X

Про розгляд питання щодо підтримки рішення колегії Комісії, ухваленого в межах процедури кваліфікаційного оцінювання суддів місцевих та апеляційних судів на відповідність займаній посаді

Вища кваліфікаційна комісія суддів України
Рішення
16.01.2024
12/ко-24
Про розгляд питання щодо підтримки рішення колегії Комісії, ухваленого в межах процедури кваліфікаційного оцінювання суддів місцевих та апеляційних судів на відповідність займаній посаді

Вища кваліфікаційна комісія суддів України у пленарному складі:

головуючого – Сидоровича Р.М.,

членів Комісії: Богоноса М.Б., Волкової Л.М. (доповідач), Гацелюка В.О., Духа Я.М., Кидисюка Р.А., Кобецької Н.Р., Коліуша О.Л., Мельника Р.І., Омельяна О.С., Пасічника А.В., Сабодаша Р.Б., Чумака С.Ю., Шевчук Г.М.,

розглянувши питання про підтримку рішення колегії Комісії, ухваленого в межах процедури кваліфікаційного оцінювання суддів місцевих та апеляційних судів на відповідність займаній посаді,

встановила:

  Інформація про кар’єру судді та проходження кваліфікаційного оцінювання.

Указом Президента України від 13 травня 2009 року № 323/2009 «Про призначення суддів» Сергу Світлану Михайлівну призначено строком на 5 років на посаду судді Полтавського окружного адміністративного суду.

Рішенням Комісії від 07 червня 2018 року № 133/зп-18 призначено кваліфікаційне оцінювання суддів місцевих та апеляційних судів на відповідність займаній посаді, зокрема судді Полтавського окружного адміністративного суду Серги С.М.

До Комісії 15 жовтня 2019 року електронною поштою надійшов висновок Громадської ради доброчесності (далі – ГРД) про невідповідність судді Полтавського окружного адміністративного суду Серги С.М. критеріям доброчесності та професійної етики:

- суддя свавільно встановила обмеження в реалізації права на мирні зібрання, що нівелювало реалізацію свободи мирних зібрань (наприклад, необмеженому колу осіб і (або) на тривалий час і (або) щодо необмеженого місця). Суддя ухвалила рішення, обумовлене політичними мотивами.

Так, постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 23 листопада 2013 року у справі № 816/6725/13-а суддя встановила обмеження щодо реалізації права на мирні зібрання шляхом заборони необмеженому колу осіб на необмежений час проводити мирні зібрання в центрі міста Полтави.

За результатом розгляду дисциплінарної справи, відкритої за заявою заступника прокурора Полтавської області Ковальчука А. про проведення спеціальної перевірки стосовно судді відповідно до Закону України «Про відновлення довіри до судової влади в Україні» у зв’язку з ухваленням вказаного судового рішення, рішенням Першої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 24 березня 2017 року № 599/1дп/15-17 встановлено, що суддя Серга С.М. вчинила істотний дисциплінарний проступок, який порочить звання судді і підриває авторитет правосуддя. За результатами розгляду дисциплінарної справи прийнято рішення про притягнення судді до дисциплінарної відповідальності та застосовано до неї стягнення у вигляді подання про звільнення судді з посади.  

Вища рада правосуддя рішенням від 15 серпня 2017 року № 2435/0/15-17 скасувала рішення Першої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 24 березня 2017 року № 599/1дп/15-17, мотивуючи тим, що допущені суддею порушення під час розгляду справи № 816/6725/13-а і прийняття рішення не містять ознак істотного дисциплінарного проступку, натомість містять ознаки дисциплінарного проступку. Через сплив строків притягнення до відповідальності дисциплінарне провадження було закрито.

07 листопада 2017 року Вища рада правосуддя своїм рішенням № 3601/0/15-17, оцінивши в сукупності зазначені факти та обставини, дійшла висновку, що вони є обставинами, які можуть негативно вплинути на суспільну довіру до судової влади у зв’язку з призначенням Серги С.М. на посаду судді Полтавського окружного адміністративного суду. Тому, ВРП відмовила у внесенні подання Президентові України про призначення Серги С.М. на посаду судді Полтавського окружного адміністративного суду. Зазначене рішення скасував Верховний Суд (рішення Касаційного адміністративного суду № 74029081, постанова Великої палати № 78268051).

Водночас Громадська рада доброчесності (далі – ГРД) зазначає, що відсутність в діях судді дисциплінарного проступку не є автоматичним підтвердженням її доброчесності. Наголошує, що прийняття суддею постанови Полтавського окружного адміністративного суду від 23 листопада 2013 року у справі № 816/6725/13-а є випадком свавільного обмеження конституційних прав і свобод громадян, включно зі свободою мирних зібрань, а тому поведінка судді є такою, що не відповідає критерію доброчесності.

Рішенням Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 10 травня 2018 року, залишеним без змін постановою Великої Палати Верховного Суду від 22 листопада 2018 року, у справі визнано протиправним та скасовано рішення Вищої ради правосуддя від 07 листопада 2017 року про відмову у внесенні подання Президентові України про призначення Серги С.М. на посаду судді Полтавського окружного адміністративного суду.

Рішенням Комісії у складі колегії від 15 жовтня 2019 року № 1050/ко-19 визначено, що суддя  Полтавського окружного адміністративного суду Серга С.М. за результатами кваліфікаційного оцінювання суддів місцевих та апеляційних судів на відповідність займаній посаді набрала 704,25 бала, суддю Полтавського окружного адміністративного суду Сергу С.М. визнано такою, що відповідає займаній посаді.

У цьому рішенні Комісії вказано, що воно набирає чинності в порядку, визначеному підпунктом 4.10.5 пункту 4.10 розділу IV Регламенту Вищої кваліфікаційної комісії суддів України (далі – Регламент) (у редакції, чинній на момент ухвалення рішення Комісії від 15 жовтня 2019 року № 1050/ко-19).

Рішенням Вищої ради правосуддя від 22 жовтня 2019 року № 2778/0/15-19 внесено подання Президентові України про призначення Серги С.М. на посаду судді Полтавського окружного адміністративного суду.

З метою вирішення питання продовження процедур оцінювання за рішенням Комісії від 20 липня 2023 року № 34/зп-23 здійснено повторний автоматизований розподіл справ між членами Вищої кваліфікаційної комісії суддів України.

Згідно з протоколом повторного розподілу між членами Комісії від 26 липня 2023 року доповідачем у справі визначено члена Комісії Волкову Л.М.

На підставі викладеного вище Комісія продовжила процедуру кваліфікаційного оцінювання, зокрема, стосовно судді Серги С.М. зі стадії підтримки рішення колегії пленарним складом Комісії.

На адресу Комісії 09 січня 2024 року від ГРД надійшов висновок у новій редакції про невідповідність судді Серги С.М. критеріям доброчесності та професійної етики, у якому також враховано висновок ГРД від 2019 року.

Також ГРД надала інформацію, яка сама по собі не стала підставою для висновку, але потребує, на думку ГРД, пояснень судді.

На адресу Комісії 08 січня 2024 року від Серги С.М. надійшли пояснення стосовно висновку ГРД. Суддя висловила незгоду з висновком та навела власні аргументи на спростування надісланої ГРД інформації.

 

Норми права та їх застосування.

