Вища кваліфікаційна комісія суддів України у складі колегії:
головуючого – Сергія ЧУМАКА,
членів Комісії: Андрія ПАСІЧНИКА, Романа САБОДАША (доповідач),
розглянувши повідомлення Громадської організації «Всеукраїнське об’єднання «Автомайдан» щодо інформації, яка може свідчити про недостовірність (у тому числі неповноту) тверджень, указаних суддею апеляційного суду Львівської області Романюком Михайлом Феодосійовичем у декларації доброчесності судді за 2015 рік,
встановила:
До Вищої кваліфікаційної комісії суддів України надійшло повідомлення Громадської організації «Всеукраїнське об’єднання «Автомайдан» (далі – ГО «Всеукраїнське об’єднання «Автомайдан») про декларування суддею апеляційного суду Львівської області Романюком М.Ф. недостовірних тверджень у декларації доброчесності судді за 2015 рік.
ГО «Всеукраїнське об’єднання «Автомайдан» вважає неправдивою інформацію, зазначену у графі 8 декларації.
У повідомленні вказано, що в пункті 8 декларації суддя Романюк М.Ф. підтвердив, що наявності конфлікту інтересів в його діяльності не було. Проте відповідно до даних офіційного вебпорталу судової влади України апеляційним судом Львівської області у складі колегії суддів Романюка М.Ф. (доповідач), Галина В.П., Березюка О.Г. постановлено ухвалу 18.12.2015 у справі № 464/9380/15-к за результатами розгляду подання голови Сихівського районного суду міста Львова Лєсного С.Є. про вирішення питання щодо передачі з одного суду до іншого кримінального провадження НОМЕР_1, внесеного в Єдиний реєстр досудових розслідувань 30.09.2015, стосовно ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 263 Кримінального кодексу України (далі – КК України).
Згідно з декларацією родинних зв’язків судді апеляційного суду Львівської області Романюка М.Ф., поданої ним за 2011 – 2015 роки, голова Сихівського районного суду міста Львова Лєсной С.Є. є його тестем.
Отже, на думку ГО «Всеукраїнське об’єднання «Автомайдан», суддя апеляційного суду Львівської області Романюк М.Ф. брав участь у розгляді та винесенні ухвали у справі за участю свого родича, а саме батька дружини, чим порушив вимоги законодавства щодо етичної поведінки, запобігання та врегулювання конфлікту інтересів.
ГО «Всеукраїнське об’єднання «Автомайдан» просила здійснити перевірку тверджень судді Романюка М.Ф. у декларації доброчесності судді за 2015 рік.
Згідно з протоколом розподілу справ між членами Комісії повідомлення про недостовірність тверджень у декларації доброчесності передано на розгляд члену Комісії Сабодашу Р.Б.
Суддею Львівського апеляційного суду Романюком М.Ф. (на момент подання декларації – суддя апеляційного суду Львівської області) надано пояснення стосовно викладених у повідомленні ГО «Всеукраїнське об’єднання «Автомайдан» аргументів.
Романюк М.Ф. у поясненнях зазначає, що дійсно розглядав подання голови Сихівського районного суду Львівської області про передачу кримінального провадження стосовно ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до іншого суду за правилами визначеними статтею 34 Кримінального процесуального кодексу України (далі – КПК України).
Проте кримінальне провадження по суті пред’явленого обвинувачення не розглядалось, висновки про наявність чи відсутність вини особи, якій пред’явлено обвинувачення, колегією суддів не надавались.
Вважає, що під час розгляду питання про визначення підсудності не існувало конфлікту інтересів та відповідно підстав для заявлення ним як головуючим суддею самовідводу не було.
Також суддя пояснив, що питання заявлення відводів та самовідводів суддями було предметом розгляду на виробничій нараді суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Львівської області, що підтверджується протоколом від 10.06.2015, де присутні судді одноголосно підтримали тезу головуючого про недопустимість заявлення відводів і самовідводів не з підстав, визначених ст. 75 КПК України, яка містить вичерпний перелік обставин, що виключають участь судді у кримінальному провадженні. Зазначено, що ці обставини повинні враховуватися лише при розгляді провадження чи справи по суті під час постановлення остаточного рішення, а не прийняття рішення з процесуальних питань, як у цьому випадку.
Крім того, суддя Романюк М.Ф. зауважує, що вказана в повідомленні ГО «Всеукраїнське об’єднання «Автомайдан» інформація вже була предметом перевірки Комісії під час проходження ним кваліфікаційного оцінювання, за результатами якого його визнано таким, що відповідає займаній посаді.
