X

150/ко-24

Назва документа: 
Рішення
Дата створення документа: 
17.09.2024
Дата надходження документа: 
17.09.2024
Джерело інформації: 
Вища кваліфікаційна комісія суддів України
Галузь: 
Суддівське врядування
Тип, носій: 
Текстовий документ
Вид документа: 
Рішення
Форма зберігання: 
Паперова
Місце зберігання: 
Вища кваліфікаційна комісія суддів України
Вища кваліфікаційна комісія суддів України
Рішення
17.09.2024
150/ко-24
Про дослідження досьє, проведення співбесіди та визначення результатів кваліфікаційного оцінювання судді Яворівського районного суду Львівської області Кондратьєвої Н.А.на відповідність займаній посаді

Вища кваліфікаційна комісія суддів України у складі колегії:

головуючого – Михайла БОГОНОСА (доповідач),

членів Комісії: Надії КОБЕЦЬКОЇ, Галини ШЕВЧУК,

розглянувши питання про дослідження досьє, проведення співбесіди та визначення результатів кваліфікаційного оцінювання судді Яворівського районного суду Львівської області Кондратьєвої Наталії Анатоліївни на відповідність займаній посаді,

встановила:

Стислий виклад інформації про кар’єру та кваліфікаційне оцінювання судді.

Указом Президента України від 24 вересня 2016 року № 410/2016 Кондратьєву Н.А. призначено на посаду судді Яворівського районного суду Львівської області строком на п’ять років.

Рішенням Вищої кваліфікаційної комісії суддів України від 07 червня 2018 року № 133/зп-18 призначено кваліфікаційне оцінювання суддів місцевих та апеляційних судів на відповідність займаній посаді.

Цим рішенням встановлено черговість етапів кваліфікаційного оцінювання, визначено графік проведення іспиту в межах кваліфікаційного оцінювання та призначено іспит для Кондратьєвої Н.А.

Рішенням Комісії від 13 березня 2019 року № 32/зп-19 визначено результати першого етапу «Іспит» кваліфікаційного оцінювання суддів на відповідність займаній посаді. Відповідно до цього рішення суддю допущено до другого етапу кваліфікаційного оцінювання на відповідність займаній посаді – «Дослідження досьє та проведення співбесіди».

Кондратьєва Н.А. пройшла тестування особистих морально-психологічних якостей та загальних здібностей, за результатами якого складено висновок та визначено рівні показників критеріїв особистої, соціальної компетентності, професійної етики та доброчесності.

Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та деяких законів України щодо діяльності органів суддівського врядування» від 16 жовтня 2019 року № 193-ІХ (набрав чинності 07 листопада 2019 року) повноваження членів Вищої кваліфікаційної комісії суддів України припинено.

Повноважний склад Вищої кваліфікаційної комісії суддів України сформовано 01 червня 2023 року.

З метою вирішення питання щодо продовження процедур оцінювання, передбачених Законом України «Про судоустрій і статус суддів» (далі – Закон), на підставі рішення Комісії від 20 липня 2023 року № 34/зп-23 здійснено повторний автоматизований розподіл справ між членами Вищої кваліфікаційної комісії суддів України стосовно: осіб, п’ятирічний строк повноважень яких на посаді судді закінчився; осіб, призначених (обраних) на посаду судді та яких колегіями Вищої кваліфікаційної комісії суддів України визнано такими, що відповідають займаній посаді судді, проте відповідне питання винесено на розгляд Вищої кваліфікаційної комісії суддів України у пленарному складі у зв’язку з надходженням висновку Громадської ради доброчесності про невідповідність судді критеріям професійної етики та доброчесності; осіб, призначених (обраних) на посаду судді та стосовно яких накладено дисциплінарне стягнення, що передбачає проходження кваліфікаційного оцінювання для підтвердження здатності судді здійснювати правосуддя у відповідному суді; осіб, стосовно яких необхідно продовжити кваліфікаційне оцінювання на виконання судового рішення.

Згідно з протоколом повторного розподілу між членами Комісії від 25 липня 2023 року доповідачем у справі визначено члена Комісії Богоноса М.Б.

На підставі викладеного вище процедуру кваліфікаційного оцінювання судді Кондратьєвої Н.А. продовжено з етапу «Дослідження досьє та проведення співбесіди».

З метою оновлення даних, що містяться в суддівському досьє, Комісією в межах повноважень надіслано запити до таких органів державної влади: Національного агентства з питань запобігання корупції, Державної прикордонної служби України, Національної поліції України, Офісу Генерального прокурора, Львівського обласного ТЦК та СП, Державної податкової служби України, Служби безпеки України.

У відповідь на запити отримано інформацію стосовно судді, яку долучено до матеріалів досьє.

На адресу Комісії 16 вересня 2024 року надійшов висновок Громадської ради доброчесності (далі – ГРД) про невідповідність судді Кондратьєвої Н.А. критеріям доброчесності та професійної етики.

Під час співбесіди суддя зазначила, що не має наміру надавати додаткові письмові пояснення. Повідомила, що необхідні пояснення надала на звернення ГРД. Зміст цих пояснень відображено у висновку. 

Комісією у складі колегії 17 вересня 2024 року проведено співбесіду із суддею, досліджено матеріали досьє, зокрема висновок ГРД, усні пояснення судді, інші обставини, документи та матеріали.

 

Стислий виклад висновку (інформації) Громадської ради доброчесності.

На адресу Комісії 16 серпня 2024 року надійшов висновок ГРД про невідповідність судді Кондратьєвої Н.А. критеріям доброчесності та професійної етики.

У своєму висновку ГРД зазначає, що за період з 01 січня 2017 року до 23 вересня 2021 року суддя Кондратьєва Н.А. розглянула 287 справ про адміністративні правопорушення, передбачені статтею 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі – КУпАП, Кодекс), з яких: у 19 справах осіб було звільнено від адміністративної відповідальності з переданням матеріалів на розгляд трудових колективів; у 9 справах провадження закрито у зв’язку із закінченням строків накладення стягнення.

Щодо 19 судових справ (№№ 460/1335/17, 460/1650/17, 460/973/18, 460/974/17, 460/836/17, 460/2186/17, 460/1772/18, 460/5041/18, 944/2048/20, 944/2283/20, 460/1181/17, 460/697/17, 460/3192/17, 460/1960/17, 460/1388/71, 460/4984/17, 460/603/18, 460/45/19, 460/43/17), у яких осіб звільнено від адміністративної відповідальності з переданням матеріалів на розгляд трудових колективів для вирішення питання про застосування заходів громадського впливу, ГРД зазначає таке.

У постановах у цих справах суддя здебільшого керувалась схожими аргументами для звільнення осіб від відповідальності, такі як: «особа є членом трудового колективу», «позитивно характеризується», «використовує автомобіль для виконання службових обов’язків», «не вчиняв неправомірних дій під час роботи», або «колектив зобов’язався провести виховні заходи».

