Вища кваліфікаційна комісія суддів України у пленарному складі:
головуючого – Романа ІГНАТОВА,
членів Комісії: Михайла БОГОНОСА, Людмили ВОЛКОВОЇ, Віталія ГАЦЕЛЮКА, Ярослава ДУХА, Надії КОБЕЦЬКОЇ, Олега КОЛІУША, Руслана МЕЛЬНИКА, Олексія ОМЕЛЬЯНА, Андрія ПАСІЧНИКА (доповідач), Романа САБОДАША, Руслана СИДОРОВИЧА, Сергія ЧУМАКА, Галини ШЕВЧУК,
розглянувши питання щодо відповідності судді Заводського районного суду міста Дніпродзержинська Дніпропетровської області Самченко Тамари Євгеніївни займаній посаді,
встановила:
Інформація про кар’єру судді та проходження кваліфікаційного оцінювання.
Указом Президента України від 17 січня 2014 року № 13/2014 призначено Самченко Тамару Євгеніївну призначено на посаду судді Єнакієвського міського суду Донецької області строком на п’ять років. Згодом Указом Президента України від 21 квітня 2015 року № 226/2015 її переведено на роботу на посаді судді Заводського районного суду міста Дніпродзержинська Дніпропетровської області.
Рішенням Комісії від 01 лютого 2018 року № 8/зп-18 призначено кваліфікаційне оцінювання суддів місцевих та апеляційних судів на відповідність займаній посаді, зокрема судді Заводського районного суду міста Дніпродзержинська Дніпропетровської області Самченко Т.Є.
Рішенням Комісії від 11 червня 2018 року № 140/зп-18 затверджено та оприлюднено результати першого етапу кваліфікаційного оцінювання суддів на відповідність займаній посаді «Іспит», допущено до другого етапу кваліфікаційного оцінювання суддів місцевих та апеляційних судів на відповідність займаній посаді «Дослідження досьє та проведення співбесіди», зокрема суддю Самченко Т.Є.
Рішенням Комісії від 12 грудня 2018 року № 313/зп-17 призначено проведення тестування особистих морально-психологічних якостей і загальних здібностей під час кваліфікаційного оцінювання суддів місцевих та апеляційних судів на відповідність займаній посаді.
Суддя Самченко Т.Є. 25 січня 2019 року пройшла тестування особистих морально-психологічних якостей і загальних здібностей, 10 лютого 2019 року – інтерв’ю з психологом, за результатами якого складено висновок і визначено рівні показників критеріїв особистої, соціальної компетентності, професійної етики та доброчесності.
Відповідно до рішення Вищої кваліфікаційної комісії суддів України від 20 липня 2023 року № 34/зп-23 з метою продовження процедур оцінювання, передбачених Законом України «Про судоустрій і статус суддів» (далі – Закон), здійснено повторний автоматизований розподіл справ між членами Комісії стосовно осіб, п’ятирічний строк призначення яких на посаду судді закінчився.
Згідно з протоколом повторного розподілу між членами Комісії від 26 липня 2023 року доповідачем за вказаним вище питанням визначено члена Комісії Пасічника А.В.
На підставі викладеного вище Комісія продовжила процедуру кваліфікаційного оцінювання, зокрема, стосовно Самченко Т.Є. зі стадії проведення співбесіди у складі колегії Комісії.
До Комісії 11 грудня 2023 року надійшов висновок (у новій редакції) Громадської ради доброчесності (далі – ГРД) про невідповідність судді критеріям доброчесності та професійної етики від 10 грудня 2023 року (далі – Висновок).
На адресу Комісії 14 грудня 2023 року від Самченко Т.Є. надійшли пояснення стосовно висновку ГРД. Суддя висловила незгоду з висновком та навела власні аргументи на спростування надісланої ГРД інформації.
Рішенням Комісії у складі колегії від 18 грудня 2023 № 61/ко-23 визначено, що суддя Заводського районного суду міста Дніпродзержинська Дніпропетровської області Самченко Т.Є. за результатами кваліфікаційного оцінювання на відповідність займаній посаді набрала 672 бали. Визнано суддю Заводського районного суду міста Дніпродзержинська Дніпропетровської Самченко Т.Є. такою, що відповідає займаній посаді.
У рішенні вказано, що воно набирає чинності відповідно до пункту 124 Регламенту Вищої кваліфікаційної комісії суддів України.
