яка передбачає внесення змін до Конституції та законів України, а також інституційні зміни. У зв’язку з цим Суд не в змозі наразі оцінити ефективність відновлення національного провадження, якщо заявники цього вимагатимуть. Проте, враховуючи обсяг та обставини заяв, що розглядаються, не можна дійти висновку, що ці істотно нові обставини роблять відповідні національні провадження prima facie даремними і безрезультатними. Таким чином, Суд не дотримується підходу, обраного у справі «Олександр Волков проти України» (пункт 208), щодо вжиття заходів індивідуального характеру та відхиляє відповідне прохання (пункт 148).
На підставі рішення ЄСПЛ Куликов А.В. звернувся до Верховного Суду України.
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду рішенням від 18 липня 2019 року (справи № 800/465/17, № 800/466/17 (провадження № П/9901/224/18, № П/9901/189/18), залишеним без змін постановою Великої Палати Верховного Суду від 21 травня 2020 року, адміністративний позов Куликова А.В. задовольнив частково: визнав протиправним і скасував рішення Вищої ради юстиції від 04 лютого 2004 року № 16, визнав протиправною та скасував Постанову Верховної Ради України від 22 травня 2008 року № 303-VI у частині звільнення Куликова А.В. з посади судді військового місцевого суду Дніпропетровського гарнізону та передав на повторний розгляд Вищій раді правосуддя вирішення питання щодо наявності підстав для притягнення Куликова А.В. до дисциплінарної відповідальності з огляду на обставини, викладені у пропозиції члена Вищої ради юстиції Ізовітової Л.П. У задоволенні решти вимог відмовлено.
15 червня 2021 року Вища рада правосуддя на виконання постанови Великої Палати Верховного Суду від 21 травня 2020 року у справі № 800/466/17 (№ П/991/221/18, № П/991/189/18) ухвалила рішення № 1341/0/15-21 про відмову у звільненні Куликова А.В. з посади судді військового місцевого суду Дніпропетровського гарнізону у зв’язку із закінченням строку притягнення судді до дисциплінарної відповідальності.
Рішенням Вищої ради правосуддя від 15 липня 2021 року № 1596/0/15-21 залишено без розгляду заяву Куликова А.В. про поновлення на посаді судді військового місцевого суду Дніпропетровського гарнізону.
Водночас рішенням Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 08 грудня 2022 року у справі № 9901/388/21 відмовлено в задоволенні позовної заяви Куликова А.В. до Президента України, Верховної Ради України, Вищої ради правосуддя про визнання бездіяльності неправомірною та зобов’язання вчинити дії.
Постановою Великої Палати Верховного Суду від 15 червня 2023 року у справі № 9901/388/21 апеляційну скаргу Куликова А.В. задоволено частково. Рішення Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 08 грудня 2022 року в частині відмови в задоволенні позову про зобов’язання Вищої ради правосуддя вжити заходів стосовно поновлення Куликова А.В. на посаді судді скасовано. Ухвалено в цій частині нове рішення про часткове задоволення позову, яким зобов’язано Вищу раду правосуддя в межах визначених Законом України «Про Вищу раду правосуддя» повноважень щодо забезпечення незалежності суддів та авторитету правосуддя вжити заходів, спрямованих на вирішення питання щодо можливості поновлення Куликова А.В. на посаді судді.
Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що оскільки військового місцевого суду Дніпропетровського гарнізону вже не існує, його голова не може видати наказ, згідно з яким позивач (Куликов А.В.) міг би відновити роботу у штаті відповідного суду. Ситуація, за якої Вища рада правосуддя відмовила у звільненні позивача з посади судді, але надалі самостійно чи за його зверненням не вжила заходів для того, щоб він міг реалізувати статус судді, не сприяє незалежності суддів та авторитету правосуддя.
У межах повноважень, визначених Законом України «Про Вищу раду правосуддя», з метою забезпечення незалежності суддів та авторитету правосуддя Вища рада правосуддя рішенням від 13 липня 2023 року № 711/0/15-23 звернулася до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України стосовно вжиття заходів, спрямованих на вирішення питання щодо можливості переведення Куликова А.В. на посаду судді до іншого суду того самого рівня.
