Вища кваліфікаційна комісія суддів України у складі Другої палати:
головуючого – Олексія ОМЕЛЬЯНА,
членів Комісії: Михайла БОГОНОСА, Володимира ЛУГАНСЬКОГО (доповідач), Галини ШЕВЧУК,
розглянувши питання про відвід члену Комісії Кобецькій Надії Романівні,
встановила:
До Вищої кваліфікаційної комісії суддів України 21 серпня 2024 року надійшло повідомлення з Державної судової адміністрації України (далі – ДСА України) про необхідність розгляду питання щодо відрядження 2 (двох) суддів до Широківського районного суду Дніпропетровської області у зв’язку з виявленням надмірного рівня судового навантаження в цьому суді.
Під час процедури відрядження, розпочатого Комісією, упродовж встановленого строку до Комісії надійшли згоди на відрядження двох суддів: Кирильчука Олега Ігоровича, судді Ленінського районного суду міста Миколаєва та Ковтун Наталії Григорівни, судді Саксаганського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області.
17 вересня 2024 року до Комісії надійшла заява судді Кирильчука О.І. про відвід членам Комісії Шевчук Г.М., Богоносу М.Б., Гацелюку В.О., Кобецькій Н.Р., Луганському В.І.
В обґрунтування заяви суддя зазначає, що вказані в його заяві члени Комісії брали участь в ухваленні рішення Вищої кваліфікаційної комісії суддів України від 07 серпня 2024 року № 53/пс-24, яким йому вже було відмовлено у внесенні до Вищої ради правосуддя подання про відрядження до Широківського районного суду Дніпропетровської області. З моменту прийняття вказаного вище рішення Комісії до сьогодні обставини, які були враховані під час його прийняття не змінилися жодним чином, а тому, на його переконання, цілком об’єктивно, що за результатами аналогічної згоди на відрядження відмінного від вказаного рішення членами Комісії прийнято не буде.
Відповідно до частини першої статті 100 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (далі – Закон) член Вищої кваліфікаційної комісії суддів України не має права брати участь у розгляді питання та ухваленні рішення і підлягає відводу (самовідводу), якщо наявні дані про конфлікт інтересів або обставини, що викликають сумнів у його безсторонності. За наявності таких обставин член Вищої кваліфікаційної комісії суддів України повинен заявити самовідвід.
Таким чином, з метою з’ясування наявності чи відсутності підстав для задоволення заяви про відвід члену Комісії Кобецькій Н.Р. Комісія має з’ясувати:
- чи існує потенційний або реальний конфлікт інтересів;
- чи існують обставини, що викликають сумнів у безсторонності члена Комісії.
Відповідно до наведених у статті 1 Закону України «Про запобігання корупції» визначень:
потенційний конфлікт інтересів – наявність в особи приватного інтересу у сфері, в якій вона виконує свої службові чи представницькі повноваження, що може вплинути на об’єктивність чи неупередженість прийняття нею рішень, або на вчинення чи невчинення дій під час виконання зазначених повноважень;
приватний інтерес – будь-який майновий чи немайновий інтерес особи, у тому числі зумовлений особистими, сімейними, дружніми чи іншими позаслужбовими стосунками з фізичними чи юридичними особами, у тому числі тими, що виникають у зв’язку з членством або діяльністю в громадських, політичних, релігійних чи інших організаціях;
реальний конфлікт інтересів – суперечність між приватним інтересом особи та її службовими чи представницькими повноваженнями, що впливає на об’єктивність або неупередженість прийняття рішень, або на вчинення чи невчинення дій під час виконання зазначених повноважень.
Питання встановлення безсторонності члена Комісії врегульовано законодавством недостатньо детально. Втім, особливості застосування такої підстави для відводу судді унормовані процесуальним законодавством, а також детально окреслені в судовій практиці.
Так, Комісія звертає увагу на норму частини четвертої статті 36 Кодексу адміністративного судочинства України, яка встановлює, що незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу. Аналогічна норма міститься і в інших процесуальних кодексах.
Також Комісія ураховує практику Європейського суду з прав людини. Зокрема, у рішенні від 01 жовтня 1982 року у справі П’єрсак проти Бельгії (Piersack v. Belgium) суд визначив критерії неупередженості (безсторонності): суб’єктивний – беруться до уваги особисті переконання та поведінка окремого судді, тобто, чи виявляв суддя упередженість або безсторонність у цій справі; об’єктивний – визначається, серед інших аспектів, чи забезпечував суд як такий та його склад відсутність будь-яких сумнівів у його безсторонності. Суд зазначає, що, незважаючи на те, що безсторонність зазвичай означає відсутність упередження чи схильності, її відсутність чи, навпаки, наявність може бути перевірена різними способами відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції. У цьому контексті можна провести розмежування між суб’єктивним підходом, що відображає особисті переконання конкретного судді з конкретної справи, і об’єктивним підходом, який визначає, чи були достатні гарантії, щоб виключити будь-який сумнів з цього питання.
