Вища кваліфікаційна комісія суддів України у пленарному складі:
головуючого – Андрія ПАСІЧНИКА,
членів Комісії: Михайла БОГОНОСА, Людмили ВОЛКОВОЇ, Віталія ГАЦЕЛЮКА, Ярослава ДУХА, Романа КИДИСЮКА, Надії КОБЕЦЬКОЇ, Олега КОЛІУША, Руслана МЕЛЬНИКА, Олексія ОМЕЛЬЯНА, Романа САБОДАША, Руслана СИДОРОВИЧА, Сергія ЧУМАКА (доповідач), Галини ШЕВЧУК,
за участі:
судді Оболонського районного суду міста Києва Олени ШУМЕЙКО,
представника Громадської ради доброчесності Марини АНСІФОРОВОЇ,
розглянувши питання щодо відповідності судді Оболонського районного суду міста Києва Шумейко Олени Ігорівни займаній посаді,
встановила:
І. Інформація про кар’єру судді та проходження кваліфікаційного оцінювання.
Указом Президента України від 12.03.2012 № 193/2012 Шумейко Олену Ігорівну призначено на посаду судді Оболонського районного суду міста Києва строком на 5 років.
Рішенням Комісії від 20.10.2017 № 106/зп-17 призначено кваліфікаційне оцінювання суддів місцевих та апеляційних судів на відповідність займаній посаді, зокрема судді Оболонського районного суду міста Києва Шумейко О.І.
Рішенням Комісії від 16.03.2018 № 54/зп-18 затверджено декодовані результати першого етапу «Іспит» кваліфікаційного оцінювання суддів на відповідність займаній посаді, зокрема Шумейко О.І. Цим же рішенням Шумейко О.І. допущено до другого етапу кваліфікаційного оцінювання суддів на відповідність займаній посаді – «Дослідження досьє та проведення співбесіди».
Рішенням Комісії від 20.10.2017 № 106/зп-17 призначено тестування особистих морально-психологічних якостей і загальних здібностей, зокрема Шумейко О.І.
За підсумками тестувань особистих морально-психологічних якостей і загальних здібностей психологом складено висновок від 09.12.2017.
Відповідно до рішення Вищої кваліфікаційної комісії суддів України від 20.07.2023 № 34/зп-23, з метою продовження процедур оцінювання, передбачених Законом України «Про судоустрій і статус суддів» (далі – Закон), здійснено повторний автоматизований розподіл справ між членами Комісії стосовно осіб, п’ятирічний строк призначення яких на посаду судді закінчився.
Згідно з протоколом повторного розподілу між членами Комісії від 28.07.2023 справу Шумейко О.І. розподілено члену Комісії Чумаку С.Ю.
Комісія продовжила процедуру кваліфікаційного оцінювання стосовно Шумейко О.І. зі стадії проведення співбесіди у складі колегії Комісії.
До Комісії 24.09.2024 надійшов висновок Громадської ради доброчесності (далі – ГРД) про невідповідність судді критеріям доброчесності та професійної етики у новій редакції.
На адресу Комісії 27.09.2024 від Шумейко О.І. надійшли пояснення стосовно висновку ГРД. Суддя висловила незгоду з висновком та навела власні аргументи на спростування надісланої ГРД інформації.
Рішенням Комісії у складі колегії від 01.10.2024 № 162/ко-24 визначено, що суддя Оболонського районного суду міста Києва Шумейко Олена Ігорівна за результатами кваліфікаційного оцінювання на відповідність займаній посаді набрала 672,125 бала. На розгляд Вищої кваліфікаційної комісії суддів України у пленарному складі внесено питання щодо відповідності судді Оболонського районного суду міста Києва Шумейко Олени Ігорівни займаній посаді.
Комісією у пленарному складі проведено співбесіду із суддею, під час якої обговорено рішення Комісії, ухвалене у складі колегії, висновок ГРД, пояснення судді, інші обставини, документи та матеріали.
ІІ. Норми права та їх застосування.
Згідно з підпунктом 4 пункту 16-1 розділу XV «Перехідні положення» Конституції України відповідність займаній посаді судді, якого призначено на посаду строком на п’ять років або обрано суддею безстроково до набрання чинності Законом України «Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)», має бути оцінена в порядку, визначеному законом.
Частиною першою пункту 20 розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону передбачено, що відповідність займаній посаді судді, якого призначено на посаду строком на п’ять років або обрано суддею безстроково до набрання чинності Законом України «Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)», оцінюється колегіями Вищої кваліфікаційної комісії суддів України в порядку, визначеному цим Законом, за правилами, які діяли до дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та деяких законодавчих актів України щодо удосконалення процедур суддівської кар’єри», та з урахуванням особливостей, передбачених цим розділом.
Відповідно до частини другої пункту 20 розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону за результатами такого оцінювання колегія Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, а у випадках, передбачених цим Законом, – пленарний склад Комісії, ухвалює рішення про відповідність або невідповідність судді займаній посаді. Таке рішення ухвалюється за правилами, передбаченими цим Законом для ухвалення рішення про підтвердження або про непідтвердження здатності судді (кандидата на посаду судді) здійснювати правосуддя у відповідному суді.
Частиною третьою пункту 20 розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону передбачено, що виявлення за результатами такого оцінювання невідповідності судді займаній посаді за критеріями компетентності, професійної етики або доброчесності чи відмова судді від такого оцінювання є підставою для звільнення судді з посади за рішенням Вищої ради правосуддя на підставі подання відповідної колегії або пленарного складу Вищої кваліфікаційної комісії суддів України.
Згідно з частиною першою статті 83 Закону кваліфікаційне оцінювання проводиться Вищою кваліфікаційною комісією суддів України з метою визначення здатності судді (кандидата на посаду судді) здійснювати правосуддя у відповідному суді за визначеними законом критеріями.
Відповідно до частини другої статті 83 Закону критеріями кваліфікаційного оцінювання є:
1) компетентність (професійна, особиста, соціальна тощо);
2) професійна етика;
3) доброчесність.
Частиною п’ятою статті 83 Закону встановлено, що порядок та методологія кваліфікаційного оцінювання, показники відповідності критеріям кваліфікаційного оцінювання та засоби їх встановлення затверджуються Вищою кваліфікаційною комісією суддів України.
Положення про порядок та методологію кваліфікаційного оцінювання, показники відповідності критеріям кваліфікаційного оцінювання та засоби їх встановлення затверджено рішенням Комісії від 03.11.2016 № 143/зп-16 (у редакції рішення Комісії від 13.02.2018 № 20/зп-18) (далі – Положення).
Відповідно до статті 87 Закону з метою сприяння Комісії у встановленні відповідності судді (кандидата на посаду судді) критеріям професійної етики та доброчесності для цілей кваліфікаційного оцінювання утворюється ГРД, яка, зокрема, надає Комісії інформацію щодо судді (кандидата на посаду судді), а за наявності відповідних підстав – висновок про невідповідність судді (кандидата на посаду судді) критеріям професійної етики та доброчесності.
Згідно з частиною першою статті 88 Закону Комісія ухвалює мотивоване рішення про підтвердження або непідтвердження здатності судді (кандидата на посаду судді) здійснювати правосуддя у відповідному суді.