Проте ГРД звертає увагу Комісії на те, що в цих постановах відсутній опис доказів, які підтверджують: використання транспортних засобів для виконання службових обов’язків, обсяг службових обов’язків, посад, які обіймали водії, а також неповно досліджено докази членства водіїв у громадських організаціях та їхні трудові відносини із колективами, яким передавалися матеріали на розгляд для застосування заходів громадського впливу.

Стосовно 9 судових справ, у яких провадження було закрито у зв’язку із закінченням строків накладення адміністративного стягнення (№№ 460/2745/18, 460/4049/17, 460/2574/17, 460/2462/18, 460/2736/18, 460/1846/17, 460/4009/17, 460/4186/18, 460/622/19), ГРД повідомила, що у двох з них постанови про повернення справ для належного оформлення були ухвалені більше ніж через два місяці після їх розподілу судді. У семи інших випадках неможливо встановити причини відкладення, оскільки матеріали справи відсутні, а в постановах таку інформацію не зазначено. Згідно із відомостями в обліково-статистичній картці ГРД встановлено, що причиною відкладення слугували «інші причини».

Таким чином, ГРД просить урахувати, що поведінка судді у процесі розгляду справ призвела до уникнення правопорушниками відповідальності внаслідок закриття провадження у справах.

 

Джерела права та їх застосування.

Згідно з пунктом 16-1 розділу XV «Перехідні положення» Конституції України відповідність займаній посаді судді, якого призначено на посаду строком на п’ять років або обрано суддею безстроково до набрання чинності Законом України «Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)», має бути оцінена в порядку, визначеному законом. Виявлення за результатами такого оцінювання невідповідності судді займаній посаді за критеріями компетентності, професійної етики або доброчесності чи відмова судді від такого оцінювання є підставою для звільнення судді з посади.

Пунктом 20 розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону передбачено, що відповідність займаній посаді судді, якого призначено на посаду строком на п’ять років або обрано суддею безстроково до набрання чинності Законом України «Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)», оцінюється колегіями Вищої кваліфікаційної комісії суддів України в порядку, визначеному цим Законом, за правилами, які діяли до дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та деяких законодавчих актів України щодо удосконалення процедур суддівської кар’єри», та з урахуванням особливостей, передбачених цим розділом.

У Пояснювальній записці до проєкту Закону України «Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)», за результатами розгляду якого було внесено зміни до Конституції України і запроваджено процедуру кваліфікаційного оцінювання суддів на відповідність займаній посаді, зазначено, що проєкт передбачає «спеціальні механізми» оновлення суддівського корпусу, що дасть змогу досягти необхідного балансу між суспільними очікуваннями, з одного боку, та захистом індивідуальних прав, з іншого. Зокрема, за рекомендаціями Венеціанської Комісії та Директорату з прав людини Головного директорату з прав людини та верховенства права Ради Європи, що викладені у Спільному висновку від 23 березня 2015 року (документ CDL-AD(2015)007), процедура кваліфікаційного оцінювання суддів, запроваджена в рамках Закону України «Про забезпечення права на справедливий суд», отримає відповідне конституційне закріплення.

Так само, ухвалюючи Закон, законодавець у Пояснювальній записці до відповідного законопроєкту сформулював легітимну мету нормативно-правового акта – здійснення трансформації системи судоустрою та оновлення суддівського корпусу відповідно до суспільних очікувань. Законодавець окремо звернув увагу на те, що до завдань законопроєкту також належить подолання корупційних ризиків при здійсненні суддею правосуддя та очищення судової системи від недоброчесних суддів. 

Відповідно до рішення Великої Палати Верховного Суду від 04 листопада 2020 року (справа № 200/9195/19-а) із запровадженням судової реформи та набранням чинності Законом України «Про судоустрій і статус суддів» для утвердження незалежності судової влади, зокрема, шляхом її деполітизації, для посилення відповідальності судової влади перед суспільством, а також для запровадження належних конституційних засад кадрового оновлення суддівського корпусу було запроваджено необхідність проходження суддями кваліфікаційного оцінювання. Запровадження кваліфікаційного оцінювання суддів було зумовлене істотною метою, що полягала у відновленні довіри до судової влади в Україні. Зміни, запроваджені в судовій системі України у зв’язку з її реформуванням, були схвалені світовою спільнотою, у тому числі Венеційською комісією (пункти 98, 99).

Отже, функціонування судової влади, до складу суддівського корпусу якої входять судді, які не відповідають критеріям компетентності, професійної етики та доброчесності, є таким, що не відповідає зазначеним очікуванням суспільства та фактично ставить під загрозу інтереси національної безпеки, громадського порядку та захист прав і свобод людей. Іншими словами, кваліфікаційне оцінювання суддів на відповідність (невідповідність) займаній посаді є необхідним у демократичному суспільстві та відповідає нагальній суспільній потребі.

Водночас Комісія зважає і на те, що навіть у разі, коли втручання у приватне життя здійснюється відповідно до закону, відповідає легітимній меті та є необхідним у демократичному суспільстві, встановлення невідповідності судді займаній посаді за критеріями компетентності, професійної етики або доброчесності має своїм наслідком звільнення з посади, що є доволі серйозним заходом, який може бути застосовано до особи. Однак на відміну від дисциплінарного провадження процедура кваліфікаційного оцінювання не має шкали вибору покарань, що обумовлено своєрідністю цієї процедури. Отже, застосування такого заходу, який негативно позначається на приватному житті судді, вимагає пошуку справедливої рівноваги між інтересами суспільства загалом та правом судді надалі займати посаду.

Процедура кваліфікаційного оцінювання здійснюється виключно за вказаними критеріями та в порядку, визначеному Законом, з урахуванням особливостей, передбачених Законом України «Про забезпечення права на справедливий суд», та є тим винятковим заходом, що застосовуватиметься до всіх суддів, про який зазначили експерти Венеційської комісії в Остаточному висновку від 26 жовтня 2015 року (документ CDL-AD(2015)027) і який «вимагає надзвичайної обережності: паралельне виконання різних процедур, що їх здійснюють різні органи, навряд чи забезпечить дотримання найвищих гарантій для тих суддів, що відповідають цим критеріям».

За результатами такого оцінювання колегія Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, а у випадках, передбачених Законом, – пленарний склад Комісії, ухвалює рішення про відповідність або невідповідність судді займаній посаді. Таке рішення ухвалюється за правилами, передбаченими Законом для ухвалення рішення про підтвердження або про непідтвердження здатності судді (кандидата на посаду судді) здійснювати правосуддя у відповідному суді.

І хоча Комісія виходить із презумпції, відповідно до якої суддя відповідає критеріям компетентності, професійної етики та доброчесності як особа, яка згідно з Бангалорськими принципами поведінки суддів за родом своєї роботи вважається гарантом верховенства права, ця презумпція є спростовною, а рівень такої відповідності підлягає з’ясуванню у процесі кваліфікаційного оцінювання судді.

Процедура кваліфікаційного оцінювання на відповідність судді займаній посаді є одноразовою процедурою, спрямованою на перевірку відповідності всіх суддів критеріям компетентності (професійної, особистої, соціальної тощо), професійної етики та доброчесності з метою відновлення та підвищення суспільної довіри до судової влади в Україні, і проводиться за правилами кваліфікаційного оцінювання суддів. Ця процедура, як вже зазначалось вище, була запроваджена у відповідь на ймовірну присутність в судовій владі некомпетентних та недоброчесних суддів.