 

Згідно з підпунктом 4 пункту 161 розділу XV «Перехідні положення» Конституції України відповідність займаній посаді судді, якого призначено на посаду строком на п’ять років або обрано суддею безстроково до набрання чинності Законом України «Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)», має бути оцінена в порядку, визначеному законом. Виявлення за результатами такого оцінювання невідповідності судді займаній посаді за критеріями компетентності, професійної етики або доброчесності чи відмова судді від такого оцінювання є підставою для звільнення судді з посади.

Частиною першою пункту 20 розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (далі – Закон) передбачено, що відповідність займаній посаді судді, якого призначено на посаду строком на п’ять років або обрано суддею безстроково до набрання чинності Законом України «Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)», оцінюється колегіями Вищої кваліфікаційної комісії суддів України в порядку, визначеному цим Законом, за правилами, які діяли до дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та деяких законодавчих актів України щодо удосконалення процедур суддівської кар’єри», та з урахуванням особливостей, передбачених цим розділом.

Відповідно до частини другої пункту 20 розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону за результатами такого оцінювання колегія Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, а у випадках, передбачених цим Законом, - пленарний склад Комісії, ухвалює рішення про відповідність або невідповідність судді займаній посаді. Таке рішення ухвалюється за правилами, передбаченими цим Законом для ухвалення рішення про підтвердження або про непідтвердження здатності судді (кандидата на посаду судді) здійснювати правосуддя у відповідному суді.

Частиною третьою пункту 20 розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону передбачено, що виявлення за результатами такого оцінювання невідповідності судді займаній посаді за критеріями компетентності, професійної етики або доброчесності чи відмова судді від такого оцінювання є підставою для звільнення судді з посади за рішенням Вищої ради правосуддя на підставі подання відповідної колегії або пленарного складу Вищої кваліфікаційної комісії суддів України.

Згідно з частиною першою статті 83 Закону кваліфікаційне оцінювання проводиться Вищою кваліфікаційною комісією суддів України з метою визначення здатності судді (кандидата на посаду судді) здійснювати правосуддя у відповідному суді за визначеними законом критеріями.

Відповідно до частини другої статті 83 Закону критеріями кваліфікаційного оцінювання є:

1) компетентність (професійна, особиста, соціальна тощо);

2) професійна етика;

3) доброчесність.

Згідно з частиною першою статті 88 Закону Комісія ухвалює мотивоване рішення про підтвердження або непідтвердження здатності судді (кандидата на посаду судді) здійснювати правосуддя у відповідному суді.

Якщо Громадська рада доброчесності у своєму висновку встановила, що суддя (кандидат на посаду судді) не відповідає критеріям професійної етики та доброчесності, Вища кваліфікаційна комісія суддів України може ухвалити вмотивоване рішення про підтвердження здатності такого судді (кандидата на посаду судді) здійснювати правосуддя у відповідному суді лише у разі, якщо таке рішення підтримане двома третинами голосів призначених членів Комісії, але не менше ніж дев’ятьма голосами.

 

Результати кваліфікаційного оцінювання судді на відповідність займаній посаді.

 

Рішенням Комісії у складі колегії від 15 жовтня 2019 року № 1050/ко-19 суддю Полтавського окружного адміністративного суду Сергу С.М. визнано такою, що відповідає займаній посаді.

Указане рішення обґрунтовано тим, що Серга С.М. склала анонімне письмове тестування, за результатами якого набрала 87,75 бала. За результатами виконаного практичного завдання суддя набрала 83,5 бала. На етапі складення іспиту суддя загалом набрала 171,25 бала. За критерієм компетентності (професійної, особистої та соціальної) Серга С.М. набрала 369,25 бала, за критерієм професійної етики, оціненим за показниками, визначеними пунктом 8 глави 2 розділу II Положення про порядок та методологію кваліфікаційного оцінювання, показники відповідності критеріям кваліфікаційного оцінювання та засоби їх встановлення (далі – Положення), – 185 балів, за критерієм доброчесності, оціненим за показниками, визначеними пунктом 9 глави 2 розділу II Положення, – 150 балів.

За результатами кваліфікаційного оцінювання суддя Полтавського окружного адміністративного суду Серга С.М. набрала 704,25 бала, що становить більше 67 відсотків від суми максимально можливих балів за всіма критеріями. Тому Комісія у складі колегії дійшла висновку про відповідність судді Полтавського окружного адміністративного суду Серги С.М. займаній посаді.

Стосовно висновку ГРД від 2019 року Комісія зазначила, що суддя Серга С.М. у своїх усних та письмових поясненнях звернула увагу, що Полтавським окружним адміністративним судом постановою від 23 листопада 2013 року у справі № 816/6725/13-а задоволено позов виконавчого комітету Полтавської міської ради до Полтавської міської організації всеукраїнської молодіжної громадської організації «Молоді регіони» про обмеження права на мирні зібрання.

Встановлено обмеження права на мирні зібрання шляхом заборони Полтавській міській організації всеукраїнської молодіжної громадської організації «Молоді регіони» та будь-яким іншим особам проводити мирні зібрання з 24 листопада 2013 року в місті Полтаві на площі біля Полтавського академічного обласного українського музично-драматичного театру імені Миколи Гоголя (м. Полтава, вул. Жовтнева, 23), на території перед адміністративною будівлею виконавчого комітету Полтавської міської ради (м. Полтава, вул. Жовтнева, 36), на території Корпусного парку м. Полтави та заборони встановлювати малі архітектурні форми у вигляді наметів, кіосків, навісів, у тому числі тимчасових та пересувних, використовувати звукопідсилювальну техніку, світлове обладнання, відеообладнання, автономне енергозбереження (генератор електричного живлення).

Зокрема, суддя Серга С.М. зазначила, що при ухваленні судового рішення було враховано лист Полтавського міського управління Управління Міністерства внутрішніх справ України в Полтавській області від 23 листопада 2013 року № 4/13777, яким було констатовано ускладненість забезпечення громадського порядку одночасно біля Полтавського академічного обласного українського музично-драматичного театру імені Миколи Гоголя, на території перед адміністративною будівлею виконавчого комітету Полтавської міської ради та на території Корпусного парку м. Полтави та з проханням звернутися до суду з метою ухвалення рішення щодо обмеження права в проведенні будь-яких акцій протесту в центральній частині м. Полтава.

Водночас у листі виконавчого комітету Полтавської міської ради від 07 липня 2017 року № 04.2-68/270-зі йдеться, що кількість повідомлень про проведення мирних зібрань в м. Полтава за 2013 рік становила 210; кількість повідомлень про проведення проведених мирних зібрань в м. Полтава за 2014 рік становила 225; кількість повідомлень про проведення мирних зібрань в м. Полтава за 2015 рік становила 723; кількість повідомлень про проведення проведених мирних зібрань в м. Полтава за 2016 рік – 250; кількість повідомлень про проведення мирних зібрань в м. Полтава за півроку 2017 – 100.

Окрім цього, у листі виконавчого комітету зазначено, що інформація про проведення масових заходів за 2013–2015 роки не збереглася. У 2013 році до Полтавського окружного адміністративного суду було подано два позови. Протягом 2014–2017 років до суду позови про обмеження права на мирні зібрання не подавалися. У 2016 році на площі біля Полтавського обласного українського музично-драматичного театру імені Миколи Гоголя відбулося 36 заходів. На території перед будівлею виконавчого комітету Полтавської міської ради відбулося 4 заходи. На території Корпусного парку відбулося 23 заходи. У 2017 році на площі біля Полтавського обласного українського музично-драматичного театру імені Миколи Гоголя – 34 заходи. На території перед будівлею виконавчого комітету Полтавської міської ради – 6 заходів. На території Корпусного парку – 18 заходів.