Якщо ГРД у своєму висновку встановила, що суддя (кандидат на посаду судді) не відповідає критеріям професійної етики та доброчесності, Вища кваліфікаційна комісія суддів України може ухвалити вмотивоване рішення про підтвердження здатності такого судді (кандидата на посаду судді) здійснювати правосуддя у відповідному суді лише у разі, якщо таке рішення підтримане двома третинами голосів призначених членів Комісії, але не менше ніж дев’ятьма голосами.
Абзацом першим пункту 101 Регламенту Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, затвердженого рішенням Комісії від 13.10.2016 № 81/зп-16 (у редакції рішення Комісії від 19.10.2023 № 119/зп-23 зі змінами; далі – Регламент), передбачено, що рішення Комісії у пленарному складі ухвалюється більшістю від установленого Законом складу Комісії.
Рішення про підтвердження здатності судді (кандидата на посаду судді) здійснювати правосуддя у відповідному суді (відповідність судді займаній посаді), за наявності висновку Громадської ради доброчесності, приймається Комісією у пленарному складі згідно з абзацом другим частини першої статті 88 Закону (абзац перший пункту 124 Регламенту).
ІІІ. Висновок Громадської ради доброчесності.
1. Суддя ухвалила рішення, обумовлені політичними мотивами, корпоративною солідарністю, маніпулюючи обставинами чи законодавством або мала економічну, корупційну чи іншу особисту зацікавленість в ухваленні (неухваленні) певного рішення.
Згідно з постановою від 03.02.2014 у справі № 756/642/14-П ОСОБА_1 визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 122-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі – КУпАП) (невиконання водіями вимог про зупинку), і застосовано стягнення у вигляді позбавлення права керування строком на три місяці. Із матеріалів справи відомо, що 29.12.2013 о 13:30 громадянка ОСОБА_1, керуючи авто на вулиці Богатирській, не виконала вимогу про зупинку, продовжуючи рух у складі колони. ОСОБА_1 у судовому засіданні не визнала своєї вини, вказала, що перебувала у цей час вдома. Це також підтвердила свідок, її подруга. Згідно з поясненнями працівника ДАІ ОСОБА_2 він подав водію автомобіля вимогу про зупинку за допомогою жезла та свистка, однак автомобіль не зупинився. Після цього ОСОБА_2 не переслідував водія. Суддя не взяла до уваги доводи ОСОБА_1, вказавши, що її вина підтверджується протоколом про адміністративне правопорушення, рапортом працівника ДАІ ОСОБА_2 та роздруківкою з бази даних департаменту ДАІ МВС України.
Рішенням Апеляційного суду міста Києва від 17.03.2014 постанову скасовано, а справу закрито у зв’язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення. Суд встановив, що «ні матеріали адміністративної справи, ні постанова судді не містять в собі безспірних доказів, які б підтверджували той факт, що саме ОСОБА_1 є тією особою, яка в порушення вимог п. 2.4 Правил дорожнього руху не виконала вимогу працівника міліції про зупинку транспортного засобу і що така вимога взагалі мала місце».
ГРД зазначає, що суддя прийняла рішення, ґрунтуючись виключно на рапорті та протоколі працівників міліції, не беручи до уваги позицію самої особи та свідків.
Згідно з постановою від 14.02.2014 у справі № 756/883/14-П ОСОБА_3 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 122-2 КУпАП (невиконання водіями вимог про зупинку), і застосовано стягнення у вигляді позбавлення права керування строком на три місяці. Із матеріалів справи відомо, що 29.12.2013 о 13:10 громадянин ОСОБА_3, керуючи автомобілем на вулиці Богатирській, не виконав вимогу про зупинку. Громадянин ОСОБА_3 в судове засідання з’явився, вину свою не визнав. Він пояснив, що рухався по вулиці Богатирській у цей час із своєю сім’єю, бачив пост співробітників ДАІ, однак інспектори «не подавали йому вимогу про зупинку транспортного засобу». Крім цього, він підтвердив, що на наданій фотокартці зображений його автомобіль. Два свідки також підтвердили, що не бачили, що інспектори ДАІ зупиняли автомобіль. Присутні в засіданні інспектори ДПС ОСОБА_4 та ОСОБА_5 вказали, що причиною зупинки цього транспортного засобу був рух у складі колони, «що є порушенням п. 32.1 ПДР України» (неузгодження умов та порядку руху колон). Суддя не взяла до уваги доводи ОСОБА_3, вказавши, що його вина підтверджується протоколом про адміністративне правопорушення, рапортами працівників ДАІ та роздруківкою з бази даних департаменту ДАІ МВС України.
Рішенням Апеляційного суду міста Києва від 11.03.2014 ОСОБА_3 звільнено від адміністративної відповідальності на підставі Закону України «Про недопущення переслідування та покарання осіб з приводу подій, які мали місце під час проведення мирних зібрань, та визнання такими, що втратили чинність, деяких законів України» від 21.02.2014 № 743-VІІ.
ГРД зазначає, що Олена Шумейко є суддею Оболонського районного суду міста Києва, вона відправляла правосуддя у той самий часовий період, коли головою Оболонського районного суду міста Києва була Ірина Мамонтова. На XIII з’їзді суддів України 12.11.2015 були оприлюднені свідчення Ірини Мамонтової, які вона дала на допиті у Департаменті спеціальних розслідувань Генеральної прокуратури України у кримінальному провадженні НОМЕР_1, за фактами організації вищими службовими особами Міністерства внутрішніх справ України за змовою з іншими вищими службовими особами органів прокуратури, судової влади масових зловживань службовим становищем, перевищення влади працівниками правоохоронного органу та постановлення суддею завідомо неправосудних рішень з метою незаконного переслідування учасників руху «Автомайдан» під час масових акцій протесту у листопаді 2013 року – лютому 2014 року.
Ці факти доводять, що в період Євромайдану на суддів здійснювався тиск з боку Адміністрації Януковича. Зазначені вище обставини можуть частково пояснити, чому Олена Шумейко як суддя неповно, невсебічно та необ’єктивно розглядала ці справи за статтею 122-2 КУпАП.
2. Суддя (кандидат на посаду судді) не подав чи несвоєчасно подав декларацію доброчесності або повідомив у ній недостовірні (у тому числі неповні) відомості, наприклад приховав відомості про правопорушення, недоброчесну поведінку, втручання в діяльність судді тощо, хоча є підстави вважати, що така інформація йому була відома.
У графі 17 «Підтверджую» декларації доброчесності за 2016 рік суддя погодилася з таким твердженням: «Мною не приймалися одноособово або у колегії суддів рішення, передбачені статтею 3 Закону України «Про відновлення довіри до судової влади в Україні».
Водночас у частині першій пункту 4 статті 3 цього Закону передбачено, що «суддя суду загальної юрисдикції підлягає перевірці у разі прийняття ним одноособово або у колегії суддів таких рішень:
4) про накладення адміністративних стягнень на осіб, які були учасниками масових акцій протесту в період з 21 листопада 2013 року до дня набрання чинності цим Законом, у вигляді позбавлення права керування транспортними засобами на підставі статті 122-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення за невиконання водіями вимог працівника міліції про зупинку транспортного засобу та про залишення зазначених рішень без змін судом апеляційної інстанції в період з 21 листопада 2013 року до дня набрання чинності цим Законом».