Відповідно до частини дев’ятої статті 69 Закону кандидат на посаду судді відповідає критерію доброчесності, якщо відсутні обґрунтовані сумніви у його незалежності, чесності, неупередженості, непідкупності, сумлінності, у дотриманні ним етичних норм, у його бездоганній поведінці у професійній діяльності та особистому житті, а також щодо законності джерел походження його майна, відповідності рівня життя кандидата на посаду судді або членів його сім’ї задекларованим доходам, відповідності способу життя кандидата на посаду судді його попередньому статусу.

Як зазначено в рішенні Великої Палати Верховного Суду від 10 листопада 2021 року (справа № 9901/355/21), доброчесність – це необхідна морально-етична складова діяльності судді, яка, серед іншого, визначає межу і спосіб його поведінки, що базується на принципах об’єктивного ставлення до сторін у справах та чесності у способі власного життя, виконанні своїх обов’язків та здійсненні правосуддя.

Члени Комісії, оцінюючи певні обставини стосовно кандидата, визначаються щодо їх відповідності суспільним уявленням про доброчесність на власний розсуд. Зважаючи на те, що доброчесність є ще й морально-етичною категорією, обставини, які свідчать про недоброчесність, оцінюються насамперед з морально-етичного погляду. Навіть зовні правомірні і законні дії кандидата можуть оцінюватися як такі, що не узгоджуються з поняттям доброчесності.

За визначенням терміна, який подано в Сучасному словнику з етики, доброчесністю є позитивна моральна якість, зумовлена свідомістю і волею людини, яка є узагальненою стійкою характеристикою людини, її способу життя, вчинків; якість, що характеризує готовність і здатність особистості свідомо і неухильно орієнтуватись у своїй діяльності та поведінці на принципи добра і справедливості.

Авторитет та довіра до судової влади формуються залежно від персонального складу судів, від осіб, які обіймають посади суддів та формують суддівський корпус. Саме тому важливо, щоб суддя не допускав будь-якої неналежної (недоброчесної, неетичної) поведінки як у професійній діяльності, так і в особистому житті, яка може поставити під сумнів відповідність кандидата критерію доброчесності, що негативно вплине на суспільну довіру до судової влади у зв’язку з таким призначенням» (пункт 23).

Статтею 1 Кодексу суддівської етики, затвердженого рішенням ХІ з’їзду суддів України від 22 лютого 2012 року (Кодекс є релевантним для оцінки минулої поведінки судді), передбачалося, що суддя повинен бути прикладом неухильного додержання вимог закону і принципу верховенства права, присяги судді, а також дотримання високих стандартів поведінки з метою зміцнення довіри громадян у чесність, незалежність, неупередженість та справедливість суду. Відповідно до статті 3 цього кодексу саме суддя має докладати всіх зусиль до того щоб, на думку обізнаного та розсудливого стороннього спостерігача, його поведінка була бездоганною.

Роз’яснюючи зазначені положення, Рада суддів України в Коментарі до Кодексу суддівської етики, затвердженому рішенням Ради суддів України від 04 лютого 2016 року № 1, відзначила, що суддя повинен уникати порушень етики та всього того, що виглядає як порушення етики, в усіх випадках його діяльності – як професійній, так і в приватній. Бездоганна поведінка суддів означає уникнення порушень норм етики та недопущення створення враження їх порушення. Враження порушення норм етики створюється, коли розважливі особи, яким стали відомі всі відповідні обставини, розкриті в ході резонансного їх з’ясування, можуть дійти висновку, що чесність, добросовісність, урівноваженість та професійна придатність судді поставлені під сумнів. Рада суддів України окремо наголосила на тому, що численними є ситуації, коли та чи інша дія прямо не заборонена законом, але є ризик такого сприйняття, формування враження, яке підірвало б довіру до суду.

Норми подібного змісту містить Кодекс суддівської етики, затверджений рішенням XХ чергового з’їзду суддів України від 18 вересня 2024 року: суддя як носій судової влади повинен бути прикладом неухильного дотримання принципу верховенства права і вимог закону, присяги судді (частина перша статті 1 Кодексу); суддя має докладати зусиль, щоб на думку звичайної розсудливої людини (законослухняної людини, яка, будучи достатньою мірою поінформованою про факти та процеси, що відбуваються, об’єктивно сприймає інформацію та обставини зі сторони) його поведінка відповідала високому статусу посади та не викликала обґрунтованих сумнівів у його доброчесності. Суддя не повинен допускати поведінки, що створює враження про недотримання ним етичних стандартів судді (стаття 3 цього Кодексу).

Аналогічні вимоги є застосовними до встановлення відповідності судді критеріям професійної етики та доброчесності в процедурі кваліфікаційного оцінювання на відповідність займаній посаді з тією особливістю, що такі обставини стають відомими під час дослідження досьє та проведення співбесіди.

У сукупності із положеннями розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону, в тому числі щодо наслідків відмови від проходження кваліфікаційного оцінювання чи ухилення від його проходження, Комісія вважає, що суддя зобов’язаний взяти участь у кваліфікаційному оцінюванні, зокрема у формі активної реалізації права бути заслуханим в контексті змісту сумнівів Комісії, які можуть виникнути в ході дослідження досьє та/або проведення співбесіди, у його відповідності критеріям кваліфікаційного оцінювання.

Таким чином, у разі наявності в Комісії обґрунтованого сумніву у відповідності судді критеріям компетентності, професійної етики або доброчесності спростування такого сумніву відбувається як внаслідок реалізації Комісією наданих їй законом повноважень, так і шляхом складання суддею кваліфікаційного іспиту, проходження тестування особистих морально-психологічних якостей і загальних здібностей, а також наданням Комісії під час дослідження досьє та проведення співбесіди переконливої інформації з метою спростувати такий сумнів.

Крім того, Велика Палата Верховного Суду в рішенні від 16 червня 2022 року у справі № 9901/57/19 підкреслила, що на стадії кваліфікаційного оцінювання відповідний компетентний орган не встановлює і не кваліфікує наявності в діях судді ознак складу дисциплінарного проступку, що є обов’язковою складовою процедури дисциплінарного провадження. На цій стадії відбувається оцінювання фактів (явищ) минулої поведінки судді в сенсі виявлення і визначення [нових] якостей (характеристик, ознак чи рис) судді, на підставі яких формується висновок про його здатність бути суддею (пункт 18).

Виявлення за результатами такого оцінювання невідповідності судді займаній посаді за критеріями компетентності, професійної етики або доброчесності чи відмова судді від такого оцінювання є підставою для звільнення судді з посади за рішенням Вищої ради правосуддя на підставі подання відповідної колегії або пленарного складу Вищої кваліфікаційної комісії суддів України. Відмовою від проходження оцінювання судді на відповідність займаній посаді вважається систематична (тричі) неявка судді на будь-який з етапів такого оцінювання за відсутності для цього поважних причин або за відсутності інформації про причини неявки.