Таким чином, виконавчий комітет Полтавської міської ради зазначив, що постанова Полтавського окружного адміністративного суду від 23 листопада 2013 року у справі № 816/6725/13-а не вплинула на проведення загальноміських заходів за вказаними адресами.

Комісією також враховано той факт, що Першою Дисциплінарною палатою ВРП встановлено, що під час розгляду справи № 816/6725/13-а суддею Сергою С.М. не було належним чином досліджено всіх обставин справи, не забезпечено повного, всебічного та об’єктивного її розгляду в порядку, встановленому процесуальним законом, а ухваленою за результатами розгляду постановою по суті встановлено не обмеження права на мирні зібрання, а повну заборону на реалізацію цього права невизначеному колу осіб на зазначеній території та на невизначений термін.

Дії, що були предметом перевірки Першої дисциплінарної палати ВРП, вчинені суддею Полтавського окружного адміністративного суду Сергою С.М. у період загострення соціального конфлікту з 21 листопада 2013 року до набрання чинності Законом України «Про недопущення переслідування та покарання осіб з приводу подій, які мали місце під час проведення мирних зібрань, та визнання такими, що втратили чинність, деяких законів України».

За результатами розгляду дисциплінарної справи Перша дисциплінарна палата ВРП дійшла висновку про наявність у діях судді Серги С.М. складу порушення присяги, який відповідає складу істотного дисциплінарного проступку, який порочить звання судді і підриває авторитет правосуддя.

Першою Дисциплінарною палатою ВРП 24 березня 2017 року ухвалено рішення № 599/1дп/15-17 про притягнення судді Полтавського окружного адміністративного суду Серги С.М. до дисциплінарної відповідальності та застосування дисциплінарного стягнення у виді подання про звільнення судді з посади.

Не погоджуючись з рішенням Першої Дисциплінарної палати ВРП, суддя Серга С.М. 21 квітня 2017 року звернулася до ВРП зі скаргою, в якій просила скасувати рішення Дисциплінарної палати та закрити дисциплінарне провадження.

За результатами розгляду скарги Серги С.М. ВРП своїм рішенням від 15 серпня 2017 року № 2435/0/15-17 скасувала рішення Першої Дисциплінарної палати ВРП про притягнення судді Полтавського окружного адміністративного суду Серги С.М. до дисциплінарної відповідальності та застосування дисциплінарного стягнення у виді подання про звільнення судді з посади.

Цим рішенням, зокрема, встановлено, що в результаті прийняття суддею Сергою С.М. постанови від 23 листопада 2013 року у справі № 816/6725/13-а негативних наслідків не настало, а також ураховано характеризуючі обставини, зокрема повідомлення Полтавського окружного адміністративного суду про те, що Серга С.М. інших рішень, які могли бути предметом перевірки відповідно до частини першої статті 3 Закону України «Про відновлення довіри», не приймала.

Водночас Комісія взяла до уваги Постанову Великої Палати Верховного Суду від 22 листопада 2018 року, якою рішення Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 10 травня 2018 року залишено без змін. У вказаній вище Постанові Великою Палатою Верховного Суду встановлено, що ВРП необґрунтовано відмовила Серзі С.М. у внесенні Президентові України подання про призначення її на посаду судді Полтавського окружного адміністративного суду, оскільки обставини і факти, які були встановлені Першою Дисциплінарною Палатою ВРП і на яких ґрунтується рішення про притягнення судді Полтавського окружного адміністративного суду Серги С.М. до дисциплінарної відповідальності та застосування дисциплінарного стягнення у виді подання про звільнення судді з посади, спростовані ВРП у рішенні від 15 серпня 2017 року.

 

Висновок ГРД у новій редакції.

 

У висновку ГРД у новій редакції про невідповідність судді Серги С.М. критеріям доброчесності та професійної етики від 09 січня 2024 року зазначено таке:

1. Суддя свавільно встановила обмеження у реалізації права на мирні зібрання, що нівелювало реалізацію свободи мирних зібрань (наприклад, необмеженому колу осіб і (або) на тривалий час і (або) щодо необмеженого місця). Суддя ухвалила постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 23 листопада 2013 року у справі № 816/6725/13-а, яка обумовлена політичними мотивами.

Суддя Серга С.М. постановою від 23 листопада 2013 року у справі № 816/6725/13-а встановила обмеження щодо реалізації права на мирні зібрання шляхом заборони необмеженому колу осіб на необмежений час проводити мирні зібрання в центрі Полтави, а саме на площі біля Полтавського академічного обласного українського музично-драматичного театру імені Миколи Гоголя (м. Полтава, вул. Жовтнева, 23), на території перед адміністративною будівлею виконавчого комітету Полтавської міської ради (м. Полтава, вул. Жовтнева, 36), на території Корпусного парку м. Полтави.

Зі змісту постанови від 23 листопада 2013 року не зрозуміло, чи суддею враховувався принцип пропорційності втручання, які саме докази досліджувались судом та стали вирішальними для обмеження права на мирні зібрання необмеженому колу осіб в необмежений проміжок часу, оскільки в постанові від 23 листопада 2013 року суд обмежився виключно загальними висновками.

ГРД також встановлено, що Перша Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя у рішенні від 24 березня 2017 року № 599/1дп/15-17 дійшла висновку, що суддя вчинила істотний дисциплінарний проступок, який порочить звання судді і підриває авторитет правосуддя. «В дисциплінарній справі встановлені факти, які свідчать про те, що при розгляді справи в період з 21 листопада 2013 року до дня набрання чинності Законом України «Про недопущення переслідування та покарання осіб з приводу подій, які мали місце під час проведення мирних зібрань, та визнання такими, що втратили чинність, деяких законів України» суддя Серга С.М. при фактичній відсутності спору між сторонами в справі № 816/6725/13-а з грубими порушеннями норм матеріального та процесуального права встановила заборону проведення мирних зібрань на великій території без часових обмежень та необмеженому колу осіб, чим створила безпідставну перешкоду в реалізації вказаного права. Ці дії є такими, що порочать звання судді, підривають авторитет правосуддя та суспільну довіру до суду».

Окрему увагу ГРД звертає на обставини, що встановлені в наведеному рішенні ВРП: «Крім того, з матеріалів справи № 816/6725/13-а вбачається, що суддя Серга С.М. без будь-якої правової підстави долучила до матеріалів справи лист від імені відповідача, наданий представником позивача про розгляд справи без участі відповідача, та не з’ясувала, яка саме особа була уповноваженою підписувати та подавати до суду будь-які документи від імені відповідача. При цьому під час розгляду справи суддя Серга С.М. не встановлювала тієї обставини, чи дійсно відповідач – Полтавська міська організація всеукраїнської молодіжної громадської організації «Молоді регіони» мав намір проводити мирні зібрання, що, фактично, свідчить про відсутність дійсного спору між сторонами у цій справі та вказує на те, що єдиною метою звернення виконавчого комітету Полтавської міської ради до суду було встановлення заборони проведення мирних зібрань будь-яким особам».

Дії, які були предметом перевірки Першої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя, за результатами якої встановлено грубі порушення норм матеріального та процесуального права, вчинені суддею Полтавського окружного адміністративного суду Сергою С.М. у період загострення соціального конфлікту з 21 листопада 2013 року до дня набрання чинності Законом України «Про недопущення переслідування та покарання осіб з приводу подій, які мали місце під час проведення мирних зібрань, та визнання такими, що втратили чинність, деяких законів України».