На думку ГРД, суддя, зазначивши «Підтверджую», фактично ввела в оману і приховала той факт, що приймала рішення про позбавлення права керування учасників автопробігу до Межигір’я.
3. У досьє та/або поясненнях судді (кандидата на посаду судді) відсутня переконлива інформація про джерела походження ліквідного майна, витрат, отриманих благ (його, членів сім’ї чи близьких осіб), і/або легальні доходи, що, на думку розсудливого спостерігача, викликають сумніви щодо їх достатності для набуття такого майна, здійснення таких витрат, отримання благ.
Указом Президента України від 12.03.2012 № 193/2012 Олена Шумейко була призначена суддею Оболонського районного суду міста Києва строком на п’ять років.
Суддя 01.03.2012 зареєструвала право власності на будинок та дві земельні ділянки у с. Личанка Київської області. Дві земельні ділянки сукупною площею 3 996 кв.м суддя купила на підставі договорів купівлі-продажу за 244 201 грн, що на той момент становило близько 30 600 доларів. Будинок площею 54 кв.м суддя купила за 19 427 грн, що на період купівлі становило близько 2 434 долари. Тобто суддя витратила на дві земельні ділянки та будинок щонайменше близько 33 тисячі доларів. З 01.06.2012 суддя розпочала на цих земельних ділянках будівництво.
Згідно з інформацією з декларацій особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, площа об’єкта становить 140 кв.м.
Також ГРД зазначає, що згідно з Єдиним державним реєстром довіреностей 13.10.2012 суддя видала довіреність двом особам на «введення будинку в експлуатацію». Враховуючи, що ні в судді, ні в її матері немає на праві власності іншого житлового чи нежитлового будинку, ГРД припускає, що довіреність видавалася саме на зазначений будинок. Тобто ГРД робить припущення, що будинок, на який видавала довіреність суддя, був в основному збудованим. Таким чином, у 2012 році суддя витратила понад 30 тисяч доларів на купівлю земельних ділянок та будинку, одночасно здійснюючи будівництво нового будинку на цих земельних ділянках.
У 2013 та 2014 роках цей будинок швидко будувався, що підтверджується даними супутникових знімків.
Згідно з матеріалами досьє з вересня 2009 року до грудня 2010 року суддя працювала в Окружному адміністративному суді міста Києва: спочатку на посаді спеціаліста відділу систематизації законодавства та узагальнення судової практики, а потім – помічником судді. Протягом січня 2011 року – березня 2012 року Олена Шумейко працювала помічником судді в Київському апеляційному адміністративному суді та Вищому спеціалізованому суді України з розгляду цивільних та кримінальних справ. Тобто до роботи суддею Олена Шумейко працювала на посадах спеціаліста та помічника судді у двох судах. Суддя у цей період не працювала у приватних структурах. Згідно з даними Державного реєстру фізичних осіб її сукупний дохід за роки, що передували купівлі будинку та земельних ділянок, становив: за 2008 рік – 100 183 грн, або 20 037 доларів (у цей час суддя працювала у приватній інвестиційній компанії «ХХI століття»); за 2009 рік – 34 835 грн, або 4 365 доларів (у цей час суддя працювала в Окружному адміністративному суді міста Києва); за 2010 рік – 22 465 грн, або 2 843 долари (у цей час суддя працювала в Окружному адміністративному суді міста Києва); за 2011 рік – 67 173 грн, або 8 397 доларів (у цей час суддя працювала у Київському апеляційному адміністративному суді та Вищому спеціалізованому суді України з розгляду цивільних та кримінальних справ).
ГРД підкреслює, що суддя у 2009–2011 роках мала критично низькі доходи, які не дозволили б їй купити будинок та земельні ділянки за понад 30 тисяч доларів та одночасно будувати будинок площею 140 кв.м.
На співбесіді у 2018 році, пояснюючи наявність коштів на купівлю земельних ділянок та будинку, а також на будівництво другого будинку, суддя вказала, що джерелом доходу були її власні кошти та кошти її матері. Згідно з матеріалами досьє судді мати ОСОБА_6 протягом зазначеного вище періоду працювала провідним інженером ПАТ «Укргазпроект». Її дохід становив: у 2008 році – 39 878 грн, або 7 976 доларів; у 2009 році – 32 250 грн, або 4 041 долар; у 2010 році – 26 320 грн, або 3 302 долари; у 2011 році – 67 320 грн, або 8 446 доларів.
Таким чином, ГРД стверджує, що суддя не мала достатнього рівня легальних доходів на придбання земельних ділянок та будинку, а також на будівництво будинку площею 140 кв.м.
4. Суддя користувалася автомобілем, не вказуючи права користування.
Згідно з Єдиним державним реєстром судових рішень суддя 21.11.2020, керуючи транспортним засобом Nissan Maxima, допустила зіткнення з транспортним засобом Hyundai. Постановою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 26.01.2021 суддя була визнана винною та піддана адміністративному стягненню у вигляді штрафу. Однак у щорічній декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за 2020 рік, а також в усіх інших деклараціях судді не було зазначено права володіння, оренди чи користування таким транспортним засобом.
ГРД має обґрунтоване припущення, що суддя могла умисно не зазначати право користування транспортним засобом.
Додатково ГРД надано Комісії інформацію, яка сама по собі не стала підставою для висновку, але може бути використана для оцінювання судді:
Суддя закривала справи за статтею 130 КУпАП через сплив строків притягнення до відповідальності за сумнівних обставин:
1. Справа № 756/14762/16-п. Відповідно до постанови суду громадянка ОСОБА_7 керувала автомобілем 09 листопада 2016 року о 05 год 30 хв у стані алкогольного сп’яніння. Справа надійшла до суду 16.11.2016, а постанова була винесена 10.02.2017, тобто через 86 днів. Громадянка в судове засідання не з’явилася, справа розглядалася без неї, медичний огляд проводився у встановленому законом порядку в присутності двох свідків за допомогою алкотестера, показник тесту становив 0,44 проміле. Суддя вирішила закрити справу, адже строк притягнення до адміністративної відповідальності минув.
2. Справа № 756/13393/16-п. Відповідно до постанови суду громадянин ОСОБА_8 керував автомобілем 10 жовтня 2016 року о 01 год 45 хв з ознаками алкогольного сп’яніння. Справа надійшла до суду 20.10.2016, а постанова була винесена 12.01.2017, тобто через 84 дні. У судовому засіданні громадянин свою вину у вчиненні адміністративного правопорушення не визнав, зазначив, що він не перебував за кермом, лише перебував в салоні автомобіля, водій відмовився від медичного огляду в присутності двох свідків. Дослідивши матеріали справи, суддя вирішила, що вина ОСОБА_8 є доведеною, однак закрила справу через сплив строку притягнення до відповідальності.
