Про дослідження досьє, проведення співбесіди та визначення результатів кваліфікаційного оцінювання судді Ірпінського міського суду Київської області Чернова Дмитра Євгеновича на відповідність займаній посаді | Вища кваліфікаційна комісія суддів України

Вища кваліфікаційна комісія суддів України

Рішення

10.10.2024

№

175/ко-24

Про дослідження досьє, проведення співбесіди та визначення результатів кваліфікаційного оцінювання судді Ірпінського міського суду Київської області Чернова Дмитра Євгеновича на відповідність займаній посаді

Вища кваліфікаційна комісія суддів України у складі колегії:

головуючого – Сергія ЧУМАКА (доповідач),

членів Комісії: Андрія ПАСІЧНИКА, Романа САБОДАША,

за участі:

судді Ірпінського міського суду Київської області Дмитра ЧЕРНОВА,

представника Громадської ради доброчесності Світлани ІЛЬНИЦЬКОЇ,

розглянувши питання про дослідження досьє, проведення співбесіди та визначення результатів кваліфікаційного оцінювання судді Ірпінського міського суду Київської області Чернова Дмитра Євгеновича на відповідність займаній посаді,

встановила:

I. Інформація про кар’єру судді та проходження кваліфікаційного оцінювання.

Указом Президента України від 12.03.2012 № 193/2012 Чернова Дмитра Євгеновича призначено на посаду судді Ірпінського міського суду Київської області строком на 5 років.

Рішенням Вищої кваліфікаційної комісії суддів України від 01.02.2018 № 8/зп-18 відповідно до пункту 20 розділу ХІІ «Прикінцевих та перехідних положень» Закону України «Про судоустрій і статус суддів» призначено кваліфікаційне оцінювання на відповідність займаній посаді судді Ірпінського міського суду Київської області Чернова Д.Є.

Рішенням Комісії від 20.06.2018 № 146/зп-18 затверджено декодовані результати першого етапу «Іспит» кваліфікаційного оцінювання суддів на відповідність займаній посаді, зокрема Чернова Д.Є. Цим же рішенням Комісія вирішила допустити Чернова Д.Є. до другого етапу кваліфікаційного оцінювання суддів на відповідність займаній посаді – «Дослідження досьє та проведення співбесіди».

Рішеннями Комісії від 25.05.2018 № 118/зп-18 та від 03.07.2018 № 160/зп-18 призначено проведення першого та другого етапу тестування особистих морально-психологічних якостей і загальних здібностей, зокрема, Чернова Д.Є.

За підсумками тестувань особистих морально-психологічних якостей і загальних здібностей психологом складено висновок, який надійшов до Комісії 26.07.2018.

Відповідно до рішення Вищої кваліфікаційної комісії суддів України від 20.07.2023 № 34/зп-23, з метою продовження процедур оцінювання, передбачених Законом України «Про судоустрій і статус суддів» (далі – Закон), здійснено повторний автоматизований розподіл справ між членами Комісії стосовно осіб, п’ятирічний строк призначення яких на посаду судді закінчився.

Згідно з протоколом повторного розподілу між членами Комісії від 27.07.2023 справу Чернова Д.Є. розподілено члену Комісії Чумаку С.Ю.

Комісією досліджено досьє Чернова Д.Є., проведено співбесіду та встановлено таке.

І. Критерій професійної компетентності.

1. Рівень знань у сфері права оцінено за результатами анонімного письмового тестування – Чернов Д.Є. набрав 85,5 бала.

2. Рівень практичних навичок та умінь у правозастосуванні оцінено за результатами виконаного практичного завдання – Чернов Д.Є. набрав 80,5 бала.

Відповідно до пункту 9 розділу V Положення про порядок та методологію кваліфікаційного оцінювання, показники відповідності критеріям кваліфікаційного оцінювання та засоби їх встановлення, затвердженого рішенням Комісії від 03.11.2016 № 43/зп-16 (у редакції рішення Комісії від 13.02.2018 № 20/зп-18, зі змінами), мінімально допустимий бал іспиту під час кваліфікаційного оцінювання суддів на відповідність займаній посаді − 50 відсотків від максимально можливого бала, встановленого в межах цього іспиту.

На етапі складення іспиту суддя загалом набрав 166 балів, що становить більше ніж 50 відсотків від максимально можливого бала, встановленого в межах цього іспиту.

3. Ефективність здійснення правосуддя оцінено за показниками: загальна кількість розглянутих справ; кількість скасованих судових рішень та підстави їх скасування; інформація про рішення, постановлені за участі судді, що були предметом розгляду міжнародними судовими установами та іншими міжнародними організаціями, за результатами якого було встановлено порушення Україною міжнародно-правових зобов’язань; кількість змінених судових рішень та підстави їх зміни; дотримання строків розгляду справ, зокрема кількість справ, розгляд яких триває понад встановлені законом строки; середня тривалість виготовлення повного тексту вмотивованого рішення, дотримання строків його виготовлення та оприлюднення в Єдиному державному реєстрі судових рішень; судове навантаження порівняно з іншими суддями у відповідному суді, регіоні з урахуванням інстанційності, спеціалізації суду та судді; підтверджена інформація щодо дотримання суддею засад і принципів здійснення правосуддя, встановлених процесуальним законом, Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод, а також іншими міжнародно-правовими актами та зобов’язаннями; результати регулярного оцінювання; здійснення повноважень на адміністративних посадах, в органах суддівського врядування та самоврядування; інші дані щодо ефективності здійснення правосуддя суддею, отримані Комісією відповідно до Закону.

Комісією надано оцінку порушенню суддею строків розгляду справ (103 справи у 2015 році, 145 справ у 2016 році, 61 справа у 2017 році) та оприлюднення тексту судових рішень в Єдиному державному реєстрі судових рішень (далі – ЄДРСР) (28 судових рішень у 2016 році, 113 судових рішень у 2017 році). У тому числі є судові рішення, які оприлюднено значно пізніше, ніж це передбачено законом: у справі № 367/3004/16-ц прострочено на 170 днів (ухвала про забезпечення доказів від 06.06.2016, а направлено до реєстру 01.12.2016), у справі № 367/21/17 прострочено на 47 днів (ухвала про відкриття провадження у справі від 04.01.2017, а направлено до реєстру 27.02.2017), у справі № 367/24/17 прострочено на 47 днів (ухвала про відкриття провадження у справі від 04.01.2017, а направлено до реєстру 27.02.2017), у справі № 367/37/17 прострочено на 46 днів (ухвала про відкриття провадження у справі від 05.01.2017, а направлено до реєстру 27.02.2017), у справі № 367/4895/16-ц прострочено на 68 днів (рішення від 03.01.2017, а направлено до реєстру 20.03.2017), у справі № 367/7100/16-ц прострочено на 68 днів (рішення від 05.01.2017, а направлено до реєстру 20.03.2017), у справі № 367/6571/16-а прострочено на 62 дні (постанова від 11.01.2017, а направлено до реєстру 20.03.2017).

З огляду на вказане за результатами дослідження досьє та проведення співбесіди Комісія оцінила цей показник у 60 балів.

4. Діяльність щодо підвищення фахового рівня оцінено за показниками: підготовка та підвищення кваліфікації судді впродовж перебування на посаді; здійснення наукової та викладацької діяльності, участь у законопроєктній роботі; наявність наукових публікацій у сфері права; участь у професійних заходах (дискусіях, круглих столах, конференціях тощо); наявність наукового ступеня, вченого звання.