Частиною п’ятою статті 83 Закону встановлено, що порядок та методологія кваліфікаційного оцінювання, показники відповідності критеріям кваліфікаційного оцінювання та засоби їх встановлення затверджуються Комісією.

Згідно з пунктом 1 глави 1 розділу ІІ Положення про порядок та методологію кваліфікаційного оцінювання, показники відповідності критеріям кваліфікаційного оцінювання та засоби їх встановлення, затвердженого рішенням Комісії від 03 листопада 2016 року 143/зп-16 редакції рішення Комісії від 13 лютого 2018 року № 20/зп-18) (далі – Положення), критеріями кваліфікаційного оцінювання є:

  1. компетентність (професійна, особиста, соціальна);
  2. професійна етика;
  3. доброчесність.

Відповідно до пунктів 1, 2 глави 6 розділу II Положення встановлення відповідності судді критеріям кваліфікаційного оцінювання здійснюється членами Комісії за їх внутрішнім переконанням відповідно до результатів кваліфікаційного оцінювання. Показники відповідності судді критеріям кваліфікаційного оцінювання досліджуються окремо один від одного та в сукупності.

Пунктом 5 глави 6 розділу II Положення встановлено, що максимально можливий бал за критеріями компетентності (професійної, особистої, соціальної) становить 500 балів, за критерієм професійної етики – 250 балів, за критерієм доброчесності – 250 балів. Отже, сума максимально можливих балів за результатами кваліфікаційного оцінювання за всіма критеріями дорівнює 1 000 балів.

За змістом підпункту 5.1 пункту 5 глави 6 розділу ІІ Положення критерії компетентності оцінюються так: професійна компетентність (за показниками, отриманими під час іспиту) – 300 балів, з яких: рівень знань у сфері права – 90 балів (підпункт 5.1.1.1); рівень практичних навичок та умінь у правозастосуванні – 120 балів (підпункт 5.1.1.2); ефективність здійснення суддею правосуддя або фахова діяльність для кандидата на посаду судді – 80 балів (підпункт 5.1.1.3); діяльність щодо підвищення фахового рівня – 10 балів (підпункт 5.1.1.4); особиста компетентність – 100 балів (підпункт 5.1.2); соціальна компетентність – 100 балів (підпункт 5.1.3).

Пунктом 11 розділу V Положення встановлено, що рішення про підтвердження відповідності судді займаній посаді ухвалюється у разі отримання суддею мінімально допустимого і більшого бала за результатами іспиту, а також більше 67 відсотків від суми максимально можливих балів за результатами кваліфікаційного оцінювання всіх критеріїв за умови отримання за кожен з критеріїв бала, більшого за 0.

 

Оцінювання відповідності судді за критерієм професійної компетентності.

Пунктом 1 глави 2 розділу II Положення передбачено, що відповідність судді критерію професійної компетентності оцінюється (встановлюється) за такими показниками: рівень знань у сфері права; рівень практичних навичок та умінь у правозастосуванні; ефективність здійснення правосуддя; діяльність щодо підвищення фахового рівня.

Згідно з абзацом шостим пункту 2 глави 2 розділу II Положення рівень знань у сфері права оцінюється на підставі результатів складення анонімного письмового тестування під час іспиту.

Абзацом тринадцятим пункту 3 глави 2 розділу II Положення передбачено, що рівень практичних навичок та умінь у правозастосуванні оцінюється на підставі результатів виконання практичного завдання під час іспиту.

За результатами складення анонімного письмового тестування суддя набрала 87,75 бала, за виконання практичного завдання – 86 балів.

Отже, за вказаними показниками суддя набрала 173,75 бала.

Ефективність здійснення правосуддя Комісією оцінено за результатами перевірки інформації, яка міститься в суддівському досьє, та проведеної співбесіди шляхом дослідження загальної кількості розглянутих суддею справ, кількості скасованих та змінених судових рішень, підстав скасування та/або зміни судових рішень, дотримання строків розгляду справ, судового навантаження порівняно з іншими суддями у відповідному суді, а також інших передбачених пунктом 4 глави 2 розділу II Положення релевантних засобів встановлення цього показника.

У межах оцінювання ефективності здійснення правосуддя Комісією досліджено інформацію щодо дотримання суддею строків надсилання (оприлюднення) електронних копій судових рішень до Єдиного державного реєстру судових рішень (далі – Реєстр).

Згідно з інформацією Державного підприємства «Інформаційні судові системи» суддею несвоєчасно внесено до Реєстру (оприлюднено) 5 845 судових рішень. Середнє значення перевищення строків надсилання (днів) становить 12,8 дня.

Під час співбесіди суддя надала пояснення щодо вказаних обставин, зазначивши, що несвоєчасне внесення до Реєстру електронних копій судових рішень обумовлене технічними проблемами, стосувалось рішень щодо відкладення судових засідань, привід учасників та інших ухвал, постановлених щодо процедурних питань судового провадження. Окремо звернула увагу Комісії на те, що учасники справ отримували рішення вчасно і жодної скарги на її дії (бездіяльність) із цих підстав до дисциплінарного органу не надходило.

У підсумку Комісія дійшла висновку, що ефективність здійснення правосуддя суддею Кондратьєвою Н.А. необхідно оцінити в 60 балів.

Діяльність судді щодо підвищення фахового рівня Комісією оцінено за результатами перевірки інформації, яка міститься в суддівському досьє, та співбесіди шляхом дослідження даних про підготовку та підвищення кваліфікації судді впродовж перебування на посаді, участь у професійних заходах (дискусіях, круглих столах, конференціях тощо), а також інших передбачених пунктом 5 глави 2 розділу II Положення засобів встановлення цього показника, що можуть бути застосовні в конкретному випадку.

Комісія дійшла висновку, що показник діяльності судді щодо підвищення фахового рівня оцінюється у 2 бали.

 

Оцінювання відповідності судді за критерієм особистої компетентності.

Згідно з пунктом 6 глави 2 розділу II Положення відповідність судді критерію особистої компетентності визначається за показниками тестувань особистих морально-психологічних якостей та загальних здібностей, такими як когнітивні якості особистості, емотивні якості особистості, мотиваційно-вольові якості особистості, і оцінюється на підставі висновку про підсумки таких тестувань (у разі їх проведення), за результатами дослідження інформації, яка міститься в суддівському досьє, і співбесіди.

Комісією встановлено, що Кондратьєва Н.А. пройшла тестування особистих морально-психологічних якостей та загальних здібностей, за результатами якого складено висновок та визначено рівні показників за критеріями особистої, соціальної компетентності, професійної етики та доброчесності. На підставі аналізу висновку, дослідження інформації, що міститься в досьє, та співбесіди відповідність судді за критерієм особистої компетентності оцінено у 60 балів.

 

Оцінювання відповідності судді за критерієм соціальної компетентності.