3. Справа № 756/12405/16-п. Відповідно до постанови суду ОСОБА_9 керувала автомобілем 17 вересня 2016 року о 07 год 20 хв з ознаками алкогольного сп’яніння. Справа надійшла до суду 29.09.2016, а постанова була винесена 19.12.2016, тобто через 81 день. У судовому засіданні був представник ОСОБА_9, який заперечив вину своєї довірительки у вчиненому правопорушенні. Від проходження медичного огляду водій відмовилася у присутності свідків. Дослідивши матеріали справи, суддя вирішила, що провина ОСОБА_9 у вчиненні адміністративного правопорушення є доведеною, однак закрила справу через сплив строку притягнення до відповідальності.
4. Справа № 756/15662/16-п. Відповідно до постанови суду ОСОБА_10 керував автомобілем 19 листопада 2016 року о 02 год 05 хв з ознаками алкогольного сп’яніння. Справа надійшла до суду 05.12.2016, а постанова була винесена 06.03.2017, тобто через 91 день. Громадянин в судове засідання з’явився, вину у вчиненні адміністративного правопорушення не визнав, пояснив, що він чекав свого напарника, щоб передати йому автомобіль. У цей час, сидячи в автомобілі, почав вживати горілку. Приблизно через півгодини до нього підійшли співробітники поліції. Медичний огляд на визначення стану алкогольного сп’яніння проводився у встановленому законом порядку в присутності двох свідків за допомогою алкотестера, показник тесту становив 1,89 проміле. Дослідивши матеріали справи, суддя вирішила, що провина ОСОБА_10 у вчиненні адміністративного правопорушення є доведеною, однак справа була закрита через сплив строку притягнення до відповідальності.
5. Справа № 756/13389/16-п. Відповідно до постанови суду громадянин ОСОБА_11 керував автомобілем 08 жовтня 2016 року о 04 год 10 хв з явними ознаками алкогольного сп’яніння. Справа надійшла до суду 20.10.2016, а постанова була винесена 13.01.2017, тобто через 85 днів. У судовому засіданні громадянин свою вину у вчиненні адміністративного правопорушення заперечував. Від проходження медичного огляду водій відмовився у присутності свідків. Дослідивши матеріали справи, суддя вирішила, що провина ОСОБА_11 у вчиненні адміністративного правопорушення є доведеною, однак справа була закрита через сплив строку притягнення до відповідальності.
Суддя подавала позов до Громадської ради доброчесності про скасування висновку.
24.12.2019 суддя подала адміністративний позов до ГРД про визнання протиправним та скасування рішення ГРД від 17.06.2019. Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 11.02.2021 адміністративний позов судді задоволено частково, висновок ГРД визнано протиправним та скасовано. Однак за змістом статті 87 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» і положень Кодексу адміністративного судочинства України Громадська рада доброчесності не є суб’єктом владних повноважень, оскільки не наділена владними управлінськими функціями, а її висновок про невідповідність судді (кандидата на посаду судді) критеріям доброчесності та професійної етики не є остаточним і не породжує негативних юридичних наслідків для судді чи кандидата на посаду судді.
IV. Пояснення судді.
1. У судовому засіданні 10.02.2014 у справі № 756/883/14-П ОСОБА_3 пояснив, що 29.12.2013 він їхав по вул. Богатирській в напрямку с. Демидів Вишгородського району, де проживають його родичі, віз подарунки до свята Нового року. Вказане підтверджується звукозаписом судового засідання від 10.02.2014, письмовими поясненнями. Також у судовому засіданні було допитано двох свідків. Зокрема, свідок ОСОБА_12 зазначив, що автомобіль під керуванням ОСОБА_3 випадково потрапив до колони автомобілів, які проводили політичну акцію, що також підтверджується звукозаписом.
У тексті апеляційної скарги ОСОБА_3 на постанову суду першої інстанції пояснення щодо руху по дорозі в напрямку с. Демидів Вишгородського району з метою вирішення сімейних питань залишились незмінними.
Відповідно до постанови Апеляційного суду міста Києва від 11.03.2014 в судовому засіданні апеляційної інстанції ОСОБА_3 подав заяву про звільнення від адміністративної відповідальності по амністії з посиланням на те, що він був учасником масової акції протесту 29.12.2013. Аналогічне клопотання було заявлено його адвокатом.
У судовому засіданні 03.02.2014 у справі № 756/642/14-П ОСОБА_1 пояснила, що 29.12.2013 вона весь день була вдома у зв’язку з хворобою, їй на допомогу приїхала подруга ОСОБА_13. Судом допитано ОСОБА_13 як свідка, яка підтвердила, що весь день 29.12.2013 провела з ОСОБА_1, що підтверджується звукозаписом судового засідання.
У своїх поясненнях, наданих 11.01.2014 в ДАІ Оболонського РУ, ОСОБА_1 вказала: «29.12.2013 порушень ПДР я не скоювала. Жодного разу за цей день, в тому числі в проміжок часу з 13.00 до 14.00, на вулиці Богатирській мене не намагались зупинити працівники ДАI. Також я повністю заперечую, що мене взагалі намагались зупинити начебто за те, що я рухалась в колоні. Участь у колоні в зазначений час я також не приймала».
Суддя зауважує, що під час розгляду вказаних справ про адміністративні правопорушення нею було ретельно оцінено та досліджено усі докази, зібрані в матеріалах справи, заслухані пояснення осіб, щодо яких складено протокол про вчинення адміністративного правопорушення, допитані свідки, інспектори ДАІ тощо. Виконано усі необхідні процесуальні дії для розгляду справи про притягнення до адміністративної відповідальності.
Зважаючи на те, що перелік доказів, зазначених у статті 251 КУпАП, не є вичерпним, нею був зроблений висновок про винуватість ОСОБА_3 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 122-2 КУпАП, на підставі протоколу про адміністративне правопорушення, рапортів інспекторів ДПС, пояснень інспекторів ДПС, допитаних як свідків, роздруківки з бази даних Департаменту ДАІ МВС України, пояснень особи, стосовно якої складено протокол про адміністративне правопорушення.
У справі про адміністративне правопорушення, відкритій стосовно ОСОБА_1, суд дійшов висновку про винуватість особи на підставі протоколу, рапорту працівника ДАІ, роздруківки з бази даних Департаменту ДАІ МВС України. Крім того, судом оцінені пояснення ОСОБА_1. Свідчення ОСОБА_1 та покази її свідка в цілому прямо суперечили іншим зібраним доказам у справі.
Шумейко О.І. зазначила, що, розглядаючи ці справи, була переконана, що діє як суддя, яка розглядає справи про адміністративні правопорушення, а саме порушення ПДР. Рішення у цих справах аж ніяк не є і не можуть бути політично мотивованими. Про політичний мотив поїздки, внутрішні переконання осіб, щодо яких було складено протокол, вона не була обізнана, оскільки ні ці особи, ні інші учасники процесу про це не повідомили. Навпаки, вони прямо заперечували, що були учасниками акції протесту, що підтверджувалось заявами, поясненнями, показами свідків.