З матеріалів суддівського досьє Комісією встановлено, що Чернов Д.Є. підвищував свій фаховий рівень у регіональних відділеннях Національної школи суддів України упродовж 2012–2015 років та 2017–2018 років.

За результатами дослідження досьє та проведення співбесіди Комісія оцінила цей показник у 10 балів.

ІІ. Критерій особистої компетентності.

1. Когнітивні якості особистості оцінено за показниками: логічне мислення; абстрактне мислення; вербальне мислення; загальний показник.

2. Емотивні якості особистості оцінено за показниками: стресостійкість; емоційна стабільність; контроль емоцій; контроль імпульсів; патопсихологічні ризики.

3. Мотиваційно-вольові якості особистості оцінено за показниками: відповідальність; стійкість робочої мотивації; рішучість; дисциплінованість; кооперативність; здатність відстоювати власні переконання.

На підставі висновку про підсумки тестувань особистих морально-психологічних якостей та загальних здібностей і за результатами дослідження досьє та проведення співбесіди Комісія оцінила критерій особистої компетентності в 43 бали.

ІІІ. Критерій соціальної компетентності.

1. Комунікативність оцінено на підставі висновку про підсумки тестувань особистих морально-психологічних якостей та загальних здібностей і за результатами дослідження досьє та проведення співбесіди.

2. Організаторські здібності оцінено на підставі висновку про підсумки тестувань особистих морально-психологічних якостей та загальних здібностей і за результатами дослідження досьє та проведення співбесіди.

3. Управлінські властивості особистості оцінено на підставі висновку про підсумки тестувань особистих морально-психологічних якостей та загальних здібностей і за результатами дослідження досьє та проведення співбесіди.

4. Моральні риси особистості оцінено за показниками: чесність, порядність, розуміння і дотримання правил та норм, відсутність схильності до контрпродуктивних дій, дисциплінованість, лояльність.

На підставі висновку про підсумки тестувань особистих морально-психологічних якостей та загальних здібностей і за результатами дослідження досьє та проведення співбесіди Комісія оцінила критерій соціальної компетентності в 61 бал.

ІV. Критерій професійної етики та доброчесності.

1. Морально-психологічні якості (інтегративність) за критерієм професійної етики оцінено за показниками: розуміння і дотримання правил та норм, здатність відстоювати власні переконання, дисциплінованість, повага до інших.

2. Загальну інтегративність (доброчесність) оцінено за показниками: чесність і порядність, відсутність контрпродуктивних дій, відсутність схильності до зловживань.

3. Відповідність витрат і майна судді та членів його сім’ї, а також близьких осіб задекларованим доходам, відповідність судді вимогам законодавства у сфері запобігання корупції, політична нейтральність, дотримання поведінки, що забезпечує довіру до суддівської посади та авторитет правосуддя, дотримання суддівської етики та наявність обставин, передбачених підпунктами 3, 5–8, 13 частини першої статті 106 Закону, та інші дані, які можуть вказувати на відповідність судді критерію професійної етики, оцінено за результатами дослідження досьє та проведення співбесіди.

4. Відповідність витрат і майна судді та членів його сім’ї задекларованим доходам, відповідність способу (рівня) життя судді та членів його сім’ї задекларованим доходам, відповідність поведінки судді іншим вимогам законодавства у сфері запобігання корупції, наявність обставин, передбачених підпунктами 1, 2, 9–12, 15–19 частини першої статті 106 Закону, наявність фактів притягнення судді до відповідальності за вчинення проступків або правопорушень, які свідчать про недоброчесність судді, наявність незабезпечених зобов’язань майнового характеру, які можуть мати істотний вплив на здійснення правосуддя суддею, інші дані, які можуть вказувати на відповідність судді критерію доброчесності, оцінено за результатами дослідження досьє та проведення співбесіди.

Відповідно до статті 87 Закону з метою сприяння Комісії у встановленні відповідності судді (кандидата на посаду судді) критеріям професійної етики та доброчесності для цілей кваліфікаційного оцінювання утворюється Громадська рада доброчесності (далі – ГРД), яка, зокрема, надає Комісії інформацію щодо судді (кандидата на посаду судді), а за наявності відповідних підстав – висновок про невідповідність судді (кандидата на посаду судді) критеріям професійної етики та доброчесності.

Пунктом 120 параграфа 9 розділу II Регламенту Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, затвердженого рішенням Комісії від 13.10.2016 № 81/зп-16 (у редакції рішення Комісії від 19.10.2023 № 119/зп-23, із змінами), передбачено, що висновок або інформація ГРД розглядаються Комісією під час проведення співбесіди та дослідження досьє судді (кандидата на посаду судді) на відповідному засіданні з метою встановлення наявності або спростування обґрунтованого сумніву щодо відповідності судді (кандидата на посаду судді) критеріям доброчесності та професійної етики.

II. Висновок ГРД від 30.09.2019.

До Комісії 01.10.2019 від ГРД надійшов висновок про невідповідність судді критеріям доброчесності та професійної етики (далі – Висновок ГРД від 30.09.2019), а саме:

1. Суддя допускав дії (бездіяльність) або ухвалював рішення, обумовлені політичними мотивами, корпоративною солідарністю, маніпулюючи обставинами чи законодавством, або мав економічну, корупційну чи іншу особисту зацікавленість в ухваленні (неухваленні) певного рішення.

Суддя 14.01.2014 розглядав справу № 367/77/14-п про вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 122-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі – КУпАП) (невиконання водієм вимоги про зупинку), та прийняв постанову про притягнення особи до адміністративної відповідальності у виді позбавлення права керування усіма видами транспортних засобів строком 3 місяці.

Постановою Апеляційного суду Київської області від 17.02.2014 постанову судді Ірпінського міського суду Київської області від 14.01.2014 скасовано.

Відповідно до обставин вказаної вище справи особа, яку суддя притягнув до адміністративної відповідальності, 29.12.2013 нібито не виконала вимог патрульного про зупинку на 20 кілометрі автодороги Київ – Овруч в с. Нові Петрівці Вишгородського району Київської області.

На думку ГРД, загальновідомою є та обставина, що 29.12.2013 учасники руху «Автомайдан» організували автопробіг до резиденції колишнього Президента України Віктора Януковича «Межигір’я» у с. Нові Петрівці.

Також ГРД вважає, що є загальновідомим фактом, що стосовно власників автомобілів, які були зафіксовані на вказаній акції, працівники Державної автомобільної інспекції України (далі – ДАІ) масово складали рапорти про невиконання ними вимог інспектора ДАІ про зупинку. На підставі цих рапортів складалися протоколи про адміністративні правопорушення, які направлялись до судів для притягнення водіїв до відповідальності. Відповідно до даних прокуратури усі ці рапорти та протоколи були підроблені та складались під тиском. У більшості випадків працівники ДАІ, які начебто фіксували правопорушення взагалі, не були присутні на місці правопорушення та не підписували ці рапорти.

На переконання ГРД, судді ухвалювали незаконні рішення щодо осіб, які могли бути учасниками протестів, у зв’язку з незаконним впливом представників влади, зокрема Адміністрації Президента України Віктора Януковича.

Крім того, статистичним дослідженням судових рішень про притягнення водіїв до відповідальності ГРД встановлений особливий підхід суддів саме до справ за участю протестувальників та різка зміна підходу до вирішення цих справ. На думку ГРД, така аномалія у практиці застосування законодавства також може пояснюватись наявністю впливу на суддів.

З урахуванням викладеного ГРД вважає, що суддя, ухвалюючи описане рішення, знав або принаймні повинен був знати, що ухвалене ним незаконне рішення є складовою частиною політики, спрямованої на придушення масових акцій протесту під час Революції Гідності.