Комісією у пленарному складі 25 березня 2024 року проведено співбесіду із суддею, під час якої обговорено рішення Комісії, ухвалене у складі колегії, про підтвердження її відповідності займаній посаді, висновок та інформацію ГРД, рішення про скасування висновку ГРД про невідповідність судді критеріям доброчесності та професійної етики та надання Вищій кваліфікаційній комісії суддів України інформації, пояснення судді, інші обставини, документи та матеріали.
Джерела права та їх застосування
Згідно з підпунктом 4 пункту 161 розділу XV «Перехідні положення» Конституції України відповідність займаній посаді судді, якого призначено на посаду строком на п’ять років або обрано суддею безстроково до набрання чинності Законом України «Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)», має бути оцінена в порядку, визначеному законом. Виявлення за результатами такого оцінювання невідповідності судді займаній посаді за критеріями компетентності, професійної етики або доброчесності чи відмова судді від такого оцінювання є підставою для звільнення судді з посади.
Пунктом 20 розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону передбачено, що відповідність займаній посаді судді, якого призначено на посаду строком на п’ять років або обрано суддею безстроково до набрання чинності Законом України «Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)», оцінюється колегіями Вищої кваліфікаційної комісії суддів України в порядку, визначеному цим Законом, за правилами, які діяли до дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та деяких законодавчих актів України щодо удосконалення процедур суддівської кар’єри», та з урахуванням особливостей, передбачених цим розділом.
Згідно з частиною першою статті 88 Закону Вища кваліфікаційна комісія суддів України ухвалює мотивоване рішення про підтвердження або непідтвердження здатності судді (кандидата на посаду судді) здійснювати правосуддя у відповідному суді.
Якщо ГРД у своєму висновку встановила, що суддя (кандидат на посаду судді) не відповідає критеріям професійної етики та доброчесності, Вища кваліфікаційна комісія суддів України може ухвалити вмотивоване рішення про підтвердження здатності такого судді (кандидата на посаду судді) здійснювати правосуддя у відповідному суді лише у разі, якщо таке рішення підтримане двома третинами голосів призначених членів Комісії, але не менше ніж дев’ятьма голосами.
Висновки Комісії стосовно обставин, викладених у висновку Громадської ради доброчесності про невідповідність судді критеріям професійної етики та доброчесності.
Згідно з Висновком ГРД виявила відомості, які можуть бути підставою для висновку про невідповідність судді критеріям доброчесності та професійної етики, а саме:
1. Відповідно до щорічної декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування (далі – декларація), за 2017 рік у звітному році суддя Самченко Т.Є. набула право власності на легковий автомобіль «Nissan Leaf» 2015 року випуску, вартістю 255 000,00 грн, що за офіційним курсом валют Національного банку України на дату набуття права власності становить близько 9 800,00 доларів США.
Водночас ГРД встановила, що, за інформацією зі спеціалізованих вебсайтів з продажу автомобілів, на час набуття вказаного транспортного засобу вартість аналогічного автомобіля становила в середньому 14 500,00 доларів США.
Суддя надала письмові пояснення Комісії, що автомобіль мав пошкодження елементів кузову, також ємність батареї становила 53%. Зазначене обумовило його вартість. Суддя надала документи, які підтверджують вартість набутого автомобіля.
Додатково Комісією встановлено, що відповідно до декларації за 2017 рік доходи Самченко Т.Є. та членів її сім’ї були достатніми для придбання вказаного автомобіля.
Комісія дійшла висновку, що вказані відомості не впливають на оцінку відповідності судді критеріям професійної етики та доброчесності.
2. Також ГРД зазначає, що в період з 2016 до 2018 року суддя ухвалила десять рішень російською мовою, розглянувши справи за Кримінально–процесуальним кодексом України 1960 року.
Суддя надала письмові пояснення, що відповідно до Закону України «Про засади державної мовної політики», який втратив чинність 28 лютого 2018 року у межах території, на якій поширена регіональна мова (мови), що відповідає умовам частини третьої статті 8 цього Закону, за згодою сторін суди можуть здійснювати провадження цією регіональною мовою (мовами).
Комісією встановлено, що суддя прийняла такі рішення російською мовою:
– дві ухвали від 09 червня 2016 року у справі № 415/1698/12;
– ухвалу від 20 жовтня 2016 року у справі № 1-390/11;
– дві постанови від 14 липня 2017 року у справі № 1-308/11;
– постанову від 15 червня 2017 року у справі № 1-390/11;
– ухвалу від 07 серпня 2016 року у справі № 1-308/11;
– постанову від 05 лютого 2018 року у справі № 1-308/11;
– постанову від 26 лютого 2018 року у справі № 1-308/11.