Крім того, вона не могла знати під час розгляду цих справ, що 21.02.2014 буде ухвалено Закон України «Про недопущення переслідування та покарання осіб з приводу подій, які мали місце під час проведення мирних зібрань, та визнання такими, що втратили чинність, деяких законів України» й особа, стосовно якої складено протокол про адміністративне правопорушення, в суді апеляційної інстанції посилатиметься на те, про що в суді першої інстанції взагалі не йшлося. Також суддя зазначила, що постанови про притягнення осіб до адміністративної відповідальності не набули законної сили, посвідчення водія у осіб не вилучались, будь-яких тяжких наслідків не настало.
2. Відповідно до пункту 4 частини першої статті 3 Закону України «Про відновлення довіри до судової влади в Україні» суддя суду загальної юрисдикції підлягає перевірці у разі прийняття ним одноособово або у колегії суддів рішень про накладення адміністративних стягнень на осіб, які були учасниками масових акцій протесту в період з 21 листопада 2013 року до дня набрання чинності цим Законом, у вигляді позбавлення права керування транспортними засобами на підставі статті 122-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення за невиконання водіями вимог працівника міліції про зупинку транспортного засобу та про залишення зазначених рішень без змін судом апеляційної інстанції в період з 21 листопада 2013 року до дня набрання чинності цим Законом.
Підставою проведення перевірки судді за вказаною нормою Закону є прийняття таким суддею рішень про накладення адміністративних стягнень на осіб, які були учасниками масових акцій протесту в період з 21.11.2013 до 11.04.2014, у вигляді позбавлення права керування транспортними засобами згідно зі статтею 122-2 КУпАП.
При заповненні пункту 17 розділу II декларації доброчесності суддя підтверджує чи не підтверджує факт прийняття ним судових рішень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності осіб (учасників масових акцій протесту) за скоєння правопорушення, передбаченого статтею 122-2 КУпАП.
У пункті 19 декларації доброчесності судді за 2016 рік підтверджується твердження: «До мене не застосовуються заборони, передбачені Законом України «Про очищення влади».
За приписами статті 3 Закону України «Про очищення влади» заборона, передбачена частиною третьою статті 1 цього Закону, застосовується до осіб, які обіймали посаду (посади) у період з 21 листопада 2013 року до 22 лютого 2014 року та не були звільнені в цей період з відповідної посади (посад) за власним бажанням, зокрема до судді, який ухвалив рішення про притягнення до адміністративної відповідальності осіб, звільнених від адміністративної відповідальності відповідно до Закону України «Про недопущення переслідування та покарання осіб з приводу подій, які мали місце під час проведення мирних зібрань, та визнання такими, що втратили чинність, деяких законів України» від 21.02.2014 № 743-VII.
Законом України «Про недопущення переслідування та покарання осіб з приводу подій, які мали місце під час проведення мирних зібрань, та визнання такими, що втратили чинність, деяких законів України» передбачено звільнення від адміністративної відповідальності осіб, які були учасниками масових акцій протесту, що розпочалися 21 листопада 2013 року, за вчинення будь-яких адміністративних правопорушень, передбачених КУпАП, за умови, що ці правопорушення пов’язані з масовими акціями протесту, у порядку, визначеному цим Кодексом.
Суддя вважає, що при заповненні пунктів 17 та 19 декларації доброчесності головне питання, яке має бути з’ясоване: чи ухвалював суддя рішення про притягнення до адміністративної відповідальності осіб, які були учасниками акцій протесту. З’ясування цієї обставини за своїм змістом об’єднує вказані пункти декларації доброчесності.
Враховуючи наведене, а саме ті встановлені судом обставини, що особа, стосовно якої складено адміністративний протокол, не була учасником акції протесту, вказані справи не можуть розглядатись як політично мотивовані. Суддя, відповідно, не є таким, що ухвалював рішення з політичних мотивів. Саме з таких міркувань суддя позначила твердження у пункті 17 декларації доброчесності «Мною не приймалися одноособово або у колегії суддів рішення, передбачені статтею 3 Закону України «Про відновлення довіри до судової влади в Україні» та у пункті 19 декларації доброчесності «До мене не застосовуються заборони, передбачені Законом України «Про очищення влади» в графі «підтверджую».
Також Шумейко О.І. звернула увагу на те, що декларація доброчесності судді за 2016 рік суддями заповнювалась вперше, досвіду заповнення подібних декларацій не було. На момент її заповнення належних роз’яснень щодо правил заповнення декларації, у тому числі пунктів 17, 19, суддям не надано.
Заповнюючи декларацію доброчесності за 2016 рік суддя не мала наміру приховати чи спотворити інформацію та була переконана, що нею внесено достовірні, повні відомості, що підтверджується долученими до пояснень доказами.
3. 01.03.2012 суддею придбано будинок площею 53,8 кв.м та дві земельні ділянки площею 0,25 га та 0,15 га, розташовані у Київській області, розмір загальних витрат на придбання вказаного майна становив 263627 грн, що на момент купівлі було еквівалентним 33000 доларів США. Того ж року на земельній ділянці було розпочато будівництво індивідуального житлового будинку. Станом на кінець 2012 року на земельній ділянці облаштовано огорожу, збудовано фундамент будинку, стелі, дах, встановлено вікна. Сума витрат на будівництво на цій стадії становила орієнтовно 50 000 доларів США.
Маючи намір в кінці 2012 року здати житловий будинок в експлуатацію, суддя звернулась до організації, яка займалась наданням подібних послуг, у зв’язку з чим видано довіреність від 13.10.2012. Однак за результатами огляду об’єкта будівництва було з’ясовано, що для введення в експлуатацію будинку необхідно ще виконати роботи з внутрішнього та зовнішнього оздоблення. Тому виконання робіт було продовжено і досі триває.
Згідно з копією трудової книжки суддя працює з липня 1999 року. Присягу державного службовця склала 01.09.2009. Її мати ОСОБА_6, з якою вона тривалий час вела спільне господарство, працювала з середини 1960-х років до 2017 року.
Сукупний дохід Шумейко О.І. за період з 2003 до 2012 року включно становив (за вирахуванням податків, з посиланням на еквівалент в іноземній валюті (долар США) за середньорічним курсом):
- за 2003 рік – 4735 грн;
- за 2004 рік – 8375 грн;
- за 2005 рік – 12938 грн;
- за 2006 рік – 8396 грн;
- за 2007 рік – 8880 грн;
- за 2008 рік – 100500 грн.
Загальна сума доходу Шумейко О.І. за період з 2003 до 2008 року включно становила 143824 грн, що еквівалентно 28700 доларів США за курсом 5 грн за 1 долар;
- за 2009 рік – 34836 грн, або 5359 доларів США за курсом 6,5 грн за 1 долар;
- за 2010 рік – 22465 грн, або 2800 доларів США за курсом 8 грн за долар;
- за 2011 рік – 67173 грн, або 8400 доларів США за аналогічним курсом;
- за 2012 рік – 104592 грн, або 13050 доларів США за аналогічним курсом.
За період з 2009 до 2012 року загальна сума доходу судді становила 22 9066 грн, або 29600 доларів США.