2. Суддя безпідставно не задекларував своєчасно своє майно чи члена сім’ї, що є ліквідним активом, дохід або значно занизив його обсяг і (або) вартість.

З матеріалів суддівського досьє ГРД встановлено, що дружина судді у 2016–2018 роках отримувала соціальні виплати ІНФОРМАЦІЯ_1, однак суддя не вказав їх у своїх деклараціях особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за відповідні роки.

III. Пояснення судді.

До Ірпінського міського суду Київської області 08.01.2014 надійшов адміністративний матеріал про вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 122-2 КУпАП, та в той же день розподілено судді Чернову Д.Є. 09.01.2014. Справу ним призначено до судового розгляду на 14.01.2014 о 09 год 00 хв.

14.01.2014 у судове засідання з’явилася ОСОБА_1 із захисником, які заперечували її вину у скоєнні адміністративного правопорушення, посилаючись на відсутність події адміністративного правопорушення, мотивуючи знаходженням її під час скоєного адміністративного правопорушення в іншому місці.

Суддя зауважив, що доказів на підтвердження її доводів в судове засідання не було надано, клопотань про допит свідків та/або витребування інших письмових доказів не заявлено. Водночас у матеріалах адміністративної справи містився протокол серії АГ2 № 116657, складений на ОСОБА-1, який в силу положень статті 251 КУпАП може бути самостійним доказом у справі. Своєю чергою, відомостей про те, що дії працівника правоохоронного органу, яким було складено протокол, були або будуть оскаржені, суду надано не було. Отже, на думку Чернова Д.Є., підстав для неприйняття як доказу фактичних даних, наявних в протоколі, у суду не було, оскільки такі фактичні дані не спростовані іншими учасниками справи.

Також Чернов Д.Є. зазначив, що клопотання про оголошення перерви в судовому засіданні задоволено не було, оскільки розцінене судом як зловживання особою своїми правами з метою перешкоджання судовому розгляду справи.

Зокрема, на думку судді, учасники розгляду справи мали можливість ознайомитися з матеріалами справи до початку розгляду справи, але не скористалися цим; матеріали справи складалися лише з протоколу, який на виконання вимог статті 279 КУпАП оголошено в судовому засіданні; право на захист судом порушено не було, оскільки у розгляді справи брав участь захисник; доказів отримання ОСОБА_1 повістки в день проведення судового засідання до клопотання не додано.

Тож, вислухавши пояснення учасників розгляду справи та дослідивши докази у справі, 14.01.2014 суддя ухвалив постанову, якою визнав винною ОСОБА_1 у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 122-2 КУпАП, та наклав адміністративне стягнення, передбачене санкцією статті 122-2 КУпАП, у вигляді позбавлення права керування транспортними засобами строком на три місяці.

Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції ОСОБА_1 оскаржила її до суду апеляційної інстанції, в якій просила скасувати постанову суду першої інстанції та закрити провадження у справі.

Чернов Д.Є. зазначає, що суд апеляційної інстанції та суд першої інстанції (який розглядав справу після повернення її з додаткової перевірки) ухвалили відповідні постанови після дослідження доказів, які не були предметом дослідження в суді першої інстанції, оскільки не надавалися учасниками справи. Крім того, суд апеляційної інстанції, частково задовольнивши апеляційну скаргу, на думку Чернова Д.Є., фактично не погодився з доводами апелянта стосовно відсутності події адміністративного правопорушення, а відповідно, не знайшов підстав для закриття провадження у справі за відсутності події адміністративного правопорушення. При цьому суд апеляційної інстанції на відміну від суду першої інстанції мав можливість допитати свідків та дослідити інші письмові докази.

Також суддя вважав за необхідне зазначити про наявність рішення Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 05.04.2017 № 723/3дп/15-17 про відмову у притягненні його до дисциплінарної відповідальності та припинення дисциплінарного провадження. Зокрема, зазначеним рішенням встановлено, що, розглядаючи справу про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за статтею 122-2 КУпАП, суддя Чернов Д.Є. допустив очевидні порушення норм процесуального права, однак ці порушення не є такими, що безспірно свідчать про вчинення істотного дисциплінарного проступку, оскільки фактів, які б вказували на грубу недбалість чи навмисне порушення закону суддею під час розгляду судової справи та прийняття судового рішення, не встановлено.

Крім того, суддя вказав на наявність рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 30.03.2020 у справі № 640/20861/19 (набрало законної сили 07.08.2020), яким визнано протиправним і скасовано висновок ГРД від 30.09.2019 «Про невідповідність судді Ірпінського міського суду Київської області Чернова Д.Є. критеріям доброчесності та професійної етики».

IV. Висновок ГРД у новій редакції від 14.08.2024.

До Комісії 15.08.2024 від ГРД надійшов висновок про невідповідність судді критеріям доброчесності та професійної етики (далі – Висновок ГРД у новій редакції), а саме:

Пункт 1 Висновку ГРД у новій редакції відповідає змісту пункту 1 Висновку ГРД від 30.09.2019.

2. Суддя безпідставно не задекларував своєчасно своє майно чи члена сім’ї, що є ліквідним активом, дохід або значно занизив його обсяг і (або) вартість, або безпідставно не подав інформацію для декларування членом сім’ї.

Рішенням Національного агентства з питань запобігання корупції (далі – НАЗК) від 20.09.2019 № 3203 встановлено, що суддя – суб’єкт декларування при складанні та поданні щорічної декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за 2017 рік зазначив недостовірні відомості про: посаду, яку займає; загальну площу та реєстраційний номер квартири, яка належить йому на праві спільної власності; загальну площу, реєстраційний номер та вартість на дату набуття квартири, яка належить йому на праві спільної власності; реєстраційний номер та вартість на дату набуття квартири, яка належить на праві власності члену сім’ї (дружині); дату набуття права та вартість на дату набуття гаража, який належить йому на праві власності; не зазначив відомості про об’єкт нерухомості, який на будь-якому праві використовувався членами сім’ї (дружиною та дітьми) для проживання на кінець звітного року; дохід у вигляді соціальних виплат з відповідних бюджетів, отриманий членом сім’ї (дружиною), чим не дотримав вимоги пунктів 1, 2 та 7 частини першої статті 46 Закону України «Про запобігання корупції». Суб’єкт декларування зазначив недостовірні відомості, що відрізняються від достовірних на суму понад 250 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що містить ознаки правопорушення, пов’язаного з корупцією, передбаченого статтею 366-1 Кримінального кодексу України.

Суддя подавав позов до суду щодо оскарження вказаного вище рішення (справа № 640/23353/19), допускаючи помилки в позовній заяві та жодного разу не усунувши недоліки. Зокрема, ухвалою суду від 02.12.2019 позовну заяву позивача залишено без руху та надано йому строк для усунення виявлених недоліків.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 29.07.2022 позовну заяву Чернова Д.Є. залишено без руху відповідно до частини тринадцятої статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАС України), як таку, що не відповідає вимогам статтей 160, 161 КАС України, та надано семиденний строк з дня одержання цієї ухвали для усунення недоліків.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 07.11.2022, враховуючи, що позивачем не були виконані вимоги ухвали від 29.07.2022, позов Чернова Д.Є. до Національного агентства з питань запобігання корупції про визнання протиправним та скасування рішення залишено без розгляду.

Крім того, суддя занизив вартість автомобіля «Daihatsu Terios» 2010 року випуску, зазначаючи в щорічних деклараціях за 2020–2023 роки його вартість 7 тисяч гривень. Однак на сьогодні середня ринкова ціна такого автомобіля становить від 6 до 9 тисяч доларів.