Згідно з пунктом 7 глави 2 розділу II Положення відповідність судді критерію соціальної компетентності визначається за показниками тестувань особистих морально-психологічних якостей та загальних здібностей, такими як комунікативність, організаторські здібності, управлінські властивості особистості, моральні риси особистості, чесність, порядність, розуміння і дотримання правил та норм, відсутність схильності до контрпродуктивних дій, дисциплінованість, і оцінюються на підставі висновку про підсумки таких тестувань (у разі їх проведення), за результатами дослідження інформації, яка міститься у суддівському досьє, і співбесіди.

На підставі дослідження інформації, яка міститься в матеріалах суддівського досьє, та співбесіди із суддею, ураховуючи вказані показники, Комісія визначила, що за критерієм соціальної компетентності суддя набрала 94 бали.

У підсумку за критерієм компетентності (професійної, особистої та соціальної) суддя Кондратьєва Н.А. набрала 389,75 бала.

 

Оцінювання відповідності судді за критерієм професійної етики та доброчесності.

Пунктами 8–9 глави 2 розділу II Положення передбачено, що відповідність судді критерію професійної етики та доброчесності оцінюється (встановлюється) за такими показниками: відповідність витрат і майна судді та членів його сім’ї, а також близьких осіб задекларованим доходам; відповідність поведінки судді іншим вимогам законодавства у сфері запобігання корупції; політична нейтральність; дотримання поведінки, що забезпечує довіру до суддівської посади та авторитет правосуддя; наявність фактів притягнення судді до відповідальності за вчинення проступків або правопорушень, які свідчать про недоброчесність; наявність незабезпечених зобов’язань майнового характеру, які можуть мати істотний вплив на здійснення правосуддя суддею; дотримання суддівської етики, наявність обставин, передбачених підпунктами 1, 2, 3, 5–12, 13, 15–19 частини першої статті 106 Закону, та інші дані, які можуть вказувати на відповідність судді критерію доброчесності.

Ці показники оцінюються за результатами співбесіди та дослідження інформації, яка міститься в суддівському досьє, зокрема:

1) інформації, наданої центральним органом виконавчої влади зі спеціальним статусом, який забезпечує формування та реалізує державну антикорупційну політику, органом державного фінансового контролю в Україні, іншими органами державної влади;

2) декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування;

3) результатів перевірки декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування (за наявності);

4) декларації родинних зв’язків судді та декларації доброчесності судді;

5) результатів регулярного оцінювання;

6) результатів перевірки декларації родинних зв’язків судді та декларації доброчесності судді (за наявності);

7) висновків або інформації ГРД (за наявності);

8) іншої інформації, що включена до суддівського досьє.

Дослідивши інформацію, яка міститься в матеріалах суддівського досьє, Комісія не виявила відомостей, які потребують додаткової перевірки та надання пояснень судді, щодо невідповідності витрат і майна судді та членів сім’ї, а також близьких осіб задекларованим доходам, невідповідності судді вимогам законодавства у сфері запобігання корупції, недотримання Кодексу суддівської етики та обставин, передбачених підпунктами 1, 2, 3, 5–12, 13, 15–19 частини першої статті 106 Закону.

У матеріалах суддівського досьє відсутні відомості щодо притягнення судді Кондратьєвої Н.А. до відповідальності за вчинення проступків або правопорушень, які свідчать про недоброчесність та наявність незабезпечених зобов’язань майнового характеру, що може мати істотний вплив на здійснення нею правосуддя. До дисциплінарної відповідальності суддя Кондратьєва Н.А. не притягувалася.

Даних щодо невідповідності судді Кондратьєвої Н.А. антикорупційному критерію Комісією не встановлено.

У процедурі кваліфікаційного оцінювання судді Кондратьєвої Н.А. на відповідність займаній посаді до сфери дослідження Комісії належить висновок ГРД від 16 вересня 2024 року, письмові та усні пояснення судді щодо висновку.

Обґрунтовані сумніви щодо відповідності судді критерію професійної етики та доброчесності Громадська рада доброчесності пов’язує із такими обставинами:

- винесення суддею постанов про звільнення правопорушників від відповідальності з передачею матеріалів на розгляд трудових колективів або громадських організацій для вирішення питання про застосування заходів громадського впливу у 19 справах про адміністративне правопорушення, передбачене статтею 130 КУпАП. При цьому ГРД стверджує, що суддя керувалась схожими аргументами для звільнення осіб від відповідальності, такими як: «особа (правопорушник) є членом трудового колективу», «особа (правопорушник) позитивно характеризується», «особа (правопорушник) використовує автомобіль для виконання службових обов’язків», «особа (правопорушник) не вчиняв неправомірних дій під час роботи» або «колектив зобов’язався провести виховні заходи»;

- винесення суддею постанов про закриття проваджень у 9 справах про адміністративне правопорушення, передбачене статтею 130 КУпАП, з підстав закінчення строку накладення адміністративного стягнення. ГРД вважає, що дії судді при розгляді цих справ мають ознаки судової тяганини, яка стала причиною уникнення правопорушниками відповідальності внаслідок закриття провадження у справах.

Надаючи оцінку обставинам, зазначеним у висновку ГРД, Комісія керується такими мотивами.

У провадженні судді Кондратьєвої Н.А. за період з 01 січня 2017 року до 23 вересня 2021 року перебувало 287 справ про адміністративні правопорушення, передбачені статтею 130 КУпАП, з яких:

- у 19 справах (№№ 460/1335/17, 460/1650/17, 460/973/18, 460/974/17, 460/836/17, 460/2186/17, 460/1772/18, 460/5041/18, 944/2048/20, 944/2283/20, 460/1181/17, 460/697/17, 460/3192/17, 460/1960/17, 460/1388/71, 460/4984/17, 460/603/18, 460/45/19, 460/43/17) осіб, які притягувались до відповідальності, звільнено від адміністративної відповідальності з передачею матеріалів на розгляд трудових колективів або громадських організацій, провадження у справах закрито;

- у 9 справах (№№ 460/2745/18, 460/4049/17, 460/2574/17, 460/2462/18, 460/2736/18, 460/1846/17, 460/4009/17, 460/4186/18, 460/622/19) провадження закрито у зв’язку із закінченням строків накладення стягнення.

ГРД вважає, що дії судді при розгляді цих справ у першому випадку мають ознаки необґрунтованого звільнення від адміністративної відповідальності, в другому ознаки судової тяганини, що призвела до уникнення правопорушниками відповідальності внаслідок закриття провадження у справах.

У письмових поясненнях з приводу цих обставин, наданих ГРД, та усних поясненнях під час співбесіди суддя просила врахувати таке.

Під час винесення постанов про звільнення від адміністративної відповідальності з передачею матеріалів справи на розгляд трудового колективу судом враховувалися особа правопорушника, його ставлення до вчинених дій, характер правопорушення, а також наявність обґрунтованих клопотань від трудових колективів та громадських організацій про передання їм матеріалів для застосування заходів громадського впливу.

Суддя зауважила, що нею враховувалась практика апеляційного суду із розгляду аналогічної категорії справ, оскільки частина судових рішень про накладення стягнень після перегляду в апеляційній інстанції була скасована, а матеріали передано на розгляд трудових колективів або громадських організацій.