Сукупний дохід її матері ОСОБА_6 за період з 2006 до 2012 року включно складався із заробітної плати та пенсії (за вирахуванням податків, пенсійні платежі не оподатковувались):
- за 2006 рік – 38047 грн – заробітна плата, 12028,68 грн – пенсія;
- за 2007 рік – 49917,85 грн – заробітна плата, 14230,66 грн – пенсія;
- за 2008 рік – 39877,78 грн – заробітна плата, 27062,39 грн – пенсія.
Загальна сума доходу за період з 2006 до 2008 року ОСОБА_6 становила 181161 грн, або 36000 доларів США за курсом 5 грн за 1 долар;
- за 2009 рік – 32249 грн – заробітна плата, 30214 грн - пенсія, що в доларовому еквіваленті становить 9600 доларів США за середньорічним курсом 6,5 грн за 1 долар;
- за 2010 рік – 37334 грн – заробітна плата, 29661 грн – пенсія;
- за 2011 рік – 62365 грн – заробітна плата, 32565 грн – пенсія;
- за 2012 рік – 61517 грн – заробітна плата, 60892 грн – пенсія.
Загальна сума доходу ОСОБА_6 за період з 2009 до 2012 року становила 224388 грн, або 29 800 доларів США.
Отже, сукупний дохід Шумейко О.І. та ОСОБА_6 за період з 2003 до 2012 року включно становив 875738 грн, що дорівнювало 139000 доларів США.
За 2013–2017 роки ОСОБА_6 отримала дохід у вигляді заробітної плати та пенсії у загальному розмірі 356229 грн, або 28740 доларів США.
Сукупний дохід Шумейко О.І. за період з 2013 до 2023 року включно становив 4801884 грн, або 213200 доларів США.
Суддя зазначає, що оплату вартості придбаних об’єктів нерухомого майна та фінансування будівництва житлового будинку здійснено за рахунок доходів її родини, частково конвертованих в іноземну валюту з метою збереження їх купівельної спроможності.
4. Стосовно незадекларованого права користування автомобілем суддя пояснила, що станом на 21.11.2020 автомобіль Nissan Maxima перебував у власності ОСОБА_14, який є братом її сина ОСОБА_15, тобто родичем члена її родини.
У 2020 році вона безоплатно з дозволу власника користувалась вказаним автомобілем приблизно один календарний тиждень в листопаді, оскільки її власний автомобіль Peugeot 204, 2004 року випуску, потребував довготривалого ремонту.
За таких обставин суддя не позначила право користування вказаним автомобілем у щорічній декларації за 2020 рік, оскільки транспортний засіб перебував у володінні чи користуванні суб’єкта декларування або члена його сім’ї протягом менше половини днів звітного періоду, що відповідає роз’ясненням НАЗК щодо заповнення декларації.
Протягом 2021–2023 років суддя вказаним автомобілем не користувалась.
02.06.2024 між Шумейко О.І. і ОСОБА_14 укладено угоду купівлі-продажу автомобіля марки Nissan Maxima, 2003 року випуску.
У додатково наданій Комісії інформації ГРД зазначено таке:
- у справі № 756/14762/16 стосовно ОСОБА_7 09.11.2016 було складено адміністративний протокол за скоєння правопорушення, передбаченого частиною першою статті 130 КУпАП, у зв’язку з керуванням автомобілем у стані алкогольного сп’яніння. Адміністративний матеріал надійшов до суду 16.11.2016. ОСОБА_7 викликано до суду повісткою, надісланою на її адресу поштовим зв’язком. Перше судове засідання призначено на 20.01.2017. ОСОБА_7 у судове засідання не з’явилась, доказів отримання нею повістки про виклик у судове засідання у суду не було. За таких обставин розгляд справи про адміністративне правопорушення відкладено на 10.02.2017. Постановою Оболонського районного суду міста Києва від 10.02.2017 провадження у справі закрито за закінченням строків накладення адміністративних санкцій;
- у справі № 756/15662/16 стосовно ОСОБА_10 19.11.2016 складено адміністративний протокол за скоєння правопорушення, передбаченого частиною першою статті 130 КУпАП, у зв’язку з керуванням автомобілем в стані алкогольного сп’яніння. Адміністративний матеріал надійшов до суду 05.12.2016. ОСОБА_10 викликано до суду повісткою, надісланою на його адресу поштовим зв’язком. Перше судове засідання було призначене на 17.02.2017. ОСОБА_10 у судове засідання не з’явився, доказів отримання ним повістки про виклик у судове засідання у суду не було. За таких обставин розгляд справи про адміністративне правопорушення було відкладено на 06.03.2017. У судовому засіданні 06.03.2017 ОСОБА_10 надав суду пояснення, вину свою заперечив. Постановою Оболонського районного суду міста Києва від 06.03.2017 провадження у справі закрито за закінченням строків накладення адміністративних санкцій;
- у справі № 756/12405/16 стосовно ОСОБА_9 17.09.2016 складено протокол про вчинення адміністративного правопорушення за частиною першою статті 130 КУпАП у зв’язку з тим, що вона керувала автомобілем в стані алкогольного сп’яніння. Адміністративний матеріал надійшов до суду 29.09.2016. Про судове засідання, призначене на 12.12.2016, особа була сповіщена повісткою про виклик у судове засідання, надісланою поштовим зв’язком. Судове засідання 12.12.2016 було знято з розгляду у зв’язку з перебуванням судді у відпустці. У судовому засіданні 19.12.2016 представник ОСОБА_9 вину останньої заперечив. Постановою Оболонського районного суду міста Києва від 06.03.2017 провадження у справі було закрито за закінченням строків накладення адміністративних санкцій;
- у справі № 756/13393/16 стосовно ОСОБА_8 10.10.2016 складено протокол про адміністративне правопорушення за частиною першою статті 130 КУпАП у зв’язку з керуванням автомобілем в стані алкогольного сп’яніння. Адміністративний матеріал надійшов до суду 20.10.2016. Особу повідомлено про дату засідання повісткою, надісланою поштовим зв’язком. Перше засідання, призначене на 10.01.2017, знято з розгляду у зв’язку з перебуванням судді у нарадчій кімнаті з розгляду кримінальної справи за обвинуваченням ОСОБА_16 у вчиненні злочинів, передбачених частиною четвертою статті 152, частиною третьою статті 153, частиною другою статті 156 Кримінального кодексу України (далі – КК України) (справа № 756/9245/16). Друге судове засідання призначено на 12.01.2017. Постановою Оболонського районного суду міста Києва від 12.01.2017 провадження закрито за закінченням строків накладення адміністративних санкцій;
- у справі № 756/13389/16-п стосовно ОСОБА_11 08.10.2016 складено протокол про адміністративне правопорушення за частиною першою статті 130 КУпАП у зв’язку з керуванням автомобілем в стані алкогольного сп’яніння. Адміністративний матеріал надійшов до суду 20.10.2016. Особу повідомлено про дату судового засідання повісткою, надісланою поштовим зв’язком. Перше судове засідання, призначене на 05.01.2017, знято з розгляду у зв’язку з перебуванням судді у нарадчій кімнаті з розгляду кримінальної справи за обвинуваченням ОСОБА_16 у вчиненні злочинів, передбачених частиною четвертої статті 152, частиною третьої статті 153, частиною другою статті 156 КК України (справа № 756/9245/16). Друге судове засідання призначено на 13.01.2017. Постановою Оболонського районного суду міста Києва від 13.01.2017 провадження у справі закрито за закінченням строків накладення адміністративних санкцій.