За результатами розгляду дисциплінарної справи прийнято рішення про притягнення судді до дисциплінарної відповідальності та застосування до неї стягнення у вигляді подання про звільнення судді з посади.

Вища рада правосуддя рішенням № 2435/0/15-17 від 15 серпня 2017 року скасувала рішення Першої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 24 березня 2017 року № 599/1дп/15-17, мотивуючи тим, що допущені суддею порушення під час розгляду справи № 816/6725/13-а і прийняття рішення не містять ознак істотного дисциплінарного проступку, натомість містять ознаки дисциплінарного проступку. Через сплив строків притягнення до відповідальності дисциплінарне провадження було закрито.

Згодом, 07 листопада 2017 року, Вища рада правосуддя своїм рішенням № 3601/0/15-17, оцінивши в сукупності зазначені факти та обставини, дійшла висновку, що вони є обставинами, які можуть негативно вплинути на суспільну довіру до судової влади у зв’язку з призначенням Серги С.М. на посаду судді Полтавського окружного адміністративного суду. Тому ВРП відмовила у внесенні подання Президентові України про призначення Серги С.М. на посаду судді Полтавського окружного адміністративного суду.

Зазначене рішення Вищої ради правосуддя надалі стало предметом розгляду Верховним Судом в межах справи № 800/539/17.

Так, рішенням Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 10 травня 2018 року у справі № 800/539/17 частково задоволено позов Серги С.М. до Вищої ради правосуддя, зокрема визнано протиправним та скасовано рішення Вищої ради правосуддя від 07 листопада 2017 року № 3601/0/15-17 про відмову у внесенні подання Президентові України про призначення Серги С.М. на посаду судді Полтавського окружного адміністративного суду.

Вища рада правосуддя звернулася до Великої Палати Верховного Суду з апеляційною скаргою на рішення Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду. Постановою Великої Палати Верховного Суду від 22 листопада 2018 року апеляційну скаргу Вищої ради правосуддя залишено без задоволення, а рішення Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 10 травня 2018 року – без змін.

Рішенням Вищої ради правосуддя № 2778/0/15-19 від 22 жовтня 2019 року було внесено подання Президентові України про призначення Серги С.М. на посаду судді Полтавського окружного адміністративного суду. Суддя була присутня під час вирішення ВРП вказаного питання.

ГРД зазначає, що на відміну від Вищої ради правосуддя і Верховного Суду, не розглядає поведінку судді під кутом зору складу дисциплінарного проступку, а надає оцінку діям судді від імені громадськості з огляду на критерії доброчесності та професійної етики. Відсутність в діях судді дисциплінарного проступку не є автоматичним підтвердженням її доброчесності.  

Вважає, що свавільність при прийнятті суддею рішення від 23 листопада 2013 року у справі № 816/6725/13-а очевидна, адже заборона проводити мирні зібрання стосувалася будь-яких осіб, а не лише відповідача, і встановлювалася на необмежений час, отже, відкривала можливості силовим структурам на виконання рішення суду застосовувати силу до громадян, які хотіли реалізувати своє конституційне право.

У поясненнях до ВРП суддя звертала увагу, що її рішення не мало негативних наслідків, однак з такою позицією ГРД не погоджується, оскільки сам факт її незаконних дій призвів до тяжких наслідків у вигляді істотного підриву авторитету правосуддя.

Посилання судді Серги С.М. у засіданні Вищої ради правосуддя на те, що на території, де винесеним нею судовим рішенням було встановлено заборону реалізації права на мирні зібрання, всупереч такій забороні мирні зібрання відбувалися, свідчить не про відсутність негативних наслідків допущених суддею порушень, а, навпаки, про те, що несправедливий та абсурдний характер встановленої заборони призвів до того, що значна частина суспільства просто не сприйняла акт судової влади як документ, що підлягає обов’язковому виконанню. Було подано надзвичайно шкідливий приклад, який сприяв підриву авторитету судової влади та становленню зневажливого ставлення до судових рішень, авторитет яких є надзвичайно важливою цінністю, без яких існування демократичного суспільства та правової держави неможливі. Винесення свавільного судового рішення, яке є здійсненням правосуддя лише за формою, а за своєю суттю є неправосудним, істотно підриває авторитет судової влади, і як неправосудне, охоплюється ознаками одного із діянь, віднесених законом до порушення присяги судді та, відповідно, істотного дисциплінарного проступку.

Додатково ГРД надано Комісії інформацію, яка сама по собі не стала підставою для висновку, але потребує пояснення судді:

- 34 судові рішення, прийняті у період з серпня 2011 року по грудень 2011 року, суддя внесла до Єдиного державного реєстру судових рішень лише 24 вересня 2015 року, тобто із значним порушенням строку;

- рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 02 березня 2020 року в справі № 640/22724/19 визнано протиправним і скасовано висновок ГРД про невідповідність судді Полтавського окружного адміністративного суду Серги С.М. критеріям доброчесності та професійної етики, затверджений 11 жовтня 2019 року.

Оцінюючи вказані обставини, Комісія зауважує, що відповідно до Кодексу суддівської етики суддя повинен бути прикладом неухильного додержання вимог закону і принципу верховенства права, присяги судді, а також дотримання високих стандартів поведінки з метою зміцнення довіри громадян у чесність, незалежність, неупередженість та справедливість суду. Суддя має докладати всіх зусиль для того, щоб, на думку розсудливої, законослухняної та поінформованої людини, його поведінка була бездоганною (рішення Верховного Суду від 22 березня 2018 року у справі № 800/219/17).

У межах процедури кваліфікаційного оцінювання, з урахуванням мети і завдань його проведення може виникнути обґрунтований сумнів, який для обізнаного та розсудливого спостерігача вказує на наявність показників, що можуть свідчити про невідповідність судді критеріям професійної етики та доброчесності. При цьому під терміном «розсудливий спостерігач» для цілей кваліфікаційного оцінювання необхідно розуміти людину, чиї уявлення, стандарти поведінки відповідають тим, які зазвичай прийняті серед звичайних людей у нашому суспільстві.

У випадку виникнення такого сумніву обов’язком (повноваженням) Комісії є з’ясування й оцінка усіх аспектів життя і діяльності судді не лише професійного характеру, але й морально-етичного. Комісія з огляду на свій правовий статус повинна визначити, чи відповідає поведінка судді/кандидата на посаду судді основоположним принципам її регламентації, високі стандарти якої визначено, зокрема, у Бангалорських принципах поведінки суддів від 19 травня 2006 року (схвалені резолюцією Економічної та соціальної ради ООН від 27 липня 2006 року № 2006/23), а також у Кодексі суддівської етики (пункт 12 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16 червня 2022 року у справі № 9901/57/19).

Обґрунтований сумнів вважається таким, що виник, у тому числі, й з моменту надання ГРД висновку про невідповідність судді критеріям професійної етики та доброчесності або інформації стосовно судді.