Кондратьєва Н.А. пояснила, що у шістнадцяти справах щодо водіїв, матеріали яких передано судом для застосування заходів громадського впливу, позбавлення права керування могло призвести до втрати правопорушником роботи. Судом враховано також позитивні характеристики правопорушників, невисокий рівень сп’яніння (від 0,25 до 0,88 проміле), місце праці та звернення роботодавців.

В інших справах матеріали передано громадським організаціям з огляду на особу порушника, його позитивну характеристику, ставлення до вчиненого діяння, матеріали справи, мотиви поданих клопотань, активну участь у громадському житті, сумлінне ставленні до громадських обов’язків та невисокий рівень алкогольного сп’яніння (до 0,82 проміле).

Стосовно затягування розгляду 9 справ Кондратьєва Н.А. зазначила, що справи про адміністративні правопорушення за 2017–2018 роки знищено, тому всі пояснення щодо їх руху надаються з урахуванням мотивів постанов у справах та відомостей, які містяться в системі Д-3.

Зокрема, суддею вказано, що справи, про які йдеться у висновку ГРД, дійсно не розглянуто у строки, визначені Кодексом для накладення адміністративного стягнення, що й стало безумовною підставою для закриття провадження. Проте Кондратьєва Н.А. не погодилась, що поведінку суду у процесі можна вважати «судовою тяганиною» та просила врахувати, що нею вживались усі можливі заходи для ухвалення постанов у межах тримісячного строку, а причини відкладення були обумовлені такими обставинами: необхідністю допиту свідків, відпусткою судді, встановленням належних поштових адрес правопорушників, та іншими об’єктивними обставинами.

Оцінюючи встановлені під час співбесіди обставини, Комісія зауважує, що згідно зі статтею 1 КУпАП завданням Кодексу є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов’язків, відповідальності перед суспільством.

Водночас завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об’єктивне з’ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності (стаття 245 КУпАП).

Уповноважений орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення з метою забезпечення дотримання прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, індивідуалізації її відповідальності та реалізації вимог статті 245 КУпАП щодо своєчасного, всебічного, повного і об’єктивного з’ясування обставин справи, вирішення її у відповідності з законом відповідно до вимог статті 280 КУпАП зобов’язаний з’ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом’якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з’ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

При накладенні стягнення уповноважений орган (посадова особа) враховує характер вчиненого правопорушення, особу порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом’якшують і обтяжують відповідальність (частина друга статті 33 КУпАП).

Згідно з частиною першою статті 130 КУпАП (у редакції від 01 січня 2017 року) керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп’яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп’яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп’яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, тягнуть за собою накладення штрафу на водіїв у розмірі шестисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік і на інших осіб накладення штрафу в розмірі шестисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Комісія зауважує, що адміністративне правопорушення у сфері дорожнього руху, передбачене частиною першою статті 130 КУпАП, характеризується значною, порівняно з іншими адміністративними правопорушеннями, що визначені приписами КУпАП, суспільною шкідливістю, оскільки санкція частини першої цієї статті передбачає застосування до правопорушника більш суворого адміністративного стягнення, ніж в багатьох інших випадках, передбачених КУпАП.

Водночас, статтею 7 КУпАП визначено, що ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв’язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання закону. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.

Відповідно до частини другої статті 284 КУпАП постанова про закриття справи виноситься при оголошенні усного зауваження, передачі матеріалів на розгляд громадської організації чи трудового колективу або передачі їх прокурору, органу досудового розслідування, а також при наявності обставин, передбачених статтею 247 цього Кодексу.

Частинами першою та другою статті 21 КУпАП (у редакції від 01 січня 2017 року, чинній до 17 березня 2021 року, коли набрав чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо посилення відповідальності за окремі правопорушення у сфері безпеки дорожнього руху» від 16 лютого 2021 року № 1231-IX) передбачено, що особа, яка вчинила адміністративне правопорушення, крім посадової особи, звільняється від адміністративної відповідальності з передачею матеріалів на розгляд громадської організації або трудового колективу, якщо з урахуванням характеру вчиненого правопорушення і особи правопорушника до нього доцільно застосувати захід громадського впливу.

Про заходи громадського впливу, застосовані до осіб, які вчинили правопорушення, передбачені статтею 51, частиною першою статті 129, частинами першою і другою статті 130, статтями 156, 173, 176, 177, 178-180 цього Кодексу, власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган, або громадська організація повинні не пізніш як у десятиденний строк з дня одержання матеріалів повідомити орган (посадову особу), який надіслав матеріали.

Комісія бере до уваги, що функціональні недоліки механізму своєчасного, всебічного, повного і об’єктивного розгляду та вирішення справ про притягнення до адміністративної відповідальності осіб, винних у вчиненні правопорушень, передбачених статтею 130 КУпАП, неможливість вирішення питання про притягнення до відповідальності вказаних осіб із причини спливу строку накладення адміністративного стягнення набули певного резонансу в суспільстві та викликали занепокоєння як у громадськості, так і в законодавця. Однак було б несправедливо ототожнювати ці недоліки та їх наслідки виключно із діяльністю суду при розгляді адміністративних справ, адже усунення їх причин перебуває у площині формування адміністративної чи кримінально-правової політики і може бути реалізоване шляхом виконання законотворчої функції Верховної Ради України.

Як наслідок, відповідно до Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо спрощення досудового розслідування окремих категорій кримінальних правопорушень» від 22 листопада 2018 року № 2617-VIII, який набрав чинності 01 липня 2020 року, адміністративну відповідальність за керування транспортними засобами особами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп’яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, скасовано. Натомість цим законом доповнено Кримінальний кодекс України статтею 286-1, згідно з якою ці діяння віднесені до кримінальних проступків.

Незважаючи на те, що Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв’язку з прийняттям Закону № 2617» від 17 червня 2020 року № 720-IX із Закону № 2617 виключено положення про криміналізацію вказаних діянь, слід констатувати особливий підхід законодавця до визначення виду юридичної відповідальності за їх вчинення.

Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо посилення відповідальності за окремі правопорушення у сфері безпеки дорожнього руху» від 16 лютого 2021 року № 1231-IX внесено зміни до КУпАП у частині, що стосується строків накладення адміністративних стягнень за вчинення правопорушень, передбачених статтею 130 КУпАП, та визначено, що адміністративне стягнення може бути накладено протягом одного року з дня його вчинення. Впроваджено більш сувору відповідальність за вчинення такого правопорушення.

Крім того, Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо посилення відповідальності за окремі правопорушення у сфері безпеки дорожнього руху» від 16 лютого 2021 року № 1231-IX правопорушення, передбачене статтею 130 КУпАП, віднесено до переліку тих, на які не поширюється дія статті 21 КУпАП.

Надалі Законом України «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення щодо посилення адміністративної відповідальності за незаконну торгівлю пальним» від 06 жовтня 2022 року № 2657-IX статтю 21 виключено із КУпАП.

Комісія зауважує, що провадження у справах про адміністративні правопорушення ведеться на підставі закону, що діє під час і за місцем розгляду справи про правопорушення (стаття 8 КУпАП).