Під час співбесіди суддя надала наказ Оболонського районного суду міста Києва від 08.12.2016 № 536/в про перебування у відпустці та журнали судових засідань у справах № 1-кп/756/176/17 та № 1-кп/756/643/16 за обвинуваченням ОСОБА_16 у вчиненні злочину, передбаченого частиною четвертою статті 152, частиною третьою статті 153, частиною другою статті 156 КК України.
Також Шумейко О.І. посилалася на своє судове навантаження протягом 2016–2017 років. За цей період суддею розглянуто у сукупності 1173 справи. Тиск на неї, пов’язаний із великим судовим навантаженням, посилився з другої половини 2016 року і тривав до 12 березня 2017 року. Всі зазначені вище справи надійшли до провадження Шумейко О.І. починаючи з жовтня 2016 року. Отже, закриття проваджень у зв’язку із закінченням строку накладення адміністративних стягнень пов’язано з обставинами об’єктивного характеру: необхідністю присутності особи у судовому засіданні, великим навантаженням в цей період, участю судді в колегіальному розгляді кримінальних справ та закінченням строку повноважень судді.
Стосовно звернення до суду з позовом до ГРД суддя посилається на статті 2, 4, 19 КАС України та зазначає, що процес надання Комісії висновку ГРД про невідповідність судді (кандидата на посаду судді) критеріям доброчесності та професійної етики містить усі ознаки владної управлінської діяльності, що здійснюється на підставі закону. ГРД у зазначений спосіб бере опосередковану участь у формуванні суддівського корпусу, може вплинути на суддівську кар’єру та наділена з цією метою відповідними владними повноваженнями, а тому є іншим суб’єктом при здійсненні владних управлінських функцій на підставі законодавства і, відповідно, є суб’єктом владних повноважень у розумінні пункту 7 частини першої статті 4 КАС України.
У пленарному засіданні суддя підтвердила раніше надані Комісії письмові пояснення.
V. Результати кваліфікаційного оцінювання судді на відповідність займаній посаді.
Рішенням Комісії у складі колегії від 01.10.2024 № 162/ко-24 визначено, що суддя Оболонського районного суду міста Києва Шумейко Олена Ігорівна за результатами кваліфікаційного оцінювання на відповідність займаній посаді набрала 672,125 бала.
За складання анонімного письмового тестування Шумейко О.І. набрала 82,125 бала, виконання практичного завдання – 89 балів. На етапі кваліфікаційного іспиту суддя загалом набрала 171,125 бала. За результатами оцінювання за критеріями компетентності (професійної, особистої та соціальної) суддя Шумейко О.І. набрала 372,125 бала, за критерієм професійної етики – 140 балів, за критерієм доброчесності – 160 балів.
У підсумку за результатами кваліфікаційного оцінювання суддя Оболонського районного суду міста Києва набрала 672,125 бала, що становить більше 67 відсотків від суми максимально можливих балів за результатами кваліфікаційного оцінювання всіх критеріїв, у зв’язку з чим Комісія дійшла висновку, що суддя Оболонського районного суду міста Києва Шумейко О.І. відповідає займаній посаді.
Дослідивши висновок ГРД та заслухавши пояснення судді, Комісія встановила таке.
Як зазначалось вище, на думку ГРД, суддя ухвалювала рішення, обумовлені політичними мотивами (справи № № 756/642/14-П, 756/883/14-П), та повідомила у декларації доброчесності за 2016 рік недостовірні відомості.
При дослідженні заяви Маселка Р.А. щодо проведення перевірки декларації доброчесності судді Оболонського районного суду міста Києва Шумейко О.І. за 2016 рік Комісією встановлено, що обставини у справі № 756/642/14-П не підпадають під визначення, наведене в пункті 4 частини першої статті 3 Закону України «Про відновлення довіри до судової влади в Україні».
Комісією враховано, що постановою Апеляційного суду міста Києва від 17.03.2014 постанову Оболонського районного суду міста Києва від 03.02.2014 стосовно ОСОБА_1 скасовано, провадження у справі закрито у зв’язку з відсутністю в її діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 122-2 КУпАП, оскільки матеріали адміністративної справи не містять достатніх доказів, які б підтверджували вину останньої.
Отже, суддя не дотрималась вимог чинного законодавства при здійсненні правосуддя у справі № 756/883/14-П, яку розглядала під час гострого соціального конфлікту в Україні з 21.11.2013 до 22.02.2014.
Водночас Комісією враховано, що в діяльності судді при розгляді справ за статтею 122-2 КУпАП не встановлено фактів неоднакового чи вибіркового застосування передбачених санкцією цієї статті видів адміністративних стягнень саме до ОСОБА_3 як учасника мирних акцій протесту в період з листопада 2013 року до лютого 2014 року.
Крім того, при розгляді заяви Маселка Р.А. щодо проведення перевірки декларації доброчесності судді Оболонського районного суду міста Києва Шумейко О.І. за 2016 рік Комісією встановлено, що суддею зазначено недостовірні твердження в пунктах 17, 19 цієї декларації, оскільки справа № 756/883/14-П належить до категорії рішень, передбачених пунктом 4 частини першої статті 3 Закону України «Про відновлення довіри до судової влади в Україні» та пунктом 13 частини другої статті 3 Закону України «Про очищення влади».
За результатами дослідження суддівського досьє, висновку ГРД, пояснень судді та співбесіди Комісія у складі колегії вважала зазначені обставини такими, що впливають на оцінку відповідності судді Шумейко О.І. критерію професійної етики та доброчесності. Водночас ці обставини не є достатніми для визнання судді такою, що не відповідає займаній посаді за критеріями професійної етики та доброчесності.
З огляду на зазначене Комісією у складі колегії оцінено показники професійної етики та доброчесності у 100 балів.
Стосовно джерел походження майна, зазначеного у декларації осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, та автомобіля, право користування на який суддя не зазначила, Комісія вважала, що суддею надано чіткі та переконливі докази, а також обґрунтовані пояснення, які повністю спростовують сумніви ГРД у відповідності судді критеріям професійної етики та доброчесності.
Як зазначалось вище, на думку ГРД, суддя закривала справи за статтею 130 КУпАП через сплив строків притягнення до відповідальності за сумнівних обставин (№ 756/14762/16-п, № 756/13393/16-п, № 756/12405/16-п, № 756/15662/16-п, № 756/13389/16-п).
Комісією не встановлено фактів, які свідчать про навмисне затягування суддею строків розгляду справ.