ГРД також звертає увагу на те, що незрозумілим є джерело походження коштів на суму 1 000 395 грн, що в декларації за 2020 рік позначено як дохід від відчуження нерухомого майна, тоді як згідно з декларацією за 2019 рік суддя жодного нерухомого майна не відчужував.

Крім цього, додатково надано Вищій кваліфікаційній комісії суддів України інформацію, яка сама по собі не стала підставою для висновку, але потребує пояснень судді, а саме:

1. Відповідно до матеріалів суддівського досьє (ст. 94) лише три особи надали судді характеристику доброчесності. Один з них – Бочковський А.С. – генеральний директор «Українська національна лотерея».

2. Суддя ухвалив судове рішення під час відпустки. Так, згідно з відомостями, наявними в матеріалах суддівського досьє (ст. 28), суддя перебував у відпустці з 18.12.2013 до 20.12.2013. При цьому 19.12.2013 суддя постановив ухвалу про відкриття провадження у справі № 367/8460/13-ц.

V. Пояснення судді.

Стосовно встановлення недостовірних відомостей, поданих у щорічній декларації за 2017 рік, вказаних у рішенні НАЗК від 20.09.2019 № 3203, суддя повідомив таке.

Співробітники НАЗК звернулися до нього з листами від 02.04.2019 № 41-01/25303/19 та від 14.05.2019 № 41-01/39644/19, в яких просили надати пояснення та документи у зв’язку з проведенням повної перевірки його декларації за 2017 рік. На виконання цих листів Черновим Д.Є. 17.04.2019 та 22.05.2019 надано відповідні пояснення з додатками.

20.09.2019 за результатами проведення повної перевірки щорічної декларації судді Чернова Д.Є. за 2017 рік НАЗК прийнято рішення № 3203. Суддя зазначає, що в цьому рішенні НАЗК звернуло його увагу на внесення ним деяких недостовірних відомостей, допущення ним відповідних помилок при заповненні декларації та вжило заходів для створення в Єдиному державному реєстрі декларацій можливості подання Черновим Д.Є. щорічної декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за 2017 рік з достовірними відомостями, чим він і скористався.

Водночас суддя вказує, що Національне антикорупційне бюро України перевірило рішення НАЗК від 20.09.2019 № 3203 на предмет наявності в його діях ознак складу кримінальних правопорушень та листом від 07.02.2020 № 041-188/5230 повідомило про відсутність в його діях таких ознак. Додатково Чернов Д.Є. інформує, що за результатами здійснення повної перевірки щорічної декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за 2017 рік, його не було притягнуто до будь-якої відповідальності.

Вивчивши висновок ГРД у новій редакції, суддя вважає, що по суті нічого нового порівняно з висновком ГРД від 30.09.2019 у ньому не зазначено, тому його правова позиція залишається незмінною.

Під час співбесіди суддя підтвердив надані раніше Комісії письмові пояснення.

VІ. Повідомлення щодо інформації, яка може свідчити про недостовірність (у тому числі неповноту) тверджень, вказаних суддею в декларації доброчесності судді за 2016 рік.

До Комісії 19.04.2018 від Маселка Р.А. надійшла заява щодо проведення перевірки декларації доброчесності судді Чернова Д.Є. за 2016 рік, в якій заявник повідомив про недостовірність тверджень судді в пункті 17 декларації доброчесності судді, зокрема стосовно того, що обставини справи № 367/77/14-п підпадають під визначення пункту 4 частини першої статті 3 Закону України «Про відновлення довіри до судової влади» (суддя підлягає перевірці у разі прийняття ним одноособово або у колегії суддів рішення про накладення адміністративних стягнень на осіб, які були учасниками масових акцій протесту в період з 21.11.2013 до дня набрання чинності цим Законом, у вигляді позбавлення права керування транспортними засобами на підставі статті 122-2 КУпАП за невиконання водіями вимог працівника міліції про зупинку транспортного засобу, та про залишення зазначених рішень без змін судом апеляційної інстанції в період з 21.11.2013 до дня набрання чинності цим Законом).

Суддею були надані пояснення щодо обставин, викладених у заяві Маселка Р.А. В обґрунтування своїх пояснень Чернов Д.Є. зазначив, що в матеріалах адміністративної справи № 367/77/14-п відсутні будь-які відомості, які б вказували на те, що адміністративне стягнення накладено на ОСОБА_1 як на учасника масових акцій протесту. Тому, на думку судді, оскільки обставини вказаної вище справи не підпадали під визначення пункту 4 частини першої статті 3 Закону України «Про відновлення довіри до судової влади», відомості, зазначені в пункті 17 декларації доброчесності судді за 2016 рік, є достовірними.

Стосовно заяви Маселка Р.А. щодо проведення перевірки декларації доброчесності судді Чернова Д.Є. за 2016 рік Комісія зазначає таке.

Пунктом 3 частини сьомої статті 56 Закону визначено, що суддя зобов’язаний подавати декларацію доброчесності судді та декларацію родинних зв’язків судді.

Статтею 62 Закону (у редакції на момент подання декларації доброчесності судді за 2016 рік) встановлено, що суддя зобов’язаний щорічно до 1 лютого подавати шляхом заповнення на офіційному веб-сайті Вищої кваліфікаційної комісії суддів України декларацію доброчесності за формою, що визначається Комісією. Декларація доброчесності судді складається з переліку тверджень, правдивість яких суддя повинен задекларувати шляхом їх підтвердження або непідтвердження.

Зокрема, у декларації доброчесності судді зазначаються твердження щодо проходження перевірки суддів відповідно до Закону України «Про відновлення довіри до судової влади в Україні» та її результати, а також про відсутність заборон, визначених Законом України «Про очищення влади».

За відсутності доказів іншого твердження судді в декларації доброчесності вважаються достовірними. У разі одержання інформації, що може свідчити про недостовірність (у тому числі неповноту) тверджень судді в декларації доброчесності, Вища кваліфікаційна комісія суддів України проводить відповідну перевірку. Неподання, несвоєчасне подання декларації доброчесності суддею або декларування в ній завідомо недостовірних (у тому числі неповних) тверджень мають наслідком дисциплінарну відповідальність, встановлену цим Законом.

Згідно з пунктом 177 Регламенту Комісії, затвердженого рішенням ВККСУ від 13.10.2016 № 81/зп-16 (у редакції рішення ВККСУ від 19.10.2023 № 119/зп-23), перевірка повідомлення, що надійшло до Комісії в межах процедури кваліфікаційного оцінювання, може бути проведена під час дослідження досьє та співбесіди.

Відповідно до пункту 5 Правил заповнення та подання декларації доброчесності судді (затверджених рішенням Комісії від 31.10.2016 № 137/зп-16, в редакції на момент подання декларації доброчесності судді за 2016 рік) у разі заповнення декларації вперше в ній зазначаються твердження щодо обставин, які мали місце впродовж усього життя особи, яка її заповнює.

У січні 2017 року суддею Черновим Д.Є. вперше подано декларацію доброчесності судді за 2016 рік, у пункті 17 якої він підтвердив, що ним не приймалися одноособово або у складі колегії суддів рішення, передбачені статтею 3 Закону України «Про відновлення довіри до судової влади в Україні».

Як вже зазначалось вище, суддею Черновим Д.Є. 14.01.2014 розглянуто справу № 367/77/14-п про вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 122-2 КУпАП (невиконання водієм вимоги про зупинку), та ухвалено постанову про притягнення особи до адміністративної відповідальності у вигляді позбавлення права керування всіма видами транспортних засобів строком 3 місяці.