Таким чином, на момент прийняття суддею Кондратьєвою Н.А. рішення про звільнення від адміністративної відповідальності винних осіб за вчинення правопорушення, передбаченого частиною першою статті 130 КУпАП, з передачею матеріалів на розгляд трудового колективу чи громадської організації статтею 21 КУпАП встановлено було, що особа, яка вчинила адміністративне правопорушення, крім посадової особи, звільняється від адміністративної відповідальності з передачею матеріалів на розгляд громадської організації або трудового колективу, якщо з урахуванням характеру вчиненого правопорушення і особи правопорушника до нього доцільно застосувати захід громадського впливу.

Отже, одним із критеріїв звільнення особи від адміністративної відповідальності є врахування компетентним органом чи посадовою особою характеру вчиненого правопорушення.

Статтею 245 КУпАП визначено перелік завдань проваджень у справах про адміністративні правопорушення, для вирішення яких статтею 280 цього Кодексу на уповноважений розглядати справи про адміністративні правопорушення орган або посадову особу покладено обов’язок з’ясування всіх необхідних обставин справ. Відповідно до статті 221 КУпАП уповноваженим органом на розгляд справ про адміністративні правопорушення, передбачені статтею 130 КУпАП, є суд.

Зокрема, статтею 280 КУпАП визначено обов’язок суду з’ясувати, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу.

Таким чином, КУпАП у поєднанні з іншими встановленими цією нормою обов’язками суду (з’ясування наявності згідно із частиною першою статті 21 КУпАП підстав для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу), визначеними статтею 245 КУпАП завданнями провадження у справах про адміністративні правопорушення (всебічне, повне і об’єктивне з’ясування обставин кожної справи), передбаченими статтею 1 КУпАП завданнями цього Кодексу (охорона встановленого правопорядку, запобігання правопорушенням, виховання громадян в дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до правил співжиття, відповідальності перед суспільством), було покладено на суд обов’язок вжити всіх можливих заходів для встановлення обставин у справі, усунення можливих сумнівів у справедливості судового розгляду, зміцнення суспільної довіри до суду.

Комісією встановлено, що в постановах про звільнення осіб від адміністративної відповідальності з передачею матеріалів на розгляд трудового колективу у справах №№ 460/1335/17, 460/1650/17, 460/973/18, 460/974/17, 460/836/17, 460/2186/17, 460/1772/18, 460/5041/18, 944/2048/20, 944/2283/20, 460/1181/17, 460/697/17, 460/3192/17, 460/1960/17, 460/1388/71, 460/4984/17, 460/603/18, 460/45/19, 460/43/17 суддя враховувала обставини та характер вчиненого правопорушення, особу порушника, ступінь його вини, відсутність обтяжуючих обставин.

Відповідно до Висновку Консультативної ради європейських суддів № 11 (2008) судові рішення повинні, у принципі, бути обґрунтованими. Підстави прийняття рішення повинні бути узгодженими, чіткими, недвозначними й несуперечливими. Вони повинні давати можливість читачеві простежити логіку міркувань, які привели суддю до ухваленого ним рішення. Хоча судді й мають можливість, а інколи й зобов’язані учиняти деякі дії з власної ініціативи, вони повинні давати відповідь лише на доречні доводи, здатні вплинути на вирішення спору. Виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення.

Згідно з пунктом 41 зазначеного Висновку обов’язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов’язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Відповідно до практики Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може надавати кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі – Конвенція) передбачено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов’язків цивільного характеру.

Право особи на справедливий судовий розгляд при визначенні її прав і обов’язків забезпечується і конкретизується, зокрема, через право на мотивоване судове рішення, що також знайшло пояснення у прецедентах Європейського суду з прав людини. Водночас, як свідчить прецедентна практика Європейського суду з прав людини, пункт 1 статті 6 Конвенції не може тлумачитись як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Межа, до якої суд має виконати обов’язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення (рішення у справі «Ruiz Torija v. Spain» від 9 грудня 1994 року).

Як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення досягає більш загального принципу, втіленого у Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення у справі «Руїз Торіха проти Іспанії», параграфи 29–30). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною (параграф 32 рішення у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії»).

Національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, проте зобов’язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (рішення у справі «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland) від 1 липня 2003 року, № 37801/97, пункт 36).

Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль за здійсненням правосуддя (рішення у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії» (Hirvisaari v. Finland) від 27 вересня 2001 року).

Аналізуючи обрану Кондратьєвою Н.А. методику викладення мотивувальної частини постанов у справах про адміністративні правопорушення, на яких зауважено у висновку ГРД, Комісія погоджується із позицією ГРД, та й навіть суддя цього не заперечувала, що обсяг оцінки судом підстав для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації чи трудового колективу, а також з’ясування істотних обставин, що мають значення для правильного вирішення цього питання (зокрема, характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом’якшують і обтяжують відповідальність), а також повнота викладення мотивів в цілому мають певні недоліки.

Однак при оцінюванні відповідності судді критеріям професійної етики та доброчесності Комісією враховуються істотність будь-якої обставини чи порушення, що можуть свідчити про її невідповідність цим критеріям.

Тому, враховуючи, що реалізовані судом повноваження відповідали чинним на момент ухвалення постанов нормам Кодексу України про адміністративні правопорушення (в частині застосування строків накладення адміністративного стягнення та процедури звільнення осіб від адміністративної відповідальності з передачею матеріалів на розгляд трудового колективу чи громадської організації), Комісія не вважає виявлені дефекти мотивування судових рішень такими, що свідчать про свавільне чи внаслідок грубої недбалості застосування судом КУпАП.

Отже, досліджені обставини не є підставою для виникнення у Комісії обґрунтованого сумніву у відповідності судді критеріям професійної етики та доброчесності, однак враховуватимуться при визначенні суми балів за результатами кваліфікаційного оцінювання судді.

Стосовно затягування суддею розгляду справ: №№  460/2745/18, 460/4049/17, 460/2574/17, 460/2462/18, 460/2736/18, 460/1846/17, 460/4009/17, 460/4186/18, 460/622/19 що призвело до уникнення правопорушниками відповідальності.

Комісія зауважує, що суд під час розгляду справи про адміністративне правопорушення, передбачене статтею 130 КУпАП, з огляду, в тому числі, на характер суспільної шкоди, нанесеної внаслідок такого правопорушення, зобов’язаний вживати належних, дієвих заходів для її розгляду, не допускати безпідставних зволікань із таким розглядом, оскільки несвоєчасність розгляду справи у цьому випадку може мати наслідком ухилення особи від передбаченої законом відповідальності та не сприятиме досягненню мети юридичної відповідальності.

Не можна вважати допустимим порушення таких строків через зайнятість та відпустки судді, призначення судових засідань із великими інтервалами, затягування з передачею справи з одного суду до іншого у встановлених законом випадках, безпідставне задоволення необґрунтованих клопотань учасників процесу, що спричинило відкладення розгляду справи на тривалий час, відкладення справи через її неналежну підготовку до судового розгляду, невжиття заходів щодо недопущення недобросовісної поведінки учасників справи тощо, оскільки наведені причини свідчать про низький рівень організації судочинства та безвідповідальне ставлення до виконання своїх обов’язків.