Згідно з пунктом 3 частини сьомої статті 56 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (далі – Закон) суддя зобов’язаний подавати декларацію доброчесності судді та декларацію родинних зв’язків судді.
Загальні правила подання декларації доброчесності встановлені статтею 62 Закону.
Частиною першою статті 62 Закону (у редакції чинній на момент заповнення та подання суддею декларації) передбачалося, що суддя зобов’язаний щорічно до 1 лютого подавати шляхом заповнення на офіційному веб-сайті Вищої кваліфікаційної комісії суддів України декларацію доброчесності за формою, що визначається Комісією.
Декларація доброчесності судді складається з переліку тверджень, правдивість яких суддя повинен задекларувати шляхом їх підтвердження або непідтвердження (частина друга статті 62 Закону).
Згідно з пунктом 3 частини третьої статті 62 Закону в декларації доброчесності судді зазначаються прізвище, ім’я, по батькові судді, його місце роботи, займана посада та, з-поміж іншого, твердження про своєчасне та повне подання декларацій особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, та достовірність задекларованих у них відомостей, а також твердження про відсутність підстав для притягнення судді до дисциплінарної відповідальності.
Частиною п’ятою статті 62 Закону встановлено презумпцію достовірності тверджень, зазначених у декларації доброчесності, тобто за відсутності доказів іншого твердження судді в декларації доброчесності вважаються достовірними.
Однак вказана презумпція належить до категорії спростовних, адже відповідно до частини шостої статті 62 Закону в разі одержання інформації, що може свідчити про недостовірність (в тому числі неповноту) тверджень судді в декларації доброчесності, Вища кваліфікаційна комісія суддів України проводить відповідну перевірку.
Наслідком декларування суддею завідомо недостовірних (у тому числі неповних) тверджень у декларації доброчесності є передбачена Законом дисциплінарна відповідальність судді (частина сьома статті 62 Закону).
Пунктом 5 Правил заповнення та подання форми декларації доброчесності судді встановлено, що в декларації заповнюються відомості, актуальні станом на 31 грудня звітного року. У разі заповнення декларації вперше в ній зазначаються твердження щодо обставин, які мали місце упродовж усього життя особи, яка її заповнює.
У формі декларації передбачалось декларування тверджень: «Випадків наявності потенційного та / або реального конфлікту інтересів у моїй діяльності не було» (пункт 8). Ці твердження безпосередньо узгоджуються із пунктами 2,4 частини третьої статті 62 Закону.
На момент розгляду повідомлення процедурні аспекти перевірки декларації доброчесності судді унормовані параграфом 11 Регламенту Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, затвердженого рішенням Вищої кваліфікаційної комісії суддів України від 13.10.2016 № 81/зп-16 (у редакції рішення Комісії від 19.10.2023 № 119/зп- 23) (далі – Регламент).
Відповідно до пункту 170 Регламенту Комісія здійснює перевірку декларації родинних зв’язків судді (кандидата на посаду судді) та декларації доброчесності судді (кандидата на посаду судді) у разі надходження до Комісії інформації, що може свідчити про недостовірність (у тому числі неповноту) відомостей або тверджень, указаних у цих деклараціях, та приймає рішення за результатами перевірки.
Пунктом 184 Регламенту передбачено, що за результатами розгляду питання про недостовірність або неповноту відомостей або тверджень, указаних суддею у декларації родинних зв’язків судді (кандидата на посаду судді) або декларації доброчесності судді (кандидата на посаду судді) відповідно, на підставі результатів проведення перевірки такої декларації Комісія у складі Колегії ухвалює одне з таких рішень:
- підтвердження інформації про недостовірність (у тому числі неповноту) тверджень, указаних суддею в декларації доброчесності судді;
- непідтвердження інформації про недостовірність (у тому числі неповноту) відомостей або тверджень, указаних суддею в декларації доброчесності судді.
Згідно з пунктом 185 Регламенту в разі встановлення Комісією фактів декларування суддею завідомо недостовірних (у тому числі неповних) тверджень Комісія також ухвалює рішення про звернення до Вищої ради правосуддя стосовно притягнення судді до дисциплінарної відповідальності в порядку, встановленому статтею 107 Закону.
Комісією встановлено, що ухвалою Сихівського районного суду міста Львова від 09.12.2015 прийнято рішення про направлення обвинувального акта у кримінальному провадженні щодо ОСОБА_1 та ОСОБА_2, обвинувачених у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 263 КК України, до апеляційного суду Львівської області для визначення підсудності.