Водночас постановою Апеляційного суду Київської області від 17.02.2014 постанову судді Ірпінського міського суду Київської області від 14.01.2014 у справі № 367/77/14-п скасовано, прийнято нову постанову, якою матеріали за протоколом про адміністративне правопорушення від 02.01.2014 серії АГ2 № 116657, складеним стосовно ОСОБА_1 за статтею 122-2 КУпАП, направлено до ВДАІ Ірпінського ГУ МВС України в Київській області для проведення додаткової перевірки.

Відповідно до обставин вказаної вище справи особа, яку суддя Чернов Д.Є. притягнув до адміністративної відповідальності, 29.12.2013 не виконала вимог патрульного про зупинку на 20 кілометрі автодороги Київ-Овруч в с. Нові Петрівці Вишгородського району Київської області.

Згідно з пунктом 4 частини першої статті 3 Закону України «Про відновлення довіри до судової влади в Україні» суддя суду загальної юрисдикції підлягає перевірці у разі прийняття ним одноособово або у колегії суддів рішень про накладення адміністративних стягнень на осіб, які були учасниками масових акцій протесту в період з 21.11.2013 до дня набрання чинності цим Законом, у вигляді позбавлення права керування транспортними засобами на підставі статті 122-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення за невиконання водіями вимог працівника міліції про зупинку транспортного засобу та про залишення зазначених рішень без змін судом апеляційної інстанції в період з 21.11.2013 до дня набрання чинності цим Законом.

Дослідивши зазначені вище судові рішення у справі № 367/77/14-п Комісією встановлено відсутність будь-яких відомостей, які б вказували на те, що адміністративне стягнення накладено на ОСОБА_1 як на учасника масових акцій протесту.

До того ж Комісія звертає увагу на той факт, що в заяві Маселка Р.А. також не наведено фактів, які б підтверджували, що ОСОБА_1 була учасником масових акцій протесту.

З огляду на викладене Комісія вважає за необхідне визнати непідтвердженою інформацію про недостовірність (у тому числі неповноту) тверджень, указаних суддею Ірпінського міського суду Київської області Черновим Д.Є. у декларації доброчесності судді за 2016 рік.

VІІ. Норми права та їх застосування.

Згідно з підпунктом 4 пункту 16-1 розділу XV «Перехідні положення» Конституції України відповідність займаній посаді судді, якого призначено на посаду строком на п’ять років або обрано суддею безстроково до набрання чинності Законом України «Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)», має бути оцінена в порядку, визначеному законом.

Частиною першою пункту 20 розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону встановлено, що відповідність займаній посаді судді, якого призначено на посаду строком на п’ять років або обрано суддею безстроково до набрання чинності Законом України «Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)», оцінюється колегіями Вищої кваліфікаційної комісії суддів України в порядку, визначеному цим Законом, за правилами, які діяли до дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та деяких законодавчих актів України щодо удосконалення процедур суддівської кар’єри», та з урахуванням особливостей, передбачених цим розділом.

Відповідно до частини другої пункту 20 розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону за результатами такого оцінювання колегія Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, а у випадках, передбачених цим Законом, – пленарний склад Комісії, ухвалює рішення про відповідність або невідповідність судді займаній посаді. Таке рішення ухвалюється за правилами, передбаченими цим Законом для ухвалення рішення про підтвердження або про непідтвердження здатності судді (кандидата на посаду судді) здійснювати правосуддя у відповідному суді.

Частиною третьою пункту 20 розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону визначено, що виявлення за результатами такого оцінювання невідповідності судді займаній посаді за критеріями компетентності, професійної етики або доброчесності чи відмова судді від такого оцінювання є підставою для звільнення судді з посади за рішенням Вищої ради правосуддя на підставі подання відповідної колегії або пленарного складу Вищої кваліфікаційної комісії суддів України.

Згідно з частиною першою статті 83 Закону кваліфікаційне оцінювання проводиться Вищою кваліфікаційною комісією суддів України з метою визначення здатності судді (кандидата на посаду судді) здійснювати правосуддя у відповідному суді за визначеними законом критеріями.

Відповідно до частини другої статті 83 Закону критеріями кваліфікаційного оцінювання є:

1) компетентність (професійна, особиста, соціальна тощо);

2) професійна етика;

3) доброчесність.

Частиною п’ятою статті 83 Закону встановлено, що порядок та методологія кваліфікаційного оцінювання, показники відповідності критеріям кваліфікаційного оцінювання та засоби їх встановлення затверджуються Вищою кваліфікаційною комісією суддів України.

Положення про порядок та методологію кваліфікаційного оцінювання, показники відповідності критеріям кваліфікаційного оцінювання та засоби їх встановлення затверджено рішенням Комісії від 03.11.2016 № 143/зп-16 (у редакції рішення Комісії від 13.02.2018 № 20/зп-18) (далі – Положення).

Відповідно до пункту 5 глави 6 «Визначення результатів кваліфікаційного оцінювання» розділу II:

Критерії компетентності оцінюються так:

професійна компетентність (за показниками, отриманими під час іспиту) – 300 балів, з яких:

рівень знань у сфері права – 90 балів;

рівень практичних навичок та умінь у правозастосуванні – 120 балів;

ефективність здійснення суддею правосуддя або фахова діяльність для кандидата на посаду судді – 80 балів;
діяльність щодо підвищення фахового рівня – 10 балів.

Особиста компетентність – 100 балів.

Соціальна компетентність – 100 балів.

Критерій професійної етики оцінюється у 250 балів, з яких:

морально-психологічні якості – 100 балів;
інші показники – 150 балів.

Цей критерій оцінюється у 0 балів за наявності доказів невідповідності судді вимогам професійної етики.

Критерій доброчесності оцінюється у 250 балів, з яких:

- інтегративність – 100 балів;

- інші показники – 150 балів.

Цей критерій оцінюється у 0 балів за наявності доказів невідповідності судді вимогам доброчесності.

Стосовно обставин, вказаних у висновках ГРД, Комісія зазначає таке.

Під час засідання Чернов Д.Є. повідомив Комісії, що ОСОБА_1 судову повістку отримала вночі перед засіданням, тобто менше ніж за добу. Також суддя зазначив, що підстав для неприйняття як доказу фактичних даних, що містились в протоколі, у суду не було, оскільки такі фактичні дані не були спростовані іншими учасниками розгляду справи.

Також Чернов Д.Є. вказав, що клопотання про оголошення перерви в судовому засіданні не було задоволено, оскільки розцінене судом як зловживання своїми правами з метою перешкоджання судовому розгляду справи.

З тексту постанови Апеляційного суду Київської області від 17.02.2014 у справі № 367/77/14-п Комісією встановлено, що в порушення вимог статті 268 КУпАП суд першої інстанції позбавив ОСОБА_1 та її захисника можливості належним чином ознайомитись з матеріалами справи, надати докази, які, на її думку, підтверджують відсутність її вини у вчиненні правопорушення, передбаченого статтею 122-2 КУпАП.

Право бути почутим є одним із ключових принципів процесуальної справедливості, передбачених статтею 129 Конституції України та у статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

З урахуванням зазначеного вище Комісія робить висновок, що суддя Чернов Д.Є. під час розгляду справи № 367/77/14-п своїми діями позбавив ОСОБА_1 права бути почутою та на справедливий суд, про що чітко зазначено в постанові апеляційного суду.