І хоча Комісія вважає себе зобов’язаною вжити заходів до перевірки обставин, які стали підставою для надання висновку (інформації) ГРД, суддя повинен брати активну участь у спростуванні такого обґрунтованого сумніву. Використовуючи чіткі та переконливі докази, суддя має розвіяти обґрунтований сумнів у наявності індикатора (показника), що може свідчити про його невідповідність критеріям професійної етики та доброчесності. При цьому під стандартом доказування «чіткі та переконливі докази» Комісією для цілей кваліфікаційного оцінювання розуміються докази, які залишають у обізнаного та розсудливого стороннього спостерігача тверду віру або переконання в тому, що є висока ймовірність того, що фактичні твердження судді є правдою.

Якщо суддя не в змозі спростувати існування обставин, що можуть свідчити про його невідповідність критеріям професійної етики та доброчесності, то факти, які підтверджують наявність обґрунтованих сумнівів, мають бути у подальшому оцінені Комісією, оскільки вони мають вплив на авторитет судової влади і суддя усвідомлює необхідність його підтримання за тих чи інших обставин.

З огляду на викладене Комісія має виключити будь-які сумніви щодо походження майна, його добросовісного декларування або публічної поведінки судді не лише з точки зору вимог законодавства, але й з метою зміцнення переконання суспільства у чесності, незалежності, неупередженості та справедливості суддівського корпусу та для того, щоб, на думку розсудливої, законослухняної та поінформованої людини, поведінка та репутація судді були бездоганними (постанова Великої Палати Верховного Суду від 19 травня 2021 року у справі № 9901/124/19).

 

Аналіз обставин, зазначених у висновку ГРД.

 

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 23 листопада 2013 року у справі № 816/6725/13-а задоволено позов виконавчого комітету Полтавської міської ради до Полтавської міської організації всеукраїнської молодіжної громадської організації «Молоді регіони», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, Полтавське міське управління Управління Міністерства внутрішніх справ України у Полтавській області про обмеження права на мирні зібрання.

Встановлено обмеження права на мирні зібрання шляхом заборони Полтавській міській організації всеукраїнської молодіжної громадської організації «Молоді регіони» та будь-яким іншим особам проводити мирні зібрання з 24 листопада 2013 року в м. Полтаві на площі біля Полтавського академічного обласного українського музично-драматичного театру імені Миколи Гоголя (м. Полтава, вул. Жовтнева, 23), на території перед адміністративною будівлею виконавчого комітету Полтавської міської ради (м. Полтава, вул. Жовтнева, 36), на території Корпусного парку м. Полтави та заборони встановлювати малі архітектурні форми у вигляді наметів, кіосків, навісів, у тому числі тимчасових та пересувних, використовувати звукопідсилювальну техніку, світлове обладнання, відеообладнання, автономне енергозбереження (генератор електричного живлення).

Згідно зі статтею 2 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 07 липня 2010 року № 2453-VI (у редакції, чинній на момент розгляду та вирішення суддею Сергою С.М. вказаної вище справи) суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України.

Статтею 39 Конституції України гарантовано право громадянам збиратися мирно, без зброї, і проводити збори, мітинги, походи і демонстрації, про проведення яких завчасно сповіщаються органи виконавчої влади чи органи місцевого самоврядування.

Частиною другою статті 39 Конституції України встановлено, що обмеження щодо реалізації цього права (права на мирні зібрання) може встановлюватися судом відповідно до закону і лише в інтересах національної безпеки та громадського порядку – з метою запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров’я населення або захисту прав і свобод інших людей.

Конституційний Суд України в рішенні від 19 квітня 2001 року № 4-рп/2001 у справі № 1-30/2001 щодо офіційного тлумачення положення частини першої статті 39 Конституції України зазначив, що положення частини першої статті 39 Конституції України щодо завчасного сповіщення органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування про проведення зборів, мітингів, походів і демонстрацій в аспекті конституційного подання треба розуміти так, що організатори таких мирних зібрань мають сповістити зазначені органи про проведення цих заходів заздалегідь, тобто у прийнятні строки, що передують даті їх проведення. Ці строки не повинні обмежувати передбачене статтею 39 Конституції України право громадян, а мають служити його гарантією і водночас надавати можливість відповідним  органам виконавчої влади чи органам місцевого самоврядування вжити заходів щодо безперешкодного проведення громадянами зборів, мітингів, походів і демонстрацій, забезпечення громадського порядку, прав і свобод інших людей.

Також КСУ зазначив, що визначення конкретних строків завчасного сповіщення з урахуванням особливостей форм мирних зібрань, їх масовості, місця, часу проведення тощо є предметом законодавчого регулювання.

Особливості провадження у справах за адміністративними позовами суб’єктів владних повноважень про обмеження щодо реалізації права на мирні зібрання регламентуються Кодексом адміністративного судочинства України (далі – КАС України).

За приписами частини першої статті 182 КАС України органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування негайно після одержання повідомлення про проведення зборів, мітингів, походів, демонстрацій тощо мають право звернутися до окружного адміністративного суду за своїм місцезнаходженням із позовною заявою про заборону таких заходів чи про інше обмеження права на мирні зібрання (щодо місця чи часу їх проведення тощо).

Згідно з частиною п’ятою статті 182 КАС України суд задовольняє вимоги позивача в інтересах національної безпеки та громадського порядку в разі, якщо визнає, що проведення зборів, мітингів, походів, демонстрацій чи інших зібрань може створити реальну небезпеку заворушень чи вчинення кримінальних правопорушень, загрозу здоров’ю населення або правам і свободам інших людей. У постанові суду зазначається спосіб обмеження щодо реалізації права на мирні зібрання.

Завдання суду в цій категорії справ – забезпечити громадянам можливість реалізувати право збиратися мирно без шкоди їхнім та інших осіб правам та свободам.

Відповідно до Загальної декларації прав людини та статті 25 Міжнародного пакту про громадянські та політичні права кожен має право бути почутим та вносити свій вклад у рішення, що стосуються суспільства.

Згідно зі статтею 11 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (Європейська конвенція з прав людини) кожен має право на свободу мирних зібрань і свободу об’єднання з іншими особами, включаючи право створювати профспілки та вступати в них. Здійснення цих прав не підлягає жодним обмеженням за винятком тих, що встановлені законом і є необхідними в демократичному суспільстві в інтересах національної або громадської безпеки, для запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров’я чи моралі або захисту прав і свобод інших осіб.

Відповідно до частини першої статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (далі – Конвенція) та практику Суду як джерело права.

У пункті 47 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Вєренцов проти України» (заява № 20372/11) від 11 квітня 2013 року Суд зазначив, що за статтею 11 Конвенції заявник скаржився на те, що втручання у його право на свободу мирних зібрань не було встановлено законом та не було необхідним у демократичному суспільстві. Положення, на яке він посилався, передбачає таке: «Кожен має право на свободу мирних зібрань і свободу об’єднання з іншими особами, включаючи право створювати профспілки та вступати до них для захисту своїх інтересів. Здійснення цих прав не підлягає жодним обмеженням, за винятком тих, що встановлені законом і є необхідними в демократичному суспільстві в інтересах національної або громадської безпеки, для запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров’я чи моралі або для захисту прав і свобод інших осіб. Ця стаття не перешкоджає запровадженню законних обмежень на здійснення цих прав особами, що входять до складу збройних сил, поліції чи адміністративних органів держави». У пункті 51 цього рішення Суд зазначив, що втручання становитиме порушення статті 11 Конвенції, якщо воно не «встановлено законом», не переслідує одну або кілька легітимних цілей, зазначених у пункті 2, та не є «необхідним у демократичному суспільстві» для досягнення такої цілі або цілей.