Ухвала суду обґрунтована тим, що обвинувальний акт у вказаному кримінальному провадженні надійшов до суду з порушенням територіальної підсудності, оскільки обвинувачені ОСОБА_1 та ОСОБА_2 вчинили кримінальне правопорушення, передбачене частиною першою статті 263 КК України, АДРЕСА_1 в місті Львові, що відноситься до території Франківського району м. Львова.
Вимогами частини 2 статті 34 КПК України передбачено, що питання про направлення кримінального провадження з одного суду до іншого в межах юрисдикції одного суду апеляційної інстанції вирішується колегію суддів відповідного суду апеляційної інстанції за поданням місцевого суду.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 24 Закону голова місцевого суду представляє суд як орган державної влади у зносинах з іншими органами державної влади, органами місцевого самоврядування, фізичними та юридичними особами.
Отже, направлення головою Сихівського районного суду міста Львова подання про визначення підсудності кримінального провадження кореспондується з вимогами Закону і є виконанням головою функцій керівника органу державної влади.
Ухвалою колегії суддів апеляційного суду Львівської області 18.12.2015 задоволено подання голови Сихівського районного суду міста Львова Лєсного Є.С., а кримінальне провадження стосовно ОСОБА_1 та ОСОБА_2 направлено за територіальною підсудністю на розгляд до Франківського районного суду міста Львова.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про запобігання корупції»:
потенційний конфлікт інтересів – наявність в особи приватного інтересу у сфері, в якій вона виконує свої службові чи представницькі повноваження, що може вплинути на об’єктивність чи неупередженість прийняття нею рішень або на вчинення чи невчинення дій під час виконання зазначених повноважень;
приватний інтерес – будь-який майновий чи немайновий інтерес особи, у тому числі зумовлений особистими, сімейними, дружніми чи іншими позаслужбовими стосунками з фізичними чи юридичними особами, у тому числі тими, що виникають у зв’язку з членством або діяльністю в громадських, політичних, релігійних чи інших організаціях;
реальний конфлікт інтересів – суперечність між приватним інтересом особи та її службовими чи представницькими повноваженнями, що впливає на об’єктивність або неупередженість прийняття рішень, або на вчинення чи невчинення дій під час виконання зазначених повноважень.
Для встановлення наявності факту прийняття рішення, вчинення чи невчинення дії в умовах реального конфлікту інтересів та розмежування реального і потенційного конфлікту інтересів для прийняття рішення як такого, що прийняте в умовах реального конфлікту інтересів, необхідно встановити наявність обов’язкової сукупності таких юридичних фактів, як наявність факту приватного інтересу, який має бути чітко сформульований та визначений; наявність факту суперечності між приватним інтересом і службовими чи представницькими повноваженнями із зазначенням того, в чому саме ця суперечність знаходить свій вияв або вплив на прийняття рішення; наявність повноважень на прийняття рішення, наявність факту реального впливу суперечності між приватним та службовим чи представницьким інтересом на об’єктивність або неупередженість рішення. За відсутності хоча б однієї із зазначених умов конфлікт інтересів не виникає.
На переконання Комісії в діях Романюка М.Ф. конфлікту інтересів, в тому числі приватного, немає, отже його дії не можуть бути оцінені як такі, що вчинені в умовах реального чи потенційного конфлікту інтересів.
Дослідивши вказане, Комісія не встановила обставин, які б викликали сумнів у безсторонності судді Романюка М.Ф., чи які б вказували на наявність у нього потенційного, реального конфлікту інтересів або приватного інтересу під час розгляду вказаного подання, а також обставин, які б надавали судді підстави для подання заяви про самовідвід.
Отже, підстав вважати, що суддя Романюк М.Ф. у пункті 8 декларації доброчесності судді за 2015 рік вказав недостовірну інформацію, у Комісії немає.
Керуючись статтями 62, 93, 101 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», параграфом 11 Регламенту Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, Вища кваліфікаційна комісія суддів України, одноголосно
вирішила:
визнати непідтвердженою інформацію, яка міститься в повідомленні Громадської організації «Всеукраїнське об’єднання «Автомайдан» про недостовірність (у тому числі неповноту) тверджень, указаних суддею Апеляційного суду Львівської області Романюком Михайлом Феодосійовичем у декларації доброчесності судді за 2015 рік
Головуючий Сергій ЧУМАК
Члени Комісії: Андрій ПАСІЧНИК
Роман САБОДАШ