По суті постанова судді, якою на ОСОБА_1 накладено адміністративне стягнення, скасована апеляційним судом саме з огляду на недотримання зазначених вище принципів судочинства. Натомість, маючи можливість підготуватися до захисту, ОСОБА_1 надала апеляційному суду ті докази, після дослідження яких і було прийнято рішення про скасування постанови суду першої інстанції.

Крім того, не надаючи оцінку самому судовому рішенню, Комісія відзначає, що відповідно до статей 6, 7 Кодексу суддівської етики, затвердженого рішенням ХІ з’їзду суддів України від 22.02.2013, суддя повинен виконувати свої професійні обов’язки незалежно, виходячи виключно з фактів, установлених на підставі власної оцінки доказів, розуміння закону, верховенства права, що є гарантією справедливого розгляду справи в суді, незважаючи на будь-які зовнішні впливи, стимули, загрози, втручання або публічну критику. Суддя повинен старанно й неупереджено виконувати покладені на нього обов’язки та вживати заходів для поглиблення своїх знань та вдосконалення практичних навичок.

Комісія беззастережно підтримує положення Коментаря до Кодексу суддівської етики, затвердженого рішенням Ради суддів України від 04.02.2016 № 1, в частині того, що довіра з формуванням суспільної думки націлена на правомірні очікування громадськістю певної моделі поведінки від суддів, що втілюється в ефективному відправленні судочинства та виступає мірою реалізації завдань справедливого суду.

Як зазначалось вище, у своїх поясненнях суддя посилається на рішення Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 05.04.2017 № 723/3дп/15-17, яким відмовлено у притягненні до дисциплінарної відповідальності судді Ірпінського міського суду Київської області Чернова Д.Є. та припинено дисциплінарне провадження у зв’язку із закінченням встановленого законом строку для притягнення судді до дисциплінарної відповідальності.

Однак у вказаному рішенні зазначено, що на підставі встановлених обставин та аналізу дисциплінарної справи Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя дійшла висновку, що суддя Ірпінського міського суду Київської області Чернов Д.Є. безпідставно визнав ОСОБА_1 винною у вчиненні адміністративного правопорушення на підставі протоколу про адміністративне правопорушення і через очевидну недбалість порушив право особи на справедливий розгляд справи. Також Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя дійшла висновку, що суддя Чернов Д.Є. вчинив дисциплінарний проступок, наслідком якого може бути притягнення його до дисциплінарної відповідальності з підстав, передбачених пунктом 1 частини першої статті 83 Закону, тобто у зв’язку з істотними порушеннями норм процесуального права при здійсненні правосуддя.

Також Комісією проаналізовано практику судді Чернова Д.Є. та встановлено неоднаковий підхід до вирішення справ про притягнення осіб до адміністративної відповідальності за вчинення проступку, передбаченого статтею 122-2 КУпАП. Так, протягом 2012–2014 років суддею розглянуто чотири справи за вказаною статтею.

У справі № 1013/8121/2012 правопорушник, керуючи автомобілем марки «Opel Astra» в м. Києві по проспекту Московський, не виконав вимогу працівника міліції про зупинку транспортного засобу, подану за допомогою жезла та свистка, був зупинений шляхом переслідування на патрульному автомобілі по проспекту Г. Ватутіна, чим порушив вимоги пункту 2.4 Правил дорожнього руху (далі – ПДР). Постановою від 01.10.2012 суддею Черновим Д.Є. накладено адміністративне стягнення на особу у вигляді штрафу в розмірі 153 гривні.

У справі № 367/2679/14-п особа, керуючи автомобілем «Nissan» в м. Києві по проспекту Перемоги, не виконала вимогу працівника міліції про зупинку, чим допустила порушення пункту 2.4 ПДР, у зв’язку з чим суддя дійшов висновку, що своїми діями особа скоїла адміністративне правопорушення, передбачене статтею 122-2 КУпАП. Постановою від 02.06.2014 суддею Черновим Д.Є. визнано особу винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 122-2 КУпАП, та застосовано до особи адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 153 гривні.

У справі № 367/3175/14-п особа, керуючи автомобілем марки «Infiniti» у м. Буча по вул. Вокзальній, не вибрала безпечну швидкість та не дотрималась безпечної дистанції, внаслідок чого здійснила зіткнення з автомобілем «BMW», транспортні засоби отримали механічні пошкодження, після чого водій автомобіля марки «Infiniti» залишив місце події, чим порушив пункти 13.1, 2.10 ПДР, у зв’язку з чим суддя дійшов висновку, що своїми діями особа скоїла адміністративне правопорушення, передбачене статтями 124, 122-2 КУпАП. Постановою від 16.06.2014 суддею Черновим Д.Є. накладено адміністративне стягнення на особу у вигляді штрафу в розмірі 340 гривень.

Отже, розглядаючи справи за статтею 122-2 КУпАП, суддею, як до, так і після розгляду справи стосовно ОСОБА_1 ухвалювалися рішення що накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу навіть про вчинені правопорушення в сукупності з іншим, більш тяжким, зокрема, за статтею 124 КУпАП.

Водночас у справі № 367/77/14-п суддя Чернов Д.Є. відійшов від своєї власної практики та обрав правопорушнику більш суворий вид адміністративного стягнення, а саме: позбавлення права керування всіма видами транспортних засобів строком 3 місяці, який за наведених вище обставин свідчить про непослідовність судді у прийняті своїх рішень. Пояснити мотиви застосування більш тяжкого покарання в цій справі суддя під час співбесіди не зумів.

Комісія оцінюючи відповідність судді Чернова Д.Є. критеріям доброчесності та професійної етики, враховує також, що Європейський суд з прав людини неодноразово звертав увагу на те, що для того, щоб визначити, чи можна суд вважати «незалежним» у значенні статті 6 § 1 Конвенції, слід враховувати, серед іншого, спосіб призначення його членів і термін їх повноважень, наявність гарантій проти стороннього тиску та питання про те, чи створює орган видимість незалежності. На переконання Європейського суду з прав людини, існує два аспекти незалежності. По-перше, суд повинен бути суб’єктивно вільним від особистих упереджень або упередженості. По-друге, він також повинен бути неупередженим з об’єктивної точки зору, тобто він повинен пропонувати достатні гарантії, щоб виключити будь-які законні сумніви в цьому відношенні. В рамках об’єктивної перевірки має бути визначено, чи існують, окрім особистої поведінки суддів, певні факти, які можуть викликати сумніви щодо їх незалежності. «На карту» поставлено довіру, яку суди в демократичному суспільстві повинні викликати у громадськості та, перш за все, у сторін процесу. Вирішальним є те, чи можна вважати побоювання щодо незалежності суду сторони об’єктивно виправданими (пункти 59–63 рішення у справі № 65411/01 «SACILOR LORMINES v. FRANCE»).

Комісія стосовно наведеного зазначає, що під час гострого соціального конфлікту в Україні з 21.11.2013 до 22.02.2014 саме на суд було покладено визначальну роль у забезпеченні права на мирні зібрання та гарантування інших прав людини і основоположних свобод. Суддя в межах своїх повноважень мав забезпечити дотримання об’єктивного, безстороннього, неупередженого, незалежного та справедливого розгляду справ та конституційних засад судочинства, а його судові рішення мали відповідати найвищим стандартам у частині дослідження та аналізу всіх доводів сторін.

Натомість суддею при розгляді адміністративного матеріалу про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 не було достатньою мірою дотримано вимог щодо незалежності судової влади і зазначених вище норм КУпАП та обрано найбільш суворий вид адміністративного стягнення – позбавлення права керування транспортними засобами.

З урахуванням викладеного Комісія вважає зазначені обставини такими, що впливають на оцінку відповідності судді Чернова Д.Є. критерію професійної етики.