Відповідно до частини першої статті 14 Закону України «Про засади державної мовної політики» (втратив чинність як такий, що не відповідає Конституції України відповідно до Рішення Конституційного Суду від 28 лютого 2018 року № 2-р/2018), чинного на момент прийняття вказаних рішень, судочинство в Україні в цивільних, господарських, адміністративних і кримінальних справах здійснюється державною мовою. У межах території, на якій поширена регіональна мова за згодою сторін суди можуть здійснювати провадження цією регіональною мовою.
На час ухвалення вказаних судових рішень рішенням Дніпропетровської обласної ради «Про підтримку мовної політики в Україні» від 17 серпня 2012 року № 333-14/VI російську мову було визнано регіональною на території Дніпропетровської області.
Отже, під час ухвалення зазначених рішень суддя не порушила вимог щодо мови викладення судового рішення.
Фактів прийняття суддею рішень російською мовою після втрати чинності Закону України «Про засади державної мовної політики» Комісією не встановлено.
Комісія дійшла висновку, що вказані відомості не впливають на оцінку відповідності судді критеріям професійної етики та доброчесності.
3. ГРД вказує, що в період з 01 березня 2016 року до 30 березня 2016 року суддя перебувала на навчанні в Національній школі суддів України, проте в цей час все одно прийняла в залі судового засідання низку рішень.
Суддя надала письмові пояснення, що курс пройдено дистанційно, про що також зазначено в сертифікаті, виданому за результатом навчання.
Отже, наведені ГРД факти не містять ознак порушень законодавства.
4. Суддя зазначила у деклараціях відомості про площу та дату набуття земельної ділянки, які відрізняються в різних звітних періодах.
Самченко Т.Є. надала пояснення, що це одна й та сама земельна ділянка, яку поділено на дві окремі частини. Різниця в датах набуття права пов’язана з тим, що земельна ділянка була набута 01 вересня 2009 року, а її поділ – 09 березня 2010 року.
Комісія дійшла висновку, що вказані відомості не впливають на оцінку відповідності судді критеріям професійної етики та доброчесності.
5. ГРД у своєму висновку повідомляє, що відповідно до відомостей, зазначених у деклараціях за 2015 та 2016 роки, суддя володіє корпоративними правами та є кінцевим бенефіціарним власником товариства з обмеженою відповідальністю «Донецькспецресурс» (змінена назва – ТОВ «ДСР») (частка – 35%) та приватного підприємства «Центр етичного та естетичного розвитку «Бебі-Стар» (частка – 100%).
У деклараціях за 2017 та 2018 роки Самченко Т.Є. вказала, що володіє корпоративними правами та є бенефіціарним власником лише зазначеного приватного підприємства.
Комісією встановлено, що єдиним учасником приватного підприємства «Центр етичного та естетичного розвитку «Бебі-Стар» є Шарко (попереднє прізвище судді) Тамара Євгеніївна. Підприємство зареєстровано 27 січня 2009 року. Фінансові показники підприємства після 2012 року відсутні. Із 23 березня 2017 року підприємство перебуває у стані припинення.
Суддя була одним із співзасновників товариства з обмеженою відповідальністю «ДСР» (попередня назва – «Донецькспецресурс»). Товариство зареєстровано 17 лютого 2006 року. Самченко Т.Є. належала частка у статутному фонді у розмірі 12 250,00 грн, що становить 35% статутного капіталу товариства. У стані припинення товариство не перебуває. Фінансові показники вказують на здійснення підприємницької діяльності до 2022 року включно.
Під час співбесіди суддя повідомила, що 01 жовтня 2016 року, на наступний день після набрання чинності Законом, нею вчинялися дії з відчуження частки в статутному капіталі ТОВ «ДСР». Зокрема, були проведені збори учасників товариства, під час яких жоден з них не скористався своїм пріоритетним правом купівлі належної їй частки. У зв’язку із чим було прийнято рішення про надання учасниками згоди на продаж частки судді в статутному капіталі товариства третім особам. Виконання рішення учасників товариства, включаючи пошук покупців частки в статутному капіталі, було доручено директору ТОВ «ДСР».
Суддя повідомила, що 05 вересня 2017 року нею відчужено власну частку в статутному капіталі товариства на користь своєї матері. Також мати набула корпоративні права на інші частки товариства, у результаті чого стала єдиним учасником.