Оскаржуючи до суду висновок ГРД від 17.06.2019, суддя реалізувала надане їй згідно зі статтею 55 Конституції України право на судовий захист, оскільки вважала, що це рішення порушує її права, свободи та інтереси. Своєю чергою Верховним Судом сформовано правову позицію щодо відсутності у ГРД правосуб’єктності та неможливості оскарження таких висновків у судовому порядку. Ця правова позиція була викладена Верховним Судом у постанові від 30 березня 2021 року у справі № 160/9844/19, тобто після звернення Шумейко О.І. до суду. Отже, сумніви ГРД у здатності судді Шумейко О.І. ухвалювати рішення, засновані на нормах закону та відповідно до принципу верховенства права, є безпідставними.
VI. Висновок Комісії за результатами розгляду справи.
Факти недотримання вимог чинного законодавства при здійсненні правосуддя у справі № 756/883/14-П, яку суддя розглядала під час гострого соціального конфлікту в Україні з 21.11.2013 до 22.02.2014 стосовно учасника акцій протесту, скасування постанови Оболонського районного суду міста Києва від 03.02.2014 у справі № 756/642/14-П Апеляційним судом міста Києва 17.03.2014 та закриття провадження у справі у зв’язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 122-2 КУпАП, оскільки матеріали адміністративної справи не містять достатніх доказів, які б підтверджували вину останньої, зазначення недостовірних тверджень в пунктах 17, 19 декларації доброчесності за 2016 рік – Комісією у складі колегії враховані як такі, що впливають на оцінку відповідності судді критеріям професійної етики та доброчесності, у зв’язку з чим Комісія знизила оцінку за цими критеріями. Водночас Комісія у складі колегії дійшла висновку, що ці обставини не є достатніми для визнання судді такою, що не відповідає займаній посаді за критеріями професійної етики та доброчесності, оскільки під час дослідження досьє та проведення співбесіди не встановлено, що суддя навмисно приховувала інформацію про прийняття рішення, передбаченого статтею 3 Закону України «Про відновлення довіри до судової влади в Україні», та застосування до неї заборон, встановлених Законом України «Про очищення влади».
Комісія у пленарному складі не погоджується з таким висновком Комісії у складі колегії та вважає зазначені вище порушення істотними та достатніми для визнання судді такою, що не відповідає займаній посаді за критеріями професійної етики та доброчесності, з огляду на таке.
Процедура кваліфікаційного оцінювання на відповідність судді займаній посаді є особливою процедурою, встановленою Конституцією України. Як підкреслюється в постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.11.2020 у справі № 200/9195/19-а, вона запроваджена для посилення відповідальності судової влади перед суспільством, для впровадження належних конституційних засад кадрового оновлення суддівського корпусу та обумовлена істотною метою, що полягала у відновленні довіри до судової влади в Україні.
На розмежування процедури «перевірки» (схожої за суттю з кваліфікаційним оцінюванням) та «звичайного дисциплінарного провадження» вказує і Європейський суд з прав людини в рішенні «Джоджай проти Албанії»: «… процедури перевірки мають своєрідний характер, попри схожість, яку вони мають зі звичайним дисциплінарним провадженням».
Статтею 1 Кодексу суддівської етики, затвердженого рішенням ХІ з’їзду суддів України від 22.02.2012, встановлено, що суддя повинен бути прикладом неухильного додержання вимог закону і принципу верховенства права, присяги судді, а також дотримання високих стандартів поведінки з метою зміцнення довіри громадян у чесність, незалежність, неупередженість та справедливість суду. Відповідно до статті 3 цього Кодексу саме суддя має докладати всіх зусиль, до того щоб, на думку обізнаного та розсудливого стороннього спостерігача, його поведінка була бездоганною. Роз’яснюючи ці положення, Рада суддів України в Коментарі до Кодексу суддівської етики, затвердженому рішенням Ради суддів України від 04.02.2016 № 1, відзначила, що суддя повинен уникати порушень етики та всього того, що виглядає як порушення етики, в усіх випадках його діяльності – як професійній, так і в приватній. Бездоганна поведінка суддів означає уникнення порушень норм етики та недопущення створення враження їх порушення. Враження порушення норм етики створюється, коли розважливі особи, яким стали відомі всі відповідні обставини, розкриті в ході резонансного їх з’ясування, можуть дійти висновку, що чесність, добросовісність, урівноваженість та професійна придатність судді поставлені під сумнів. Рада суддів України окремо наголосила на тому, що численними є ситуації, коли та чи інша дія прямо не заборонена законом, але є ризик такого сприйняття, формування враження, яке підірвало б довіру до суду.
Оцінюючи в сукупності вказані вище факти, обставини та поведінку судді при прийнятті судових рішень, зазначення недостовірних тверджень в пунктах 17, 19 декларації доброчесності за 2016 рік, Комісія дійшла висновку, що вони викликають обґрунтований сумнів у відповідності судді Шумейко О.І. критеріям доброчесності та професійної етики і негативно впливають на суспільну довіру та авторитет судової влади.
У пленарному засіданні Комісії суддя не надала чітких і переконливих пояснень та доказів, якими спростувала б зазначені вище сумніви в її відповідності критеріям професійної етики та доброчесності, що викладені у висновку ГРД у новій редакції, у зв’язку з чим при вирішенні питання в порядку абзацу другого частини першої статті 88 Закону лише 5 членів Комісії (Волкова Л.М., Гацелюк В.О., Коліуш О.Л., Сабодаш Р.М. та Чумак С.Ю.) проголосували за відповідність судді Шумейко О.І. займаній посаді, а 9 членів Комісії – проти (Богоніс М.Б., Дух Я.М., Кидисюк Р.А., Кобецька Н.Р., Мельник Р.І., Омельян О.С., Пасічник А.В., Сидорович Р.М., Шевчук Г.М.), що відповідно до вимог абзацу другого частини першої статті 88 Закону має наслідком визнання її такою, що не відповідає займаній посаді.
Стосовно інших обставин, зазначених у висновку ГРД, суддею, на думку Комісії, надано переконливі докази та пояснення на їх спростування, про що вказано і в рішенні колегії, проте вони не впливають на рішення Комісії про невідповідність судді займаній посаді.
Комісія у пленарному складі, заслухавши доповідача, дослідивши рішення Комісії у складі колегії від 01.10.2024 № 162/ко-24, висновок ГРД у новій редакції, пояснення судді Шумейко О.І., інші обставини, дійшла висновку, що суддя Шумейко О.І. не підтвердила відповідність займаній посаді за критеріями професійної етики та доброчесності.
Ураховуючи викладене, керуючись статтями 88, 93, 101 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», Вища кваліфікаційна комісія суддів України
вирішила:
Визнати суддю Оболонського районного суду міста Києва Шумейко Олену Ігорівну такою, що не відповідає займаній посаді.
Внести до Вищої ради правосуддя подання про звільнення судді Оболонського районного суду міста Києва Шумейко Олени Ігорівни із займаної посади.
Головуючий Андрій ПАСІЧНИК
Члени Комісії: Михайло БОГОНІС
Людмила ВОЛКОВА
Віталій ГАЦЕЛЮК
Ярослав ДУХ
Роман КИДИСЮК
Надія КОБЕЦЬКА
Олег КОЛІУШ
Руслан МЕЛЬНИК
Олексій ОМЕЛЬЯН
Роман САБОДАШ
Руслан СИДОРОВИЧ
Сергій ЧУМАК
Галина ШЕВЧУК