2. Незазначення суддею у своїх деклараціях особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за 2016–2018 роки соціальних виплат дружини, які вона отримувала ІНФОРМАЦІЯ_1 у відповідних роках.

Стосовно недекларування доходів дружини суддя пояснив, що дружина на той час ІНФОРМАЦІЯ_2 та у неї не було можливості піти до банку й отримати довідку для з’ясування точної суми свого річного доходу (соціальних виплат). Тому суддею були подані декларації без зазначення доходів (соціальних виплат) дружини.

Отже, суддею фактично підтверджено і не заперечується факт недекларування доходів дружини у відповідних деклараціях за 2016–2018 роки. Комісія з цього приводу зазначає, що суддею також не заперечується й об’єктивна можливість отримання необхідної для декларування інформації про доходи члена сім’ї, проте суддею обрано варіант подання декларації без зазначення таких доходів, що очевидно негативно впливає і враховується Комісією при оцінці доброчесності судді.

3. Суддя безпідставно не задекларував своєчасно своє майно чи члена сім’ї, що є ліквідним активом, дохід, або значно занизив його обсяг і (або) вартість, або безпідставно не подав інформацію для декларування членом сім’ї.

Чернов Д.Є. зазначив, що в рішенні від 20.09.2019 № 3203 НАЗК звернуло його увагу на внесення ним деяких недостовірних відомостей, допущення ним відповідних помилок при заповненні декларації та вжило заходів для створення можливості подання ним декларації особи за 2017 рік з достовірними відомостями, чим він і скористався. Тобто за результатами здійснення повної перевірки декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за 2017 рік його не було притягнено до будь-якої відповідальності.

Так, після рішення НАЗК від 20.09.2019 № 3203, яким встановлена недостовірність відомостей, поданих у щорічній декларації за 2017 рік, 23.03.2020 Черновим Д.Є. було подано виправлену декларацію за вказаний звітний період, з урахуванням зауважень, викладених у зазначеному рішенні.

Водночас Комісією здійснено порівняльний аналіз між виправленою щорічною декларацією за 2017 рік і щорічними деклараціями за 2015, 2016, 2018 роки та виявлено, що відомості у вказаних деклараціях судді Чернова Д.Є. відрізняються, а саме: відомості про загальну площу та реєстраційний номер квартири, яка належить йому на праві спільної власності; загальну площу, реєстраційний номер та вартість на дату набуття квартири, яка належить йому на праві спільної власності; реєстраційний номер та вартість на дату набуття квартири, яка належить на праві власності члену сім’ї (дружині); дату набуття права та вартість на дату набуття гаража, який належить йому на праві власності; не зазначено відомостей про об’єкт нерухомості, який на будь-якому праві використовувався членами сім’ї (дружиною та дітьми) для проживання на кінець звітного року; дохід у вигляді соціальних виплат з відповідних бюджетів, отриманий членом сім’ї (дружиною).

Під час співбесіди суддя зазначив, що тут мала місце помилка, він не мав на меті приховати інформацію, що підлягає декларуванню, а також наголосив на тому, що у подальшому подавав щорічні декларації з урахуванням висновків вказаних, у рішенні НАЗК від 20.09.2019 № 3203.

Згідно зі статтею першою Кодексу суддівської етики, затвердженого рішенням XI (чергового) З’їзду суддів України від 22.02.2013, суддя повинен бути прикладом неухильного додержання вимог закону і принципу верховенства права, присяги судді, а також дотримання високих стандартів поведінки з метою зміцнення довіри громадян у чесність, незалежність, неупередженість та справедливість суду.

Відповідно до статті третьої цього Кодексу суддя має докладати всіх зусиль до того, щоб, на думку розсудливої, законослухняної та поінформованої людини, його поведінка була бездоганною.

З урахуванням викладеного вище Комісія знаходить пояснення судді непереконливими, оскільки суддя припускався системних помилок при заповненні щорічних декларацій упродовж 2015–2018 років, чим порушив правила декларування.

Отже, встановлені Комісією обставини свідчать про несумлінне ставлення судді до обов’язку декларування.

4. Заниження суддею вартості автомобіля «Daihatsu Terios» 2010 року випуску. У щорічних деклараціях за 2020–2023 роки зазначав його вартість – 7 тисяч гривень, однак середня ринкова ціна такого автомобіля становить від 6 до 9 тисяч доларів.

Суддя під час співбесіди пояснив Комісії, що цей автомобіль ним було придбано за договором купівлі-продажу від 06.11.2020 за 7 000 грн. Зазначена вартість автомобіля відповідала його стану, оскільки він потребував ремонту, на підтвердження цього суддею надано Комісії копії акта огляду реалізованого транспортного засобу від 06.11.2020 № 6944/20/006859 та акта технічного стану транспортного засобу або його складової частини, що має ідентифікаційний номер від 06.11.2020 № 0523. Крім цього, суддя висловив припущення, що на вартість транспортного засобу також могла вплинути непопулярність вказаної вище марки автомобіля.

Також під час співбесіди Чернов Д.Є. повідомив Комісії, що зазначений автомобіль ним знайдено за оголошенням в інтернеті та вирушив він за ним у м. Дніпро, а згодом після реєстрації транспортного засобу суддя вирушив на ньому назад до м. Києва.

З огляду на те, що відстань між м. Дніпро та м. Київ становить 487 км, можна зробити висновок про відсутність недоліків, які б перешкоджали використанню автомобіля за цільовим призначенням. Зазначене, на переконання Комісії, спростовує доводи судді, що автомобіль був у неналежному для використання стані і потребував ремонту.

Крім того, суддею на підтвердження своїх доводів, що автомобіль потребував ремонту, жодних доказів здійснення такого ремонту не надано, як і не надано доказів, що саме така сума була ним сплачена продавцю.

Отже, суддею не спростовано обґрунтованих сумнівів щодо вартості автомобіля, які ГРД зазначено у висновку.

За таких обставин Комісія дійшла висновку, що вказані відомості негативно впливають на оцінку відповідності судді критерію доброчесності.

5. Стосовно джерела походження коштів на суму 1 000 395 грн у декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за 2020 рік.

Суддею Черновим Д.Є. після смерті його діда ОСОБА_2 24.12.2019 отримано свідоцтво про право на спадщину за заповітом на квартиру в м. Києві загальною площею 45,95 кв. м. Право власності зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно також 24.12.2019. Пізніше, 04.11.2020 Черновим Д.Є. з ОСОБА_3 укладений договір купівлі-продажу зазначеної вище квартири за 1 000 395 грн.

Водночас право власності на вказану квартиру не зазначено суддею у декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за 2019 рік.

З цього питання Комісія зазначає, що відповідно до пункту 7 частини першої статті 46 Закону України «Про запобігання корупції» у декларації зазначаються відомості про отримані доходи суб’єкта декларування або членів його сім’ї.

Згідно з пунктом 10 частини першої статті 46 цього ж закону в декларації зазначаються відомості про видатки, а також будь-які інші правочини, вчинені у звітному періоді, на підставі яких у суб’єкта декларування виникає або припиняється право власності, володіння чи користування, у тому числі спільної власності, на нерухоме або рухоме майно, нематеріальні та інші активи, а також виникають фінансові зобов’язання, зазначені в пунктах 2–9 частини першої цієї статті.

Отже, відповідно до вимог антикорупційного законодавства суддя повинен був у декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за 2019 рік у розділі ІІІ «Об’єкти нерухомості» зазначити інформацію про нерухоме майно, отримане ним як спадщина, а саме квартиру в місті Києві загальною площею 45,95 кв. м, але цього не зробив.