Комісією встановлено, що відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб – підприємців та громадських формувань 06 вересня 2017 року було зареєстровано зміну складу засновників ТОВ «ДСР». Після внесених змін єдиним учасником товариства в реєстрі зазначена мати судді.
Указом Президента України від 17 січня 2014 року № 13/2014 Самченко Т.Є. призначено на посаду судді Єнакієвського міського суду Донецької області строком на п’ять років. Присягу судді вона склала 31 березня 2015 року.
Указом Президента України від 21 квітня 2015 року № 226/2015 Самченко Т.Є. переведено на роботу на посаді судді Заводського районного суду міста Дніпродзержинська Дніпропетровської області.
На момент складення Самченко Т.Є. присяги судді діяли положення Закону України «Про судоустрій і статус суддів» № 213-VIII (у редакції від 28 березня 2015 року).
Відповідно до частини першої статті 56 цього закону особа, вперше призначена на посаду судді, набуває повноважень судді після складення присяги судді.
Отже, Самченко Т.Є. набула повноважень судді 31 березня 2015 року.
Зазначеним законом також були встановлені вимоги щодо несумісності.
Так, згідно з частиною другою статті 54 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» № 213-VIII (у редакції від 28 березня 2015 року) суддя не має права поєднувати свою діяльність із підприємницькою або адвокатською діяльністю, будь-якою іншою оплачуваною роботою (крім викладацької, наукової і творчої діяльності), а також входити до складу керівного органу чи наглядової ради підприємства або організації, що має на меті одержання прибутку.
Також встановлено, що 23 жовтня 2018 року до Вищої ради правосуддя (далі – ВРП) надійшла заява про порушення Самченко Т.Є. вимог щодо несумісності у зв’язку з наявністю в неї часток у вказаних вище підприємствах після набуття повноважень судді 31 березня 2015 року.
За результатом розгляду заяви ВРП ухвалила рішення від 05 березня 2019 року про відсутність порушення суддею вимог щодо несумісності, пов’язаних з участю у вказаних підприємствах.
З урахуванням рішення ВРП Комісія дослідила досьє Самченко Т.Є. та не встановила обставин, які б свідчили, що суддя здійснювала будь-яку діяльність, пов’язану з управлінням товариством та його підприємницькою діяльністю. Відомості про те, що суддя обіймала керівні посади в підприємстві або отримала дивіденди, у Комісії відсутні. У суддівському досьє Самченко Т.Є. наявна копія протоколу загальних зборів ТОВ «Донецькспецресурс», згідно з яким суддя приймала рішення як учасник товариства щодо зміни його назви. Інших протоколів або їх копій про участь судді у загальних зборах підприємства в Комісії немає.
Самченко Т.Є. не приймала судових рішень у справах за участю вказаних вище підприємств, їх учасників або посадових осіб.
Водночас Комісією встановлено, що на момент набуття повноважень судді 31 березня 2015 року були чинними положення Закону України «Про запобігання корупції» (у редакції від 04 березня 2015 року).
Відповідно до частини першої статті 36 Закону України «Про запобігання корупції» (у редакції від 04 березня 2015 року) особи, зазначені в пункті 1, підпункті «а» пункту 2 частини першої статті 3 цього Закону, зобов’язані протягом 30 днів після призначення (обрання) на посаду передати в управління іншій особі належні їм підприємства та корпоративні права у порядку, встановленому законом.
Згідно з підпунктом «ґ» пункту 1 частини першої статті 3 Закону України «Про запобігання корупції» до суб’єктів, на яких поширюється дія цього закону належать, зокрема, судді.
Відповідно до статті 36 Закону України «Про запобігання корупції» обов’язок у судді передати корпоративні права в управління іншій особі виникає саме з моменту призначення на посаду, а не з набуттям повноважень судді.
Водночас згідно з рішенням Конституційного Суду України від 13 березня 2012 року № 6-рп/2012 положення Закону України «Про засади запобігання і протидії корупції» від 07 квітня 2011 року № 3206-VI (пункт 2 частини першої статті 7, зокрема щодо заборони суддям брати участь у загальних зборах підприємства або організації, що має на меті одержання прибутку), визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними).
Отже, у судді виник обов’язок передати в управління іншій особі належні їй корпоративні права, зокрема частку в ТОВ «ДСР», протягом 30 днів після призначення її суддею вперше згідно з Указом Президента України від 17 січня 2014 року.