До порядку денного засідання Комісії у складі Першої палати 25 жовтня 2023 року включено питання про рекомендування Куликова А.В. для переведення на посаду судді до іншого суду, про що 18 жовтня 2023 року на офіційному вебсайті Комісії розміщено відповідне повідомлення.
Крім того, Куликов А.В. повідомлений про час і місце засідання Комісії у складі Першої палати шляхом надіслання відповідного повідомлення рекомендованим листом.
У засідання Першої палати Комісії Куликов А.В. не з’явився.
Визначаючись щодо заходів, яких необхідно вжити для вирішення ініційованого Вищою радою правосуддя питання, Комісія керується такими мотивами.
За загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у частині першій статті 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності.
Отже, при ухваленні рішення Комісія застосовує правила, передбачені Законом України «Про судоустрій і статус суддів» (далі – Закон) від 02 червня 2016 року № 1402-VІІІ.
Згідно з частинами першою та другою статті 82 Закону суддя може бути переведений, в тому числі тимчасово шляхом відрядження, на посаду судді до іншого суду Вищою радою правосуддя в порядку, передбаченому законом.
Переведення судді на посаду судді до іншого суду здійснюється на підставі та в межах рекомендації Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, внесеної за результатами конкурсу на заміщення вакантної посади судді, проведеного в порядку, визначеному статтею 79 цього Закону.
Отже, за загальним правилом переведення судді здійснюється за результатами конкурсу.
Однак частиною третьою статті 82 Закону передбачено виняток, відповідно до якого переведення судді на посаду до іншого суду того самого або нижчого рівня може здійснюватися без конкурсу тільки у випадках реорганізації, ліквідації або припинення роботи суду, в якому такий суддя обіймає посаду судді.
Згідно з частиною першою статті 125 Конституції України судоустрій в Україні будується за принципами територіальності та спеціалізації і визначається законом.
Частиною першою статті 17 Закону передбачено, що судоустрій будується за принципами територіальності, спеціалізації та інстанційності.
Аналіз норм частини третьої статті 82 Закону у поєднанні із частиною першою статті 125 Конституції України та частиною першою статті 17 Закону дають підстави для висновку, що при наданні рекомендації про переведення судді Комісія передусім повинна враховувати рівень (інстанційність) ліквідованого суду, в якому суддя займав штатну посаду. При цьому переведення можливе до іншого суду того самого або нижчого рівня. Водночас частина третя статті 82 Закону не містить правила, яке б зобов’язувало Комісію враховувати при переведенні спеціалізацію ліквідованого суду, втім її врахування могло б бути виправданим з огляду на принцип спеціалізації, на якому будується вся система судоустрою в Україні.
Як зазначалося вище, на підставі Постанови Верховної Ради України від 28 листопада 2002 року № 334-IV Куликов А.В. займав посаду судді військового місцевого суду Дніпропетровського гарнізону (суд першої інстанції у системі військових судів).
Згідно з пунктом 4 Перехідних положень Закону від 07 липня 2010 року № 2453-VI військові суди ліквідовано з 15 вересня 2010 року.
З огляду на ситуацію, в якій опинився Куликов А.В., основним критерієм, що має враховуватися Комісією при наданні рекомендації на переведення, є рівень (інстанційність) ліквідованого військового місцевого суду Дніпропетровського гарнізону, адже система судів військової юстиції ліквідована.
Комісія бере до уваги, що однією із гарантій, яка надається особі у процедурі ухвалення індивідуального акта, є право на участь у процесі його прийняття (пункт 9 частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України).
З метою залучення Куликова А.В. до процедури ухвалення рішення, яке стосується його прав та інтересів листом Комісії від 12 жовтня 2023 року № 32дпс-140/23 Куликову А.В. надіслано інформацію про кількість посад суддів у місцевих судах станом на 09 жовтня 2023 року та запропоновано висловити намір щодо переведення на одну із вакантних посад.