Зазначена обставина свідчить про порушення суддею правил декларування та суттєво впливає на оцінку Комісією його доброчесності.

Крім того, Комісією під час опрацювання суддівського досьє Чернова Д.Є. встановлено неподання суддею декларації доброчесності судді за 2018 рік.

Так, відповідно до змісту службових записок начальника управління документального забезпечення секретаріату Комісії та в.о. начальника управління інформаційних технологій від 09.08.2024 декларація доброчесності судді Ірпінського міського суду Київської області Чернова Д.Є. за 2018 рік у паперовій формі не зареєстрована та в електронному Реєстрі декларацій родинних зв’язків і доброчесності відсутня.

Під час співбесіди суддя стверджував, що зазначену вище декларацію подавав, проте жодних доказів цього до Комісії не надав.

Комісія не схвалює випадків неподання або несвоєчасного подання суддями декларацій родинних зв’язків і доброчесності в порядку, визначеному Законом, і з огляду на те, що відповідно до пункту 18 частини першої статті 106 Закону, зокрема, з цих підстав суддю може бути притягнуто до дисциплінарної відповідальності в порядку дисциплінарного провадження. Аналогічне положення міститься й у частині сьомій статті 62 Закону.

Отже, подання декларації доброчесності є обов’язком судді і невиконання цього обов’язку негативно впливає на оцінку судді за критерієм доброчесності.

Підсумовуючи встановлені під час оцінювання судді обставини, Комісія зауважує, що під час кваліфікаційного оцінювання, зважаючи на мету і завдання його проведення, в обізнаного та розсудливого спостерігача може виникнути обґрунтований сумнів щодо відповідності судді критеріям професійної етики та доброчесності. При цьому під терміном «розсудливий спостерігач» для цілей кваліфікаційного оцінювання необхідно розуміти людину, чиї уявлення, стандарти поведінки відповідають тим, які зазвичай прийняті серед звичайних людей у нашому суспільстві.

У випадку виникнення такого сумніву обов’язком (повноваженням) Комісії є з’ясування й оцінка всіх аспектів життя і діяльності судді не лише професійного характеру, але й морально-етичного. Комісія з огляду на свій правовий статус повинна визначити, чи відповідає поведінка судді/кандидата на посаду судді основоположним принципам її регламентації, високі стандарти якої визначено, зокрема, у Бангалорських принципах поведінки суддів від 19.05.2006 (схвалені резолюцією Економічної та соціальної ради ООН від 27.07.2006 № 2006/23), а також у Кодексі суддівської етики (пункт 12 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16.06.2022 у справі № 9901/57/19).

Обґрунтований сумнів вважається таким, що виник у тому числі й з моменту надання ГРД мотивованого висновку про невідповідність судді критеріям професійної етики та доброчесності або інформації стосовно судді.

І хоча Комісія вважає себе зобов’язаною вжити заходів до перевірки обставин, які стали підставою для надання висновку (інформації) ГРД, суддя повинен брати активну участь у спростуванні сумніву в його доброчесності. Використовуючи чіткі та переконливі докази, суддя може розвіяти обґрунтований сумнів у наявності індикатора (показника), що свідчить про його невідповідність критеріям професійної етики та доброчесності. При цьому під стандартом доказування – «чіткі та переконливі докази» Комісією для цілей кваліфікаційного оцінювання розуміються докази, які залишають в обізнаного та розсудливого стороннього спостерігача тверду віру або переконання, що є висока ймовірність того, що фактичні твердження судді є правдою.

Якщо суддя не в змозі спростувати існування обставин, що можуть свідчити про його невідповідність критеріям професійної етики та доброчесності, це вказує на те, що факти, які підтверджують наявність обґрунтованих сумнівів, мають бути надалі оцінені Комісією через їх вплив на авторитет судової влади та врахування суддею необхідності його зберегти за тих чи інших обставин.

Отже, Комісія має виключити наявність будь-яких сумнівних фактів щодо поведінки судді не лише з точки зору вимог законодавства, але й з метою зміцнення переконання суспільства в чесності, незалежності, неупередженості та справедливості суддівського корпусу та з огляду на необхідність того, щоб, на думку розсудливої, законослухняної та поінформованої людини, поведінка та репутація судді були бездоганними (постанова Великої Палати Верховного Суду від 19.05.2021 у справі № 9901/124/19).

Таким чином, урахувавши встановлені численні обставини, які свідчать про недотримання суддею певних вимог стосовно професійної етики та доброчесності, дослідивши досьє судді, висновки ГРД та заслухавши пояснення судді, Комісія оцінила такі критерії кваліфікаційного оцінювання, як професійна етика та доброчесність у 50 балів кожний.

VІІІ. Висновок Комісії за результатами розгляду справи.

За результатами кваліфікаційного оцінювання на відповідність займаній посаді Чернов Д.Є. отримав такі бали:

Критерії	Показники	Бал за показник	Бал за критерій
Професійна компетентність	Рівень знань у сфері права	85,5	236
	Рівень практичних навичок та умінь у правозастосуванні	80,5
	Ефективність здійснення правосуддя	60
	Діяльність щодо підвищення фахового рівня	10
Особиста компетентність	Когнітивні, емотивні, мотиваційно-вольові якості особистості	43	43
Соціальна компетентність	Комунікативність, організаторські здібності, управлінські властивості та моральні риси особистості	61	61
Професійна етика	Показники професійної етики	50	75
Професійна етика	Особисті морально-психологічні якості та загальні здібності	25	75
Доброчесність	Показники доброчесності	50	75
Доброчесність	Особисті морально-психологічні якості та загальні здібності	25	75
Всього			490

Відповідно до пункту 11 розділу V Положення рішення про підтвердження відповідності судді займаній посаді ухвалюється у разі отримання суддею мінімально допустимого і більшого бала за результатами іспиту, а також більше 67 відсотків від суми максимально можливих балів за результатами кваліфікаційного оцінювання всіх критеріїв за умови отримання за кожен з критеріїв бала, більшого за 0.

Отже, за результатами кваліфікаційного оцінювання суддя Ірпінського міського суду Київської області Чернов Д.Є. набрав 490 балів, що становить менше 67 відсотків від суми максимально можливих балів за результатами кваліфікаційного оцінювання всіх критеріїв, у зв’язку з чим Комісія дійшла висновку, що він не відповідає займаній посаді.

Ураховуючи викладене, керуючись підпунктом 4 пункту 16-1 розділу XV «Перехідні положення» Конституції України, статтями 83–86, 88, 93, 101, пунктом 20 розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про судоустрій і статус суддів», Регламентом Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, Положенням про порядок та методологію кваліфікаційного оцінювання, показники відповідності критеріям кваліфікаційного оцінювання та засоби їх встановлення, Вища кваліфікаційна комісія суддів України одноголосно

вирішила:

Визначити, що суддя Ірпінського міського суду Київської області Чернов Дмитро Євгенович за результатами кваліфікаційного оцінювання на відповідність займаній посаді набрав 490 балів.

Визнати суддю Ірпінського міського суду Київської області Чернова Дмитра Євгеновича таким, що не відповідає займаній посаді.

Внести Вищій раді правосуддя подання про звільнення судді Ірпінського міського суду Київської області Чернова Дмитра Євгеновича із займаної посади.

Головуючий Сергій ЧУМАК

Члени Комісії: Андрій ПАСІЧНИК

Роман САБОДАШ

no_175ko-24_vid_10.10.2024.doc

Повернутись до розділу Рішення