Закон України «Про судоустрій і статус суддів» № 1402-VIII набрав чинності 30 вересня 2016 року.
Частиною третьою статті 54 Закону (у редакції від 02 червня 2016 року) передбачено, що на осіб, які є власниками акцій або володіють іншими корпоративними правами чи мають інші майнові права або інший майновий інтерес у діяльності будь-якої юридичної особи, що має на меті отримання прибутку, покладено обов’язок передати такі акції (корпоративні права) або інші відповідні права в управління незалежній третій особі (без права надання інструкцій такій особі щодо розпорядження такими акціями, корпоративними або іншими правами, або щодо реалізації прав, які з них виникають) на час перебування на посаді судді.
Таким чином, визначений Законом обов’язок передати в управління іншій особі належні судді корпоративні права виникає з моменту набрання Законом чинності, тобто з 30 вересня 2016 року. Такий обов’язок є аналогічним обов’язку, визначеному Законом України «Про запобігання корупції».
Статті Закону України «Про судоустрій і статус суддів» № 1402-VIII та Закону України «Про запобігання корупції» були чинними у зазначених редакціях без змін включно до моменту відчуження суддею частки у ТОВ «ДСР».
У Висновку № 3 (2002) Консультативної ради європейських суддів зазначено, що під особливою природою судових функцій, а також необхідністю підтримувати гідність судового інституту й захищати суддів від всіх видів тиску мається на увазі те, що судді повинні поводитися таким чином, щоб уникати конфліктів інтересів або зловживання своїми повноваженнями. Це вимагає від суддів відмови від будь-якої професійної діяльності, що могла би відволікти їх від виконання суддівських обов’язків або призвести до упередженості при їх виконанні.
Відповідно до статті 16 Кодексу суддівської етики суддя повинен надавати пріоритет здійсненню правосуддя над усіма іншими видами діяльності.
Комісія дійшла висновку, що Самченко Т.Є. порушено порядок передачі в управління іншій особі належних їй корпоративних прав, визначений законодавством. Водночас номінальна участь судді у товаристві не спричинила обставин, які б могли відволікти її від виконання суддівських обов’язків або призвести до упередженості при їх виконанні.
Також Комісія не вбачає прямого умислу в діях судді, направленого на порушення професійної етики або недотримання вимог доброчесності, оскільки суддя фактично не користувалась правами учасника товариства та самоусунулась від участі в його діяльності.
Комісією не встановлено ознак реального конфлікту інтересів у діях судді у зв’язку з наявністю корпоративних прав.
Водночас Комісія зауважує, що згідно з Кодексом суддівської етики суддя повинен бути прикладом неухильного додержання вимог закону і принципу верховенства права, присяги судді, а також дотримання високих стандартів поведінки з метою зміцнення довіри громадян у чесність, незалежність, неупередженість та справедливість суду. Суддя має докладати всіх зусиль, для того щоб, на думку розсудливої, законослухняної та поінформованої людини, його поведінка була бездоганною (рішення Верховного Суду від 22 березня 2018 року у справі № 800/219/17).
Наведені факти, на переконання Комісії, не можуть вважатись достатніми для визнання Самченко Т.Є. недоброчесною, проте негативно впливають на оцінку вказаного критерію, оскільки свідчать про недостатні зусилля судді дотримуватися високого стандарту професійної етики і доброчесності.
5. Додатково ГРД надала Комісії інформацію, яка сама по собі не стала підставою для висновку, але потребувала пояснення судді:
1) у суддівському досьє суддя вказує, що з жовтня 2017 року до моменту подання анкети судді суддя проживала у Дніпропетровській області Петриківського району селі Єлизаветівка. У деклараціях зазначено, що в період з 2017 до 2018 року вона проживала за однією адресою, а у 2019 році – за іншою адресою у цьому ж населеному пункті.
Комісією під час дослідження досьє встановлено, що у пункті 10 розділу 3 «Об’єкти нерухомості» декларації за 2017 рік суддя зазначила відомості про житловий будинок, розташований у селі Єлизаветівка. Стосовно вартості, загальної площі, дати набуття та типу права суддя обрала позначку «Член сім’ї не надав інформацію», водночас у розділі 2.1 «Інформація про суб’єкта декларування» декларації цю адресу вказано як місце фактичного проживання.