Згідно з інформацією про кількість посад суддів у місцевих судах станом на жовтень 2023 року, зокрема, в судах міста Дніпра, а саме в:
- Індустріальному районному суді міста Дніпропетровська - визначена гранична кількість посад суддів 14, перебувають на посадах 10 суддів, вакантних посад 4;
- Самарському районному суді міста Дніпропетровська - визначена гранична кількість посад суддів 10, перебувають на посадах 7 суддів, вакантних посад 3;
- Жовтневому районному суді міста Дніпропетровська - визначена гранична кількість посад суддів 16, перебувають на посадах 14 суддів, вакантних посад 2;
- Бабушкінському районному суді міста Дніпропетровська - визначена гранична кількість посад суддів 16, перебувають на посадах 8 суддів, вакантних посад 8;
- Кіровському районному суді міста Дніпропетровська - визначена гранична кількість посад суддів 11, перебувають на посадах 9 суддів, вакантних посад 2;
- Красногвардійському районному суді міста Дніпропетровська - визначена гранична кількість посад суддів 13, перебувають на посадах 10 суддів, вакантних посад 3;
- Ленінському районному суді міста Дніпропетровська - визначена гранична кількість посад суддів 15, перебувають на посадах 9 суддів, вакантних посад 6.
- Дніпропетровському окружному адміністративному суді - визначена гранична кількість посад суддів 55, перебувають на посадах 44 судді, вакантних посад 11.
За даними звітності Державної судової адміністрації України за І півріччя 2023 року, кількість справ і матеріалів, що надійшли до місцевих судів міста Дніпра, та середня кількість днів, необхідних для розгляду справ, які надійшли за звітний період, одним повноважним суддею, становлять в:
- Індустріальному районному суді міста Дніпропетровська – 16 815 справ та матеріалів, 364 днів;
- Самарському районному суді міста Дніпропетровська – 3 517 справ та матеріалів, 120 днів;
- Жовтневому районному суді міста Дніпропетровська – 8 735 справ та матеріалів, 203 дні;
- Бабушкінському районному суді міста Дніпропетровська – 8 224 справи та матеріали, 326 днів;
- Кіровському районному суді міста Дніпропетровська – 6 063 справи та матеріали, 174 дні;
- Красногвардійському районному суді міста Дніпропетровська – 10 696 справ та матеріалів, 289 днів;
- Ленінському районному суді міста Дніпропетровська – 6 944 справи та матеріали, 153 дні;
- Дніпропетровському окружному адміністративному суді – 19 468 справ та матеріалів, 447 днів.
24 жовтня 2023 року на адресу Комісії надійшов лист Куликова А.В., в якому він висловив згоду на переведення на посаду судді Дніпропетровського окружного адміністративного суду.
Відповідно до частини першої статті 93 Закону від 02 червня 2016 року № 1402-VІІІ Вища кваліфікаційна комісія суддів України вносить рекомендацію про переведення судді відповідно до цього Закону.
На виконання рішення Вищої ради правосуддя від 13 липня 2023 року № 711/0/15-23 про вжиття заходів щодо забезпечення незалежності суддів та авторитету правосуддя (постанова Великої Палати Верховного Суду від 15 червня 2023 року у справі № 9901/388/21 (№ 11-9заі23), спрямованих на вирішення питання щодо можливості переведення Куликова А.В. на посаду судді до іншого суду того самого рівня, з урахуванням висловленого ним наміру бути переведеним до Дніпропетровського окружного адміністративного суду, наявності вакантних посад в зазначеному суді, Комісія вбачає підстави рекомендувати Куликова А.В. для переведення на посаду судді Дніпропетровського окружного адміністративного суду.
Керуючись Законом України «Про судоустрій і статус суддів», Регламентом Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, Комісія шістьма голосами «за» та одним – «проти» (член Комісії Гацелюк В.О.),
вирішила:
рекомендувати Куликова Андрія Володимировича для переведення на посаду судді Дніпропетровського окружного адміністративного суду.
Головуючий Р.М. Ігнатов
Члени Комісії: М.Б. Богоніс
В.О. Гацелюк
Н.Р. Кобецька
Р.І. Мельник
А.В. Пасічник
Г.М. Шевчук