У пунктах 36 та 37 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Букта та інші проти Угорщини» Суд зазначив, що за особливих умов, коли негайна відповідь у формі демонстрації на політичну подію може бути обґрунтована, рішення про розпуск мирного зібрання лише через відсутність повідомлення про нього без будь-якої протиправної поведінки його учасників становить непропорційне обмеження права на мирне зібрання. У зв’язку з цим Суд зазначив, що немає доказів, які дозволили б припустити, що заявники становили загрозу для громадського порядку, окрім створення незначних незручностей, які мають місце у будь-якому разі при зібранні у публічному місці. Суд нагадав, що «якщо учасники демонстрації не беруть участі у насильницьких діях, важливо, аби органи влади продемонстрували певний рівень толерантності щодо мирних зібрань. Тоді право на мирне зібрання не буде позбавлене своєї суті».

Відповідно до пункту 34 Сіракузьких принципів тлумачення обмежень і відступів від положень міжнародного пакту про громадянські та політичні права обмеження, встановлені законом, можуть бути обумовлені необхідністю забезпечити захист громадської безпеки. Інтереси громадської безпеки не можуть використовуватися як підстава для введення невизначених чи свавільних обмежень, і на них можна посилатися лише за наявності адекватних гарантій і ефективних засобів правового захисту від порушень.

Водночас гарантоване Конституцією України та Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод право на мирні зібрання може бути обмежене судом «відповідно до закону і лише в інтересах національної безпеки та громадського порядку». Таке обмеження є виправданим лише у світлі принципів демократичного суспільства. У рішенні Європейського суду з прав людини «Сергій Кузнєцов проти Росії» як і в низці попередніх рішень («Галстян проти Вірменії», «Букта та інші проти Угорщини», «Ойя Атаман проти Туреччини») Суд зазначив, що будь-яка демонстрація в громадському місці неминуче порушує звичайний плин життя, включно з порушенням руху громадського транспорту, і органам влади важливо продемонструвати певний рівень терпимості щодо мирних зібрань, оскільки це право, гарантоване статтею 11 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, не повинно втрачати своєї суті.

Також Керівні принципи зі свободи мирних зібрань, опубліковані Бюро демократичних інститутів і прав людини та Венеціанською комісією Ради Європи в 2010 році, встановлюють, що зібрання проводяться для вираження спільної думки їх учасників та доведення до громадськості певних ідей та послань; якщо застосовуються будь-які обмеження щодо часу, місця або порядку проведення зібрань, повинні бути запропоновані розумні альтернативи (п. 3.3, 3.4).

Отже, обмеження права на мирне зібрання згідно зі статтею 39 Конституції України, статтею 11 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод і статтею 182 КАС України повинно бути обґрунтоване як з точки зору правових підстав, так і з точки зору доведення фактичних обставин, що слугують підставами для встановлення обмеження. При цьому ці обмеження в будь-якому випадку не можуть бути невизначеними, зокрема, щодо осіб і часу та свавільними.

Суддя Серга С.М. у своїх поясненнях зазначає про відсутність у її діях, пов’язаних з ухваленням постанови, будь-яких ознак свавільності, політичних мотивів, ознак суттєвого дисциплінарного проступку або порушення присяги судді, ознак поведінки, що порочить звання судді або підриває авторитет правосуддя, що на її думку, підтверджено рішеннями уповноважених органів:

1) у межах дисциплінарного провадження – рішенням Вищої ради правосуддя від 15 серпня 2017 року № 2435/0/15-17, яким скасовано рішення її дисциплінарного органу про притягнення до дисциплінарної відповідальності та закриття дисциплінарного провадження щодо неї. Вищою радою правосуддя встановлено, що допущені суддею порушення під час розгляду справи № 816/6725/13-а та прийняття рішення не містять ознак істотного дисциплінарного проступку, а лише ознаки проступку, що визначався пунктом 1 частини першої статті 83 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (у редакції, чинній на 23 листопада 2013 року) (порушення норм процесуального права). Прийнято до уваги, що на ступінь вини вплинули відсутність належного національного законодавства щодо регулювання спірних правовідносин та практика вищих судових інстанцій, відповідно до якої діяла суддя;

2) у межах судового розгляду – рішенням Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 10 травня 2018 року, залишеним без змін постановою Великої Палати Верховного Суду від 22 листопада 2018 року, у справі № 800/539/17 (П/9901/69/18). Посилаючись на відсутність негативних наслідків у результаті прийняття нею рішення у справі № 816/6725/13-а, цим судовим рішенням визнано протиправним та скасовано рішення Вищої ради правосуддя від 07 листопада 2017 року № 3601/0/15-17 про відмову у внесенні подання Президентові України про призначення Серги С.М. на посаду судді Полтавського окружного адміністративного суду;

3) у межах розгляду рекомендації Вищої кваліфікаційної комісії суддів України – рішенням Вищої ради правосуддя від 22 жовтня 2019 року 2778/0/15-19, яким внесено подання Президентові України про призначення Серги С.М. на посаду судді Полтавського окружного адміністративного суду.

Приймаючи постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 23 листопада 2013 року у справі № 816/6725/13-а, суддя зазначає, що виходила із заявлених позовних вимог. За цим судовим рішенням заборона стосувалася лише конкретного ініціатора масових заходів – Полтавської міської організації ВМГО «Молоді регіони», яка 22 листопада 2013 року звернулася до виконавчого комітету Полтавської обласної ради із відповідною заявою. Застосування рішення до інших осіб, які не мали відношення до цієї заяви, не було можливим. Крім того, згідно з виконавчим листом у справі № 816/6725/13-а боржником зазначено лише Полтавську міську організацію ВМГО «Молоді регіони».

На переконання судді, вказані обставини спростовують припущення ГРД про те, що постанова Полтавського окружного адміністративного суду від 23 листопада 2013 року у справі № 816/6725/13-а стосується обмеження права на мирні зібрання необмеженому колу осіб на необмежений проміжок часу.

Суддя звертає увагу на те, що судове рішення, яке не оскаржувалося в апеляційному порядку, ухвалено з урахуванням сталої судової практики з розгляду справ зазначеної категорії, сформованої Вищим адміністративним судом України (касаційні провадження К/800/37924/13, К/9901/41677/12, К/954/10, К/9901/63206/12, К/9991/82120/12, К/9901/51357/12, К/800/27020/13, К/9901/5309/12, К/99901/53151/11, К-31288/100). Згідно зі статистичними даними за 2010–2013 роки за результатами розгляду справ вказаної категорії адміністративними судами більш ніж у 80% справ рішення приймалися про задоволення позовних вимог та встановлювалися обмеження щодо реалізації права на мирні зібрання з підстав, схожих з тими, які були у справі № 816/6725/13-а. Указані обставини були враховані Вищою радою правосуддя при прийнятті рішення від 15 серпня 2017 року № 2435/0/15-17, яким скасовано рішення Першої дисциплінарної палати від 24 березня 2017 року № 599/1дп/15-17 та закрито дисциплінарне провадження щодо неї.

Суддя просить Комісію врахувати відсутність:

1) скарг на дії судді від юридичних та фізичних осіб щодо заборони мирних зібрань на підставі постанови Полтавського окружного адміністративного суду від 23 листопада 2013 року;

2) звернень від учасників розгляду справи до Тимчасової спеціальної комісії з перевірки суддів судів загальної юрисдикції, а надалі до Вищої ради юстиції та Вищої ради правосуддя щодо перевірки правомірності її дій відповідно до Закону України «Про відновлення довіри до судової влади в України»;

3) фактів фактичного примусового розпуску зібрання;

4) встановлення будь-яких перешкод правоохоронними органами щодо проведення зібрань на територіях, вказаних у судовому рішенні;

5) фактів притягнення до відповідальності учасників зібрань або спричинення їм шкоди правоохоронними органами.