Наведені положення набули статусу засадничих і знайшли свій розвиток в інших рішеннях ЄСПЛ.
Зокрема, у рішенні у справі Ветштайн проти Швейцарії (Wettstein v. Switzerland) від 07 серпня 1996 року суд вказує, що при вирішенні того, чи є у цій справі обґрунтовані причини побоюватися, що певний суддя був небезстороннім, позиція заінтересованої особи є важливою, але не вирішальною. Вирішальним же є те, чи можна вважати такі побоювання об’єктивно обґрунтованими. У цьому ж рішенні суд вказує, що в контексті суб’єктивного критерію особиста безсторонність судді презюмується, поки не доведено протилежного.
Комісія вважає допустимим врахувати передбачені процесуальним законодавством підходи до процедури визначення безсторонності як певної ознаки уповноваженої особи, а також окремі положення судової практики з цього питання, оскільки йдеться про тотожні правові відносини.
Водночас Комісія звертає увагу, що не всі аспекти судової практики з означеного питання застосовні в діяльності органу, оскільки він має відмінний від суду статус, функції і процедури реалізації повноважень.
Важливе значення у процедурі розгляду заяви Кирильчука О.І. має і передбачене пунктом 92 Регламенту Вищої кваліфікаційної комісії суддів України положення, згідно з яким рішення про відвід (самовідвід) кількох членів Комісії ухвалюється щодо кожного з них окремо.
У заяві від 17 вересня 2024 року про відвід членам Комісії Шевчук Г.М., Богоносу М.Б., Гацелюку В.О., Кобецькій Н.Р., Луганському В.І. як на підставу своїх вимог суддя посилається виключно на той факт, що зазначені члени Комісії вже брали участь в ухваленні рішення щодо вирішення питання відрядження до Широківського районного суду Дніпропетровської області за його згодою. Таким чином, суддя вважає, що у нього існують обставини, що викликають сумнів в неупередженості або об'єктивності цих членів Комісії. Інших підстав та відповідних доказів і аргументів у заяві не наводиться.
Комісія вважає, що складовою системи гарантій незалежності члена Комісії є нормативно визначені, чіткі і передбачувані процедури оскарження рішень Комісії.
Водночас інші юридично значимі акти, дії чи бездіяльність Комісії оскаржуються в загальному порядку згідно з процесуальними нормами Кодексу адміністративного судочинства України.
Комісія вважає, що в разі незгоди судді з діями чи бездіяльністю органу під час процедури відрядження як тимчасового переведення судді до іншого суду того самого рівня і спеціалізації, він має право звернутися з відповідним позовом до суду. А кваліфікація таких дій Комісії як обставин, що зумовлюють конфлікт інтересів чи упередженість членів Комісії, може бути витлумачена як спроба втручання в незалежність інституції.
Розуміючи важливість дотримання прав і законних інтересів кожного суб’єкта процесу процедури відрядження та необхідність забезпечення безсторонності і незалежності кожного члена Комісії під час ухвалення рішень, Комісія в рамках наведених у заяві обставин дослідила питання наявності приватного інтересу, об’єктивних і суб’єктивних обставин, що могли б викликати сумнів у безсторонності члена Комісії.
Член Комісії Кобецька Н.Р. під час розгляду заяви про відвід повідомила, що не відчуває упередженості стосовно розгляду питання щодо відрядження судді Ленінського районного суду міста Миколаєва Кирильчука О.І. до Широківського районного суду Дніпропетровської області.
Комісія не встановила доказів, які б свідчили про наявність обставин, що викликають сумнів у безсторонності Кобецької Н.Р. чи наявність у неї приватного інтересу у відповідній сфері.
Також Комісія вважає, що не існує обставин, які б могли викликати у стороннього спостерігача враження, що рішення може бути прийнято упереджено.
Таким чином, Комісія дійшла висновку, що зазначені обставини не є підставою для відводу в розумінні статті 100 Закону.
Жодних доказів щодо наявності обставин, що викликають сумнів у безсторонності члена Комісії Кобецької Н.Р., заявником не надано.
Зазначене достатньою мірою обумовлює необґрунтованість заяви судді Кирильчука О.І. про відвід члену Комісії Кобецькій Н.Р.
Інших підстав для відводу заявником не наведено.
Розглянувши заяву судді Кирильчука О.І. про відвід членам Комісії, зокрема Кобецькій Н.Р., Комісія дійшла висновку про відмову в задоволенні зазначеної заяви.
Керуючись статтями 93, 100, 101 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», пунктом 92 Регламенту Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, Вища кваліфікаційна комісія суддів України, одноголосно
вирішила:
відмовити в задоволенні заяви судді Кирильчука Олега Ігоровича про відвід члену Комісії Кобецькій Надії Романівні.
Головуючий: Олексій ОМЕЛЬЯН
Члени Комісії: Михайло БОГОНІС
Володимир ЛУГАНСЬКИЙ
Галина ШЕВЧУК