Водночас у пункті 10 розділу 3 «Об’єкти нерухомості» декларації за 2019 рік суддею зазначено відомості про житловий будинок, розташований за схожою адресою у селі Єлизаветівка, яким чоловік судді безоплатно користувався.
Стосовно наведеного суддя надала письмові пояснення, що вона проживала в одному й тому ж самому будинку, та надала довідку про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи від 31 липня 2018 року, у якій вказано адресу проживання. Самченко Т.Є. пояснила, що місця проживання не змінювала.
Також суддя зазначила, що будинок було надано в безоплатне користування її майбутньому чоловікові його приятелями, які не проживали в ньому тривалий час. Суддя разом із дітьми та майбутнім чоловіком проживали в будинку, сплачуючи лише комунальні платежі та утримуючи його за свій рахунок.
Комісія врахувала пояснення Самченко Т.Є. та дійшла висновку, що вказані відомості не впливають на оцінку відповідності судді критеріям професійної етики та доброчесності.
2) за даними суддівського досьє, протягом 2014–2015 років суддя відвідувала територію російської федерації. ГРД зазначила, що відповідно до пояснень Самченко Т.Є. нагальною потребою відвідати країну-агресора була необхідність підтримання соціальних зв’язків із друзями та хресною мамою.
Суддя пояснила Комісії, що відвідувала хворого родича та придбавала ліки сину. Після прийняття присяги суддя територію російської федерації не відвідувала.
Відомості щодо порушення Самченко Т.Є. норм чинного законодавства під час перетину кордону відсутні. Після складання присяги суддя не відвідувала територію російської федерації.
Комісія врахувала пояснення судді та дійшла висновку, що вказані відомості не впливають на оцінку відповідності судді критеріям професійної етики та доброчесності.
3) у період з 2016 до 2019 року в батька та матері Самченко Т.Є. з’явилось 8 квартир та 5 автомобілів.
Суддя пояснила Комісії, що батьками придбано майно за рахунок підприємницької діяльності та заощаджених коштів.
Комісією встановлено, що придбане майно відповідало майновому стану батьків, характеру їх економічної діяльності та розмірам офіційних доходів на момент набуття.
Крім того, під час дослідження досьє Комісією встановлено таке.
У пункті 10 розділу 3 «Об’єкти нерухомості» декларації за 2020 рік суддя зазначила відомості про житловий будинок, розташований за у селі Єлизаветівка, який набув її чоловік у власність 01 липня 2020 року за 341 280,00 грн.
Водночас відповідно до відомостей з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об’єктів нерухомого майна на вказаний будинок було накладено обтяження для забезпечення зобов’язання в розмірі 113 000,00 доларів США.
Суддя пояснила, що житловий будинок було придбано за результатом відкритих електронних торгів на платформі ДП «СЕТАМ», вартість лоту визначалась державним виконавцем.
Комісією встановлено, що згідно з відомостями з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно право власності чоловіка судді на вказаний житловий будинок зареєстровано на підставі нотаріально посвідченого свідоцтва. Це свідоцтво видане на підставі акта про проведені електронні торги, складеного приватним виконавцем виконавчого округу Дніпропетровської області 17 березня 2020 року. Зазначена у свідоцтві вартість вказаного житлового будинку відповідає вартості, зазначеній суддею в декларації.
Керуючись пунктом 20 розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення», статтями 88, 93, 101 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», абзацом шостим пункту 13 розділу III «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про Вищу раду правосуддя», Вища кваліфікаційна комісія суддів України тринадцятьма голосами «за», одним «проти»
вирішила:
1. Визнати суддю Заводського районного суду міста Дніпродзержинська Дніпропетровської області Самченко Тамару Євгеніївну такою, що відповідає займаній посаді.
2. Внести рекомендацію Вищій раді правосуддя щодо призначення Самченко Тамари Євгеніївни на посаду судді Заводського районного суду міста Дніпродзержинська Дніпропетровської області.
Головуючий Роман ІГНАТОВ «за»
Члени Комісії: Михайло БОГОНІС «за»
Людмила ВОЛКОВА «за»
Віталій ГАЦЕЛЮК «за»
Ярослав ДУХ «проти»
Надія КОБЕЦЬКА «за»
Олег КОЛІУШ «за»
Руслан МЕЛЬНИК «за»
Олексій ОМЕЛЬЯН «за»
Андрій ПАСІЧНИК «за»
Роман САБОДАШ «за»
Руслан СИДОРОВИЧ «за»
Сергій ЧУМАК «за»
Галина ШЕВЧУК «за»