Відсутність негативних наслідків у результаті прийняття постанови від 23 листопада 2013 року підтверджено Вищою радою правосуддя в рішеннях від 15 серпня 2017 року № 2435/0/15-17, від 22 жовтня 2019 року № 2778/0/15-19, а також враховано Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду в рішенні від 10 травня 2018 року, та за результатами його перегляду Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 22 листопада 2018 року у справі № 800/539/17 (П/9901/69/18).

Комісія при оцінці відповідності судді Серги С.М. критеріям доброчесності та професійної етики враховує, що Європейський суд з прав людини неодноразово звертав увагу на те, що для того, щоб визначити, чи можна суд вважати «незалежним» у значенні статті 6 § 1 Конвенції, слід враховувати, серед іншого, спосіб призначення його членів і термін їх повноважень, наявність гарантій проти стороннього тиску та питання про те, чи створює орган видимість незалежності. На переконання Європейського суду з прав людини, існує два аспекти незалежності. По-перше, суд повинен бути суб’єктивно вільним від особистих упереджень або упередженості. По-друге, він також повинен бути неупередженим з об’єктивної точки зору, тобто він повинен пропонувати достатні гарантії, щоб виключити будь-які законні сумніви в цьому відношенні. У рамках об’єктивної перевірки має бути визначено, чи існують, окрім особистої поведінки суддів, певні факти, які можуть викликати сумніви щодо їх незалежності. «На карту» поставлено довіру, яку суди в демократичному суспільстві повинні викликати у громадськості та, перш за все, у сторін процесу. Вирішальним є те, чи можна вважати побоювання щодо незалежності суду сторони об’єктивно виправданими (пункти 59–63 рішення у справі № 65411/01 «SACILOR LORMINES v. FRANCE»).

Комісія стосовно наведеного зазначає, що під час гострого соціального конфлікту в Україні з  21 листопада 2013 року до 22 лютого 2014 року саме на суд було покладено визначальну роль у забезпеченні права на мирні зібрання та гарантування інших прав людини і основоположних свобод. Суддя в межах своїх повноважень мав забезпечити дотримання об’єктивного, безстороннього, неупередженого, незалежного та справедливого розгляду справ та конституційних засад судочинства, а його судові рішення мали відповідати найвищим стандартам у частині дослідження та аналізу всіх доводів сторін.

Натомість постановою від 23 листопада 2013 року у справі № 816/6725/13-а Серга С.М. встановила обмеження щодо реалізації права на мирні зібрання шляхом заборони необмеженому колу осіб на необмежений час проводити мирні зібрання в центрі Полтави, а саме на площі біля Полтавського академічного обласного українського музично-драматичного театру імені Миколи Гоголя (м. Полтава, вул. Жовтнева, 23), на території перед адміністративною будівлею виконавчого комітету Полтавської міської ради (м. Полтава, вул. Жовтнева, 36), на території Корпусного парку м. Полтави.

Крім того, постанова Полтавського окружного адміністративного суду від 23 листопада 2013 року у справі № 816/6725/13-а набрала законної сили і на сьогодні є чинною, а тому право на мирні зібрання Полтавській міській організації всеукраїнської молодіжної організації «Молоді регіони» та будь-яким іншим особам в м. Полтаві на площі біля Полтавського академічного обласного українського музично-драматичного театру імені Миколи Гоголя, на території перед адміністративною будівлею виконавчого комітету Полтавської міської ради та на території Корпусного парку м. Полтави, по суті і на сьогодні перебуває під забороною, встановленою судом, оскільки заборона стосується необмеженого часу та будь-яких осіб.

Отже, встановлене судовим рішенням обмеження права на мирні зібрання за своєю суттю є не обмеженням, а постійно діючою, починаючи з 24 листопада 2013 року, забороною права на мирні зібрання, яка стосується необмеженого кола осіб та порушує приписи статті 11 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.

Оскільки реалізація громадянами права на мирні зібрання є формою реалізації права особи на свободу світогляду, яке разом з іншими фундаментальними правами і свободами є основою створення та функціонування демократичного суспільства, всебічне утвердження і забезпечення цих прав і свобод є головним обов’язком України як демократичної, правової держави, який повинен реалізовуватись, в тому числі, шляхом дотримання судами приписів статті 11 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод під час розгляду і вирішення справ.

Водночас зі змісту постанови від 23 листопада 2013 року не є зрозумілим, які саме докази досліджувались судом та стали вирішальними для обмеження права на мирні зібрання необмеженому колу осіб в необмежений проміжок часу, а також, які реальні обставини чи факти сприяли висновку про необхідність встановлення таких необмежених заборон прав громадян.

За таких обставин Комісія вважає, що свавільність заборони проводити мирні зібрання будь-яким особам, які навіть не зверталися до позивача з повідомленням про бажання провести якісь мирні зібрання, з 24 листопада 2013 року на необмежений час, є очевидною.

Крім того, постанова судді Серги С.М. у справі № 816/6725/13-а обґрунтована, у тому числі, посиланням на порушення організаторами мирного зібрання 10-денного терміну повідомлення про проведення мирних зібрань, що передбачено Тимчасовим положенням «Про порядок проведення зборів, мітингів, походів і демонстрацій в м. Полтаві», затвердженим рішенням виконавчого комітету Полтавської міської ради від 09 лютого 2000 року № 49, та обставиною, що заходи мали проводитися в чітко визначеному місці, передбаченому рішенням виконавчого комітету Полтавської міської ради від 09 лютого 2000 року № 50 «Про визначення постійного місця проведення об’єднаннями громадян, осередками політичних партій та громадянами заходів, пов’язаних з залученням великої кількості людей», а саме біля стадіону «Ворскла».

Проте при прийнятті рішення суддею не було надано жодної оцінки вимогам зазначених рішень на їх відповідність статті 39 Конституції України та висновкам Конституційного Суду України, що містяться в рішенні від 19 квітня 2001 року № 4-рп/2001 у справі № 1-30/2001.

Натомість положення цих рішень виконавчого комітету Полтавської міської ради, на переконання Комісії, суперечать статті 39 Конституції України та висновкам Конституційного Суду України, що містяться в рішенні від 19 квітня 2001 року № 4-рп/2001 у справі № 1-30/2001, оскільки чинне законодавство не надавало права органам місцевого самоврядування встановлювати на власний розсуд пресічний строк, яким обмежується право на повідомлення про проведення мирних зібрань, а також визначати конкретне місце, виключно в якому особи мають проводити свої мирні зібрання.

Такі обмеження по суті змінили порядок проведення мирних зібрань з повідомного на дозвільний, що характерно для країн з недемократичною політичною системою, якою Україна не є.

Натомість, незважаючи на явну неконституційність зазначених положень, суддя надала їм перевагу перед правом громадян на проведення мирних зібрань, обмеживши будь-яким особам на необмежений строк проводити мирні зібрання в центрі міста Полтави.