Водночас для встановлення в діях судді судової тяганини, що, на думку ГРД, допустила Кондратьєва Н.А., недостатньо одного лише факту несвоєчасного виконання обов’язкових дій, важливими є також конкретні причини, умови та обставини, через які передбачені законом обов’язкові дії були здійснені з порушенням строків. Значення мають юридичний зміст, значимість, тривалість та межі бездіяльності, фактичні підстави її припинення, а також настання негативних наслідків для прав та інтересів особи.

Така позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 квітня 2018 року у справі № П/9901/137/18 (800/426/17).

Крім того, Велика Палата Верховного Суду в постанові від 10 лютого 2022 року (справа № 11-442сап20) зробила висновок, що обов’язковою умовою для встановлення в діях судді ознак невжиття заходів щодо розгляду заяви, скарги чи справи протягом строку, встановленого законом, є встановлення обставин, які свідчать, що таке мало місце у зв’язку з безпідставним невчиненням суддею дій, спрямованих на забезпечення їх розгляду протягом строку, передбаченого законом.

Оцінюючи дії судді, у цьому випадку Комісія враховує постанову Великої Палати Верховного Суду від 11 лютого 2021 року у справі № 11-1219сап19, у якій наголошено, що відсутність чітко встановленого законом порядку розгляду справ про адміністративне правопорушення або неузгодженість його елементів унеможливлює настання відповідальності судді за свободу суддівського розсуду, тобто можливість судді обирати (визначати) найбільш оптимальний варіант рішення (дії) з кількох юридично допустимих його (її) варіантів.

Крім того, у межах відповідного провадження особі має бути забезпечено можливість реалізувати гарантовані статтею 6 Конвенції права на захист цивільного права (у широкому тлумаченні цього поняття, яке застосовується ЄСПЛ), а також під час розгляду справи щодо висунутого проти неї обвинувачення з точки зору Конвенції (зокрема, у тих випадках, коли це правопорушення спричинило для особи покарання, яке за своїм характером і за ступенем суворості належить, як правило, до «кримінальної» сфери).

Також згідно з Рішенням Конституційного Суду України від 22 грудня 2010 року № 1-34/2010 (пункти 4.1, 4.2) адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до адміністративної відповідальності ґрунтуються на конституційних принципах та правових презумпціях, які зумовлені визнанням і дією принципу верховенства права в Україні. Справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

За приписами частини першої статті 268 КУпАП особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, має право: знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження; оскаржити постанову по справі. Справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. У разі відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи. 

Повістка особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, вручається не пізніш як за три доби до дня розгляду справи в суді, в якій зазначаються дата і місце розгляду справи. Інші особи, які беруть участь у провадженні по справі про адміністративні правопорушення, повідомляються про день розгляду справи в той же строк (стаття 277-2 КУпАП).

Водночас статтею 38 КУпАП (у редакції, чинній на момент ухвалення постанов) встановлено строки накладення адміністративних стягнень. Частиною другою цієї статті передбачалось: якщо справи про адміністративні правопорушення відповідно до цього Кодексу чи інших законів підвідомчі суду (судді), стягнення може бути накладено не пізніш як через три місяці з дня вчинення правопорушення, а при триваючому правопорушенні – не пізніш як через три місяці з дня його виявлення, крім справ про адміністративні правопорушення, зазначені у частинах третій і четвертій цієї статті.

Закінчення на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення передбачених статтею 38 цього Кодексу строків виключає здійснення провадження в справі про адміністративне правопорушення та є підставою для його закриття (пункт 7 статті 247 КУпАП).

Із наданих суддею пояснень та документів Комісія встановила, що причини, через які справи про адміністративні правопорушення №№  460/2745/18, 460/4049/17, 460/2574/17, 460/2462/18, 460/2736/18, 460/1846/17, 460/4009/17, 460/4186/18, 460/622/19 не розглянуто у межах строку накладення адміністративного стягнення, пов’язані з таким: необхідністю повернення справ для неналежного оформлення протоколів про адміністративні правопорушення (справа № 460/622/19); необхідністю повернення справ для належного оформлення протоколів, надходження цих справ до суду з порушенням строків, передбачених статтею 38 КУпАП (справи №№ 460/4009/17, 460/4186/18); викликом свідків та дослідженням доказів у справі, надсиланням запитів, іншими обставинами (справи №№ 460/2745/18, 460/2574/17, 460/2745/18, 460/2736/18, 460/1846/17); надходженням матеріалів за 17 днів до закінчення строку накладення адміністративного стягнення (справа № 460/4049/17,) надходженням матеріалів через місяць після вчинення правопорушення, відпустки судді та клопотанням про відкладення від особи, яка притягається до відповідальності (справа № 460/2462/18).

Узагальнюючи встановлені та досліджені обставини, Комісія вважає переконливими пояснення судді, що причини, з яких закрито провадження у справах, вказаних ГРД, переважно мали об’єктивний характер. Отже, висновок про допущення суддею судової тяганини, що призвела до систематичного порушення встановлених строків розгляду справ та стала причиною уникнення порушниками покарання у зв’язку із закінченням строків притягнення їх до відповідальності, є необґрунтованим.

Комісія зазначає, що встановлені обставини в поєднанні з наданими суддею поясненнями та доказами, які їх підтверджують, впливають на загальну оцінку відповідності судді критеріям доброчесності та професійної етики, а також є підставою для визнання її такою, що відповідає займаній посаді.

Досліджені матеріали суддівського досьє, співбесіда із суддею Кондратьєвою Н.А. та надані нею пояснення, а також висновок про тестування особистих морально-психологічних якостей та загальних здібностей дають підстави Комісії оцінити відповідність судді цим критеріям у 395 балів.

 

Висновок Комісії за результатами розгляду справи.

За результатами дослідження суддівського досьє та проведеної співбесіди суддя Кондратьєва Н.А. у сукупності набрала 784,75 бала, що становить більше 67 відсотків від суми максимально можливих балів за результатами кваліфікаційного оцінювання всіх критеріїв та є підставою для визнання її такою, що відповідає займаній посаді.

Ураховуючи викладене та керуючись нормами Конституції України, статтями 83–85, 93 та 101, пунктом 20 розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про судоустрій і статус суддів», Регламентом Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, Вища кваліфікаційна комісія суддів України одноголосно

вирішила:

Визначити, що суддя Яворівського районного суду Львівської області Кондратьєва Наталія Анатоліївна за результатами кваліфікаційного оцінювання на відповідність займаній посаді набрала 784,75 бала.

Внести на розгляд Вищої кваліфікаційної комісії суддів України у пленарному складі питання щодо відповідності судді Яворівського районного суду Львівської області Кондратьєвої Наталії Анатоліївни займаній посаді.

 

 

Головуючий                                                                                                           Михайло БОГОНІС

Члени Комісії:                                                                                                        Надія КОБЕЦЬКА

                                                                                                                               Галина ШЕВЧУК