Крім того, суддя Серга С.М. долучила до матеріалів справи лист від імені відповідача, наданий представником позивача про розгляд справи без участі представника відповідача, не з’ясувавши при цьому обставини отримання представником позивача цієї заяви, а також, чи була ця особа уповноважена подавати до суду будь-які документи від імені відповідача. Не встановлювала суддя під час розгляду справи й ті обставини, чи дійсно відповідач – Полтавська міська організація всеукраїнської молодіжної громадської організації «Молоді регіони», має намір проводити мирні зібрання, оскільки формальне подання організацією, яка була «молодіжним крилом» на той момент партії влади, заяви про проведення мітингу в центрі м. Полтави фактично могло свідчити про відсутність дійсного спору між сторонами у цій справі та вказує на те, що єдиною метою звернення виконавчого комітету Полтавської міської ради до суду було створення штучних підстав для подання відповідного позову та подальшої заборони проведення мирних зібрань будь-яким особам на невизначений час з метою створити громадянам перешкоди вільно висловлювати свою позицію під час Революції Гідності.

Комісія також зазначає, що єдиною підставою для прийняття рішення про заборону мирних зібрань суддя вказала отриманий позивачем лист з повідомленням ПМУ УМВС України в Полтавській області про ускладненість забезпечення громадського порядку одночасно біля Полтавського академічного обласного українського музично-драматичного театру імені Миколи Гоголя, на території перед адміністративною будівлею виконавчого комітету Полтавської міської ради та на території Корпусного парку м. Полтави та прохання звернутися до суду з метою винесення рішення з обмеження права в проведенні будь-яких акцій протесту в центральній частині м. Полтава.

Натомість, обґрунтовуючи підстави для заборони мирних зібрань, суддя послалась на те, що проведення акції може створити реальну небезпеку заворушень, злочинів, загрозу здоров’ю населення, правам і свободам інших людей, перешкодить вільному доступу громадян, працівників до державної установи та її нормальному функціонуванню, хоча лист ПМУ УМВС України в Полтавській області жодних відомостей про можливі заворушення, злочини або загрозу здоров’ю населення, правам і свободам інших людей не містив.

Отже, суддя фактично самостійно склала висновок про гіпотетичну (ймовірну) можливість виникнення загрози життю і здоров’ю людей під час проведення мирних зібрань, проте не навела в рішенні жодних доказів на підтвердження реальної можливості настання таких негативних наслідків.

Стосовно посилання судді на зазначені вище рішення Вищої ради правосуддя від 15 серпня 2017 року № 2435/0/15-17 та від 22 жовтня 2019 року 2778/0/15-19, а також рішення Верховного Суду від 10 травня 2018 року у справі № 800/539/17 Комісія зауважує, що не розглядає поведінку судді під кутом зору складу дисциплінарного проступку, а надає оцінку діям судді з огляду на критерії доброчесності та професійної етики.

Непритягнення судді з певних причин, зокрема спливом строків, до дисциплінарної відповідальності не є автоматичним підтвердженням її доброчесності та додержання нею вимог щодо професійної етики.

Водночас процедура кваліфікаційного оцінювання на відповідність судді займаній посаді є особливою процедурою, встановленою Конституцією України. Як підкреслюється в  постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 листопада 2020 року у справі № 200/9195/19-а, вона запроваджена для посилення відповідальності судової влади перед суспільством, для впровадження належних конституційних засад кадрового оновлення суддівського корпусу та обумовлена істотною метою, що полягала у відновленні довіри до судової влади в Україні.

На розмежування процедури «перевірки» (схожої за суттю з кваліфікаційним оцінюванням) та «звичайного дисциплінарного провадження» вказує і Європейський суд з прав людини в рішенні «Джоджай проти Албанії»: «… процедури перевірки мають своєрідний характер, попри схожість, яку вони мають зі звичайним дисциплінарним провадженням».

 Згідно зі статтею першою Кодексу суддівської етики, затвердженого рішенням XI (чергового) З’їзду суддів України від 22 лютого 2013 року, суддя повинен бути прикладом неухильного додержання вимог закону і принципу верховенства права, присяги судді, а також дотримання високих стандартів поведінки з метою зміцнення довіри громадян у чесність, незалежність, неупередженість та справедливість суду.

Оцінюючи в сукупності зазначені вище факти, обставини та поведінку судді при прийнятті вказаного судового рішення, Комісія дійшла висновку, що вони викликають обґрунтований сумнів щодо відповідності Серги С.М. критерію доброчесності та професійної етики та негативно впливають на суспільну довіру та авторитет судової влади.

 Серга С.М. не надала чітких і переконливих доказів, якими спростувала б обґрунтовані сумніви в її невідповідності критеріям професійної етики та доброчесності, які викладені у висновку ГРД у новій редакції, у зв’язку з чим при вирішенні питання в порядку абзацу другого частини першої статті 88 Закону лише 8 членів Комісії (Волкова Л.М., Гацелюк В.О., Дух Я.М., Кидисюк Р.А., Коліуш О.Л., Мельник Р.І., Омельян О.С. та Шевчук Г.М.) проголосували за підтвердження рішення колегії про відповідність судді Серги О.М. займаній посаді, а 6 членів Комісії – проти (Богоніс М.Б., Кобецька Н.Р., Пасічник А.В., Сабодаш Р.Б., Сидорович Р.М. та Чумак С.Ю.), що відповідно до вимог абзацу другого частини першої статті 88 Закону має наслідком визнання її такою, що не відповідає займаній посаді.

З огляду на зазначене Комісія у пленарному складі вважає, що рішення Комісії у складі колегії від 15 жовтня 2019 року № 1050/ко-19 про визнання судді Полтавського окружного адміністративного суду Серги С.М. такою, що відповідає займаній посаді, є необґрунтованим, а тому це рішення Комісією не підтримується.

Стосовно інших обставин, зазначених у висновку ГРД, суддею, на думку Комісії, надані переконливі докази та пояснення на їх спростування, тому вони не впливають на рішення Комісії про невідповідність судді займаній посаді.

 

Висновок Комісії за результатами розгляду справи.

 

Комісія у пленарному складі, заслухавши доповідача, дослідивши рішення Комісії у складі колегії від 15 жовтня 2019 року № 1050/ко-19, висновок ГРД у новій редакції, пояснення судді Серги С.М., інші, зазначені вище в рішенні, обставини, дійшла висновку, що суддя Серга С.М. не підтвердила відповідність займаній посаді за критеріями професійної етики та доброчесності.

Ураховуючи викладене, керуючись статтями 88, 93, 101 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», Вища кваліфікаційна комісії суддів України

вирішила:

Визнати суддю Полтавського окружного адміністративного суду Сергу Світлану Михайлівну такою, що не відповідає займаній посаді.

Внести Вищій раді правосуддя подання про звільнення судді Полтавського окружного адміністративного суду Серги Світлани Михайлівни із займаної посади.

 

 

Головуючий                                                                                                  Р.М. Сидорович

Члени Комісії:                                                                                              М.Б. Богоніс

                                                                                                                      Л.М. Волкова

                                                                                                                      В.О. Гацелюк

                                                                                                                     Я.М. Дух

                                                                                                                      Р.А. Кидисюк

                                                                                                                      Н.Р. Кобецька

                                                                                                                      О.Л. Коліуш

                                                                                                                      Р.І. Мельник

                                                                                                                      О.С. Омельян

                                                                                                                      А.В. Пасічник

                                                                                                                      Р.Б. Сабодаш

                                                                                                                      С.Ю. Чумак

                                                                                                                      Г.М. Шевчук